Міністерство освіти і науки України Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова



Сторінка2/18
Дата конвертації02.04.2016
Розмір3.78 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18
§2. Соціально-педагогічна діяльність як умова соціалізації особистості

Порушення традиційних для України останніх десятиріч механізмів соціального регулювання і взаємодії, поведінка людей потребувала перегляду не лише соціальної політики, але й теоретичних засад, які стали підґрунтям в осмисленні того, що відбувається з людиною, яка логіка зміни подій, який механізм сомозахисту і загальнодержавної підтримки людей. Все це свідчить про те, що необхідне термінове вироблення стратегії соціальної політики як на державному, так і регіональному рівнях.

Крім того, все очевиднішим стає вплив на специфіку діяльності соціального педагога і соціального процівннка масовості і якісних змін, які відбуваються в самій людині: зростання грамотності, поінформованості, відносної соціально-побутової забезпеченості. При цьому нову роль починає виконувати, з одного боку, соціально-культурні традиції, які іноді ускладнюють життя людини, а з другого — уніфікація соціокультурного розвитку людини під впливом засобів масової інформації.

Переосмислення основного змісту і напрямків соціальної політики, безпречно, змушує теоретиків і практиків визначити місце і роль соціальної роботи в реалізації цієї політики. Хоча можна з певністю стверджувати, що сьогодні ніхто не заперечує, що соціально робота є надзвичайно важливим інструментом соціальної політики. При цьому соціальна політика, визначаючи зміст, спрямованість, нормативно-правову базу соціально-педагогічної роботи, водночас є і методологічною, організаційно-практичною основою, яка диктує методи, форми і технології соціальної роботи.

Проте соціально-педагогічна робота є не лише засобом реалізації соціальної політики. Вона, виконуючи обернений зв'язок, виступає своєрідним соціальним локатором, який визначає реальні наслідки соціальної політики, її життєвості і ефективності. Саме система соціально-педагогічної роботи як діяльність по наданню допомоги людині, сім'ї, групі осіб, котрі попадають у складну ситуацію, шляхом надання їм матеріально-фінансової, морально-правової, психолого-педагогічної підтримки показує реальні можливості суспільства і держави у сфері захисту, підтримки і допомога людині.

Звичайно реалізовувати соціальну політику може лише та людина, яка володіє відповідними професійно-якісними характеристиками. У зв'язку з цим заслуговують на увагу деякі аспекти цінностей не лише особистості, але й професійної діяльності, що свідчить про їх взаємодію і єдність.

Цінності професійної діяльності можна сприймати як певну домінуючу потребу — служити своєю професією на благо інших людей, яка орієнтує (чи акумулює) професійно-особистісну активність соціального педагога чи соціального працівника у дасяг-ненні цієї гуманної цілі.

Взявши за основу характерні потреби особистості і співвіднося-чи їх з новою професією — соціальний педагог, її гуманістичним смислом, можна назвати такі групи цінностей соціально-педагогічної діяльності:



  • цінності, які відображають специфіку професійної діяльності, альтруїстичного характеру (допоможи іншому, який потребує твоєї підтримки, чи слабозахищеній людині);

  • цінності етичної відповідальності перед професією (соціальний педагог чи працівник захищає гідність і цілісність професії,

дотрмується і примножує етичні принципи, норми, знання і місію соціальної роботи, яка, як і інша галузь знань, перебуває у процесі постійного розвитку і збагачення тощо); ■ цінності, пов'язані з потребами самореалізації, самоствердже-ня і самовдосконалення особистості соціального педагога чи соціального працівника і досягнення професіоналізму діяльності.

Структурний і якісний аналіз цінностей соціально-педагогічної роботи як професійної діяльності виявляє їх комплексний характер, гуманістичну природу і сутність.

Якраз гуманістичний ідеал — самоцінність особистості — визначає зміст і призначення цієї діяльності, а її цінності тією чи іншою мірою відображають визнання гармонії суспільних і особистих інтересів, пріоритету загальнолюдських цінностей (істина, здоров'я, мир, милосердя, добро, допомога іншій людині тощо). У зв'язку з цим основним завданням соціально-педагогічної роботи є налагодження балансу між відповідальністю суспільства перед особистістю і особистостості перед суспільством.

Головною особливістю соціально-педагогічної роботи є вміння спеціаліста визначать проблеми і потреби на різних рівнях: індивідуальному, міжособистісному і суспільному^

Напрацьовуючи досвід соціально-педагогічноі роботи в Україні, ми маємо зважати на набутий досвід за рубежем. Зокрема істотну роль відіграють різні підходи і методи в зарубіжній школі соціальної роботи, які доповнюють цілі, завдання і зміст цієї роботи у нашому суспільстві. У зв'язку з цим можна відзначити різні напрямки і підходи у зарубіжній практиці (Мері Річмонд, Зігмунд Фрейд, Джон Дьюї, Вірджинія Робінсон, Гордрн Гамільтон, Аліса Соломон та інш.). Якщо представники «діагностичної» школи роблять акцент на діагостиці (причому оцінка особистості мала надзвичайне значення, більше, ніж оцінка соціальної ситуації, оточення, середовища), то представники «функціональної» школи акцентують увагу на процесі надання допомоги, вважаючи, що людина внутрішньо завжди прагне до чогось позитивного і перебуває у стані зростання і розвитку. Вони наголошують на значенні соціального оточення, культурних і економічних факторів, які сприяють чи ускладнюють цей процес. Водночас представники «функціональної» школи впевнені в тому, що не можна напряму пізнати «Я» іншої людини, для цього необхідно налагодити такі відносини, при яких клієнт може розкритися. Це потребує від спеціаліста хорошого знання себе. Тому вони вважають що, підготовка соціального працівника потребує його «тотального (повного) вживання», у сферу його діяльності, що забезпечить саморозвиток, самопізнання. Дана позиція науковців виправдала себе і підтвердилася багаторічною проктикою.

Таким чином, результатом соціальної роботи в цілому зарубіжні дослідники ввжають «поліпшення функціонування клієнта і його краща адаптація до умов соціального середовища» (Холліс і Вудс); «забезпечення сприятливих змін у житті клієнта» (Г. Бенд-лер); «наближення, зміна гостроти різних проблем, які з'являються в житті людини» (X. Сведнер).

Як засоби досягнення визначених цілей пропонуються: «свобода, розвиток і зміни» (Г. Бендлер); «різні методи здійснення соціальних змін» (X. Сведнер); «зміна умов життя і способів життя людини» (Л. Юнсон)та ін.

Таким чином, мета соціально-педагогічної роботи — сприяння людям успішно вирішувати їхні проблеми. Засоби досягнення цієї \ цілі — вивільнення і розвиток ресурсів людини і її соціального ото-nN? чення, здійснення необхідних соціальних змін. с^4* Серед наукових тлумачень терміну «соціальна робота» в Ук-<^ раїні перше визначення дається за словником: це різоновид діяль-~^ ності, яка за свою мету має оптимізацію суб'єктивної ролі людини у всіх сферах життя суспільства у процесі її спільного задоволення потреб щодо підтримки життє-забезпечення і діяльнісного існування особистості (1).

Існує ще ряд визначень, в основі яких лежать слова: допомога, підтримка, захист. Проте найбільш прийнятливим може бути визначення суті самого змісту соціально-педагогічної роботи, яке поєднує в собі кілька аспектів, що характеризують її:


  1. це надання допомоги окремій людині чи групі людей, які опинилися в складній життєвій ситуації, шляхом підтримки, консультування, реабілітації, патронажу та інших видів соціальних і психолого-педагогічних послуг;

  2. це актуалізація потенціалу самодопомоги осіб, які опинилися в скрутній ситуації;

  3. цілеспрямований вплив на формування і реалізацію соціальної політики на всіх рівнях — від загальнодержавних до місцевих — з метою забезпечення соціально здорового середовища життє-побуту та життєдіяльності людини, створення системи підтримки людей, які опинилися у складній життєвій ситуації. Перші два

2










БІБЛІОТЕКА







Полтавського інституту







екснскжи і права



рівні представляють мікрорівень, третій макрорівень соціально-педагогічної роботи.

В той же час ми розглядаємо соціальну роботу і як своєрідну управлінську діяльність, спрямовну на зміну сукупності умов функціонування і розвитку соціальних процесів з метою досягнення оптимальної відповідності інтересам і потребам суспільства, соціальних груп і особистості. Таке широке тлумачення дозволяє сприймати соціальну роботу як феномен, метою якого є здійснення корекції соціальних відносин, соціальних процесів розвитку і становлення особистості.

Не можна відкидати і того факту, що поняття «несоціальна робота» буде постійно змінюватись, оскільки процес рухається від одного стану, завдань, проблем, ідеологій до інших і її сьогоднішня модель, безперечно, не є завершеною і закритою. Тому, очевидно, тлумачення даного поняття з часом набере іншого характеру і передбачатиме інші цілі.

Зміст і структура соціально-педагогічної роботи як виду професійної діяльності, з одного боку, виходять з прийнятого філософського і психологічного трактування діяльності, а з другого, — враховують специфічні особливості і фактори, які характеризують об'єкт, що вивчається нами.

Специфічною особливістю людської діяльності є соціальна форма її організації, яка сприяє активній інтеріоризації кожним учасником суспільних норм і цінностей. Що ж стосується соціальної роботи як виду діяльності, то можна сказати, що вона спрямована на досить складний об'єкт: людина чи група людей, які потребують соціальної допомоги, підтримки, корекції, реабілітації. Соціальна робота — це інтегроване, цілісне утворення, яке включає такі структурно-змістові компоненти: ціль, дії, мотивацію, відносини, комунікацію.

Для розуміння діяльності особистості соціального педагога, соціального працівника необхідно починати з визначення цілей: чим визначаються його цілі в конкретній практичній ситуації в даний період і як визначені цілі (а потім і дії) змінюються. Потім в дію включається завдання, яке може вирішувати спеціаліст; при цьому можливе планування дій (поставленого завдання) з клієнтом і залучення його власних ресурсів і можливостей. Дія, окрім цілей і завдань, включає операційно-практичні акти (конкретні різні види діяльності).

Система мотивів —- рушійна сила людської поведінки. А система домінуючих мотивів, яка спонукає до дії, одержала назву спрямованості особистості. Поєднання мотиву і способу ного реалізації проявляється в аїьтруїстичній, дійовій чи особистісній спрямованості. Так, мотиваційною основою у дії щодо надання допомоги, підтримки (будь-якого плану) людині можна вважати те, що суб'єкт керується ставленням до нього як до цінності.

Мотивація проявляється і в такому компоненті особистості соціального педагога (працівника), як відносини. Стиль поведінки фахівця, обумовлений сукупністю його особистіших і професійних якостей, його ціносними орієнтаціями та інтересами, має помітний вплив на систему відносин, які налагоджує соціальний працівник. При цьому варто зважати на загальні ознаки професійних відносин, на відміну від міжособистісних:


  1. Формування відносин спеціаліста обумовлено професійними цілями. В діяльності соціального педагога чи соціального працівника відносини формуються заради досягнення як загальних цілей, так і заради окремих завдань і результатів.

  2. У професійних відносинах спеціаліст на перше місце ставить не власні інтереси, а потреби, інтереси і очікування інших людей при вирішенні їх проблем.

3. Соціальний педагог (працівник) будує відносини на основі об'єк-тивності і усвідомлення власної відповідальності, що дозволяє йо-му відволікатися від власного емоційного стану, щоб сприйматиоб'єктивно потреби, турботи і труднощі іншої людини.Особливу роль у діяльності спеціаліста соціально-виховної сфе-ри відіграє комунікація. Саме категорія спілкування відображаєзв'язки між людиною і соціальним середовищем, групами, спільно-тами. Спілкування — процес багатогранний. Воно реалізуєтьсяв різноманітних формах (міжособистісне спілкування, соціальнийдіалог, ділове і управлінське спілкування тощо).

У соціально-педагогічній роботі доводиться стикатися з різними людьми: сором'язливими і такими, що бурхливо чи навіть агресивно виражають свої почуття, замкнутими, недовірливими, охочими до розмов, тими хто шукає справедливості, підтримки і хто їх вимагає. Тому важливим є вміння знайти підхід до кожного з них, налагодити контакт, стимулюючи людину до діалога тощо. Компетентність у спілкуванні — є одним із головних, базавнх компонентів і критеріїв результативної роботи. Знання закономірностей усвідомленої поведінки особистості (світогляд, переконання, інтереси, прагнення, ідеали) і неусвідомленого (установки, стереотипи, потяг, рівні домагань, конформність, сприятливість навіювання

тощо), розуміння механізмів спрямованості особистості, міри прояву емоцій (аффекта, стреси, фрустрації тощо) допоможуть адекватно оцінити і зрозуміти людину, надати саме ту допомогу, яку він потребує. Крім того, міміка, жести, експресія доповнюють це розуміння і сприяють знаходженню оптимальних варіантів вирішення проблеми, яка стосується конкретної людини.

Уміння володіти первинною діагносткою комунікативності своїх клієнтів, груп осіб — необхідна ланка у компетентності соціального працівника чи соціального педагога. При цьому слід пам'ятати: не можна оцінювати .людину і її можливості щодо спішування без врахування актуального чи потенційного оточення, перспектив розвитку особистості.

Звичайно, спілкування — домінуючий інструмент у соціальній роботі, але не кінцевий продукт діяльності. Водночас варто наголосити на думці, що людина-особистість більш різноманітна, складніша і багатша, ніж діяльність, і її сутність не вичерпується нею. Але смислом акмеологічного підходу у професійно-осо-бистісному розвитку спеціаліста є те, що не можна розглядати особистість поза діяльністю, так же, як діяльність не можна розглядати без врахування особистості, її спрямованості щодо розвитку, саморегуляції самореалізації, тощо.

Зважаючи на аксіологічну і функціональну природу, соціально-виховна робота є однією із багатогранних і об'ємних видів професійної діяльності. Соціальний педагог і соціальний працівник виконує весь спектр різноманітних функцій організації, координації, забезпечення, підтримки (психологічної і фізичної), правової і адміністративної допомоги, психолого-педагогічної корекції тощо. Це спеціаліст, який може працювати на різних рівнях реалізації соціальної політики держави — на рівні управління, матеріально-технічного і правового забезпечення, освіти, охорони здоров'я і безпосередньої практики соціально-виховної роботи.

Таке розуміння діяльності соціального педагога чи соціального працівника потребує водночас усвідомлення соціальної ролі спеціаліста цієї галузі. Загалом їх можна поєднати у чотири блоки, які дозволяють висвітлити основні аспекти розуміння соціальних ролей:

■ роль як зразок поведінки і установок, соціально заданий з

більшою чи меншою мірою визначеності; " роль як стратегія поведінки, спрямовна на оволодіння ситуацією

певного типу;



  • роль як система очікувань стосовно людей певного статусу;

  • роль як дія, як виконання певних вимог людиною, призначеною на цю роль (2).

Дані позиції характеризують і професійні ролі соціального працівника через призму його посадових функцій. Звідси можна сказать, що рольова поведінка соціального працівника обумовлена самою посадою. Проте, коли ми розглядаємо працівника як спеціаліста-виконавця професійної діяльності, то особистісний фактор (індивідуальність, творчі здібності, втілені в технології, особистісні якості і властивості і, безперечно, професійна компетентність) в практиці досить помітний. Спеціаліст, включаючись у професійну діяльність, виконує свої професійні ролі. Професійна роль формується і обумовлюється не лише місцем індивіда в системі об'єктивних функцій у діяльності. Виконання різноманітних професійних ролей в соціальній роботі пов'язане з виконанням різних робочих функцій. Робоча функція може бути охарактеризована як певний обов'язок, завдання чи дії, які пов'язані з специфічною професійною роллю.

Кожна професійна роль має набір конкретних робочих функцій: організаторську, управлінську, комунікативну, діагностичну, прогнастичну, педагогічно — терапевтичну, посередницьку та ін. Ефективність виконаня цих функцій, співвідносячись з певними здібностями людини і її особистісними якостями, в різній мірі визначається цілеспрямованим тренуванням в діях, в яких вони реалізуються. А щоб реалізувати ці дії, кожен спеціаліст має володіти пакетом відповідних технологій, які в сукупнсті є не лише процесом, ходом дії, але й відображають зміст і характер цих дій.



Запитання і завдання для самостійної роботи:

  1. Які чинники лежать в основі соціально-педагогічної діяльності?

  2. Охарактеризувати основні цінності, які характеризують соціально-педагогічну діяльність.

  3. Висвітлити основні аспекти соціальних ролей соціального педагога.

Література:

  1. Міщик Л.І. Соціальна педагогіка. — Запоріжжя, ЗДУ, 1999.

  2. Мигович 1.1. Соціальна робота. — Ужгород, УДУ, 1999.

  3. Соціальна педагогіка / За ред. А.Й. Капської. — К.: ІЗМН, 1999.

  4. Сидоров Введение в социальную работу. — Донецк, ДГУ, 1999.

§3. Предмет та завдання соціальної педагогіки

Процеси, які відбуваються в сучасному суспільстві, загострили інтерес до розвитку людини у конкретності. Суспільство характеризується «відкритістю», баг атофакторністю й різноспрямо-ваністю впливів на молоде покоління, несучи з собою як збільшення можливостей розвитку мюдини, так і певний потенціал негативних впливів. Назріла потреба у розробці наукових основ соціалізації і виховання дітей та молоді у єдності та взаємозв'язку, корекції соціалної, в тому числі молодіжної й освітньої політики.

Відродження соціальної педагогіки в кінці XX ст. об'єктивно відображає цю потребу часу. Відкритість педагогічної науки до соціальних явищ взаємодія соціального середовища і середовища педагогічного закладають фундамент для нового етапу розвитку педагогіки середовища, яка системно вивчає відносини таких компонентів, як: час-соціум-соціалізація-виховання-особистість.

Можна сказати, що соціальна педагогіка усталилася як самостійна галузь педагогічного знання, яка має за мету вивчення освітньо-виховного потенціалу суспільства, способів педагогізацїї соціального середовища для більш успішної соціалізації і розвитку особистості протягом всього життя (К, М, Ф).

Соціальна педагогіка детермінована історичгго за своєю суттю. Сучасний статус соціальної педагогіки був підготовлений усім, ходом історичного розвитку України і обумовлений політичним, економічним, соціально-культурним, освітнім рівнем розвитку країни.

Тому соціальну педагогіку можна розглядати як науку, яка розкриває вплив на педагогічний процес конкретних соціокультурних умов, які виконують роль посередника між соціальним середовищем і окремими галузями педагогічного знання, тісно пов'язану з цивілізацією розвитку суспільства і з становленням соціально-громадських відносин.

Соціальна педагогіка спрямована на перетворення соціального середовища, попердження конфліктів, оптимізацію стосунків особистості і соціуму. Томузавданням соціальної педагогіки є: пошуки методів і засобів попередження проблем, виявити і обгрунтувати шляхи усунення причин,які породжують ці проблеми, розробити умови і забезпечити превентивну профілактику різних негативних явищ, відхилень у поведінці людей і таким чином оздоровити соціальне мікросередовище.

Звичайно, той факт, що соціальна педагогіка виокремилась із педагогіки, свідчить, що в полі її зору знаходяться тіж процеси і явища, які вивчаються педагогікою, але розглядаються вони у певному, специфічному аспекті. І специфіка цієї нової галузі педагогічних знань обумовлена словом «соціальна».

Поняття «соціальна» вбирає в себе все те, що пов'язано з людиною, взаємодією людей, з різними формами їх спішування у мікро-соціумі. Звідси можна сказати, що предметом уваги соціальної педагогіки є не лише сама людина, а людина у середовищі, у взаємодії з різними соціальними інститутами; сім'єю, дошкільним закладом, школою, підлітковим чи молодіжним об'єднанням, закладами культури і спорту та ін. соціально-педагогічне середовище, з яким взаємодіє кожний індивід — це і соціально-психологічний клімат середовища, і природні, соціокультурні та економічні умови, звичаї й традиції, окремі особи і групи людей, це вся держава з її інститу-алізованими структурами.

Тому можна стверджувати, що соціальна педагогіка вступає у міждисциплінарні контакти з соціологією освіти, соціологією виховання, педагогічною і соціальною психологією, психологією управління (М. 16 17). Але при цьому варто акцентувати увагу на одній особливості, обов'язково притаманній соціальній педагогіці — гуманістична спрямованість, єдність вимог і поваги до дітей і молоді, а відтак — співробітництво, співдружність, співтворчість соціального педагога і особистості (Вас. 16).

Соціальна педагогіка покликана розглядати особистість як фокус системи соціально-педагогічного впливу, як початковий і кінцевий пункт багатогранного процесу соціалізації. Це означає, що всі педагогічні механізми і засоби мають розглядатися з урахуванням їх функціонування в цілісній системі соціуму, тобто в усіх сферах суспільного життя. Останнє і зумовлює необхідність розробки нових соціально-педагогічних проектів і технологій.

Специфіка соціальної педагогіки полягає в тому, що вона осмислює закономірності і розробляє проекти і програми формування не лише і не стільки професіонально-кадрового потенціалу суспільства, скільки людини як особистості, спеціаліста як особистості. Це змушує соціальну педагогіку розглядати особистість не як стан, а як стадію, фазу, рівневу форму буття одиничного представника людського роду. Згідно з більшістю відомих нам точок зору об'єктом соціальної педагогіки виступає особистість. Однак у деяких дослідженнях, наприклад, у Л.В. Філіпової об'єкт уточнюється

і визначається як особистість в її становленні та розвитку, тобто в процесі соціалізації. Разом з тим, поняття особистості, що стабілізувалося на цей час, достатньо широке. В нього включають найрізноманітніші характеристики людини від формально-динамічних властивостей темпераменту до світогляду і життєвих принципів. Подібне розширене тлумачення ускладнює розуміння самого феномена особистості та її суті і приводить до нерозмежування завдань повноцінного розвитку, навчання та виховання людини.

На наш погляд найбільш обґрунтованим і логічним є поняття особистості як особливий спосіб існування людини, як член суспільства, як представник певної соціальної групи, тобто соціокультурної реальності. Такий підхід широко представлений у психології і добре узгоджується із соціально-філософським та соціологічним підходами. А це якраз дозволяє розглядати проблему становлення та розвитку особистості з міждисциплінарної, а по суті соціально-педагогічної позиції.

Розглянемо більш детально ті характеристики особистості, в яких відображається її соціокультурна природа. Саме за рахунок подальшого уточнення та конкретизації цих характеристик нам видається можливим визначити предмет і основну функцію соціальної педагогіки як науки та практичної дисципліни. Достатньо чітко феномен особистості виявляється в позиції людини, у взаємовідносинах її з іншими людьми, розкривається у її життєвих цілях та мотивах, у засобах поведінки і дій стосовно до загальних своїх цілей та завдань. Таким чином, поняття особистості тісно пов'язане з поняттям позиції і співвідносних з поняттями соціальної ролі і соціального статусу. Під поняттям соціальної ролі найчастіше розуміють програму, яка відповідає очікуваній поведінці людини в тій чи іншій соціальній групі. По суті — це заданий, визначений статус участі особи в житті суспільства. Поняття, статус описує поведінку людини, включеного в систему соціальних відносин, що склалися, де для неї відведені місце та засіб дії, тип нормативної поведінки у статусній системі, яку регулюють наші стосунки і дії. Хоча поняття статусу і ролі є адекватними характеристиками особистості з боку її зовнішніх найбільш очевидних проявів, вони не охоплюють самої суті особистості. Суть особистості пов'язана із здатністю людини діяти вільно, самостійно та відповідально, тобто виходити за межі статусно-рольових обмежень та нормативних розпоряджень. Місце людини в соціальному житті може бути задане, продиктоване волею і обставинами. Одночасно це ж місце в житті мусить бути вибране, знайдене, завойоване людиною самою, за її власною волею і вільно усвідомленим вибором. У такому випадку варто говорити про вибір людиною позиції в житті, про її особистісне самовираження, а позицію можна вважати найбільш цілісною характеристикою людини як особистості. Особистість в такому аспекті — це людина, що вільно, самостійно і відповідально визначає своє місце в житті, в суспільстві, в культурі. На основі сказаного стає зрозуміло, ясно, що особистість — це цілком соціокультурне утворення, суб'єкт, що вільно визначився та виробив свою позицію у просторі культури і в часі історії. Проте особистість — це не раз і не назавжди сформована якість, стан, структура, а засіб дій, образ буття, суб'єкт поступу. Кожна людина повинна утверджувати себе як особистість, вибираючи та відстоюючи власні позиції. Отож, особистість є специфічний спосіб існування людини, а відтак можна говорити і про особливе особистісне буття людини. Таким чином, буття забезпечується завдяки осо-бистісним утворенням. Ці утворення, в свою чергу, формуються та складаються лише за умови виходу людини на особливий рівень життєдіяльності, при веденні людиною індивідуального способу життя. Особистість — це повне самовизначення людини у всій сукупності дій, стосунків з іншими, її спрямувань та орієнтацій.

Таким чином, соціальна педагогіка як наука покликана узагальнювати результати, що стосується закономірних відносин, логіки взаємозв'язків, структурно-функціональних взаємодій всіх складових, які утворюють зміст процесу соціалізації. Як практична дисципліна, соціальна педагогіка покликана будувати технології, що забезпечують успішне проходження процесів, які стосуються спеціалізації. Тепер ці технології соціалізації одержують своє втілення у вигляді різних соціальних служб покликаних часом. Разом з тим, особистість не лише засвоює соціальний досвід, але й реалізує свої задуми, будує відносини на свій розсуд, тобто виступає суб'єктом соціальних відносин. Суб'єктність в соціальних стосунках є результатом сформованості особистішого рівня. Завдяки наявності особистісного рівня стає можливим індивідуальне самовизначення як умови самореалізації особи. Саме останнє є втіленням справжньої соціальної природи людини. Варто відзначити, що саморегуляція особи можлива не всупереч суспільству, а завдяки йому, тобто через засвоєння та творче використання різноманітного соціального досвіду. Сам процес особистісного самовизначення та самореалізації є найбільш повним втіленням соціальної природи

людини. При такому розумінні призначення та завдань соціальної педагогіки, закономірності та технології виховання потрапляють у сферу її інтересів. На основі викладених вище положень, що стосуються соціальної природи людини, предметом соціальної педагогіки варто вважати закономірні відносини, логіку взаємозв'язків, структурно-функціональні взаємодії всіх складових, які утворюють зміст процесу соціалізації, особистішого самовираження та само-реалізації. Основною метою соціальної педагогіки як науки є інтеграція знань про соціальньну природу особистості як педагогічної мети. Головною метою соціальної педагогіки як практичної дисципліни варто вважати побудову технологій, що забезпечують подолання відчуження особистості від своєї справжньої соціальної природи.
Питання і завдання для самостійної роботи:


  1. Розкрити зміст поняття «соціальне педагогіка».

  2. В чому полягає особливість соціальної педагогіки як практичної діяльності?

  3. Дати змістову характеристику особистості як центральної постаті соціалізуючого процесу.

  4. Назвати відмінні ознаки соціальної педагогіки від педагогіки.

  5. Яка найбільш важлива ознака соціальної педагогіки.


Література:

  1. Василькова Ю.В., Василькова Т.А. Социальная педагогика. — М.: «Академия», 1990.

  2. Мигович 1.1. Соціальна робота. — Ужгород, «Поличка «Карпатського краю», 1997.

  3. Міщик Л.І. Соціальна педагогіка. — Запоріжжя, ЗДУ, 1999.

  4. Мудрик А.В. Введение в социальную педагогику. — М.: 1997.

  5. Соціальна робота в Україні: перші кроки / За. Ред. В. Полтавця. — К.: «КМ «Академія», 2000.

Розділ II. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка