Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад донецький національний технічний університет



Сторінка11/15
Дата конвертації02.04.2016
Розмір4.06 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15

4. Формування змісту модулів

Після етапу побудови структури модуля приступа­ють до етапу формування змісту модулів, реалізація якого по­винна здійснюватися в чотирьох аспектах: 1) подання цілей навчання; 2) формування змісту навчання; 3) управління на­вчальними діями і методичне забезпечення процесу управління; 4) забезпечення зворотного зв'язку.



Подання цілей навчання

Загальновідомо, що якщо в навчальному процесі перед учня­ми висуваються конкретні цілі, то їх мотивуюча функція до на­вчання різко збільшується. З метою стимулювання мотивації на­вчання на початку модуля подаються не дидактичні цілі, а цілі навчання, що мають двоярусну спрямованість. З одного боку, во­ни орієнтовані на організацію пізнавальної діяльності, а з іншо­го — на виявлення результативності навчання. Цим відкриваєть­ся перспектива реального використання результатів пізнавальної діяльності, що стимулює формування мотивації навчання. Тут діє один з принципів модульного навчання — принцип усвідомленої перспективи. Наприклад, дидактична ціль «Сформулювати знан­ня із соціометрії» як ціль навчання буде виглядати так: «Засвоїв­ши метод соціометрії, ви зможете встановити на виробництві стан психологічного клімату в колективі». Ще приклад. Для мо­дуля «Формування і розвиток колективу» цілі навчання можна подати так: «Засвоївши цей модуль, ви зможете: 1) правильно ви­значати склад колективу; 2) сформулювати цілі діяльності колек­тиву; 3) виявляти неформальних лідерів у колективі; 4) всебічно взаємодіяти з неформальними лідерами; 5) нейтралізувати нега­тивних неформальних лідерів; 6) формувати свій авторитет як керівника колективу; 7) організовувати соціально-культурну дія­льність колективу».



Формування змісту навчання

Для реалізації системного підходу щодо побудови змісту осві­ти, навчальний матеріал модулів формується на базі аналізу його логічної структури з використанням таких принципів: модульності, повноти навчального матеріалу в модулі, оптимальної пере­дачі інформаційного та методичного матеріалу.

Критерієм формування змісту модулів виступає нерозривність міжтематичних зв'язків усередині дисципліни. Виходячи з цього, зміст модулів пізнавального типу формується логічною структу­рою курсу, який був узятий за основу побудови структури моду­ля. При побудові модулів операційного типу логічна структура предмета є основою для вибору порцій навчального матеріалу, необхідних для виконання конкретної дії, комплекс яких відпові­дає структурі інтегрувальної дидактичної цілі.

Ефективність використання модуля в навчальному процесі буде залежати не лише від повноти навчальної інформації, а й від того, як саме ця інформація буде надана. При наданні інформації

доцільно звернути увагу на механізм процесу засвоєння знань, який визначає наступний логічний ряд: «сприйняттярозумін­ня усвідомлення закріплення застосування».

У змістовному аспекті найбільш важливим є проблемний під­хід щодо подання навчального матеріалу. Його форма може бути представлена такими складовими, як «навчальний текст», «керів­ництво до навчання», «консультація педагога».



Управління навчальною діяльністю і методичне за­безпечення цього процесу

Важливе місце в модулі посідає процес управління навчаль­ними діями студента і методичне забезпечення процесу засвоєн­ня знань. Процес засвоєння знань, умінь та навичок можна вва­жати також процесом управління, в якому є керуюча і керована сторона: педагог і студент. Однак при модульному навчанні дія­льність студента як керованої сторони більшого являє собою са­моуправління, що є нижчою ланкою в ієрархії управління. Само­управління забезпечується за допомогою модуля. Як ми вже зазначали, в модульному навчанні педагог делегує частину своїх управлінських функцій модульній програмі (модулю), а через неї ці функції трансформуються у функції самоуправління. Таким чином, відбувається розвиток управління в самоуправління.

Раціональне функціонування педагогічної системи, як і будь-якої іншої динамічної системи, здійснюється за допомогою управління та регулювання. У модульному навчанні застосову­ється гнучке управління, тобто управління, пристосоване до умов, які змінюються і при цьому зберігає цілеспрямованість си­стеми. У цьому випадку має місце варіативний пошук оптималь­ного рішення. Оптимальна організація навчального процесу опи­рається на технологічні засади управління, в якому виділяється три етапи: 1) вивчення об'єкта управління; 2)розроблення стра­тегії (програми) управління; 3) реалізація прийнятої програми.

Вивчення об'єкта управління у випадку модульного на­вчання означає визначення базової підготовленості (початкового рівня) учнів до моменту початку засвоєння конкретного модуля. Так, при модульному навчанні поряд з управлінням реалізується функція самоуправління. Тому студенту необхідно більш само­стійно досягти базового рівня, використовуючи надані в модулі цілі навчання, перелік базових знань і вмінь, літературні джерела, дидактичні рекомендації з вивчення курсу.

Розробка стратегії (програми управління) — це комплексний план, в якому відображають зміст навчання і дії студента, спрямовані на засвоєння змісту модуля. Одним зі шляхів ефективного управління навчальною діяльністю є реалізація теорії поетапного формування розумових дій, розробленої П. Я. Гальперіним та розширеної Н. Ф. Тализіною. Ця теорія розглядає навчання як си­стему певних видів діяльності, виконання яких приводить учня до нових знань і вмінь. Під час виконання конкретної дії людина реально спирається на систему умов, яку П. Я. Гальперін назвав «орієнтовною основою дії» (ООД). Він установив, що ефектив­ність формування розумової дії зумовлюється трьома критеріями: 1) узагальненістю; 2) повнотою ООД; 3) засобом її одержання. З точки зору узагальненості ООД може бути представлена в час­тковому (відображає конкретний випадок) чи в узагальненому (розглядається цілий клас часткових випадків) вигляді.

За повнотою ООД підрозділяється на повну, неповну і надли­шкову. За способом одержання ООД може бути одержана само­стійно і надаватися учню в готовому вигляді. П. Я. Гальперін ви­ділив за цими критеріями вісім типів ООД. Найбільш творчим, що розвиває учня, типом орієнтовної основи розумових дій є ООД «третього типу», якій властиві узагальнені орієнтири, пов­нота і самостійність в її складанні. Таким чином, дія, що форму­ється на основі ООД «третього типу» відзначається швидкістю і безпомилковістю процесу її формування, великою стійкістю і широтою адаптації. У цьому випадку учень може сам знаходити метод складання системи орієнтирів у самоуправлінні процесом пізнання.

Реалізація модульної програми повинна враховувати зага­льно дидактичні та модульні принципи навчання і бути основою одержання міцних, глибоких знань. Для реалізації модульного навчання необхідно створити певні умови, зокрема забезпечити процес навчання модулями, його комп'ютеризація і оснащення іншими технічними засобами.

Для того щоб максимально сприяти реалізації самоуправління і саморегулювання навчальними діями студента в модульному навчанні, необхідно методично забезпечити процес засвоєння знань. До методичного забезпечення модулів використовується: 1) ілюстрований матеріал, що дозволяє глибше зрозуміти інфор­мацію, яка вивчається (рисунки, схеми тощо); 2) дані, що конкре­тизують теоретичний матеріал (коефіцієнти, нормативи тощо); 3) інформація, що розширює чи поглиблює процес засвоєння (до­даткові літературні джерела у вигляді підручників, довідників, наукових видань). Усі матеріали з методичного забезпечення на­даються паралельно основному навчальному змісту модуля.



Забезпечення зворотного зв'язку в модульному на­вчанні

У модульному навчанні, як і в будь-якому керованому проце­сі, необхідно забезпечити ефективний зворотний зв'язок. Реалі­зацію цієї вимоги доцільно визначити за такими критеріями фор­мування модулів: 1) цінність контрольованих характеристик; 2) відкритість діагностики.

Цінність контрольованих характеристик. Навчальні завдан­ня, що виступають як контрольовані характеристики, за своєю фо­рмою можуть бути різноманітними: виконання контрольної робо­ти; узагальнення її результатів; підготовка рефератів, курсових робіт, індивідуальних навчально-дослідних проектів тощо. Важли­во вибрати найбільш цінні для конкретного випадку характеристи­ки за критеріями якості навчання та продуктивності засвоєння.

Відкритість діагностики потребує надання учням, студентам контрольованих характеристик на початку кожного навчального модуля із зазначенням їх кількісної оцінки і методів контролю.

Якість засвоєння знань і вмінь у процесі вивчення навчального матеріалу визначається різними методами контролю. При реалізації модульного навчання рекомендується ширше застосовувати метод тестування. Тестами називають стандартизовані випробування пев­ного рівня складності, не тривалі за часом і поєднані із системою оцінки. Щоб вимірювати і визначити результати діяльності, для ко­жного тесту методом рейтингу розробляється еталон. Рішення про якість виконання тесту приймається на основі поопераційного зіста­влення відповіді студента з еталоном. Однак у процесі модульного навчання результати пізнавальної діяльності не завжди можуть і по­винні контролюватися методом тестування. Можливо використання й інших видів письмового та усного контролю.

Частота зворотного зв'язку в модульному навчанні встанов­люється за критерієм цінності контрольованих характеристик, а також із системним урахуванням кібернетичного, педагогічного та психологічного підходів. З кібернетичної точки зору чим час­тіше здійснюється контроль за процесом, тим вища ефективність управління. За педагогічними принципами зворотний зв'язок по­винен здійснюватися з оптимальною частотою. З психологічної точки зору дуже важлива мотиваційна основа діяльності студен­тів, яка повинна бути складовою багатьох факторів.

При психолого-педагогічному підході до організації зворотного зв'язку за ознакою частоти контролю прийнято виділяти: вхідний, поточний, проміжний, підсумковий та узагальнювальний види контролю. Вхідний контроль застосовується для оцінки базового рівня знань студента перед модулем. Поточний контроль (або самоконт­роль) здійснюється в процесі оволодіння змістом навчального елеме­нта. За допомогою проміжного контролю визначається якість досяг­нення всіх цілей навчання, що представлені в конкретному навчальному елементі. Підсумковий контроль проводиться з метою визначення якості засвоєння змісту всього модуля. Узагальнювальний контроль вирішує питання реалізації зворотного зв'язку за змістом усього навчального курсу з визначенням рівня засвоєння знань.

Особливості побудови модулів і модульних програм дають змогу встановити ефективність і продуктивність навчання. При визначенні ефективності модульно-рейтингової технології вико­ристовується загальна методика, яка передбачає порівняння дося­гнутих показників якості навчально-творчої діяльності студентів в експериментальних групах з аналогічними показниками в конт­рольних групах.

Загальна оцінка якості науково-педагогічних досліджень скла­дається з ряду взаємопов'язаних методик (визначення типу і на­прямів дослідження; аналізу і систематизації отриманих резуль­татів та їх опису з точки зору новизни; вибору критеріїв оцінки якості залежно від виду діяльності; експертної та кількісної оці­нок результатів дослідження та ін.).

5. Створення умов для організації модульного навчання

Модульне навчання — прогресивний підхід до навчан­ня, що дозволяє досягти високої ефективності педагогічного про­цесу, але в той же час потребує створення певних умов для його організації. Такими умовами, передусім, виступають: 1) забезпечен­ня процесу навчання модулями; 2) комп'ютеризація навчання; 3) оснащення дидактичними засобами навчання.



Забезпечення процесу навчання модулями

Найскладнішим у підготовці модулів є формування їх змісту з одночасним створенням нових навчальних і методичних матеріа­лів. Цей процес здійснюється в такій послідовності.



  1. Формулюється інтегрована дидактична ціль виходячи зі структури комплексної дидактичної цілі. Назва модуля буде від­повідати цій інтегруючій цілі.

  2. Установлюються часткові дидактичні цілі, кількість яких буде відображати структуру модуля.

  3. За частковими дидактичними цілями формуються цілі на­вчання, які вказуються в навчальному елементі модуля.

  4. Визначається базова підготовленість, яку повинен мати студент на початку роботи з модулем (визначається вхідним контролем).

  5. Розробляються характеристики, що контролюються для ко­жного навчального елемента і для всього модуля, які представле­ні як конкретні знання і вміння.

  6. Формується власне зміст навчання.

  7. Проектується процес управління навчальними діями студе­нта. Паралельно підбираються методи і засоби навчання.

8. Розробляється система вхідного, поточного, проміжного,
підсумкового і узагальнювального контролю.

Важливою умовою ефективності побудови модулів є компе­тентність їх творців. Розробка модульної програми потребує об'єднання зусиль спеціалістів, що знають зміст предмета, а та­кож педагогіку і психологію.



Комп'ютеризація модульного навчання

З метою підвищення ефективності та продуктивності модуль­ного навчання доцільно забезпечити навчальний процес комп'ютерними засобами. При цьому необхідно перерозподілити педагогічні функції в системі «педагог—модуль—студент». Пе­дагог за умов широкої комп'ютеризації може реалізовувати кон­сультативну, контролюючу, комунікативну і виховну функції. Студенту в суб'єкт-суб'єктній взаємодії належатимуть функції самоуправління навчально-творчою діяльністю, самоконтролю, комунікації, самоаналізу. Система комп'ютеризації за модульним навчанням охоплюватиме такі функції, як інформаційно-вибіркова, інформаційно-пред'являюча, інформаційно-ілюструюча, управління навчальними діями, тренажерна, контролююча.

Широка комп'ютеризація модульного підходу особливо важли­ва в дистанційному навчанні, де необхідно забезпечити надійний інформаційно-дидактичний зв'язок. Однак не слід абсолютизувати використання комп'ютерних програм, оскільки ефективність і продуктивність модульного навчання, як і будь-якої технології, помітно підвищуються, якщо пізнавальна діяльність студентів ре­алізується через різноманітні форми її організації.

Дидактичні засоби модульного навчання

У процесі модульного навчання значну роль відіграють дида­ктичні засоби (ДЗ). Ними є предмети, що полегшують студентам безпосереднє пізнання дійсності. Дидактичні засоби є важливим джерелом знань, вони сприяють формуванню умінь, розвивають пізнавальні здібності, полегшують навчальну працю. Викорис­тання цих засобів сприяє реалізації загальнодидактичного прин­ципу наочності навчання, а також пов'язаного з ним принципом різносторонності методичного консультування.

Якими критеріями необхідно керуватися, підбираючи дидак­тичні засоби для конкретного етапу модульного навчання? Без­сумнівно, що тут діє головний критерій — якість навчання. Крім того, при підборі дидактичних засобів необхідно виходити з ди­дактичних цілей, а також керуватися принципом оптимізації пе­дагогічного процесу. Бажано для кожного конкретного випадку підбирати такі дидактичні засоби навчання, які в реальних умо­вах максимально сприяли б досягненню намічених дидактичних цілей з найменшими витратами часу і непродуктивних зусиль.

Застосування методів у модульному навчанні

Методи навчання — це насамперед система способів управ­ління пізнавальною діяльністю учня. Існує безліч таких прийомів і способів, вони постійно поповнюються новими з урахуванням розвитку педагогічної науки. Виходячи з поставлених до методів основних вимог, їх можна розподілити на методи набування знань; формування вмінь і навичок; здійснення творчої діяльнос­ті; закріплення і перевірки знань.

Виходячи з функціональної спрямованості методи навчання поділяються на: і) методи одностороннього подання матеріалу (лекція, доповідь, звіт, пояснення); 2) методи ознайомлення з до­свідом роботи інших суб'єктів (обмін досвідом, стажування, практика, експеримент, інтерв'ю, зустріч з колегами); 3) методи проблемного навчання (аналіз подій, дослідження ситуацій; А) методи спонукання до творчого пошуку (дидактичні ігри, ро­льове моделювання виробничих ситуацій тощо); 5) методи ак­тивізації слухачів (дискусія, диспут, ділова гра, моделювання та ін.); 6) методи надання додаткової інформації (реферат, опис експерименту, складання звітів тощо); 7) методи контролю (се­мінар, консультації, колоквіум, залік, екзамен, опитування); 8) методи самостійної роботи (наукові і курсові роботи, допо­відь на конференції тощо,); 9) методи виховного спрямування (відвідування театру, кіно, виставки з наступним обговоренням).

За засобами досягнення цілей діяльності методи модульного навчання класифікуються так: 1) інформаційні методи (лек­ція); 2) операційні методи (вправи, практичні і лабораторні за­няття); 3) пошукові методи (евристичні, проблемні, дослідни­цькі); 4) методи самостійного навчання (слухання, навчання за текстом).

Інформаційні методи навчання спрямовані на формування педагогом у студентів нових знань. Використання цих методів у процесі модульного навчання підкріплює інформаційну функцію модуля. Наприклад, метод «бесіда» передбачає навчальний вплив педагога за допомогою ретельно продуманої системи питань, що поступово підводять студентів до закономірних відповідей і як результат — до засвоєння системи фактів, понять, закономірнос­тей. Інший метод — лекція, яка пропонує усне викладення навча­льного матеріалу, що відрізняється від розповіді більшою місткі­стю, складністю логічних побудов, доказів і узагальнень. У модульному навчанні лекція із засобу передачі інформації пе­ретворюється на навчальне заняття, основна мета якого — дати установку студентам до самостійної роботи. У зв'язку з цим лек­ція повинна плануватися таким чином, щоб викликати у слухачів цікавість до проблеми, збагатити їх інформацією в конкретній га­лузі, визначити місце даної проблеми в суміжних галузях.

Операційні методи навчання, призначені для формування вмінь і навичок діяльності студентів у типових ситуаціях. Напри­клад, метод «Роби як я» призначений для навчання практичним трудовим діям, придбання відповідних навичок і вмінь. При цьо­му студент спостерігає за операційними діями педагога (розрахунки, креслення, моделювання тощо), а потім копіює їх. Інший приклад — метод «Алгоритм» передбачає надання студентам не­обхідних інструкцій (операцій), які подаються у вигляді дерева цілей і використовуються студентами для виконання практичних завдань. Алгоритм — це системний план, у якому рішення роз­бивається на декілька простих операцій і вказується, в якому по­рядку вони повинні бути здійснені. Використання цього методу має сенс при досягненні репродуктивних цілей навчання, його застосування обмежується навчанням майбутніх спеціалістів і технічних виконавців щодо виконання певних трудових операцій.

Пошукові (евристичні) методи навчання застосовуються для формування і розвитку вмінь і навичок конкретної продукти­вної діяльності в нетипових, непередбачуваних ситуаціях. Про­аналізуємо найбільш поширені пошукові методи.

Метод «Ділова гра» передбачає імітаційне моделювання виро­бничих ситуацій, виконання типових операційних функцій керів­ників і спеціалістів віртуальних суб'єктів господарської діяльно­сті і прийняття рішень з вирішення проблемних ситуацій.



Метод «Дидактична гра» реалізується у разі впровадження у навчальний процес моделей відомих інтелектуальних ігор («Брейн-ринг», «КВК», «Що? Де? Коли?» та ін.), які використо­вуються як нетрадиційні форми для активізації навчально-творчої діяльності студентів у системі поетапного контролю знань за рахунок реалізації потреб молоді у змаганні, самовира­женні, успіху тощо.

«Мозкова атака». Суть цього методу полягає в тому, що для обговорення конкретної проблеми обирається група студентів, яка ділиться на дві підгрупи: «генератори ідей» та «критики». «Генератори ідей» висловлюють нові ідеї з рішення даної про­блеми, а «критики» оцінюють ідеї і вибирають найбільш оптима­льні з них. Головні принципи мозкової атаки: 1) не критикувати (можна висловлювати будь-яку думку без побоювань, що вона буде визнана невдалою); 2) стимулювати будь-яку ініціативу; 3) прагнути до найбільшої кількості ідей; 4) дозволяється зміню­вати, комбінувати, поліпшувати запропоновані ідей. По завер­шенню роботи «генераторів ідей» приступає до роботи підгрупа «критиків». Вона аналізує, оцінює, синтезує запропоновані ідеї і вибирає ті, які забезпечують рішення проблеми.

«Ділова корзина». Мета методу— активізувати діяльність студентів, зорієнтувавши їх на самостійне, творче рішення різно­манітних проблем за практичною тематикою дисципліни. У «ді­ловій корзині», в ролі якої може виступати невелика скринька.

«Творчий діалог». Для організації навчання за цим методом викладач пише на дошці кілька запитань, які повинні спонукати групу до дискусії. Студенти самостійно формують підгрупи за спільністю думок щодо вирішення творчої проблеми. Через пев­ний час відбувається творчий діалог (дебати) між представника­ми різних підгруп. У кінці дискусії викладач підводить підсумки.

«Бесіда за Сократом». При достатній підготовленості студен­тів можливі і навіть бажані бесіди, в ході яких вони під керівниц­твом викладача або самостійно відшукують відповіді на пробле­мні питання. Такі бесіди мають евристичний характер. При цьому педагог може користуватися прийомом «запитання Сокра­та», тобто висувати студентам такий ланцюжок послідовних ці­леспрямованих питань, які допомагають їм (не помічаючи допо­моги) знайти правильні відповіді з існуючих проблемних ситуацій. «Запитання Сократа» можна використовувати і з іншою метою — завести студентів у кут, показавши неправильність їх суджень і тим спонукавши в них бажання дізнатися про необхід­ну для рішення проблеми нову інформацію.

«Оцінно-ситуаційний підхід в оволодінні професійними навич­ками» (автор М. О. Бєсєдін). Метод дозволяє активніше залучати студентів до навчально-дослідної роботи, формувати навички на­вчально-творчої діяльності, завдяки чому в умовах виробництва у 6—8 разів підвищується оперативність прийняття управлінських рішень. Важливим позитивним моментом цього методу є його за­стосування в навчальному процесі як наукової компоненти на­вчально-творчої діяльності студентів. З педагогічної точки зору показники ситуацій можна використати як «опорні сигнали», що знайшли поширення у світовій викладацькій практиці з метою системного вивчення питання.

Сутність методу полягає у наступному. Студи виконують нау­ково-дослідну роботу на матеріалах оцінки виробничих ситуацій після проходження виробничої практики. Для цього, користую­чись методикою оцінно-ситуаційного підходу, переліком і зміс­том оцінених ситуацій, кожен студент самостійно або за допомо­гою викладача вибирає бажану для себе тему навчально-дослідницької роботи. Тема повинна включати одну або декілька органічно пов'язаних за змістом ситуацій. Висвітлювати її необ­хідно на прикладі конкретного об'єкта господарювання. При цьому, виконуючи завдання, кожен студент стає автором оригі­нальних ідей, які мають певну практичну і наукову цінність. Кращі навчально-дослідницькі роботи заслуховуються на студе­нтських наукових конференціях і семінарах, а ті з них, які мають наукову новизну, оформляються для публікації у вісниках науко­вих праць вищого навчального закладу та спеціальних журналах.

Методи самостійного навчання. У процесі навчання за мо­дульною програмою особливу роль відіграють методи самостій­ного вивчення навчального матеріалу. Наприклад, «слухання» — метод сприйняття інформації органами слуху, її усвідомлення, переробка і засвоєння. З метою підвищення ефективності методу «слухання», доцільно робити помітки на папері, виділяти найцін­нішу і важливу інформацію. Аналогічно, метод «читання» — сприйняття письмової інформації органами зору, її усвідомлення, переробка і засвоєння.

Метод «навчання за текстом модуля» передбачає послідовні дії студента для міцного засвоєння навчального матеріалу. Спо­чатку аналізуються дидактичні цілі. Потім вивчається структура модуля (схема послідовності елементів навчання). Після цього студенти переходять до розгляду змісту модуля і його елементів. При вивченні змісту модульної програми слід звертати увагу на методичне забезпечення змісту модуля. Якщо структура модуля індивідуалізується стосовно кожного студента, зміст модуля ви­вчається за рекомендованою (індивідуалізованою) структурою. Доцільно послідовно ознайомитися зі змістом навчальних елеме­нтів (мет^, структура, зміст, завдання, методичні поради, конт­роль), але їх можна вивчати і окремо, якщо ці елементи незалеж­ні. Залежними елементами називаються такі, вивчення яких можливе лише після попереднього аналізу одного чи кількох ін­ших навчальних елементів.

Ознайомлення з кожним навчальним елементом починається зі з'ясування мети навчання. Якщо залишається деяка незрозумі­лість, необхідно звернутися до методичних вказівок і рекоменда­цій, у яких наводяться поради щодо вивчення даного навчального елемента. Кожний елемент модуля закінчується питаннями для самоконтролю. Самостійно відповівши на запитання, студент може перевірити правильність відповідей за ключем. У тому ви­падку, якщо якість засвоєння перевіряє педагог, правильні відпо­віді та методика перевірки якості засвоєння в модулі не вказу­ються.

Вибір методів для модульного навчання. Оптимізація педа­гогічного процесу за модульно-рейтинговою технологією безпо­середньо залежить від оптимального вибору методів навчання. Саме процес вибору і застосування методів навчання, як ствер­джував ще Я. А. Коменський, дозволяє не лише говорити про пе­дагогіку як про науку, а й підносити її в ранг мистецтва. Вибір методів повинен визначатися такими вимогами: 1) дидактичними принципами; 2) цілями і завданнями навчання; 3) змістом і мето­дами даної галузі знань; 4) пізнавальними можливостями студен­тів за рівнем освіти; 5) особливостями зовнішніх умов; 6) дос­відом, рівнем теоретичної і практичної підготовки викладачів.

При виборі методів особливо важливо враховувати мету і за­вдання розвитку особистості, а також чисельність групи. Виходя­чи з дидактичних цілей, необхідно мати на увазі, що в процесі навчання відбувається поетапне сходження студентів за рівнями засвоєння навчальної інформації. Тому в процесі модульного на­вчання для засвоєння змісту конкретного модуля необхідно під­бирати цілий комплекс методів, що застосовуються в конкретно­му дидактичному середовищі.



Індивідуалізація процесу навчання за модульно-рей­тинговою технологією

Індивідуалізація головним чином пов'язана з урахуванням ін­дивідуальних відмінностей студентів, таких як характер проті­кання процесів мислення, рівень знань і вмінь, працездатність, рівень пізнавальної і практичної самостійності, рівень вольового розвитку тощо.

У процесі модульного навчання найбільш повно розкривають­ся можливості індивідуалізованого виливу на особистість. Голо­вна їх особливість полягає в тому, що індивідуалізація навчання проводиться не шляхом інтенсифікації педагогічної праці чи зменшення кількості студентів у групі, а раціоналізацією педаго­гічного процесу, що забезпечується чітко побудованою педагогі­чною системою модульного навчання. Модульне навчання до­зволяє індивідуалізувати педагогічний процес у таких аспектах.

Зміст навчання. Індивідуалізація змісту може проводитися за індивідуальними цілями навчання або базовою підготовленістю студента.

Темп засвоєння. Специфіка побудови модульних програм до­зволяє студенту самостійно працювати в будь-який зручний для нього час, приділяючи необхідну увагу для досягнення намічених цілей навчання.

Методи навчання. У модулях найчастіше надаються альтерна­тивні варіанти управління навчальними діями, тому студенти са­мі легко можуть вибирати найбільш доцільні, з їх точки зору, ме­тоди діяльності.

Контроль і самоконтроль. Кожний модуль забезпечується си­стемою зворотного зв'язку, важливе місце в якій зазвичай займає тестовий самоконтроль, що є виключно індивідуалізованим.

Безпосередній вплив педагога на студента. Передача деяких своїх функцій модулю дозволяє педагогові ширше і глибше реа­лізувати індивідуальний контакт зі студентом. Цілеспрямоване спілкування є одним з найважливіших компонентів педагогічного процесу, тому взаємодії педагога і студента необхідно приділяти особливу увагу.

Індивідуалізуючи навчальний процес, необхідно приділити значну увагу комунікативній і виховній функціям. Виховна фун­кція спрямована на формування й розвиток різноманітних якос­тей особистості, а комунікативна — на безпосереднє спілкування педагога зі студентом, метою якого є реалізація решти функцій педагога, в тому числі й виховної.



Особливості організації самостійної роботи сту­дентів у системі модульного навчання

У процесі модульного навчання гнучке управління навчаль­ними діями через модуль, яке нерідко переходить у самоуправ­ління, позитивно впливає на формування вмінь і навичок само­стійної роботи студентів. При цьому відбувається інтенсивне формування як змістовної, так і організаційної самостійності. Ве­лике значення для підвищення рівня самостійності при модуль­ному навчанні має також високий рівень систематизації знань і вмінь; проблемне викладання навчального матеріалу, а також ак­цент на формування методів діяльності. Тому модульне навчання є ефективним засобом, що забезпечує плідну самостійну навча­льно-творчу діяльність студентів.

Представлення навчального матеріалу з будь-якої дисципліни сукупністю модулів зумовлено необхідністю розкладання будь-якої складної інформації на модулі (порції), усередині яких мате­ріал має завершений логічний зв'язок. Ця вимога пов'язана з особливостями механізму функціонування короткочасної пам'яті людини. При цьому засвоєння навчального матеріалу здійсню­ється студентами самостійно в процесі поетапної переробки ін­формації з наступним її закріпленням у довгостроковій пам'яті у випадку кількаразового повторення.

Виконуючи самостійну роботу за модулем, студентам спочат­ку необхідно старанно розібратися з дидактичною основою на­вчального матеріалу: визначити цілі, завдання, розібратися з ос­новними формулюваннями, термінами і поняттями. Після цього потрібно опанувати методичну складову досягнення цілей на­вчання. Студенти самостійно обирають відповідні методи і по­операційно досягають відповідного рівня сформованості творчо­го досвіду. На цьому шляху вони індивідуально виконують функцію самоконтролю, а в підсумку тестують свої знання, вмін­ня та навички перед викладачем, отримуючи відповідний рейтинг за бальною оцінкою.

Оволодіння уміннями і навичками самостійної роботи є необ­хідною передумовою для якісного засвоєння модульної навчаль­ної програми й успішної професійної діяльності. Установлено, що логічні та специфічні прийоми розумової діяльності форму­ються в певному порядку. Перед тим як стати розумовими, тобто максимально узагальненими й засвоєними, дії проходять декілька етапів. Перший етап — попереднє ознайомлення з предметом, де студенти отримують необхідні пояснення про мету діяльності. Другий етап має назву матеріальної дії, що виконуються в розго­рнутій формі (тобто поопераційно) з опорою на матеріальні (ма­теріалізовані) об'єкти. На цьому етапі студенти засвоюють тех­нологію діяльності. Третій етап полягає в перенесенні дії до плану голосної промови без опори на предмети, що забезпечує відбиток матеріальної дії в уявленні, тобто засвоєння нової дії. Четвертий етап іменується етапом зовнішньої промови про себе. Тут відбувається перетворення дії за параметрами її узагальнення і згорнутості, у результаті чого виділяються головні моменти. П'ятий етап — розумовий. Дії на цьому етапі виконуються у фо­рмі внутрішньої промови. Вона максимально скорочується й ав­томатизується. Внутрішня промова відбувається автоматично і в основному за межами самоспостереження.

Тільки за такої послідовності формування розумових дій сту­дент має можливість на високому рівні опанувати нові знання і набути можливості реалізувати їх на практиці. Найбільш важливу роль у цьому процесі психологи відводять етапу матеріальної дії, наявність якої істотно підвищує ефективність самостійної робо­ти. Тому за цих умов доцільно широко використовувати навчаль­но-дидактичні і матеріальні засоби (схеми, креслення, макети, моделі тощо).

При організації самостійної роботи важливо враховувати не тільки особливості розумової діяльності, а й фізіологічні дані

працездатності людини. Встановлено, що найбільша продуктив­ність розумової праці спостерігається з 9 до 12 години дня та з 16 до 20 години вечора. Доцільно використовувати ці інтервали часу для підвищення ефективності розумової діяльності. Для віднов­лення втрачених сил рекомендуються перерви в розумовій діяль­ності через кожні 45—90 хвилин роботи в умовах достатнього отримання свіжого повітря.



6. Положення про модульно-рейтингову технологію навчання

Загальні положення

Впровадження в навчальний процес вищих навчальних закла­дів інноваційних педагогічних технологій є одним з основних на­прямків удосконалення системи вищої освіти. Сучасна дидактика повинна максимально сприяти формуванню творчої особистості майбутнього фахівця в різноманітних галузях народного госпо­дарства, стимулюванню його пізнавальної діяльності, підвищен­ню творчої активності на всіх етапах процесу одержання знань. Однією з перспективних педагогічних ідей у цьому напрямі є мо-дульно-рейтингова технологія, яка може стати дидактичною обо­лонкою різноманітних форм та методів навчально-творчої діяль­ності.



Метою впровадження модульно-рейтингової технології в на­вчальний процес є стимулювання систематичної навчальної дія­льності студентів, виявлення й розвиток їх творчих здібностей, розширення рамок індивідуалізації та диференціації навчання, підвищення активності пізнавального процесу на основі реаліза­ції суб'єкт-суб'єктних взаємовідносин між викладачем і студен­тами.

Реалізація цієї розробки у ВНЗ України дає можливість внести прогресивні зрушення у сферу викладання й вивчення різноманіт­них дисциплін, сприятиме всебічній інтеграції національної вищої освіти в європейську; дасть змогу впровадити новаторські ініціа­тиви в галузі педагогіки на рівні кращих світових стандартів.



Модульно-рейтингова технологія (МРТ) являє собою комбі­новану систему умов навчально-творчої діяльності (НТД) студе­нтів, серед яких виділяються: 1) структурований поділ навчаль­ного матеріалу на окремі тематичні блоки (модулі); 2) техно­логічна послідовність вивчення дисципліни; 3) система мотиваційних стимулів, елементів планування, організації та ко­нтролю за навчально-творчою діяльністю студентів.

За МРТ максимально індивідуалізується навчальна діяль­ність у різноманітних аспектах, розширюються рамки само­стійної роботи студентів, вводяться елементи змагання в на­вчальний процес, суттєво змінити характер взаємодії між викладачем та студентом і на цій основі інтенсифікувати на­вчальний процес.

Навчальний модуль — це логічно завершена частина навча­льного курсу дисципліни, яка має відповідне дидактичне забез­печення та методичні рекомендації для самостійної індивідуаль­ної навчально-творчої діяльності студентів і завершується контрольною акцією (модульним контролем).

Модульний контроль — це контроль рівня засвоєння студен­тами навчального матеріалу тематичних модулів за програмою дисципліни.

Рейтинг — це інтегральне кількісне оцінювання навчально-творчої діяльності студентів (активність і рівень знань, вико­нання лабораторно-практичних робіт, якість самостійної аудиторної та позааудиторної роботи, участь в олімпіадах, науковій роботі кафедри тощо), яка визначається відповідною кількістю балів. Загальний рейтинг кожного студента визначає його місце в параді успішності і є стимулом до активізації пізнавальної ді­яльності.

Загальний процес управління НТД студентів організується за допомогою створення модульних програм. Мотиваційний ме­ханізм творчої й ритмічної роботи студентської аудиторії грунту­ється на заохоченні балами рейтингу, внутрішньому спонуканні майбутніх фахівців до творчої самостійної діяльності, реалізації принципів змагання, самовираження, індивідуалізації, можливос­ті самостійно планувати індивідуальну стратегію навчання.

З кожної дисципліни розробляються базові та елективні моду­лі. Базовий модуль містить мінімально необхідну навчальну інфо­рмацію (обов'язкову для всіх студентів). Елективний модуль ви­значає елементи НТД студентів за варіативним принципом (можливість індивідуального вибору навчальної інформації з ме­тою підвищення власного рейтингу).

Організація модульно-рейтингового навчання

Концепція модульно-рейтингового навчання не передбачає обов'язкового семестрового екзамену для всіх студентів. Протя­гом вивчення певної дисципліни студенти складають модульну контрольну роботу (модуль). Кількість модульних контрольних робіт визначається у відповідності з кількістю навчальних моду­лів, що передбачається модульно-рейтинговою програмою. Під­сумкова оцінка визначається загальним рейтингом за результата­ми НТД студентів протягом усього семестру.

Процес оволодіння змістом дисципліни за МРТ передбачає комплекс контрольних заходів у системі вхідного, поточного, проміжного, підсумкового та позатермінового контролю знань. Одним з основних методів зворотного зв'язку в навчальному процесі є ігровий метод контролю з використанням нетрадицій­них ігрових форм: дидактичних і ділових ігор; рольового моде­лювання виробничих ситуацій; складання та рішення тематичних кросвордів; проведення семінарів в активній формі; дебатних ту­рнірів; комплексного тестування за рівнями знань тощо. Реаліза­ція цієї системи поточного контролю сприяє більш ефективному налагодженню міжтематичних і міжпрєдметних зв'язків у проце­сі засвоєння матеріалу, дозволяє максимально розширити творчі компоненти діяльності майбутніх фахівців. Основні вимоги щодо організації модульного й семестрового контролю сформовані за такими принципами.

Методика рейтингового оцінювання


  1. Об'єктами контролю при рейтинговій системі оцінювання доцільно вважати: а) позааудиторну навчально-творчу діяльність студентів (виконання курсових робіт, складання кросвордів, на­писання рефератів тощо); б) роботу студентів на семінарських і практичних заняттях; б) виконання модульних контрольних ро­біт, складання заліку або іспиту.

  2. Об'єкти контролю визначаються кафедрою на основі моделі засвоєння бази знань із певної дисципліни.

  3. Перелік об'єктів контролю, його періодичність, методи, фо­рми, методика контролю та критерії оцінювання успішності на­вчання визначаються в модульно-рейтинговій програмі дисцип­ліни.

  4. До критеріїв оцінювання об'єктів контролю відносять акти­вність та ініціативність самостійної позааудиторної роботи сту­дентів; міцність знань програмного матеріалу; високий рівень

вмінь та навичок розв'язувати типові задачі та виробничі ситуа­ції; відсутність помилкових дій, правильність та якість відповідей при поточному, модульному і семестровому контролі.

  1. Для кожного об'єкта контролю кафедра встановлює ранжовану кількість балів, яка характеризує рівень якості засвоєння на­вчального матеріалу.

  2. Найбільша сума балів, яку може набрати студент за се­местр, визначається сумою максимально можливих балів за кож­не завдання, яке є об'єктом контролю протягом семестру.

Модульний контроль

1. Контрольні заходи мають забезпечити вимірювання та оці­нку рівня засвоєння студентами програмного матеріалу в процесі навчання за певними модульними блоками й змістом дисципліни в цілому.



  1. Об'єктами оцінювання успішності навчання можуть бути як діяльність студента під час практичних і семінарських занять, ін­дивідуальної та самостійної роботи, так і результати цієї діяльно­сті за певні періоди (тиждень, місяць, семестр, рік тощо).

  2. Розроблення об'єктів модульного контролю (контрольних завдань) передбачає визначення їх переліку, форм і змісту. Після визначення форми контрольних завдань розробляється їх зміст.

  3. Систему оцінювання об'єктів контролю та шкалу оцінок контрольних завдань, тестів тощо розробляє ведучий курсу.

  4. Розроблення об'єктів контролю має завершитися виданням необхідного методичного забезпечення, а також технологічної картки-пам'ятки, з якої кожен студент має можливість дізнатися про особливості МРТ і сформувати індивідуальну стратегію на­вчання.

  5. Після апробації МРТ важливо оптимізувати її окремі пара­метри для удосконалення моделі рейтинг-контролю. Робота з удосконалення МРТ має бути спрямована на поліпшення техно­логічного процесу навчання, підвищення рівня автоматизації об­числювальних робіт і забезпечення організаційно-методичними засобами, а також проведення соціологічних досліджень, пропа­ганди та роз'яснювальної роботи з впровадження педагогічної технології.

  6. Об'єкти контролю, його періодичність, методи та критерії оцінювання успішності навчання визначаються в модульно-рейтинговій програмі дисципліни (розділ «Форми та засоби по­точного, проміжного та підсумкового контролю»).

  7. Система оцінювання успішності НТД студентів має викону­вати навчальну, виховну, розвивальну, профілактично-поперед­жувальну та управлінську функції, що можливо лише за умов сис­тематичності, регулярності і неперервності модульного контролю.

  8. Рейтингова система передбачає оцінювання в балах резуль­татів, яких студент досяг на кожному етапі поточного, проміжно­го або підсумкового контролю. Підсумовуючи всі набрані бали, складається індивідуальний рейтинг студента. Мета студента — набрати максимальну кількість балів за певний період вивчення дисципліни.

  1. Модульний контроль проводиться протягом семестру за графіком технологічної картки-пам'ятки, затвердженою завіду­вачем кафедри.

  2. Модульний контроль проводиться за навчальним матеріа­лом окремих модулів після завершення лекційних і практичних занять. Він містить три рівні складності запитань:

  1. програма-мінімум (оцінювання знань на рівні впізнавання та відтворення матеріалу дисципліни у формі тестування);

  2. стандартна програма (оцінювання репродуктивного та ді­йового рівня знань на основі програмних запитань);

  3. творча програма (оцінювання творчого рівня знань на ос­нові рішення ситуаційних практичних завдань в умовах невизна­ченості). Кожен рівень складності має відповідний ваговий кое­фіцієнт у балах рейтингу.

Перехід до вищого рівня складності здійснюється ступенево (складання студентом на «відмінно» завдання нижчого рівня складності).

  1. Контрольні завдання з конкретного модуля повинні мати однакову складність, їх слід уніфікувати для конкретного напря­му базового рівня підготовки.

  2. Викладачі, які працюють за МРТ, визначають базу знань із дисципліни, яка має бути засвоєна у відповідності до змісту кур­су, який вивчається.

  3. Перелік основних елементів бази знань та рівнів їх засво­єння складає модель засвоєння бази знань дисципліни (приклад у табл. 18).

  4. Тривалість проведення модульного контролю становить дві академічні години.

  5. Критерії оцінювання контрольних завдань доводяться до відома студентів на початку семестру та перед проведенням мо­дульного контролю.

  6. Модульний контроль проводиться в письмовій або у пись­мово-усній формі. Письмовий компонент модульного контролю обов'язковий і проводиться шляхом виконання контрольних за­вдань для перевірки засвоєння фактичного матеріалу відповідних модулів і розв'язування практичних задач.

  7. Модульний контроль проводить лектор із даної навчальної дисципліни (можливо, за допомогою викладачів, які ведуть лабо­раторно-практичні заняття).

  8. Виконання контрольних завдань здійснюється кожним студентом індивідуально у відведений термін за розкладом.

  9. Під час контрольного заходу студенту забороняється в будь-якій формі обмінюватися інформацією з іншими студентами або використовувати матеріали конспекту чи навчальних посібників.

  10. Присутні викладачі зобов'язані контролювати самостій­ність виконання студентом індивідуального завдання та дотри­мання встановленого порядку проведення контрольного заходу.

Якщо викладач виявить порушення встановленого порядку з боку студента, то останній усувається від проведення контролю, а його результат оцінюється нулем балів.

22. Перездача модуля відбувається відповідно з графіком ін­дивідуального відпрацювання практичних занять, затвердженим ведучим курсу.

23. Студент, який не згоден з отриманою за результатами мо­дульного контролю оцінкою, має право подати апеляцію безпо­середньо після оголошення оцінки. У цьому випадку завідувач кафедри призначає апеляційну комісію, до складу якої входить лектор із даної навчальної дисципліни, завідувач кафедри або призначений ним викладач. Комісія зобов'язана розглянути апеляцію в присутності студента. Результат розгляду апеляції фіксу­ється на тексті виконаного контрольного завдання і підтверджу­ється підписами членів комісії.

24. Ведучий курсу виставляє модульні оцінки в журналі облі­ку поточної успішності студентів та у відомості модульного кон­тролю. Після оброблення остаточних результатів виконується на­очне графічне відображення рейтингу студентів у формі діаграм, які поміщуються на стендовому матеріалі.



Семестровий контроль

  1. Студент, якого допущено до семестрового екзамену і який ус­пішно склав усі модульні контрольні, може не складати семестровий екзамен. Про відмову від здачі екзамену студент зобов'язаний повід­омити ведучого курсу перед проведенням семестрового контролю.

  2. Якщо студент не згоден із підсумковою оцінкою за резуль­татами своєї роботи протягом семестру, він має можливість скла­сти іспит (залік), який оцінюється в балах, що додаються до його попереднього рейтингу. На іспиті студент може отримати додат­ково до 25 % балів від тієї суми, яку він мав по закінченні семес­тру (вводиться коефіцієнт обмеження балів рейтингу).

  3. Студент допускається до складання іспиту (заліку) з навчальної дисципліни, якщо він виконав усі обов'язкові види НТД, передбачені модульно-рейтинговою програмою. Необхідною умовою допуску студента до семестрового контролю є мінімально необхідний зага­льний рейтинг (визначається модульно-рейтинговою програмою).

  4. Студенти, які за результатами всіх форм НТД здобули мінімальнонеобхідну кількість балів рейтингу (визначається модуль­ною програмою), атестуються державною семестровою оцінкою («відмінно», «добре», «задовільно») відповідно до шкали переве­дення балів рейтингу в чотирибальну оцінку (100-бальну або лі­терну за ECTS).

  5. Студенту, якого не допущено до складання семестрового контролю, виставляється державна екзаменаційна оцінка «неза­довільно».

  6. Підсумкова оцінка виставляється в екзаменаційну відомість і залікову книжку студента за чотирибальною шкалою. Рекомен­дується використовувати наступне співвідношення узагальненої функції бажаності рейтингових показників, що дає можливість установлювати відповідність натуральних значень рейтингової оцінки традиційним психологічним параметром за чотирибаль­ною шкалою.

7. Кредитно-модульна технологія навчання

Кредитно-модульна технологія навчання (КМТН) за­проваджується з метою подальшої гуманізації і демократизації навчального процесу; організації найбільш раціонального і ефек­тивного засвоєння знань, умінь та навичок з максимальним вико­ристанням індивідуальних, індивідуально-групових форм на­вчання; стимулювання студентів до систематичної навчальної праці через вільний вибір навчальних дисциплін для самостійно- го вивчення, створення найбільш сприятливих умов для якомога повнішого засвоєння студентами навчального матеріалу, органі­зації модульного контролю і перетворення його у дійовий меха­нізм управлінського процесу.



Кредитно-модульна технологія— це форма організації навча­льного процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних техноло­гій та використання залікових одиниць — залікових кредитів.

Заліковий кредит — це одиниця виміру навчального наванта­ження, необхідного для засвоєння кредитних (залікових) модулів, або блоку кредитних модулів. Специфічний термін «кредит» в англійському оригіналі близький до поняття «довіра» (від лат. «creditum» — довіра). У свідомості ж слов'ян слово «кредит» тіс­но пов'язане із фінансовою сферою. Тому європейські навчальні кредити у нас неправильно трансформувалися в «залікові одини­ці». В університетах Європи, навпаки, атестація студентів за на­вчальною дисципліною визначена у вигляді закінчених предмет­них курсів — «кредитних модулів». Якраз ці модулі і дають змогу врахувати прослуханий в іншому ВНЗ навчальний матері­ал, що вирішує проблему мобільності. Система кредитних моду­лів також дає змогу налагодити систему дистанційного навчання.

Заліковий (кредитний) модуль — це програмно-змістовна оди­ниця завершеного циклу навчання (розділ дисципліни), яка харак­теризується дидактичною адаптованістю цілей, форм, методів та засобів навчання і закінчується контрольною акцією — модульним контролем. Його основними ознаками є: 1) самостійність, яка ви­значається програмним, інформаційним та дидактичним блоком; 2) адаптованість елементів знань до суб'єктів навчання; 3) спро­можність їх засвоєння за виділений проміжок часу.

Студент, ознайомлюючись із заліковим (кредитним) модулем, повинен мати змогу отримати інформацію про цілі навчання і змістовну складову дисципліни; визначити індивідуальні (най­більш прийнятні) форми і методи опанування змістом навчально­го курсу; самостійно планувати особисту стратегію навчання; проводити самоконтроль рівня сформованості знань, вмінь та на­вичок. Отже, заліковий модуль повинен стати елементом програ­много управління самоосвітою студента, системою навчально-методичного та індивідуально-психологічного забезпечення яко­сті освіти.

Кредитно-модульна технологія навчання є основним дидакти­чним засобом Європейської кредитно-трансферної системи (ECTS). Ця система створена для забезпечення єдиної міждержа­вної процедури виміру й порівняння між закладами освіти результатів навчання студентів, їх академічного визнання. Вона розроблена для забезпечення мобільності студентів і порівняння навчальних програм та досягнень студентів як між вітчизняними, так і іноземними навчальними закладами.

Система ECTS заснована на оцінюванні всіх видів роботи сту­дента, необхідних для досягнення цілей, зазначених у навчальній програмі. ECTS базується на тому принципі, що студент за на­вчальний рік повинен отримати 60 кредитів. Кредити в даній сис­темі можна отримати лише при успішному виконанні роботи, пе­редбаченої навчальним планом. Робоче навантаження студента в системі ECTS складається з відвідування лекцій, семінарів, само­стійних та індивідуальних занять, підготовки власних проектів, складанні іспитів тощо. Система ECTS ґрунтується на трьох ос­новних елементах:



  • інформації про навчальні програми та досягнення студентів,

  • яка викладена в інформаційному пакеті;

  • взаємній угоді між навчальним закладом та студентом;

  • рейтинговому оцінюванні за заліковими кредитами.

Інформаційний пакет містить загальну інформацію про уні­верситет та відповідний факультет, відомості про кваліфікацію, яку набуває випускник, відомості про навчальний графік та види навчальних занять, повний перелік пропонованих нормативних та вибіркових навчальних дисциплін, їх коротку анотацію, відо­мості про форми та умови проведення контрольних заходів та си­стему оцінювання якості освіти відповідно ECTS-оцінкам.

Угода про навчання — це документ, який укладають студент та вищий навчальний заклад з визначення прав та обов'язків сто­рін при навчанні за кредитно-модульною системою. Угоду про навчання також можуть укладати між собою заклади освіти (пар­тнери) у разі здійснення частини навчання тим чи іншим студен­том в іншому навчальному закладі. У такій Угоді зазначається перелік дисциплін, які студент буде вивчати в закладі-партнері, права та обов'язки цих закладів.

ECTS передбачає введення системи обліку навчального наван­таження, зрозумілого для всіх європейських країн. Кредити ECTS відображають загальне навантаження студента при вивченні пев­ного курсу або якоїсь його частини (блоку). Кредити враховують усі види навчальної роботи (лекції, семінари, лабораторні заняття, заліки, екзамени, практика тощо) і забезпечують уніфікований підхід до визначення трудомісткості освітньої діяльності студента.

Слід зауважити, що університети Європи мають досить різ­номанітні схеми кредитних систем. В Україні склалася подібна ситуація. Багато навчальних закладів мають власні системи оці­нювання досягнень студентів, однак усі вони не мають при­в'язки до CCTS. Це стосується ндсамперед часу, відведеного на один кредит. Наприклад, у США він не включає самостійну ро­боту студента (якщо у США 1 кредит охоплює ЗО ауд. год, то згідно з CCTS він дорівнює близько 60 год з урахуванням само­стійної роботи).

Таким чином середня тривалість навчального курсу у США становить 3—4 кредити, а в Європі 6—8. Існує також відмін­ність у системі контролю успішності студента. Рівні FX та F за шкалою CCTS передбачені для неуспішних студентів. Рівень FX означає, що студент має виконати певну додаткову роботу для успішного складання іспиту. Рівень F вказує, що необхідна зна­чна подальша робота (проходження курсу повторно). У США ці рівні відсутні. Загалом, якщо рівень засвоєння матеріалу студен­том оцінюється значенням D або Е, це означає необхідність повторного курсу, або додаткової роботи над навчальною дисципліною.



1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка