Моделі та чинники професійного стресу Туркін О. В



Скачати 148.81 Kb.
Дата конвертації15.04.2016
Розмір148.81 Kb.

Моделі та чинники професійного стресу

Туркін О.В.

_____________________________________________________________________________



Аннотация

Статья посвящена изучению профессионального стресса. Рассмотрены инженерный,

физиологический и психологический подходы к пониманию профессионального стресса. В

психологическом подходе проанализированы интеракционалистические, трансактные и регуляторные

концепции стресса. Делается вывод, что изучение профессионального стресса, а также построение программ

его коррекции и предотвращения, должно строиться на основе учета широкого круга факторов, от

характеристик самой работы до индивидуальных особенностей человека. Продуктивным представляется

контекстуальное изучение и оптимизация стратегий анализа и преодоления проблем и вызовов жизни для

повышения стрессостойкости человека на рабочем месте.

Ключевые слова: профессиональный стресс, факторы профессионального стресса, концепции и модели

профессионального стресса



Annotation

The Models and Factors of Work Stress

The article is devoted to the work (occupational) stress research. Engineering, physiological and

psychological approaches to work stress are discussed. Interactional, transactional and regulatory stress conceptions

are analyzed as subdivisions of psychological approach. The conclusion is made that work stress research and

development programs of stress correction and prevention must take into consideration many factors, from job

characteristics to individual peculiarities of person. Contextual research and optimization of strategies of life

problems and challenges analysis and coping seem to be productive for stress resistance (hardiness) increasing at

work place.



Keywords: professional stress, factors of professional stress, conceptions and models of professional stress.

_____________________________________________________________________________




Актуальність. Поняття стрес широко

увійшло у буденну свідомість. Зараз це одне

з найпопулярніших пояснень невдач,

поганого самопочуття, роздратованості і

інших небажаних явищ. Стрес став поняттям,

що поєднує дослідження повсякденних

проблем та їх психологічних проявів:

тривоги, фрустрації, відчуження, емоційного

дистресу і т.д. Така увага до стресу

пояснюється визнанням важливості

здатності людини адаптуватися та її

емоційного стану як для здоров’я самої

людини, так і для її працездатності та

продуктивності роботи підприємств. У

медицині, психології та менеджменті

сформувалися певні традиції розуміння цього

явища. Бурхливо розвивається вивчення

професійного стресу. У той же час, так і не

було запропоновано загальноприйнятого

поняття стрес [див. 1-3, 6 та інші]. При цьому

у психології намагаються звузити дуже

широке початкове більш фізіологічне

поняття стресу, бо практичні вимоги

потребують вивчення специфічних

властивостей стресу, механізмів його

виникнення та перебігу, наслідків та

можливостей інтервенцій у цей процес.

Також відзначається необхідність

комплексного підходу у розумінні,

дослідженні та використанні засобів

керування стресом [2,7 ]. Акцентується

недостатня увага до процесів діагностики та

сприйняття людиною її проблем, до

превентивних засобів подолання стресу та

віддалених результатів інтервенцій по

керуванню стресом і т.д. Першим кроком для

вирішення цих завдань є аналіз основних

підходів до поняття стрес. Це допоможе

виявити ті чинники, що можуть сприйматися

як стресори, краще зрозуміти можливі

індивідуальні реакції на стресори та розкрити

ті змінні, що впливають, опосередковуючи

дію стресорів, на якість подолання стресу та

ступінь емоційної напруги.



Мета статті: проаналізувати

найбільш відомі моделі стресу для створення

теоретичної основи для розробки програм

корекції та профілактики професійного

стресу.

Аналітичний огляд

Існує багато різних концепцій та

моделей стресу. У той же час ці моделі і

концепції можна об’єднати у три головні

підходи до стресу [7]. Така класифікація

підходів дозволяє економно та всебічно

охопити можливі погляди на стрес.

Перший підхід у різних класифікаціях

визначається як інженерний чи стимульний

[7]. Цей підхід розглядає стрес як «стимульну

характеристику оточення особистості, що

виявляється у термінах важкості або рівня

вимог, які приходяться на індивідуума, або

як певний небажаний (загрозливий) чи

шкідливий елемент навколишнього

середовища» [7; p. 32]. При цьому стрес

зводиться до зовнішніх (об’єктивних)

властивостей середовища, які можна

об’єктивно вимірювати. Ці властивості

викликають напруження людини, яке, маючи

зазвичай оборотний характер, може також

приводити до більш або менш шкідливих

наслідків.

У межах цього підходу було

виокремлено ті ситуації та стимули (які стали

називати стресорами), що визивають стрес

майже у будь-якої людини у наслідок своєї

серйозності. Це такі ситуації як переїзд,

розлучення, природні катастрофи, смерть

близьких і т.д.

Другий підхід можна позначити як

фізіологічний або розуміння стресу як реакції

у відповідь. Найбільш відомий представник

цього підходу – Г. Сельє. Він дає таке

визначення стресу. «Стрес – це неспецифічна

відповідь організму на будь-яку пред’явлену

йому вимогу» [5; с.27 ]. Ця відповідь

відбувається у вигляді узагальненої активації

низки систем організму для реакції «битися

або бігти». У перебігу стресу

виокремлюється три фази: 1) реакція тривоги

або шоку; 2) реакція спротиву або

противошоку. Це стадія мобілізації та

активізації сил організму, які зазвичай

виходять на більш високий, ніж початковий,

рівень. Хоча при сильному шоці цього може і

не відбутися. Активація організму створює

основу для адаптивних реакцій, що мають

змінити дію стресорів; 3) виснаження, яке

наступає як наслідок тривалої або занадто

високої активізації організму, яка не

приводить до зміни обставин.

Cox та співавтори [7] також відносять

до цього підходу концепцію стресу Scheuch,

який розглядає стрес як психофізіологічну

активність для адаптації до змін у внутрішніх

та зовнішніх умовах, як реактивна діяльність

по відновленню гомеостазу (як внутрішньої

рівноваги, так і соціальних відношень). Стрес

є вираженням порушення економічного та

благополучного перебігу органічних та

психологічних функцій та відносин людини,

а також спробою усунути ці порушення.

Критика цих двох підходів

грунтується на розкритті їх досить простої

стимульно-реактивної парадигми,

недостатньому врахуванню індивідуальних

особливостей людини, зведенням стресу до

простої, неопосередкованої функції

зовнішнього середовища, стимулів.

Третій підхід можна назвати власне

психологічним. Він намагається врахувати

вищевказану критику і акцентує свою увагу

на вивченні взаємодій (інтеракцій) між

людиною та середовищем та впливу на ці

взаємодії когнітивних процесів та емоційних

реакцій. Два типи теорій виокремлюються у

межах цього підходу: інтеракціоністичні та

трансактні.

Інтеракціоністичні теорії стресу

вивчають взаємодію особистості з

навколишніми обставинами. Найбільш

показовими є теорії відповідності людини

оточенню French та співробітників й теорія

співвідношення вимог та контролю Karasek.

French та співавтори вважають (див.,

наприклад,[8]), що недостатня відповідність

людини та оточення краще пояснюють

детермінанти виникнення стресу, ніж

індивідуальні та ситуаційні відмінності, що

розглядаються окремо. При цьому треба

розрізняти об'єктивну реальність та її

суб'єктивне сприйняття, а також особистісні

та ситуаційні змінні. Таким чином,

відповідність людина-середовище може

порушуватися декількома шляхами. По-

перше, це розходження між об'єктивною

ситуацією (включаючи індивідуальні якості

як себе, так інших людей) та її суб'єктивним

сприйняттям внаслідок, наприклад,

недостатнього сприйняття реальності, або її

перекручення через вади самооцінки та ін.

По-друге, це розходження вимог, що

ситуація (об'єктивна та суб'єктивна)

пред’являє до якостей людини, та навпаки

розходження вимог людини та наявних

властивостей її оточення у об'єктивному чи

суб'єктивному вимірі.

Теорія вимог-контролю Karasek (див.,

наприклад, [12])грунтується на визнанні

необхідності врахування взаємодії (а не

тільки їх окремих впливів) різних факторів як

детермінанти стресу або здоров’я. Такими

факторами виступають вимоги ситуації та

здатність здійснювати контроль. Найбільш

стресогеним у робочих умовах є сполучення

високого робочого навантаження та низької

можливості приймати рішення. Найменш

стресогеним є сполучення середнього

навантаження та високого контролю. Johnson

розширив цю модель добавивши третій

фактор: соціальна підтримка. Цей фактор

пом'якшує та знижує вплив надмірних

психологічних вимог. Треба відзначити, що

ця теорія практично залишає поза увагою

індивідуальні психологічні відмінності, які,

безумовно, опосередковують вплив факторів,

що увійшли у теорію.

Трансактні моделі стресу акцентують

увагу на когнітивних та емоційних процесах,

які є складовими взаємодії людини з

навколишнім середовищем. Одна з найбільш

відомих трансактних теорій – концепція

Lazarus та Folkman. Вони визначають

психологічний стрес як пов'язаний зі

специфічною взаємодію між людиною та

оточенням постоціночний стан. Стрес

виникає коли ситуація оцінюється людиною

як така, що виснажує або перевищує її

ресурси унаслідок загрози, шкоди або

виклику (позитивної можливості) [10,11 ].

Дана теорія виокремлює когнітивне

оцінювання та подолання (копінг) як ключові

фактори, що опосередковують потенційно

стресові взаємодії людини з середовищем та

впливають на їх коротко- та довгострокові

наслідки. Когнітивне оцінювання

складається з первинного та вторинного

оцінювання. Первинна оцінка полягає у

аналізі можливих ризиків, обмежень та

можливостей тієї ситуації, з якою

зштовхнулася людина. У вторинній оцінці

відображується міркування щодо того, що

може бути зроблене для запобігання шкоди

або поліпшення перспектив виграшу. Таким

чином, психологічний стрес може викликати

лише ситуації, що суб'єктивно оцінюються як

важливі для людини. При цьому ці ситуації

можуть бути як загрозливими (можливість

втрат та шкоди) так і стимулюючими

(можливість якогось виграшу чи

особистісного зростання).

Під копінгом розуміються зусилля

людини (які постійно змінюються) подолати

ті зовнішні або внутрішні вимоги, які

оцінюються як стресові. Копінг

розглядається як процесуальне та

контекстуальне явище. При цьому Lazarus та

Folkman не роблять апріорних припущень

щодо того, яким є гарний чи поганий копінг.

Головними функціями копінгу постулюються

регулювання емоцій та змінення проблемної

ситуації.

Важливою є також оцінка людиною,

того чи розв'язана ситуація. Бо проблема

може бути об'єктивно вирішена, але

залишатися невирішеною у суб'єктивному

сприйнятті або навпаки: бути об'єктивно не

вирішеною, хоча людина вважає, що ситуація

успішно розв'язана.

Таким чином, модель Lazarus

виокремлює потенційні джерела стресу,

оцінку стресогеності ситуації, ресурси

подолання та психологічну напругу, або

емоційні реакції викликані неможливістю

подолати стресори.

Ще одна відома трансактна модель

стресу запропонована Siegrist [13]. Це

модель дисбалансу зусиль та винагород.

Тобто стрес виникає як наслідок відчуття

високої «ціни» невеликої вигоди. Зусилля

людини детермінують як зовнішні вимоги

так і її власні стандарти та ідеали. Для

розв'язання дисбалансу необхідно або

знизити зусилля (тобто «ціну», зовнішні та

внутрішні вимоги), або підвисити винагороду

(гроші, емоційну підтримку, статус та ін.). У

крайньому випадку такий дисбаланс у

робочих обставинах вирішується відмовою

від виконання діяльності.

До трансактного підходу можна

віднести й погляди В.Е. Мільмана [4]. У його

концепції стрес є наслідком взаємодії

ступеня потреби у певних досягненнях та

суб'єктивної оцінки вірогідності цих

досягнень. Тобто головними чинниками

емоційного (психологічного) стресу є

надмірна мотивація та невизначеність

перебігу діяльності. Ця невизначеність може

бути обумовлена як зовнішніми обставинами

(складність завдання, непередбачуваність

перебігу подій і т.д.) так і невпевненістю у

власних можливостях подолати вимоги

ситуації.

Дещо по-іншому класифікує

психологічні підходи до стресу А.Б. Леонова

[3]. Вона виокремлює екологічний,

трансактний та регуляторний підходи.

Екологічне розуміння стресу на наш погляд

близько до моделей, що були віднесені до

інтеракціонального підходу. Трансактний

підхід теж був включений у попередню

модель. А регуляторний підхід можна

розглядати як доповнення до попередньої

класифікації.

У межах регуляторного підходу

психологічний стрес розглядають як

особливий стан, що виникає як наслідок

формування спеціальних механізмів

регуляції діяльністю у важких умовах [3].

Цей підхід фокусується на вивченні

механізмів регуляції діяльності під впливом

різних факторів та при різному рівні

навантаження, а також на використанні

різних когнітивних та виконавчих ресурсів та

операцій на мікроструктурному рівні.

Враховується також «ціна» та ефективність

тих чи інших ресурсів та стратегій.

Вивчаються засоби автоматизації діяльності

та компенсаторні механізми при стресорах,

та умови при яких ці процеси ведуть до

поліпшення або погіршення діяльності,

більш або менш тривалої зміни відношень

людини з середовищем.

Леонова відзначає що різні підходи

до психологічного стресу є більш

взаємодоповнюючими, ніж конкуруючими,

концепціями. Екологічний, трансактний та

регуляторний підходи вивчають стрес

відповідно на макро-, мезо- та мікроуровні:

від соціальних та робочих умов до

конкретної мікроструктури діяльності.

Мезорівень складають індивідуальні ресурси,

особистісні чинники і т.д. Дослідження

стресу може проводитися як комплексно (на

всіх трьох рівнях), так і бути обмеженим

лише одним рівнем.

Таким чином, стрес розглядається як

багатомірний динамічний процес, що

постійно змінюється унаслідок взаємодії

людини та її оточення. Вивчення стресу, при

такому його розумінні, потребує дослідження

як зовнішніх, так і внутрішніх передумов

стресу, проміжних процесів, що

опосередковують вплив стресорів, аналізу як

безпосередніх, так і довгострокових

стресових реакцій та наслідків цих реакцій

для працездатності та здоров’я людини.

Фактори професійного стресу можна

представити трьома групами [9]. Першу

групу складають чинники пов'язані з

характеристиками роботи. Це зміст та вимоги

роботи, робоче навантаження, розклад

роботи, ступень контролю на робочому місці,

фізичні умови. Друга група включає

соціальні та організаційні характеристики

роботи: організаційна культура,

міжособистісні відносини на робочому місці,

роль у організації, розвиток кар'єри. Третя

група – це індивідуальні фактори ризику:

репертуар стилів подолання, особистісні

змінні, життєстійкість. Також це і

взаємовплив вимог роботи та інших сфер,

насамперед, відпочинку та особистого життя.

Взаємодія цих чинників веде до того

чи іншого рівня стресових реакцій, які,

змінюючи ситуацію, тобто початкові

значення цих чинників і відповідно характер

їх взаємодії, ведуть до більш або менш

адаптивних наслідків у вигляді погіршення

або поліпшення працездатності,

захворювання або відчуття благополуччя.



Висновки

У статті були розглянуті сучасні

підходи до розуміння професійного стресу.

Це дозволяє зробити наступні висновки:

1. Існують інженерний,

фізіологічний та психологічний погляд на

стрес. Останній, у свою чергу, включає

інтеракціональний, трансактний та

регуляторний підходи. Усі ці розуміння

стресу можуть як окремо, так і у комплексі

(взаємодоповнюючи одне одне), слугувати

теоретичною основою для вивчення стресу та

організації програм його корекції та

відвернення.

2. Глибоке вивчення

професійного стресу та можливостей

керування цим станом потребує врахування

цілої низки різних факторів у їх динамічної

взаємодії. Це умови роботи, суб’єктивне

сприйняття ситуації, соціальна підтримка,

наявні ресурси дії і багато чого іншого.

3. Виокремленні на основі

аналізу вищевказаних моделей стресу

чинники професійного стресу задають певні

напрямки можливого впливу для мінімізації

стресу. Це вивчення та гармонізація робочих

умов, корекція та вдосконалення

організаційної культури та міжособистісних

відносин працівника, формування

індивідуальних ресурсів стресостійкості,

навчання використовувати різні та адекватні

стратегії подолання стресу і т.д.



Перспективами подальшої роботи є

емпіричне вивчення різних стилів подолання

та стратегій аналізу проблем та викликів, що

склалися, залежності цих стратегій та їх

ефективності від контексту. При цьому

контекст може розумітися досить широко та

комплексно: враховувати як властивості

робочих умов та соціальної підтримки

людини, так і особливості конкретних

ситуацій та наявних у них ресурсів,

включаючи особистісні. Також планується

розробити програму підвищення

стресостійкості особистості як наслідок

підвищення вміння користуватися

адекватними стилями подолання та аналізу

проблем і викликів, у тому числі й

превентивними стратегіями подолання

стресу.


Література

1. Бодров В.А. Информационный стресс.

– М.: ПЕР СЭ, 2000.

2. Китаев-Смык Л.А. Психология

стресса. – М.:Наука, 1983.

3. Леонова А.Б. Основные подходы к

изучению профессионального

стресса // Вестник МГУ, Сер.

Психология. – 2000, № 3. c. 4 – 21.

4. Мильман В.Э. Стресс и личностные

факторы регуляции деятельности //

Стресс и тревога в спорте:

Международный сб. научных

статей/Сост. Ю.Л. Ханин. – М.:

Физкультура и спорт, 1983. с. 24 – 46.

5. Селье Г. Стресс без дистресса.

М.:Прогресс, 1982.

6. Тімченко О.В. Професійний стрес

працівників органів внутрішніх справ

України (концептуалізація,

прогнозування, діагностика та

корекція): Автореф. дис... д-ра психол.

наук: 19.00.06. Нац. ун-т внутр. справ.

— Х., 2003.

7. Cox T, Griffiths A, Rial-Gonzalez E.

Research on work-related stress.

European Agencyfor Safety and Health

at Work, Office for Official Publications

of the European Communities,

Luxemburg, 2000.

8. D’Amato A., Zijlstra F. Occupational

stress: A review of the literature relating

to mental health. Stress Impact Project.

Guildford: University of Surrey, 2003.

9. Dollard M.F. Introduction: Context

theories and intervention// Occupational

stress in the service professions. M.F.

Dollard, A.H. Winefield, & H.R.

Winefield (Eds.). New York: Taylor &

Francis, 2003.

10. Lazarus R.S. Theory-based stress

measurement// Psychological Inquiry. –

1990. – № 1: Vol. 1. – pp. 3 – 13.

11. Lazarus R.S., Folkman S. Transactional

theory and research on emotions and

coping// European Journal of Personality.

– 1987. – № 3: Vol. 1. – pp. 141 – 169.

12. McClenahan C.A., Giles M.L., Mallett J.

The importance of context specificity in

work stress research: A test of the

Demand-Control-Support model in

academics//Work and stress. – 2007. – №

1: Vol. 21. – pp. 85 – 95.

13. Siegrist J. Work, health and welfare: new

challenges// International journal of

social welfare. – 2006. – Issue s1: Vol.



15. – pp. s5 – s12.


Рецензент: Кочарян О.С., завідувач кафедри психологічного консультування і психотерапії

ХНУ ім. В.Н. Каразіна, доктор психологічних наук, професор__


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка