Моделі нетрадиційних уроків



Скачати 153.4 Kb.
Дата конвертації12.04.2016
Розмір153.4 Kb.
Моделі нетрадиційних уроків

Для реалізації концепції школи щодо ціліс­ного розвитку особистості необхідно передусім глибоко і всесторонньо аналізувати навчальний процес.

Сьогодні панує соціальне замовлення на впровадження та пошук нових освітніх техно­логій. Адже швидкий розвиток науки, зростан­ня обсягу нової інформації потребують від су­часної школи підготовки самостійних, активних людей з високим творчим потенціалом, які б уміли грамотно опрацьовувати інформацію та критично мислити. Отже, основне завдання су­часного вчителя – залучити учнів до активної самостійної діяльності. Учень як особистість, а не вчитель, стає центральною фігурою нав­чального процесу. Зацікавленість, викликана педагогом на уроці, за певних умов може пере­рости у стійкий інтерес до знань. Роль учите­ля вже можна розглядати по-новому – добро­зичливий дорослий, який допомагає вчитися, розкриває пізнавальні та соціальні мотиви нав­чальної діяльності. Ми орієнтуємо вчителя на такі завдання:


  • залучити дітей до загальнолюдських ціннос­тей;

  • переконати школярів, що набуті ними знан­ня є їхньою інтелектуальною власністю.

Орієнтація на особистість учня, гуманізація навчального спілкування, співробітництво учня й учителя, турбота про фізичне та емоційне здоров'я школярів – ось шляхи до вдосконален­ня навчального процесу. Використання іннова­ційних технологій допомагає вчителю працювати творчо, використовуючи нетрадиційні методики. В останні роки зроблено чимало спроб удоско­налити структуру уроку. Це диктує необхідність застосування так званих «нетрадиційних форм навчання».

Поняття «нестандартний урок» введено в ме­тодику наприкінці 80-х років XX ст. Воно означає імпровізаційне навчальне заняття, яке має невстановлену структуру і специфічну цільову установку.

Існують різні форми класифікації нетрадицій­них форм навчання. Ми використовуємо класифі­кацію відповідно до способу взаємодії суб'єктів навчального процесу.
Кваліфікація нетрадиційних форм відповідно до способу взаємодії суб'єктів навчального процесу


Модель А

Модель Б

Модель С

• Інтегрований урок

• Урок-лекція

• Урок-мандрівка

• Урок-екскурсія

• Урок-новелла

• Урок-парадокс

• Урок-семінар

• Урок-есе

• Урок-залік

• Урок-суд



• Урок-лото

• Урок-композиція

• Урок-огляд знань

• Урок-аукціон

• Урок-казка

• Урок-диспут

• Урок-діалог

• Урок-круглий стіл

• Урок-турнір

• Урок-КВК

• Урок-брейн-ринг

• Урок «Що? Де? Коли?»

• Урок-форум

• Урок-телеміст



Залежно від змісту, форм і ме­тодів у рамках даної моделі може бути як одностороннє діяння суб'єктів, так і взає­модія, тобто може бути або модель А, або модель В, або обидві моделі разом

Школярі прагнуть нових методів, як і нового змісту. Чи не тому вчителі Рогатинської спеціалізо­ваної ЗОШ І–III ст. № 1 поставили собі за мету використати різні сполучення методів, нетрадиційні, незвичні методики. Педагоги для осучаснення навчальної діяльності, наповнення її новим змістом розуміють, що, навчаючи нового, можна пропонувати готову інформацію, а можна знайомити з ме­тодами її отримання за допомогою самостійного пошуку.


ІНТЕГРОВАНІ УРОКИ
Відома в наш час думка, що учень – це не посудина, яку потрібно заповнити, а факел, який слід запалити, завоювала широке визнання.

Працюючи в школі багато років, прагнучи за­палити цей факел, домогтися глибоких, міцних знань, а головне – стійкого інтересу до фізики, астрономії та інформатики, я випробував багато нестандартних форм та методів навчання.

У сучасному педагогічному процесі значно­го розвитку набула ідея предметної інтеграції. Втілюють її шляхом інтегрованих уроків, підго­товка до яких передбачає:

а) аналіз річного ка­лендарного планування;

б) зіставлення матеріа­лу різних предметів для визначення споріднених тем;

в) «конструювання» заняття;

г) визначення завдань уроку, написання плану-конспекту.

Інтегрованим, на мою думку, можна назвати урок, метою якого є «спресувати» споріднений матеріал кількох предметів навколо однієї теми та систематизувати його. Тоді учні пізнають явища, поняття, закономірності природи з різних боків.

Методика інтегрованих уроків потребує вит­рат часу на підготовку, а це не сприяє збільшен­ню їх кількості. Та якщо такі нестандартні заняття відбуваються в системі, то ця робота вносить у звичайне шкільне життя новизну, певною мірою знімає чіткі межі предметного викладання, допо­магає дітям емоційно і системно сприйняти деякі поняття, закони та явища природи, дає відчутні результати в розвитку пізнавальних здібностей школярів, виховує гармонійно розвинену осо­бистість, розвиває почуття прекрасного і вміння насолоджуватися навколишньою красою.

Доречно виокремити кілька предметів, з якими найлегше інтегрувати практично будь-який предмет шкільного курсу. Це інформатика, біологія, хімія, музика та образотворче мистецтво, література.

На підтвердження сказаного наведу такий приклад.

Для учнів 7-х класів, після вивчення теми «Ат­мосферний тиск», я проводжу інтегрований позакласний захід на тему «Газообмін у легенях і тканинах», в якому беруть участь інші вчителі-предметники. Наприклад:



  • учитель хімії – ознайомлює учнів з властивостями оксигену, окисненням;

  • учитель фізики – нагадує про явище дифузії, ознайомлює з поняттям парціального тиску, аналізує зміну тиску газів під час дихання;

  • учитель біології – пояснює суть дихання, зміну складу повітря під час дихання, парціальний тиск, газообмін, перенесення газів кров'ю, закон збереження енергії (з висловлювань Тимірязєва про фотосинтез), сполучення оксигену з залізом в еритроцитах, вплив оксигену на рівень гемоглобіну в крові, вплив шкідливих речовин на рівень оксигену в крові, джерела поповнення оксигену на нашій планеті;

  • учитель математики – розв'язує практичну задачу: скільки потрібно кисню для дихання на хвилину, годину, добу?

  • учитель фізичної культури – роз'яснює зв'язок гіподинамії та гіпоксії, обговорює процес відновлення дихання в спортсмена і не спортсмена на фініші, наголошує на необхідності занять фізкультурою;

  • медична сестра – пояснює причини кесон­ної хвороби, можливості людини в екстремальних ситуаціях, випадки з медичної практики;

  • учитель історії – обговорює факт загибелі людей на повітряній кулі «Зеніт» у 1862 році;

Отже, за мінімальних затрат можна досягти високого і стійкого пізнавального інтересу, сформувати глибокі знання учнів, створити ситуацію наукового пошуку, коли учень сам стає першовідкривачем відомих істин. Проведення мною нетрадиційних уроків відповідає тенденціям сучасного уроку, зокрема таким, як відмова від авторитарного стилю навчання, курс на ініціативу учнів, увага до вироблення вміння самостійно працювати, обгрунтовано приймати рішення, набувати необхідних життєвих компетенцій.

УРОКИ-ТЕЛЕ-, РАДІОПЕРЕДАЧІ

Усім відомо, що сьогодні перегляд телевізій­них програм – одне з улюблених занять молоді. Тому проведення нестандартних уроків у вигляді теле- і радіопередач, які відтворюють відомі по­пулярні телевізійні програми, – це досить цікава форма роботи.

Неординарність таких уроків полягає в тому, що вони сприяють формуванню в учнів уміння аналізувати та узагальнювати. Наприклад, такі уроки-телепередачі як «Як це було...», «За і про­ти», «Подвійний доказ». А уроки «Найрозумніший» та «Хочу бути зіркою» дають змогу учням уявити себе відомими людьми. Такі заняття дають уяв­лення про професію журналіста й телеведучого, розвивають здібності ораторського мистецтва.


  • Педагогічна практика свідчить, що такі уро­ки потребують попередньої підготовки.

  • Повідомлення теми та мети уроку за 2 тижні до уроку.

  • Розподіл ролей за бажанням.

  • Випереджальні завдання учням класу, а та­кож перевдягання учнів згідно з ролями (напри­клад, на урок-передачу «За і проти» можна за­просити музичні групи, їхніх солістів та гостей).

  • Добір літератури, джерел інформації.

  • Оформлення класу як телестудії, виготов­лення емблем для команд чи груп, розташування парт і стільців так, як протребує програма.

Мета таких уроків – розбудити інтерес, дати виявитися самостійним творчим силам дитини, розвивати критичне мислення. Уроки-телепереда­чі – це ідеальна можливість для учнів використа­ти свої знання з англійської мови індивідуально і творчо, що дає їм реальне відчуття особистих досягнень. Тому вибір ідеї, мотивація, чітка уста­новка, мета та шляхи реалізації, поставлені пе­дагогом перед учнями, сприяють розвитку їхніх незалежності, самостійності й ініціативності.

Урок-телепередача – це своєрідна рольова гра, що максимально наближає учнів до реаль­ного життя і є основним аспектом мотивації під час використання цієї форми роботи.

На такому уроці доцільно застосовувати ін­терактивну технологію «мозковий штурм», за допомогою якого вчитель шляхом запитань, на­тяків, логічних висновків доводить учнів до само­стійного усвідомлення ідеї або факту. Водночас учні мають можливість активно висловлювати свої думки, які сприяють розвитку дискусії, що в свою чергу стимулює розвиток комунікативних здібностей учнів.

Основні правила проведення уроку-телепередачі:


  • Урок проходить за сценарієм відомих теле­передач.

  • Під час розповідей гостей учні класу не прос­то їх слухають, а виконують завдання, поставлені вчителем, що допомагає активізувати клас.

Фрагмент уроку-телепередачі «За і проти» з англійської мови
Тема уроку: «Музика в нашому житті».

Заздалегідь клас поділено на дві команди, які представляють свої проектні роботи. Завдання кожної команди – представити музичну групу, її учасників та їхню музику глядачам. До уваги взято рок-музику та популярну або класичну му­зику, щоб пізніше, аналізуючи вплив музики на молоде покоління, знайти позитивні та негативні сторони. Кожна команда самостійно обирає для свого проекту музичну групу, вивчає її реперту­ар, шукає факти про життя і творчість її учасни­ків, складає рекламні оголошення та афіші груп, тобто робить усе, щоб зацікавити глядачів. Ведучим може виступати як учитель, так і кращий учень класу.

Як підсумок уроку доцільно використовувати метод «Мікрофон», що дає учням змогу вислови­ти свою точку зору, обґрунтувати її, проаналізу­вати й узагальнити думки.

Такі уроки добре розвивають як діалогічне, так і монологічне мовлення.

Отже, урок-телепередача – це спільна нав­чально-пізнавальна, творча та ігрова діяльність учнів, спрямована на досягнення реального ре­зультату, потрібного для вдосконалення мовних навичок.



УРОКИ-ДИСКУСІЇ

Відповідно до нової мети шкільної історич­ної освіти слід віддавати пріоритет не простому запам'ятовуванню інформації, тобто предметно­му аспекту, а мотиваційному, ціннісному.

Мета історичної освіти – формування кри­тичного мислення, яке передбачає співпрацю вчителя та учня, розвиток аналітичного мис­лення, постановку проблемного завдання і його розв'язання. Така модель уроку як дискусія – одна з найефективніших у досягненні поставле­ної мети. В одному з висловлювань Г. Гордона Гріна є такі слова: «Сумний факт, який мені доводиться спостерігати впродовж років, – ефективне спіл­кування є найбільшою і небезпечною пробле­мою в світі. Ефективне спілкування – найвище мистецтво, якого ми всі мусимо ще довго вчи­тися».

Важливо, що те, чого діти навчаються, пере­ходить разом з ними у суспільне життя. Вміння ефективно спілкуватися й спільно розв'язувати проблеми в спокійній атмосфері дуже важливе для здорового суспільства. Дискусією (з лат. – «розгляд») у дидактиці називають метод навчання, який ґрунтується на обміні думками з певної проблеми, допомагає глибокому розумінню проблеми, виробленню са­мостійної позиції, вчить оперувати аргументами, критично мислити, краще розуміти іншого, вису­вати слушний аргумент, сприяє уточненню своїх переконань і формуванню особистого погляду на світ.

Використовуючи уроки-дискусії як модель навчання, слід враховувати такі аспекти:



  • використання групових методів навчання з частою зміною складу;

  • постановка проблемних завдань, розв'язан­ня яких передбачає несподівані точки зору;

  • опора на учнівський досвід і базові знання з теми;

  • під час розгляду проблеми не обов'язково приймати одне рішення;

  • необхідність враховувати психологічні особ­ливості учнів (можливе використання різних форм оцінювання: за 12-бальною шкалою, заохочення, відзначення особливих відповідей, влучних вис­ловлювань тощо);

  • необхідність дотримуватися «золотих пра­вил» ведення дискусії.

Уміло проведена дискусія – це поєднання різ­них позицій для пошуку спільної точки зору.

У своїй практиці використовую декілька різно­видів дискусії:



  • з метою формування переконань молоді;

  • з метою корекції учнями своїх знань;

  • для спільного розв'язання проблеми.

Тому форми дискусій можуть бути різноманіт­ними:

  • уроки-дискусії ігрового моделювання;

  • уроки-дискусії – діалоги;

  • структуровані уроки-дискусії;

  • проектні уроки-дискусії.


Приклади застосування.

Урок з елементами дискусїї-діалогу

Тема уроку: «Завершення та підсумки війни», 11-й клас.

Рекомендую учням об'єднатись у малі гру­пи. Роздаю фотографії, документи, листи періо­ду війни (листи з фронту Л. Гончарової – воїна Радянської армії, учасниці визволення Рогатина в 1944 році, та листівки, виготовлені власноруч М. Покришкою-Андрейців з Воркути, воїна УПА, жительки Рогатина). Ставлю завдання порівняти долі двох жінок.

- Кого зображено на фотографії?

- Коли і з якою метою написано листи?

- Що спільного і що відмінного (мова викла­ду, емоційність)?

- Які почуття висловлюють автори листів?

- За якого політичного режиму створено лис­ти?

Відповіді заслуховуємо у формі діалогу.

- Як могла скластися майбутня доля двох жінок: воїна Радянської армії та учасниці ОУН – УПА в СРСР?

- Порівняйте становище обох осіб з огляду на сучасну інтерпретацію національно-визвольних змагань, участі у Другій світовій війні Радянської армії та УПА?

Міні-дискусія

- У лавах якої армії воювати було правиль­ніше?



УРОКИ-ЗМАГАННЯ

Суть уроків-змагання полягає в тому, щоб у нетрадиційній ігровій формі залучити учнів класу до отримання певної суми знань або перевірити сформований рівень знань, умінь та навичок, от­риманих на попередніх уроках. Уроки-змагання швидше покликані узагальнити, систематизувати і перевірити знання учнів.

Мета таких уроків–навчити школяра швидко орієнтуватися в особистих знаннях, використову­вати їх на практиці, розвивати логічне мислення, вміння аналізувати, синтезувати, класифікувати, узагальнювати певні поняття і явища; прищепи­ти любов до певного предмета, бажання вчитися й підвищувати навчальний та загальний рівень знань; виховувати колективізм, відповідальне ставлення до доручення тощо.

Підготовка до такого уроку починається за­довго до самого заняття. Найкраще така форма проведення уроку зарекомендувала себе на під­сумкових уроках з певної теми. Приступаючи до вивчення нового розділу, вчителю слід повідоми­ти учням, що наприкінці теми заплановано урок-змагання. Тоді до підготовки його залучиться весь клас на чолі з учителем. Це стимулюватиме краще засвоєння учнями знань. Учитель здійснює спостереження за учнями на різних уроках і в позаурочний час, щоб ви­явити рівень знань учнів з досліджуваної теми, рівень зацікавленості тим чи іншим навчальним предметом, активність чи неактивність учнів під час традиційних уроків, постійно мотивуючи не­обхідність знань для навчальних командних зма­гань.

Під час спостережень здійснюють тестові опитування, анкетування з метою виявлення лі­дерів класу через відповіді дітей на запитання, щоб навколо них сформувати команди гравців, які були б приблизно рівносильні за інтелектом, за кількістю хлопчиків і дівчаток, за типом темпе­раменту учнів, за стилем навчання, за бажання­ми самих гравців. До змагань слід підготувати кількох асистен­тів (ними можуть бути і старшокласники), які б стежили за дисципліною в командах, дотриман­ням певних правил, записували бали у турнірній таблиці, що створювало б загальну позитивну налаштованість на гру. Якщо урок-змагання є підсумковим уроком з певної теми, то на попередніх уроках цю тему розглядали в деталях, розігрували відповідні іг­рові навчальні ситуації, дітей було залучено до роботи з додатковою літературою, вони отриму­вали певну інформацію самостійно в позауроч­ний час. За такої організації навчальної діяль­ності діти швидко орієнтуватимуться в завданнях і зводитиметься до мінімуму велика різниця між командними результатами наприкінці змагань.

До складу журі можна ввести вчителів інших класів, заступника директора школи, педагога-організатора, батьків, медпрацівника. Перед по­чатком змагань голова журі має чітко роз'яснити критерії оцінювання. Щодо критеріїв, то їх можуть розробляти самі учні в період підготовки до змагань. Чим біль­ше школярі будуть залучені до підготовки турні­ру, тим кращий результат вони покажуть під час гри. Виготовлення наочності: емблеми, назви ко­манд, девізи, музичне оформлення уроку – та­кож велика ділянка роботи в підготовчий період, до якої слід максимально залучати учнів.
Тема уроку: «Людина та її потреби. Що не­обхідно для задоволення основних потреб люди­ни?»

На попередніх уроках було детально розгля­нуто фізіологічні, духовні, матеріальні та психічні потреби людини.

Клас поділено на 4 динамічні групи. Чим менша команда, тим більша активність кожного гравця зокрема. Усі завдання уроку мають узагальнювальний характер.

Завдання 1. Перелічити потреби новонаро­джених і дорослих (завдання на правильність). Висновок: «Росте людина – ростуть потреби. Усі потреби можна задовольнити працею, спільно­тою людей та за допомогою грошей».

Завдання 2. Класифікувати потреби людей за різними заняттями (завдання на швидкість і точ­ність). З переліку потреб вибрати потреби жур­наліста і водія. Перед гравцями на столі є картки з написами: автомобіль, ручка, блокнот, ведійсь­кі права, мікрофон, карта шляхів, аптечка, маг­нітофон, комп'ютер, вогнегасник, запаска, порт­фель, відеокамера, набір інструментів, уміння вести бесіду тощо. Висновок: «Кожна професія має свої потреби».

Завдання 3. Скласти перелік потреб перукаря, лікаря, вчителя, бухгалтера тощо. Або дати одна­кове завдання всім командам, хто з них краще впорається з поставленим завданням (завдання на правильність).

Завдання 4. Оскільки всі потреби люди за­довольняють в праці, учням пропонують скласти прислів'я з набору окремих слів. Наприклад:


Бджола мала, а й та працює.

Були б руки та охота – буде зроблена робо­та.

Ану вставай, чоловіче, – третій півень кукуріче.

Без діла день роком стає.



Дуже важливо під час уроку зберегти спокій у класі, щоб діти не пересварилися, могли раді­ти не тільки за свою команду, а й за загальний позитивний рівень знань класу, вміли співчувати невдачам своїх суперників.

УРОКИ-ДОСЛІДЖЕННЯ

Уроки-дослідження – це уроки, завдяки яким діти задовольняють потребу в дослід­ництві, творчості, що має позитив­ний вплив на їхнє здоров'я, самови­раження.

Уміння здій­снювати дослід­ження необхідне для передбачення поведінки об'єктів, для поповнення своїх знань про навколишній світ; щоб переконатися в істинності своїх припущень; щоб прогнозувати змі­ну подій у довкіллі; щоб виготовляти необхідні предмети, викликати необхідні людині процеси; щоб оберігати себе, своїх близьких, своє довкілля.

Уроки-дослідження урізноманітнюють роботу учнів, знімають напругу від звичної навчальної діяльності, викликають живий інтерес до пізнання світу. «Пізнай природу, пізнай свій народ, пізнай себе», – писав Григорій Сковорода.

Тому мета таких уроків – формувати в учнів цілісне бачення світу (відкривати не тільки себе в світі, а й світ у собі); розвивати здатність діяти, знаючи і розуміючи.

«Оволодіння технологією застосування тих чи інших знань, умінь – ознака функціональної гра­мотності, продуктивної освіти, освіти, спрямова­ної на отримання продукту – речового чи ідеаль­ного (нових знань, ідей тощо)» (В. Ільченко).

У своїй роботі застосовую особистісно зорієн­товані методи навчання, залучаю учнів до актив­ної навчально-пошукової роботи на уроках, прив­чаю аналізувати, узагальнювати факти і явища навколишньої дійсності та робити посильні вис­новки.

Часто проводжу навчання в групах, парах, творчі сюжетно-рольові ігри. На уроках діти – не пасивні спостерігачі, а «дослідники», «літерату­рознавці», «етнографи», «науковці», учасники ін­телектуальних ігор «ЦЗ-Еврика» та «Найрозумні­ший».

Проблемні ситуації розглядаємо на реальних прикладах. У процесі навчання значну увагу при­діляю тісному зв'язку із довкіллям, адже природа – джерело знань, засіб розвитку пізнавальних і творчих здібностей. Застосовую міжпредметні зв'язки, розвиваю вміння працювати самостій­но, в парі. Намагаюся створити комфортні умови для навчання, за яких кожен учень відчуває свою

успішність, значу­щість. Розвиваючи творчі здібності, ба­жання спілкуватися, відстоювати осо­бисті судження, вчу фантазувати, уяв­ляти, спонукаю до мрій.



Наведу приклади використання до­слідницьких методів на уроках довкілля.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка