Миколаївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Проектування готовності вчителя до інноваційної діяльності Виконавець: Ріпний Микола Петрович



Сторінка2/4
Дата конвертації04.04.2016
Розмір0.61 Mb.
1   2   3   4

Готовність учителя-практика до інноваційної діяльності: технологічний інструментарій

Компоненти поняття

Критерії готовності

Показники рівнів готовності


Методичний інструментарій


Діагностичний інструментарій

Мотиваційно-орієнтаційний компонент


ДЛЯ ЧОГО впроваджується інновація

Особистісно смислові орієнтації педагога.

Заради чого

«треба»?

Усвідомлювати

смисл діяльності:

1)прагматичний;

2)егоцентричний;

3)групоцентричний;

4)просоціальний





Мисленнєва діяльність

Бесіда, спостереження, анкетування, аналіз продуктів діяльності, відкритих уроків та ін.

Мотивація вибору технології

Для чого

«треба»?

Бути

вмотивованим:

вимушена потреба;

мотив визнання;

мотив успіху; внутрішня потреба


Цілепокладання: методична мета

Чого чи щo «треба»?

Здійснювати цілепокладання: 1)зовні задане;

2)формальне;

3)коректне ;

4) осмислене



Провідний вид соціально-професійної активності

Саме так…

«треба»

Обирати модель поведінки: 1)адаптивна;

2)самовираження;

3)самоствердження; 4)самоактуалізація


Змістовий

компонент
ЩО

знаю про інновацію, що впроваджую?

Система збору та узагальнення інформації про інновації

Бути поінформованим: 1)погано

2)недостатньо

3)добре


Список публікацій, ксерокопії та ін. про різні інновації

Технологічне портфоліо



Система знань про сутність, специфіку, орієнтири реалізації технологічного підходу

Знати

про інноваційну діяльність:

1)поверхово;

2)вибірково;

3)достатньо;

4)ґрунтовно



Глосарій, тезаурус, тези, дидактичні матеріали та про ІД




Знання про сутність та особливості впроваджуваної технології

Розуміти

обрану інновацію:

1)формально;

2)елементи;

3)цілісно;

4)системно



Технологіч-на картка інновації




Технологізова-ність знань

Застосовувати

набуті знання про інновацію:

1)формально;

2)елементи;

3)цілісно;

4)системно



Критерії вибору інновації, методичне розшарування: теоретико-методичні засади, концепт, проектуван-ня технологічної оболонки

Бесіда, спостереження, анкетування, аналіз продуктів діяльності, відкритих уроків та ін.

Операційно-технологічний компонент

ЯК

впроваджуватиму інновацію?

План дій упровадження технології

Вміти

планувати самоосвітню робот

1)не вміє;

2)частково вміє;

3)вміє;

4)добре вміє



Проект, програма, план упроваджену іновації

Технологічне портфоліо

Сформованість проектно-впроваджуваль-них умінь

Вміти

реалізувати план:

1)не вміє;

2)частково вміє;

3)вміє;

4)добре вміє



Матеріали реалізації заходів (виступи, презентації та ін.); календарно-тематичне планування (зазначати місце технологічного уроку)

Бесіда, спостереження, анкетування, аналіз продуктів діяльності, відкритих уроків та ін.

Розробка моделі-проекту технологічного уроку (заходу)

Вміти

конструювати урок (захід):

1)не вміє;

2)частково вміє;

3)вміє;

4)добре вміє



Поурочні плани, методичні розробки уроків (заходів)

Технологічне портфоліо

Обґрунтування персонал-технології

Вміти

обґрунтувати власні дії:

1)не вміє;

2)частково вміє;

3)вміє;

4)добре вміє



Мисленнєва діяльність

Бесіда, спостереження, анкетування, аналіз продуктів діяльності, відкритих уроків та ін.

Рефлексивно-прогностичний компонент

ЩО РОБОТИ далі? Але…

ЩО ЗРОБЛЕНО?

Сформованість рефлексивних умінь

Рефлексувати, зіставляючи ціль з результатом:

1)не вміє;

2)частково вміє;

3)вміє;

4)добре вміє


Мисленнєва діяльність

Бесіда, спостереження, анкетування, аналіз продуктів діяльності, відкритих уроків

Самооцінка (оцінка) результативності впровадження технології

Відстежувати

результативність:

1)не вміє;

2)частково вміє;

3)вміє;

4)добре вміє



Результати моніторин-гу, анкетування та ін.

Технологічне портфоліо

Самоаналіз (аналіз) типових утруднень

Виявляти і долати

утруднення:

1)не вміє;

2)частково вміє;

3)вміє;

4)добре вміє



Мисленнєва діяльність

Бесіда, спостереження, анкетування, аналіз продуктів діяльності, відкритих уроків та ін.

Прогнозування майбутньої діяльності щодо розвитку інновації

Прогнозувати

власні дії:

1)не вміє;

2)частково вміє;

3)вміє;

4)добре вміє



Мисленнєва діяльність

Бесіда, спостереження, анкетування, аналіз продуктів діяльності, відкритих уроків та ін







Практична частина

Внутрішньошкільна модель підготовки вчителя до інноваційної діяльності

Систему роботи закладу освіти щодо формування в педагогів готовності до інноваційної діяльності розпочали зі створення у школі сприятливого інноваційного середовища, що передбачало акцентування уваги вчителів на самовиховання та саморозвиток, активне навчання в школах педагогічної майстерності, передового педагогічного досвіду, психолого-педагогічних семінарах, оволодіння психолого-педагогічними діагностиками тощо.



Навчання педагогів у школі в рамках роботи тих чи інших організаційних форм спрямовуються на оволодіння вчителями теоретичних основ:

  • педагогічної аксіології − знання про цілі та цінності навчально-виховного процесу;

  • педагогічної антропології знання про людину як об’єкт педагогічного впливу;

  • педагогічної соціології − знання про соціальні умови та механізми здійснення навчання та виховання;

  • педагогічної технології − знання про засоби педагогічної діяльності;

  • педагогічної культурології знання про формування людини як індивідуума культурного, суб’єкта, особистості та індивідуальності.

Практична сторона навчального процесу щодо підготовки вчителів до інноваційної діяльності була зорієнтувана на формування розвитку в педагогів групи психолого-педагогічних умінь та навичок:

  • дидактичні вміння (організація навчально-виховного процесу, керівництво пізнавальною та розвивальною взаємодією тощо);

  • загальнопедагогічні вміння (забезпечення єдності навчальної та позанавчальної діяльності вчителя і учнів як цілісного процесу, що гарантує неперервність процесу навчання, виховання, розвитку та саморозвитку);

  • науково-методичні, пошукові, дослідницькі вміння та навички (вивчення та використання передового педагогічного досвіду, використання методів теоретичного пошуку та емпіричних досліджень тощо);

  • уміння та навички самоосвіти, самовиховання, володіння мистецтвом педагогічної рефлексії.

Внутрішньошкільна система підготовки вчителів до інноваційної діяльності мала вигляд:

1. Пізнавальний
компонент


− передбачає навчання вчителів, спрямоване на оволодіння новими теоретичними, психолого-педагогічними та методико-технологічними знаннями, способами їх використання в практичній діяльності. Цей компонент дає можливість відбирати та правильно використовувати нові знання, одержані в процесі дослідження проблеми.

2) Конструктивний компонент

− вк — передбачає дії керівників методичних структур щодо відбору теоретико-методологічного, наукового та практичного матеріалу для включення його в процес підготовки вчителів до інноваційної діяльності, що забезпечить процес модифікації, удосконалення дій, уміння організувати навчання на основі діагностичного підходу, використання нових технологій та їх елементів.

3) Проектувальний компонент

− включає дії, що передбачають планування як ближньої, так і віддаленої мети та результатів упровадження інновації у школі, а також визначених форм та методів діяльності керівників системи підготовки вчителів до такої роботи з оволодіння ними необхідними теоретичними знання та практичними вміннями, які забезпечують їх готовність до інноваційної діяльності.

4) Комунікативний
компонент


− включає в себе дії, пов’язані зі встановленням педагогічно доцільних контактів між учасниками навчально-виховного та управлінського процесів.

На практиці наведений вище перелік функцій було суттєво розширено з урахуванням місцевих умов, традицій та специфіки роботи структурних підрозділів системи неперервної педагогічної освіти.

Внутрішньошкільна система підготовки вчителів до інноваційної діяльності реалізується через:

Робота колективу
над єдиною
науково-методичною
темою/проблемою


Колективний рівень

Груповий рівень

Індивідуальний рівень


Колективний
рівень:





  • науково-практичні конференції;

  • лекції;

  • психолого-педагогічні семінари;

  • практикуми;

  • проблемні творчі семінари;

  • педагогічні ради;

  • консиліуми та ін.

Груповий
рівень:


  • навчальні тренінги;

  • методичні об’єднання вчителів за фахом/циклом;

  • проблемні творчі групи;

  • динамічні пошукові групи;

  • методичні об’єднання класних керівників, керівників гуртків;

  • школа молодого вчителя;

  • школа педагогічної майстерності;

  • школа передового педагогічного досвіду;

  • семінари та ін.

Індивідуальний
рівень:


  • самоосвіта;

  • самовиховання;

  • наставництво;

  • школа передового педагогічного досвіду;

  • робота над індивідуальною науково-методичною темою/проблемою;

  • творча лабораторія вчителя та ін.

Отже, формування в учиителів готовності до інноваційної діяльності

передбачає, перш за все, глибоке вивчення теоретичних питань удосконалення навчально-виховного процесу, позитивних сторін педагогічних теорій, ідей та технологій, які вже досліджувалися і упроваджувалися в педагогічну практику [6].

Готовність учителя до інноваційної діяльності – комплекс якостей особистості, що забезпечує високий рівень самоорганізації професійної діяльності та її результатів. Створення особистісно-орієнтованої моделі підвищення кваліфікації учителя, розвиток його творчих можливостей лежить в основі роботи методичної служби. Важливу роль в реалізації цих завдань відіграє моніторинг професійної компетентності педагогічних працівників та інноваційні підходи щодо керівництва самоосвітньою діяльністю вчителів.

Практична робота розпочалася з проведення моніторингового дослідження готовності вчителя до інноваційної діяльності.

Мета:


  • відстеження та оцінка ступеня сформованості готовності вчителя до інноваційної діяльності;

  • підвищення якості навчально-виховного процесу до рівня сучасних вимог.

Об’єкт дослідження: діяльність учителя.

Предмет дослідження: визначення професіоналізму, рівня готовності вчителя до інноваційної діяльності.

Завдання моніторингового дослідження:



  • відстеження рівня готовності вчителів до самоосвіти та самовдосконалення;

  • виявлення готовності вчителів до інноваційної діяльності;

  • виявлення труднощів у прагненні педагогів до самовдосконалення, пошук оптимальних шляхів їх подолання;

  • надання рекомендацій щодо удосконалення роботи адміністрації, методичних служб стосовно підвищення професійної компетентності вчителів;

- стимулювання вчителя до осмислення своїх професійних проблем.

Для аналізу в цьому дослідженні були вибрані такі показники діяльності вчителя:



  • здатність та потреби педагога до самоосвіти та самовдосконалення;

  • готовність учителя до інноваційної діяльності.

Інструментарій дослідження:

1. Засоби збирання інформації:

а) Анкета 1. Результати експертної оцінки готовності вчителя до інноваційної діяльності (самооцінка, оцінка колег та адміністрації).

б) Анкета 2. Самодіагностика вчителя (для вчителів).

в) Анкета 3. Оцінювання вмінь вчителя планувати свою діяльність і прогнозувати її результати (самооцінка та оцінка адміністрації).

г) Анкета 4. Оцінювання викладацької діяльності вчителя (оцінка голів ШМО та адміністрації).

д) Анкета 5. Анкета для вчителя.

е) Анкета 6. Анкета для учнів.

2. Засоби первинної обробки даних – підсумкові таблиці.

3. Засоби ілюстрування результатів - діаграми, підсумкові таблиці.

Здатність учителя до інноваційної діяльності – інтегральна якість особистості педагога, яка характеризується рівнем сформованості професійно необхідних знань та вмінь. Ці знання та вміння інтегруються в цілісний професійно-особистісний комплекс, який включає такі складники:



  • загальна культура педагога (моральна, естетична, духовна);

  • професійно-педагогічна компетентність (фахова, методична, психологічна, дослідницька, творча);

  • загальнопрофесійні вміння та здібності (пізнавальні, комунікативні, організаційні);

  • педагогічна техніка, готовність до інноваційної діяльності та самовдосконалення.

У моніторинговому дослідженні був задіяний 31 педагогічний працівник школи.

Аналіз моніторингово дослідження показав:


С – самооцінка В – оцінка вчителів А – оцінка адміністрації
С – самооцінка В – оцінка вчителів А – оцінка адміністрації

С – самооцінка В – оцінка вчителів А – оцінка адміністрації

С – самооцінка В – оцінка вчителів А – оцінка адміністраці

С – самооцінка В – оцінка вчителів А – оцінка адміністраці

Узагальнюючи результати моніторингового дослідження готовності вчителя до інноваційної діяльності можна стверджувати, що:


    • серед учителів, що взяли участь у дослідженні, спостерігається потреба в самоосвітній діяльності, відкритість до нових знань, готовність до сприйняття нових технологій;

    • виявлено достатній рівень готовності вчителів до самоосвіти та самовдосконалення;

    • учителі школи самовдосконалюються, вивчаючи наукову та методичну літературу, беруть участь у колективних формах методичної роботи;

    • для переважної більшості вчителів інноваційна діяльність є привабливою, оскільки впливає на підвищення інтересу до навчання;

    • найбільш вагомим фактором, який сприяє впровадженню нових технологій навчання, є власна ініціатива й творчість педагогів;

    • згідно опитування, основними проблемами, що заважають упровадженню нових технологій навчання є:

- недостатня навчально-матеріальна база школи;

- велика витрата часу на підготовку уроків за інноваційними технологіями.

Детальні результати подано в додатку 1 «Моніторингове дослідження готовності вчителя до інноваційної діяльності».
Висновок

Розроблена модель є засобом перевірки ефективності педагогічних умов, доцільності й необхідності запропонованих форм, методів, засобів формування готовності учителів до нововведень. Представлену модель розглянуто як підсистему відкритого типу, вбудовану в контекст системи професійно-педагогічної підготовки вчителів. Спроектована модель характеризується цілісністю (всі вказані компоненти є взаємопов’язаними,

несуть певне смислове навантаження, працюють на кінцевий результат).

У результаті дослідження проведено перевірку ефективності даної моделі шляхом її експериментальної апробації, розроблено низку корекційних заходів.

Виявлено, що вчитель, підготовлений до інноваційної діяльності, характеризується одинадцятьма професійними й особистісними якостями:

1. Усвідомлює цілі освітньої діяльності в контексті актуальних

педагогічних проблем сучасної школи, враховує та розвиває індивідуальні здібності учнів, їх інтереси і потреби.

2. Уміє відповідно до нововведень у науці й практиці по-новому формулювати освітні цілі з предмета, певної методики, досягати й оптимально переосмислювати їх під час навчання.

3. Здатний вибудовувати цілісну освітню програму навчання і виховання,

яка враховувала б індивідуальний підхід до дітей, освітні стандарти, нові

педагогічні орієнтири.

4. Уміло поєднує сучасну йому реальність з вимогами

особистісно-орієнтованої освіти, здатен до коригування освітнього процесу за критеріями інноваційної діяльності.

5. Здатний бачити індивідуальні здібності дітей і навчати відповідно до їх

особливостей.

6. Уміє продуктивно, нестандартно організовувати й проводити навчання і

виховання, забезпечуючи розвиток творчості дітей через використання

інноваційних технологій.

7. Застосовує форми і методи інноваційного навчання, яке передбачає

врахування особистого досвіду й мотивів вихованців, використання доступних для дітей форм рефлексії та самооцінки.

8. Адекватно оцінює, стимулює самовираження вихованців, здатний бачити позитивний розвиток учнів.

9. Уміє аналізувати зміни в освітній діяльності, у розвитку особистісних

якостей вихованців.

10. Здатний і прагне до особистісного творчого розвитку, рефлексивної

діяльності, усвідомлює значущість, актуальність власних інноваційних пошуків і відкриттів.

11.Уміє ділитися досвідом роботи через майстер-класи, семінари, друковані продукти, творчі звіти тощо.


Список використаних та рекомендованих літературних джерел

  1. Закон України „Про загальну середню освіту”

  2. Закон України „Про інноваційну діяльність”

  3. Національна доктрина розвитку освіти в Україні // Освіта України. − від 23 квітня 2002 р. − с. 4-6

  4. Положення „Про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності”

  5. Бех І., Кононко О. Наукові засади проведення експерименту // Рідна школа. − 2001. № 10. − с. 36-40

  6. Богданова І. М. Професійно-педагогічна підготовка майбутніх вчителів на основі застосування інноваційних технологій / І. М. Богданова: дис. доктора пед. наук: 13.00.04. – О., 2003. – 440 с.

  7. Буркова Л. Ключ до управління: Класифікація педагогічних інновацій як елемент механізму керування інноваційним процесом в освіті // Директор школи, ліцею, гімназії. − 2000. № 1. − с. 31-37

  8. Ващенко Л. Інноваційні процеси в системі загальної середньої освіти: особливості управління // Освіта і управління. − 2003.− Т.6.− № 3.−с.97-104.

  9. Даниленко Л. Інноваційна діяльність у загальноосвітніх навчальних закладах // Директор школи. − 2000. − №20. − с. 5

  10. Даниленко Л. Управління процесом здійснення інноваційної діяльності в системі загальної середньої освіти // Післядипломна освіта в Україні. − 2003. − № 3. −30. с. 70-74

  11. Даниленко Л.І., Буркова Л.В. Відбір та оцінювання освітніх інновацій // Директор школи. − 1998. − № 34. − с. 6

  12. Дарманський М.М. Соціально-педагогічні основи управління освітою в регіоні. − Хмельницький, 1997

  13. Дем´янюкТ.Дослідно-експериментальна робота у сільській школі.У пошуках власного шляху//Директор школи, ліцею, гімназії.−2002.−№4.− с.97-99

  14. Карп’юк О. Навчання як модель успішного життя / О. Карп’юк // Іноземні мови. – 2005. – №4. – с. 86-94

  15. Коберник О. М., Коберник Г. І. Підготовка майбутніх учителів до ін-новаційної педагогічної діяльності [Електронний ресурс] / О. М.Коберник, Г. І. Коберник. – Режим доступу: http://studentam.net.ua/content/view/7686/97

  16. Коберник О. Проективна педагогіка і національна школа // Шлях освіти. − 2000. − №1. − с. 7-13.

Додаток 1
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка