Модель виховної системи



Скачати 375.25 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації14.04.2016
Розмір375.25 Kb.
  1   2


Модель

виховної системи

Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 22 Харківської міської ради Харківської області


2013-2014

навчальний рік

План.

  1. Сучасні виховні системи як педагогічне поняття.

  2. Виховна система школи : питання технології і практики

    • Загальношкільний механізм забезпечення організаційно-педагогічних умов здійснення  процесу  активного виховання

    • Мета, завдання, принципи та пріоритетні напрями виховної роботи.

  3. Модель виховної системи Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 22 Харківської міської ради Харківської області :

    • Основні пріоритети у вихованні

    • Превентивне виховання учнів

    • Учнівське самоврядування

    • Співпраця з батьками

    • Медико-психолого-соціально-педагогічний супровід

    • Модель внутрішньо шкільної виховної системи

4. Очікувані результати

Виховна система школи, як феномен реальної дійсності і педагогічне поняття, займає центральне місце в теорії і практиці виховних систем. У науковій літературі існує невелика кількість дефініцій, за допомогою яких дослідники намагаються відобразити сутність даного феномена. Як правило, у дефініції не вдається дати повну сутнісну характеристику цього складного явища, тому в різних тлумаченнях поняття виділяються одна чи кілька найбільш істотних, з погляду дослідника, сторін виховної системи.


Наприклад, Л.І. Новикова і її колеги пропонують наступні дефініції:
1. «Виховна система є цілісний соціальний організм, що виникає в процесі взаємодії основних компонентів виховання (цілі, суб'єкти, їхня діяльність, спілкування, відносини, матеріальна база) і має такі інтегративні характеристики, як спосіб життя колективу, його психологічний клімат».
2. «Виховна система — це комплекс взаємозалежних компонентів, що розвиваються в часі і просторі: цілей, заради яких система створюється; спільної діяльності людей, що її реалізують: самих людей як суб'єктів цієї діяльності; освоєного ними середовища; відносин, що виникають між учасниками діяльності; керування, що забезпечує життєздатність і розвиток системи».

Якщо давати більш повну характеристику сутності виховної системи, то варто описати її характерні риси, внутрішню будову, зв'язки з навколишнім середовищем, етапи її розвитку. Спочатку назвемо риси виховної системи, що, на нашу думку, є найбільш характерними для даного соціально-педагогічного явища.


Виховна система — це система соціальна. Її ядро — люди та їхні потреби, мотиви, інтереси, ціннісні орієнтації, дії, відносини. Функціонування виховної системи здійснюється відповідно до законів суспільного розвитку, її мета і функції соціально детерміновані. Сама поява такого феномена, як виховна система, обумовлена суспільною потребою у створенні спеціальних умов для розвитку в людського індивіда здібностей жити і працювати в соціумі, освоювати і виконувати необхідні соціальні ролі, перетворювати природну і соціальну дійсність на користь собі, оточуючим людям і суспільству в цілому.
Виховна система — це система педагогічна. її функціонування пов'язане з реалізацією наступних педагогічних задач:
• формування в учнів цілісної системи наукових знань про природу, суспільство, людину;
• оволодіння учнями прийомами і способами основних видів людської діяльності;
• розвиток креативних здібностей дитини, її нахилів і талантів;
• формування в учнів ціннісних відносин до різних сторін навколишньої дійсності і до самих себе;
• розвиток у дитини прагнення і здатності до самопізнання, самобудівництва, самореалізації і самоствердження;
• формування в освітній установі колективу як сприятливого середовища для розвитку і життєдіяльності дітей та дорослих.
Для вирішення цих задач використовуються різноманітні форми, прийоми і методи педагогічної діяльності. Результати вирішення перерахованих задач свідчать про ефективність виховної системи.
Виховна система — це система ціннісно-орієнтована. Будь-яка виховна система орієнтована на визначені цінності. У сучасній педагогічній науці і практиці визнані педагогічно недоцільними ідеї побудови виховного процесу на основі антигуманних цінностей і авторитарного стилю відносин між педагогом і дитиною й узятий курс на моделювання, побудову і дослідження виховних систем гуманістичного типу. Для таких систем характерні наступні ознаки:
• цілі виховної системи є особистісно значущими як для дорослих, так і для дітей;
• спільна життєдіяльність педагогів, учнів і батьків будується на основі гуманістичних цінностей, міжсуб'єктної взаємодії, взаємоповаги, довіри і доброзичливості;
• педагогічна діяльність спрямована на забезпечення умов для прояву і розвитку індивідуальності і суб'єктності особистості дитини;
• дорослі і діти відчувають захищеність, комфортність, задоволеність життєдіяльністю в навчальному закладі.

Ми визначили 5 людських спільнот:

Я – людина

Я – член сім’ї

Я – учень школи

Я – житель Харкова

Я – громадянин України

Я – житель планети Земля



Окреслили напрямки їх розвитку:

  • Ціннісне ставлення до себе

  • Ціннісне ставлення до сім’ї, родини, людей

  • Ціннісне ставлення до праці

  • Ціннісне ставлення до природи

  • Ціннісне ставлення до культури і мистецтва

  • Ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави

Через діяльність у заданих напрямках учні набувають соціальний досвід, який акумулювався чи об’єктивно складається в процесі функціонування систем. Включаючись у процеси, які протікають у навколишньому середовищі, вихованці виходять за вузькі внутрішні межі особистого «Я», розширюється сфера їхньої діяльності і спілкування.
Виховна система — це система цілісна. Нерідко її називають організмом, підкреслюючи, що вона складається з органів-компонентів, взаємозв'язок і взаємодія яких дозволяє системі функціонувати як єдине ціле і володіти системними інтегративними якостями. Педагоги-дослідники висловлюють різні точки зору про те, скільки і які компоненти входять у виховну систему, відзначають у реально діючих системах різний рівень упорядкованості структури зв'язків і елементів, але разом з тим вони вважають цілісність найважливішим атрибутом виховної системи. Відомий дослідник педагогічних систем В. П. Симонов справедливо стверджує, що «порушення цілісності приводить до розпаду діяльнісної системи взагалі».
Виховна система — це система відкрита. Вона має безліч зв'язків і відносин з навколишнім соціальним і природним середовищем, що забезпечують функціонування і розвиток системи. «Взаємодіючи із середовищем,— пише професор Ю. А. Конаржевський,— система зберігає цілісність і забезпечує свій розвиток двома шляхами:
1. У визначених межах вона може пристосовуватися до зовнішнього середовища, трохи змінюючи структуру, перебудовуючи свої процеси, змінюючи частково параметри і показники, але не порушуючи своєї сутності, зберігаючи цілісність.
2. Якщо система має високий рівень організації, вона сама змінює, удосконалює зовнішнє середовище, пристосовуючи його до досягнення своєї мети, до задачі збереження цілісності».
Виховна система — це система цілеспрямована. Її неможливо уявити без мети. При відсутності цільових орієнтирів виховна діяльність втрачає свій зміст, адже; її сутнісною характеристикою є цілеспрямованість. Ціль у виховній системі відіграє роль системоутворення і системоінтегруючого фактора, тому що вона є головним орієнтиром у життєдіяльності системи і за допомогою своїх зв'язків з іншими компонентами поєднує складові частини системного утворення в єдине ціле. Характер цільових орієнтирів може служити підставою для визначення типу виховної системи. «Якщо система орієнтована на особистість дитини, на розвиток її природних задатків і здібностей, на створення в школі обстановки соціальної: захищеності і творчої співдружності,— роз'яснює колектив авторів монографії «Теорія і практика виховних систем»,— така система є гуманістичною. Якщо ж система зорієнтована на постійне, скрупульозне пред'явлення вимог, на виховання слухняності, а дисципліна є і метою, і головним виховним засобом, то така система авторитарна й антигуманна».
Виховна система — це система складна і вірогідна. Складність виховної системи обумовлена великою кількістю елементів і зв'язків між ними, поліструктурністю і якісною складністю самої системи та її складових компонентів. Для таких систем властива «нетерпимість» до керування, постійна мінливість елементів і їхніх характеристик та параметрів. Майбутнє складних систем важко пророкувати, тому прогнози носять вірогідний характер. Буквально на кожному кроці суб'єкти керування такими системами зіштовхуються з невизначеністю. Однак керування складними і вірогідними системами можливо, адже в них регулярність специфічним чином поєднується зі стійкістю системи в цілому, обмеженої деякою мірою мінливістю у характері відносин її елементів». Керування такими системами, на думку Ю. А. Конаржевського, ефективне тоді, коли воно спрямоване на досягнення інтегративного результату, а не зводиться до розрізнених впливів на окремі елементи системи.
Виховна система — це система самокерована і така, що саморозвивається. «Саморозвиток,— вважає Е. В. Бондаревська,— це здатність системи до подолання протиріч свого розвитку зусиллями самих учасників педагогічних процесів, здатність до самоврядування: постановки цілей, проектування нового стану системи виховання й етапів його досягнення, коректування освітньо-виховних процесів, об'єктивному аналізу їхнього ходу і результатів, висування нових перспектив і т. д.». Наукові і практичні працівники чітко усвідомлюють, що основні джерела і резерви розвитку й успішного функціонування виховної системи знаходяться усередині системи, а не за її межами. Не випадково в останні роки зріс інтерес педагогів до теорії і методики психолого-педагогічної діагностики, технологій індивідуальної і групової рефлексії, концепцій внутрішкільного менеджменту, результатів синергетичних досліджень, спрямованих на вивчення процесів самореалізації і саморозвитку в природних і соціальних системах

2.1. Загальношкільний механізм забезпечення організаційно-педагогічних умов здійснення  процесу  активного виховання.

Кожна загальноосвітня школа має виробити виховну систему з формування соціального досвіду, враховуючи соціальне замовлення, оформлене на рівні різних спільнот (внутрішній світ вихованців, сім’я, школа, мікрорайон, регіон, країна, планета); рівень сформованості в учнів окремих соціальних рис (якостей); особливості школи (умови, традиції, склад педагогічного колективу і таке інше).



Виховна система школи, що розробляється творчою групою, включає в себе мету і завдання виховання, зміст, форми і методи, діагностику кінцевих результатів.











Творча група

































































Через навчальний процес




Через позакласну

діяльність




Комплексний моніторинг




















































Загально-

шкільні свята









Гурткова робота




Діагностика, анкетування, спостереження та скринінги















Дисципліни базового



























компоненту












































































Соціальний

паспорт















Діяльність










Уроки

толерантності






Військово-патріотична та морально-етична робота







учнівського

























самовря-дування






















Корекційна робота, консультації психолога,

соціального педагога


















































Варіативна складова РНП







Класні години, лекторії,

диспути


тренінги


























Співпраця з громадськими організаціями




















































Модель учня




































  1   2


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка