Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад донецький національний технічний університет



Сторінка4/15
Дата конвертації02.04.2016
Розмір4.06 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15
Тема 4. Організація навчального процесу в системі підготовки спеціалістів з менеджменту організацій
План

  1. Навчально-методичний комплекс за спеціальністю «Менеджмент організацій».

  2. Навчальний графік, робочі програми і тематичні плани.

  3. Організація аудиторної роботи зі студентами.

  4. Організація праці викладача.

  5. Роль кафедри в управлінні навчальним процесом.

1. Навчально-методичний комплекс за спеціальністю «Менеджмент організацій»

Організаційно-методичне забезпечення навчального про­цесу ґрунтується на розробленні навчально-методичного ком­плексу спеціальності і відповідних дисциплін, який включає:



  • типові і робочі навчальні плани;

  • типові і робочі навчальні програми за всіма нормативними і вибірковими навчальними дисциплінами;

  • план наскрізної підготовки спеціалістів;

  • календарні графіки аудиторної та поза аудиторної роботи студентів;

  • програми навчальної і виробничої практик;

  • підручники і навчальні посібники;

  • методичні матеріали і завдання до семінарських, практич­них і лабораторних занять;

  • індивідуальні семестрові завдання для самостійної роботи студентів з навчальних дисциплін;

  • методичні матеріали з виконання курсових і випускних (дипломних) робіт;

  • контрольні роботи з навчальних дисциплін для перевірки рівня засвоєння студентами навчального матеріалу;

  • методичні матеріали з проведення державних іспитів і за­хисту випускних (дипломних) проектів (робіт).

Усі ці документи повинні відповідати державному стандарту освіти України.

Зміст освіти — це науково обгрунтована система дидактич­ного і методичного оформлення процесу формування знань, вмінь і навичок, а також досвіду творчої діяльності особистості у відповідності з освітніми і кваліфікаційними рівнями.

Зміст освіти визначається освітньо-професійною програмою підготовки, освітньо-кваліфікаційною характеристикою, стру­ктурно-логічною схемою підготовки, навчальними програмами дисциплін, іншими нормативними документами і відобража­ється у відповідних підручниках, навчальних посібниках, ме­тодичних матеріалах, дидактичних засобах при організації на­вчального процесу.



Освітньо-професійна програма (ОПП) підготовки фахівців — це перелік нормативнихj вибіркових навчальних дисциплін із ви­значенням обсягу годин, відведених для їх вивчення, а також форм підсумкового контролю знань, вмінь та навичок студентів.

Освітньо-кваліфікаційна характеристика (ОКХ) — це основ­ні вимоги до професійних якостей, теоретичних знань, виробни­чих вмінь та навичок фахівців, які відповідають визначеному освітньому рівню і необхідні для успішного виконання професій­них обов'язків.

Структурно-логічна схема підготовки — це наукове і мето­дичне обґрунтування процесу реалізації освітньо-професійної програми підготовки.

Зміст освіти складається з нормативної і вибіркової частин. Но­рмативна частина визначається відповідним державним стандар­том освіти, вибіркова частина — вищим навчальним закладом.



Державний стандарт освіти — це сукупність норм, що ви­значають вимоги до відповідного освітнього (кваліфікаційного) рівня. У відповідності до державного стандарту навчання студен­тів ведеться за навчальним планом, що складається на підставі типового навчального плану, затвердженого Міністерством осві­ти і науки України.

Навчальний план— це нормативний документ, що визначає перелік і обсяг нормативних і вибіркових навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення, конкретні форми проведення навчаль­них занять і їх обсяг, графік навчального процесу, форми і спосо­би проведення поточного і підсумкового контролю.

Перелік дисциплін, розподіл їх за семестрами, час, відведений на їх викладання, визначається залежно від спеціальності, спеціа­лізації, кваліфікації майбутнього фахівця, а також від загальної тривалості часу навчання.

Для конкретизації планування навчального процесу на кож­ний навчальний рік складається робочий навчальний план. Нор­мативні навчальні дисципліни визначаються державним стандар­том освіти. Дотримання їх назв і обсягу є обов'язковим для навчального закладу. Вибіркові навчальні дисципліни вводяться для поглибленої підготовки фахівців у визначеній сфері діяльно­сті, ефективного використання можливостей конкретного навча­льного закладу.

Розподіл дисциплін за навчальним планом йде з сферами: за­гальноосвітні, технологічні, соціально-економічні і гуманітарні, професійні (спеціалізовані) дисципліни. Загальноосвітні дисцип­ліни повинні займати до 15 % обсягу всіх дисциплін, технологіч­ні (відповідно до галузевої спрямованості) — 15—20 %, загаль­ноекономічні — 22 %.

Навчальним планом визначаються форми аудиторної, само­стійної та індивідуальної роботи студентів: лекції, практичні, ла­бораторні і семінарські заняття, самостійні та індивідуальні за­няття, курсові роботи (проекти), практики, підсумковий контроль знань студентів, дипломні (випускні) роботи, державні іспити. При цьому зазначається кількість навчального часу для засвоєння певного обсягу навчального матеріалу з урахуванням нормативів використання часу.

2. Навчальний графік, робочі програми і тематичні плани

Навчальний графік— це інформаційно-розпорядчий документ, який визначає порядок і терміни проведення всіх видів навчальних занять у відповідності до навчального плану. Графік навчального процесу формує декан на основі навчального плану і

закріплення дисциплін за кафедрами. Його доцільно формувати відповідно до кадрових можливостей вузу і наявності навчальних аудиторій.

Графік може коригуватися залежно від зовнішніх факторів: зміни умов проходження практики, роботи інфраструктури вузу (заповнюваності бібліотек, достатності місць у гуртожитках) та ін. При цьому викладач повинен мати гнучкі форми викладання матеріалу з урахуванням забезпеченості бібліотеки навчальними і методичними посібниками, наявності технічних засобів навчан­ня, програмного і комп'ютерного забезпечення, можливості дис­танційного навчання тощо.

Місце і значення навчальної дисципліни, її загальний зміст і вимоги щодо знань і умінь визначаються навчальною програ­мою дисципліни. Навчальна програма — це нормативний доку­мент, який визначає зміст дисципліни, методи аудиторної, само­стійної та індивідуальної роботи студентів, форми контролю знань, а також відповідні літературні джерела для досягнення високої продуктивності навчального процесу. Типові навчальні програми розробляє науково-методичний центр вищої освіти разом з педагогічними колективами провідних вищих навчаль­них закладів. Для кожної навчальної дисципліни, що входить до освітньо-професійної програми підготовки, на підставі типової програми дисципліни і навчального плану вищим навчальним закладом (відповідною кафедрою) складається робоча навчаль­на програма дисципліни, що є нормативним документом вищого навчального закладу.

Історично склалося два способи побудови навчальних про­грам. Один з них одержав назву концентричного, інший — ліній­ного. Відповідно до концентричного способу спочатку визнача­ється концептуальна одиниця базового навчального матеріалу певної дисципліни. Потім цей навчальний матеріал повторюється на кожному змістовному елементі вивчення курсу, але в більш розширеному вигляді. Наприклад, на початку викладання дисци­пліни викладач визначає проблему — оптимізація структури кад­рового складу підприємства. Далі, протягом вивчення змістовних модулів дисципліни, основна увага концентрується на даній про­блемі і визначаються складові її вирішення. За цим способом де­тальніше враховуються індивідуальні здібності студентів, але сповільнюється темп навчання. Сутність лінійного способу поля­гає у тому, що матеріал кожного наступного змістовного модуля дисципліни є логічним продовженням того, що вивчалося на по­передніх тематичних блоках. Обидва способи поширені у викла ацькій практиці і знаходять своє відображення залежно від осо­бливостей навчального курсу та стилю викладання.

Робоча навчальна програма дисципліни включає виклад конк­ретного змісту дисципліни, послідовність її вивчення, організа­ційні форми навчання, форми і способи поточного і підсумкового контролю, літературні джерела і технічні засоби навчання. Стру­ктурні складові робочої навчальної програми дисципліни: тема­тичний план, завдання для самостійної і індивідуальної роботи, методи поточного і підсумкового контролю, перелік навчально-методичної літератури і технічних засобів навчання. Робочі про­грами затверджуються спочатку на кафедрі, а потім методичною комісією факультету.

Кожен навчальний заклад, самостійно формуючи навчальний план, повинен дотримуватися загальних вимог і орієнтуватися на типовий перелік дисциплін, коригуючи його відповідно до галу­зевої спрямованості і регіональної специфіки.

Від перших до старших курсів, звичайно, скорочується кіль­кість теоретичних занять, збільшується кількість і тривалість практичної підготовки. Термін канікул складає орієнтовно шість тижнів на рік — два тижні взимку і чотири тижні влітку. Кіль­кість іспитів не повинна бути більше п'яти в одному семестрі.

Відповідно змісту дисциплін, що викладаються, на перших курсах передбачається вивчення загальних наукових і гуманітар­них дисциплін. На старших курсах переважають професійно-орієнтовані і спеціалізовані дисципліни.

Кількість курсових робіт (проектів) і розрахункових робіт розподіляється рівномірно за часом навчання (крім останнього курсу, коли йде підготовка до дипломної роботі), а на практику планується приблизно третина навчального часу.

Робоча програма складається ведучим викладачем дис­ципліна.

Технічні засоби навчання


  1. Епідіаскоп для демонстрації слайдів.

  2. Комп'ютер для використання прикладних програм тесту­вання студентів; обробки матеріалу результатів модульно-рейтингового навчання.

Відеосистема для демонстрації навчальних відеофільмів і з прив'язкою до конкретного потоку студентів, для яких викладається дана

  1. проведення ділових ігор.

Для оптимізації навчального процесу необхідно складати структурно-логічну схему узгодження дисципліни, що виклада­ється, з іншими дисциплінами. До робочої проірами бажано до­давати листок узгодження змісту цієї робочої програми з викла­дачами, які раніше викладали профільні дисципліни, а також дисципліни, які викладаються паралельно з нею.

Останнім етапом розроблення тематики і змісту курсу, що ви­кладається, є складання тематичного плану. Тематичний план являє собою тематику лекцій і практи­чних (семінарських) занять . При цьому в кожній лекції формулюються питання відповідно до кількості годин, відведених на цю тему в робочій програмі. Бажано, щоб одна лекція бу­ла розрахована на дві академічні години (1 пара) і складалася з трьох тематичних питань, а семінарське заняття включало на більш п'яти проблемних питань.



3. Організація аудиторної роботи зі студентами

На основі навчальної діяльності (пізнавальної, творчої, наукової, самостійної тощо) у студентів з'являється визначене ставлення до різних навчальних предметів. Щоб студенти успіш­но оволоділи знаннями, вміннями та навичками, викладачеві не­обхідно організувати навчальний процес у відповідності до су­часних принципів мотивації і потреб особистості. Основними факторами, які мотивують студентів до високопродуктивної на­вчально-творчої діяльності, є: важливість предмета для профе­сійної підготовки і усвідомлення теоретичної та практичної зна­чущості тематики занять; усвідомлення студентом найближчих і кінцевих цілей навчання; висока педагогічна майстерність викла­дання дисципліни (емоційна форма викладання навчального ма­теріалу, демонстрація викладачем перспективних напрямів роз­витку наукових ідей у певній галузі, вирішення завдань, що

створюють проблемні ситуації в структурі навчальної діяльнос­ті); особистісні взаємовідносини (антипатія чи симпатія) з викла­дачем даного предмета тощо.

Для ефективного взаєморозуміння між студентами і виклада­чем педагог повинен знати психологічну структуру студентської аудиторії. Адже кожна студентська група поділяється на нефор­мальні підгрупи за визначеними інтересами і має своїх неформа­льних лідерів. Викладачеві доцільно їх знати і вміти з ними взає­модіяти. Крім того, студент як особистість має свою психоло­гічну структуру, основними компонентами якої є спрямованість, можливості, характер, темперамент.

Психологи і викладачі-практики виділяють такі типи студен­тів: «негативісти» (все сприймають негативно); «позитивісти» (намагаються завжди підтримати викладача); «мовчуни», «все­знайки», «багатослівні». При цьому викладачеві необхідно вра­ховувати темперамент студента, його рівень загальної освіченості і вихованості, здатності до творчого пошуку та інші фактори. Відповідно до цих аспектів викладач будує свої взаємовідносини зі студентами і налагоджує аудиторну роботу. З метою удоскона­лення педагогічної майстерності викладачеві бажано вивчати фо­рми і методи проведення занять іншими лекторами, урізноманіт­нювати способи ділових контактів з аудиторією.

Викладач як організатор освітнього середовища повинен за­безпечити необхідні умови навчального процесу, щоб студенти мали можливість навчатися ритмічно і самостійно, постійно по­повнюючи свої знання. Бажано постійно вивчати потреби студе­нтів, їх прагнення і мотиви діяльності. Вивчати громадську дум­ку в процесі проведення аудиторних занять можна такими способами: спостереження (помічати схвальні репліки, відгуки, негативні емоції, відволікання від занять, наявність запитань сту­дентів); анкетування (рекомендується проводити на початку, усередині та після закінчення курсу). При цьому доцільно визна­чити погляди студентів за такими питаннями: відповідність на­вчального матеріалу тематиці курсу; значущість дисципліни у фаховій підготовці; характер викладання матеріалу (логіка, темп, емоційність, визначення головних питань); загальна характерис­тика особистості викладача (ерудиція, доброзичливість, культура мовлення тощо).

Навчальний процес у вищих навчальних закладах здійснюєть­ся в таких формах: навчальні заняття; самостійна робота; практи­чна підготовка; контрольні заходи. Основними видами навчаль­них занять у вищому навчальному закладі є: лекції, практичні і

семінарські заняття, індивідуальні заняття, консультації. Інші ви­ди навчальних занять визначаються залежно від цілей і змісту навчання у порядку, встановленому вищим навчальним закладом. Законом України «Про вищу освіту» (ст. 50) передбачається ві­льний вибір методів та засобів навчання в межах затверджених навчальних планів.



4. Організація праці викладача

Робочий час викладачів вищих навчальних закладів III—IV рівнів акредитації відповідно до «Положення про органі­зацію навчального процесу у вищих навчальних закладах», за­твердженого наказом Міністерства освіти і науки України (№ 161 від 2 червня 1993 p.), визначається обсягом їх навчальної, мето­дичної, наукової й організаційної роботи.

Обсяг навчальних занять, доручених для проведення конкрет­ному викладачеві, виражений в облікових (академічних) годинах, становить навчальне навантаження викладача. Згідно Закону України «Про вищу освіту» (ст. 49), максимальне навчальне на­вантаження науково-педагогічних працівників не може переви­щувати 900 годин на навчальний рік при середньотижневому на­вантаженні 30 год. Види навчальних занять, що входять до навчального навантаження науково-педагогічного працівника відповідно до його посади, встановлює вищий навчальний заклад в індивідуальному плані викладача.

Види навчальних занять, що входять до обов'язкового обсягу навчального навантаження викладача відповідно його посаді, встановлює кафедра. Планування робочого часу викладачів здій­снюється на поточний навчальний рік і відбивається в індивідуа­льному робочому плані.

Обов'язковий, мінімальний чи максимальний обсяг навчального навантаження викладача в межах його робочого часу встановлює вищий навчальний заклад з урахуванням виконання ним інших обов'язків (методичних, наукових, організаційних). За необхідності викладач може бути залучений до проведення навчальних занять поза обов'язковим обсягом навчального навантаження, визначеного індивідуальним планом, у межах свого робочого часу.

Графік робочого часу викладача визначається роз­кладом аудиторних навчальних занять і консультацій, розкладом контрольних заходів та інших видів робіт, передбачених індиві­дуальним планом викладача. Види і час виконання робіт визнача­ється в порядку, установленому ВНЗ.

Обсяг навчальної роботи розраховується на основі норм часу, що Є обов'язковими. Для різних видів робіт норми часу встановлені у конкретних цифрах у визначених межах з максимальним обмежен­ням. Конкретні норми часу визначаються з урахуванням специфіки видів діяльності й особливостей викладання навчальної дисципліни.

Норми часу розраховуються, виходячи з астрономічної години (60 хв), крім таких видів роботи, як читання лекцій і проведення лабораторних, практичних і семінарських занять, де академічна година (45 хв) розраховується як астрономічна. Облік навчальної роботи викладачів здійснюється за фактичними витратами часу.

Методична, наукова й організаційна робота викладачів плану­ється в індивідуальному плані викладача на навчальний рік із конкретизацією обсягів і очікуваних результатів. Перелік основ­них видів методичної, наукової й організаційної роботи виклада­чів вищих навчальних закладів має орієнтований характер і за рішенням кафедри може уточнюватися.








На період відряджень, хвороби, підвищення кваліфікації (інших поважних причин) викладач звільняється від виконання усіх видів робіт, передбачених індивідуальним планом. Його навчальне навантаження в цей період виконують інші викладачі кафедри за ра­хунок зменшення їх методичної, наукової й організаційної роботи шляхом залучення викладачів з погодинною оплатою праці.

5. Роль кафедри в управлінні навчальним процесом

Основними структурними підрозділами вищого навча­льного закладу III—IV рівнів акредитації є інститути, факульте­ти, кафедри. Кафедра є основним структурним навчально-науковим підрозділом вищого навчального закладу, що проводить навчальну, методичну, науково-дослідну і виховну роботу з підготовки кадрів відповідної спеціальності. Кафедра створюєть­ся за рішенням ученої ради ВНЗ, погодженим з вищим органом управління (відповідним міністерством), у підпорядкуванні якого находиться вищий навчальний заклад. Однією з основних вимог створення кафедри є обсяг навчальною навантаження, який до­зволяє працювати не менше ніж п'яти науково-педагогічним працівникам за відповідними штатними одиницями. Для забезпе­чення розвитку нового напряму навчальної, методичної і науко­вої діяльності при кафедрі може бути створена лабораторія або відповідний центр наукових досліджень.



Посаду завідувача кафедрою може займати, як правило, особа, що має вчене звання професора. Завідувач кафедри організовує і контролює:

  • навчальну роботу (лекції, практичні заняття, курсові і дипло­мні роботи, керівництво самостійною роботою студентів та ін.);

  • навчально-методичну роботу (підготовка робочих програм, методичне забезпечення навчального процесу);

  • наукову роботу (дослідження, експерименти, підготовка на­укових видань, виступів на наукових конференціях);

  • виховну і громадську роботу (робота кураторів, участь у громадському житті кафедри і факультету та ін.).

Навчальна робота кафедри полягає у наступному:

  • організація читання лекції для студентів, магістрантів, аспі­рантів, слухачів підвищення кваліфікації;

  • проведення практичних занять, ділових ігор, колоквіумів, тестування й інших видів аудиторних занять;

  • керівництво курсовими, випускними і дипломними робота­ми студентів і магістрантів;

  • керівництво виробничою практикою студентів і педагогіч­ною практикою магістрантів;

  • організація і проведення консультацій для студентів, магіст­рантів, аспірантів, здобувачів;

  • керівництво стажуванням викладачів інших вузів;

  • проведення виїзних занять у виробничі підрозділи, наукові установи;

  • організація самостійної роботи студентів, магістрантів.

Методична робота кафедри включає:

  • комплексне методичне забезпечення всіх дисциплін кафед­ри: підготовка програм, навчальних посібників, практикумів, ме­тодичних посібників, що передбачають найбільш ефективне ви­користання сучасних форм і методів навчання;

  • розробку комплексних кваліфікаційних робіт і завдань за профілюючими дисциплінами кафедри;

  • підготовку методичних матеріалів до самостійної роботи студентів;

  • розробку і видання методичних рекомендацій з виконання кур­сових, дипломних і випускних робіт для студентів і магістрантів;

  • підбір місць практики для студентів відповідно профілю май­бутньої роботи;

  • співробітництво з іншими навчальними закладами;

  • вивчення, узагальнення і впровадження в навчальний процес прогресивних форм навчання;

  • участь викладачів кафедри в методичних конференціях.

Наукова робота кафедри передбачає:

  • проведення наукових досліджень з найважливіших проблем за профілем кафедри та педагогічним питанням діяльності вищої школи;

  • керівництво науково-дослідною роботою студентів, магіст­рантів, аспірантів, здобувачів;

  • обговорення закінчених науково-дослідних робіт і впрова­дження їх результатів у практику;

  • публікація результатів наукових досліджень;

  • організація захисту дисертацій по закінчених наукових працях;

  • співробітництво з питань наукових розробок з іншими ви­щими навчальними закладами;

  • рецензування результатів наукових досліджень, проведених науково-педагогічними працівниками.

На завідувача кафедри покладаються такі завдання:

  • планування роботи кафедри, затвердження індивідуальних планів роботи викладачів і співробітників;

  • розподіл педагогічного навантаження і функціональних обов'я­зків між працівниками кафедри, контроль своєчасності і якості їх виконання;

  • представлення керівництву факультету й університету у встановленому порядку пропозицій щодо приймання на роботу, звільнення і переміщення співробітників кафедри, їх заохочення або дисциплінарного впливу;

  • керівництво і систематичний контроль якості навчальної, мето­дичної і наукової роботи (лекцій, семінарських і практичних за­нять, дипломних, курсових і випускних робіт, ведення навчально-методичної документації);

  • організація відкритих занять з обговоренням на засіданні кафедри;

  • координація виконання індивідуальних планів роботи ви­кладачів;

  • керівництво підготовкою видання навчально-методичної лі­тератури і програмного забезпечення;

  • керівництво науково-дослідною роботою співробітників ка­федри, організація підвищення їх кваліфікації;

  • керівництво підготовкою аспірантів, здобувачів, магістран­тів, організація науково-дослідної роботи студентів;

  • підготовка документів, пов'язаних з переобранням профе­сорсько-викладацького складу на наступний термін роботи, представлення співробітників до почесних нагород і звань;

  • атестація аспірантів, наукових співробітників і старших ла­борантів;

  • проведення засідань кафедри;

  • складання графіка відпусток співробітників;

  • складання звітів про роботу кафедри.

На викладацький склад кафедри покладаються такі завдання:

  • читання лекцій, проведення практичних і семінарських за­нять та інших видів навчальної роботи;

  • участь у підготовці навчально-методичних посібників;

  • методична робота, удосконалення методів навчання, які за­стосовуються в навчальному процесі;

  • керівництво науково-дослідною роботою студентів, магіст­рантів, аспірантів;

  • підвищення професійної кваліфікації;

  • участь у наукових, науково-практичних і методичних кон­ференціях.

Інститут кураторства у вищому навчальному закладі.

З метою забезпечення загального ефективного керівництва навчально-виховним процесом, а також розвитку творчих здібно­стей майбутніх фахівців у кожну студентську групу призначаєть­ся керівник-наставник (куратор). Куратори академічних груп під­бираються деканатом із числа провідних, найбільш досвідчених педагогів і затверджуються на засіданні ради відповідного факу­льтету. Керівник-наставник закріплюється за академічною гру­пою на весь період навчання студентів у вузі, що дозволяє йому глибоко вивчити кожного студента, досягти послідовності в ідейно-виховній роботі на кожному курсі.

Організаційну роботу серед студентів куратор проводить згі­дно з планом на семестр, який затверджується на засіданні ка­федри. В ньому повинні бути відображені основні напрями ідейно-виховної й навчальної роботи, її форми, методи і конкре­тні заходи.

Кафедра один раз за семестр на своєму засіданні заслуговує звіти кожного керівника-наставника про проведені в групі захо­ди, ефективність ідейно-виховної роботи, її вплив на рівень на­вчально-творчої діяльності студентів і трудової дисципліни.

Для систематичного контролю за діяльністю керівників-наставників та поліпшення навчально-виховного процесу деканат обирає старшого куратора факультету. Його кандидатура затвер­джується на засіданні ради. Старший куратор разом із завідува­чами кафедр здійснює загальне керівництво діяльністю керівни-ків-наставників (відвідує заняття кураторів зі студентами, вивчає досвід роботи кращих керівників-наставників, організовує семі­нари, підводить загальні підсумки кураторської роботи на факу­льтеті).

Декан факультету регулярно на засіданнях ради виносить на обговорення питання про роботу кураторів, заслуховуючи звіт старшого куратора.



Куратор студентської групи зобов 'язаний:

• сприяти формуванню студентського колективу, його гро­


мадської свідомості, високій успішності, зразковій поведінці і

морально-етичних якостей студентів шляхом періодичного про­ведення бесід зі студентами про раціональний режим і культуру розумової праці, систему їх самостійної роботи, моральні і духо­вні цінності;



  • систематично цікавитися життям групи, бути її активним наставником, старшим товаришем і порадником для кожного студента;

  • знати особисто кожного студента групи, про його успіхи в навчанні, науковій роботі, характер і схильності, плани на майбу­тнє, матеріальне становите;

  • регулярно (один раз на тиждень) проводити «кураторську годину», надаючи допомогу у виконанні заходів, що плануються; розподіляти громадські доручення серед студентів і стежити за їх виконанням;

  • систематично цікавитися поточною успішністю студентів, разом з ними обговорювати результати атестацій, екзаменацій­них сесій; виявляти недоліки в навчанні і допомагати їх усува­ти; турбуватися про правильну організацію самостійної роботи студентів;

  • виявляти здібності студентів до науково-дослідної діяльно­сті, залучати їх до участі в наукових гуртках, художній самодія­льності, спортивних змаганнях, до активної громадської діяль­ності;

  • регулярно відвідувати студентів у гуртожитку, систематично проводити індивідуальну роботу зі студентами, які потребують особливої уваги;

  • вести журнал куратора, в якому має бути: складений план роботи на певний період (семестр), облік успішності студентів, інша інформація про студентів академічної групи (місце прожи­вання, день народження, освіта тощо).

Куратор академічної групи має право:

  • доводити до відома викладачів, завідувача кафедри, декана­ту інформацію про недотримання студентами статутних вимог, необхідність надання індивідуальної допомоги окремим студен­там;

  • за необхідності підтримувати зв'язок з батьками і підприєм­ствами, які направили студентів на навчання;

  • брати участь у прийнятті рішень адміністрацією по персона­льних справах (оголошення стягнення, відрахування, надання академічної відпустки та ін.);

  • клопотати перед профкомом (деканатом, ректоратом) про надання матеріальної допомоги, поселення в гуртожиток тощо.

Участь викладачів кафедри в контролі за якістю навчально-виховного процесу

Викладачі кафедри беруть участь у контролі рівня засвоєння знань студентами, використовуючи для цього різні види контролю:



  • попередній (тести, бесіди, контрольні завдання);

  • поточний (опитування студентів за навчальним матеріа­лом);

  • проміжний (атестація, модульна контрольна робота);

  • підсумковий (залік, іспит, захист дипломної роботи);

  • позатерміновий (контрольні зрізи знань, через певний час після іспитів).

Викладач у своїй діяльності використовує різні форми поточ­ного контролю засвоєння знань студентами (з урахуванням моти­вації студента):

  • періодичне усне опитування у вигляді семінарів, колоквіу­мів, читання рефератів;

  • перевірка стану студіювання (конспектування) нового на­вчального матеріалу;

  • перевірка виконання практичних завдань і контрольних робіт;

  • перевірка виконання самостійних (домашніх) завдань;

  • перевірка індивідуальної роботи студентів (відвідування бібліотеки, читання додаткової літератури тощо).

Відвідування занять контролюють старости груп (облік відсу­тніх). Викладачеві доцільно теж стежити за відвідуванням навча­льних занять (особливо лекцій). При цьому бажано контролювати не тільки відвідування, а й визначати позитивну активність сту­дентів балами рейтингу. Для цього викладач перед лекцією має роздати старостам груп карту оцінювання творчої активності студентів, а в кінці зібрати і проаналізувати результати. Поіменна перекличка з боку викладача — це архаїзм і розтринькування часу.

Контроль повинен бути попереджувальним, стимулюючим, а не застрашливим (гнітючим, тим більше караючим). Викладач — не наглядач, а насамперед консультант. Він не повинен втрачати контакт зі студентами протягом усього періоду вивчення навча­льної дисципліни що, на жаль, вдається далеко не кожному.

Важливо, щоб кафедра була для студента місцем його фахо­вих інтересів і розвитку творчих здібностей. Необхідно створити такі умови, щоб кафедральне середовище спонукало його до роз­витку, становлення і вибору сфери його майбутньої діяльності як професіонала — менеджера, економіста, підприємця, викладача, вченого тощо.

Форми контролю роботи викладачів з боку завідувача кафед­рою включають: постановку відповідних питань на засіданнях кафедри; надання і перевірка індивідуальних завдань; контроль тематичних планів, робочих програм, методичного забезпечення; відвідування лекцій, практичних занять викладачів з їх наступ­ним обговоренням; аналіз «відхилень», «сигналів», результатів опитування студентів про роботу викладачів; аналіз результатів контрольно-кваліфікаційних робіт, державних і семестрових іс­питів; аналіз наукової роботи (видавнича активність, організація науково-дослідної роботи студентів).

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка