Міністерство праці та соціальної політики України Затверджено на засіданні Методичної ради з питань реабілітації інвалідів та дітей-інвалідів 28. 05. 2008р. Організація психологічної реабілітації дітей інвалідів Методичний посібник



Скачати 314.12 Kb.
Дата конвертації14.04.2016
Розмір314.12 Kb.



Міністерство праці та соціальної політики України

Затверджено

на засіданні Методичної ради

з питань реабілітації інвалідів

та дітей-інвалідів 28.05.2008р.


Організація психологічної реабілітації дітей - інвалідів


Методичний посібник


м. Київ

ЗМІСТ
стор.

ВСТУП

3

І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

3

ПСИХОЛОГІЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ДИТИНИ – ІНВАЛІДА





ПЕРШИЙ ЕТАП : діагностика психологічного розвитку дитини – інваліда

4-5


Психодіагностика дитини - інваліда

4-5

Методи психодіагностики дитини -інваліда

6

ДРУГИЙ ЕТАП

9

Розділ 1.Заходи з психологічної корекції дитини-інваліда

10

Корекційна робота :

- з дітьми-інвалідами раннього віку(до 3 років)



11

- з дітьми-інвалідами дошкільного віку(від 3 до 6 років)

12

- з дітьми-інвалідами молодшого шкільного віку(від 6 до 11 років)

13

- з підлітками – інвалідами(від 11 до 18 років)

14

Розділ 2.Психологічне консультування

Розділ 3.Психологічна прогностика

15

16


Розділ 4.Методики, що застосовуються в процесі психологічної реабілітації дітей-інвалідів


16

ТРЕТІЙ ЕТАП




Аналіз та оцінка результатів психологічної реабілітації

Додаток 1

Додаток 2

Додаток 3



17

22-23


24-25

26


Перелік використаних джерел 27-28


ВСТУП
На сьогодні перед суспільством України гостро постає питання щодо надання якісної психологічної допомоги особам з обмеженими можливостями. Оскільки на даний момент немає чіткої регламентації стосовно організації психологічної реабілітації дітей-інвалідів з психофізичними порушеннями, з якими найчастіше працюють практичні психологи, соціальні педагоги, вчителі -реабілітологи та інші соціальні працівники, виникає необхідність створення методичних рекомендацій для оптимізації цього процесу.


І.Загальні положення
1.1. Психологічна реабілітація – система заходів, спрямованих на відновлення, корекцію психологічних функцій, процесів,якостей, властивостей особистості, створення сприятливих умов для її розвитку та утвердження.

Психологічна реабілітація передбачає проведення психологічної діагностики особистості дитини-інваліда, визначення та використання форм, методів, засобів, терміну та процедур психологічної корекції, консультування та психологічного прогнозування.


1.2.Психологічна діагностика - психологічне обстеження дітей -інвалідів, моніторинг змісту та умов індивідуального розвитку дітей-інвалідів та можливості їх інтеграції в суспільство.
1.3.Психологічна корекція – це корекція окремих властивостей пізнавальних процесів особистості і характеру (мотивів, інтересів, установок, ціннісних орієнтацій, поведінкових реакцій) з метою засвоєння оптимальних способів різних видів діяльності (ігрової, комунікативної, навчальної, професійної і т.п.) для можливості успішної й ефективної самореалізації і соціальної інтеграції.
1.4.Психологічна терапія – комплекс проведення індивідуальних та групових занять, спрямованих на усунення психологічних, нервових і психологічних розладів, яке вирішує завдання щодо пом’якшення чи ліквідації наявної симптоматики (клінічно орієнтована психотерапія) і зміни відношення до соціального оточення і власної особистості (особистісно орієнтована психотерапія).
1.5.Психологічне консультування – це комплекс процедур, спрямованих на допомогу людині у вирішенні проблем та прийнятті рішень відносно професійної кар’єри, сім’ї, вдосконалення особистості та між особистісних відносин.

1.6.Психологічна профілактика – своєчасне попередження відхилень у сприйманні та поведінці дітей-інвалідів та становленні особистості, міжособистісних стосунках, запобіганню конфліктних ситуацій.
1.7.Психологічне прогнозування – розробка, апробація і застосування моделей поведінки особистості у різних умовах, проектування змісту і напрямків індивідуального розвитку дитини-інваліда та складання на цій основі життєвих планів та визначення тенденції до соціальної адаптації.

1.8.Практичний психолог – спеціаліст з психологічної роботи з дітьми – інвалідами, який проводить психологічну діагностику та підтримку протягом адаптаційного періоду, під групові та індивідуальні заняття з соціального розвитку, з корекції дезадаптативних форм поведінки, вивчає умови життя та сімейного виховання дитини.
ІІ. Заходи з психологічної реабілітації дітей – інвалідів
Заходи з психологічної реабілітації дітей – інвалідів поділяються на три етапи:
Перший етап – психологічна діагностика інтелектуальної, емоційно – вольової та комунікативної сфери; розробка індивідуального плану реабілітації дитини-інваліда, рекомендацій для батьків, які виховують дітей-інвалідів стосовно проведення індивідуального навчання на дому.
Другий етап – психологічна корекція; психологічне консультування, прогностика.
Третій етап – аналіз та оцінка результатів психологічної реабілітації.
ПЕРШИЙ ЕТАП: ДІАГНОСТИКА ПСИХОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ

ДИТИНИ - ІНВАЛІДА

1.1.Психологічна реабілітація дитини – інваліда – це система і процес навчання дітей – інвалідів прийомам, методам саморегуляції, самовиховання, самонавчання з метою зниження в реальних умовах життєдіяльності негативних психічних станів, формування позитивних мотивацій, соціальних установок на життя та професію.

1.2.Основні принципи психологічної реабілітації:

а) „принцип раннього втручання” - реабілітація повинна починатися на самих ранніх стадіях розвитку дитини-інваліда;

б) „принцип безперервності” - процес реабілітації повинен здійснюватися безперервно до досягнення максимального розвитку психофізичного стану дитини-інваліда відповідно до потенційних можливостей, а також компенсації або відновлення порушених функцій;

в) „принцип комплексного підходу” - здійснення комплексного підходу у здійсненні психореабілітаційних заходів, направленість реабілітаційного процесу на різні сфери життєдіяльності та адаптацію дітей-інвалідів у суспільство;

г) „принцип послідовності або наступності” – поступове і поетапне здійснення реабілітаційних заходів( від простого – до складного, від ближніх цілей – до дальніх), створення ”переходів” від одного реабілітаційного заходу к іншому.
1.Психодіагностика дитини – інваліда
Провідна роль в отриманні відомостей про рівень розумового розвитку, особистісних та індивідуально – психологічних особливостей дитини, про життєву ситуацію, у якій відбувається її розвиток, належить психологічному обстеженню дітей. На першому етапі психологічної діагностики дитини відбувається визначення психофізичного стану дитини, виявлення відхилень у психологічному розвитку, визначення форм, методів, засобів, терміну та процедур психологічної корекції, консультування тощо.
1.1 Принципи проведення психологічного обстеження :
1.1.1.комплексне та системне вивчення всього життєвого шляху дитини, включаючи ранній період розвитку, а також відомості про батьків; вивчення, яке припускає виявлення не тільки особливостей її пізнавальної діяльності, але й своєрідність емоціонально – вольового розвитку, моторики, поведінки, фізичного стану, які розглядаються у різних сполученнях та взаємозв’язках.
1.1.2. підбір діагностичного матеріалу згідно віку;
1.1.3.детермінований підхід до стану дитини, який припускає не тільки виявлення порушення її психічних функцій, але й виявлення їх взаємозалежностей (виявлення первинного дефекту та обумовлених ним дефектів інших порядків);
1.1.4.визначення „зони найближчого розвитку”, ступню навчаємості, прогнозу його просування – основи індивідуальної програми реабілітації;
1.1.5.якісно – кількісна оцінка отриманих результатів, яка дозволяє дати більш конкретні рекомендації стосовно корекційних мір;
1.1.6.індивідуальний підхід до дитини для виявлення специфічних для неї потреб та визначення направлень необхідної допомоги.

1.2. Методи психодіагностики дитини-інваліда:


Універсальні, які використовуються не лише в психології, а в інших галузях наукового знання

1.2.1. Ознайомлення з документацією: збір анамнестичних даних педіатра,

психіатра, невролога, отоларинголога, офтальмолога, логопеда, дефектолога, педагога, вихователя;

- формування тактики та стратегії подальшого обстеження дитини – інваліда.
1.2.2. Бесіда – це:

- встановлення контакту з дитиною;

- з’ясування важливих відомостей про дитину: рівень розвитку, інтереси, здібності, особливості характеру, поведінки, її відношень у сім’ї, у школі;

- вичерпна інформація як про саму дитину, так і про мікросоціальне її оточення.

1.2.3. Вивчення спроможності дитини:

- аналіз учбових робіт, малюнків, виробів з метою збору та аналізу матеріалу, який відображає особливості психічного розвитку дитини, рівень розвитку сенсорних та моторних навичок;

- виявлення патологічних проявів.
1.2.4. Спостереження (за грою, поведінкою, спілкуванням, станом працездатності, навчанням):

- судження про прояви психіки дитини в умовах її природної діяльності.

1.2.5. Експеримент передбачає збір даних про дитину та вирішує питання:


  • виявлення та систематизацію патологічної симптоматики та надання їй патопсихологічної кваліфікації;

  • проведення структурного аналізу виявлених розладів, виділення первинних симптомів, пов’язаних з хворобою та вторинних порушень, обумовлених аномальним розвитком в умовах хвороби;

  • розроблення програми корекційних заходів, диференційованих в залежності від характеру, природи та механізму порушень.

1.2.5.1.При плануванні патопсихологічного експерименту необхідно враховувати емоційний стан та вік дитини, рівень інтелектуального та мовленнєвого розвитку, а також стан зору, слуху, опорно-рухової системи.


1.2.5.2.Констатуючий експеримент дає характеристику актуального стану дитини. Для отримання прогнозу розвитку дитини – інваліда потрібно використовувати навчаючий експеримент, де дитині – інваліду дається завдання, виконання якого викликає труднощі у нормально розвинутої дитини.

В той же час навчання виконанню цього завдання не потребує шкільних знань.

У випадку ускладнення при виконанні завдання, дитині надається навчальна допомога, а потім пропонується нове, аналогічне завдання і оцінюється можливість переносу способу дії на це нове завдання.
1.2.5.3. Оцінка результатів експерименту проводиться за трьома критеріями:

- характер орієнтовної діяльності , яка у здорових дітей носить активний характер і знижується при психічному недорозвитку або зниженні розумової здатності;

- здібність до сприйняття допомоги( здоровій дитині необхідно від 1 до 5 підказок, розумово відсталим – 20);

- здібність дитини дати мовне формулювання тієї ознаки, на основі якої він виконав завдання.


1.2.5.4. Результати експериментального дослідження фіксуються у протоколі, який обов’язково повинен зберігатися у практичного психолога. Потім проводиться якісно – кількісний аналіз результатів діяльності дитини, але при цьому приділяється велика увага характеристикам якісного порядку, так як вони дозволяють оцінити ступінь самостійності дитини, вміння вибирати тій чи інший засіб дії, повноту та глибину розуміння завдання, ступінь витривалості до навантаження, навчання.

Слід зауважити, що експеримент доцільніше використовувати як метод психологічного вивчення та дослідження.


1.3. Тести – стандартизовані методики психологічного виміру, визначення психічних явищ або станів дитини.

В роботі в умовах реабілітаційного центру використовуються такі тести: вербальні, проективні, тести інтелекту, тести особистісні, тести швидкості, тести результативності та інші для діагностики таких особливостей розвитку дитини – інваліда:

1) пізнавальні процеси:

- сприймання (кольору, форми, розміру, просторових відношень та уявлень);

- уваги (переплутані лінії, коректурна проба, таблиці Шульта, кільця Ландольта, методика Р.Нємова);

- пам’яті (зорова, слухова, комбінована пам’ять, довготривала, опосередковане запам’ятовування та ін.);

- мислення (становлення послідовності подій, виключення зайвого, класифікація геометричних фігур, пропуски букв та ін.);

2) інтелект: тест Векслера, Бене – Сімона, Денвера, Матриці Равена.

3) індивідуальні особливості (бесіда, анкетування батьків, вихователів, вчителів – реабілітологів; проективні методики ”Намалюй картину”, „БДЛ”, „Неіснуюча тварина”).

4) сімейне виховання (тест Рене Жіля).


1.4. Комплекс нейропсихологічних методик використовується у комплексі клініко – психологічного вивчення дитини – інваліда і проводиться з метою:

- оцінки стану зорового та слухового сприйняття, мовлення, мислення, уваги, пам’яті, які забезпечують можливість оволодіння елементарними шкільними навичками – читання, письмо, рахування;


1.4.1.За допомогою нейропсихологічних методик виявляється зв’язок порушення психічних процесів з певними системами головного мозку, які обумовлені загальними, неспецифічними розладами:

- виснаженість;

- порушення темпу та рухливості психічних процесів чи порушення довільності та цілеспрямованості пізнавальної діяльності;

- нестійкість довільної уваги та контролю.


1.5. Анкетування батьків.
1. Чи є у вас в сім’ї ще діти?_______________ Якщо так, то скільки_________
2.Як вони відносяться до хворої дитини?________________________________
3. Як ваша дитина ставиться до батьків?________________________________
4.Чи є проблеми у вихованні сина/дочки?_______________________________
5.Які види покарання найчастіше ви використовуєте:


  • фізичне покарання

  • словесні погрози

  • позбавлення розваг

6.Які види заохочення ви використовуєте найчастіше:

  • словесна похвала

  • подарунки

  • ласка

7. В які ігри любить грати ваша дитина?_______________________________


8. Як часто у вас дома бувають друзі сина/дочки?________________________
9.Чи берете ви із собою хвору дитину, як ідете в іншу сім’ю?______________
10. Як інші діти відносяться до вашої дитини?___________________________
11. Розкажіть про позитивні риси характеру вашої дитини _______________
12. Які недоліки ви бачите у своїй дитині?______________________________
ДРУГИЙ ЕТАП: ПСИХОЛОГІЧНА КОРЕКЦІЯ

Психологічна корекція – це виправлення вад психічного розвитку, тактовне втручання в психічне та особистісне становлення дитини – інваліда, цілеспрямований та обґрунтований вплив на окремі психологічні структури з метою виправлення відхилень та забезпечення повноцінного розвитку і функціонування особистості

Корекційна робота базується на таких принципах:


- ранньої корекції(передбачає раннє виявлення проблем дитини та організацію корекційної роботи у сенситивні строки);

- реалізації діяльного підходу (опір на провідну діяльність кожного вікового періоду, забезпечення умов для формування провідної діяльності та формування самої дитини як суб’єкта діяльності);

- комунікативної направленості (необхідність підвищеної уваги до розвитку мовлення як основного засобу комунікації та цілеспрямоване формування навичок спілкування з дорослими та підлітками);

- індивідуально-диференційованого підходу (враховуються індивідуально-психологічні особливості та потреби кожної дитини, а також особливості, типові для групи в цілому);

- створення сприятливого психоемоційного клімату (реконструкція батьківсько-дитячих взаємовідносин, оптимізація взаємовідносин у сім’ї, гармонізація міжособистісних відношень між матір’ю з дитиною-інвалідом та членами сім’ї;

корекцію неадекватних реакцій поведінки та емоційних реакцій батьків, які мають дитину-інваліда; розвиток комунікативних форм поведінки, які сприяють самоактуалізації та самоствердженню; формування навичок адекватного спілкування з оточуючим світом).


1.Заходи з психологічної корекції дитини – інваліда .
При розробці індивідуальної програми психокорекційної роботи з дитиною – інвалідом слід мати на увазі наступні направлення, які є складовою загальної структури реабілітаційних психологічних заходів, спрямованих на дітей раннього, дошкільного та молодшого шкільного віку:
1.1.Комплексне вивчення об’єму знань, умінь, навичок, стану пізнавальної діяльності, мовлення, емоційно – вольової сфери, вищих коркових функцій ; спостерігання за динамікою психічного розвитку при проведенні корекційної роботи; здійснення(визначення) психолого – педагогічного прогнозу.

1.2.Розвиток пізнавальної активності, формування стійкої позитивної мотивації у різних видах діяльності;

- розвиток навичок цілеспрямованої діяльності;

- попередження емоційного дискомфорту;

- пробудження стійкої мотивації до спілкування;

- формування концентрації уваги.


1.3.Робота психологів, спрямована на забезпечення повноцінного психічного розвитку дитини, передбачається діяльність психолога з корекції недоліків у руховій сфері дитини. Психолог може спостерігати за цими процесами, але цілеспрямовану роботу з цього питання веде фахівець з фізичної реабілітації, як і за формуванням почуття ритму, але направлено з цього питання працює музичний керівник на заняттях з ритміки та логопед на заняттях з логоритміки.

1.3.1.Формування психологічного базису для розвитку вищих психічних функцій:

- сприяння повноцінному фізичному розвитку дитини – інваліда;

- корекція недоліків у рухової сфері;

- розвиток загальної та дрібної моторики;

- формування почуття ритму;

- створення умов для повноцінної міжаналізаторної взаємодії крізь систему спеціальних ігор та вправ.
1.3.2.Формування вищих психічних функцій через :

- розвиток сенсорно – перцептивної діяльності та формування уяви;

- розвиток розумових здібностей крізь оволодіння діями заміщення та наочного моделювання у різних видах діяльності;

- розвиток творчих здібностей.

1.4.Формування провідних видів діяльності та їх компонентів(мотиваційного, орієнтовно – операційного, регуляційного):

- розвиток предметно – практичної діяльності;

- формування ігрової діяльності;

- формування передумов для оволодіння навчальної діяльності: уміння планувати, контролювати, регулювати, оцінювати результати при виконанні завдань учбового типу;

- формування основних компонентів психологічної підготовки до шкільного навчання.
1.5.Корекція емоційно – вольової сфери:

- формування здібностей до вольових зусиль, довільної регуляції поведінки;

- подолання негативних якостей характеру дитини – інваліда, попередження та усунення афективних, негативних, аутичних проявів, відхилень у поведінці.
1.6.Подолання порушень у мовленнєвому розвитку:

- цілеспрямоване формування функцій мовлення;

- розвиток словесної регуляції дій;

- формування механізмів, необхідних для оволодіння зв’язною мовою;

- створення умов для оволодіння всіма компонентами мовленнєвої системи;

- формування передумов для оволодіння навичками письма та читання.


1.7. Формування комунікативної діяльності:

- забезпечення повноцінних емоційних та ділових контактів з дорослими та однолітками;

- формування механізмів психологічної адаптації у колективі однолітків;

- формування повноцінних міжособистісних зв’язків та навичок спілкування.


1.8. Створення сприятливого психоемоційного клімату у сім’ї:

- реконструкція взаємовідносин батьків та дітей;

- оптимізація внутрисімейних взаємовідносин;

- розвиток комунікативних форм поведінки.


2. Корекційна робота з дітьми - інвалідами раннього віку( від 1 до 3 років).
Ранній вік – це період становлення органів та систем, формування їх функцій. Підвищена емоційність дитини у перші роки життя потребує емоційного забарвленого спілкування, так як раннє формування позитивних емоцій – це запорука становлення особистості дитини.

Порушення психічного розвитку дитини раннього віку може проявлятися у вигляді затримки психомоторного розвитку, мовленнєвого розвитку, зниження орієнтовно – пізнавальної та ігрової діяльності. Загальна моторна неспритність та недостатність дрібної моторики обумовлює несформованість навичок самообслуговування(утруднення при використанні ложки, у процесі одягання).


2.1.Основні напрямки корекційної роботи:
- розвиток моторної сфери, загальної та дрібної моторики, формування елементарних графічних навичок;

- сенсорне виховання (розвиток оптико – просторових та слухових функцій, сенсорно – перцептивної діяльності);

- розвиток когнітивної сфери та мовлення;

- формування навичок емоційного та ситуативно – ділового спілкування з дорослими та однолітками.

- комплексний підхід до формування тих чи інших властивостей, знань, навичок та тісна взаємодія усіх спеціалістів, зайнятих у реабілітаційному процесі, а також зв’язок з сім’єю дитини – інваліда.

В основі реабілітаційних програм закладається модель розвитку функціональних систем і втілюється у різних ланках:

1)співпраця „сім”я-дитина-фахівець”;

2)співпраця фахівців різного профілю;

3)взаємодія методик медико-соціально-педагогічного напрямків: в кожній методиці відновлюються всі функціональні системи;

4)взаємодія різних функціональних систем між собою в процесі реабілітації.


2.2. Основна форма занять – ігрова.
3. Корекційна робота з дітьми - інвалідами дошкільного віку( від 3 до 6 років)
Особливістю дошкільного віку є формування специфічного новоутворення – готовності до навчання. На цьому етапі життя дитини необхідно визначити відповідність рівня інтелектуального розвитку віковим нормам та виявити зону найближчого розвитку.

Специфікою аналізу психічної діяльності дитини дошкільного віку є не тільки визначення базових показників її психофізичного розвитку, але й інтегративна оцінка динамічних змін різних функцій в їх зв’язку як із загальним фоном активності та працездатності, так і з іншими характеристиками його діяльності.


3.1.Порушення розвитку психіки у дитини дошкільного віку може проявлятися у вигляді:

- зниження рівня сформованості знань про навколишнє середовище;

- моторних порушень;

- несформованості дрібної моторики;

- відсутності навичок у зображувальній діяльності на побутовому рівні;

- порушення мовленнєвої активності, якості вимови звуків, об’єму словарного запасу, граматичних порушень, не сформованості фонетичних процесів;

- особливостей поведінки спілкування, ігрової діяльності;

- недорозвитку вищих психічних функцій, рівень їх сформованості, виснаженість.


3.2. Виявлення у дітей дошкільного віку наявності пізнавальних інтересів та мотивації до шкільного навчання; оцінка її емоційно – особистих особливостей, вміння адекватно оцінювати себе, свої результати, реагувати на зауваження.

3.3. Основні направлення корекційної роботи:



  • формування вищих психічних функцій;

  • розвиток емоційно – вольової сфери;

  • формування мотивації до навчання;

  • корекція вад мовлення в усіх напрямках як одного з засобів комунікації та показника інтелектуального розвитку;

  • корекція негативних проявів поведінки;

  • формування соціально – побутових навичок;

  • співпраця ”сім’я-дитина-фахівець” на основі розробленої комплексної програми реабілітації, навчання батьків роботі з дітьми-інвалідами та проведення сімейної психологічної реабілітації.


4. Корекційна робота з дітьми - інвалідами молодшого шкільного віку

(від 6 до 11 років)
Для цього вікового періоду важливим є питання навчання дитини. Діти з відхиленнями у розвитку, слабкі внаслідок супутніх хронічних соматичних захворювань, як правило, не можуть в повній мірі оволодіти програмою середньої школи.
4.1.Порушення навчання може бути обумовлене низкою причин:

  • порушенням чи недорозвитком окремих вищих психічних функцій, їх виснаженням чи загальним недорозвитком інтелектуальної сфери;

  • несформованістю пізнавальних інтересів емоційно – вольової сфери;

  • зниженням працездатності;

  • зниження мотивації до навчання.

4.2.Основні напрямки корекційної роботи:



  • визначення вимог до режиму, навантажень, типу навчальної програми, ступеню їх індивідуалізації, процесу навчання;

  • оптимізація взаємодії в оточенні дитини(сім’я-фахівці-дитина-однолітки)

  • навчання та розвиток із застосуванням засобів культури, мистецтва та літератури;

  • корекція особливостей розвитку вищих психічних функцій, мотиваційно-вольової та емоційно – особистісної сфер;

  • розвиток вищих психічних та корекція порушених функцій, спираючись на здорові функції;

  • розвиток мотивації до навчання, корекція порушень емоційно-вольової сфери;

  • тісна співпраця за системою ”дитина-фахівець-сім’я” та спеціалістів психолого-медико-педагогічної реабілітації;

  • сімейна психологічна корекція;

  • взаємодія „фахівець-батьки” відповідно до індивідуальної програми реабілітації.



5. Корекційна робота з підлітками – інвалідами (від 11 до 18 років):
5.1.Сімейна діагностика:

- з’ясування умов життя підлітка у сім’ї, сімейних проблем, конфліктів;

- психологічний клімат у сім’ї ;

- взаємовідносини між членами сім’ї;

- відношення дорослих членів сім’ї до підлітка – інваліда, характер його виховання(гіперопіка, гіпоопіка, гармонійне виховання).
5.2. Психологічна підтримка дорослих членів сім’ї підлітка – інваліда, знайомство з основами психологічних знань про закономірність розвитку дитини – інваліда, специфіки його виховання, особливостях підліткового періоду(як в індивідуальній, так і в лекційній формі):

- медична модель (заходи з медичного супроводу з метою підтримки задовільного стану дитини-інваліда);

- соціальна модель (надання батькам соціальної допомоги);

- психологічна модель (надання психологічної допомоги);

- правова модель (надання батькам правових консультацій щодо захисту прав та інтересів дітей-інвалідів).
5.3.Сімейна психологічна корекція (за участю всіх членів сім’ї), допомога у вирішенні конфліктів, навчання раціональним засобам вирішення внутрисімейних проблем, реабілітація згідно індивідуальної програми силами фахівців та батьків.
5.4.Індивідуальна психологічна корекція особистості підлітка – інваліда (у формі індивідуальних чи групових психокорекційних занять):

- діагностика та корекція психологічної картини хвороби, формування адекватного(гармонійного) відношення до неї;

- психологічна діагностика стану емоційно – вольової сфери; з’ясування рівня психологічної напруги, наявності та характеру невротичних реакцій;

- просвітницькі бесіди: про себе; сім’ю; оточуючий навколишній світ; про здоровий спосіб життя, засоби гігієни; про особливості психосексуального розвитку(статеве виховання); про добро і зло(моральне виховання); про емоції та почуття, а також адекватні прояви емоційних реакцій;

- тренінгові заняття;

- морально-етичний моніторинг.


5.5.Психологічна діагностика стану емоційно – вольової сфери, наявності та характеру невротичних реакцій. Виявлення особливостей самооцінки (ступінь сформованості, адекватності).
5.6.Вивчення особливостей часової перспективи (напрям у минуле, фіксація на сьогоденні, напрям у майбутнє), діагностика мотивації досягнення, ступня цілеспрямованості(корекція часової перспективи, допомога у формуванні адекватної уяви та планів на майбутнє).

5.7.Вивчення особливостей психологічного захисту.


5.8.Діагностика міжособистісних відносин, виявлення кола спілкування підлітка – інваліда, вивчення особливостей процесу спілкування: цілі, опосередковане спілкування, його зміст, формальні характеристики процесу спілкування(засоби, методи),ступінь розвитку навичок спілкування, рівень конфліктності у спілкуванні.
5.9.Психологічна діагностика особистості, вивчення системи життєвих цінностей, мотивів, установок( за допомогою проективних методик, анкет батьків, вихователів, вчителів – реабілітологів).
5.10.Напрямки психологічної корекції інвалідів-підлітків:

- психологічна корекція особистісних проблем, враховуючи особливості підліткового періоду;

- формування мотивацій її до спілкування та інтеграцію в соціум, навчання оцінювати свої здобутки;

- створення мотивації до активності та самостійності;

- формування свідомого відношення до планів на майбутнє, до свідомого обрання професії.
6. Психологічне консультування
6.1. Головною особливістю психологічного консультування є те, що безпосереднім “отримувачем” психологічної допомоги є не її кінцевий адресат – дитина, а дорослий (хтось з родини чи педагог – реабілітолог),який звернувся за консультацією. Таким чином, психолог - консультант здійснює лише непрямий вплив на дитину.
6.2.Принципи психологічного консультування:

- принцип добровільності(клієнт усвідомлює наявність проблеми, прагне її розв’язати і вірить, що йому в цьому допоможе психолог);

- принцип діалогічного характеру взаємодії(консультування проходить у формі діалогу);

- принцип орієнтації на норми і цінності клієнта(консультант не займається вихованням, не насаджує свої цінності, не критикує);

- принцип конфіденційності(інформація, отримана під час консультації, не може бути розголошена без згоди клієнта. Психолог також не має права отримувати додаткову інформацію про клієнта без його відома);

- принцип розмежовування особистих та професійних стосунків.


6.3.Психологічне консультування передбачає:

1) На першому етапі зважується завдання по встановленню контакту з тим, хто консультується.

2) Другий етап – консультант проводить професійний психологічний аналіз проблеми клієнта.

3).Третій етап – формалізація мети консультації, визначення її кінцевих результатів, що в обов’язковому порядку повинні бути прийняті клієнтом.

4).Четвертий етап – власне вирішення проблеми.

5).П’ятий етап – підведення підсумків консультації.

Консультація може проводитись як в індивідуальній, так і в груповій формах.
7. Психологічна прогностика .
7.1 Останнім блоком психологічної реабілітації є прогностичний блок, який включає в себе:

- проектування можливих змін у розвитку пізнавальних процесів та особистості в цілому;

- виявлення динаміки цих змін.
Розділ 4. МЕТОДИКИ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ В ПРОЦЕСІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ІНВАЛІДІВ

Психологічна реабілітація дітей з органічним ураженням нервової системи передусім базується на методиках психокорекції – „виправлення” окремих властивостей особистості і характеру(мотивів, інтересів, установок, ціннісних орієнтацій, рівня претензій) з метою засвоєння оптимальних способів різних видів діяльності(ігрової, комунікативної, навчальної, професійної тощо) для можливої успішної й ефективної самореалізації і соціальної інтеграції та психотерапії – комплексне лікування психічних, нервових і психосоматичних розладів, яке вирішує завдання щодо пом’якшення чи ліквідації наявної симптоматики(клінічно орієнтовна психотерапія).

В реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи переважно застосовується психокорекційні методики(елементи методики Цвєткової, методики розвитку окремих психічних функцій) та методики поведінкової і тілесно – орієнтованої психотерапії. До методик поведінкової терапії відноситься холдинг – терапія(фестхальтерапія) та її модифікації. У дітей з переважанням розладів у руховій сфері застосовується метод тілесно – орієнтовної терапії Фельденкрайза – „усвідомлення через рух”.

Серед інших психотерапевтичних методик у дітей широко застосовується ігрова терапія. Використовуються розвиваючі та навчальні комп’ютерні ігри, що сприяє відновленню психічних функцій, розвиває маніпулятивну активність і дрібну моторику, стимулює функцію мовлення. Окреме місце серед комп’ютерних ігор займають „соціальні” комп’ютерні ігри, де моделюються різні побутові ситуації, що дозволяє дитині з обмеженими можливостями здоров’я адаптуватись до тієї чи іншої невідомої життєвої ситуації.

До допоміжних психотерапевтичних методик відносяться арттерапія(ліпка, малювання, розпис), естетотерапія, музична терапія, танцювально – рухова терапія, казкотерапія, лялькотерапія, глибинно орієнтовані методики(транзактний аналіз, кататимне переживання образів), бібліотерапія, зоотерапія.

Призначення методик сенсорної корекції і сенсорної інтеграції вирішується групою спеціалістів, серед яких є: психолог, дефектолог, логопед, а також лікарський персонал. Сенсорний розвиток відіграє важливу роль в психологічному та соціальному становленню особистості, передусім, з позиції констанції провідного значення в нашому сприйнятті слухової, зорової та тактильної модальності. В цьому аспекті використовується спеціально обладнана сенсорна кімната, де проводиться корекція сенсорно – перцептивної діяльності, стимулюється акустичне та зорове сприйняття, що обумовлює можливість подальшого когнітивного і мовленнєвого розвитку.

Сенсорна інтеграція – як терапевтичний інструмент базується на теорії сенсорного інтегрування , розробленої Джин Айрес. Ця методика має на меті застосування контрольованого сенсорного сигналу для створення середовища, що допомагає дитині оволодіти адаптивною реакцією на сигнали навколишнього середовища. Сенсорна інтеграція широко використовується у дітей з органічними ураженнями нервової системи з метою поліпшення та розвитку перцептивної сфери, практичних навичок, корекції порушень емоційної сфери та поведінки.

ІІІ. ТРЕТІЙ ЕТАП: АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ПСИХОЛОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ
За результатами проведення психологічного обстеження та психологічної корекції роботи здійснюється оцінка психологічного стану дитини. Аналізуються наступні критерії:


  • активізація пізнавального інтересу;

  • стимуляція розвитку пізнавальних процесів;

  • стабілізація емоційно-вольової сфери, поведінкових реакцій;

  • розвиток комунікативних функцій дитини;

  • покращення внутрішнього сімейного мікроклімату.

За результатами проведення психологічного обстеження та психологічної корекції роботи здійснюється оцінка психологічного стану дитини, а результати фіксуються в картці психологічної реабілітації.

Картка психологічної реабілітації дитини - інваліда


  1. Прізвище, ім’я, по-батькові дитини-інваліда

____________________________________________________________________
2. Особливості протікання вагітності та пологів

____________________________________________________________________





  1. Ранній період розвитку

____________________________________________________________________



  1. Інтереси дитини

____________________________________________________________________

5.Мікросоціальне оточення дитини(особливості взаємостосунків; як оцінюють поведінку дитини вдома, в Центрі; які відзначають особливості характеру:

- мама ____________________________________________________________
- тато ______________________________________________________________
- дідусь і бабуся _____________________________________________________

- брат чи (та) сестра___________________________________________________





  1. Аналіз продуктів діяльності дитини (зошити, малюнки та ін.)

____________________________________________________________________

7. Розуміння мови_____________________________________________________

8. Розвиток моторики __________________________________________________

9. Спостереження :

- за грою _____________________________________________________________
- за поведінкою________________________________________________________

- за спілкуванням______________________________________________________

- за навчанням_________________________________________________________

10. Тестування пізнавальних процесів:



сприймання:

- кольору_____________________________________________________________


- форми_______________________________________________________________
- розміру______________________________________________________________
- просторових відношень та уявлень______________________________________

уваги:

- об’єм_______________________________________________________________


- концентрація ________________________________________________________
- переключення_____________________________________________________

пам’яті:
- зорова___________________________________________________________
- слухова__________________________________________________________

- комбінована______________________________________________________

- короткочасна_____________________________________________________

- довготривала_____________________________________________________

- опосередковане запам’ятовування___________________________________

мислення:
- встановлення послідовності подій___________________________________
- узагальнення_____________________________________________________

виключення зайвого________________________________________________

класифікація ______________________________________________________

пропуски букв_____________________________________________________

та інші____________________________________________________________


інтелект:
- тест Бене-Сімона__________________________________________________

тест Векслера _____________________________________________________

матриці Равена _____________________________________________________

11. тестування індивідуальних особливостей:



анкетування :
- імпульсивність____________________________________________________
- агресивність______________________________________________________
- тривожність_______________________________________________________
- тип темпераменту _________________________________________________

проективні методики _______________________________________________

12. Особливості емоційно-вольової сфери:

- спостереження____________________________________________________
- анкетування______________________________________________________

- проективні методики______________________________________________

13. Взаємостосунки в сім’ї___________________________________________

Висновок _______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Результати психологічної реабілітації фіксуються в карті індивідуального сімейного плану дитини.

По закінченню курсу реабілітації у разі необхідності фахівцями Центру здійснюється патронат дітей – інвалідів на дому для надання психологічної допомоги сім’ї.



Додаток 1:

Карта первинного обстеження
Дата обстеження:_______________________________________________________
Прізвище, ім’я дитини_______________________________________________

Дата прибуття______________________________________________________

Короткий анамнез: вагітність_____________________________________________

Пологи____________________________________________________________

Ранній розвиток дитини______________________________________________
Слух___________, зір____________

Діагноз__________________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________

Профіль навчання_____________________________________________________

Допомога до прибуття в Центр__________________________________________
Інструктор ЛФК

Загальна моторика______________________________________________________

________________________________________________________________

Дрібна моторика______________________________________________________


Психолог

Реакція на факт обстеження_____________________________________________

Розуміння інструкції___________________________________________________

Виконання___________________________________________________________

Розвиток вищих психічних функцій _______________________________________

___________________________________________________________________

Рівень розвитку емоційно-вольової сфери_________________________________
Вчитель-дефектолог

Рівень розвитку сенсорних функцій:

Сприйняття кольору___________________________________________________

Величини____________________________________________________________

Сприйняття просторових відношень_______________________________________

_____________________________________________________________________

Часові уявлення_______________________________________________________

Уявлення про себе, своїх близьких, частини тіла___________________________

_____________________________________________________________________

Кількісні уявлення_____________________________________________________


Логопед ______________________________________________________________

_____________________________________________________________________

Наявність і характер особистого мовлення_________________________________

Рівень і темп навчання_________________________________________________


Реабілітаційний план:

Дитячий лікар-психіатр__________________________________________________

_____________________________________________________________________

Дитячий лікар-невролог__________________________________________________

_____________________________________________________________________

Психолог _____________________________________________________________

_____________________________________________________________________

Логопед___________________________________________________________________________________________________________________________________

Інструктор ЛФК _______________________________________________________

_____________________________________________________________________

Вчитель-дефектолог_____________________________________________________

_____________________________________________________________________

Висновки_________________________________________________________________________________________________________________________________

Дитячий лікар-психіатр __________________


Дитячий лікар-невролог __________________
Психолог __________________
Вчитель-дефектолог __________________
Фахівець з фізичної реабілітації __________________
Логопед __________________
Голова реабілітаційної комісії __________________
Додаток 2
Індивідуальна карта обстеження_______________________________________

Група__________________ Дата обстеження_____________________________
Дата народження______________________________________________________

Діагноз______________________________________________________________


ПСИХОЛОГ

Емоційно-вольова сфера____________________________________________



____________________________________________________________________

Мислення___________________________________________________________



____________________________________________________________________

Увага_______________________________________________________________



_____________________________________________________________________

Пам’ять_____________________________________________________________


ЛОГОПЕД

Фонематичне сприйняття_____________________________________________

Вимова звуків _____________________________________________________

Словниковий запас__________________________________________________

Навички словозмін__________________________ словотворення___________

Вживання прийменників_____________________________________________

Мовні конструкції _________________________________________________
ДЕФЕКТОЛОГ
Стан сенсорних еталонів:

Колір_____________________________________________________________________________________________________________________________________



Форма____________________________________________________________________________________________________________________________________
ЗАГАЛЬНИЙ ПЛАН КОЛЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ НА 200 рік
___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ВИСНОВОК______________________________________________________________________________________________________________________________


Підписи спеціалістів:
Психолог
Логопед
Дефектолог
Вихователь
Фахівець з фізичної реабілітації
Викладач з праці
Заступник директора
Директор

Додаток 3
КАРТА ДИНАМІКИ РОЗВИТКУ ___________________ГРУПА ___________
ДІАГНОЗ _______________________________ПІДПИС БАТЬКІВ__________

Навчальний рік

Дата народження

Кількість років у центрі

Програма, рік навчання

Початкове обстеження

Проміжне обстеження

Заключне обстеження

Рекомендації

Дата переводу в іншу групу























ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:


  1. Закон України „Про реабілітацію інвалідів в Україні” від 06.10.2005р.

  2. Постанова Кабінету Міністрів України № 716 від 12.05.2007 „Про затвердження Державної програми розвитку системи реабілітації та трудової зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями, психічними захворюваннями та розумовою відсталістю”.

  3. Постанова Кабінету Міністрів України № 80 від 31.01.2007 „Про затвердження порядку надання інвалідам та дітям-інвалідам реабілітаційних послуг”.

  4. Наказ Міністерства праці та соціальної політики України № 48 від 13.02.2007 „Про затвердження Типового положення про центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів”.

  5. Наказ Міністерства праці та соціальної політики України № 637 від 10.12.2007 „Про затвердження типових штатів центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів та центрів професійної реабілітації інвалідів системи органів праці та соціального захисту населення”.

  6. Наказ Міністерства праці та соціальної політики України № 206 від 04.05.2007 „Про затвердження соціальних нормативів у сфері соціальної реабілітації дітей-інвалідів для центрів соціальної реабілітації дітей-інвалідів Міністерства праці та соціальної політики України”.

  7. Актуальные вопросы социальной реабилитации инвалидов: Методическое пособие.-Федеральное бюро медико-социальной экспертизы.- .,2006.

  8. Вступ до габілітації та реабілітації дітей з обмеженнями життєдіяльності:

Навчально-методичний посібник.-К.: ГЕРБ, 2007.

  1. Шевцов А.Г. Методичні основи організації соціальної реабілітації дітей з

вадами здоров’я : Монографія.-К.: НТІ „Інститут соціальної політики”,

2004.


10. Ляшенко В.І., Петров Р.М., Бєсова В.В. Термінологічний словник учителя - реабілітолога.- Миколаїв, 2007.

11. Ляшенко В.І. Визначення рівнів сформованості життєвої компетентності дітей-інвалідів: Методичні рекомендації .-Миколаїв, 2006.

12.Програма комплексного розвитку й корекції різних сторін психіки дітей (психокорекція): З досвіду роботи.- Херсон, 2007.

13. Стародубов В.И., Пузин С.Н., Амасьянц Р.А. Стратегия формирования и развития системы организации комплексной реабилитации детей – инвалидов в Российской Федерации:Монография.-М.,2006.

14. Вопросы социальной реабилитации инвалидов: Монография.- М, 2003.

15. Соціальна педіатрія і реабілітологія: Збірник наукових праць-К,2007

16. Социальная работа с инвалидами.-М., 1996

17. Дорош Н.У., Назарович В.В. Діагностика нервово-психічного розвитку дітей раннього віку (на матеріалах дошкільного інтернатного закладу). – Р.: ТОВ фірма «Принт Хауз», 2005.

18. Вісковатова Т.П. Проблема генезису, ДS і психолого-педагогічної корекції ЗПР у дітей. – К., 1997.

19.Выготський Л.С. Основные проблемы современной дефектологии. – М.: Просвещение, 1995.


20.Мухина В.С. Детская психология. – М.: Эксмо-Прес, 2000.
21.Осипова А.А. Общая психокорекция: Учебное пособие для студентов вузов. – М.: ТЦ «Сфера», 2000.

При підготовці методичного посібника по організації роботи в центрі

соціальної реабілітації дітей – інвалідів був використаний досвід роботи:
- Всеукраїнського центру професійної реабілітації інвалідів;

- Кримської республіканської установи «Міжрегіональний Центр трудової,

медико – соціальної і професійної реабілітації інвалідів»;

- Державного комплексу ранньої соціальної реабілітації дітей – інвалідів

м. Миколаєва;

- Волинського обласного центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів;

- Херсонського обласного центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів;

- Центру ранньої соціальної реабілітації дітей – інвалідів м. Кременчука;

- Обласного центру ранньої соціальної реабілітації дітей – інвалідів

«Відродження» м. Луганська



- Рівненського обласного центру практичної психології і соціальної роботи




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка