Міжнародні-правові аспекти відповідальності у міжнародному космічному праві



Скачати 40.21 Kb.
Дата конвертації15.09.2017
Розмір40.21 Kb.
УДК 341:347.85 (043.2)

Мельник О.М., к.н.д.у., доцент

Декан Юридичного факультету Академії праці

та соціальних відносин та туризму

Кашко А.О. студентки ПР-402

Навчально-науковий Юридичний інститут,

Національний авіаційний університет, м. Київ, Україна.
МІЖНАРОДНІ-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У МІЖНАРОДНОМУ КОСМІЧНОМУ ПРАВІ

Протягом всієї історії існування міжнародного космічного права дуже гостро постала проблема відповідальності суб’єктів космічної діяльності. Ця проблема набула гострої потреби на сьогоднішній день, адже як міжнародне так і національне законодавство будь-якої країни не досконало регулює дане питання.

Договір про космос 1967 р. визначає Місяць та інші небесні тіла цілком демілітаризованими й нейтралізованими. Така заборона поширюється на весь космічний простір в цілому. Відповідно до Договору 1967 р. забороняється створення на небесних тілах військових баз, споруджень і зміцнень випробування будь-яких типів зброї й проведення військових маневрів, а також установки на них будь-яких об’єктів із ядерною зброєю чи будь-якими іншими видами зброї масового знищення. Місяць та інші небесні тіла використовуються «винятково в мирних цілях» [1].

Договір про космос 1967 р. визначив та закріпив поняття відповідальності згідно з яким держава несе відповідальність за всю національну космічну діяльність незалежно від того, здійснюється вона урядом або фізичними і юридичними особами. В міжнародному космічному праві визначається два види відповідальності суб’єктів – політична та матеріальна [1].

Політична відповідальність покладається на держави й міжнародні організації, що беруть участь у правовідносинах, пов’язаних з використанням космічного простору і небесних тіл, включаючи Місяць. Навіть у тому випадку, якщо така діяльність здійснюється міжнародною організацією, солідарну відповідальність несуть і держави-члени. Форми ж реалізації політичної відповідальності сертифікація, репресалії та санкції.

Матеріальна відповідальність полягає у тому, що кожна держава, яка здійснює запуск, несе міжнародну відповідальність за збитки, заподіяні космічними об’єктами, а також їхніми складовими частинами на Землі, в повітряному чи космічному просторі, включаючи Місяць та інші небесні тіла, іншій державі й її фізичними і юридичними особами (Договір про космос 1967 р., ст. VII) [2]. В 1972 році була прийнята Конвенція про міжнародну відповідальність за шкоду, заподіяну космічним об’єктам.

Особливості міжнародно-правової відповідальності в космічному праві полягають у наступному:м а) держава несе міжнародну (політичну) відповідальність за національну діяльність у космосі, незалежно від того, здійснюється вона урядовими органами, неурядовими, чи юридичними особами, а держава запуску несе міжнародну відповідальність за збитки, заподіяні космічними об’єктами; б) матеріальна відповідальність держави за збитки регулюється спеціальним договором; в) передбачаючи абсолютну відповідальність за збитки, космічне право не встановлює верхньої межі виплачуваної компенсації, що характерно для абсолютної відповідальності в інших галузях міжнародного права; г)держава запуску, одержуючи інформацію про те, що на територію якої-небудь держави упав її об’єкт, і що цей об’єкт є небезпечним чи шкідливим, повинна вжити негайних заходів для запобігання настання шкоди. Підставами матеріальної відповідальності є завдання шкоди космічним об’єктам або засобом його доставки, а також їх складовими частинами [3].

Питанням відповідальності за шкоду, заподіяну космічними об'єктами, присвячена Конвенція про міжнародну відповідальність за шкоду, заподіяну космічним об'єктам, 1972 р. (далі - Конвенція про відповідальність за збитки). Вона встановила абсолютну відповідальність запускаючої держави за шкоду, завдану її космічним об'єктом на поверхні Землі або повітряному судну в польоті (ст. 2) [2]. Для цієї ситуації можна сказати, що держава несе відповідальність за шкоду незалежно від наявності її вини. Якщо шкоди завдано не на поверхні Землі, а в космосі або повітряному просторі космічному об'єкту однієї держави таким же об'єктом іншої, то остання несе відповідальність лише за наявності вини. Коли у запуску бере участь кілька держав, всі вони несуть солідарну відповідальність.

Відповідно до цієї Конвенції шкода може виражатися в позбавленні життя, тілесному ушкодженні або завданні іншої шкоди здоров’ю, в позбавленні або ушкодженні майна (мається на увазі майно держави, її фізичних і юридичних осіб, а також міжнародних міждержавних організацій). Шкода може виражатися також в завданні збитків космічному об’єкту іншої держави або особам та майну на борту такого космічного об’єкта.

Питання відповідальності вирішуються на міждержавному рівні навіть у тому випадку, якщо шкода завдана фізичним та юридичним особам. Претензія про відшкодування збитку передається дипломатичними каналами, а в разі недосягнення врегулювання - до Комісії з розгляду претензій. Щодо особливості національного регулювання відповідальності за космічну діяльність, то можна сказати, що такі питання врегульовані законодавчими актами самої країни [4].

Питання відповідальності за шкоду, заподіяну об’єктами, запущеними в космічний простір, мають велике значення, тому що відповідна діяльність здатна вплинути на довкілля, призвести до втрат життя і власності та ін.
Література

1. Договір про принципи діяльності держав по дослідженню і використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла. Договір, Міжнародний документ від 27.01.1967 р



2. Конвенція про міжнародну відповідальність за шкоду, завдану космічними об’єктами. Конвенція, Міжнародний документ від 29.03.1972 р.

3. Репецький В.М. Міжнародне публічне право: Підручник 2-не вид. –«Знання» м. Київ. – 2012. – 437 с.

4. Сироїд Тетяна Леонідівна. Міжнародне публічне право: Навчальний посібник. – Х.: ТОВ “Прометей-Прес”. – 2005. – 244 с.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка