На учительській совісті найцінніше, що є у світі, Людина В. О. Сухомлинський Письменник живе у своїх книгах



Скачати 201.07 Kb.
Дата конвертації11.09.2017
Розмір201.07 Kb.


На учительській совісті

найцінніше, що є у світі, - Людина

В.О.Сухомлинський

Письменник живе у своїх книгах, скульптор - у створених ним скульптурах, а вчитель - у думках і справах учнів. Багато почесних звань у освітян "Відмінник освіти", "Заслужений вчитель", "Народний вчитель". І якщо хто не може заслужити ці звання, то звання "Улюблений учитель" має право заслужити кожен. А для цього треба працювати так, щоб діти чекали твого уроку, кожен день зустрічали з радістю. Необхідно не лише знати зміст предмета, який викладаєш, а й володіти умінням донести ці знання до свідомості кожної дитини. Учитель - це актор, у якого повинно бути сильне поле притяжіння. Він повинен бути відданим своїй професії, щоб готувати себе до довгих років праці, не розраховуючи на швидкі успіхи чи особливі нагороди. Винагорода - це його справа, це очі і серця його вихованців, для яких він той самий Єдиний Вчитель, якого запам’ятають на все життя.

Моє педагогічне кредо:


  • навчати всіх дітей, незалежно від рівня їх інтелектуального розвитку, так, щоб їм цікаво було навчатися, щоб кожен урок був для них маленьким острівцем радості.

Якщо всі діти справляються з поставленими перед ними завданнями, якщо працюють з захопленням і задоволенням, допомагаючи один одному, якщо йдуть додому задоволені проведеним днем і чекають з нетерпінням завтрашнього дня, бажання навчатися міцніє і воно збережеться на все життя.

В своїй роботі керуюсь такими принципами:

  • Будувати свою професійну діяльність так, щоб діти не лише отримали

глибокі і системні знання , а й стали всебічно розвинутими особистостями, здатними творчо і критично мислити.

  • Вчити дітей вчитися. Уміє вчити той - хто вчить цікаво.

  • Полюбити дитину такою, якою вона є і, водночас, допомогти їй стати

кращою.

Мета сучасної початкової школи – не просто давати знання, а формувати особистість, яка вміє і хоче вчитися, займає позицію активного суб’єкта діяльності. З огляду на це велике значення має формування в учнів творчого потенціалу, прагнення до самостійної пізнавальної діяльності.

Жодна технологія не буде ефективною, якщо учня не навчити вмінню вчитися. Учитель має виступати в ролі помічника, організатора педагогічної взаємодії з учнем, спрямованої на розвиток активності, самостійності, пізнавальних творчих здібностей, формування пізнавального інтересу, який характеризується ініціативністю пошуків, самостійністю у здобутті знань.

Пізнавальний інтерес, який спочатку проявляється у вигляді допитливості переростає у постійне прагнення школяра займатися предметом свого інтересу, формується потреба в інтелектуальному пізнанні навколишньої дійсності та підґрунтя для її практичного перетворення.

Сучасне життя висуває нові пріоритети. На перший план виходить особистісний розвиток, усе ширше впроваджуються елементи особистісно зорієнтованого навчання. Саме в умовах особистісно - орієнтованого навчання відбувається становлення таких важливих якостей особистості, як рефлективність, спонтанність, критичність мислення, вміння працювати з інформацією, спілкуватись та нести відповідальність за наслідки власних дій.

Орієнтація на особистість потребує від учителя запровадження методів, які спонукають учнів до активної діяльності, стимулюють розвиток мислення, уяви, викликають зацікавленість, позитивне ставлення до навчання, розвивають пізнавальні та творчі здібності.

Урок був і залишається основним елементом навчального процесу, але в системі особистісно- орієнтованого навчання суттєво змінюється його функція, форма організації. В цьому разі урок підпорядковано не повідомленню та перевірці рівня знань, а виявленню досвіду учнів та ставленням до змісту матеріалу, який викладає вчитель. Учні не просто слухають розповідь вчителя, а постійно співпрацюють з ним у режимі діалогу, висловлюють свої думки, діляться своїм розумінням змісту, обговорюють те, що пропонують однокласники, за допомогою вчителя ведуть відбір змісту, закріпленого науковим знанням. У системі традиційних занять урок, побудований на особистісно - орієнтованій взаємодії, є найсучаснішим у навчально-виховному процесі, тому, що він передбачає врахування індивідуально визначеного підходу до кожного учасника, стимулює пізнавальну активність, визначає шлях для здобуття ґрунтовних знань, умінь і навичок.

Розвитку пізнавальних здібностей значною мірою сприяє використання проблемного методу навчання. Проблемні ситуації сприяють розвитку мислення в учнів, а в кінцевому результаті - зміцненню знань. Вирішення навчальних проблем дає цілу низку позитивних наслідків:


  • Викликає захоплення навчальним предметом.

  • Допомагає учням випробувати свої сили і самостійно здобувати нові

знання.

  • Привчає, у разі потреби, переборювати труднощі і дає імпульс розвитку.

Наприклад, на уроці математики в 3 класі учні мають оволодіти новим способом обчислення: ділення 48 на 3. Такий випадок ділення двозначного числа на однозначне, коли кожне з розрядних складових ділиться на дільник, учням уже відомий. Я повторюю це з учнями. Далі пропоную розв’язати цим способом такий приклад: 48 : 3. Але ні число десятків (4), ні число одиниць (8) не ділиться на 3. Отже, відомий прийом ділення в даному випадку не можна застосувати. Суперечність між знайомим способом дії і тим, що його неможливо використати в нових умовах навчальної діяльності, приводить до виникнення проблемної ситуації. Як розв’язати її? Даю учням додаткове запитання: " Чи не можна подати число 48 як суму двох доданків, щоб кожний із них ділився на 3? "Починається пошук. Діти складають різні варіанти суми двох доданків і віднаходять найкращий, обґрунтовуючи свій доказ.

Складність проблеми має бути такою, щоб учні за певним напрямком,

спираючись на допомогу педагога, змогли б вирішити її самостійно. Отже, проблемна ситуація в реальному навчальному процесі є не тільки умовою виникнення мислення, а й засобом його функціонування та розвитку. Вона є показником сформованості вміння вчитися, активності учня в проблемній ситуації - критерієм його розвиту як творчої особистості.

Розвитку пізнавальних і творчих здібностей учнів сприяють творчі завдання.



Наприклад, під час уроків читання на всіх етапах навчально-пізнавальної діяльності використовую творчі завдання.

1. Читання уривка, що викликає сум, радість співчуття.

2. Переказ від зміненої особи.

3. Знаходження епітетів, порівнянь

4. Знаходження слів та словосполучень, що вжиті в переносному значенні.

5. Поділ вірша на уривки, які слід читати з різною інтонацією.

6. Віднайти додаткову інформацію про місце, час, події, що описуються.

7. Пригадати або знайти твори, написані в такому самому жанрі.

8. Зібрати наукові відомості щодо тварин і рослин, про які йдеться у

тексті.


9. З поданих прислів’їв вибрати ті, які підходять за змістом,

10. Знаходження рядків, у яких автор висловлює своє ставлення до героя.

11. Вибіркове читання: опис, міркування, пошук характеристики образу героя за планом ( портрет, дитинство, вдача, характер).

Літературні ігри, кросворди, шаради, анаграми, вікторини сприяють розвитку дивергентного мислення (швидкості, гнучкості, точності, оригінальності).



Наприклад, під час вивчення в 3 класі теми "Усна народна творчість" використовую кросворд, щоб учні могли перевірити й доповнити свої знання прислів’їв та приказок.

1. У лютому сім ... надворі: сіє, віє, мутить, крутить, рве, згори ллє, знизу

мете. ( Погод )

2. ... рік кінчає, а зиму починає. (Грудень )

3. ... багата снігами, за осінь снопами. (Зима)

4. ..., завірюха, бо вже зима коло вуха. (Сніг )

5. ... лютує та весні дорогу готує. (Лютий )

6. ... не так січе, як у вуха пече. ( Січень )

7. ... добрий при стозі, а злий при морозі. (Вітер )

8. Мороз і залізо рве та на льоту птиці б.. ( Б’є)

9. Узимку сонце так ..., що вікна плачуть. (Сміється) .

Творчі та пізнавальні здібності стимулюю також за допомогою активізації фантазії", уяви школярів. Бо ще Дж. Родарі сказав: "Якщо хочеш навчити думати, то насамперед навчи придумувати". Так, у 2 класі під час вивчення теми "Різнокольорові вірші" - пропоную уявити картини природи, словесно їх намалювати. Це завдання у нас називається ; "Слухаю, уявляю, відчуваю".

Ще можна клас поділити на два варіанти. Під час читання вірша учні одного варіанту записують, що чують, другого варіанту - що бачать. (" Що я чую, що я бачу"). Під час читання вірша Т.Шевченка "Встала й весна" діти записали, що вони чують пісню жайворонка, щебетання соловейка, шум весняної води. А бачать - квіти барвінка, чорну землю, соловейка, жайворонка. В результаті виконання таких завдань відбувається збагачення словникового запасу учнів, розвиток уяви і творчої фантазії. А це робить навчання значно цікавішим, урізноманітнює прийоми навчальної діяльності, забезпечує творчий розвиток дітей, більш повне відтворення ними матеріалу. Розвитку пізнавальних здібностей сприяє виконання завдань з логічним навантаженням. Такі завдання тренують довільну увагу, вчать порівнювати, аналізувати, узагальнювати, класифікувати. На уроках математики я використовую завдання, які вміщені в зошиті для розвитку логічного мислення "Дізнайся, відгадай, обчисли" . Вміщені в зошиті вправи сприяють поглибленню та закріпленню програмового матеріалу. Вправи підібрані таким чином, щоб кожна дитина незалежно від своїх інтелектуальних здібностей, змогла виявити ініціативу, винахідливість, кмітливість.

Задачі для допитливих:

• П’ять яєць зварилися на 10 хвилин. За скільки хвилин звариться одне

яйце ?

• Два учні грали в лото 30 хвилин. Скільки хвилин грав кожен учень?



• Пара коней пробігла 15 км. Скільки км пробіг кожен кінь?

• Водій автомашини має двох різних сестер, а вони не мають брата. Як

це може бути?

• Оленка і Іринка однакового росту. Оленка вища за Олю, а Таня вища за

Іру. Хто вищий: Таня чи Оля?

• У кімнаті були стільці на трьох і чотирьох ніжках. Скільки було і яких

стільців, якщо всього ніжок 10?

• Висота будинку 12 м, а тополі 10 м. На скільки метрів потрібно підрости тополі, щоб вона була вищою за будинок на 3 метри?

• На базар йдуть 7 жінок, назустріч їм ідуть 4 чоловіки і 2 жінки. Скільки

людей йде на базар?

• В родині 6 сестер і у кожної сестри по одному брату. Скільки дітей у

цій сім’ї "?



Задачі на дотепність:

• Росло 5 дубів. На кожному дубі - по 5 гілок. На кожній гілці - по 5

менших гілок. На кожній гілці - по 5 груш. Скільки всього груш росло

на дереві?

• Антон написав на аркуші паперу число 86 і запропонував Миколі: "Не

виконуючи жодних записів, збільш це число на 12 і покажи мені відповідь". Микола миттю здогадався, що треба зробити. А ти?

• Порівняй числа, записані у першому і другому стовпчиках. Сума чисел у першому стовпчику дорівнює 30. Як можна швидко знайти суму в другому стовпчику ?

6 16


7 17

8 18


9 19

Одним із важливих засобів розвитку у молодших школярів пізнавальних інтересів, допитливості, спостережливості, бажання та вміння вчитися вчені виділяють інформативність уроку. Цікавинки, що використовуються на уроках у початкових класах бувають різних видів:насамперед - пізнавальна інформація (розкриття історичних аспектів проблеми,етимології того чи іншого поняття); це і додаткові відомості про те, що діти вже частково знають і повідомляють про ті чи інші відкриття, винаходи; матеріали, пов’язані з життям і діяльністю відомих учених.

Значно активізують навчальну діяльність повідомлення про цікаві відкриття та винаходи.

Наприклад, під час вивчення дій додавання та віднімання повідомляю дітям про те, що знаки додавання і віднімання з’явились наприкінці ХУ століття. А знак рівності ввів у математичну науку в 1557 році англієць

А. Рекорд. Педагогічний досвід свідчить про те, що використання цікавої пізнавальної інформації на уроках допомагає учням глибше оволодіти навчальним матеріалом, сприяє формуванню в них стійкого інтересу до знань, позитивних мотивів навчання. Додаткову пізнавальну інформацію діти мого класу отримують із "Довідникового бюро". В класі - стенд, матеріали якого постійно змінюються, залежно від теми, яка вивчається.

Особливе місце в системі особистісно орієнтованого навчання відводиться інтерактивним технологіям.

Навіть у першому класі можна запропонувати роботу в парах. Приклади завдань: даю на парту один конверт з кількома літерами, з яких діти можуть скласти слова:

• на уроці математики два учні з набору чисел складають приклади,

розкладають на групи геометричні фігури;

• вилучають зайві малюнки.

На уроках української мови діти в парі готують сценку-діалог (розмова по телефону, покупець - продавець, лікар - хворий). Таким чином в процесі парної роботи у дітей розвиваються почуття взаємодопомоги. Відповідальність за результати навчання стає спільною справою, підвищується інтерес до предмета. У сильніших учнів розвивається самостійність мислення, почуття відповідальності за результат, прагнення допомогти товаришам. Дуже подобається дітям така форма роботи як "Мікрофон".

Передусім пропоную учням говорити лаконічно і швидко. Нагадую наше правило під час відповіді.

На етапах актуалізації опорних знань, усвідомлення нового матеріалу підводжу учнів до самостійного виведення правил, формування висновків, застосовуючи метод "Прес", що дає можливість учням висловити свою думку з даної проблеми стисло, за конкретною схемою:

Позиція Я вважаю, що ...

Обґрунтування ... тому, що

Приклад Наприклад, ...

Висновок Таким чином, ...

Отже, ...

Так, на уроці математики в 2 класі при вивченні теми «Множення», ставлю

проблемне запитання:

• Чи можна приклад на додавання 8 + 8 + 5 замінити прикладом на множення?

Учень відповідає:

Я вважаю, що приклад на додавання 8 + 8 + 5 не можна замінити прикладом на множення.

Тому,що приклад на додавання можна замінити прикладом на множення тоді, коли всі доданки однакові.

Приклад приклад 4+4+4 можна замінити прикладом на множення 4*3, бо всі доданки однакові.

Отже, приклад на додавання 8 + 8 + 5 не можна замінити прикладом на множення.

Застосування цього методу сприяє формуванню вміння переконувати інших, вести дискусію.

Видатні педагоги у своїх творах зазначали, що людина , яка не вміє самостійно вчитися, а тільки засвоює те, що їй дає вчитель, мало на то придатна. Найгрунтовнішими є ті знання, яких учень набуває самостійно. Самостійність учнів у навчанні - найважливіша передумова повноцінного оволодіння знаннями, вміннями, навичками.

Розвиток самостійності органічно вимагає формування в учнів умінь і навичок самоперевірки і самоконтролю. Самоконтроль за остаточним результатом констатує правильність виконаного завдання. З метою формування в учнів навичок самоконтролю, часто на уроках використовую картки "Перевір себе". Наприклад, під час вивчення теми "Мішані ліси" в 4 класі діти перед поясненням нового матеріалу отримують картку з таким завданням.

1. Яку природну зону вивчали ?

2. Як ти розумієш вислів "мішані ліси" ?

3. Як по другому можна назвати північну частину України, що знаходиться в зоні мішаних лісів?

4. Розподілити рослини мішаних лісів (дуб, шипшина, бук, сосна, вовчі

ягоди, суниця, малина, підсніжних, конвалія) на групи.

5. Про яких тварин, які занесені до "Червоної книги" України сьогодні

говорили?

6. Чим відрізняється природа твоєї місцевості від природи Полісся ?

7. Чому ліси треба оберігати і відтворювати ?

Такі картки підсилюють розумове напруження учнів, сприяють розвиту пізнавальних здібностей,створюють умови для самоконтролю та вдосконалення знань. Привчаю дітей обмірковувати свої відповіді вдома. З цією метою перед вивченням теми діти отримують картки, на яких записані питання, які повинні засвоїти учні з даної теми. До відповідей на ці питання учні готуються впродовж вивчення теми. Тобто вводиться залікова система. Наприклад, такі картки отримують учні перед вивченням теми "Дієслово" у З класі.

1. Що означає дієслово?

2. На які питання відповідає дієслово?

3. З якою частиною мови зв’язане?

4. Часи дієслів.

5. Наведіть приклади дієслів в однині.

6. Навести приклад дієслів, протилежних за значенням.

7. Підбери прислів’я, загадку або вірш, у якому єсть дієслова. Запиши.

Підкресли дієслова.

Залік - це не тільки контроль за навчальними досягненнями учнів, але й важливий стимулюючий чинник їх навчально-пізнавальної діяльності.

Я – активний прихильник різноманітних пам’яток, алгоритмів, опорних схем. Адже при користуванні пам’ятками, опорними схемами використовуються можливості зорової пам’яті, а використання алгоритмів сприяють розвитку самостійності учнів, бо вчать логічної послідовності виконання розумових операцій.

Кожен учень має «Допоміжничок» (це папка з файлами), в якому міститься необхідний для запам’ятовування матеріал.

Отже, у своїй педагогічній діяльності вчитель має постійно враховувати, що пізнавальний інтерес школяра виникає і зміцнюється лише в ситуації пошуку нових знань, інтелектуального напруження самостійної діяльності. Тому, якщо знання лише повідомляються учням і закріплюються, активність згортається, інтерес згасає.

Різнобічний розвиток особистості учня передбачає гармонійне поєднання формування базових знань, умінь та навичок з творчою діяльністю, пізнавальною активністю.

Доклавши багато сил, енергії, педагогічної майстерності можна досягнути бажаних результатів.

У педагогіці неминуче виникають питання: "Чому вчити?", "Навіщо вчити?", "Як вчити?". Але, разом з тим, з'являється ще одне: "Як вчити результативно?".

1. Технології навчання - традиційні та особистісно орієнтовані

Традиційні педагогічні технології мають свої позитивні сторони, наприклад, чітка організація навчального процесу, систематичний характер навчання, вплив особистості вчителя на учнів у процесі спілкування на уроці. Величезне значення мають також використання наочних посібників, таблиць, технічних засобів навчання.

Традиційні технології апробовані роками і дозволяють вирішувати численні завдання, які були поставлені індустріальним суспільством кінця XIX - середини ХХ століття. У цей історичний період актуальними були завдання інформування, освіти учнів, організації їх репродуктивних дій. Це дозволило за порівняно короткий проміжок часу виховати покоління грамотних людей, що володіють певними знаннями і навичками, необхідними для залучення кожного освіченого індивіда в процес масового виробництва. Індустріальне суспільство потребувало величезної кількості кваліфікованих робітників та інженерів, які володіють сучасними технологіями. Природно, що в цей період освіта вирішувала цілком певні завдання (і вирішувала їх, треба відмітити, дуже успішно).

У даний час суспільство вже змінило свої пріоритети, виникло поняття постіндустріального суспільства (суспільства інформаційного), воно в більшій мірі зацікавлене ​​в тому, щоб його громадяни були здатні самостійно, активно діяти, приймати рішення, гнучко адаптуватися до мінливих умов життя.

Сучасне інформаційне суспільство ставить перед усіма типами навчальних закладів і, насамперед, перед школою завдання підготовки випускників, здатних:



  • орієнтуватися в мінливих життєвих ситуаціях, самостійно здобувати необхідні знання, застосовувати їх на практиці для вирішення різноманітних проблем, що виникають, щоб протягом всього життя мати можливість знайти в ній своє місце;

  • самостійно критично мислити, бачити проблеми і шукати шляхи раціонального їх вирішення, використовуючи сучасні технології; чітко усвідомлювати, де і яким чином отримані ними знання можуть бути застосовані;

  • бути здатними генерувати нові ідеї, творчо мислити;

  • грамотно працювати з інформацією (збирати необхідні для вирішення певної проблеми факти, аналізувати їх, робити необхідні узагальнення, зіставлення з аналогічними або альтернативними варіантами вирішення, встановлювати статистичні та логічні закономірності, робити аргументовані висновки, застосовувати отриманий досвід для виявлення і вирішення нових проблем);

  • бути комунікабельними, контактними в різних соціальних групах, уміти працювати спільно в різних областях, в різних ситуаціях, запобігаючи або вміло виходячи з будь-яких конфліктних ситуацій;

  • самостійно працювати над розвитком власної моральності, інтелекту, культурного рівня.

  • При традиційному підході до освіти досить важко виховати особистість, яка задовольняє цим вимогам.

В умовах, що склалися, природно почали з'являтися різноманітні особистісні орієнтовані технології.

  • Особистісно- орієнтоване навчання покликане забезпечити необхідні умови для розвитку індивідуальних здібностей учня

Слід зауважити, що на даний момент застосовуються різні види особистісно - орієнтованих технологій, як більш-менш універсальних, так і предметних (технологія раннього та інтенсивного навчання грамоті, система поетапного навчання фізики, технологія навчання математики на основі розв'язування задач і т.п.) або вузькоспеціальних ("школа-парк", агрошкола та інші), або альтернативних (передбачають всебічне виховання, навчання без жорстких програм і підручників, метод проектів і методи занурення, безоцінкову творчу діяльність учнів).

Особистісно орієнтоване навчання передбачає використання різноманітних форм і методів організації навчальної діяльності, що дозволяють розкривати суб'єктний досвід учнів.



При цьому перед учителем постають нові завдання:

  • Створення атмосфери зацікавленості кожного учня в роботі класу.

  • Стимулювання учнів до висловлювань, використання різних способів виконання завдань без страху помилитися, одержати неправильну відповідь і т.п.

Використання в ході уроку дидактичного матеріалу, що дозволяє учневі вибирати найбільш значущі для нього вид і форму навчального змісту.

Оцінка діяльності учня не тільки за кінцевим результатом (правильно-неправильно), а й по процесу його досягнення.

Заохочення прагнення учня знаходити свій спосіб роботи (вирішення задачі), аналізувати способи роботи інших учнів у ході уроку, вибирати та освоювати найбільш раціональні.

Створення педагогічних ситуацій спілкування на уроці, що дозволяють кожному учневі виявляти ініціативу, самостійність, вибірковість у способах роботи, створення обстановки для природного самовираження учня.

Серед різноманітних напрямів нових педагогічних технологій, на мій погляд, найбільш адекватними поставленим цілям і найбільш універсальними є навчання у співпраці, метод проектів, ігрові технології і диференційований підхід до навчання.

Ці напрямки належать до так званого гуманістичного підходу в психології і в освіті, головною відмінною рисою якого є особлива увага до індивідуальності людини, її особистості, чітка орієнтація на свідоме розвиток самостійного критичного мислення.



Навчання у співпраці

У технологіях, заснованих на колективному способі навчання, навчання здійснюється шляхом спілкування в динамічних або статичних парах, динамічних або варіаційних групах, коли кожен вчить кожного, особлива увага звертається на варіанти організації робочих місць учнів і використовувані при цьому засоби навчання. Переваги такої технології полягають в наступному:



  • розвиваються навички розумової діяльності, включається робота пам'яті;

  • актуалізуються отримані досвід і знання;

  • кожен учень має можливість працювати в індивідуальному темпі;

  • підвищується відповідальність за результат колективної роботи;

  • удосконалюються навички логічного мислення, послідовного викладу. матеріалу.

Диференційований підхід до навчання

Принцип диференційованого освітнього процесу як не можна краще сприяє здійсненню особистісного розвитку учнів і підтверджує сутність та цілі загальної середньої освіти.

Основне завдання диференційованої організації навчальної діяльності - розкрити індивідуальність, допомогти їй розвинутися, устоятися, проявитися, знайти вибірковість і стійкість до соціальних впливів. Диференційоване навчання зводиться до виявлення і до максимального розвитку здібностей кожного учня. Істотно, що застосування диференційованого підходу на різних етапах навчального процесу в кінцевому підсумку спрямоване на оволодіння всіма учнями певним програмним мінімумом знань, умінь і навичок.

Диференційована організація навчальної діяльності з одного боку враховує рівень розумового розвитку, психологічні особливості учнів, абстрактно-логічний тип мислення. З іншого боку - до уваги беруться індивідуальні запити особистості, її можливості та інтереси в конкретній освітній галузі.

Диференційований процес навчання - це широке використання різних форм, методів навчання та організації навчальної діяльності на основі результатів психолого-педагогічної діагностики навчальних можливостей, нахилів, здібностей учнів.

Ігрові технології

Гра є, мабуть, найстарішим прийомом навчання. З виникненням людського суспільства з'явилася і проблема навчання дітей життєво важливим і соціально значущим прийомам і навичкам. З розвитком цивілізації ігри видозмінюються, змінюються багато предметів і соціальні сюжети ігор.

На відміну від гри взагалі педагогічні ігри мають істотну ознаку - чітко поставлену мету навчання і відповідний їй педагогічний результат, навчально-пізнавальну спрямованість.

Ігрова форма занять створюється за допомогою ігрових прийомів і ситуацій, які дозволяють активізувати пізнавальну діяльність учнів.

При плануванні гри дидактична мета перетворюється в ігрову задачу, навчальна діяльність підкоряється правилам гри, навчальний матеріал використовується як засоб для гри, в навчальну діяльність вводиться елемент змагання, який переводить дидактичну задачу в ігрову, а успішне виконання дидактичного завдання зв'язується з ігровим результатом.

Метод проектів

Метод проектів не є принципово новим у світовій педагогіці. Він виник на самому початку XX століття. Зрозуміло, з часом ідея методу проектів зазнала певну еволюцію. Народившись з ідеї вільного виховання, в даний час метод стає інтегрованим компонентом цілком розробленої і структурованої системи освіти. Але суть її залишається незмінною - стимулювати інтерес дітей до певних проблем, що передбачає володіння певною сумою знань і передбачає через проектну діяльність вирішення цих проблем, уміння практично застосовувати отримані знання, розвиток критичного мислення.

Це комплексний метод навчання, що дозволяє будувати навчальний процес виходячи з інтересів учнів, дає можливість учневі проявити самостійність у плануванні, організації і контролі своєї навчально-пізнавальної діяльності, результати якої повинні бути "відчутними", тобто, якщо це теоретична проблема, то конкретне її рішення, якщо практична - конкретний результат, готовий до впровадження. В основі методу проектів лежить розвиток пізнавальних, творчих інтересів учнів, умінь самостійно конструює свої знання, уміння орієнтуватися в інформаційному просторі, розвиток критичного мислення. Метод проектів завжди орієнтований на самостійну діяльність учнів - індивідуальну, парну, групову, яку учні виконують протягом певного відрізку часу. Цей метод органічно поєднується з методом навчання у співробітництві, проблемним і дослідницьким методом навчання.

Таким чином, вищезазначені технології дозволяють домогтися вирішення основного завдання: розвитку пізнавальних навичок учнів, умінь самостійно конструювати свої знання, орієнтуватися в інформаційному просторі, розвитку критичного і творчого мислення.



Інформаційні технології як засіб активізації пізнавальної діяльності та творчого потенціалу учнів.

Швидкий розвиток обчислювальної техніки та розширення її функціональних можливостей дозволяє широко використовувати комп'ютери на всіх етапах навчального процесу: під час лекцій, практичних і лабораторних занять, при самопідготовці і для контролю та самоконтролю рівня засвоєння навчального матеріалу. Використання комп'ютерних технологій значно розширило можливості лекційного експерименту, дозволяючи моделювати різні процеси і явища, натурна демонстрація яких у лабораторних умовах технічно дуже складна або просто неможлива.

Ми знаємо, що лише розвиток творчої уяви допоможе людині оцінити, охопити думкою всю незвичайність явищ, які суперечать старим істинам і «здоровому глуздові». Академік А. М. Колмогоров зазначав: «Звичайно, не з кожного учня вийде вчений. Але необхідно добиватися, щоб кожному була знайома радість відкриття нового, радість творчого усвідомлення життя».

Список використаної літератури:

1. Базиленко Л.И. Заметки о творчестве // Обдарована дитина. - 2005. - № 7. - C. 25-27

2.Калюкина А. Об опыте детского творчества // Начальная школа. - 2000. - № 12. - C. 44-47

3. Кульчицька О.І. Простір для здійснення творчих задумів // Обдарована дитина. - 2005. - № 7. - C. 2-5

4. Кульчицька О. Творча обдарованість. Специфіка дитячої обдарованості// Обдарована дитина. - 2001. - № 1. - C. 3-10

5. Лисенко О. Обдарована дитина у колективній творчій діяльності // Обдарована дитина. - 2001. - № 1. - C. 44-45

6. Мурзо Т. Заохочуючи учнів до власної творчості // "Тема. На допомогу вчителю зарубіжної літератури". - 2005. - № 3-4. - C. 172-176

7. Парамонов Л. Творческое конструирование: психологические и педагогические основы его формирования // Дошкольное воспитание. - 2000. - № 11. - C. 58-64

8. Світ творчої уяви в малюнках шестирічок // Початкова освіта. - 2005. - № 37. - C. 7-8

9. Тітов І. Розвиток творчої уяви молодших школярів як компонента їхньої суб'єктності// Обдарована дитина. - 2005. - № 9. - C. 35-38



10. Хоменчук І. Формування і розвиток творчих здібностей дітей // Світ дитячих бібліотек. - 2004. - № 2. - C. 21-22

11. Шляхи розвитку творчої фантазії // Початкова освіта. - 2005. - № 37. - C. 5-6


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка