Мирними засобами транссенд метод



Сторінка1/10
Дата конвертації12.04.2016
Розмір2.35 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
ТРАНСФОРМАЦІЯ КОНФЛІКТУ

МИРНИМИ ЗАСОБАМИ


ТРАНССЕНД МЕТОД

Підготовлено доктором Йоганом Гальтунгом, професором мирних студій

університетів Амеріканського, Рітсумайкен, Тромсо і Віттен;

директором мережі “ТРАНССЕНД: мир і розвиток”



Альфаз дель Пі, грудень 1996
Женева, травень 1997
Кіото, листопад 1997
Альфаз дель Пі, липень 1998
Діалог різноманітностей, №12 (50), грудень 1999

Цей посібник буде в нагоді тим, хто працюють за проектом “Уповноважена освіта”, а також для тих, хто працюють в галузі миротворення, дотримання і розбудови миру.

Видання здійснене завдяки підтримці

Сітьової жіночої програми

Інституту відкритого суспільства

та

Міжнародного фонду “Відродження”



Відповідальна редакторка

Олена Суслова

Перекладачка



Ядвіга Семиколенова

Перекладач



Святослав Яринич

© Інформаційно-консультативний жіночий центр,

Всеукраїнська асоціація уповноваженої освіти та комунікацій

Про автора

Йоган Гальтунг - професор мирних студій Американського університету та університетів Рітсумайкен, Тромсо і Віттен; директор мережі “ТРАНССЕНД: мир і розвиток”. Як засновник міжнародного інституту досліджень миру 1959 року і журналу “Дослідження миру” 1964, професор Гальтунг вважається багатьма ключовою фігурою в академічній дисципліні студій миру і конфліктів. Він видав більше 60 книг і 1000 академічних статей і викладав в численних університетах різних країн світу. Відзначений 10 почесними докторськими званнями та багатьма іншими почесними нагородами, зокрема Премією "Право на життя" (Альтернативна Нобелівська Премія Миру), Норвезькою гуманітарною премією, Сократівською премією в галузі освіти для дорослих, Міжнародною премією Бахая за поширення ідей Ганді і Міжнародною премією Алога. Як директор Транссенд він бере участь у консультаціях щодо врегулювання більше як 20 внутрішніх та міжнародних конфліктів.


Автор хотів би висловити вдячність за внесок багатьох осіб, без яких ця праця була би неможливою.
Нагла Гарідар, Джон Еберсойл, Ян Грін, Анна-Марія Ротач-Регат і Ділан Скаддер. Я також хотів би подякувати особам, відповідальним за публікацію цього посібника в ООН, а також тим, хто переклав “міні-версію” на арабську, китайську, французьку, російську і іспанську. Нарешті, я дуже вдячний тренерам і тим, хто тренувалися, за їхній різноманітний внесок в цей посібник.
Права застережені, ООН 1999
Переклад, права застережені, Всеукраїнська асоціація уповноваженої освіти і комунікацій 2000
Використання і розмноження цього тренінгового модуля і його змісту дозволено, проте вимагається передання примірника до Відділу тренінгів і досліджень офісу ООН в Женеві.

Вступна частина
ООН і розв`язання конфліктів, стратегії і інструменти1
З великим задоволенням представляю надзвичайно важливий посібник для тренінгів доктора Гальтунга, чий унікальний внесок в галузь мирних студій і зокрема медіацію конфліктів добре відомий і широко поважний.
Для ООН, як найбільшого міжнародного центру політичного, соціального і економічного “ноу-хау”, цей підручник має особливе значення. Женева, європейська штаб-квартира ООН, надає особливого значення тренінгам і розвитку навичок тих, хто працюють з конфліктами. Тема посібника для тренерів “Трансформація конфліктів мирними засобами” говорить сама за себе. Абсолютна необхідність ефективної стратегії для вирішення конфліктів ніколи не була такою очевидною, як нині. В новому політичному, економічному і технологічному довкіллі, створеному глобалізацією, одна з найбільших загроз людській безпеці і розвитку, є поєднання конфліктів із щоденною загрозою від арсеналу сучасної зброї.
Для змін природи і характеру сучасних конфліктів їх треба дослідити і зрозуміти. З позиції їх природи, конфлікти дуже змінилися протягом останнього десятиріччя нашого століття, набувши більше характеру внутрідержавного. Це мало очевидний міжнародний резонанс, і ООН реагувало на це. За останні роки ми є свідками зростання інтенсивності і перебігу цих конфліктів, які призвели до збільшення кількості жертв серед невинних цивільних громадян і громадянок. Реальність сучасних збройних конфліктів така, що 90% жертв не є військовими і часто становляться такими внаслідок їхньої етнічної і релігійної приналежності.
Це різко контрастує з цифрами Першої Світової війни, коли лише 5% всіх жертв були цивільні особи. Більш вражаючі дані зібрані в “Журналі досліджень миру” за 1995 рік. Вони стосуються ситуації після закінчення “холодної війни”. З загальної кількості 94 збройних конфліктів за період 1989 - 1994 рр. лише 4 було класифіковано як міждержавні за природою.
Характер конфліктів також змінився. Тепер вони переважно цивільні і етнічні за природою (тобто відповідають суспільним групам). Ці групи переважно базуються на етнічності, расі, релігії і культурі. Такі конфлікти відбуваються тоді, коли етнічні спільноти позбавлені задоволення їх основних потреб щодо засад ідентичності. Питання національних меншин є однією з чисельних проблем. Ці проблеми можна підсумувати порівнянням двох цифр; в усьому світі сьогодні майже 190 держав, 185 з них є членами ООН, а визначених меншин більше 5000.
Щодо конфліктів нового характеру, я хотів би відзначити, що останні конфлікти перетворюються в більш фундаментальні, різноманітні і смертоносні. Говорячи словами Генерального Секретаря ООН: ...”Природа сучасного конфлікту загрожує самим засадам людського співіснування. Якщо геноцид, масові ґвалтування і жорстокість щодо дітей мають місце від Балкан до Руанди, війну не можна далі розглядати як продовження політики іншими засобами. Коли цивільні особи, не солдати, становляться основною частиною жертв війни, мир перестає бути предметом вибору, перетворюючись на необхідність.”
Весь досвід ООН показав, що стратегія міжнародної спільноти стримувати і розв`язувати внутрідержавні конфлікти повинна базуватися на еволюційному, ненасильницькому, демократичному і законному підході. І нарешті, є кілька специфічних інструментів, які розвинули ООН. Вони визначені в “Порядку денному для миру”, виданому колишнім Генеральним Секретарем ООН Бутросом-Бутросом-Галі 1992 року. Я мав честь очолювати відділ Генерального Секретаря, який займався створенням “Порядку денного для миру”, в якому ми пропонували розв`язання конфліктів через застосування “4P”: превентивної дипломатії, миротворення, дотримання миру і розбудови миру. (Preventive diplomacy, Peace-making, Peacekeeping, Peace-building)
ООН продовжує слідувати застосуванню “4Р” як інструментів розв`язання конфліктів, хоча практика драматично змінилася останнім часом. В якості превентивних дій ООН продовжує моніторинг можливих джерел тиску в середині та між державами з погляду на зміст і вирішення можливих конфліктів шляхом приділення особливої уваги її глибинним причинам. Раннє попередження, аналіз і політична воля попереджати конфлікти від переростання їх в насильство є суттєвими елементами в цьому вирівнюванні. Водночас, ми вважаємо, що превентивна дипломатія повинна бути значно обережнішою і дискретною внаслідок ризику ненавмисної ескалації конфлікту шляхом приділення їм більшої уваги.
Миротворення збагатилося цим досвідом за останні роки. Роль дипломатії і медіації як інструментів для створення діалогу для зменшення і вирішення конфліктів, а також інструментів управління ними перевіряється їхньою відповідністю Новому Світу! Говорячи словами Генерального Секретаря ООН: “Якщо війна є політикою дипломатії, тоді ... дипломатія, як двостороння, так і багатостороння, є нашою першою лінією захисту. Світ сьогодні витрачає мільярди, готуючись до війни; чи не могли б ми використати один чи два мільярди для підготовки миру?”

Водночас ми не можемо не визнати, що ми недовикористовуємо юридичні інструменти, які є в нашому розпорядженні. Я вірю, що більш правовий підхід дуже добре служить нашим цілям. Історично і сучасні приклади говорять на користь цієї техніки. 1992 року Генеральний Секретар ООН Бутрос-Бутрос-Галі попросив мене бути посередником у випадку, пов`язаному з Габчиковою греблею між Угорщиною і Чехословаччиною. Гребля була побудована на території, де жила угорська меншина, і тому конфлікт мав сильний етнічний ухил. В зв`язку з тим, що випадок було передано до Міжнародного Суду Справедливості для медіації і арбітражу, він відразу втратив етнічний смак і був вирішений, щодо технічних проблем, задовольнивши як Угорщину, так і Чехословаччину. Тобто ми повинні більш використовувати правовий аспект миротворення в майбутньому.



Дотримання миру також щільно пов`язане з ефективним використанням всіх інших гуманітарних законів серед сил безпеки й інших учасників збройних конфліктів; 2) забезпеченням безперешкодного доступу гуманітарних робітниць і робітників до тих, кому вони потрібні; 3) забезпеченням безпеки гуманітарного персоналу; 4) розглядом ефективніших засобів захисту дітей під час збройного конфлікту включно з підвищенням призовного віку до 18 років і забезпеченням того, що діти завжди визначаються пріоритетом усіх зусиль при побудові миру і вирішенні конфліктів; 5) обережним визначенням санкції для мінімізації їх негативного гуманітарного впливу і впровадженням ембарго на зброю; 6) припиненням безкарності за військові злочини і злочини проти людства; 7) попередженням використання новин в засобах масової інформації як засобу всебічних дипломатичних і нарешті військових засобів разом з економічними, гуманітарними аспектами і аспектами розвитку в управлінні конфліктами.

Нарешті, ООН бере до уваги, що діючі на міжнародній сцені особи теж змінилися останнім часом. Звичайно, держави продовжують грати основну роль. ООН намагається використати відносні переваги регіональних організацій. Новими партнерами також можна вважати бізнесові спільноти, громадянське суспільство і, врешті решт, академічне середовище. Щодо всіх залучених осіб, розв`язання конфлікту - це процес, в який повинні бути залученими кожен і кожна.

Я хотів би висловити мою надію, що ця конференція відкриє нові обрії для трансформації конфліктів і цим зробить внесок до формування мирного співіснування на базі світового устрою. Дякую за вашу увагу і бажаю плідних дискусій!

Володимир Петровський

Генеральний директор Офісу ООН в Женеві

ТРАНСФОРМАЦІЯ КОНФЛІКТУ МИРНИМИ ЗАСОБАМИ: Транссенд метод

Зміст


Короткий виклад підходу

Теорія і практика конфліктів: перспективи

Коментарі щодо теми “Теорія і практика конфліктів: перспективи”



Творчість, трансценденція, трансформація конфлікту

Нотатки для тренера; блок-схема

Транссенд метод з одного погляду. Приклад



  1. Працівники й працівниці з розв'язання конфліктів: нова професія

  2. Працівники й працівниці з розв'язання конфліктів: особисті характеристики та самоаналіз

  3. Працівники й працівниці з розв'язання конфліктів: соціальні характеристики

  4. Працівники й працівниці з розв’язання конфліктів: ставлення до інших, конфліктуючих сторін

  5. Працівники й працівниці з розв’язання конфліктів: як щодо об’єктивності?

ІІ.

  1. Діалог: головний інструмент тих, хто працює з конфліктами

  2. Діалог: окремо чи з усіма сторонами разом?

  3. Діалог: де і як?

  4. Діалог: глибока соціальна перспектива

  5. Діалог: довгострокова перспектива

ІІІ.

  1. Теорія конфліктів: трикутник “Ставлення - Поведінка - Суперечність”

  2. Теорія конфліктів: сторони і цілі, елементарні та складні

  3. Теорія конфліктів: основні потреби, основні права, основні конфлікти

  4. Теорія конфліктів: відхід, компроміс і трансценденція

  5. Теорія конфліктів: до, під час і після насильства/творчості

ІУ.

1. Практика конфліктів: трикутник "Співчуття – Ненасильство -Творчість"

2. Практика конфліктів: співчуття і пом'якшення ставлення

3. Практика конфліктів: пом’якшення поведінки через ненасильство

4. Практика конфліктів: творчість і пом’якшення суперечностей

5. Практика конфліктів: витоки творчості

У.


  1. Теорія насильства: трикутник “Пряме - Структурне - Культурне”

  2. Теорія насильства: прямі, видимі та невидимі наслідки

  3. Теорія насильства: погані культури виправдовують насильство

  4. Теорія насильства: погані структури досаждають повільно

  5. Теорія насильства: трикутник "Діагноз – Прогноз – Терапія"

УІ.

1. Практика насильства: діагноз, корені прямого насильства



2. Практика насильства: погані учасниці й учасники, головорізи та забіяки

3. Практика насильства: структури. Синдром ПСФМ

4. Практика насильства: культури. Синдроми ОСТ і ДМА

5. Практика насильства: прогнозування. Раннє попередження. Дії на ранній стадії


УІІ.


1. Трансформація: альтернативи немає

2. Трансформація: співчуття і зміна ставлення

3. Трансформація: ненасильство і зміна поведінки

4. Трансформація: творчі підходи і подолання суперечностей

5. Трансформація: обміняємо один конфлікт на інший?

УІІІ.


1. Мирні діалоги: традиційний/вертикальний підхід

2. Мирні діалоги: альтернативний/горизонтальний підхід

3. Мирні діалоги: соціоаналіз

4. Мирні діалоги: Розв'язання конфлікту: результати чи процес?

5. Мирні діалоги: як справлятися зі стресами та напругою

ІХ.

1. Трансформація конфлікту: влада і соціальні конфлікти

2. Трансформація конфлікту: влада і світові конфлікти

3. Трансформація конфлікту: внутрішньо-особистісні конфлікти

4. Трансформація конфлікту: міжособистісні конфлікти

5. Трансформація конфлікту: кілька пропозицій від TRANSCEND

Х.


1. Мирна трансформація: мирна освіта, люди як партнери

2. Мирна трансформація: журналістика миру; ЗМІ як партнери

3. Мирна трансформація: реконструкція після насильства

4. Мирна трансформація: примирення після насильства

5. Мирна трансформація: як зробити трансформацію оборотною

Це необхідно робити. 12 правил для тих, хто працює з конфліктами

Цього не треба робити. 12 правил для тих, хто працює з конфліктами

Дві казки: про верблюдів, числа і багато інших речей

Діалог між автором і адвокатом диявола

Література; організації, адреси




КОРОТКИЙ ВИКЛАД ПІДХОДУ
Цей коротенький огляд слідує логіці змісту посібника. Є ще один огляд - “Транссенд метод з одного погляду”.
І. Працівники й працівниці з розв'язання конфліктів, запрошуються до праці з конфліктами як зовнішня сторона. Рекомендуються як люди обізнані з природою конфліктів і мають навички щодо їхнього розв'язання; їх характеризують: співчуття, наполегливість та відсутність будь-яких прихованих намірів.
ІІ. Діалог досліджує конфлікт окремо з кожною зі сторін. Це не засіб для того, щоб “виграти” чи умовити, але постійний процес мозкового штурму, поширений в часі, з рівною кількістю запитань і відповідей, чесно, відверто, тактовно, обережно і “нормально”. Повага до партнерів діалогу щодо конфлікту дуже суттєва: для них конфлікт надзвичайно серйозний, вони постраждали, часто це високоосвічені люди, обізнані, з досвідом, але захоплені конфліктом, які не бачать шляхів виходу. Потрібні повага і рівне ставлення до них; це обов'язкова умова доброї спільної праці. Для тих, хто працює з питаннями конфліктів і миру, є абсолютно новим у відношенні до конфліктів уникати спеціалізації щодо сторін і проблем конфлікту. Мета діалогу і залучення сторін не лише “високий рівень”; поводьтеся добре з кожним і кожною незалежно від їх статусу; кожен з багатьох діалогів є діалог. Діалог може вестися де завгодно, зокрема, і в офісах на “високому рівні”, але слід уникати часових обмежень. Уникайте записів на плівку чи іншого нотування, доки на це не буде згоди.
ІІІ, Теорія конфліктів: конфлікт як Руйнівник, так і Творець; як потенційно небезпечні (сьогодні і в майбутньому) внаслідок можливого виникнення насильства і як можливість створення чогось нового.
ІУ. Презентувати емпатію, ненасильство, творчість в практиці конфліктів: розуміння конфлікту самими партнерами зсередини; відчуття їхньої логіки; визначення валідних цілей і ненасильницьких підходів для їх досягнення; вироблення сторонами спільної творчості для знаходження шляхів подолання несумісності.
У. Теорія насильства: пряме, структурне і культурне насильство, спрямоване безпосередньо або опосередковано і культура, яка його виправдовує.
УІ. Практика насильства: визначати коріння насильства в культурах, структурах, діючих особах і трансформованих конфліктах; раннє попередження.
УІІ. Нема альтернатив трансформації: зміна насильницького ставлення і поведінки із застосуванням творчості до протиріч.
УІІІ. Мирні діалоги: розглядати діагноз, прогноз і терапію разом. Уникати лінеарності, дотримуватися діалогу як щодо минулого, так і щодо майбутнього. Наслідок: терапія минулого (що було зроблено погано і коли, що мало б бути зроблено) - прогноз - діагноз - терапія майбутнього. Сіяти насіння, ідеї. Показати старі кодекси державної системи; позитивне зображення Конфлікту як Творця і негативне зображення Конфлікту як Руйнівника; зосередження на обох ролях в розвитку нових законів; підготовка сторін до того, що одного дня вони зустрінуться “за столом переговорів”.
ІХ. Трансформація конфлікту може відбуватися на всіх його рівнях - глобальному, соціальному, між- і внутрішньоособистісному.
Х. Мирна трансформація також передбачає мирний контекст, який забезпечується мирною освітою і журналістикою, продовженням праці після насильства і готовністю знов відкривати мирні угоди.

ТРАНССЕНД МЕТОД З ОДНОГО ПОГЛЯДУ: НА ОДНУ СТОРІНКУ
Базова перспектива І: сповідуючи індуїстське мислення, пам`ятайте:

Конфлікт - Руйнівник і Конфлікт - Творець; конфлікт як джерело насильства і конфлікт як джерело розвитку. Ті, хто працюють з конфліктом, виконують третю роль як Попередники і Попередниці, трансформуючи конфлікт, уникаючи насильства і сприяючи розвитку.
Базова перспектива ІІ: сповідуючи буддистське мислення, пам`ятайте:

Внаслідок співзалежного походження, все зростає разом у взаємній причетності. Конфлікти не мають ані початку, ані кінця. Ми всі відповідальні; звичайні діючі особи (як державні чиновники і чиновниці) не несуть усієї відповідальності (монопольної) і провини за все.


Базова перспектива ІІІ: сповідуючи християнське мислення, пам`ятайте:

Відповідальність за трансформацію конфлікту повністю пов`язана з окремими особами та їх відповідальністю і рішеннями діяти для забезпечення принципів надії і миру, а не насильства.


Базова перспектива ІУ: сповідуючи даосистське мислення, пам`ятайте:

Все є інь і ян, добре і погане. Є висока імовірність, що обрана дія має як негативні наслідки, так і позитивні. Потрібна зворотність для того, щоби робити лише те, що має бути зроблене.


Базова перспектива У: сповідуючи ісламське мислення, пам`ятайте:

Сила, що виникає із спільного устремління до спільної мети, містить конкретну відповідальність за добробут всіх.


Базова перспектива УІ: сповідуючи іудаїстське мислення, пам`ятайте:

Правда менше міститься у вербальній формулі, а більше в діалозі для реалізації цієї формули так, щоб діалог не мав ані початку, ані закінчення.


Положення, які стосуються світових релігій, надихнули на наступний процес:

  1. Мапа формування конфлікту: всі сторони, цілі, проблеми;

  2. Залучення забутих сторін з важливими ставками в конфлікті;

  3. Діалоги з високим рівнем емпатії з кожною стороною окремо;

  4. Кожна людина, яка працює в конфлікті, може спеціалізуватися лише на одній стороні;

  5. Визначити в цих діалогах прийнятні для всіх сторін цілі;

  6. Спробувати, щоб забуті цілі могли відкрити нові перспективи;

  7. Знайти понад-цілі, прийнятні для всіх сторін;

  8. Досягти коротких, таких, що лишаються в пам`яті, цільових формулювань;

  9. Допомогти визначити завдання сторін; “виймаючи” конфлікт з місця його походження, “вставляючи” його де завгодно, залучаючи забуті сторони і цілі;

  10. Перевірити, як реалізація може призвести до досягнення цілей;

  11. Допомогти сторонам зустрітися “за столом” для стабілізації процесу;

  12. Вийти з конфлікту, йти до наступного, бути напоготові.

ТРАНССЕНД МЕТОД З ОДНОГО ПОГЛЯДУ: ПРИКЛАД
Криза із заручниками та заручницями в Лімі: можлива трансформація конфлікту

Взяття японської амбасади в Лімі, Перу, мало місце 17 грудня 1996 року. Є, як мінімум, 6 сторін конфлікту, і їхні головні цілі виглядають наступним чином:


Рух РРТА (14 партизан);

  1. зменшити кількість ув`язнених з 450 до 30

  2. продовжувати збройну боротьбу “з джунглів”

[2] 72 заручники та заручниці (інші були звільнені);

  1. бути звільненими і неушкодженими

[3] Перуанський уряд (президент Фухиморі);

  1. не поступатися тероризму і не звільняти ув`язнених (революційний рух тупак амару)

  2. звільнення заручниць та заручників неушкодженими

[4] Ув`язнені РРТА;

  1. бути звільненими

  2. продовжувати боротьбу

[5] Уряд США;

  1. щоб перуанський уряд (і взагалі ніхто в світі) не поступалися тероризму

  2. звільнення заручниць та заручників неушкодженими

[6] Японський уряд;

  1. звільнення заручників та заручниць неушкодженими

  2. повага до екстра-територіальних прав Японії, відсутність насильства

Тут також є “перуанське суспільство” в пошуках шляхів зменшення злиднів і “світова суспільна думка” щодо всього, що перелічено зверху. Над-метою може бути зменшення чи знищення злиднів, і якщо всі сторони трохи поступляться, вони всі можуть знайти своє місце.


[1] РРТА роззброюється, приєднується до політичного процесу в демократичному суспільстві з доступом до засобів масової інформації і виборів.
[2] Заручниці та Заручники звільнені, шукаючи шляхи, як вони могли би сприяти подоланню злиднів.
[3] Перуанський уряд покращує умови ув'язнення та скорочує терміни ув'язнення наданням навчання і соціальної праці в селах, сприймає РРТА як ненасильницький рух і прагне подолати злидні.
[4] Ув`язнені РРТА погоджуються на роззброєння і навчання у в`язницях як сільські і соціальні працівники і працівниці.
[5] Уряд США надає фінансування і фахову допомогу, необхідні для проектів щодо ліквідації злиднів.
[6] Японський уряд надає фінансування і фахову допомогу, необхідні для проектів щодо ліквідації злиднів, а також проводить майбутні прийоми з приводу дня народження імператора в готелях з багатьма виходами.

Для досягнення цих чотирьох пунктів також корисно:

[А] Прямі переговори між РРТА і перуанським урядом.

[Б] Прямі переговори між ув`язненими і урядом.

[В] Заручники, заручниці та ув`язнені зустрічаються і разом формують групу тиску.

[Г] РРТА і заручниці та заручники проводять діалоги щодо перуанського суспільства.
Сторони довіряють медіаторам (Фідель Кастро, Папа Римський)

ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА КОНФЛІКТІВ: ПЕРСПЕКТИВА
Конфлікт, подібно органічним формам, має свій власний життєвий цикл. Він виникає, досягає емоційного, навіть насильницького кульмінаційного пункту, спадає, зникає і часто виникає знов. Це логічно: окремі особи і групи (нації, держави тощо) мають цілі;


  1. цілі можуть бути несумісними, виключати одна одну, наприклад, коли дві держави бажають мати одну і ту ж територію чи дві нації претендують на одну і ту ж державу;

  2. коли цілі несумісні, народжується проблема, суперечність;

  3. будь-яка особа чи сторона з нереалізованими цілями почувається розчарованою і невдоволеною; це почуття є тим сильнішим, чим більш фундаментальними є ці цілі (приміром, основні потреби і основні інтереси);

  4. Розчарування і невдоволеність може вести до агресії, змінюючи внутрішнє ставлення ображених чи зовнішню поведінку у вигляді словесного чи фізичного насильства;

  5. образи і насильство можуть бути спрямованими проти тих, чиї цілі стоять на шляху, але необов`язково завжди;

  6. насильство шкодить і ушкоджує (включно з тими, хто його застосовує) і може поширювати спіральне контр-насильство як захист чи помсту;

  7. спіральне насильство перетворюється в метаконфлікт (подібно метастазам при онкологічному захворюванні), переростаючи цілі охорони і руйнації.

Таким чином, конфлікт може мати вічне життя, подразнюючи та завдаючи шкоди, зникаючи і виникаючи знов. Первинний глибинний конфлікт відходить на задній план, як, наприклад, під час “холодної війни” увага була зосереджена переважно на таких засобах знищення як атомна зброя.


Конфлікти можуть комбінуватися, серіями чи паралельно, в складні конфліктні формації з багатьма сторонами і цілями, бо залучені одні й ті ж сторони і цілі. Елементарна конфліктна формація з двома сторонами і однією метою зустрічається рідко; її швидше застосовують з педагогічною метою чи як поляризовані “продукти” тих, що постраждали, коли насильство веде до спрощених конфліктних формацій. Нормальний конфлікт має багато діючих осіб, багато цілей і багато проблем. Він складний, не легко вимальовується, але складання мапи конфлікту є дуже важливою справою.
Життєвий цикл конфлікту можна поділити на три фази - до насильства, під час насильства і після насильства, які відокремлюють одну від одної відкриття і припинення вогню. Але це не означає, що насильства не можна уникнути взагалі і що конфлікт неминуче супроводжується насильством і руйнацією.

КОНФЛІКТ = СТАВЛЕННЯ (ненависть) + ПОВЕДІНКА (насильство) + СУПЕРЕЧНІСТЬ (проблема)


і всі три слід розглядати в усіх трьох фазах:


МИР







ФАЗА І

ФАЗА ІІ

ФАЗА ІІІ

ПЕРЕД НАСИЛЬСТВОМ

ПІД ЧАС НАСИЛЬСТВА

ПІСЛЯ НАСИЛЬСТВА







РОЗІРВАНІ ВІЙНОЮ НАРОДИ, СУСПІЛЬСТВА, СВІТ

ТРАНСФОРМАЦІЯ=







МИРНІ ДІЮЧІ ОСОБИ + МИРНІ СТРУКТУРИ + МИРНА КУЛЬТУРА

ВИБУХ НАСИЛЬСТВА


ПРИПИНЕННЯ НАСИЛЬСТВА



ЧАС







НАСИЛЬНИЦЬКІ КУЛЬТУРИ + НАСИЛЬНИЦЬКІ СТРУКТУРИ + СТРУКТУРИ + НАСИЛЬНИЦЬКІ ДІЮЧІ ОСОБИ =

ОСНОВНІ КОНФЛІКТИ

(глибоко вкорінені)


ДОТРИМАННЯ МИРУ

  1. ВІЙСЬКОВІ НАВИЧКИ

  2. ПОЛІТИЧНІ НАВИЧКИ

  3. НЕНАСИЛЬНИЦЬКІ НАВИЧКИ

  4. НАВИЧКИ МЕДІАЦІЙ

ГІРШІ КУЛЬТУРИ +

ГІРШІ ДІЮЧІ ОСОБИ=

ГІРШІ КОНФЛІКТИ

(затяжні)









50% ЖІНОК

РОЗВ'ЯЗАННЯ

РОЗВ'ЯЗАННЯ

РОЗВ'ЯЗАННЯ

РЕКОНСТРУКЦІЯ

РЕКОНСТРУКЦІЯ

РЕКОНСТРУКЦІЯ

ПРИМИРЕННЯ

ПРИМИРЕННЯ

ПРИМИРЕННЯ

НАСИЛЬСТВО






Діаграма може здатися занадто складною, але насправді вона дуже проста. На горизонтальній осі час, грецькою хронос, тобто час, який спливає, фізичний час. Але є ще дві точки кайрос - час, який зупинився, перериває плин часу: вибух насильства і припинення насильства, припинення вогню. Немає сумніву, що це важливі події.


Але конфлікт був також і перед вибухом насильства. Було відзначено чотири аспекти роботи в конфлікті: насильницькі культури, які виправдовують насильство, подібно мачизму; насильницькі структури, які експлуатують, репресують і відчужують людей; насильницькі діючі особи, яких не цікавлять шкода і ушкодження, нанесені цими трьома причинами, і: як вони комбінуються в основні конфлікти, які окрім всього іншого залишаються недоступними.
Таблиця показує, що робити в трьох фазах. Даний посібник зосереджується на Фазі І з деякими ремарками щодо ІІ і ІІІ.
І. Перед насильством
Описувати це як фазу “попередження” для того, щоби уникнути насильства, було б дуже цинічно. Основний конфлікт - це сама по собі достатня причина для серйозної уваги. Люди вже страждають. Більш того, конфлікт - це також запрошення сторін, суспільства, усього світу, звернути на це увагу, презентуючи проблему в головному, з емпатичним ставленням (до всіх сторін), ненасильством (щоб зупинити від розвитку мета конфлікту) і творчістю (для пошуку шляхів виходу).
Завдання - трансформувати конфлікт, більше, позитивніше, знаходячи позитивні цілі для всіх сторін, уявляючи шляхи комбінування, і все це без насильства. Це помилка - трансформувати конфлікти так, щоб вони вели до насильства. Кожна насильницька дія може розглядатися як монумент людським помилкам.
Діаграма пропонує чотири фокуси роботи в конфлікті. В Фазі І насильство може бути вкоріненим у насильницьких культурах, які виправдовують насильство; в насильницьких структурах (репресії, експлуатації і відчуження, утримування людей окремо від тих, з ким вони хотіли б бути разом, і занадто близько до тих, від кого вони хотіли б бути окремо); і в насильницьких діючих особах, яких приваблює насильство (щоби показати відвагу, здобути владу) і ненависть (будувати свою власну ідентичність за рахунок інших груп). Коли зростають ненависть і схильність до насильства, більш потрібними становляться емпатія, ненасильницькі підходи і творчість, але в глибоко поляризованих конфліктних формаціях такі таланти мають менше шансів. Проте, завжди забуваються конфлікти, якщо їх цілі стоять на шляху кожного і кожної. Такі конфлікти збирають разом насильницькі культури, насильницькі структури і насильницьких діючих осіб; будь-яка неувага збільшує шкоду і ушкодження в його усвідомленні.
Конкретний випадок: турецькі “іноземні робітники” (часто вони є німецькими громадянками та громадянами. Мінімум чотири фокуси:
[1] Фокус на культурі: Ми взагалі говоримо про культури сильного націоналізму, які вимагають “Німеччину для німців, Туреччину для турків”. Вони також відносяться до культур насильства: конфлікти не вирішуються шляхом задоволення всіх сторін - має бути переможець. Такі культури необхідно змінювати, але це потребує багато часу. Культури, які втратили мир, треба замінювати.
[2] Фокус на структурах: Існує, як правило, комбінація експлуатації і надзвичайної

закритості. Бракує структур миру, подібно Раді з проблем стосунків між групами, де нації можуть зустрічатися і вирішувати проблеми до того, як вони перетворюються на непокірні внаслідок спіралі насильства.


[3]Фокус на діючих особах: Інколи їх можна виявити, бо вони самі заявляють про

свою готовність до використання насильства. Ставтеся до них серйозно, залучайте їх до діалогів відносно всіх аспектів ситуації. Нехтування ними зробить їх більш некерованими Якщо насильство відбувається, тоді правовий процес, який тримає їх у в`язницях, недостатній. Діалог продовжується, якщо не з жертвами чи їхніми сім`ями, то з представниками і представницями тієї ж нації.


[4] Фокус на конфліктах: Проблеми можуть містити брак шкіл, житла, роботи і
загрозу ідентичності. Очевидно, спроможність будь-якої країни приймати іноземців має верхню межу. Ця межа не означає обов`язково поступку сильному націоналізму чи тиску зовні. Ідентичність, базована на сильному націоналізмі, проблематична. В нашому тісному світі є місце лише для м`яких націоналізмів, наповнених повагою і інтересом до Інших, а також спроможністю вести діалог.
Загальне завдання зрозуміле: повернути конфліктні процеси в “регіон миру” через більш мирні культури, структури і діючих осіб, так щоби конфлікти розвивалися без насильства. Синдром конфлікту трансформований і перенесений у верхню частину таблиці, туди, де йому слід бути.
Щодо мирної культури, можна звернутися до традиції прав людини, а щодо мирної структури - демократичної традиції. Обидва - корисні приклади ширшого підходу. Але вони не є безпроблемними, наприклад, внаслідок культурних відмінностей. Вони краще приживаються у західних Я - культурах з високим ступенем індивідуалізму, індивідуальних прав і думок, процедурою голосування під час виборів і керуванням в наступному правилами більшості. Це менше підходить до Ми - культур, де сильна позиція групи (клану, плем'я, нації), колективних прав і консенсусних діалогів.
Фокус на мирних діючих особах може означати більш активне залучення жінок, а також тих, хто діє в релігійній, інтелектуальній чи торговій сфері, менше - аристократів і військових. Це може слугувати для мобілізації достатньої емпатії, ненасильства і творчості для трансформування конфлікту. Це може відбуватися як через окремі діалоги з кожною із сторін, так і через прямі - “за столом”.
Структурне насильство може бути поганим - гіршим за пряме насильство. Люди помирають чи живуть у злиднях, бо вони політично репресовані, економічно експлуатовані чи позбавлені свободи бути близькими з тими, з ким вони себе ідентифікують, водночас бути в тісному контакті з тими, з ким вони не бажають бути. Ставитися до цього як до “раннього попередження” прямого насильства, як згадувалося, цинічно і зневажливо до тих, хто страждають. Пряме насильство повинне розглядатися як занадто пізнє попередження про нестерпні структурні і культурні умови існування експлуатованих цинічними діючими особами.
Це дає нам іншу перспективу щодо розвитку. Традиційна перспектива використовує більш розвинуті країни (БРК) як моделі для менш розвинутих країн (МРК), розцінюючи різницю між ними як дефіцит останніх. Цей дефіцит долається шляхом одержання коштів (власних, зароблених завдяки експорту, грантів чи позик) з тим, щоб імпортувати з БРК речі, які вважаються необхідними атрибутами розвиненості.
Але БРК розвиваються самі, виробляючи продукцію і перетворюючись на країну, яка імпортує. Зменшення дефіциту імпортом подібне до трансплантантів, які можуть певний час підтримати, після чого бути відторгнутими. Будь-який імпорт означає більше ресурсів для одних і менше - для інших. Конфлікти виникатимуть, а насильство може перевершити всі матеріальні досягнення внаслідок неуваги до культури і структури.
Широко відомий звіт Програми розвитку ООН щодо людського розвитку оцінює багато різноманітних факторів, включно з економікою, споживанням, здоров`ям, освітою, ґендером, довкіллям, доступом до комунікацій і інформації, військовими витратами і безпекою продуктів - для оцінки загального порівняння людського розвитку в усьому світі. Проте цей звіт не бере до уваги показники соціального миру: стану, коли громадяни й громадянки країн, про які йдеться, живуть в остраху прямого насильства: з боку представниць і представників держави (насильницька поліція чи правоохоронна система, яка дозволяє смертну кару); з боку сусідів (етнічні конфлікти і рівень злочинності); з боку членів сім`ї (потурання насильству проти жінок). Згадуваний вище звіт (за 1998 рік) наводить індекс наявності в державі інструментів прав людини, але не оцінює кількість скарг. Для виміру “свободи від страху” було б корисно розглядати кількість ув`язнених, насильницьких злочинів та військових агресій як внутрішніх, так і міжнаціональних.

Більш базове визначення розвитку може виглядати таким чином:

розвиток - це побудова спроможності трансформувати конфлікт.
Зменшувати культурне насильство шляхом роботи в школах, знеславлюючи і демістифікуючи насильство, додаючи навички того, як поводитися з конфліктом з емпатією, ненасильством і творчістю.
Зменшувати структурне насильство за допомогою Пактів 1966 року щодо прав людини на свободу від репресій (політичних і громадянських прав) і експлуатації (економічних, соціальних і культурних прав).
Це не замінює економічний розвиток, згаданий вище. Але після деякої культурної і структурної реконструкції суспільство може бути готовим до значнішого економічного розвитку. Проекти, які покращують життя мільйонів, можуть бути краще укорінені. Так Фаза І повинна містити 3Р - розв`язання, реконструкцію, розкаяння, не чекаючи насильства, щоби його поразити чи припинити.

ІІ Під час насильства
Під час насильства першим завданням є, звичайно, припинення насильства, бо воно погане саме по собі і тому, що це робить первинний конфлікт менш керованим. Спочатку деякі рефлексії щодо того, чому людські істоти переводять Фазу І у Фазу ІІ.
По-перше, відповідь надходить з походження, коріння конфлікту: насильство використовується для унеспроможнення іншої сторони чи інших сторін для нав`язування їй чи їм своїх власних цілей. Це інколи називається “військовим вирішенням”. Оксюморон, якщо слово “рішення” означає “прийнятний”.
Інша відповідь також іде з походження конфлікту, але менш раціональна: агресія через фрустрацію від перебування заблокованими ким-небудь; насильство із ненависті.
Третя відповідь походить з логіки метаконфлікту: конфлікт як можливість отримати честь і славу через виграш, перемогу; або показати сміливість і здобути пошану шляхом насильства, навіть тоді, коли не виграєш.
Четверта відповідь також коріниться в метаконфлікті: насильство як реванш за насильство зараз чи в минулому.
До цих чотирьох причин слід ставитися дуже серйозно. Проте, немає жодного припущення, що насильство є таким же властивим людській природі, як потреба в харчуванні і сексі. Останнє є всюди, де присутні люди - в часі і просторі. Може, це здається несподіваним, проте лише доводить свою універсальність. Насильство весь час існує в потенціалі, але активізується лише тоді, коли:

основний конфлікт залишається без догляду (негативна справа!), без емпатії, ненасильства і/та творчості, зобов’язань щодо наслідків чи фрустрації, чи


культура виправдовує перехід від конфлікту до метаконфлікту як можливості отримати перемогу, відстояти честь через насильство, чи виправдовує насильство як компенсацію за насильство.
Висновок чіткий: основні конфлікти, подібно серйозним ранам, не повинні залишатися без догляду, а насильство не повинно виправдовуватися.
Однак насильство не може тривати вічно — інакше довкола не лишилося б жодної людської істоти. Насильство припиняється, приміром, через те, що у супротивників і супротивниць вичерпуються:
? засоби знищення (техніка, зброя, інтелектуальні й людські ресурси);

? цілі, намічені для знищення (матеріальні цінності, люди);

? готовність знищувати (“бойовий дух” падає, розчарування зростає);

? надії на перемогу; сторони прогнозують “нічийний” результат.


Очікування цього моменту (тобто, коли супротивники й супротивниці “переситяться і відчують готовність сісти за стіл переговорів”) обертається новими жертвами, які в наш час складаються з жінок та дітей. Отже, можна говорити про чотири шляхи припинення насильства: ембарго на продаж зброї та рекрутування найманців; евакуація людей та усунення цілей як таких (тактика спаленої землі); деморалізація солдатів (роз’яснення прямих та непрямих наслідків насильства, щоб викликати у них почуття свідомого спротиву насильству); пояснення обом сторонам, що вони лише втрачатимуть в разі дальшої ескалації насильства.
Проте існує ще й п'ятий шлях замирення сторін. Якщо йдеться про досягнення миру мирними засобами, тоді треба звернутися до Розділу 6 Статуту ООН. Там говориться про те, що ефективність миротворчих операцій залежить не лише від уміння військових використовувати засоби насильства, але й від уміння підтримувати правопорядок, діяти ненасильницькими методами та залагоджувати конфлікти.
Оскільки жінки скоріше відносяться до людських ресурсів, а не техніки, то вони можуть становити 50 і навіть більше відсотків миротворчих підрозділів. Одне слово, миротвориці та миротворці (а не лише голубі шоломи) мають накрити зону конфлікту суцільним голубим килимом, не залишивши місця для війни. Таке миротворення не чекатиме припинення насильства і складатиметься з 3 компонентів: реконструкції, примирення та розв’язання. Нове визначення миротворчого процесу і включення сюди інших факторів (окрім загонів голубих шоломів) означає визнання внеску у справу миру, який роблять численні місцеві, національні та міжнародні НДО, інституції громадянського суспільства, журналісти й журналістки та політичні діячки й діячі. Фінансові витрати на розширення участі громадян і громадянок у миротворчих процесах неспівмірно менші, ніж витрати на міжнародне військове та миротворче втручання. Так, у Сомалі витрати на військове втручання у 10 разів перевищили гуманітарні витрати громадських організацій.


ІІІ Після насильства
Припинення насильства і пов’язане з цим відчуття полегшення часто засліплює людей. Вони не помічають прихованих і довготривалих наслідків насильства (травми, прагнення слави та помсти тощо), а також того, що в культурах, структурах та особистостях з’являється ще більше насильства. Завдання стає ще складнішим, ніж до вибуху насильства. Завдання реконструкції після вибуху насильства, реабілітації постраждалих та відбудови матеріальної бази, може виявитись настільки складним, що доводиться надовго забувати про примирення (залагодження метаконфлікту) та розв’язання (урегулювання первинних, глибинних конфліктів).

Завдання, які доводиться вирішувати, є неймовірно складними:




Реконструкція реабілітація: підхід травми та загальної скорботи

Після насильства відбудова: підхід розвитку

Огляд реструктуризація: побудова мирних структур
рекультуризація: розвиток культури миру


Примирення підхід виправдання природи – структури – культури
Після насильства підхід репарацій – реституцій

Огляд підхід вибачення – прощення

підхід богословський – каяття
підхід законності – покарання
підхід спільного походження – карми
підхід історичних досліджень – виявлення істини

підхід театралізовано-катарсичний

підхід спільного вшанування пам’яті жертв – лікування постраждалих

підхід спільної реконструкції

підхід спільного розв’язання конфлікту

суспільство погано підготоване для реалізації більшості з цих завдань.

підхід го поно поно

Люди звикли багато говорити про наслідки насильства, але не про його подолання. Вираз “після насильства” є надто оптимістичним. Не робіть нічого, щоб усунути причини конфлікту, не докладайте зусиль для його трансформації і насильство повториться, щойно жахи останнього конфлікту щезнуть зі свідомості і залишаться лише в підсвідомості. “Після насильства” легко перетвориться у “до насильства”.



ІV Конфлікт: процеси та висліди


Вправа: стіл, на столі апельсин, за столом двоє дітей; що відбувається? Не соромтесь, якомога більше ідей!


  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка