Мотивація як рушійна сила самовдосконалення



Скачати 419.26 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації01.04.2016
Розмір419.26 Kb.
  1   2   3


Відділ освіти Пирятинської райдержадміністрації Полтавської області Районний методичний кабінет

МОТИВАЦІЯ ЯК РУШІЙНА СИЛА САМОВДОСКОНАЛЕННЯ


Методичний

посібник


Пирятин – 2013

Друкується згідно рішення ради РМК відділу освіти Пирятинської РДА Полтавської області (Протокол №4 від 08.02.2013 року)

Укладачі: учитель Пирятинського ліцею Пирятинської РДА Полтавської області Саполович О. В.

учитель Сасинівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Рогова Н. М.

Рецензент: завідувач РМК відділу освіти Пирятинської РДА Полтавської області Гурлай Н. М.

Мотивація – одна із головних умов реалізації навчально – виховного процесу. Вона не тільки сприяє розвитку інтелекту, але і є рушійною силою удосконалення особистості в цілому. Брошура містить матеріали, які допоможуть формуванню в учнів мотивації до навчально – пізнавальної діяльності.

Методичний посібник призначений для вчителів та класних керівників загальноосвітніх навчальних закладів, а також для усіх зацікавлених осіб.



МОТИВАЦІЯ ЯК РУШІЙНА СИЛА САМОВДОСКОНАЛЕННЯ. Методичний посібник. Випуск 1: Районний методичний кабінет / Укладачі О.В.Саполович, Н.М.Рогова // Рецензент Н.М.Гурлай – Пирятин: РМК ВО Пирятинської РДА, 2013. – 40 с.

ВСТУП

Мотивація – головні сили, що

рухають дидактичний процес. Вони

посідають перше місце серед факторів,

що визначають його продуктивність.

І. Підласий

Основне завдання школи – навчати і виховувати дітей, забезпечити їх протягом навчального періоду якісними знаннями, які вони могли б успішно реалізувати в майбутньому. У нинішніх умовах перед сучасною школою, як українською, так і зарубіжною, постала проблема втрати інтересу учнів до навчання. Демотивація виражається в типовій скарзі вчителів: «Учні не хочуть учитися, батькам байдуже, як навчаються їхні діти». Ще якихось два-три десятиліття тому це питання не стояло так гостро. Школа мала найбільший важіль впливу на дитину — контроль (читай: примус), який виражався в оцінці на уроці та суворій перевірці з боку батьків. Нині оцінкою злякаєш мало кого з учнів, так само, як і батьків. Як наслідок — тривожні дані статистики: частка учнів, які успішно опановують загальноосвітню програму до закінчення основної школи, зменшується в Україні до 20%, у Росії — до 10-15%. На сьогоднішній день вирішується проблема зацікавленості школярів до навчання, над якою працюють провідні педагоги та психологи сучасності. Відомо, що найкращий учитель той, хто пробуджує в учнів бажання вчитися. Щоб навчити дитину, треба не просто передати їй знання і вміння, а й викликати в неї відповідну активність, пізнавальну чи практичну. Важливим структурним елементом цієї активності є мотивація, в якій виявляється ставлення школярів до навчання.

Мотивацію в навчанні можна вважати державою під назвою УСПІХ. Природа успіху така, що, відчувши її солодкий смак один раз, людина прагне повторити це відчуття багатократно. Умовно замкнений цикл мотивації можна представити у вигляді схеми:



Розділ 1. Поняття мотивації та її види

Одним із шляхів формування позитивного ставлення дітей до навчання є створення системи мотивів діяльності особистості, яка піддається педагогічному управлінню і забезпечує визначення поведінки учнів і їх ставлення до вивчення того чи іншого навчального предмета. Під мотивацією розуміють сукупність спонукальних факторів, які визначають активність особистості.



Мотивація — це інтереси, потреби, прагнення, емоції, переконання, ідеали, установки, які спонукають учня до діяльності. Мотивація сприяє появі в учня навчальної ініціативи й любові до навчання, спонукає його діяти з максимальною енергією в різних навчальних ситуаціях.

Існує кілька теорій мотивації діяльності людини, але для вчителя важливо одне: опанування способами створення на уроці такого навчального середовища, у якому б учні відчували внутрішню потребу вчитися. Це може бути за умови, коли учень самостійно ставить перед собою цілі й докладає зусилля для їхнього досягнення.




     Мотиви навчання (за О.Б. Гончаровою) – спрямованість учня на окремі сторони навчальної діяльності, пов’язаними з внутрішніми відношеннями учня до неї.

Пізнавальні мотиви

Соціальні мотиви

  • Широкі пізнавальні (на оволодіння новими знаннями);

  • навчально-пізнавальні (на засвоєння способів добування знань, прийомів самостійного придбання знань;

  • самоосвіти (на придбання додаткових знань, самовдосконалення).

  • Широкі соціальні мотиви (обов'язок, відповідальність, розуміння соціальної значимості);

  • вузькі (зайняти певні соціальні позиції, нішу, отримати схвалення);

  • на майбутнє;

  • співробітництва(орієнтовані на різні способи взаємодії з оточуючими).




Види та рівні мотивів навчання.

Мотивація (Маркова А. К., Матис Т. А., Орлов А. Б., 1990) - ієрархія мотивів, які забезпечують цілеспрямованість діяльності людини, джерелом якої є:

Зовнішня мотивація -

виникає під впливом і тиском зовнішніх імпульсів - вимог, наказів, примусів, викликає зовнішній дискомфорт (людина зобов'язана виконувати чиюсь волю).

До зовнішньої мотивації відносяться завжди мотиви: соціальні, оціночні, на результат і т.п.


Внутрішня мотивація -

виникає «зароджується» під впливом внутрішнього дискомфорту (людина діє, щоб отримати внутрішнє задоволення, отримати позитивний психічний стан).

Діяльність організовується за власною ініціативою, не залежить від чужої волі.

Мотиви: внутрішнє задоволення, інтерес.





ВИДИ МОТИВІВ НАВЧАННЯ УЧНІВ

Перший підхід

Види мотивів

Основні особливості

Пізнавальні мотиви, пов'язані зі змістом навчальної діяльності та процесом її виконання

Включають підгрупи:

1) широкі пізнавальні мотиви, що полягають в орієнтуванні школярів на оволодіння новими знаннями;

2) навчально пізнавальні мотиви, що полягають в орієнтуванні школярів на засвоєння способів одержання знань;

3) мотиви самоосвіти, що полягають у спрямованості школярів на самостійне вдосконалювання способів одержання знань



Соціальні мотиви, пов'язані з різними соціальними взаємодіями школяра з іншими людьми

Поділяються на підгрупи:

1) широкі соціальні мотиви, що полягають у прагненні одержувати знання, у розумінні необхідності навчатися;

2) вузькі соціальні мотиви, що полягають у прагненні зайняти певну позицію, місце у взаєминах з оточуючими, одержати їх схвалення, заслужити в них авторитет


Другий підхід

Внутрішні мотиви

Зовнішні мотиви

Специфіка: мотиви, пов'язані із власне процесом навчальної діяльності

Мотиви, пов'язані з результатом навчальної діяльності

Види: бажання дізнаватися нове (пізнавальний інтерес). Радість від подолання труднощів


Мотиви самоосвіти. Мотиви престижу та інші соціальні мотиви. Мотиви уникання неприємностей. Ігровий мотив

Третій підхід

Безпосередньо спонукальні мотиви навчальної діяльності

Перспективно спонукальні мотиви навчальної діяльності

Інтелектуально спонукальні

Мотиви

Ґрунтуються на емоційних проявах особистості (яскравість, новизна, цікавість, привабливість, особистість педагога, бажання одержати нагороду, похвалу, страх одержати негативну оцінку, небажання бути об'єктом обговорення в класі)

Засновані на розумінні значущості знання взагалі й навчального предмета зокрема (прикладний характер знань, пов'язування навчального предмета з майбутнім самостійним життям, розвинене почуття обов'язку, відповідальності, очікування одержання нагороди в перспективі)



Засновані на одержанні задоволення від процесу пізнання (інтерес до знань, допитливість, прагнення підвищити свій культурний рівень, захопленість процесом розв'язання навчально пізнавальних задач)

Четвертий підхід

Мотивація негативного характеру, пов'язана з мотивами, закладеними поза навчальною діяльністю

Мотивація позитивного характеру, пов'язана з мотивами, закладеними поза навчальною діяльністю

Мотивація, що закладена в навчальній діяльності й безпосередньо пов'язана з метою навчання

Усвідомлення певних незручностей і неприємностей, якщо не вчитися (докори батьків і вчителів, страх покарання)



Схвалення оточуючих, почуття обов'язку, шлях до особистого благополуччя, кар'єри, бажання зайняти лідерську позицію в класі

Розширення кругозору, набуття знань, задоволення допитливості, реалізація своїх здібностей, прояв інтелектуальної активності

Є.Ільїн під мотивом навчальної діяльності розуміє всі фактори, що обумовлюють виявлення навчальної активності: мотиви, мета, настано­ви, почуття обов'язку, інтереси.


Г.Розенфельд визначає такі категорії (фактори) мотивації навчання:

1. Навчання заради навчання, без задоволення від діяльності або без інтересу до предмета викла­дання.

2. Навчання без особистих інтересів та користі.

3. Навчання для соціальної ідентифікації.

4. Навчання заради успіху або страху невдач.

5. Навчання з примусу або під тиском.

6. Навчання, що ґрунтується на поняттях і моральних зобов'язаннях або на загальноприйнятих нормах.

7. Навчання для досягнення мети у повсякденному житті.

8. Навчання, що ґрунтується на соціальній меті, вимогах та цінностях.
Розділ 2. Фактори впливу на вмотивованість у навчальній діяльності.

«Мотив - складне психологічне утворен­ня, яке має вибудувати сам суб'єкт» (Є.Ільїн).

Учитель може лише сприяти цьому процесу.


Проблеми мотивації навчальної діяльності та дитячих інтересів

Успіхи в навчанні та вихованні дітей прямо залежать від мотивації, тобто наявності значущих і діючих стимулів до засвоєння знань і придбання визначених особистісних якостей.

Численні складності у сфері навчальної мотивації обумовлюються низкою обставин:


  • до кінця не відомі всі мотиви, у силу яких діти різного віку та з різними індивідуальними особливостями включаються в навчання, спілкування, стають зацікавленими у придбанні нових особистісних якостей, знань і вмінь;

  • над мотивами навчання дітей замислюються дорослі, котрі вже не пам'ятають справжнього стану справ у дитинстві й можуть тільки здогадуватись про справжні мотиви дитячої поведінки;

  • серед самих дітей існують величезні індивідуальні розходження - те, що є значущим для одного, не представляє інтересу для іншого;

  • сама мотивація виявляється ситуаційно мінливою, а те, що підходить для стимулювання навчальних і виховних інтересів у одних ситуаціях, може бути неадекватним в інших.

Таким чином, одна з головних задач у навчанні та вихованні - навчитися практично впливати на мотивацію дитини та звести до мінімуму фактори, що знижують її.

Умотивованість у навчанні можна розуміти як особисту зацікавленість учня в одержанні знань і вмінь. Мотиви навчання- це психологічна характеристика інтересу учня до засвоєння знань і власного розвитку.

Мотивація може бути ситуаційною (обумовленою зовнішніми факторами) й особистісною (обумовленою внутрішніми устремліннями). Виділяють також релевантну мотивацію, що має пряме відношення до набуття академічних досягнень (наприклад, допитливість дитини), і не релевантну мотивацію, що не має прямого відношення до навчання та розвитку (наприклад, дитина вчить урок, щоб уникнути покарання).

Коли ми говоримо про мотивації дитини, то не можемо обійтись без такого поняття, як дитячий інтерес. Л. Виготський визначає інтерес як форму прояву інстинкту, як націленість психічного апарату дитини на визначений предмет. Інтереси мають універсальне значення в житті дитини. Торндайк стверджує: «Усе, що ми робимо в житті, навіть найбільш неприємне, ми робимо з інтересу (нехай навіть негативного, наприклад, остраху неприємностей)».

Психологічний закон каже: «Перш ніж призвати дитину до якоїсь діяльності, зацікав її, подбай про те, щоб знайти, що вона готова до неї: напружені всі сили, і вона готова діяти сама».

Надзвичайно складна психологічна задача - знайти вірний інтерес і стежити за тим, щоб від нього не ухилятись і не підмінювати його іншим. Адже так легко підмінювати інтереси, наприклад, розповідати на уроці історії анекдоти, викликаючи інтерес не до історії, а до анекдоту.

З вищевикладеного стає ясно, що нічого не вартий інтерес дитини до роботи, якщо її стимул - покарання чи очікування нагороди. Ось чому нагорода й покарання в чистому вигляді у школі марні та шкідливі. Психологічне покарання - це бездарний педагогічний засіб, тому що воно викликає острахи, і значить, у цьому випадку поведінкою керує страх.

Існує психологічне правило переходу природних інтересів (їх багато) до інтересів прищеплених, виховання яких і є головною метою (інтерес до життєвих справ, наук тощо).

Щоби предмет нас зацікавив, він повинен бути пов'язаний із чим-небудь приваблюючим нас, уже знайомим, але він повинен містити в собі й нові форми діяльності. Зовсім нове й зовсім старе не здатне зацікавити нас. Крім того, щоб співставити новий предмет й особисте ставлення до нього учня, треба зробити його вивчення особистою справою учня. Інакше кажучи, до нового дитячого інтересу треба йти через уже існуючий дитячий інтерес. Наприклад, Торндайк пропонував для вивчення хімії використовувати природний інтерес дітей до кухні, але так, щоби потім інтерес до хімії придушив інтерес до кухні.
Правила використання дитячого інтересу

1. Обов'язково має бути присутній зв'язок між усіма предметами курсу - це запорука єдиного навчального інтересу, згуртування навколо єдиного стрижня (зазвичай називається «міжпредметними зв'язками»).

2. У навчанні доводиться вдаватись до повторення, хоча це найбільш непсихологічний прийом: якщо людина автоматично намагається сприймати ту саму інформацію, їй стає нудно, і може сформуватись негативна установка на цю інформацію. Тому викладання повинно бути концентричним: вивчення предмета варто будувати таким чином, щоб у можливо короткий строк і у спрощеному вигляді він був пройдений у повному обсязі. Потім уже треба повернутись до того ж, але не для повторення, а для розширеного й поглибленого вивчання, що включає безліч нових фактів, узагальнень і висновків, тому що тільки нове про старе може зацікавити нас.

3. Навчання варто проводити в безпосередній близькості від життя, показуючи, як те чи інше знання можна практично використовувати та застосувати в реальності.



Основний зміст мотивів, які формуються: (що формувати? що розвивати?)

ВИДИ МОТИВІВ

Пізнавальні. Їх характеризує спрямованість на зміст навчального предмета

Соціальні. Для них властива спрямованість на іншу людину, на соціальну значущість навчальних дій

РІВНІ МОТИВІВ

Широкі пізнавальні, навчально-пізнавальні мотиви самоосвіти

Широкі соціальні та вузькосоціальні (позитивні) мотиви соціального співробітництва

ЯКОСТІ МОТИВІВ

Змістовні. Усвідомленість, самостійність, дієвість, ступінь поширення

Динамічні. Стійкість, сила, виразність, переключення, емоційне забарвлення

ПРОЯВИ МОТИВІВ

У прагненні до одержання нової інформації, у пошуку рішень задач, в успішності та відвідуваності занять, у прагненні до завдань заниженої чи підвищеної складності

У вчинках, що свідчать про обов'язок і відповідальність; у прагненні до контактів, співробітництва; в ініціативі та допомозі одноліткам

Результати психологічних досліджень свідчать про те, що чинниками зниження мотивації навчання виступають:



  • неправильний підбір вчителем навчального матеріалу, що призводить до недовантаження чи перевантаження школярів;

  • невміння будувати стосунки з учнями;

  • недостатньо диференційований підхід вчителя;

  • низький рівень знань школяра;

  • не сформованість прийомів самостійної роботи в учня;

  • негативні приклади товаришів, що мають вплив на дитину;

  • неадекватна самооцінка учня, сформована ще до початку навчальної діяльності чи в умовах шкільного навчання ;

  • стійка спрямованість учня на які-небудь види позашкільної діяльності, що дістала назву "компенсаторної мотивації" (І.Ю.Кулагіна);

  • переживання, що не пов'язані з навчальною діяльністю, тобто різноманітні психотравмуючі ситуації (Психотравмуюча ситуація - це ті умови життя і взаємини між значущими іншими (батьками, вчителями, ровесниками), які оточують дитину та призводять до появи переживань, негативних емоцій, наприклад: непорозуміння з вчителями, ровесниками або зі старшими школярами; конфліктні ситуації в сім'ї, розлучення батьків, втрата одного з батьків);

  • певні індивідуально-типологічні особливості дитини, а саме: тип темпераменту, астенічні стани різного походження (підвищена втомлюваність і понижена працездатність) …

  • особливості розвитку учнів: вікові (наприклад, у підлітків спостерігається «гормональний вибух» і нечітко сформоване відчуття майбутнього); статеві (у дівчаток 7—8 класу знижена вікова сприйнятливість до учбової діяльності у зв'язку з інтенсивним біологічним процесом статевого дозрівання, раннє статеве життя); індивідуальні (наприклад, можливий недостатній розумовий розвиток учня, тощо);

  • негативне (байдуже) ставлення учня до вчителя;

  • негативне (байдуже) ставлення вчителя до учня;

  • брак особистісної значущості предмета;

  • непродуктивність учбової діяльності;

  • нерозуміння (неприйняття) мети навчання;

  • страх перед школою.

В зв'язку з цим, психологи виділяють декілька шляхів формування позитивної мотивації навчання:

1. Спеціальна організація навчальної діяльності, що реалізується за допомогою створення навчально-проблемної ситуації.

2. Доступність змісту навчального матеріалу, що пропонується вчителем на уроці.

3. Використання на уроках елементів гри; цікавий виклад матеріалу.

4. Постійне створення та "підкріплення" ситуації успіху в учінні (наприклад, позитивна реакція на будь-який прояв відповідального ставлення дитини до виконання своїх навчальних обов'язків).



Мотивація досягнення успіху - позитивна мотивація. Якщо людина мотивована саме так, то перед початком справи вона має на увазі досягнення чогось конкретного, позитивного. В основі її активності є надія на успіх і потреба в досягненні успіху. Такі люди зазвичай упевнені в собі, у власних силах, відповідальні й активні, їх вирізняє наполегливість у досягненні мети, цілеспрямованість.
Мотивація уникнення невдачі — негативна мотивація. Якщо людина мотивована саме так, то її активність спрямована на уникнення зриву, покарання, негативного оцінювання з боку оточуючих, невдачі. Взагалі в основі цієї мотивації покладені ідея уникнення та ідея негативних очікувань. Розпочинаючи справу, людина з такою мотивацією вже заздалегідь боїться можливого негаразду, думає про можливі варіанти уникнення цієї гіпо­тетичної невдачі, а не про шляхи і засоби досягнення успіху. Люди з такою мотивацією зазвичай характеризуються підви­щеною тривожністю, низькою впевненістю у власних силах. Вони намагаються уникнути відповідальних завдань. При необхідності вирішення дуже відповідальних завдань можуть впадати в стан, близький до панічного, при цьому ситуативна тривожність у таких випадках у них стає надзвичайно високою. Разом цим, це може поєднуватися з дуже відповідальним ставленням до справи.

Розділ 3. Шляхи, способи, методи та прийоми впливу на мотивацію дитини до навчання
Загальні стратегії формування мотивів:


  1. Необхідно вибудовувати теоретичну логіку предмета, правильно орієнтувати дітей щодо формування в них розумових дій, щоб в учнів не виникло безпорадності перед новим навчальним матеріалом. Учителю треба зробити учня співучасником навчання, а не виконавцем його волі. Мотивацією може бути окреслення перспектив вивчення теми, визначення мети вивчення навчального матеріалу, удосконалення навичок, необхідних для розв’язання проблеми, усвідомлення співучасті і взаємодії з іншими.

  2. Потрібно задіювати навчальні потреби, які в учнів уже сформовані. Учитель має добирати такий навчальний матеріал, який би викликав інтерес до пізнання нового. Учень має усвідомити, що знання потрібні йому для досягнення певної конкретної мети.

  3. На уроці потрібно чергувати методи і форми навчання. Різноманітність заохочує учнів до діяльності, мотивує їхню роботу. Рольові ігри, дискусії, мозкові штурми, демонстрації, проектна діяльність, створення аудіовізуальних презентацій, робота в малих групах – усе це стимулює учнів до вивчення навчального матеріалу.

  4. Перед кожним учнем треба ставити реалістичні вимоги. Вимоги учителя мають бути високими, але не настільки, щоб учні не могли їх виконати і тому втрачали інтерес до навчання. На початку вивчення теми вчитель повинен ознайомити учнів із вимогами, пояснити, чого вони мають навчитися, допомогти кожному учневі поставити перед собою цілі, яких він має досягнути. Нереальні цілі можуть призвести до розчарування і втрати інтересу до навчання. Крім того, цілі, визначені самим учнем, завжди є більш ціннісними, ніж поставлені вчителем або батьками.

  5. Ускладнювати вимоги потрібно поступово. На початку семестру вчитель має створити для учня ситуацію успіху, а потім поступово підвищувати вимогливість. Учитель не повинен забувати про диференціацію навчання. Якщо вправи включають різнорівневі за складністю завдання, то кожен учень матиме змогу відчути успіх під час виконання завдань доступного для нього рівня.

  6. Потрібно забезпечити оперативний зворотний зв'язок учителя й учня та якомога коротший термін перевірки письмових робіт. Похвала й винагорода мають бути публічними. Зворотний зв’язок служитиме стимулом, він має бути чіткий і конкретний. Треба пояснювати учневі, у чому може бути його подальший прогрес, указати на сильні й слабкі сторони виконання роботи. Бажано створити умови, за яких школяр зможе ознайомитися з кращими роботами однокласників (зачитування фрагментів роботи на уроці, організація виставки робіт, викладання всіх творчих робіт в учительському блозі тощо).

  7. Учень має очікувати на нагороду за успіх. Позитивні і негативні коментарі впливають на мотивацію. Похвала підвищує в учнів упевненість у собі, зміцнює почуття власної гідності. Учитель обов’язково повинен похвалити слабких учнів навіть за докладені зусилля, навіть якщо робота є невдалою!!!

  8. Аналізуючи (і особливо критикуючи!) учнівську роботу необхідно бути конкретним. Учень має відчути, що вчитель критикує певні невдалі сторони роботи, а не його самого. Необхідно уникати принизливих коментарів.

  9. Треба уникати жорсткої конкуренції між учнями. Конкурс викликає тривогу, що може перешкоджати навчанню. У жодному разі не можна порівнювати учнів між собою, краще порівняти нинішні досягнення учня з його попередніми. При цьому треба зосереджуватися на прогресі, удосконаленні, а не негативних сторонах.

  10. На уроках, де це можливо, необхідно залишати за учнем право обирати види роботи. Учень охоче виконує завдання, вибрані з переліку. Тому якщо альтернативні завдання формують однакові поняття, треба пропонувати учням на вибір вправи, теми для презентацій чи творчих робіт, домашні завдання.

  11. Подолати низьку мотивацію учнів до навчання можна, переглянувши методи, форми і стилі навчання.

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка