Міністерство освіти і науки України Дніпропетровський педагогічний коледж Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара Навчально-методична картка заняття №1-2 Назва та № спеціальності 01010101 «Дошкільна освіта»



Скачати 295.52 Kb.
Дата конвертації15.04.2016
Розмір295.52 Kb.
Міністерство освіти і науки України

Дніпропетровський педагогічний коледж

Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара

Навчально-методична картка заняття № 1-2

Назва та № спеціальності 5. 01010101 «Дошкільна освіта»

Предмет: Українська література
Тема Українська література 40-50-х років ХХ ст. Загальні зауваження до характеристики літературного процесу. Олександр Довженко. Загальний огляд творчості. Кіноповість „Україна в огні”: відображення у творі найтрагічніших сторінок історії вітчизняної війни в Україні; уособлення долі українського народу в образах родини Запорожців; жанрова специфіка твору.

Тип заняття лекційно-практичне

Мета заняття Зробити огляд літератури воєнного й повоєнного періоду; опрацювати творчу біографію О. Довженка; розглянути кіноповість Олександра Довженка «Україна в огні»; удосконалювати вміння аналізувати літературний твір у єдності змісту і форми за кіноповістю О. Довженка «Україна в огні», визначати проблеми, які порушуються у творі, характеризувати образи твору, висловлювати роздуми над долею героїв твору та долею митця; розвивати творчу уяву і аналітичне мислення, монологічну мову; виховувати почуття національної.

Роздатковий матеріал: опорний конспект, інструкції до практичної частини, карточки

ТЗН комп’ютер, мультимедійний проектор

Література:

Основна 1. Нові імена в програмі з української літератури.Посібник для вчителя /Упоряд. В.Я.Неділько.- К.: Освіта,1993.- 351с.

2. Українська література /Під ред. П.П.Кононенко.- К.: Вища шк.,1993.- с.288-294.

3. Письменники Радянської України. 20-30 роки. / Упоряд. С.А.Крижа-

нівський.- К.: Рад.письменник,1989.- 407с.

Борзенко О.І. Українська література. Хрестоматія – довідник. Рівень стандарту, академічний рівень ВД Ранок



Додаткова: 2. Дніпрова хвиля: Хрестоматія творів, нововведених до шк.програм.- К.: Освіта,1993.- 672с.
СТРУКТУРА ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ
І. Підготовча частина:

1.1. Організація студентів;

1.2. Постановка мети заняття.
ІІ. Основна частина:

2.1. Спостереження над мовним матеріалом.

2.2. Актуалізація опорних знань за запитанями.

2.3. Складання плану роботи.

2.4. Сприймання та засвоєння нового матеріалу.

ІІІ. Заключна частина:

3.1. Підведення підсумків.

3.2. Відповіді на запитання студентів;

3.3. Домашнє завдання.



Тема Українська література 1940-1950 рр. Участь українських письменників у Другій світовій війні. Активізація патріотичної тематики, героїчного пафосу, посилення філософічності в літературі цього періоду. Засилля соцреалізму в мистецтві повоєнного періоду.Олександр Довженко«Україна в огні», «Зачарована Десна» Відомий у світі кінорежисер, засновник поетичного кіно. Романтичне світобачення. Соцреалістичний канон і новаторський естетичний пошук. Національні та загальнолюдські проблеми. Поєднання лірико-романтичного, виражального начала з публіцистикою, доля народу крізь призму авторського бачення і оцінки.
План

1. «Українська література 1940—1950 рр.» Лірика воєнних часів

2. Проза часів II Світової війни.

3. Література повоєнних років.


Література:

Основна 1. Нові імена в програмі з української літератури.Посібник для вчителя /Упоряд. В.Я.Неділько.- К.: Освіта,1993.- 351с.

2. Українська література /Під ред. П.П.Кононенко.- К.: Вища шк.,1993.- с.288-294.

3. Письменники Радянської України. 20-30 роки. / Упоряд. С.А.Крижа-

нівський.- К.: Рад.письменник,1989.- 407с.

Борзенко О.І. Українська література. Хрестоматія – довідник. Рівень стандарту, академічний рівень ВД Ранок



Додаткова: 2. Дніпрова хвиля: Хрестоматія творів, нововведених до шк.програм.- К.: Освіта,1993.- 672с.
Тези:

- На початку 40-х років в Україні пожвавилося літературно- мистецьке життя. Друга світова війна «вивільнила притлумлені більшовизмом сили української літератури, попустила пута народного духу, що один тільки й міг зарадити в цій трагедії».

- Глибоким патріотизмом, вірою в перемогу пройняті романи, повісті й оповідання воєнної пори С. Скляренка, Л. Смілян- ського, Я. Баша, П. Панча, І. Сенченка та інших.

- Поети старшого покоління — П. Тичина, М. Рильський, М. Бажан, В. Сосюра — творили в евакуації, виступали перед народом у пресі, на радіо; молодші — І. Нехода, Л. Дмитерко, П. Дорошко, М. Шеремет, В. Швець — воювали й писали на фронті, М. Шпак — у підпіллі, П. Воронько — у партизанському загоні, О. Теліга, О. Ольжич — у лавах національного підпілля.

- У другій половині 1940-х рр. українська проза широко відображає героїку відбудови й прагне правдивіше окреслити головну постать напруженої доби — людину-сучасника, що самовіддано працює в місті чи селі.

Тема Українська література 1940-1950 рр. Участь українських письменників у Другій світовій війні. Активізація патріотичної тематики, героїчного пафосу, посилення філософічності в літературі цього періоду. Засилля соцреалізму в мистецтві повоєнного періоду.Олександр Довженко«Україна в огні», «Зачарована Десна» Відомий у світі кінорежисер, засновник поетичного кіно. Романтичне світобачення. Соцреалістичний канон і новаторський естетичний пошук. Національні та загальнолюдські проблеми. Поєднання лірико-романтичного, виражального начала з публіцистикою, доля народу крізь призму авторського бачення і оцінки.

Мета заняття Зробити огляд літератури воєнного й повоєнного періоду; опрацювати творчу біографію О. Довженка, осягнути її трагізм; розвивати в студентів навички роботи з додатковою літературою, уважність при читанні автобіографічних творів; виховувати повагу до кращих представників української нації.
План

1. «Українська література 1940—1950 рр.» Лірика воєнних часів

2. Проза часів II Світової війни.

3. Література повоєнних років


«Українська література 1940—1950 рр.» Лірика воєнних часів
На початку 40-х років в Україні пожвавилося літературно- мистецьке життя. Друга світова війна «вивільнила притлумлені більшовизмом сили української літератури, попустила пута народного духу, що один тільки й міг зарадити в цій трагедії». Поезія першою з-поміж інших літературних жанрів стала виразником народного духу в один із найтяжчих періодів нашої історії. І кров, і сльози народу закарбувалися в слові, яке кликало до бою, вселяло віру й надію в перемогу над ворогом. Розвинулися всі жанри поезії, збагатилися виражальні засоби, розкрилися нові проблемні обшири. Поети старшого покоління — П. Тичина, М. Рильський, М. Бажан, В. Сосюра — творили в евакуації, виступали перед народом у пресі, на радіо; молодші — І. Нехода, Л. Дмитерко, П. Дорошко, М. Шеремет, В. Швець — воювали й писали на фронті, М. Шпак — у підпіллі, П. Воронько — у партизанському загоні, О. Теліга, О. Ольжич — у лавах національного підпілля. Багато талановитих митців не повернулися з війни (О. Гаврилюк, К. Герасименко, М. Шпак та ін.).

У перші дні війни поезія звертається до народу з клятвою й закликом, бойовим маршем і похідною піснею. Усенародного звучання набувають «Клятва» М. Бажана («Ніколи, ніколи не буде Вкраїна рабою німецьких катів!»), поезія П. Тичини («За все ми відплатим тобі»), М. Рильського («За землю рідну»), В. Сосюри («Ми переможемо»), Л. Первомайського («Я зростав на оцій непо


Українська література 1940-1950 рр.

До скарбниці української лірики 1941 р. увійшли вірші В. Сосюри, «Слово про рідну матір» і «Україні» М. Рильського, «Земля» Л. Первомайського, «Україно моя» А. Малишка.

Набули популярності вірші-листи, адресовані воїнам, землякам, співвітчизникам («Лист до земляків» В. Сосюри, «Відповідь бійцям на фронт» П. Тичини, «Летіть, орли» М. Бажана).

Одвічні проблеми буття й смерті порушено в ліро-епічних поемах М. Бажана «Данило Галицький», П. Тичини «Похорон друга», «Жага» та «Мандрівка в молодість» М. Рильського, «Мій син» В. Сосюри, «Полонянка» А. Малишка. Образ України митці уособлюють з рідною матір’ю, що надає цим творам особливої теплоти й ніжності, водночас глибини й сили синівського почуття.



Проза часів II Світової війни

Глибоким патріотизмом, вірою в перемогу пройняті романи, повісті й оповідання воєнної пори С. Скляренка, Л. Смілян- ського, Я. Баша, П. Панча, І. Сенченка та інших. У роки війни розквітнув талант О. Довженка як письменника. Такі оповідання, як «Ніч перед боєм», «Мати», повість «Україна в огні», «Повість полум’яних літ» засвідчили, що в особі О. Довженка вітчизняна література здобувала найсокровенніші уроки, винесені країною із поєдинку з фашизмом. Письменник уперше й відкрито заго­ворив про ціну тієї трагедії, що її пережив народ. У збірці оповідань Ю. Яновського «Земля батьків» змальовано сильні характери, виняткові події.

109 літераторів тодішнього складу Спілки письменників України протягом війни перебували в діючій армії та партизанських загонах. Понад 40 чоловік полягли смертю хоробрих, 19 з них стали героями Радянського Союзу.
Література повоєнних років

Література повоєнних років представлена творчістю Ю. Смо- лича, І. Ле, І. Багмута, Л. Смілянського, О. Донченка, Ю. Зба- нацького. Найвидатнішим явищем української прози в перші повоєнні роки став роман-трилогія Олеся Гончара «Прапороносці».

У другій половині 1940-х рр. українська проза широко відображає героїку відбудови й прагне правдивіше окреслити головну постать напруженої доби — людину-сучасника, що самовіддано працює в місті чи селі. Велику увагу критики й читачів у повоєнний час привернули перша й друга книги роману-хроніки М. Стельмаха «Велика рідня», «На нашій землі», «Великі перелоги», роман «Хліб і сіль». Твори О. Довженка — «Зачарована

Десна» (1956), «Повість полум’яних літ» (1957), «Поема про море» (1957) — цілісна ліро-епічна, героїко-романтична панорама життя українського народу XX ст.




Тема Українська література 40-50-х років ХХ ст. Загальні зауваження до характеристики літературного процесу. Олександр Довженко. Загальний огляд творчості. Кіноповість „Україна в огні”: відображення у творі найтрагічніших сторінок історії вітчизняної війни в Україні; уособлення долі українського народу в образах родини Запорожців; жанрова специфіка твору.

Мета заняття Зробити огляд літератури воєнного й повоєнного періоду; опрацювати творчу біографію О. Довженка; розглянути кіноповість Олександра Довженка «Україна в огні»; удосконалювати вміння аналізувати літературний твір у єдності змісту і форми за кіноповістю О. Довженка «Україна в огні», визначати проблеми, які порушуються у творі, характеризувати образи твору, висловлювати роздуми над долею героїв твору та долею митця; розвивати творчу уяву і аналітичне мислення, монологічну мову; виховувати почуття національної.
Обладнання аудіо-, відеозаписи, портрет письменника, видання твору, ілюстрації, інтернет-ресурси, роздатковий матеріал. (слайдові презентація)

ТЗН: мультимедійний проектор.
Хід роботи

І. Підготовча частина.

1. Організаційний момент. Мотивація навчальної діяльності.



ІІ. Основна частина.

2.1. Вступне слово викладача. Українська література 1940-1950 рр.


«Українська література 1940—1950 рр.» Лірика воєнних часів
На початку 40-х років в Україні пожвавилося літературно- мистецьке життя. Друга світова війна «вивільнила притлумлені більшовизмом сили української літератури, попустила пута народного духу, що один тільки й міг зарадити в цій трагедії». Поезія першою з-поміж інших літературних жанрів стала виразником народного духу в один із найтяжчих періодів нашої історії. І кров, і сльози народу закарбувалися в слові, яке кликало до бою, вселяло віру й надію в перемогу над ворогом. Розвинулися всі жанри поезії, збагатилися виражальні засоби, розкрилися нові проблемні обшири. Поети старшого покоління — П. Тичина, М. Рильський, М. Бажан, В. Сосюра — творили в евакуації, виступали перед народом у пресі, на радіо; молодші — І. Нехода, Л. Дмитерко, П. Дорошко, М. Шеремет, В. Швець — воювали й писали на фронті, М. Шпак — у підпіллі, П. Воронько — у партизанському загоні, О. Теліга, О. Ольжич — у лавах національного підпілля. Багато талановитих митців не повернулися з війни (О. Гаврилюк, К. Герасименко, М. Шпак та ін.).

У перші дні війни поезія звертається до народу з клятвою й закликом, бойовим маршем і похідною піснею. Усенародного звучання набувають «Клятва» М. Бажана («Ніколи, ніколи не буде Вкраїна рабою німецьких катів!»), поезія П. Тичини («За все ми відплатим тобі»), М. Рильського («За землю рідну»), В. Сосюри («Ми переможемо»), Л. Первомайського («Я зростав на оцій непо


Українська література 1940-1950 рр.

До скарбниці української лірики 1941 р. увійшли вірші В. Сосюри, «Слово про рідну матір» і «Україні» М. Рильського, «Земля» Л. Первомайського, «Україно моя» А. Малишка.

Набули популярності вірші-листи, адресовані воїнам, землякам, співвітчизникам («Лист до земляків» В. Сосюри, «Відповідь бійцям на фронт» П. Тичини, «Летіть, орли» М. Бажана).

Одвічні проблеми буття й смерті порушено в ліро-епічних поемах М. Бажана «Данило Галицький», П. Тичини «Похорон друга», «Жага» та «Мандрівка в молодість» М. Рильського, «Мій син» В. Сосюри, «Полонянка» А. Малишка. Образ України митці уособлюють з рідною матір’ю, що надає цим творам особливої теплоти й ніжності, водночас глибини й сили синівського почуття.



Проза часів II Світової війни

Глибоким патріотизмом, вірою в перемогу пройняті романи, повісті й оповідання воєнної пори С. Скляренка, Л. Смілян- ського, Я. Баша, П. Панча, І. Сенченка та інших. У роки війни розквітнув талант О. Довженка як письменника. Такі оповідання, як «Ніч перед боєм», «Мати», повість «Україна в огні», «Повість полум’яних літ» засвідчили, що в особі О. Довженка вітчизняна література здобувала найсокровенніші уроки, винесені країною із поєдинку з фашизмом. Письменник уперше й відкрито заго­ворив про ціну тієї трагедії, що її пережив народ. У збірці оповідань Ю. Яновського «Земля батьків» змальовано сильні характери, виняткові події.

109 літераторів тодішнього складу Спілки письменників України протягом війни перебували в діючій армії та партизанських загонах. Понад 40 чоловік полягли смертю хоробрих, 19 з них стали героями Радянського Союзу.

Література повоєнних років

Література повоєнних років представлена творчістю Ю. Смо- лича, І. Ле, І. Багмута, Л. Смілянського, О. Донченка, Ю. Зба- нацького. Найвидатнішим явищем української прози в перші повоєнні роки став роман-трилогія Олеся Гончара «Прапороносці».

У другій половині 1940-х рр. українська проза широко відображає героїку відбудови й прагне правдивіше окреслити головну постать напруженої доби — людину-сучасника, що самовіддано працює в місті чи селі. Велику увагу критики й читачів у повоєнний час привернули перша й друга книги роману-хроніки М. Стельмаха «Велика рідня», «На нашій землі», «Великі перелоги», роман «Хліб і сіль». Твори О. Довженка — «Зачарована

Десна» (1956), «Повість полум’яних літ» (1957), «Поема про море» (1957) — цілісна ліро-епічна, героїко-романтична панорама життя українського народу XX ст.



2.2. Актуалізація опорних знань , випереджувальне завдання життєвий та творчий шлях Олександра Довженка (групи - біографи, історики, кінокритики, літературознавці.
БІОГРАФИ З’явився на світ Олександр Довженко 10 вересня 1894 року в селі Сосниці, на його околиці, що називалася В’юнище, на Чернігівщині (показують на карті) в родині неписьменних селян. Батьки мали аж 14 дітей, із них вижило тільки двоє – Сашко і Поліна, яка згодом стала лікарем.

У Сосниці створено меморіальний музей митця. На подвір’ї колишньої садиби скульптура стрункого замисленого хлопчини – юного Сашка. Звідси вирушив він у великий світ мистецтва.

Спочатку його стежина вела в місцеві школи (початкову, вищу). Учився добре, багато читав, аж мати часто сварила.

З 1911 року вчиться у Глухівському вчительському інституті, займається самоосвітою, потай читає заборонену українську літературу. Його з радістю чекали вдома на канікули: прибирали, варили смачний обід, пекли пироги з яблуками. Мама з цієї нагоди вдягала святкове вбрання – Сашка любила найбільше з усіх. Та його й не можна було не любити: ніжний, охайний, працьовитий, завжди усміхнений і добрий. Умів розмовляти з людьми.

Після закінчення інституту вчителює в Житомирі, Києві. Викладає фізику, географію, природознавство, історію, навіть гімнастику. Мріє про університетську освіту, про академію мистецтв.

Нарешті 1917 року вступив до Київського комерційного інституту на економічний факультет.



ІСТОРИКИ Революційні події в Україні захоплюють і його, він вірить у національне визволення рідного народу, намагається докласти і власних зусиль для досягнення довгоочікуваної свободи.

Стає вояком УНР, служить у петлюрівській армії. Нещодавно розсекречені документи з архівів ЦК ВКП(б) засвідчують, що органи ЧК у 1919 р. за антибільшовицьку діяльність присудили Довженка до ув’язнення в концентраційному таборі. Але про нього потурбувалась партія боротьбистів (щойно перед тим УПСР – Українська партія соціалістів-революціонерів, або есерів).

У 1920р. він разом із В.Елланом-Блакитним (лідером боротьбистів) приєднався до КП(б)У, з якої під час однієї з політчисток був виключений.

БІОГРАФИ Працює лектором при штабі Червоної дивізії. В Житомирі завідує партшколою, бере участь у підпільній боротьбі проти білополяків. У Києві працює секретарем губернського відділу наросвіти, комісаром Українського державного театру ім.Т.Шевченка.

1921р. – його послали за кордон на дипломатичну службу: Варшава, Париж, Лондон. У 1922-1923рр. живе в Берліні, обіймає посаду секретаря генерального консульства УРСР у Німеччині, приватно вчиться в майстерні відомого в Європі художника Віллі Еккеля.

У 1923р. повертається в Україну, до Харкова. Стає художником-ілюстратором, автором політичних карикатур.

ЛІТЕРАТУРОЗНАВЦІ Відвідує засідання «Гарту», невдовзі стає одним із засновників найпрогресивнішої на той час літературної організації письменників – ВАПЛІТЕ. Йому імпонує ідейно-естетична позиція її лідера М.Хвильового: вільний, самостійний шлях українського мистецтва, орієнтація на здобутки світової культури, а не російської. Такі погляди О.Довженка викладено в його статті «До проблеми образотворчого мистецтва», надрукованій у першому збірнику ВАПЛІТЕ 1926р.

КІНОКРИТИКИ 1926 рік – переломний у творчій долі О.Довженка. Юрій Яновський, тоді головний редактор «одеського Голівуду», залучає до роботи на ній і О.Довженка. уже 1926 р. Довженко створив за своїми сценаріями перші фільми: короткометражні комедії «Вася-реформатор» і «Ягідка кохання». Звісно, то були ще учнівські роботи. А от наступна стрічка «Сумка дипкур’єра» (1927) засвідчила про неабиякі мистецькі здібності режисера.

У 1928р. з’явилася «Звенигора», яка принесла Довженкові визнання і світову славу: з успіхом обійшов екрани багатьох країн світу. На нього звернула пильну увагу тодішня мистецька зарубіжна громадськість.

Наступний фільм «Арсенал» було створено за власним сценарієм режисера вже на Київській кіностудії, куди 1929р. перебрався О.Довженко. нині вона носить його ім’я, дам діє музей. І щороку квітне яблуневий сад, посаджений руками митця.

Світову славу О.Довженкові приніс його останній німий фільм «Земля» (1930).



БІОГРАФИ У цей час він одружується з акторкою, режисером його майбутніх стрічок Юлією Солнцевою. Разом вони роблять турне по Європі: в Берліні, Парижі, Лондоні, Празі демонструються фільми О.Довженка, відбуваються численні зустрічі з журналістами, кіномитцями, доповіді про нове мистецтво.

ІСТОРИКИ Кінофільм «Земля» інакше було сприйнять в Москві, тріумф цієї геніальної стрічки там був короткочасним. Партійними ортодоксами його трактовано як націоналістичний, шкідливий, бо надає перевагу біологічному над соціальним, до того ж у ньому відсутні чіткі класові характеристики. Задля збереження свого творчого кредо митець мусив робити відповідні висновки.

КІНОКРИТИКИ З великим зусиллям створює свій перший звуковий фільм «Іван», який з’явився на екранах 1932р. Хоча це був фільм на актуальну тоді тему індустріалізації, та автор зробився ще більш невгодним для партійних наглядачів за мистецтвом.

БІОГРАФИ 1933 рік. В Україні голод, насувається хвиля масових репресій. Та революція, в яку фанатично повірило багато митців, несподівано принесла гіркі наслідки. О.Довженко перебирається до Москви, а потім – на Далекий Схід.

КІНОКРИТИКИ Там збирає матеріал для майбутнього свого фільму: знайомиться з Сахаліном, тайгою, рікою Амур. Наслідком цієї романтичної подорожі став у 1935 році фільм «Аероград», що відповідає замовленню влади.

ІСТОРИКИ Довженко остаточно потрапляє в «пащу дракона», якою була тоталітарна система. Його нагороджують орденом Леніна у 1935 році, коли багатьох українських митців уже було репресовано… Отож, довіру партії та уряду мусить виправдовувати і надалі.

КІНОКРИТИКИ На київській кіностудії 1939 р. з’являється фільм О.Довженка за його ж сценарієм «Щорс» - про червоноармійського комдива, який мужньо загинув у боях з Армією УНР. Виконанням замовлення «на горі» були задоволені. Довженка залучають до важливих комісій і делегацій, відправляють на Західну Україну знімати кінохроніку «Звільнення». Все це свідчить про офіційну реабілітацію митця.

БІОГРАФИ З початком війни О.Довженко разом із Київською кіностудією, якою тоді керував, потрапляє до Уфи, невдовзі до Ашхабада. Добровольцем іде на фронт як кореспондент газети «Красная Армия». В політуправлінні Південно-Західного фронту йому присвоюють звання полковника. Бере участь у визволенні Харкова і Києва.

ЛІТЕРАТУРОЗНАВЦІ Цей період переломний у творчій долі митця, хоча й не несподіваний. У ньому інтенсивно розвивається письменник – з’являється низка публіцистичних статей, у фронтових газетах друкуються його оповідання «Незабутнє», «На колючому дроті», «Мати», «Воля до життя», «Ніч перед боєм», «Тризна», «Федорченко», «Перемога». Створює п’єсу «Потомки запорожців», починає вести «Щоденник», який є щемливою та болісною сповіддю художника, писати кіноповість «Зачарована Десна».

У 1943 р. Довженко завершує кіноповість «Україна в огні», яку Сталін заборонив друкувати і ставити за нею фільм. Страшний удар для митця! Але «Мовчки впасти і вмерти» він не хотів. Натомість створює «Повість полум’яних літ», яку 1961 р. екранізує Ю.Солнцева. то був своєрідний другий варіант «України в огні», в якому, щоб не дратувати можновладців, знято всі «гострі кути».



БІОГРАФИ У повоєнний час Довженкові не дозволяють вертатися в Україну, до останніх днів він живе в Москві. Працює членом редколегії сценарної студії, членом художньої ради на Мосфільмі, викладає у ВДІКу, читає лекції на режисерських курсах.

ЛІТЕРАТУРОЗНАВЦІ У 1948 р. пише п’єсу «Життя в цвіту», за якою невдовзі знімає красивий, ідеологічно правильний, але неправдивий в основі своїй фільм «Мічурін». У 1949 р. митець одержить за нього Державну премію, яка означала офіційну реабілітацію Довженка після «України в огні».

БІОГРАФИ Його магнітом тягнуло в Україну, насильницька ізоляція від рідного народу ставала дедалі нестерпнішою. Тому заходився працювати над новим кіносценарієм і кіноповістю «Поема про море» - йому випала можливість виїхати у довготривале творче відрядження на будівництво Каховської ГЕС.

КІНОКРИТИКИ Довженко домагався дозволу ставити фільм «Поема про море» на Київській кіностудії. Це був би черговий «офіційний» фільм. У 1958 р. Ю.Солнцева його завершить, а 1959 р. митцеві посмертно присуджена Ленінська премія.

БІОГРАФИ 29 листопада 1954 р. О.Довженко записав у щоденнику: «Трудно жити й творити без щастя. Я стомлений, знесилений душевно вкрай». Позаду в нього було надзвичайно тяжке життя. Спочатку воно минало в пошуках себе, а потім у постійному виборюванні свого місця під сонцем ціною непоправних втрат творчої свободи, власного голосу. Неспокійне, зболене серце митця вже не витримувало розлуки з Україною, постійних цькувань з боку недругів, тиску чиновництва, не витримувало дисгармонії, жорстокості та абсурдності світу.

25 листопада 1956 р. далеко від України, в чужій Москві, серце О.Довженка зупинилося.



2.4. Словникова робота (записати в зошит).

Кіноповість (грецьк. kineo — рухаю) — твір кіномистецтва, сюжет якого порівняно складний, базується на цілій низці подій і в якому досягається епічна широта охоплення зображуваної дійсності. Разом із тим у другій половині XX ст. набуло поширення інше значення цього терміна: наголос переноситься із слова «кіно» на слово «повість». Так, кіноповістю називають сценарій, зумисним чином перероблений для читання (при переробці вилучаються специфічні кінематографічні терміни, розширюються діалогічні сцени, уводяться ліричні відступи, граматичний теперішній час змінюється минулим тощо). Окрім того, кіноповістю називають повість, що створена із свідомою орієнтацією на певні кінематографічні прийоми оповіді (подрібнення дії на короткі епізоди, лаконічність діалогу та авторських пояснень, монтажний характер епізодів тощо).

Публіцистичність — це певна тенденція, певна манера письма, певні стильові особливості, властиві як звичайній інформації, так і науковим працям, і творам художньої літератури. Публіцистичність — це якість, що може бути притаманна творові будь-якого роду й жанру. Поняття публіцистичності органічно охоплює широке суспільне звучання, проблемність, тенденційність, полемічність і специфічну, притаманну публіцистиці образність.

2.5. Аналіз кіноповісті «Україна в огні»

1. Історія створення кіноповісті, її доля та композиція. (доповідь групи істориків).

Над кіноповістю «Україна в огні» Олександр Довженко працював у 1942 та1943 роках: влітку 1942 року він скомпонував перші варіанти кіноповісті, а у 1943 році завершив роботу. Так само швидко був знятий фільм, але замість визнання і вдячності кіноповість та фільм були осуджені й заборонені. Фільм взагалі не вийшов на екрани (досі його єдиний примірник знаходиться в архівах московського держфільмофонду), а кіноповість уперше опублікована вже після смерті письменника у 1966 році, тобто через 23 роки після її написання. Майже за всі фільми О. П. Довженка критикували, але такого терору, такої тотальної наруги, як за «Україну в огні» він ще не зазнавав.

Твір «Україна в огні» скомпонований із 50-ти епізодів-картин, кожний з яких постає кричущою правдою про жахи війни. Події відбуваються в Україні, зокрема в селі Тополівці, деякі в Німеччині. У центрі твору – трагічна доля хліборобської родини Лавріна Запорожця, яка уособлює долю всього українського народу, зганьбленого, розтоптаного окупантами. У творі чимало ліричних відступів, роздумів про історичну долю України, про український народ у цій страшній війні. О. П. Довженко заговорив про Україну стривоженим голосом відданого сина. Герої твору – люди однієї епохи, воєнного лихоліття, але різняться своїми ідеями та життєвою метою. Лаврін Запорожець, його дочка Олеся, Христина Хутірна, Василь Кравчина прагнуть вижити, перемогти ворога; старий фон Крауз та його син Людвіг - загарбати, завоювати, підкорити; зрадник Григорій Заброда - пристосуватися, прислужитися, помститися.

2. Виступ учасника дослідницької групи.

Висловити думку, наскільки О. П. Довженко був правдивий у зображенні війни.

Якщо звернутися до уроків історії, щоб дати відповідь на запитання, наскільки Довженко був правдивим у зображенні війни, то можна ствердно сказати, що він був нещадно правдивим у зображенні подій війни. Про це свідчать епізоди неприкрашених картин відступу радянських військ, про які ми читали. Свідчить також те, що в кіноповісті, як і в житті немає ідеального героя. На сторінках кіноповісті правдиво зображено поведінку жінок, зрадників, прокурора, завуальований прояв ставлення до «вождя всіх народів колишньої держави Радянський Союз», не звучить йому величальна ода у Довженковому творі, немає звеличення ролі компартії, як керівної і спрямовуючої сили. А це було однією з причин обурення владної верхівки не лише твором, але і його автором, бо виокремити Україну, заговорити про неї стривоженим голосом відданого сина – це була страшна крамола в ті часи.



3. Виступ учасника дослідницької групи. Пояснити назву твору.

«Україна в огні» була повстанням Довженка на захист українського народу, чиїм сином він себе кожну хвилину почував. Предметом твору є Україна і українська людина. Довженко не назвав кіноповість «Радянська Україна» чи «Червона Україна», а саме «Україна в огні». Її доля вирішується не в Кремлі і не в Берліні, а на колючому дроті концтабору біля села Тополівка, де зчепились між собою два українці: куркуль Григорій Заброда і голова колгоспу Лаврін Запорожець. А ще можна пояснити назву кіноповісті словами Лавріна Запорожця та Василя Кравчини. Лаврін Запорожець, батько п’ятьох синів, звертаючись до народних месників, не запитує, а з пекучим болем і гіркотою відповідає: “Хіба те, що сталося зі мною, з селом, не тяжче смерті у сто крат?» І перед духовним зором партизан «виникла раптом вся Україна в огні. А Василь Кравчина говорить: «Нас багато. Нас мільйони. Мільйони, що пройшли через вогонь страждань, прокурених і просмажених у боях і непогодах». Отже, це розповідь про учасників великих подій, живу грізну історію, про людей, які пройшли з боями через усю Україну, звільняючи її.



4. Аналіз кіноповісті за поданим планом.

7. Хто представляє ворогів у кіноповісті?

6. Як порушується у творі проблема національної самовідданості людини та народу?

3. Яке місце відводить О. П. Довженко у кіноповісті Лаврінові Запорожцю та Григорію Заброді? Дати оцінку їхнім діям та вчинкам.

4. Які почуття у вас викликає Олеся Запорожець та Христина Хутірна?

2. Які проблеми порушує Олександр Довженко в кіноповісті «Україна в огні»?

5. Чому серед українців були зрадники?

1. З’ясувати тему, ідею та жанр твору.

8. Як закінчується кіноповість?

Тема кіноповісті: це художній літопис про найтрагічніший період війни, коли наші війська тимчасово змушені були покидати рідні землі, про чорні дні окупації, про багатий і славний рід Лавріна Запорожця та його участь у війні, про партизанську боротьбу.

Ідея кіноповісті: звеличення мужності українського народу в роки Другої світової війни, віра в майбутнє народу України.

Жанр твору – історична, гостропроблемна кіноповість, сповнена глибокого філософського змісту.

Проблематика:

  • Проблема національної самовідданності людини і народу.

  • Проблема показу трагедійності тогочасних подій.

  • Проблема цінності загальнолюдських ідеалів.

  • Проблема дезертирства, зрадництва.

  • Морально-етичні проблеми.

  • Філософська проблема.

Яке місце відводить О. П. Довженко у кіноповісті Лаврінові Запорожцю та Григорію Заброді? Дати оцінку їхнім діям та вчинкам.

- Лаврін Запорожець і Григорій Заброда – люди однієї національності, одного народу, землі, але доля розвела їх по різні боки барикад.

- На мою думку, О. П. Довженко Лаврінові Запорожцю відводить центральне місце. Незважаючи на страшні картини боїв і страждань, змальовані автором, кіноповість «Україна в огні» залишає світлі враження завдяки зворушливому сімейному мотивові, який нагадує Шевченків твір «Садок вишневий коло хати…». За святковим столом зібралася дружна родина Запорожців, щоб відсвяткувати день народження матері. Уже вкотре лунає улюблена материна пісня «Ой піду я до роду гуляти. А у мене увесь рід багатий…». На чолі роду - голова колгоспу Лаврін Запорожець, мати Тетяна Запорожчиха, їхні сини: Роман – лейтенант прикордонних військ, Іван – артилерист, Савка – чорноморець, Григорій – агроном, майстер урожаю, Трохим – рільник, щасливий батько п’ятьох дітей. А ще дочка Олеся – всьому роду втіха, і пасічник дід Демид, колишній чорноморець.

Дружну роботящу родину розсіяла війна. У перші дні війни вона забрала життя в сміливого, але нерозважливого Савки, поранила матір, кинула у вир боїв синів. Батька Лавріна Запорожця чекало гірше за смерть – звинувачення у зрадництві, бо він на прохання громади став старостою. Примушував людей орати землю, тягнучи ярмо замість коней – щоб зліші були, не корилися ворогові та йшли в партизани. Склав список найкращих сільських парубків та дівчат для відправки в Німеччину, подавши при цьому знак партизанам, які могли визволити молодь. Але знайшовся зрадник поліцай Павло Хуторний, який служив німецькій владі, - і ось уже Запорожець за колючим дротом концтабору.

- Не може бути байдужим читач, як автор описує епізод смертельного двобою Лавріна Зопорожця і Григорія Заброди. Левчиха принесла вузлик з картоплею, хлібом і гниличками, щоб поїв Лаврін, бо після тортур був зовсім обезсиленим, але не дотягнулась до нього рука Запорожця, бо Левчиха була вбита Забродою. Відважний Запорожець закрутив порвану дротину на жилавій шиї Заброди у смертний вузол, а коли в цей момент з’явився Людвіг Крауз і за вбивство Заброди прострелив Лаврінові Запорожцю обличчя своїм маузером, Запорожець вбив одним ударом кулака молодого офіцера. Лаврін Запорожець кликав полонених бійців йти вперед (зачитування цитати на стор. 125 тексту твору) .

Які почуття у вас викликає Олеся Запорожець та Христина Хутірна?

- Важку дорогу приниження, поневіряння, фізичного і морального болю пройшли Олеся і Христя. До війни Олеся була вродливою дівчиною, всьому роду Запорожців гордість та втіха. Є у творі незвичайно смілива сцена, не властива українській літературній і моральній традиції, коли Олеся, не бажаючи бути погвалтованою кимось з окупантів, свідомо пропонує себе першому з наших воїнів, що відступають (ним виявився Василь Кравчина). Мені важко судити про її вчинок, але аморальним його не можна назвати. Її вивезли до Німеччини, як тисячі інших українських дівчат, але вона втікає, її несла на схід «мудра невмируща воля до життя роду, оте велике й найглибше, що складає в народі його вічність». Лиха година поносила її по німецьких полонах. І хай ніхто не питає, якою ціною добралася Олеся додому. «Вона була вже не красива, не молода, не чорнява. У неї було сиве волосся і брудні вимучені руки , з усіма слідами холоду, голоду, лісу, байраків, земляних ям і нужди». Олеся була щасливою, бо після бою за село Тополівку вона знову зустріла свого судженого Василя Кравчину. І тепер вона як берегиня роду проводжає на війну свій рід. Хоч не було матері, діда Демида, Савки та Григорія і хата була спалена, Лаврін Запорожець, брати Роман та Іван, Василь Кравчина та Олеся знову співали улюблену материну пісню «Ой піду я до роду гуляти».

- Трагізмом пройнятий образ Христини Хутірної. Її вивезли теж до Німеччини як рабиню. Тричі втікала Христя з поїзда. Втікаючи останній раз, Христя перепливла річку і так врятувалася, вимушена була стати дружиною італійського офіцера Пальми, який врятував її. За це її судять, називають устілкою, нагадують про дівочу гідність. Полемізуючи з прокурором Лиманчуком про національну свідомість, вона дає відповідь прокурорам і суддям: «Чому в нашому районі ви міряли наші чесноти дівочі на трудодні і на центнери буряків. Мене життя вже так покарало, що більшої кари й не придумаєш». Її душевний біль зрозумів Роман Запорожець. Христя йде в партизанський загін, щоб мстити ворогам за завдані кривди. Як на мене, то я не вважаю, що Христя вчинила злочин і моральної межі вона не переступила також.


  • Чому серед українців були зрадники?

- Про це чітко сказано в діалозі фон Крауза з його сином Людвігом Краузом. (зачитування уривка на стор. 10 «Вибрані твори»).

  • Як порушується у творі проблема національної самовідданості людини та народу?

- Велике горе народу війна висвітлило людські душі. І стало видно, у кого вона яка. Лаврін Запорожець, Роман Запорожець, Василь Кравчина ризикують своїм життям, щоб урятувати країну, а Григорій Заброда зрадив народ, виконуючи обов’язки німецького начальника поліції.

Я буду розповідати про Василя Кравчину, бо, на мою думку, його образом порушується багато проблем твору, а також проблема національної самовідданості людини та народу.

Це рядовий танкіст з-під Кам’янця-Подільського, не байдужий до долі рідного краю. Він пройшов шлях від рядового танкіста до капітана. Вражає мене епізод його одруження з Олесею Запорожець, коли він дав обіцянку не забути її та визволити Тополівку. Разом з воїнами він рушає на схід. Василь сміливий і рішучий воїн, мав декілька поранень, був опечений і товариші витягали його з палаючого танка через люк, не один раз хірурги різали його пошматоване тіло, стулювали його кістки, зшивали його. Він розумів обов’язок воїна і кожного разу перед ним був образ Олесі, котрій дав слово визволити її. Особливу мужність він проявив у бою за визволення Тополівки. Сім разів сходились воїни з противником, сім найтяжчих німецьких атак одбили вони вщент. Перед останнім боєм він нагадав бійцям: «Ми б’ємось за те ,.чому нема ціни у всьому світ, - за Вкраїну, за чесний український народ, що не знайшов собі в століттях Європи людського життя на своїй землі, за народ розторганий, роздертий.» Бійці вірили своєму командиру. Рідна батьківська земля умножила їх гнів і силу бойового запалу і дорожили вони кожною секундою. А як величали бійці артилеристів Кравчини, як раділи перемозі. Всі були такі щасливі, що навіть забули про свої рани. І знову зустрілись закохані Василь Кравчина і Олеся Запорожець біля криниці на очах у всього села. Ця зустріч для всіх. Це торжество всеперемагаючого життя.

- Потрібно згадати також Романа Запорожця, Мину Товченика, Купріяна Хутірного. Це були люди, не байдужі до долі народу. Роман Запорожець зі зброєю в руках від початку і до кінця захищав Україну, Мина Товченик – людина літня, але дуже винахідлива, декілька разів смерть стояла біля нього, але він знаходив вихід, щоб урятуватися і не видати нікого. Купріян Хутірний не впустив до хати своїх синів-дезертирів, які повернулися з війни. До самої смерті направляв їх на правильний шлях.

- Гарні спогади залишає також жінка Левчиха. Коли вона довідалась, що Лаврін Запорожець у концентраційному таборі, вона принесла йому вузлик з харчами, щоб поїв, бо розуміла, що після жорстокого його катування німцями, Лаврінові потрібні сили. Ризикуючи життям, Левчиха була вбита зрадником, поліцаєм Григорієм Забродою.


  • Хто представляє ворогів у кіноповісті?

- Це Еріх фон Крауз та його син Людвіг. Вони постають як символи німецького панування на нашій землі Він та його солдати воювали за обіцяні Гітлером 45 гектарів української землі, тому нищили й палили без жалю, завойовуючи для себе чорноземний простір. Знайомлячи сина Людвіга з історією свого одвічного ворога, він виголошує болючу істину: «У них від слова «нація» залишився тільки прикметник. У них немає вічних істин. Тому серед них так багато зрадників». Це була гостра неприхована правда про наш народ, у цьому він був безумовно правий. Фон Крауз жорстоко помстився за смерть свого сина Людвіга, спаливши повністю село Тополівка: клали цілі родини додолу вряд і стріляли, підпалюючи хати. Вішали регочучи, ганялись за жінками, однімали дітей у них і кидали в огонь. Жінки, щоб не жити, кидались з розпачу в огонь услід за дітьми і згорали в полум’ї страшного німецького суду. Партизанським загоном Романа Запорожця схоплено німецького полковника фон Краузе, його судять. Помилковою була ставка полковника на внутрішньо національний розкол українців. Я хочу зачитати монолог Лавріна Запорожця, звернений до полоненого фон Крауза: «Зрадника гадав ти знайти в батькові синів-комуністів. Думав посіяти ворожнечу, поживитися на домашніх наших помилках? На недоїмковості чиновників наших заробити хотів? Ні, підла собако, ніколи! Чуєш? Ніколи! Погані ми були історики? Прощати не вміли один одному? Національна гордість не виблискувала в наших книгах класової боротьби? Почекай, засяє, та так засяє на весь добрий людський світ, що осліпнуть від заздрощів навіки всі твої фашистські нащадки».

- Хочу сказати, що фашистів Олександр Довженко змальовує, як жорстоких бездушних людей. Як тільки німці увійшли в Тополівку, вони вели себе як нелюди, чинили безчинства на кожному кроці. Німецький солдат вибив двері ногою і увійшов до хати. Фашисти різали свиней, корів, пили молоко в селянських хатах і тут же вбивали жінок регочучи. Ось один з прикладів:

- Скажи, матко, за кого ти - за Гітлера чи за Сталіна? - спитав німецький солдат літню жінку,одірвавшись від глечика з молоком.

- Як хочете, голубчику, вбийте мене, тільки мені Сталін краще. І допивши молоко, він витяг з кишені револьвер і застрілив жінку.

А чим завинив літній чоловік Демид Пасічник, якого повісили німці? А чим завинили маленькі діти, яких силою виривали у матерів і кидали у полум’я вогню. Хіба можна було тримати людей цілу добу по горло у холодній воді, коли вибирали старосту.

- Коли молодь відправляли до Німеччини на роботи, 6 матерів впали на рейки, щоб зупинити потяг. Але потяг не зупинився і поїхав по живих людях, грав оркестр, а в людей стріляли для порядку.



  • Як закінчується кіноповість?

- Торжеством роду та народу об’єднаної нації.

Після великого бою за Тополівку знову зустрічаються Олеся Запорожець та Василь Кравчина. Ця зустріч для всіх – торжество всеперемагаючого життя.


ІІІ. Підбиття підсумків.

3.1 Вправа «Мікрофон»: 1. Яке ваше ставлення до оцінки кіноповісті «Україна в огні» Сталіним? 2. Зробіть висновки щодо проблемного питання уроку.

3.2. Домашнє завдання.
Інструкція

до практичного заняття

Тема Українська література 40-50-х років ХХ ст. Загальні зауваження до характеристики літературного процесу. Олександр Довженко. Загальний огляд творчості. Кіноповість „Україна в огні”: відображення у творі найтрагічніших сторінок історії вітчизняної війни в Україні; уособлення долі українського народу в образах родини Запорожців; жанрова специфіка твору.

Мета заняття Ознайомитися з літературою воєнного й повоєнного періоду; опрацювати творчу біографію О. Довженка; розглянути кіноповість Олександра Довженка «Україна в огні»; удосконалювати вміння аналізувати літературний твір у єдності змісту і форми за кіноповістю О. Довженка «Україна в огні», визначати проблеми, які порушуються у творі, характеризувати образи твору, висловлювати роздуми над долею героїв твору та долею митця; розвивати творчу уяву і аналітичне мислення, монологічну мову; виховувати почуття національної.

Обладнання аудіо-, відеозаписи, портрет письменника, видання твору, ілюстрації, інтернет-ресурси, роздатковий матеріал. (слайдові презентація)

ТЗН: мультимедійний проектор.
Хід роботи

І. Підготовча частина.

1. Організаційний момент. Мотивація навчальної діяльності.



ІІ. Основна частина.

2.1. Вступне слово викладача. Українська література 1940-1950 рр.

2.2. Актуалізація опорних знань , випереджувальне завдання життєвий та творчий шлях Олександра Довженка (групи - біографи, історики, кінокритики, літературознавці.

2.3. Робота в парах. Рольова гра «Інтерв’ю письменника» (випереджувальне завдання для групи кореспондентів та автора).

2.4. Словникова робота (записати в зошит).

Кіноповість (грецьк. kineo — рухаю) — твір кіномистецтва, сюжет якого порівняно складний, базується на цілій низці подій і в якому досягається епічна широта охоплення зображуваної дійсності. Разом із тим у другій половині XX ст. набуло поширення інше значення цього терміна: наголос переноситься із слова «кіно» на слово «повість». Так, кіноповістю називають сценарій, зумисним чином перероблений для читання (при переробці

вилучаються специфічні кінематографічні терміни, розширюються діалогічні сцени, уводяться ліричні відступи, граматичний теперішній час змінюється минулим тощо). Окрім того, кіноповістю називають повість, що створена із свідомою орієнтацією на певні кінематографічні прийоми оповіді (подрібнення дії на короткі епізоди, лаконічність діалогу та авторських пояснень, монтажний характер епізодів тощо).



Публіцистичність — це певна тенденція, певна манера письма, певні стильові особливості, властиві як звичайній інформації, так і науковим працям, і творам художньої літератури. Публіцистичність — це якість, що може бути притаманна творові будь-якого роду й жанру. Поняття публіцистичності органічно охоплює широке суспільне звучання, проблемність, тенденційність, полемічність і специфічну, притаманну публіцистиці образність.

2.5. Аналіз кіноповісті «Україна в огні»

1. Історія створення кіноповісті, її доля та композиція. (доповідь групи істориків).

2. Виступ учасника дослідницької групи.

Висловити думку, наскільки О. П. Довженко був правдивий у зображенні війни.

3. Виступ учасника дослідницької групи. Пояснити назву твору.

4. За поданим планом аналіз кіноповісті.

7. Хто представляє ворогів у кіноповісті?

6. Як порушується у творі проблема національної самовідданості людини та народу?

3. Яке місце відводить О. П. Довженко у кіноповісті Лаврінові Запорожцю та Григорію Заброді? Дати оцінку їхнім діям та вчинкам.

4. Які почуття у вас викликає Олеся Запорожець та Христина Хутірна?

2. Які проблеми порушує Олександр Довженко в кіноповісті «Україна в огні»?

5. Чому серед українців були зрадники?

1. З’ясувати тему, ідею та жанр твору.

8. Як закінчується кіноповість?

ІІІ. Підбиття підсумків.

ІІІ. Підсумок заняття.

3.1 Вправа «Мікрофон»: 1. Яке ваше ставлення до оцінки кіноповісті «Україна в огні» Сталіним? 2. Зробіть висновки щодо проблемного питання уроку.



3.2. Домашнє завдання.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка