Методика роботи над тематичною композицією в шкільному курсі з образотворчого мистецтва Горобченко І. В



Скачати 230.35 Kb.
Дата конвертації29.04.2016
Розмір230.35 Kb.
До уваги учителів образотворчого мистецтва
Інтерактивний розвиток фантазії учнів. Методика роботи над тематичною композицією в шкільному курсі з образотворчого мистецтва
Горобченко І.В.,

методист образотворчого мистецтва

міського методичного кабінету
Інтерактивний розвиток фантазії учнів
На сучасному етапі розвитку українського суспільства в умовах реорганізації освіти та системи виховання сучасні педагоги розуміють велику роль мистецтва у формуванні високоморальної та розвинутої творчої особистості. Тому відповідно до Державного освітнього стандарту загальної середньої освіти (12-річна школа), Концепції загальної мистецької освіти та головної мети освітньої галузі «Естетична культура», назріла необхідність доповнень у класичних формах залучення школярів до мистецтва.

Зокрема йдеться про потенціал інтегративних підходів, які є одним із засобів інтерактивної форми уроку. Перш за все розглянемо, як розкривається зміст поняття «інтерактивні форми навчання». Словник іншомовних слів за редакцією академіка АН України О. Мельничука дає таке визначення поняттю «інтер...» (лат. іnter...) — префікс, що означає перебування поміж, періодичність дії; активність — посилена діяльність, діяльний стан. Таким чином, періодичне посилення активності або періодичне переведення в діяльний стан визначає поняття «інтерактивний». Для сприяння розвитку фантазії та уяви, що є складовими творчого потенціалу, та врахування художніх інтересів особистості вчитель може застосовувати ситуації вибору учнями різнорівневих за складністю завдань, тем, технік і матеріалів для виконання художніх робіт і сприйняття мистецьких творів, активізувати різноманітними методами та прийомами пошук у вирішенні завдань.

Пропоную до розгляду методологію інтерактивної форми мистецької освіти, яка враховує вимоги сучасної педагогіки. Вони складаються із завдань, які містять у собі:

Освітні — спрямовані на активацію уяви та фантазії. Передбачають формування практичної діяльності, уміння аналізувати та інтерпретувати мистецькі твори та дитячі малюнки, навчатися споглядати їх різними способами: статичний — сприймати їх через внутрішній світ, пропускати через свої відчуття на рівні порівняння чи поєднання емоційного стану та виразити їх; динамічний — сприймати через зовнішні відображення мистецьких творів, тобто «оживлювати» образи картини чи скульптури рухами, театральною діяльністю, обрядовими дійствами. Спробувати уявити собі, яким чином зображені образи набули тієї чи іншої пози. Пластичними або гострими рухами передати стан природи, що відтворив художник у своєму мистецькому творі. Створювати творчі композиції за мотивами мистецьких творів, видів і жанрів мистецтва, малювати варіації на теми та імпровізувати за творами митців. Застосування таких нестандартних завдань є одним із засобів стимулювання інтересу до мистецтва. Розглянемо деякі з них. Так, запропонуємо учням провести аналіз на порівняння ряду робіт на одну тему, виконаних дітьми різних вікових категорій. Спроектувати аналіз запитаннями:


  1. Чим можна ускладнити чи доповнити сюжет?

  2. Що змінити, які художні техніки, матеріали застосувати, тобто відтворити картину на площині в об’ємі — скульптуру, рельєф, паперопластику?

  3. У якому жанрі або виді мистецтва намалювати її?

  4. Визначити мету створення малюнка (навчитися художній техніці, чи він носитиме рекламний характер чи прикрашатиме інтер’єр тощо).

Такий аналіз активізує творчий процес, з’являються нові ідеї та образи у розкритті теми. Це ж стосується завдань-диктантів. Учень під диктовку створює композицію, має швидко розташувати зображення так, щоб утворився сюжет. Завдання на часткове копіювання якогось фрагмента відомої картини чи малюнка вчителя, а далі придумати та розширити його за своєю фантазією або подивитись на картину та спробувати відтворити побачене. Вправа на реставрування форми та малюнка посуду за уламком.

Розвивальні — спрямовані на використання нетрадиційних методів запропонованого матеріалу як один із засобів впливу на творчий потенціал дитини.

Сюди відносяться використання набутих учнями знань з інших навчальних дисциплін; долучення різноманітних терапій — арт, арома, музичні, аутотренінги, релаксація, медитація. Застосування непоширених художніх технік (пальчиковий метод, малювання пластиліном на склі, лиття води у форми, ліплення з мокрого піску тощо) та матеріалів (малювання лаком для нігтів, губною помадою, тінями для повік, коректором, «ліплення» утеплювальною пінкою, гіпсовим бинтом тощо), використання різних предметів (палички, корпуса кулькової ручки, овочів), застосування імпровізації в поєднанні різноманітних технік. Використання вчителем різноманітних прийомів ознайомлення дітей із процесом змішування кольорів. Так, палітра може бути у вигляді склянок, у яких знаходяться барвники. Переливаючи їх з одного посуду в інший, діти спостерігають хімічний процес утворення різноманітних відтінків. Таким прикладом може бути накладання кольорових світлофільтрів один на другий, у якому учні спостерігають оптичне змішування кольорів. Далі школярам пропонується самостійно придумати вид палітри. Ця вправа спрямована на засвоєння вмінь змішувати та отримувати нові кольори та відтінки. Аромати також можуть активізувати натхнення дітей. Особливо якщо їх застосувати на уроках малювання пейзажів, натюрмортів. Включаються нюхові аналізатори, які викликають у дитини асоціації з приємними спогадами, що позитивно впливає на її емоційний стан.



Виховні — містять у собі незвичайні форми проведення уроку як засіб формування здатності проявляти творчу діяльність: урок на виставці, у музеї, на екскурсії, у магазині, у майстернях митців — живописців, гончарів, різьбярів, вишивальниць і т. д., в ательє, редакції тощо. Пропонуються різноманітні види уроків — шоу, вернісаж, конференція, аукціон, обрядових дійств. Проводити рольові ігри — сесія мистецтвознавців, зустріч інопланетних митців. Теми виховних завдань спрямовані на розвиток не тільки нових образів та ідей, а включають у себе загальнолюдські цінності. До них відносяться створення проектів (колективні форми роботи) з оформлення інтер’єра не лише у своїй школі, а й в інших навчальних закладах, виготовлення подарунків, сувенірів як благодійної допомоги ветеранам, громадянам похилого віку, дітям-інвалідам, сиротам тощо. Виїзд і проведення уроків образотворчого мистецтва, підготовлені учнями за своїм розробленим планом, і пропозиції тем уроків (роль учителя, митця та інше). Проведення конференцій зі своїх надбань у мистецтві. Розглянемо тему «Створення проекту. Оформлення виставки дитячих малюнків» (робота у групах). Це завдання несе в собі дух змагання. Дітям дуже подобається перемагати, коли їм довіряють, дають можливість самостійно вирішити якесь питання, поставлену перед ними задачу. Самостійне вирішення завдання школярем спрацьовує на активне творення, видумування чогось нового, тобто він робить відкриття. Це дає йому впевненість у своїх можливостях. Учитель допомагає учням у визначенні критеріїв, які дадуть змогу вибрати кращий проект, заохочувальні номінації для інших проектів; демонструє послідовність виконання проекту, ескізи готових проектів, зразки шрифтів і шрифтових композицій; роздає проспекти із планом проектування.
Завдання передбачає декілька етапів у досягненні мети:

  1. Назва проекту.

  2. Тема виставкових робіт.

  3. Визначення форми та кольору шрифту.

  4. Оформлення малюнків.

  5. Розробка схеми розташування у приміщенні.

  6. Виготовлення ескізу каталогу виставки, запрошення.

  7. Форма проведення виставки (аукціон, благодійна, ярмарок тощо).

Підібрати музичне оформлення. Основне завдання уроку — навички написання шрифту, його розташування на аркуші паперу, підбір кольору та форми. Тобто таке звичайне завдання, подане в інтерактивній формі, учні виконають із творчим підходом, мобілізують усю свою фантазію та уяву.

Творчий розвиток особистості на уроках образотворчого мистецтва — це засвоєння нею необхідних художніх навичок і прийомів, розвиток фантазії та уяви, тобто усвідомлення сутності явищ і предметів реальної дійсності з точки зору їх відповідності або невідповідності особистості моральним та естетичним вимогам, що вироблені людською культурою. Інтерактивні форми сприяють такому розвитку школярів і тим самим забезпечують самостійний пошук різноманітних зв’язків, художніх співставлень, аналогій, паралелей між видами мистецтв і дійсністю, наслідком яких має стати формування в особистості здатності цілісно бачити та сприймати світ, що зумовлює високий потенціал творчості, виховуватиме потребу в художньо-творчій самореалізації, сприятиме духовному самовдосконаленню.
Тематичне малювання
Урок малювання на теми вимагає від учителя високої підготовки. Але в той час для дітей це найцікавіший урок по зображувальному мистецтву. Цей розділ передбачає малювання по пам’яті (наприклад, “Як я провів літо”), по спостереженню («Осінь в саду»), за уявою («На невідомій планеті»). Але всі ці види діяльності можуть бути з’єднані в одній роботі. Малюючи на тему “Зимові ігри”, учень може використовувати спогади проте, як він катався взимку на ковзанах, спостереження за дитячими іграми і зобразити, яким вони уявляють майбутній льодовий стадіон.

Урок малювання на тему складається з таких елементів :

а) ознайомлення з темою або літературним твором, вибір сюжету, характеристика персонажів.

б) складання ескізу композиції.

в) необхідні для роботи спостереження та замальовки;

г) виконання роботи

д) аналіз та оцінювання виконаних робіт.
Малювання по пам’яті або спостереженню
Цей вид малювання відноситься до тематичного. Головне на уроці тематичного малювання - передача у малюнку сюжетного зв’язку, змісту та розкриття теми в малюнку. Помічені дитиною особливості предметів притягують його увагу. Пояснення вчителя розширюють його знання, розвивають інтерес до подальших спостережень.

Розглядаючи дерева, діти намагаються зрозуміти, чому дерева однієї породи всі різні. Їх цікавить і архітектура. „У всіх будинків є дах, стіни вікна, - підкреслюють діти. - І всі ж будинки різні".

Нові враження і знання відображаються в дитячих малюнках. Це, у свою чергу, веде до необхідності розширити технічні можливості відображення з допомогою нових прийомів і матеріалів. Індивідуальні образотворчі характеристики предметів приводять до більш частого спостереження реальних предметів, а не тільки їх зображеннях в малюнках.

Великого значення набуває індивідуальна робота з дітьми під час уроку малювання. Деякі діти зазнають труднощів у зображенні якого-небудь предмета, потрібного в їх сюжетному малюнку. У цьому випадку вчитель може показати, як малювати весь предмет або якусь його частину. Іноді варто запропонувати дитині зробити зображення нарядним, вводячи в малюнок якийсь орнамент, прикрасити можна не тільки зображення, але й фон, що зробить малюнок більш завершеним.

Важливою опорою на уроках малювання є спостереження реальних предметів і явищ. Пропонуючи дітям зобразити місцевий пейзаж, необхідно під час прогулянок, екскурсій по місту роздивитись з ними оточуючі будинки, допомогти кожному вибрати будинок, який він буде малювати, добре роздивитися його і запам'ятати, чим він відрізняється від інших: якщо є архітектурні прикраси, вітрини магазинів, арки і т.д.

Роздивляючись будинки, діти одразу ж спостерігають і за рухом транспорту, людьми. Кожна дитина бачить і запам'ятовує те, що найбільш приваблює її увагу.

Потрібно показати прийоми зображення машин, будівель, дерев, використовуючи фарби та папір.

Як же діти малюють людину, птахів, тварин? Складність полягає у тому, що потрібно не тільки передати індивідуальні особливості предмета, але й зобразити його у русі. До цього діти підготовлені попередньою роботою у 1-3 класах, де вони малювали спочатку окремих представників тваринного світу, а потім вже тварин, які йдуть чи біжать. У малюнках дітей третього класу ще більше місця займає передача руху. Але ці рухи одноманітні.

Для того, щоб діти мали змогу передати різноманітні рухи людини, потрібно звертати їхню увагу на положення рук, ніг, тулуба при ходьбі, бігу.

Спостереження рослинного світу також знаходять велике місце у малюнках дітей. Вони малюють дерева, особливо квітучі, кімнатні рослини, садові і польові квіти.

Дотримуючись мети розвитку творчої самостійності на уроках образотворчого мистецтва, треба намагатися давати дітям такі теми в малюванні, щоб вони, у першу чергу, були пов'язані безпосередньо з життям дітей, з тими виховально-освітніми задачами, над виконанням яких зараз працює вчитель.

В оцінюванні робіт по темі, у першу чергу, звертається увага на видумку дітей, на прояв самостійності у вирішенні теми, на виразність у передачі окремих предметів, добір кольорів, а також на моральну основу сюжету натури. Мало уявити тільки зовнішність предмета, необхідно щоб була можливість уявити цей предмет так, як він сприймається тим хто малює в процесі його детального аналізу при малюванні з натури, з точки зору різних задач, які виникають в цьому процесі. При малюванні по пам'яті і за уявою важливим моментом є ясне уявлення не тільки предмету, але й самого процесу зображення.

Зоровий образ, який формується в процесі зображення, має тенденцію до зміни, доти, поки він не буде максимально повно відображати реальну дійсність, тобто доти, поки малюнок не стане найкраще відображати зображувальний предмет.

Кінцевою метою в процесі зображувальної діяльності є такий розвиток пам'яті, при якому один раз поспостерігавши, дитина змогла б міцно закріпити об’єкт у пам'яті і за потреби відобразити з абсолютною точністю.

Велику користь приносить малювання по пам'яті чи за уявою, коли заздалегідь проводяться спеціальні спостереження предмета, що зображується протягом якогось часу (1-5 хвилин).

Малювання по пам'яті та за спостереженням - дуже важливі види тематичного малювання для школярів. Під час їх застосування розвиваються такі психологічні механізми дитини як пам'ять, спостереження. Діти також вчаться не тільки спостерігати та запам'ятовувати певний об'єкт, а й аналізувати його, порівнювати його характерні властивості.

Дітей треба не тільки вчити створювати нові зображення, але й озброювати досвідом творчої діяльності. Для цього потрібні спеціальні методи. Розглянемо декілька з них - евристичний та дослідницький методи. Ці методи спрямовані на навчання пошукам самостійного рішення зображувальної задачі, можливих варіантів, розвиток творчого мислення, уяви. Ці методи можна використати, коли вчитель пропонує дітям виконати якесь творче завдання, створити щось по своєму замислу.
Тематичне малювання на теми пейзажної лірики
Робота по розвитку образотворчої діяльності в малюванні природи повинна будуватися у відповідності з вимогами програми виховання і навчання в школі, які націлюють на формування в кожної дитини морально-естетичні почуття при зустрічі з прекрасним у природі та мистецтві, при знайомстві з подією та пейзажами.

Програма ставить задачу розвитку поетичного слуху і естетичного сприйняття школярів, вміння розрізняти та розуміти своєрідне використання тих чи інших художніх засобів у витворах мистецтва.

Однією з форм систематичної роботи по естетичному вихованню є заняття сюжетно-тематичним малюванням. Основною метою яких є - розвиток розумової активності і творчої уяви дітей.

Ці заняття включають і малювання на теми літературних творів о природі.

Педагог вчить дітей відображати на папері побачене, почуте, тобто відомий зміст у новій трактовці. Без допомоги дорослого у дітей часто виникають труднощі у визначенні художнього засобу, який поет використовує при описі природи, або не приділяє їм належної уваги, що у свою чергу призводить до невиразності образів. Іноді діти навпаки, відчувають і розуміють, що і як хотів показати поет, але у них немає достатнього досвіду в передачі вражень у своєму малюнку, часто вони просто погано володіють засобами зображення описаних в стилі картин природи.

Існують основні методи, якими педагог користується для розвитку естетичного сприймання і дитячої творчості. До них належать: спостереження явищ та об'єктів природи, які описані в поетичному витворі; бесіда о поетичних образах; розглядання відповідних ілюстрацій та картин о природі; показ декількох прийомів зображення; аналіз малюнків які виявляють степінь творчості дитини при передачі поетичного образу.

Розглянемо специфіку кожного методу.

Спостереження природи здійснюються не тільки для отримання дітьми знань про неї, для розвитку естетичного сприйняття, але й з метою порівняння пейзажів, які описані в поетичному творів, з існуючими у природі. Методика проведення спостережень ускладнюється в залежності від досвіду дітей та завдань кожного заняття. Починати треба з розглядання окремих образів природи, які описані в творі: ялинка, кульбабка і т.д. при цьому треба максимально активізувати мову дитини питаннями, які допомагають розкриттю образу, збагачувати її поетичними виразами, порівняннями. Наприклад, кульбабку можна порівняти з сонечком, кулькою, сніжинкою, лист кульбабки - з ялинкою.

Потім учитель намагається забезпечити рухову і словесну діяльність дітей: на основі розуміння твору діти повинні знайти об'єкти, які описані у ньому, доторкнутися, роздивитися їх, прочитати рядки вірша, які відображають відповідну картину природи, спостереження сприяють розвитку чуттєвості, сприйманості до поетичного опису пейзажів.

По мірі того як розвивається у дітей сприймання, їм пропонують поспостерігати за картиною природи, не співпадаючу повністю з її поетичними описами. Це розвиває загальні уявлення дітей, на основі яких вони потім малюють певні пейзажі.

Для більш цілеспрямованого знайомства дітей з творами про природу проводяться бесіди про їх зміст та різні засоби виразності.

Якщо художній твір невеликий по об'єму, містить опис одного конкретного образу або нескладної картини природи, то бесіда про нього займає небагато часу, вона може проводитись безпосередньо на уроці малювання.

Але іноді малювання проводиться на основі віршів, які складаються з кількох частин, відображаючи різні картини природи, як, наприклад, у „Пісні про весну" Я.Колеса. У даній ситуації познайомити дітей з твором краще у вільний час або на уроці читання, а на уроці малювання його вже не аналізувати, оскільки сприйняття поетичного твору є достатньо сильним подразником. Перебудова уваги відразу ж на іншу діяльність (малювання) викликає гальмування, яке робить цю діяльність недостатньо продуктивною.

Прочитавши твір виразно, учитель задає дітям питання, які допомагають уявити зміст малюнка. Щоб не порушити безпосередність, емоціональність сприйняття поетичного твору, питання слід задавати лише після повторного виразного його читання. Вони повинні стимулювати живий обмін уявленнями, сприяти розумінню виразних рис образів природи, які можна зобразити, опираючись на сюжет вірша.

З дітьми також рекомендується проводити заняття по малюванню на теми двох творів, в яких описана природа в ту саму пору року. На початку уроку треба провести бесіду про їх зміст і засоби виразності.

Щоб засоби виразності стали для дітей зрозумілими, треба розглянути картини або ілюстрації, які виділяють основні моменти тексту, тобто забезпечують взаємодію зорового та слухового сприйняття.

Художні ілюстрації знайомлять дітей з різними засобами зображення природи. Також корисно знайомити дітей з двома ілюстраціями до одного вірша. Дуже своєрідно та характерно передані зимові пейзажі в ілюстраціях художників Г.Нікольського, А.Парамонова до віршів С.Єсеніна „Поет зима аукает", „Черемуха". Діти сприймають їх дуже емоційно і потім використовують подібні зображувальні засоби у своїй творчості.

У вільний час можна організувати роботу по поглибленому знайомству дітей з засобами виразності, якими художники створюють образи і картини природи: ліс, дерева різних порід, стан погоди.

Діти повинні навчитись зображувати окремі об'єкти природи. Це доречно здійснювати на уроках предметного малювання яке передує сюжетно-тематичному.

Для зображення пейзажу діти можуть використовувати гуаш, акварель також можливе використання таких зображувальних матеріалів як вугляний олівець, сангіна, воскові крейди, пастель. Вони вже знають, що на темному фоні світлі кольори здаються світлішими, і навпаки.

Колористичному вирішенню пейзажу допомагають цільові спостереження природи, розглядання репродукцій з картин художників - пейзажистів. Живописний малюнок, виконаний вчителем по мотивам якого-небудь твору про природу, також допоможе дітям зрозуміти красу та доступність того чи іншого засобу передачі певної кольорової гами.

Для розвитку гостроти сприйняття насиченості кольору можна використовувати ігрові завдання типу: „Знайди відтінки кольору на картинці", „Склади смужки синього кольору так, щоб зліва була сама темна, а праворуч - найсвітліша" і т.д.

Приклади подібних ігор, вправ, а також поради вчителям про засоби роботи з різними зображальними матеріалами можна знайти в спеціальній методичній літературі.

Вчитель перш ніж навчати дітей, повинен сам оволодіти засобами роботи з різними фарбами - гуашшю, аквареллю...

Школярі вже вчаться порівнювати відтінки кольорів з фоном малюнка: жовто-зелені листя гарно співпадають з блакитним фоном, на сірому фоні, світло-зелений окрас стебелинки.

Можна навчити дітей використання різних засобів замальовування фону і за допомогою ватного тампону розбризкування фарби, розливу і т.д.

Для цього вчитель підбирає різні за розміром пензлики, організовує роботу дітей в класі так, щоб діти самі обрали потрібні кольори фарб, пензлики, підготували їх до використання і т.д.

Якщо гуашеві фарби краще давати дітям для зображення таких пір року як зима, осінь, то для літніх та весняних пейзажів можна використовувати акварель. Вчитель навчає дітей розводити фарби водою, отримуючи потрібні відтінки для малювання ніжної весняної зелені, легких пелюстків і т.д.

Дуже важливо при зображенні пейзажу уникати штампів в зображенні неба та землі. У цьому допоможе накладання фарби на кольоровий фон, на іншій колір та засіб промальовки кольорових плям, отриманих шляхом розмивки, мазків. Іноді вчитель дає для малювання готовий фон, використовуючи кольоровий папір. Але більшої виразності набувають малюнки, на яких фон зображений самими дітьми у відповідності з темою та змістом роботи.

Колір фона різної насиченості створює настрій у дітей. До такого заняття не потрібно спеціально розташовувати баночки з певними кольорами фарб, діти обирають їх самі перед заняттям.

Малювання по мокрому фону аквареллю можна проводити при зображенні осіннього або весняного пейзажу.

Перехід одного кольору в інший у вологому мазку рекомендується використовувати для малювання кольорів, листя, а контрастні кольори використовуються для вираження розрізненості предметів у малюнку (осінні листя на фоні блакитного неба).

Важливим прийомом навчання є також аналіз дитячих малюнків. Він може проходити по-різному.

Діти читають один чи декілька рядків з твору та відмічають, як цей епізод відображено у малюнку. Або в результаті аналізу малюнків діти створюють книгу-ширму, яка розкриває послідовно поетичні строки. Можна проводити спеціальні заняття по розгляданню дитячих малюнків на теми віршів про природу, де діти згадують, якому твору вони відповідають, читають цей вірш або згадують уривки. В подальшому з дитячих малюнків можна створити тематичні альбоми: „Зима (весна, літо, осінь) в малюнках дітей", періодично їх розглядати, розміщувати в кутки для батьків, дарувати дітям.

При оцінці дитячих малюнків вчитель додержується певних критеріїв:

передача кольором відтінків окраски образів природи, загального колориту, настрій маленького малювальника;


  • різноманітність композиції (зв'язок між предметами, їх об'єднання, виокремлення головного образу);

  • зображення форми, її характерних ознак, деталей;

  • передача пропорцій предмета, його розмірів;

  • наявність виражальних образів вірша, відповідність зображення в малюнку поетичному опису.

Завдяки аналізу робіт дітям стає більш зрозуміти поетичний образ, розвивається аналітико-синтетичне мислення, яке забезпечує більш глибше сприйняття поетичного тексту.

Використання цих методів з метою розвитку дитячої творчості на основі пейзажної лірики в різних класах має свою специфіку.

Наприклад, діти 6-7 років вже мають певний досвід сприйняття природи та художнього її опису у віршах. Вони вже можуть уявити зміст твору, підкреслити спільність та різницю в описи явищ або образів природи, давати їм точну характеристику.

Знайомлячи дітей з пейзажними творами, вчитель націлює їх на сприйняття та зображення цілісної картини природи, в якій органічно пов'язано уявлення про декілька її образів. Цьому сприяє і використання не тільки ілюстрацій до певного вірша, але й репродукцій з картин видатних художників, які посилюють уявлення.

Бесіди о поетичних творах проводяться до занять з малювання, оскільки діти малюють на теми складних віршів.

Кожна дитина під впливом спеціального навчання починає проявляти чуйність до поетичного слова, розуміти зображувальний зміст засобів художньої виразності вірша. Вона вже самостійно відображає в малюнку ті картини природи, які чує у вірші, тобто посилюється вплив поетичного образу на творчість дитини.

Також для розвитку творчості важливо проводити бесіди по задуму малюнка, про головний образ, про засоби найбільшої виразності малюнків. Діти вже можуть уявити картину природи без попереднього спостереження, лише на основі художнього опису: поетичне слово підказує необхідні образи пейзажу. У цьому виді достатньо розвинуті чуйність до поетичного слова, вміння співвідносити картини природи з її описом, переносити свої уявлення в малюнок.

У результаті таких занять діти частіше починають розмовляти один з одним про те, як гарно навколо, їх словник збагачується точним поетичним вираженням. Вірші за їхньою думкою, допомагають їм створювати „кольорові малюнки". Діти вже не утруднюються у пошуку сюжету для зображення, їм „зрозуміло, про що малювати".

Бажано використовувати в педагогічній роботі сукупність методів і прийомів роботи, які спрямовані на поглиблення сприйняття дітьми пейзажної поезії в наступній послідовності:

• спостереження з читанням твору, розглядання ілюстрацій, малювання;

• читання твору, розглядання 1 -2 картин, бесіда, малювання;

• читання твору, бесіда, малювання.

Систематичність і послідовність педагогічної роботи, пов'язаної з розвитком естетичного сприйняття і творчості дітей, сприяє тому, що діти успішно справляються з поставленими перед ними програмними задачами.

Під впливом навчання розвивається творчість і у дітей 8-10 років життя. Накопичення досвіду сприйняття віршів про природу, спостереження явищ, образів, які описані в них, сприяють тому, що діти постійно проявляють особливу чуйність до оточуючий природи, намагаються самостійно знайти поетичну її характеристику.

У цій віковій групі дітей є певний запас естетичних знань. Вони проявляють самостійність у виборі теми, образів. В їх малюнках проявляються узагальнені образи, картини природи. Поруч з цим вони намагаються зобразити індивідуальні якості предмета, тієї чи іншої пори року, які описані в поетичних строках.

Постановка теми в цьому віці повинна спонукати дитину до прояву фантазії. Творча уява, яка розвивається у дітей в цьому віці, допомагає уявити надзвичайні образи, обрати оригінальні способи їх зображення.

Яке підсумок попередньої роботи можна провести з дітьми колективне заняття на тему „Зимова казка" або „Золота осінь". Це допомагає повніше дітям виявити свої емоції, почуття. Таку велику роботу слід ретельно підготувати. Бажано спочатку зробити нариси простим олівцем, а вже потім виконувати малюнок у кольорі. Під час творчої колективної роботи діти проявляють активність, взаємодопомогу, зацікавленість в успіху кожного, що сприяє не тільки естетичному та розумовому, але й моральному вихованню дітей.

Отже, відображення поетичних образів у малюнках доступно дітям шкільного віку, воно має велике значення для їх морально - естетичного виховання, для розвитку творчих здібностей.


Малювання ілюстрації до казки, музичного твору
Цей вид тематичного малювання за своєю методикою схожий з попереднім видом (ілюстрацією до поетичного твору). Якщо обсяг казки невеликий, вчитель знайомить дітей з її змістом безпосередньо на початку уроку малювання. Проводить бесіду з дітьми по змісту цієї казки, задає питання, які підводять дітей до створення композиції. Наприклад: „Як ви вважаєте, яким кольором можна зобразити золоту рибку?", „Який був колір океану, коли з нього виходила царівна Либідь?" та інші.

Якщо ж казка велика за обсягом, діти ознайомляться з її змістом вдома, а на уроці малювання вже проводити бесіду по змісту з дітьми. Корисно спитати, який епізод більше сподобався, який хотіли б намалювати...

Корисно використовувати на уроках тематичного малювання таблиці з зображенням послідовності малювання тварин, рослин і т.д.

Урок тематичного малювання можна спланувати, як інтегрований урок. Тобто інтегрувати урок малювання і урок музики. На початку такого уроку слід провести бесіду (підготовчу) до даного музичного твору, налаштувати дітей на прослухування музики, корисно перед слуханням задати дітям питання такого характеру „Як ви гадаєте, яку пору року хотів показати у своєму творі композитор?". Після слухання, вчитель повторює своє питання, і задає інші, які підводять дітей до визначеності у кольорі, композиції. На такому уроці малювання у дітей розвивається естетичне почуття до прекрасного не тільки у художніх творах мистецтва, але й у музичних творах.

Наприкінці такого уроку потрібно зробити виставку робіт дітей і ще раз прослухати музичній твір, порівняти музичне зображення з художнім, зробити висновки.

Такі уроки розвивають у дітей не тільки художні навички та вміння слухати вчителя, а ще й фантазію, творче уявлення, що є важливим фактором для подальшої художньої творчості.


Передача простору і обсягу на площині
За програмою образотворчого мистецтва для молодших класів, діти за три роки навчання повинні опанувати елементарними основами реалістичного малюнка, придбати навички передачі об'єктів на площині з натури, по пам'яті і представленню; навчитися виконувати малюнки з урахуванням закономірності перспективного скорочення і виявлення обсягу світлотіні; розрізняти й передавати основні і додаткові кольори і їхні відтінки. Крім того, вони ознайомляться з прийомами й закономірностями композиції (розміщення зображення з урахуванням формату папера, виділення в малюнку головного й ін.). Через усю програму проводиться думка про необхідність емоційного відношення до зображення, передачі образної характеристики об'єкта. Програма торкається і питання теорії образотворчого мистецтва.

У методичних рекомендаціях і посібниках ці питання злиті з матеріалами про методику викладання. При чому основна увага приділяється саме методиці. Недостатнє ознайомлення з теорією мистецтва обтяжує викладання образотворчого мистецтва. Учителя початкових класів відчувають потребу у вивченні елементарних основ теорії мистецтва. Усі навколишні предмети мають три виміри: висоту, ширину й глибину. Зображуються вони звичайно на плоскій поверхні (папері, полотні), що має тільки два виміри - висоту й ширину. Як же передати на площині глибину об'єкта, чи третій його вимір? За період тривалого розвитку образотворчого мистецтва були розроблені різні способи передачі простору й обсягу на площині. Нині діюча програма по образотворчому мистецтву для середньої школи бере за основу один із них - перспективу.

Перспектива — точна наука, що є розділом накреслювальної геометрії. Вона визначає основні закономірності передачі третього виміру на площині.

Усі ми знаємо особливості сприйняття глибини об'єкта нашим зором. В міру видалення від нас предмети зменшуються, а рівнобіжні лінії, що йдуть до обрію, сходяться. Чим далі розташований від нас предмет, тим меншим він нам здається; наступить такий момент, коли він перетворюється в крапку. Якщо дивитися на вулицю, що вдалішу йде, чи рейки залізниці, ясно видне зближення рівнобіжних ліній при їхньому видаленні. Перспектива визначає закономірності зменшення предметів і зближення рівнобіжних ліній у міру видалення їх від ока.

У початкових класах, відповідно до програми, закономірності перспективи діти вивчають тільки шляхом спостереження її у натурі. Для того щоб організовувати такі спостереження і навчити дітей передавати третій вимір на площині, учитель повинен знати основні поняття перспективи.

Одна з основних умов для перспективного малювання - наявність фіксованої точки зору. Точка зору в даному випадку — це те місце, із якого спостерігають предмет. Під час малювання з натури по принципах лінійної перспективи точку зору змінювати не можна, тому що предмет з іншої крапки буде виглядати інакше. Простір перед нами, на який ми, малюючи, дивимося з фіксованої точки зору, називається полем зору. Не всі ділянки, полючи, зори рівноцінні; найкраще видно предмети, розташовані в його центрі.

Для виконання малюнка з натури необхідно, щоб модель була щонайкраще видною. Недостатньо, щоб вона потрапила в центр нашого поля зору, необхідно, щоб був дотриманий ще і кут зору, тобто, щоб відстань до моделі була найбільш вигідною. Якщо предмет розташований занадто далеко, його погано видно. Але якщо він розташовується надто близько, розглянути його так само складно (у шкільних умовах про це нерідко забувають). У перспективі площина зображення називається картинною площиною. Вона розташовується між оком і предметом, що малюється, і мислиться завжди перпендикулярної до предметної площини, тобто площини, на якій знаходиться людина, що малює.

Малюючи з натури, необхідно визначити лінію обрію, рівень очей дитини, що малює. Це роблять таким чином: горизонтально розташований лист паперу підносять до очей. Папір буде видно як лінію, це і є лінія нашого обрію. Вона поділяє видимий нами простір на дві частини: верхню - вище лінії обрію, нижню - нижче лінії обрію; предмети, що знаходяться на лінії, розташовуються на обрії.



Неважко помітити, що лінія обрію змінюється в залежності від того, сидимо ми чи стоїмо. Предмети також виглядають по-різному, якщо вони знаходяться нижче цієї лінії, чи вище на ній. Отже, точка зору, поле зору, кут зору, картинна площина і лінія обрію - основні поняття перспективи. Не всі ці поняття потрібно пояснювати учнем, але вчитель повинен їх обов'язково знати.


Література


  1. Базулина Л.В. Бисер. — Ярославль, 2006

  2. Божко Л.Н., Полякова Г.А. Методика викладання образотворчого мистецтва в школі. 5-7 кл. – К. : Скорпіон., 2004.

  3. Волкотруб І.Т. Основи художнього конструювання. — К.: Вища школа, 1988.

  4. Гребенюк Г.Є. Основи композиції та рисунок. —К.: Техніка, 1997

  5. Гусаров Е.Н. Современные педагогические технологии. — М.: Академия, 2005.

  6. Даниленко В.Я. Основи дизайну.— К., 1996.

  7. Державний стандарт загальної середньої освіти галузі «Художня культура» // Мистецтво і освіта. — 1997.— № 3.— С. 2-10

  8. Завуч. Освіта.—№ 32 (146), листопад 2002 р.

  9. Костенко Т.В. Композиція. Методичні матеріали. — Харків, 1997.

  10. Колейчук В.Ф. Опит классификации трансформации плоского листа.2 М., 1980.

  11. Лещенко М.П. Зарубіжні технології підготовки вчителів до естетичного виховання.— 2-е вид., доп.— К.: Гротеск, 1996.- 92 с.

  12. Неменский Б.М. Мудрость красоты: О проблеме эстетического воспитания» Книга для учителя— М.: Просвещение, 1981.

  13. Основи викладання мистецьких дисциплін: Навчальний посібник /за заг. редакцією О.П.Рудницької.— К.: АПН України. 2000.- 184 с.

  14. Современное декоративное искусство. Очерки истории.— М.: Искусство, 1984.

  15. Сомов Ю.С. Композиция в технике.— М., 1987.

  16. Тиц А.А. Основы архитектурной композиции и проектирования.— К.: Вища школа, 1979.

  17. Толстих В.И. Эстетическре воспитание.— М.: Высшая школа, 1984.

  18. Шпара П.Є. Технічна естетика та основи художнього конструювання.— К.: Вища школа, 1989.

  19. Холмянський Л.М., Щипанов О.С. Дизайн.— К.: Освіта , 1992.

  20. Энциклопедический словарь юного художника.— М.: Педагогика, 1983.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка