Моделювання – це метод дослідження явищ і процесів, що ґрунтується на заміні конкретного об'єкта досліджень (оригіналу) іншим, подібним до нього (моделлю). Моделювання в широкому сенсі



Скачати 139.71 Kb.
Дата конвертації13.09.2017
Розмір139.71 Kb.
Моделювання – це метод дослідження явищ і процесів, що ґрунтується на заміні конкретного об'єкта досліджень (оригіналу) іншим, подібним до нього (моделлю).

Моделювання в широкому сенсі це особливий пізнавальний процес, метод теоретичного та практичного опосередкованого пізнання, коли суб'єкт замість безпосереднього об'єкта пізнання вибирає чи створює схожий із ним допоміжний об'єкт-замісник (модель), досліджує його, а здобуту інформацію переносить на реальний предмет вивчення.

Моделювання  це процес створення та дослідження моделі, а модель засіб, форма наукового пізнання. Під моделлю розуміється об'єкт будь-якої природи (мислено уявлена або матеріально реалізована система), котрий, відображаючи чи відтворюючи в певному сенсі об'єкт дослідження, здатний заміщати його так, що вивчення моделі дає нову інформацію про об'єкт.

Моделювання широко використовується в дослідженні систем різної природи, але особливого значення воно набуває в соціальному управлінні, в рамках методології системного підходу.

Моделювання  одна з основних категорій теорії пізнання. На ідеї моделювання, по суті, базується будь-який метод наукового дослідження. Основні види моделювання  фізичне і математичне.

Характерною рисою розглядуваного методу є можливість відтворення моделлю відповідно до завдань дослідження тих чи інших істотних властивостей, структур досліджуваного об'єкта, взаємозв'язків і відносин між його елементами. В процесі пізнання модель іде слідом за об'єктом, будучи певною його копією, а у відтворенні, конструюванні, навпаки, об'єкт йде слідом за моделлю, копіюючи її.

Модель фіксує існуючий рівень пізнання про досліджуваний об'єкт. Неможливо створити універсальну модель, котра могла б відповісти на всі запитання, що викликають інтерес; кожна з них дає лише наближений опис явища, причому в різних моделях знаходять відображення різні його властивості. До моделювання звертаються тоді, коли досліджувати реальний об'єкт з усією сукупністю його властивостей недоцільно, незручно або неможливо.

Моделювання це метод, а модель форма, засіб наукового пізнання. Метод моделювання володіє загальністю, оскільки змоделювати можна будь-який об'єкт: така можливість рівнозначна визнанню принципової їх пізнаваності.



Моделювання як метод застосовується у тому випадку, коли дослідження певного явища, шляхом простого спостереження, опитування, тестування або експерименту ускладнене або неможливе через складність або важкодоступність. Тоді удаються до створення штучної моделі феномену, що вивчається, що повторює його основні параметри і передбачувані властивості. На цій моделі детально досліджують це явище і роблять висновки про його природу.

Моделі можуть бути технічними, логічними, математичними, кібернетичними. Математична модель є вираженням або формулою, що включає змінні і стосунки між ними, відтворюючими елементами і стосунками в явищі, що вивчається. Технічне моделювання припускає створення приладу або пристрою, по своїй дії того, що нагадує те, що підлягає вивченню. Кібернетичне моделювання засноване на використанні як елементи моделі понять з області інформатики і кібернетики. Логічне моделювання засноване на ідеях і символіці, вживаній в математичній логіці.

Найбільш відомими прикладами математичного моделювання в психології є формули, закони Бугера-Вебера, Вебера-Фехнера і Стивенса. Логічне моделювання широко використовується при вивченні мислення людини і його порівнянні з рішенням завдань обчислювальною машиною. З множиною різноманітних прикладів технічного моделювання ми зустрічаємося в наукових дослідженнях, присвячених вивченню сприйняття і пам'яті людини. Це спроби побудови перцептронів машин, здатних на кшталт людини сприймати і переробляти сенсорну інформацію, запам'ятовувати і відтворювати її.

Ілюстрацією кібернетичного моделювання є використання в психології ідей математичного програмування на ЕОМ. Розвиток програмного забезпечення роботи ЕОМ за останні декілька десятків років відкрив для психології нові перспективи вивчення процесів, що цікавлять її, і людської поведінки.



Моделювання в психології це метод теоретичного дослідження психологічних явищ (процесів, станів, властивостей) за допомогою їхніх реальних, фізичних або ідеальних, абстрагованих аналогів, моделей (часто математичних). Під "моделлю" розуміють систему об'єктів або знаків, що відтворюють деякі сутнісні властивості системи-оригіналу. Присутність відношення часткової подібності ("гомоморфізм") дає змогу використовувати модель як замінника або представника досліджуваної системи. Відносна простота моделі робить таку заміну досить наочною. Створені спрощені моделі системи дійовий засіб перевірки істинності та повноти теоретичних уявлень у різних галузях наукового знання і, зокрема, в психології.

Перші спроби використання методу моделювання в психології пов'язані з вивченням психофізичних залежностей та процесів пам'яті. Систематичне застосування моделювання було характерним для гештальтпсихології, яка намагалася знайти фізичні аналоги формування цілісних структур (гаштальтів) у природних процесах утворення кристалів, в утворенні негеометричних конфігурацій та ін. Широке використання цього методу в психології почалося в 50-ті роки XX ст., коли виникнення кібернетики зробило можливим моделювання різних аспектів цілеспрямованої діяльності живих істот. Цей розвиток був деякою мірою представлений у працях П.К.Анохіна та М.О Бернштейна, які створили моделі складних фізіологічних функціональних систем людини, що містили всі основні компоненти подальших кібернетичних моделей її поведінки.

Надалі за короткий строк з'явилися математичні моделі навчання, інформаційні моделі пам'яті, сприймання та уваги. Моделювання було поширене також на найскладніші види інтелектуальної діяльності, такі як гра та розв'язування різноманітних задач (А. Ньюелл, Г. Саймон). Досить перспективним у сучасній когнітивній психології вважається розуміння психічних процесів за аналогією з процесами обчислювання: низка учених вважають подібність між організацією пізнавальної сфери людини й структурою блоків обчислювального пристрою своєрідною "комп'ютерною метафорою", яка може плідно використовуватися у психологічних дослідженнях вищих пізнавальних функцій людини інтелекту, систем прийняття рішень тощо.

Представлені способи застосування методу моделювання реалізують лише одну з його технік моделювання за аналогією. Саме ця техніка є найбільш спорідненою з кібернетичним та комп'ютерним баченням логіки взаємопереходів та взаємозв'язків явищ. У психологічному дослідженні моделювання використовується також у техніках "відтворення змісту" та "відтворення логіки пізнання", які застосовуються в теоретизації змістових характеристик сутності досліджуваних явищ.



Моделювання як відтворення змісту сутнісних ознак предмета дослідження спрямоване до побудови "образа-моделі" психологічного явища, яке розглядається як багатомірне та багатозмістовне, а отже, як таке, що реалізує систему природних, соціальних та духовних відносин. Тому побудовані пояснювальні моделі, як правило, постають багатозмістовними, "міжрівневими", що робить інформативний образ досліджуваного явища ціліснішим та повнішим. Указана техніка моделювання використовується стосовно складних смислонасичених явищ життя людини: потенціалу її буття, обдарованості, життєвого шляху тощо.

Моделювання як відтворення логіки пізнання використовується для теоретизації як сутності досліджуваного предмета, так і способів та засобів його пізнання та перетворення. Ця техніка моделювання спрямована на поступове відновлення динамічних характеристик існування предмета у їхньому розвитку, а також на побудову адекватного засобу пізнання відтвореної логіки розгортання сутності явища. "Подвійна рефлексія" основний механізм цієї техніки моделювання потребує особливої підготовленості дослідника до роботи з методом. Проте дослідницький ефект застосування техніки має подвійний ступінь теорія предмета й теорія способу пізнання даного предмета.

Реконструювання в психології застосовується як метод теоретичного дослідження психологічних явищ та полягає у змістовій та структурній перебудові явища, на яке спрямована дослідницька дія психолога. Відповідно виділяють змістову реконструкцію, яка оперує змістовими ознаками явищ, та структурну, спрямовану до формально-логічних ознак даних явищ. Предметом реконструювання можуть обиратися як психологічні явища, так і засоби їх пізнання: пояснювальні та методологічні принципи, теоретичні положення, методи та прийоми пізнання тощо.

Поліфункціональність даного методу визначається не тільки різноманіттям його предметних адресатів, а й багатством технік, які можуть застосовуватися в межах методу. Вихідним моментом реконструювання є якісна диференціація "когнітивних просторів", яким належать досліджувані явища і стосовно яких дослідник має запровадити даний метод. Якщо обрані явища належать до одного або споріднених "когнітивних просторів", то можливе використання техніки "пряма реконструкція"; за умови різнорідних просторів дослідник застосовує опосередковану реконструкцію, але тут обов'язково обирається третє (узагальнене за змістом щодо перших двох) явище як опосередкована ланка.

Якісна диференціація досліджуваних явищ здійснюється також за ознакою "змістової завершеності" або "когнітивної цілісності". Залежно від цілей та завдань дослідження застосовується креативна, або відтворююча, реконструкція, таким чином "новий зміст" постає більш диференційованим, структурованим та завершеним, або відповідним "вихідному змісту" за рівнем завершеності та наповненості. Загалом метод реконструювання може застосовуватися не тільки як засіб теоретизації, а й як засіб аналізу, інтерпретації та тлумачення даних психологічного дослідження.



Види

Фізичне моделювання, при якому модель і об'єкт, що моделюється, мають одну і ту ж фізичну природу.

Математичне моделювання — моделювання, при якому модель являє собою систему математичних співвідношень, що описують певні технологічні, економічні, психологічні чи інші процеси. Найчастіше застосовуються два способи математичного моделювання:

  • аналітичний, що передбачає можливість точного математичного опису строго детермінованих систем,

  • ймовірнісний, що дозволяє отримати не однозначне рішення, а його імовірнісну характеристику.

Сутність методу моделювання

Метою емпіричного дослідження є отримання даних різними способами: шляхом спостереження, самоспостереження, лабораторного і природного експерименту, анкетування, моделювання тощо. Особливої уваги заслуговує моделювання, під яким розуміють дослідження об'єктів на їх моделях  спеціальних штучно створених об'єктах, які за своїми характеристиками схожі на реальні об'єкти, що підлягають вивченню.

Потреба в моделюванні виникає тоді, коли безпосереднє дослідження реального об'єкта неможливе або ускладнене через його недоступність, етичні обмеження або надмірні витрати (часові, трудові, фінансові тощо).

Поняття «моделювання» може бути використане в таких значеннях: як метод пізнання об'єктів через їх моделі, процес побудови цих моделей і форма пізнавальної

Моделювання як метод психологічного дослідження діяльності (насамперед мислення і уява). Розкриття моделювання як дослідницького методу передбачає і посилання на інші його аспекти, оскільки застосування методу неможливе без створення відповідних моделей, а дослідницький процес за допомогою цього методу оснований на здатності людини до абстрагування.

Поширення в науці терміна «моделювання» супроводжувалося труднощами. Навіть за ажіотажного інтересу до моделювання у 60-ті роки XX ст. багато довідкових видань ухилялися від його наведення або давали як похідне слово без будь-яких пояснень. Діапазон тлумачення моделювання широкий: від його часткових варіантів (наприклад, як фізичне моделювання) до ототожнення з пізнанням. Так, радянський філософ Віктор Штофф (1915-1984) охарактеризував моделювання як відтворення певних сторін прототипу. Проте відтворення зберігає якісну специфіку початкового об'єкта, а моделювання не обов'язково. Відтворення це тотожність за всіма параметрами, а моделювання лише за деякими. Американський учений Норберт Вінер (1894-1964) і мексиканський психолог Артуро Розенблют (1900-1970) визначали моделювання як «зображення уявлення в певному світлі».



Моделювання опосередковане практичне або теоретичне дослідження об'єкта, за якого безпосередньо вивчають не сам об'єкт, а допоміжну штучну або природну систему (модель), яка об'єктивно відповідає об'єкту пізнання, здатна заміняти його на певних етапах пізнання і дає при дослідженні інформацію про сам об'єкт, що моделюють.

Існують два основні види моделювання: структурно-функціональне і функціонально-структурне. Під час структурно-функціонального моделювання метою є виявлення структури окремої системи за її зовнішньою поведінкою, для чого обирають або конструюють аналог (у цьому і полягає моделювання) іншу систему, що володіє подібною поведінкою. Така поведінка дає змогу дійти висновку про подібність структур. Цей вид моделювання основний метод психологічного дослідження і єдиний у природничо-науковому психологічному дослідженні. У разі функціонально-структурного моделювання за подібністю структур моделі і образу визначають функції, що мають щось загальне, зовнішні прояви тощо. Цей метод поширений у багатьох науках, зокрема в порівняльній анатомії, палеонтології, культурології та ін.

Ключовим поняттям методу моделювання є «модель». Воно має кілька значень:


  • тип конструкції (наприклад, автомобіль певної моделі, модельне взуття або одяг; творець такого одягу модельєр, а її демонстратор модель, зокрема топ-модель);

    • еталон для копій, зразок для наслідування (наприклад, Держстандарт для певної продукції, оригінал скульптури з глини, надалі втілений у металі, камені або дереві; людину, яка позує художнику, скульптору, фотографу, теж називають моделлю, зокрема фотомоделлю);

    • як спеціальне представлення певного об'єкта, що реконструює його істотні (в певному контексті) властивості. Наприклад психічний образ об'єкта сприймання є сукупністю відображених аналізаторами властивостей цього об'єкта. У психологічному дослідженні модель розглядають переважно в цьому значенні. Модельованими об'єктами в психології в найзагальнішому плані є психіка (з її психофізіологічними механізмами), особистість, діяльність, спілкування, поведінка.

Отже, модель заміняє досліджуваний об'єкт, будучи посередником між ним і дослідником. Таке заміщення можливе, якщо між моделлю і реальністю, що нею представляється, існує певна відповідність, тобто модель певною мірою аналог об'єкта, що вивчається.

Поняття «аналогія» багатозначне. Найпоширеніші такі його значення: схожість відношень, ізоморфізм (повна подібність або взаємна однозначність у відповідності елементів і структур двох об'єктів) і гомоморфізм (часткова подібність, за якої зворотної відповідності немає). Моделювання як пізнавальний метод зазвичай передбачає гомоморфізм, коли між моделлю і її прототипом є і подібність, і відмінності. Якби між оригіналом і його моделлю не існувало відмінностей, то зникла б потреба створювати модель, простіше було б вивчати безпосередньо сам об'єкт. Основними особливостями моделі, що дають змогу вважати її кращою, ніж сам об'єкт, що вивчається, є її менша складність порівняно з об'єктом і предметність. Часткова подібність може полягати в подібності об'єктивних характеристик.



Модель виконує свою роль тільки тоді, коли ступінь її відповідності об'єкту чітко визначений. Досліджуючи модель, аналогічну об'єкту реальності, що вивчається, одержують нове знання про сам об'єкт.

Моделювання полягає в побудові і наступному вивченні моделі, яке заміщає безпосереднє вивчення вихідного об'єкта. Висновки, отримані на основі вивчення моделі, переносяться на вихідний об'єкт, причому можливість такого перенесення обгрунтовується схожістю моделі і вихідного об'єкта. Очевидно, що мова йде про умовивід за аналогією, що не має, строго кажучи, логічного обґрунтування. Тому можливість продуктивного використання методу моделювання залежить, насамперед від якості використовуваних моделей. Хороша модель повинна бути максимально спрощена, але разом з тим відображати основні, істотні властивості вихідного об'єкта.

Цінність моделювання полягає в тому, що воно дозволяє робити висновки про досліджуваних феноменах в тих випадках, коли їх безпосереднє вивчення неможливо. Наприклад, вивчення когнітивних порушень в умовах екстремального стресу доцільно проводити на основі моделей, що описують взаємодію когнітивної та емоційної сфер, не піддаючи реальних випробуваних ризику підвищеної емоційної навантаження. Створення наукових моделей має, однак, самостійний гносеологічний сенс, оскільки є, поряд з іншими емпіричними методами, ефективним засобом перевірки наукових теорій. Сучасні наукові моделі в явній формі експлікується відносини між теоретичними конструктами, і успішна перевірка таких моделей означає збільшення ступеня правдоподібності стоять за ними наукових теорій.

Процес створення будь-якої моделі є ітеративним і полягає в чергуванні етапів побудови, настройки (або підгонки) і верифікації моделі. Належним чином верифікована модель може бути використана для вирішення фундаментальних і прикладних завдань.

Побудова моделі полягає в її описі з використанням будь-якої мови. Наукові моделі можуть приймати самий різний вигляд від якісних, що описують концептуальні відносини між представляють інтерес сутностями, до кількісних, що описують точні кількісні відносини всередині системи змінних у вигляді набору рівнянь (саме цей клас моделей особливо корисний для вирішення завдань управління і прогнозування). Для побудови моделі критично важливою є формулювання припущень. По суті, допущення являють собою рішення про ідеалізацію реальності, яка дозволяє розробнику моделі сформулювати досить просту, але в той же час інформативну модель (наприклад, при побудові психологічної моделі дослідник часто приймає рішення ігнорувати нелінійні відносини між входять до модель змінними). В цілому побудова моделі часто є індуктивним і навіть інтуїтивним процесом - і в цьому відношенні багато в чому аналогічним етапу висунення гіпотези в рамках гіпотетико-дедуктивного методу.

Залежно від характеру здобутого знання моделі (а отже, і моделювання) можуть виконувати кілька функцій:

- на емпіричному рівні: реконструювальну (відтворення якісної специфіки об'єкта); вимірювальну (отримання кількісних характеристик об'єкта); описову (забезпечення наочності і зрозумілості);

- на теоретичному рівні: інтерпретаційну (пояснення, узагальнення і вичерпний опис); прогнозу вальну (прогноз поведінки об'єкта-прототипу); критеріальну (перевірка істинності, адекватності знань про об'єкт); евристичну (сприяння генерації нових ідей і гіпотез щодо об'єкта, що вивчається, і пов'язаних із ним інших об'єктів реальності. Крім того, модель, сприяючи формалізації даних про об'єкт, полегшує побудову та перевірку гіпотез і теорій);

- на практичному рівні: пізнавально-ілюструвальну (демонстрування прогнозованої поведінки об'єкта; моделювання операцій мислення на кшталт штучного інтелекту тощо); навчальну (пізнання властивостей модельованих проектів; вивчення їх можливих поведінкових реакцій);розважально-ігрову (для відпрацювання навиків застосовують рольові ігри тощо).

Отже, в емпіричних дослідженнях важливу роль відіграє використання методу моделювання. Він дає змогу вивчити необхідні параметри об'єкта, які неможливо дослідити безпосередньо. Послуговування цим методом передбачає створення моделей об'єкта і вміння абстрагуватись.






База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка