Мистецтво в сучасній школі: проблеми, пошуки. За загальною редакцією професора М. В. Вовка Випуск IIІ івано-Франківськ Видавничо-дизайнерський відділ ціт 2009



Сторінка3/8
Дата конвертації02.04.2016
Розмір1.38 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8

Запитання до класу для контролю засвоєння матеріалу:

  1. Які предмети належать до декоративно-прикладного мистецтва?

  2. Які функції вони виконують?

  3. З якого матеріалу вони виготовлені?

  4. Яким способом, технікою вони сформовані й оздоблені?

  5. Як називають майстрів, у руках яких глина перетворюється в дивовижні прикраси, посуд, іграшки?

Гончарне виробництво як вид народної творчості здавна налагоджене в багатьох регіонах України. Із звичайної глини майстри виготовляють посуд , іграшки, кахлі для печей найвищої художньої вартості. Форми керамічних виробів, їх оздоблення, гама кольорів у різних регіонах мають свої характерні місцеві особливості. Визнання і славу покутській кераміці принесла творчість О.Бахматюка, братів Баранюків, П.Кошака, Д.Зінтюка, П.Цвілик. У кінці ХІХ – на початку ХХ ст. їх вироби набули широкої популярності і швидко розходилися далеко за межами Галичини. Вони встелені пишним орнаментом з багатопелюсткових квітів, листя, пташок, грон винограду тощо. Ці дивовижні елементи й мотиви свідчать про їх природнє походження, наприклад, назви „копитця”, „заячі вушка”, „копанки”, „серденька”, „сльозки”, „дзвоники”, „листячко”, „кучерики” та ін. Народний художник, переробляючи натуральні форми і кольори в декоративні, абстрагуючись, стилізує їх. Часто стилізовані анімалістичні форми і мотиви складають основу декоративних композицій. Про них (елементи, мотиви, схеми компонування, колір, величину) вчитель постійно проводить бесіду, використовуючи підготовлені наочні посібники, малюнки. Порівнюючи їх він звертає увагу учнів на декоративні квіти і листя, складені в орнаментальні мотиви і зображені в таблиці.
Створення декоративної композиції „Вазон”

На початку уроку вчитель дає визначення мотиву «Вазон», який прикрашає різні вжиткові предмети. Залежно від вибору матеріалу, застосування художніх технік, декоративна композиція на: тканих килимах, вишитих рушниках, мальованих скринях, стінах і посуду буде трактована по-різному. „Вазон” – це стилізована форма дерева, трав’яної рослини, квітки, це символ і образ життя. Перед учнями ставиться завдання скласти декоративну композицію із традиційних елементів покутської кераміки, зображених на таблиці. Композицію „Вазону” необхідно вирішити у вигляді великої симетричної квітки або дзвона, розміщених на середині зверху і врівноважених внизу величиною горщиків, кошиків найрізноманітніших форм. Відносно осі симетрії зліва і справа малюють грона винограду, „листя”, „трояки”, „кучерики” і т.д. Кожен з учнів поміркує, які елементи вибрати для своєї композиції. Подібні завдання для них цікаві і захоплюючі, та водночас доволі складні, тому потрібна кваліфікована допомога вчителя. Серед декоративних елементів мотиву «Вазон» варто використовувати зооморфні стилізовані зображення – птахів (зозуль, голубів), від яких діти в захопленні (дитина-пташка). На початку вчитель малює схему поетапного виконання мотиву на дошці і колективно обговорює її з учнями. З’ясувавши послідовність виконання завдання учні самостійно вибирають елементи, подані у таблиці, і складають їх у власні композиції. Після виконання лінійного малюнка „Вазона” діти підбирають традиційну кольорову гаму (жовтий, зелений, коричневий кольори). На малюнку подано поетапне вирішення в кольорі.

Складнішим від попередніх завданням для учнів є побудова орнаментальної композиції в колі. На початку творчого процесу вчитель пригадує принципи її побудови. Композиція в колі може вирішуватися за трьома схемами:


  1. Принцип реального мотиву (коли центр квітки збігається з центром кола);

  2. Принцип дзеркальної симетрії (коли в середині тарелі розміщується композиція „Вазон”).

  3. Принцип композиційного центру (асиметричне зображення птаха є домінуючим у композиції і врівноважує її);

Побудову орнаменту починаємо від центру „кільця”, поділивши площину на однакові частини – модулі. Їх кількість вибирають довільно. Модулі заповнюють ритмічно повторюваним елементом. За допомогою двох шаблонів кола (які використовують для економії часу) малюємо зовнішній контур і внутрішнє – „денце” тарілочки. Тонкими світлими лініями намічаємо спрощені узагальнені візерунки у вигляді бігунця та ритмічно-повторених елементів-мотивів. Вирішення в кольорі подаємо на таблиці. Під час самостійної роботи учнів учитель надає практичну допомогу і контролює хід виконання завдання. В кінці уроку він проводить огляд та короткий аналіз виконаних композицій, їх оцінювання.

Урок ліплення в 3-му класі на тему: “Ліплення декоративних іграшок та їх розписування”.

Мета: Продовжити ознайомлення дітей з народним декоративним мистецтвом та майстрами народної іграшки. Вчити дітей ліпити пластичним і конструктивним способами, розвивати творчу уяву, відчуття пропорції і гармонії, засвоїти елементарні уявлення про узгодження об’ємної форми із декором, виховувати любов і повагу до народних традицій, людей праці.

Матеріали для уроку:

Для вчителя – зразки глиняних іграшок з Опішні, Бубнівки, Адамівки, Косова з елементами покутського керамічного розпису на таблиці та схемі послідовного виконання завдання;

Для учнів – пластилін, дощечки, фарби, клей ПВА, борошно, вироби учнів із шкільного фонду.

План уроку:

  1. Оголошення теми

  2. Бесіда про народні іграшки, відомих майстрів та їх традиції

  3. Пояснення завдання з поетапним виконанням; послідовність

  4. Практична діяльність учнів

  5. Аналіз і оцінювання робіт, підведення підсумків уроку.

Зміст і хід уроку. Довідкові матеріали і рекомендації щодо ведення уроку.

Теоретична частина. Історія народної іграшки починається з глибокої давнини. Першим „інструментом” навчання і виховання була іграшка. Виліплюючи пташок, коників, баранців, півників, оленів народні майстри не тільки копіюють тварин з натури, вони тонко підкреслюють красу їхніх форм, пропорцій і рухів за уявою і з пам’яті. І роблять це з неабиякою фантазією і хистом.

Глиняні фігурки – це відголос мистецтва скульптури прадавніх культур. Ще тих, коли людина почувалася беззахисною перед стихією. Тоді глиняні фігурки мали дещо інший магічний зміст – оберігали від таємничих сил природи, служили амулетами. Упродовж віків іграшка увібрала в себе кращі національні художні традиції, які до наших днів збереглися на Полтавщині, Київщині, Гуцульщині. Полтавські і прикарпатські гончарі виготовляють іграшки-свищики у формі вершників, півників, баранців, оленів, кіз та інших тварин. Майстри Київщини теж своєрідно трактують звички, передають образи птахів і тварин у своїх витворах. Глиняні іграшки на Черкащині виготовляють за технологією, поширеною ще з часів Київської Русі. Їх прикрашають гравіруванням, ритуванням на сирій глині.

Вишукані і лаконічно прості пропорції іграшок майстрів з Косова і навколишніх сіл. Їх форма з ледь помітним членуванням органічно узгоджена з розписом. Орнамент складається переважно з рослинних елементів, виконаних традиційними кольорами: жовтим, зеленим, коричневим.

Своєрідна пластика малих форм обдарованого майстра з Косівщини Василя Аронця. Узагальненою формою і пишністю орнаменту відзначаються іграшки Михайла Кікотя та Василя Стрипка. Особливе місце у творчому доробку заслуженого майстра народної творчості О.Железняк займали динамічні, сповнені руху й умовно трактовані фігурки коників, побудовані за принципом народного свищика. Розповідь про іграшки доповнюють демонстрацією творів, зразків сучасних поколінь майстрів, які працюють за давніми традиціями. Серед них В.Джуранюк, О.Бейсюк, родини Трушиків, Рйопків, Зарицьких, Гривінських та інші.

Для активізації опорних знань та розумової діяльності учнів на початку уроку необхідно провести бесіду у формі запитань та відповідей:


  • Погляньте на ці чудові птахи – свистунці, коники.

  • Чим вони подібні до справжніх живих істот, а чим відрізняються від них?

  • Що робить їх такими чепурними? (Увагу слід звернути на підставку. Замість лапок узагальнена форма ніжок, гребінець у птахів та хвіст і грива у коників).

За таблицями елементів розпису звертаємо увагу на правильність нанесення орнаменту на об’ємну форму іграшки з метою її підсилення.

При виготовленні глиняної іграшки застосовують такі способи ліплення: конструктивний – коли ціле складається з окремих частин; пластичний – творення образу відбувається з цілого шматка матеріалу шляхом витягування та вироблення форми пальцями чи паличкою-стеком; комбінований, коли поєднують різні способи ліплення. Поетапне виконання завдання на початку уроку демонструє вчитель. Його слід виконувати всіма способами. Наприклад, щоб виліпити пташку, її найбільші, основні частини– тулуб, шийку, голівку, витягуємо з одного шматка, а гребінець, дзьобик, хвіст, підставку ліпимо окремо і з’єднуємо з корпусом. Коли об’ємна форма пташки готова, її ґрунтують і фарбують. Для цього на поверхню наносимо борошно, змішане з фарбами і клеєм ПВА. Далі суху поверхню виробу прикрашають узором із традиційних елементів.



Практична діяльність учнів. у процесі створення образу використовують підставки, які оберігають роботу і дозволяють оглянути її з усіх боків. Урок завершують переглядом та оцінюванням робіт учнів. Кращі роботи відбираються для методичного фонду школи.


  1. Баран Р. Рукотворна пам’ять глини // Животоки: статті, есе, розвідки. – Коломия: Народний дім, 1994. – С. 23-37.

  2. Волинська О. Національна мистецька освіта України: досвід Катерини Медвідь // Джерела. Наук.-метод. вісник. – Івано-Франківськ, 2003. – № 2. – С. 83-93.

  3. Гоберман Д. Мотиви гуцульського керамічного розпису. – К.: Дух і літера, 2005. – 184 с.

  4. Івашків Г. Мотив «вазона» в українській народній кераміці XVI – першої половини XX ст. // Народознавчі зошити. – 2000. – № 5. – С.860-889.

  5. Лащук Ю. Покутська кераміка – Опішне // Українське народознавство, 1998. – 160 с.: іл.

  6. Мельник Л. Школа гончарна. Енциклопедія Коломийщини. Зшиток 13, літера Ш / За ред. М.Савчука, – Коломия: Вік. – 2003. – С. 70-71.

  7. Нагірний В. Світлі й темні барви гончарної школи // Коломийський вісник. – 2001. – 16 жовтня.

  8. Нога О., Шмагало Р. Між Сходом і Заходом. Кераміка Галичини кінця XIX – початку XX століття в контексті міжнародних зв’язків. – Львів: Логос, 1994. – 120 с.

  9. Слободян О. Кераміка Пистиня.

  10. Соломченко О.Г. Гуцульське народне мистецтво і його майстри – Київ, 1959. – С. 43-48.

  11. Станкевич М. Кераміка // Антонович Є.А., Захарук-Чупай Р.В., Станкевич М.Є. Декоративно-прикладне мистецтво. – Львів: Світ, 1992. – С.195-207

  12. Шмагало Р.Т. Мистецька освіта в Україні середини XIX – середини XX ст.: структурування, методологія, художні позиції. – Львів: Українські технології, 2005. – 528 с., 742 іл.

  13. Jeszcze w sprawie szkoly garncarski // Gazeta kolomyjska «O własnych siłach». – Tygodnik społeczno-ekonomiczny. – Kołomyja, 1891. – № 31. – S.1-2.

  14. Komisja Krajowa dla przemuslu a nazi przemuslonzy // Gazeta kolomyjska «O własnych siłach». – Tygodnik społeczno-ekonomiczny. – Kołomyja, 1891. – № 34. – S.1-2.

  15. Krajowe szkoly i warstaty wzorowe w Kolomyi // Gazeta, kolomyjska «O własnych siłach». – Tygodnik społeczno-ekonomiczny. – Kołomyja, 1891. – № 23. – S. 1-2.

  16. Krycinski Walerjan. Rysunki odreczne, zdobnicze i malarstwo dekonazyjne: Nowe metody nauczania w szkolach roznych typow wedlag planow ministerstwa W.R.I.O.P. – Lwow i.i.: Ossolineum, 1926. – 140s., rys., 178s,. il.

  17. Szkola garncarska w Kolomyi // Gazeta kolomyjska «O własnych siłach». – Tygodnik społeczno-ekonomiczny. – Kołomyja, 1891. – № 25. – S. 3-5.

  18. Szkola garncarska w Kolomyi // Gazeta kolomyjska «O własnych siłach». – Tygodnik społeczno-ekonomiczny. – Kołomyja, 1891. – № 26. – S. 3, 4.

  19. Szkola garncarska w Kolomyi // Gazeta kolomyjska «O własnych siłach». – Tygodnik społeczno-ekonomiczny. – Kołomyja, 1891. – № 27. – S. 1, 5.

  20. Szkola garncarska w Kolomyi // Gazeta kolomyjska «O własnych siłach». – Tygodnik społeczno-ekonomiczny. – Kołomyja, 1891. – № 28. – S. 3-5.

  21. Szkola garncarska w Kolomyi // Gazeta kolomyjska «O własnych siłach». – Tygodnik społeczno-ekonomiczny. – Kołomyja, 1891. – № 29 – S. 4, 5.

  22. Szkola garncarcka // Gazeta kolomyjska «O własnych siłach». – Tygodnik społeczno-ekonomiczny. – Kołomyja, 1891. – № 47 – S. 7.


In the article the artistic and technological specifics of the dever lopument of folk (national) pottery are studied, the activity of professional school of Kolomia is described and its importance for modern education of art(s). A lot of attention is paid to the use of the traditions of ceramic Pokutya by the tradier and metodist K.Y. Medvid.

Key words: art ceramic, pottery school, plates, pots, cups, decorational art, poluva, tradition, the methodi of teaching.
УДК 373.3: 371.214.114 Ірина Жеребецька

ББК 74.268.53
Креативні підходи до проведення уроку музики в загальноосвітній школі
Час активізації демократичних процесів у загальноосвітній школі спонукає всіх фахівців освітянської ниви знаходити шляхи до творчості у всьому навчальному процесі, а особливо це стосується проведення уроків естетичного циклу, зокрема уроків музики. Методисти України пропонують такі уроки творчості, як урок-вікторина, урок-оркестр, урок-конкурс, урок-подорож, урок-інтерву, урок-самопізнання, урок-картинна галерея, урок-захист та урок-КВК. Проведення нетрадиційних уроків музики стимулюює творчість як учителя, так і його вихованців, створює сприятливі умови для співробітництва учнів між собою та з учителем.

Ключові слова: творчість, урок-вікторина, урок-оркестр, урок-конкурс, урок-подорож, урок-інтерву, урок-самопізнання, урок-картинна галерея, урок-захист, урок-КВК, музичне мислення, вокально-хорові навички, музичний інструмент, імпровізація, демократизація школи.
Демократизація школи принесла більшу свободу вчителеві музики у показі та викладі нового матеріалу, у побудові самого уроку, у виборі програми, у подоланні формальностей та штампу в проведення уроку музики. Ще Д.Кабалевський стверджував: ”Нехай вчитель буде вільним від влади схеми, яка потребує від нього стандартного графіку проведення уроку”.

Серед уроків естетичного циклу предмет “музика” є уроком, основна мета якого визначається дидактикою як “формування досвіду емоційно-цінних відносин”.



Вчителі та керівники шкіл мають різне ставлення до музики, залежно від своєї компетентності та рівня педагогічної культури. Часто вони вважають цей предмет легким і другорядним. Таке “поціновування” музики виховує у дітей однобічне розуміння музики, при якому вона сприймається як розвага. У шкільній практиці спостергається і цілком протилежне ставлення до предмету музики, тобто і адміністрація, і вчителі ставляться до уроку музики як до серйозної наукової дисципліни, де від учителя вимагається точне дотримання наукової програми. З одного боку, музика як вид мистецтва є надто різноплановою, щоб служити лише розвагою, адже, окрім розважальної функції, їй властиві і пізнавальна, і виховна, і комунікативна. Методистами України, провідними вчителями музики пропонуються різноманітні цікаві, корисні та демократичні типи уроків. До прикладу, урок-вікторина, урок-оркестр, урок-конкурс, урок-подорож, урок-інтерву, урок-самопізнання, урок-картинна галерея, урок-захист, урок-КВК. Вчитель завжди усвідомлює головне дидактичне завдання уроку: чи то повторення музичного матеріалу, його закріплення, чи то набуття умінь та навичок, засвоєння нових понять, – важливо, що проведення нетрадиційних уроків музики стимулює творчість як учителя, так і його вихованців, створює сприятливі умови для співробітництва учнів між собою та з учителем. Як же проводити уроки музики, щоб вони були творчими, цікавими, корисними для учнів і цілком демократичними? Зупинюся на вищеназванах типах уроків музики.


  • Урок-вікторина. Умови вікторини розробляються спільно усім класом. Клас поділяється на кілька команд: по рядах або на хлопчиків та дівчаток. Визначається кількість очок, отриманих за правильну відповідь, доповнення та ін. Для запису очок на дошці та спостереження за шкидкістю реакції учнів від кожної команди обирається по одному асистентові. Урок-вікторина базується на слуханні музики, проте можна проводити у форматі співу. Наприклад, яка команда знає пісні у ритмі вальсу, пісень про Україну, наше місто. Оцінюється не тільки якість виконання, а й ерудиція: вміння назвати композитора, поета, історію написання. Для уроків такого типу важливим є те, щоб учитель вільно володів інструментом, оскільки він мусить акомпонувати дітям у зручному для них діапазоні. Урок-вікторина може бути проведений як з попередньою підготовкою, так і без неї. У першому випадку учні наперед знають тему вікторини, а прагнення набрати якомога більше очок спонукає їх багато читати про музику. Іноді цей урок проводиться і за спецільно заготовленими запитаннями з метою закріплення теми, що вивчається. Тоді він він проходить як телевізійна гра “Що? Де? Коли?”




  • Урок-концерт бажано проводити у кінці навчального року, в кінці півріччя. Учні на такому уроці можуть виконувати пісні, яких навчилися за півріччя або за рік. Різновид цього уроку – концерт на замовлення. Можливе спільне виконання (учні-вчитель), а можливе виконання лише вчителя на прохання учнів. Цінність таких уроків є великою: це і повторення вивчених пісень, і розширення музичного світогляду учнів. Солісти, дуети, тріо чи більший склад солістів, що беруть участь у такій формі уроку, вчаться правильно поводити себе на сцені, адже кожному учневі треба надати можливість самоутвердитися. До таких уроків призначається ведучий-конферансьє.




  • Урок-інтерву. Така форма уроку виникла на основі уроку-концерту, що доповнюється бесідою з виконавцями. У ролі інтер’юєрів виступають учні. Вони не раз чули інтерву у різних телевізійних програмах, тому можуть зорієнтуватися і на уроці. Програму концерту на таких уроках необхідно узгодити із темою, що вивчається. Уроки-інтерву корисні і для тих, хто задає запитання, і для тих, хто відповідає на них, і для слухачів. Вони сприяють розвиткові мовлення, мислення, вмінню спілкуватися, вихованню культури поведінки.

  • Урок-конкурс базується на музично-виконавській діяльності учнів: співі, грі на музичних інструментах. Це може бути конкурс як виконавських колективів (класного хору, оркестру), так і солістів-співаків, солістів-інструменталістів. Є діти, які люблять керувати співом, грою на інструментах, – юні дириґенти, вони також можуть брати участь у конкурсі. З учнів класу обирається спеціальне журі, що оцінює та коментує якість виконання музики. Учитель пояснює критерії оцінки: добрий ансамбль (ритмічний, тембровий), чітка дикція, оригінальність аранжування і т.д. На подібних уроках виконавці переживають радість творчості, а їхні судді мають можливість проявити самостійність, уміння оцінити почуте та грамотно висловити свої судження. На урок-конкурс можуть бути подані і власні творчі роботи учнів, бо в кожному класі є свої поети та композитори. Оцінюючи творчість учнів, потрібно бути якомога більш тактовним, щоб не образити творчі спроби юних музикантів.




  • Урок-подорож можна проводити у різних варіантах. Іноді він вибудовується на відображенні картин природи у музичних формах. Наприклад, подорож по морях-океанах передбачає слухання музичних творів відповідної тематики, виконання пісень про море. За основу уроку можна взяти ті чи інші факти з біографії композитора, що подорожував різними країнами. Учні немов разом із ним “відправляються у мандрівку” і слухають музику, яку створив автор. Корисно присвятити уроки виникненню та розвитку певного музичного жанру: школярі “мандрують” різними епохами, країнами, слухаючи та виконуючи відповідні музичні твори.




  • Урок-“круглий стіл”. Сприйняття музики – складний і тонкий психологічний процес. Тому бесіда про музику має бути невимушеною, щоб створити умови для комфортного та неформального спілкування у класі. Така форма уроку дає можливість висловитися кожному учневі, вона стимулює творчість не тільки завдяки довірливому тону вчителя, а й навіть розміщення парт (у формі кола), що дозволяє кожному бачити всіх. Під час бесіди учні можуть звертатися безпосередньо до когось із присутніх, бачити його і називати його ім’я (на звичайних уроках не прийнято спілкуватися у такий спосіб). Ведучим “круглого столу” може бути не тільки вчитель, але й учень. На таких уроках можуть виникнути цікаві дискусії. У кінці ведучий дякує учасникам “круглого столу” за бесіду. Такий урок допоможе активізувати пасивних і байдужих учнів, а також виховати культуру спілкування, бо школярам її дуже бракує.




  • Урок-самопізнання. Не всі учні, сприймаючи музику, “пропускають її крізь себе”, а сутність художнього пізнання мистецтва полягає у виникненні цілком особистого ставлення до нього. Важливо, щоб з приводу музики, яка прозвучала, в учнів з'явилися власні думки. Однак з різних причин деякі діти мають труднощі (або просто соромляться розповісти про враження від почутої музики), тому доцільно запропонувати зробити це письмово. Піддаючи аналізу думки та почуття від прослуханої музики, учень пізнає себе, свої можливості. За бажанням учня його письмову творчу роботу може прочитати хтось з однолітків (про себе). Дуже приємно, якщо учень довіряє свої потаємні думки та почуття вчителеві. Уроки-самопізнання дають ефективні результати у тих класах, де в учнів відсутній достатній досвід сприйняття музики.




  • Урок-захист можна проводити так: у класі звучить незнайомий музичний твір і комусь з учнів пропонується висловити своє враження від почутої музики. У ньому може бути виражене як розуміння об’єктивних характеристик музики (жанр, форма, стиль), так і індивідуальне сприйняття художнійх образів (своєрідна програма твору). Разом із класом призначаються два опоненти, що ставлять учневі запитання, а, можливо, вступають із ним у дискусію. Коректність запропонованих запитань, ерудицію того, хто відповідає, і його опонентів оцінює “вчена рада”. Такий захист є імпровізованим і проводиться у класах, де школярі досягли вже достатнього рівня музичного та загальнокультурного розвитку.




  • Урок-картинна галерея має різні варіанти. Наприклад, під час звучання незнайомого музичного твору учням пропонується розглянути репродукції 2-3 картин, що висять у класі, і вибрати ту, яка, на їхню думку, найбільше відповідає музиці. Вони аргументують свій вибір. Вчитель прагне, щоб школярі усвідомили, що у пошуках аналогій важливим є не стільки зовнішній зв’язок (коли збігаються образ і сюжет), як внутрішній, тобто схожість емоційного настрою. Розглядаючи репродукції однієї із картин, учні пригадують найбільш характерні для неї музичні твори. Такі завдання допоможуть розвинути музичну пам’ять, внутрішній слух. Вчитель прагне передбачити, які твори назвуть школярі. Після їх слухання відбуваються бесіди, на яких учні аргументують свої судження. Якщо їм складно назвати відповідні музичні аналогії, вчитель сам пропонує 2-3 твори. Порівнюючи їх, учень вибирає найбільш вдалий. В основі подібних уроків – синтез музики та образотворчого мистецтва. Вчителеві не слід нав’язувати власні асоціації, доцільно підвести учнів до розуміння цінності творів мистецтва та суб’єктивності їх сприйняття. Такі уроки сприяють вихованню культури емоцій, розширенню свідомості, глибшому сприйняттю мистецтва.




  • Урок-КВК доцільно проводити під Новий рік або з нагоди першого квітня на зразок телевізійного КВК: з командами учасників, ведучим, журі. Для учнів цікавими є всі традиційні етапи КВК: розминка, виїзний конкурс, конкурс творчих робіт (тут – конкурс юних композиторів), конкурс капітанів, домашнє завдання. Для виїзного конкурсу може бути підібрана різна тематика, наприклад: “Музичні огляди рідного міста”, “Музика нашої школи”, “Музика моєї вулиці”, “Без пісні нам не жить”. Для підготовки до КВК збирається спецільний оргкомітет, який розробляє зміст завдань. У складі журі можуть бути і вчитель, і учні. Вчитель музики як член журі тактовно висловлює свою думку, зважаючи на виховання естетичного смаку учасників гри. Учні повинні знати, що примітив і вульгарність у музичному одязі, в манері говорити будуть “відповідно оцінені”.

Нестандартна типологія уроків, на противагу традиційній, є різноманітнішою. Вона пов’язана з численними асоціаціями, наповнена різними емоціями, а також допомагає створити позитивну мотивацію навчальної діяльності. Підсумовуючи урок, доцільно підкреслити те, що повторено, закріплено; те, що дізналися нового, чого навчилися нового, тобто допомогти учням усвідомити якість виконання дидактичних завдань. У кінці незвичайного, креативного уроку ця інформація вже не буде для школярів надто сухою, бо вони перебуватимуть під достатньо сильними емоційними враженнями.

Для уроків музики провідною рисою є особлива емоційна атмосфера, бо музика є специфічною мовою почуттів: вона хвилює, викликає певні настрої та переживання. На уроках музики в учнів розвиваються музична пам’ять, слух, чуття ритму, уява, фантазія. Школярі набувають комплексу вокально-хорових навичок, вмінь та знань, а вчитель музики, проводячи навчально-виховну роботу, формує погляди, переконання, запити, смаки, ідеали дітей. Саме тому він повинен бути глибоко-освіченою особистістю, добре знати свій предмет, володіти знаннями методики музичного виконання, постійно удосконалювати ідейно-теоретичний рівень, завжди бути у творчих пошуках, бути добрим музикантом: вільно володіти інструментом, голосом, мати тонкий музичний слух, вільно читати з листа, імпровізувати, любити свій предмет, а головне – любити дітей.




  1. Мистецтво і школа: Книга для вчителя.

  2. Г.Падалка. Вчитель. Музика. Діти

  3. Є.П.Печерська. Уроки музики в початковій школі. – К.: Либіль, 2001.

  4. В.Островський, Сидір М. Посібники-зошити, 1-8класах. – 2000.


Democracy brought about a much more liberty in constructing the music program in addition to form of giving and announcing the information to the whole class, choosing the descent and corresponding to the class strategy, plus the agenda and the format of the music lesson and its duration. Non-classic music-classes stimulate creativity of both student and the teacher, create suitable milieu and the atmosphere and circumstances for collaboration, filled with bright impressions, informal communication and interrelations, - these classes will help to excite the curiosity of the students and to bring about certain emotions to the inter-personal relationship of the classmates and the teacher in the class.

Key words: competition-class, music class, travel-class, art gallery-class, debate-class, self-perception-class, speak-up class, interview-class, concert-class, aesthetic class, an ear for the music, music memory, creative studies, democratization of the school and the whole modern education system.
УДК – 78.06:37.013

ББК – 74.200. 541.3 Ірина Івасишин
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка