Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ кафедра юридичної психології навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни професійна психологічна підготовки бакалавра



Сторінка3/5
Дата конвертації14.04.2016
Розмір0.82 Mb.
1   2   3   4   5

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки: «Основи психології», «Юридична психологія».



План лекції (навчальні питання):

1. Поняття та основні різновиди соціальних груп


2. Специфіка та основні види масовидних форм активності громадян
3. Агресивний натовп: чинники виникнення, склад та основні етапи розвитку
Література:
1.Александров Д. О. Мистецтво керування людьми. – К.: Прес, 1999. – 267 с.

2.Аронсон Э. Социальная психология: Психологические законы поведения человека в социуме / Аронсон Э., Уилсон Т., Эйкерт Р.; В. Волохонский и др. (пер. с англ.). – Междунар. изд., доп. и расшир. – СПб.: Прайм – ЕВРОЗНАК, М: Олма-Пресс, 2011. – 558 с.

3.Багрецов С.А., Львов В.М., Наумов В.В., Оганян К.М. Диагностика социально-психологических характеристик малых групп с внешним статусом. Серия «Учебники для ВУЗов. Специальная литература». – СПб.: изд-во Санкт-Петербургского ун-та, 2009. – 640 с.

4.Бодалев А.А. Психология общения. Избр. психолог. труды. 3-е изд., перераб. и доп. – М.: изд-во Московск. психолого-социального ин-та; Воронеж: МОДЭК, 2002. – 320 с.

5. Доценко Е.Л. Психология манипуляции: феномены, механизмы и защита.3-е изд., исправ. и перераб. – СПб.: Речь, 2003. – 304 с.

6. Кара-Мурза С.Г. Манипуляция сознанием: учеб. пособие. – М.: Алгоритм 2004. – 528 с.

7. Красовский Ю.Д. Организационное поведение : учеб. для студентов вузов. – М. : ЮНИТИ, 2012. – 486 с.

8. Кричевский Р.Л., Дубовская Е.М. Психология малой группы: теоретический и прикладной аспекты. – М.: изд-во МГУ, 1991. – 207 с.

9. Крысько В.Г. Социальная психология. – СПб, Владос-Пресс, 2009. – 400 с.

10.Майерс Д. Социальная психология. Пер. с англ. – СПб.: Питер, 1997. – 688 с.

11. Методы социальной психологии / под ред. Кузьмина Е.С. и Семенова В.Е. – Л.: изд-во ЛГУ, 1987. – 175 с.

12. Назаретян А.П. Агрессивная толпа, массовая паника, слухи. Лекции по социальной и политической психологии / Назаретян А.П. – М. : Питер, 2003. – 190 с.

13.Ольшанский Д.В. Политическая психология. – СПб., 2002.

14. Ольшанский Д.В. Психология масс. – СПб., 2001.

15. Основи соціально-психологічного тренінгу: науково-практичні рекомендації / за заг. ред. Л.І. Казміренко. – Івано-Франківськ: Симфонія-форте, 2011. – 136 с.

Почепцов Г. Коммуникативные технологии двадцатого века. – К., 2000.

16. Психологічні детермінанти вчинення вандалізму неповнолітніми / Юсупов В.В., Александров Д.О., Казміренко Л.І. та ін. : метод. рек. – К.: НАВС, 2012. – 56 с.

17. Шибутани Т. Социальная психология. Сокр. пер. с англ. – М.: Прогресс, 1969. – 535 с.

18. Юридична психологія: підручник для студ. ВНЗ / За заг. ред. Л.І. Казміренко, Є.М.Моісеєва. – К.: КНТ, 2007.

19. Юридична психологія: словник / Александров Д.О., Андросюк В.Г., Казміренко Л.І. та ін.; заг. ред. Л.І. Казміренко, Є.М. Моісеєва. – Вид. 2-ге, уточ. та доп. – К.: КНТ, 2008. – 224 с.

20. Юридична психологія: практикум / за заг. ред. Л.І. Казміренко. – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2010. – 190 с.
Вступ

Соціальна група – сукупність людей, що мають спільні, об’єктивно існуючі властивості та характеристики і взаємодіють один з одним завдяки спільним інтересам чи для досягнення усвідомленої спільної мети. Групова динаміка – сукупність групових процесів, які відображають весь цикл життєдіяльності групи та окремі її етапи: утворення, функціонування, розпад.


Натовп – неорганізоване, відносно нетривале в часі об’єднання великої кількості людей, які безпосередньо контактують і стан яких характеризується високим рівнем емоційного збудження.

1. Поняття та основні різновиди соціальних груп
Всім соціальним групам притаманні певні загальні риси. Найважливіші з них:
1. Соціальна група існує в єдиній, конкретно-історичній системі соціальних відносин і є одним з її елементів, що виконують строго визначені функції. Група не може існувати без зв’язку з єдиним суспільним організмом.
2. Соціальні групи детермінуються матеріальними умовами їх існування та, у свою чергу, зумовлюють соціальну поведінку своїх членів.
3. Соціальна група стосовно до інших груп є єдиним цілим. Сама група реально існує, причому ця реальність не менша, ніж реальність кожного індивіда, що її складає.
4. Кожній соціальній групі притаманні специфічні соціально-психологічні риси та схильність до певної, найбільш повно відображаючої її групові інтереси, системи цінностей.
Групи – спільності неоднорідні, тому їх можна класифікувати за різними підставами:
а) за способом утворення;
б) за близькістю та глибиною стосунків;
в) за ціпами та характером стосунків;
г) за характером ставлення особистості до групових норм;
д) за ступенем згуртованості та змістам цілей спільної діяльності.
У першому випадку групи бувають умовні та реальні. Умовні групи – це спільності людей, що існують номінально, на основі певної ознаки. Такою ознакою може бути вікова, статева, національна, професійна приналежність тощо. У склад умовних груп входять особи, що не мають ніяких міжособистісних зв’язків або, навіть, не знають один одного (наприклад, особи молодого віку, учні старших класів, лікарі, спортсмени, злочинці за певною статтею КК України). Реальна група – це фактично існуюче об'єднання людей, створене для досягнення спільних цілей, для поєднання зусиль у спільній діяльності. У реальній групі обов'язково наявне спілкування, за допомогою якого формулюються групові рішення, оцінки, уявлення та «загальна мова» між членами групи.
За другою підставою групи можна поділити на малі та великі. Мала група – відносно стійке, нечисленне за складом, пов’язане загальними інтересами та цілями об’єднання людей, у якому здійснюється особистий, безпосередній контакт між учасниками.
У великій групі також існують загальні цілі та інтереси, але вона надто численна, щоб усі її учасники могли спілкуватися безпосередньо (наприклад, курс слухачів, водії тролейбусного депо). Нижня межа малої групи складає дві-три, верхня – 20-30 осіб. Більшість авторів вважає, що мала група починається з діади, але, на нашу думку, відносини у ній мають обмежений характер, не відображають всієї повноти міжособистісних зв’язків. Починаючи з тріади, з’являються власне групові взаємостосунки та взаємодія. Оптимальний розмір нормально функціонуючої групи складає п’ять-сім осіб, при збільшенні їх у малій групі утворюються окремі угруповання.
Різновидом малих груп є первісні – такі, де стосунки базуються не тільки на особистих контактах, а й на високому ступені ототожнення кожного члена групою в цілому, на високому емоційному залученні учасників у групові справи (наприклад, сім’я, група підлітків, спортивна команда). Вторинні групи, як правило, великі, вони створюються для досягнення певної мети і спираються на схематизовану систему стосунків, що регулюється певними правилами (колектив заводу, військова частина, відділ міліції).
За цілями та характером взаємодії розрізняють групи формальні (організовані) і неформальні (неорганізовані).
Відповідно, малу групу ми розглядаємо як таку, що потенційно може стати колективом чи вже досягла цього рівня.
Ознаки колективу: 1) позитивна спрямованість – інтегративна єдність її цілей, мотивів, ціннісних орієнтацій; 2) організаційна єдність; 3) групова підготовленість у тій чи іншій сфері діяльності; 4) психологічна єдність – інтелектуальна, емоційна, вольова; 5) згуртованість – ступінь співпадання оцінок, установок та позицій членів групи); 6) емоційна ідентифікація – емоційне залучення особистості до колективу, співпереживання, емоційна теплота; 7) позитивний соціально-психологічний клімат; 8) сумісність.
Щоб стати колективом, група у своєму розвитку проходить ряд рівнів. Нульова точка відліку – група-конгломерат, тобто раніше безпосередньо не знайомі особи, що зібрались на одному місці в один і той же час. Спілкування і взаємодія в такій групі мають поверховий та ситуативний характер (хворі в палаті, пасажири в автобусі). Як для формування особистості природною передумовою є здоровий людський організм, так для формування колективу передумовою є група-конгломерат.
Група-асоціація – міжособистісні стосунки визначаються спільною діяльністю, цілі кожного члена групи можуть бути різні, ділові та особисті контакти не налагоджені, але основа для цього є (група екскурсантів, збірна спортивна команда, слухачі на початку навчання).
Наступний рівень розвитку групи – група-кооперація, для якої характерний високий рівень групової підготовленості та співробітництва, реальна та успішно функціонуюча організаційна структура. Міжособистісні стосунки і міжгрупове спілкування мають, передусім, діловий характер, підпорядковані досягненню певного результату у виконанні конкретного завдання, в тому чи іншому виді діяльності. Спрямованість і психологічна сумісність виступають тут як похідна від єдності цілей та взаємодії.
Від кооперації до колективу група проходить етап автономізації, який характеризується достатньо високою внутрішньою єдністю учасників за всіма параметрами, особливо за параметром психологічної єдності (сумісності). Саме на цьому етапі члени групи ідентифікують себе з нею («моя група», «ми» на відміну від «вони» – «інші групи»), відбуваються процеси уособлення, злиття, спаяності, які формують внутрішньогрупову основу для переходу на вищий рівень.
Але автономізація може завести групу «вбік» від колективу до корпорації, якщо вона почне протистояти іншим групам, замкне всі цілі лише на себе і буде досягати їх усіма можливими засобами, у тому числі й за рахунок інших груп. У такому випадку група набуває рис «групового егоїзму» і перетворюється у групу з антисуспільною спрямованістю.
2. Специфіка та основні види масовидних форм активності громадян

Кожна людина з моменту народження знаходиться у певному соціальному середовищі, розвивається i виховується у різних соціальних групах. Людська поведінка постійно є об’єктом соціального контролю, а моделі поведінки виникають та закріплюються в спілкуванні. Особливості поведінки багато в чому залежить від того, що особистість діє немовби в символічному оточенні i намагається бути саме такою, як від неї чекають, якою її хочуть бачити.


Але існують обставини, коли особа з тих чи інших причин перестає зважати на соціальне оточення, на прийняті в суспільстві норми i правила поведінки. Змінюються не тільки особливості перебігу психічної діяльності, а й дії, вчинки, поведінка в цілому. Один із таких прикладів – масовидна (в англомовній літературі – позаколективна) поведінка, спричинена перебуванням у великих, як правило, неорганізованих групах людей.
Психологічне вивчення феномену масовидної поведінки має досить давню історію. На початку 20 ст. Г. Тард, Г. Лебон, С. Сігеле, У. Мак-Дугал, С. Московічі здійснили перші спроби надати характеристику одного з найбільш небезпечних різновидів масовидних форм вияву активності громадян – агресивного натовпу; В.М. Бехтерєвим у Росії створені засади соціально-психологічних досліджень масовидної поведінки.
У вітчизняній науці важливу роль для розв’язання проблем у галузі масовидних явищ відіграли дослідження, що здійснювалися в межах юридичної психології, зокрема, Г.П. Предвєчного, С.К. Рощина – визначення психологічних феноменів і різновидів натовпу; Л.І. Казміренко, А.В. Серьогіна – аналіз причин та динаміки його формування і розвитку; Б.Ф. Поршнєва, Б.Д. Паригіна, Г.М. Андреєвої, Т.М. Малкової – характеристика механізмів впливу на учасників неорганізованого масовидного скупчення.
Але сучасний рівень теоретичної розробленості проблеми не можна вважати достатнім. Це, передусім, пов’язане з тим, що причини виникнення та форма прояву масовидних явищ швидко видозмінюються залежно від соціальної ситуації. У суспільствах перехідного періоду, коли загострюється конфлікт між потребами людей і реальними можливостями їх задоволення, рівень соціальної напруженості досить значний. Тому навіть організований масовий виступ або повсякденна ситуація, що зачіпає інтереси багатьох громадян, можуть призвести до соціального вибуху. Він завжди виникає зненацька і має надзвичайно динамічний перебіг – отже спланувати та кваліфіковано провести його дослідження практично неможливо.
Звичайно, поведінку натовпу можна вивчати ретроспективно, систематизуючи та узагальнюючи враження його безпосередніх учасників. Але при цьому слід зважати, що вони, як правило, фрагментарні та значною мірою емоційно забарвлені: перебуваючи в натовпі, людина не може залишатися безсторонньою, вона заражається загальним настроєм (навіть якщо повністю виключити ймовірність свідомої тенденційності зацікавлених осіб). Можливості ж використання традиційних методів соціальної психології (спостереження, експеримент, бесіда, тестування) в умовах масового скупчення людей обмежені або зовсім відсутні.
Масовидні форми вияву активності – це поведінка великих груп людей, що виникає внаслідок безпосередньої або опосередкованої психічної взаємодії між ними на основі загальних або схожих інтересів, має аналогічні зовнішні прояви і регулюється соціальними нормами лише частково або не регулюється зовсім.
До них відносяться: масовидні явища та організована чи неорганізована масовидна поведінка.
Суб’єктом масовидних явищ є сукупність осіб, які не мають безпосередніх контактів між собою, але об’єднані певним загальним інтересом (мода, масові міграції, релігійні уподобання та ін.). Організована масовидна поведінка представлена публікою, санкціонованими мітингами та демонстраціями, коли присутні дотримуються заздалегідь визначених норм і правил і керуються раціональними приписами. Неорганізована масовидна поведінка – це натовп, учасники якого знаходяться в стані емоційного збудження і характеризуються готовністю до негайної дії.
За визначенням Б.Ф. Поршнєва, натовп – це велика група людей, ні зовнішньо, ні внутрішньо не організованих, об’єднаних лише прагненням до негайної дії. Учасники натовпу стають спільністю лише тією мірою, якою вони охоплені однаковою негативною, руйнівною емоцією щодо якихось осіб, настанов, подій. Натовп робить спільністю те, що він «проти», що він «проти них».
Із цього визначення можна зробити висновок, що натовп – не будь-яке масове скупчення людей, а лише сукупність емоційно збуджених, найчастіше – агресивно налаштованих громадян; це неорганізована спільність, що, однак, не виключає можливості наявності в ній організованої групи (ядра), яке провокує й спрямовує індивідуальну агресивність присутніх.
Натовп є соціально небезпечною формою масовидної поведінки, оскільки його учасники порушують громадський порядок, створюють загрозу для громадської безпеки, можуть проявляти непокору або протидіяти законним вимогам представників влади, що набуває в окремих випадках характеру адміністративних правопорушень та кримінальних злочинів (групові порушення громадського порядку, масові безпорядки).
Натовп виникає за наявності масових скупчень громадян, серед яких можна виділити такі найбільш розповсюджені різновиди:


  • випадкове – люди збираються внаслідок залучення уваги до певної екстраординарної події (пожежі, дорожньо-транспортної пригоди, бійки на вулиці тощо), контакти між ними спонтанні та невпорядковані. Вони виявляють інтерес до того, що відбувається, i можуть активно діяти (наприклад, надавати допомогу потерпілим);




  • споглядальне (публіка, вболівальники) – люди збираються для перегляду чи „співучасті” в цікавій для них події; їхня поведінка може бути незвичною за формою, надто емоційною, навіть визивною, але за своєю суттю вона не агресивна i не має на меті порушення громадського порядку;




  • рятівне – виникає як реакція на небезпечну чи незрозумілу ситуацію; завжди супроводжується підвищеною активністю, спрямованою на уникнення небезпеки;




  • протестне („мітингове”) – люди випадково чи зумисне збираються для демонстрації своєї незгоди зі словами чи вчинками певних офіційних (посадових) осiб.




  • Всі зазначені та інші різновиди масових скупчень громадян за певних обставин можуть перерости, трансформуватися в діючий натовп. Такі трансформації відбуваються внаслідок сукупного впливу чинників (наприклад, обмеженість простору, відсутність достовірної інформації, вікові та соціально-психологічні особливості учасників, розповсюдження чуток зацікавленими особами, тощо).

Діючий натовп може проявлятися у наступних його різновидах:


1) екстатичний – велика група людей, які перебувають у стані несамовитості внаслідок взаємного емоційного зараження, що поступово та ритмічно зростає (рок-концерти, масові релігійні ритуали тощо). Підвищений емоційний фон, надзвичайно високий показник інтеграції учасників зумовлюють тут високий рівень потенційної готовності до негайних активних дій за наявності навіть незначного поштовху;
2) панічний – більшість учасників несподівано або поступово впадають у стан жаху та розпачу, починають поводитися ідентично і рухатися в тому напрямі, що видається їм шляхом до уникнення небезпеки, причому її реальність чи уявність не має при цьому значення;
3) грабіжницький – його представники об’єднані прагненням до досягнення корисливої мети, негайного задоволення певних потреб за рахунок перерозподілу матеріальних благ у суспільстві («бунт бідних проти багатих»). Вони знаходяться в критичному стані емоційної збудженості та напруженості, переживаючи почуття власної могутності і безкарності;
4) агресивний – велика група людей, які намагаються вирішити ті чи інші проблеми за допомогою насильства, що може мати випадковий та невпорядкований характер (наприклад, пошкодження транспорту), але частіше спрямоване на досягнення певної мети (насильницькі дії стосовно конкретної особи чи групи осіб).
Узагальнення поглядів сучасних науковців та аналіз практики діяльності працівників МВС України дають змогу визначити наступні групи чинників, що зумовлюють процес формування і розвитку агресивного натовпу.
Соціальні (довготривалі та ситуативні) чинники є об’єктивними стосовно поведінки людей, в тому числі й агресивної.
Чинниками довготривалої дії слід вважати економічні, соціальні, політичні та інші умови життя в суспільстві, що формують i спонукають негативні соціальні настрої. Конкретні причини агресивної поведінки можуть різнитися залежно від регіональної, національної, релігійної специфіки спільноти, але висновок про соціальне неблагополуччя як спонукальний механізм агресивності має універсальний характер. У тих чи інших ситуаціях пріоритет дії завжди лишається за довготривалими чинниками, конкретна ж причина події (ситуативний чинник) має сенс лише у їх контексті перших.
Ситуативним чинниками можуть стати час (пора року та година доби), місце виникнення події, кількість присутніх. Незважаючи на значне різноманіття, існують певні закономірності їх впливу: масовидна поведінка найбільш характерна для весни та осені, неробочих днів (вихідних та святкових); місцем її виникнення найчастіше є центральні площі населених пунктів, місця масового відпочинку та перетини транспортних артерій.
Соціально-психологічні чинники – це механізми впливу людей один на одного в масових скупченнях.
Серед соціально-психологічних чинників найбільш важливими є:
1) механізм притягнення – привертання уваги людей до певної події, залучення їх до присутніх. В подальшому скупчення людей саме по собі стає самостійним могутнім стимулом для зацікавленості. Дослідженнями американських психологів встановлено, що до групи з 15 осіб, які стоять на вулиці i дивляться в певному напрямі, відразу приєднується приблизно 40% перехожих, причому в подальшому їхня кількість швидко збільшується;
2) механізм наслідування – полягає і копіюванні та відтворенні особою зразків i моделей поведінки оточуючих. Наслідування полегшує проблему вибору та суб’єктивно начебто зменшує відповідальність за можливі наслідки своїх дій, а також стає засобом солідаризації учасників;
3) механізм навіювання – виявляється в активному психологічному впливі на людей з метою впровадження в їх свідомість певних поглядів, думок, оцінок. Навіювання найчастіше реалізується за допомогою надання інформації певним чином (вона надходить від джерела, яке користується довірою чи авторитетом, повідомляється впевнено, директивно, на вираженому емоційному тлі) і є засобом згуртування учасників та регулює групову поведінку, спрямовує її в бажаному напрямі;
4) механізм емоційного зараження – залучення присутніх до єдиного групового настрою внаслідок підсвідомої схильності людини піддаватися демонстрованим психічним станам при безпосередньому контакті.
Зараження виконує функції інтеграції (посилює групову згуртованість, забезпечує психологічну єдність групи) та експресії (звільнення особи від її звичних обмежень, зняття емоційного напруження);
5) механізм групової творчості – створення образів спільної уваги, що фокусують почуття i уявлення присутніх. Це може бути трансформація первісного об’єкта зацікавленості, чутки, різноманітні повідомлення тощо. Функціями механізму групової творчості є: активізуюча – спонукання до дій, регулятивна – надання поведінці спільної спрямованості, завдяки чому натовп із часом може розпочати активні дії без жодних зовнішніх стимулів;
6) механізм групової могутності – полягає у виникненні у кожного окремого учасника відчуття власної сили та непереможності, отже – безкарності.
Індивідуально-психологічні чинники – внутрішні, індивідуальні схильності окремого індивіда до впливів, що мають місце в натовпі та спричиняють його агресивну протиправну поведінку. До них можна віднести деякі вікові (недостатність соціального досвіду у молоді, консерватизм людей похилого віку), типологічні (неврівноваженість, висока емоційна збудливість) і характерологічні (конформність, навіюваність, імпульсивність, конфліктність, недостатня вольова регуляція поведінки) особливості, а також особливості інтелектуально-когнітивної сфери (низький рівень інтелектуального розвитку, некритичність та недостатня пластичність мислення, наявність певних стійких переконань і установок).
На поведінку учасників натовпу впливають також специфічні стани організму (стан сп’яніння та наркотичного збудження, астенізація після хвороби, втома, тривалі та виснажливі фізичні навантаження, перенесені психічні потрясіння) та специфічні індивідуальні психічні стани (фрустрація, роздратування, невдоволення тощо).
3. Агресивний натовп: чинники виникнення, склад та основні етапи розвитку

Думки i почуття кожного учасника агресивного натовпу значною мірою відрізняються від тих, що характерні для його повсякденного життя; дії i вчинки також зазнають трансформацій. У найбільш загальному вигляді психіка людини в натовпі змінюється наступним таким чином:


- збільшується емоційність сприймання того, що індивід бачить та чує. Підвищена емоційність пригнічує раціональні засоби поведінки, почуття починають домінувати над інтелектом аж до того, що людина взагалі втрачає здатність логічно міркувати і контролювати свою поведінку;
- підвищується навіюваність i зменшується рівень критичного ставлення до себе та оточуючих. Зменшується здатність до раціональної переробки інформації, що надходить, з’являється ефект швидких перебігів уваги. Це створює сприятливий фон для зовнішніх впливів, зокрема, за рахунок розповсюдження чуток для формування агресивних установок.;
- пригнічується почуття відповідальності, виникає впевненість у власній безкарності («відповідати за все, що відбувається, повинні всі, а не хтось особисто»), з’являється усвідомлення власної анонімності. Внаслідок цього стає можливим вчинення дій і поведінка загалом, що в звичайних умовах для особистості неприйнятні.
Ступінь вираженості таких змін може бути різним: від незвичайності емоційних проявів до повної втрати спроможності самоконтролю, що залежить від індивідуально-психологічних особливостей конкретної людини та специфіки натовпу (його спрямування, кількості учасників та їх якісного складу, етапу розвитку подій).
Безумовно, що абсолютної психологічної єдності, повної тотожності індивідів у натовпі немає і не може бути в принципі, індивідуально-психологічні особливості зберігають відносну автономію. Завжди можна говорити про індивідуальну поведінку людини в масі, бо залишаються індивідуальними мотиви її участі, ставлення до того, що відбувається, отже ступінь i можливості психологічного впливу на окремих людей різняться.
Важливою структурною характеристикою натовпу є його соціально-психологічний склад. Це – самостійний чинник, що значною мірою впливає на його формування, розвиток та, що особливо важливо, перехід його учасників до активних дій. Натовп за складом завжди неоднорідний, зокрема, у масових зібраннях протестного характеру можна виділити такі прошарки:
1) лідери та активні учасники – ті, хто мають на меті підготувати умови або брати безпосередню участь у протиправних діях, причому мотиви їх поведінки можуть бути різними (самоствердитися та набути авторитету серед присутніх, дати вихід негативним емоціям, помститися працівникам правоохоронних органів та інші);
2) підбурювачі – ті, хто не має наміру особисто діяти активно, але прагне використати для досягнення власної мети зусилля інших осіб; вони формують «образ ворога», звертаючись до присутніх із лозунгами та закликами для формування певних позицій і установок, маніпулюючи їх свідомістю та уявленнями у власних інтересах, спонукаючи швидку динаміку негативних емоцій;
3) «зацікавлені, співчуваючі» – зацікавлено та прихильно ставляться до того, що відбувається, але первісно наміру брати участь в активних діях не мають;
4) «випадкові, спостерігачі» – ті, хто опинилися на місці події внаслідок збігу обставин, ставляться до неї байдуже або ж навіть негативно, засуджуюче, але своєю присутністю збільшують чисельність, надаючи іншим учасникам відчуття могутності.
Натовп переходить до дій, коли кількість активних учасників досягає «критичної концентрації» (приблизно 20%). Це стає можливим внаслідок наступних умов:
- зумисне загострення обстановки підбурювачами, що може мати як словесну форму (звертання до присутніх, вигуки, скандування окремих слів чи лозунгів), так i виражатися у безпосередніх агресивних діях, які вчиняють спеціально проінструктовані та підготовлені особи, досить часто – за матеріальну чи іншу винагороду. Привід для таких дій, як правило, не відповідає ступеню активності (зупинка та пошкодження транспорту, биття шибок, застосування сили щодо «невгодних» ораторів чи працівників правоохоронних органів), метою якої є провокування на застосування сили представників «офіційної сторони» та агресивності присутніх громадян;
- неможливість перевірки відомостей, що надходять, внаслідок чого на віру приймається та інформація, що відповідає загальному емоційному настрою та надходить від осіб, які користуються довірою i авторитетом;
- присутність неврівноважених та легкозбуджуваних людей; осіб, схильних до агресивної поведінки та таких, що нарікають на несправедливе до себе ставлення в минулому; п’яних чи в стані наркотичного збудження; угрупувань підлітків та молоді з антисоцiальними установками. Такі учасники з «підвищеною реактивністю» до порушень громадського порядку далеко не завжди з’являються на місці події спонтанно – їх можуть спеціально доставляти чи готувати, у тому числі й тенденційно пояснюючи події, доводячи до стану легкого сп’яніння, тощо.
Вплив зазначених умов призводить до зростання питомої ваги тих, хто прагне діяти активно, внаслідок чого протестне скупчення громадян трансформується в агресивний натовп, де багато хто починає поводитися зовсім не так, як у повсякденному житті – вони приймають за зразок та копіюють поведінку оточуючих, навіть якщо вона суперечить їхнім моральним принципам та звичкам. Значно зростає негативний емоційний потенціал присутніх, у їхніх висловлюваннях та діях з’являється ворожість і жорстокість.
Можна виділити наступні етапи розвитку натовпу:
1) початковий – виникнення конфліктної ситуації, що своєчасно не ліквідується; присутні висловлюють невдоволення та обурення, з’являються чутки, зростає емоційна напруженість людей і відбувається зараження негативною емоцією осіб, які не мають безпосереднього відношення до конфлікту. Громадяни втрачають спокій, стають підвищено вразливими щодо негативної інформації. З числа присутніх виділяється лідер (стихійний чи такий, що свідомо використовує для досягнення власної мети виниклу ситуацію) та активне ядро, які прагнуть будь-що збільшити кількість осіб, готових активно діяти. Швидко зростає емоційне напруження, яке вимагає спільних та невідкладних дій, формується агресивна установка;
2) перехідний – актуалізація умов для реалізації агресивної установки учасників. Постійне і прогресуюче збільшення кількості присутніх, навмисне загострення обстановки активним учасниками і підбурювачами, безконтрольність спілкування, дефіцит достовірної інформації, звідси – поширення чуток і провокаційних повідомлень, досягнення «критичної концентрації” неврівноважених осіб та індукторів емоційного напруження;
3) активний – від перших спільних агресивних дій до початку розсіювання натовпу. Як правило, він розпочинається після певних додаткових стимулів, у тому числі провокаційних закликів і вимог розправитися з «винуватцями» («образ ворога» залежить від ситуації). На даному етапі цілі й мотиви учасників натовпу можуть змінитися: агресивність присутніх спрямовується не на об’єкт, що первісно викликав негативні емоції, а на осіб, які забезпечують охорону громадського порядку i, на думку зібрання, є представниками «винної» сторони. Саме цим пояснюється ворожість натовпу щодо працівників правоохоронних органів та опір навіть правомірним їх вимогам і діям;
4) заключний – самоліквідація натовпу (після досягнення мети та загального зниження активності, при вилученні лідерів та активних учасників, у випадку різкої зміни зовнішніх умов) або його розосередження за допомогою спеціальних заходів.
Виділення цих етапів не означає, що вони завжди наявні у повному обсязі та настають один за одним. Розвиток цього процесу може бути призупинений чи зовсім припинений, наприклад, коли подія, що згуртувала навколо себе людей, втрачає актуальність, увага присутніх переорієнтовується на інший об’єкт, лідери кваліфіковано нейтралізовані на перших етапах тощо. Розвиток подій може призупинитися внаслідок якихось об’єктивних обставин (злива, настання ночі та ін.) або застосування правоохоронними органами сили, але в таких випадках існує висока ймовірність поновлення активності після їх природного завершення чи ресурсного вичерпання. Нарешті, у виняткових випадках натовп може самоліквідуватися (наприклад, при досягненні лідерами своєї мети іншим шляхом).
Як вже зазначалося, динаміка натовпу (його активізація чи нейтралізація) значною мірою визначається виникненням та функціонуванням чуток. Коли люди зустрічаються з чимось суб’єктивно значущим, але недостатньо зрозумілим, вони намагаються одержати інформацію, що містила б необхідні роз’яснення. Якщо з офіційних джерел така інформація не надходить, або надходить суперечлива чи тенденційна, то емоційна напруженість зростає i починає потребувати відповідної активності щодо її здобуття та перевірки. Так народжуються чутки – усна, офіційно не підтверджена інформація про деякі події, що викликають інтерес багатьох громадян, причому її достовірність може коливатися в широких межах – від абсолютно достовірної до повністю вигаданої і, навіть, безглуздої.
Чутки за умови високого рівня соціальної напруженості в суспільстві набувають здатності провокувати та стимулювати агресивні настрої присутніх – їх групового автора.
Можна виділити наступні характерні ознаки чуток:
- це соціально-психологічний феномен, результат групової творчості, причому при передачі від однієї особи до іншої первісна інформація спрощується, втрачаються її незрозумілі чи не співзвучні уявленням автора фрагменти, вона стає коротшою, але більш емоційно насиченою та фокусованою;
- їх джерелом є ситуації (предмети, об’єкти, явища), що стосуються чи прямо зачіпають інтереси багатьох осіб або ж викликають їх зацікавленість;
- за наявності певної невизначеності чи суперечливості у наданій інформації, кожен із авторів «заповнює прогалини» на власний розсуд, відповідно до свого життєвого досвіду, переконань, уподобань та установок. Чим менше у нього можливостей та бажання перевірки наданих відомостей, тим вищою стає ймовірність викривлення інформації внаслідок застосування механізму атрибутивності (приписування).
Висновки
Надана характеристика чинників, що впливають на виникнення та розвиток натовпу (соціальні, соціально-психологічні та індивідуально-психологічні), механізмів взаємодії індивідів, динаміки розвитку натовпу та специфіки кожного його етапу, дозволяє стверджувати, що вони є спільними, тобто закономірними, для всіх різновидів масовидних скупчень громадян. Саме вони зумовлюють переростання, трансформацію наявної спільноти в натовп. Знаючи ці закономірності, можна не тільки стримувати, блокувати агресивність присутніх, а й своєчасно вживати заходів для попередження її виникнення.

Кожен із різновидів масовидних скупчень громадян потенційно може стати агресивним натовпом, коли починають діяти єдині психологічні закономірності. Аналіз практики свідчить про подібність приводів виникнення агресивного натовпу, динаміки розвитку подій, зовнішніх проявів антисуспільних домагань. Різняться лише місце, час, кількість потерпілих, розміри збитків. Аналогічні й помилки, що їх припускаються працівники правоохоронних органів при взаємодії з великою, емоційно збудженою групою людей. Визначивши основні з них, можна створити алгоритм психологічно доцільних дій при загрозі виникнення агресивного натовпу методом «від протилежного».


9. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Тема 3. Психологічні особливості поведінки працівників ОВС в умовах натовпу

Семінарське заняття – 2 год.



Перелік проблемних питань, що складають сутність тем:
1.Зміст психологічної підготовки працівників ОВС до виконання професійних завдань в умовах натовпу.

2.Методи психологічного впливу на натовп.

3.Використання методів самомобілізації в професійній діяльності працівників підрозділів міліції громадської безпеки в умовах масових заворушень.

4. Особиста безпека працівника в умовах масових заворушень.


Перелік ключових термінів та понять теми

Психологічне забезпечення, методи психологічного впливу, психологічне супроводження заходів при проведенні масових заходів, професійно-психологічна підготовка, професійно-психологічна готовність працівника, агресивний натовп, особиста безпека, небезпека, засоби впливу на агресивний натовп, психічна саморегуляція.


Теми рефератних повідомлень:

  1. Особливості діяльності працівників органів внутрішніх справ під час проведення спортивних заходів.

  2. Формування психологічної готовності до роботи з натовпом.

  3. Методи розвитку умінь емоційно-вольової регуляції.


Література до теми

[1, 2, 3, 4, 6, 8, 12, 13, 14]




10. ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Тема 1. Психологічні особливості соціальних груп

Практичне заняття – 2 год.



Навчальні питання:

1. Обговорення проблеми: «Індивідуальне та соціальне в регуляції поведінки особистості».

2. Соціально-психологічні явища в малих групах.

3. Соціальні групи та професійна діяльність.

4.Колективне несвідоме як чинник регуляції поведінки особистості.


.

Виконання практичних завдань
1.Завдання . Методика виявлення структури міжособистісних відносин у групі („Соціометрія“).

2.Завдання. Методика виявлення ступеню усвідомлення членами групи структури міжособистісних відносин („Референтометрія“).

3.Завдання . Виконання завдань і вправ на виявлення соціально-психологічних ефектів, що виникають під дією груп.

4.Перегляд та обговорення документального фільму «Ефект натовпу» (1 серія).


Література до теми

[12,13, 14, 20, 21]


Тема 2. Натовп як різновид великої соціальної групи

Практичне заняття – 4 год.



Навчальні питання:

1.Аналіз динаміки утворення та розвиток групи; згуртованість та міжособистісна сумісність.

2.Формування та розвиток міжгрупових конфліктів.

3.Поняття масовидної поведінки та її різновиди.

4.Психологічні чинники, що визначають суспільну небезпеку масовидної поведінки.

5.Чинники, що визначають формування натовпу.

6.Склад агресивного натовпу та основні етапи його формування.

7.Соціально-психологічні особливості різних видів натовпу.


Виконання практичних завдань

        1. Групове обговорення «Подолання феномену знеособленості в умовах натовпу».

2.Перегляд та аналіз документального фільму «Ефект натовпу» (2 серія).

3. Виконання методики діагностики стресостійкості та соціальної адаптації Холмса і Раге та обговорення її результатів.


Література до теми

[12,13, 14, 20, 21, 22]


Тема 3. Психологічні особливості поведінки працівників ОВС в умовах натовпу

Практичне заняття – 4 год.


Навчальні питання:

1.Структура психологічної готовності до дій у небезпечних ситуаціях в умовах натовпу.

2.Виконання вправ, що спрямовані на формування вмінь і навичок взаємодії з окремими об’єктами професійної діяльності (вихідні дані та завдання повідомляються викладачем).

3.Рекомендації щодо психологічних особливостей процесу прийняття рішень у небезпечних ситуаціях; психологічних особливостей та наслідків ситуації застосування вогнепальної зброї; підготовки та організації взаємодії між працівниками при виконанні службових завдань.

4.Визначення можливостей використання методів самомобілізації в професійній діяльності працівників підрозділів міліції громадської безпеки в умовах масових заворушень.

5.Формування вмінь та навичок самовладання та самоконтролю при виконанні професійних завдань при масових заворушеннях. Психологічний вплив на натовп ззовні.


Виконання практичних завдань

1. Розробка правил спілкування з натовпом.

2. Робота з використанням кейс-методів. Розгляд службових ситуацій за фабулами.

3. Особливості спілкування з натовпом. Аналіз Звернення начальника райвідділу до представників несанкціонованого мітингу.

4.Дослідження психологічних засад переговорної діяльності.

5. Ознайомлення з технологіями керування натовпом.


Література до теми

[1, 2, 3, 4, 6, 8, 12, 13, 14]


Тема 4. Психологічні засади протидії маніпулятивному впливу

Практичне заняття – 4 год.



Навчальні питання:
1.Визначити поняття «маніпуляція», «психологічний вплив» та простежити історію виникнення доктрини маніпуляцій масовою свідомістю.

2.Тактика використання чуток у діловому спілкуванні.

3.Навіювання та його особливості.

4.Феномен сублимінального впливу

5.Класифікація методів маніпулятивного впливу.

6.Виконання практичних вправ та завдань.


Література до теми

[5, 6, 17, 9-12]


11. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

1. Загальна характеристика системи психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ.

2. Зміст, завдання та принципи системи психологічного забезпечення.

3. Характеристика основних напрямків системи психологічного забезпечення.

4. Поняття та завдання професійного психологічного відбору у системі психологічного забезпечення.

5. Кваліфікаційні вимоги до діяльності в ОВС: професіограма та психограма працівника підрозділів громадської безпеки.

6. Поняття та завдання психологічного супроводження проходження служби у системі психологічного забезпечення.

7. Поняття та завдання професійно-психологічної підготовки у системі психологічного забезпечення.

8. Поняття та завдання психологічної підтримки проведення оперативно-службових заходів у системі психологічного забезпечення.

9. Психологічні особливості діяльності працівників підрозділів громадської безпеки ОВС в екстремальних умовах.

10. Загальна характеристика видів екстремальних ситуацій у діяльності працівників підрозділів громадської безпеки ОВС.

11. Загальна характеристика станів психічного напруження у професійній діяльності працівників підрозділів громадської безпеки ОВС: стресові, фрустраційні, конфліктні, кризові.

12. Поняття та визначальні чинники особистої безпеки працівників підрозділів громадської безпеки ОВС.

13. Характеристика видів небезпеки у професійній діяльності працівників підрозділів громадської безпеки ОВС.

14. Чинники, що визначають схильність працівників підрозділів громадської безпеки ОВС до небезпеки.

15. Розвиток та удосконалення професійно-значущих якостей працівників підрозділів громадської безпеки ОВС (професійна спостережливість, професійна пам’ять, професійне мислення).

16. Значення професійної спостережливості у діяльності працівників підрозділів громадської безпеки ОВС: визначення, види та властивості.

17. Вправи для розвитку і вдосконалення професійної спостережливості.

18. Значення професійної пам’яті у діяльності працівників підрозділів громадської безпеки ОВС: визначення, процеси, види та основні способи запам’ятовування.

19. Чинники, що впливають на ефективність і продуктивність професійної пам’яті працівників підрозділів громадської безпеки ОВС.

20. Психологічні прийоми, спрямовані на підвищення ефективності запам’ятовування працівниками ОВС професійно-значимої інформації.

21. Психологічні прийоми, спрямовані на покращення збереження професійно значимої інформації працівниками ОВС.

22. Психологічні прийоми, спрямовані на подолання труднощів відтворення працівниками ОВС професійно значимої інформації.

23. Вправи для розвитку та вдосконалення професійної пам’яті.

24. Значення професійного мислення у діяльності працівників підрозділів громадської безпеки ОВС: визначення, види, форми та процеси.

25. Психологічні прийоми, спрямовані на активізацію професійного мислення.

26. Етапи професійного спілкування:

27. Помилки, що можуть виникнути у працівника ОВС під час формування першого враження про співрозмовника.

28. Основні характеристики та правила складання працівниками ОВС словесного і психологічного портрету.

29. Поняття, стадії та чинники психологічного контакту у професійному спілкуванні працівників ОВС.

30. Причини виникнення психологічних бар’єрів у процесі професійного спілкування працівників ОВС.

31. Методика контактної взаємодії для встановлення психологічного контакту у професійному спілкуванні працівників ОВС: стадії та прийоми.

32. Психологічні прийоми, що допомагають працівникам ОВС викликати цікавість до себе у співрозмовника.

33. Правила, що допомагають працівникам ОВС викликати у співрозмовника інтерес до теми розмови.

34. Загальні правила і прийоми встановлення психологічного контакту у професійному спілкуванні працівників підрозділів громадської безпеки ОВС.

35. Поняття, механізм та структура психологічного впливу у професійному спілкуванні працівників підрозділів громадської безпеки ОВС.

36. Необхідність формування у працівників ОВС навичок психічної саморегуляції.

37. Поняття, завдання, сфери впливу та умови застосування методів психічної саморегуляції.

38. Особливості поведінки людини у стані алкогольного сп’яніння.

39. Психологічні ознаки поведінки осіб, за якими можливе розпізнання стану алкогольного сп’яніння.

40. Особливості поведінки людини у стані наркотичного збудження.

41. Психологічні ознаки зовнішності осіб, за якими можливе розпізнання стану наркотичного збудження.

42. Психологічні особливості поведінки осіб, що перебувають у стані абстиненції.

43. Особливості спілкування з особами, що знаходяться у стані алкогольного сп’яніння та наркотичного збудження.

44. Особливості спілкування з психічно хворими та особами, що знаходяться у патопсихологічних станах.

12. ІНДИВІДУАЛЬНІ НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНІ ЗАВДАННЯ

Тема 1. Психологічні особливості соціальних груп


  1. Здійснити аналіз сучасного стану нормативно-правового регулювання психологічного забезпечення професійної діяльності працівників підрозділів міліції громадської безпеки.

  2. Визначити співвідношення понять “маса-більшість”, “масова свідомість – свідомість більшості”.


Тема 2. Натовп як різновид великої соціальної групи


  1. Визначити типові помилки правоохоронців при ОГП в ситуації натовпу.

  2. Підготувати реферат за однією із запропонованих тем:

  • Природа агресивної поведінки особистості: природжена чи набута.

  • Психологічні вимоги до переговірника.

  • Масове циркулярне спілкування як основний механізм розвитку натовпу.

  • Екстремальні чинники службової діяльності правоохоронних органів з великими скупченнями людей.


Тема 3. Психологічні особливості поведінки працівників ОВС в умовах натовпу


  1. Визначити стрес-чинники, що впливають на працівника при роботі з натовпом (на основі відеоматеріалу).

  2. Визначити професійно важливі якості, що визначають готовність до реагування на агресію натовпу.

  3. Надати характеристику основним завданням психологічного забезпечення.


Тема 4. Психологія маніпуляцій масовою свідомістю.
1. Визначити поняття “маніпуляція” та простежити історію виникнення доктрини маніпуляцій масовою свідомістю.

  1. Підготувати реферат за однією із запропонованих тем:

  • «Проблема визначення ролі тероризму у розвитку суспільства»

  • Навіювання та його особливості.

  • Феномен сублимінального впливу.

13. НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ПОТОЧНОГО, ПРОМІЖНОГО КОНТРОЛЮ ТА ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. Соціальна група — це:

а) сукупність людей, виділена за соціально значимими критеріями (стать, вік, раса, національність, професія, місце проживання, дохід, влада, освіта та ін.;

б) сукупність людей, яка утворюється на основі інтересу до якого-небудь явища;

в) сукупність людей, яка живе в певний історичний період


2. Соціальні групи поділяються на:

а) постійні, тимчасові;



б) великі, малі;

в) надвеликі, великі, малі



3. Як називаються соціальні групи, на які індивід орієнтується при оцінюванні і формуванні своїх поглядів, почуттів і

а)референтні групи;



б) великі, малі соціальні групи;

в) групи зустрічей


4.  "Початкова група"- це:

а) сімя;


б) студентська група;

в) професійний колектив


5. Панічний натовп:

а) об'єднаний сліпою ненавистю до конкретного об'єкта;

б)  утворюється на основі інтересу до якого-небудь заздалегідь оголошеним масового розваги, видовищу або по іншому соціально значимого конкретного приводу.

в) стихійно рятується від реального чи уявного джерела небезпеки;


6. Оказіональний натовп:

а) утворюється на основі цікавості до несподівано виниклої події (дорожня аварія, пожежа, бійка і так далі);

б) утворюється на основі інтересу до якого-небудь заздалегідь оголошеним масового розваги, видовищу або по іншому соціально значимого конкретного приводу;

в) спільно виражається загальне ставлення до якої-небудь події (радість, ентузіазм, обурення, протест і т.п.);
7. Повстанська натовп;

а) утворюється на основі інтересу до якого-небудь заздалегідь оголошеним масового розваги, видовищу або по іншому соціально значимого конкретного приводу;

б) формується на основі загального справедливого обурення діями влади;

в) спільно виражається загальне ставлення до якої-небудь події (радість, ентузіазм, обурення, протест і т.п.);.


8. Важливими психологічними характеристиками натовпу є:

а) несвідомість, інстинктивність та імпульсивність;

б) організованість, чітка структура натовпу;

в) врівноваженість, раціональність милення


9. У натовпі несвідомі якості індивіда переважають

а) так, індивід у натовпі втрачає здатність пригнічувати несвідомі рефлекси в той час як юрба цієї здатності не має:

б) ні, індивід має здатність пригнічувати несвідомі рефлекси навіть у натовпі;

в) у натовпі індивід втрачає будь-які рефлекси.


10. Особливості уяви індивіда у натовпі:

а) у натовпі виявляється критичність мислення;

б) натовп не сприятливий до вражень;

в) у натовпі сильно розвинута здатність до уяви, натовп сприятливий до вражень
11. Безвідповідальність у натовпі породжує:

а) знання, вміння, навички, звички;

б) нерідко неймовірну жорстокість;

в) ейфорію, емоційне піднесення.


12. Сугестивність це:

а) навіюваність;

б) здатність до самоаналізу;

в) здатність до розгляду проблеми з декілька точок зору, тобто уміння стати на позицію іншої людини
13. Максималізм це:

а) схильність бачити все переважно в чорно-білому зображенні;

б) інтелектуально-логічні здібності до аналізу і синтезу, узагальнення й абстрагування, класифікації і порівняння, виділення істотного й другорядного в процесах і явищах;

в) стійкість при прийнятті неординарних рішень, уміння контролювати себе.


14. Імпульсивність це:

а) здібності до прийняття правильного рішення за браком необхідної інформації; здатності до пізнання факту за малою кількістю ознак;

б) здатність до зберігання протягом тривалого часу стійкої уваги; здатність до точного відтворення інформації в потрібний момент;

в) неспроможність стримувати свої потяги


15. Дифузність натовпу це:

а) відсутність чітких цілей та структури натовпу, що сприяє її легкій перетворюваності з одного виду (або підвиду) в інший;

б) здатність натовпу брати на себе відповідальність у складних ситуаціях;

в) здатність натовпу переключати увагу з одного виду діяльності на інший.


16. Коли сили натовпу спрямовані лише на руйнування - це:

а) екстремізм;

б) дифузність;

в) сугестивність
17. Основний механізми формування натовпу:

а) швидкість, наступальність, винахідливість;

б) активність, нестандартний підхід до ситуацій;

в) циркулярна реакція


18. Групова поляризація - це:

а) результат групової дискусії, у ході якої різні погляди і думки оформлюються у дві протилежні позиції, які відкидають будь-які компроміси;

б)  випадки непомірної імпульсивності та неконтрольованої поведінки у групі;

в) виникнення «стандарту подвійної моралі


19. Емоційне кружляння це:

а) передача емоційного стану у натовпі;

б) ефективне функціонування усієї системи емоційно-вольової регуляції;

в) здатність до контролю емоцій у натовпі
20. Роль особистості у натовпі:

а) у натовпі особистісні якості індивіда проявляються найбільш яскраво;

б) у натовпі «зникає» особистість. Почуття і думки індивідів натовпі нівелюються;

в) особистості у натовпі має можливість відчути себе членом організованого колективу


21. Агресивний натовп:

а) утворюється на основі інтересу до якого-небудь заздалегідь оголошеним масового розваги, видовищу або по іншому соціально значимого конкретного приводу

б) спільно виражається загальне ставлення до якої-небудь події (радість, ентузіазм, обурення, протест і т.п.);

в) об'єднаний сліпою ненавистю до конкретного об'єкта



22. Для спілкування з натовпом і ведення переговорів необхідно:

а) залучати активних та ідейних людей;

б) використовувати спеціально відібраних фахівців, старших офіцерів, що пройшли навчання;

в) вести переговори з натовпом немає сенсу


23. Циркулярна реакція – це:

а) процес запам’ятовування, збереження, відтворення та забування індивідуального досвіду особистості;

б) процес запам’ятовування та збереження інформації, яка забезпечує ефективність життєдіяльності особистості;

в) процес систематизації інформації з метою її збереження та відтворення.


24. Дії працівників міліції під час роботи з натовпом:

а) блокувати підходи до натовпу, не допускаючи її поповнення, тягнути час, тоді люди втомлюються і їх активність знижується;

б)  перешкоджати виходу людей з натовпу, вони повинні бути притягнуті до відповідальності;

в) працівники міліції повинні вести лише спостереження, щоб дії натовпу не стали агресивними. Натовп з часом розійдеться самостійно.


25. Дії працівників міліції щодо організаторів натовпу:

а) спрямованість та концентрація психічної діяльності на об’єкти та явища, які мають сталу або ситуативну значущість для особистості;

б) створення нових образів реальності на основі образів сприймання та пам’яті за умови невизначеності вихідної інформації;

в) необхідно хоча б тимчасово ізолювати від людей неформальних (або формальних) лідерів і призвідників заворушень і задіяти людей, які могли б позитивно впливати на юрбу


26. Порівняно тривалий, стійкий емоційний стан груп, який забарвлює їх переживання і проявляється у позитивному чи негативному емоційному фоні життєдіяльності спільностей:

а) масовий настрій;

б) громадська думка;

в) паніка


27. Недостовірна або частково достовірна інформація, що надходить від однієї особи або групи, про події, ситуації

а) чутки;

б) громадська думка;

в) дезінформація


28. Особливості прояву інтелекта індивіда в натовпі:

а) за інтелектом натовп значно вищий, ніж індивіди, що його утворюють;

б) індивід повністю втрачає здатність мислити у натовпі;

в) за інтелектом натовп значно нижчий, ніж індивіди, що його утворюють
29. Почуття особистісної безвідповідальності у натовпі породжується:

а) навіюваністю;



б) анонімністю;

в) аморальністю


30. Громадська думка – це:

а) порівняно тривалий, стійкий емоційний стан груп, який забарвлює їх переживання і проявляється у позитивному чи негативному емоційному фоні життєдіяльності спільностей;

б) утримання в пам’яті інформації протягом певного часу;

в) публічно виражене і поширене судження, яке містить оцінку і ставлення (приховане, явне) до подій, осіб, діяльності груп, організацій, що становлять певний інтерес для суспільства
31. Типовими психологічними способами впливу у натовпі є:

а) переконання, аргументація;

б) заспокоєння, переконання;

в) навіювання, зараження, наслідування.


32. Основні етапи формування натовпу:

а)  утворення ядра натовпу; ланцюгова реакція; процес кружіння;



поява нового спільного об’єкта уваги; активізація індивідів через збудження;

б) утворення ядра натовпу; ланцюгова реакція; процес кружіння;

в) поява нового спільного об’єкта уваги; активізація індивідів через збудження;

33. Ядро натовпу утворюють:

а) суб’єкти, що приєднались до інших внаслідок ідентифікації своїх ціннісних орієнтацій з напрямком дій натовпу;



б) суб’єкти, завдання яких сформувати натовп і використати його руйнівну енергію у поставлених цілях;

в) суб’єкти, що спостерігають за натовпом.


34. Натовп, який стихійно рятується від реального чи уявного джерела небезпеки:

а) агресивний натовп;



б) панічний натовп;

в) конвенціональний натовп.


35. Методи маніпулятивного впливу:

а) аналіз, судження, результат;

б) поняття, судження, умовисновки;

1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка