Методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни "Педагогічна психологія" для студентів напряму 010104 професійна освіта



Скачати 418.94 Kb.
Сторінка7/7
Дата конвертації31.03.2016
Розмір418.94 Kb.
1   2   3   4   5   6   7

ТЕМА 8. УЧЕНЬ ЯК СУБ'ЄКТ ВИХОВАННЯ. Поняття виховання у педагогічній психології. Виховання й навчання, типи взаємозв’язків. Моральність як основа виховання людини. Рівні моральності. Шляхи впливу на процеси виховання. Методи формування свідомості, методи формування поведінки, методи формування почуттів і ставлення. Методи самовиховання й самоосвіти. Прийоми виховання. Основні принципи виховання.

Основні поняття: виховання, вихованість, індивід, індивідуальність, особистість, метод виховання, метод вправ, метод переконань, моральність, ставлення, оцінка, педагогічні закономірності, поведінка, наслідування, принцип виховання, принцип культурозгідності, принцип природозгідності, розвиток самовиховання, самоосвіта, самонавчання, самопізнання, свідомість, соціалізація, становлення, суб’єкт, вимога, форми виховання, почуття, емоції, емпатія.

МЕТОДИЧНИЙ СЛОВНИК ГОЛОВНИХ ПОНЯТЬ ТЕМИ:


Виховання – це цілеспрямована діяльність, покликана формувати в учневі систему якостей особистості, поглядів і переконань; зі змістовної сторони виховання містить у собі виховання розумове, трудове, фізичне; з інституціональної сторони виділяють сімейне виховання, шкільне, позашкільне, конфесіональне й т.п. Виховання до навчання ставиться як ціле до своєї частини.

Типи взаємозв'язків між навчанням і вихованням: 1) виховання невідривно від навчання, у процесі якого воно здійснюється (через зміст, форми, засоби навчання); 2)  виховання здійснюється в освітньому процесі певної системи або установи й поза навчанням; 3) виховання здійснюється поза освітнім процесом; 4) виховання здійснюється й іншими (не освітніми) установами й спільностями.

Основа виховання - моральність (здатність виносити моральні судження), формування якої відбувається як навмисно, так і мимоволі; розвиток моральності тісно пов'язане з когнітивним розвитком.

Рівні моральності: 1) передморальний рівень (до 10 років), характерна гетерономна мораль і автономна мораль; конвенціональний рівень (з 10 до 13 років) з орієнтацією на принципи інших людей і на закони; пост конвенціональний рівень (з 13 років), судження із власних критеріїв. В 15 років виправдання вчинку починає ґрунтуватися на повазі прав людини або визнанні демократично ухваленого рішення. Ще пізніше (приблизно в 16 років) учинок кваліфікується як правильний, якщо він продиктований совістю - незалежно від його законності або думки інших людей.

Методи формування свідомості - призначені для того, що передавати інформацію від педагога до того, хто вчиться й назад; серед цієї групи методів центральне місце займає метод переконання.

Методи організації діяльності й формування поведінки - вправи, доручення, педагогічні вимоги, що виховують ситуації й ін.

Методи формування почуттів та ставлення - заохочення, осудження, покарання, створення ситуацій успіху, контроль, самоконтроль, оцінку й самооцінку й ін.

Методи самовиховання й самоосвіти - це діяльність людини, спрямована на зміну своєї особистості відповідно до свідомо поставлених цілей, що склалися ідеалами й переконаннями; здійснюється в процесі самоврядування, що будується на основі сформульованих людиною цілей, програми дій, контролю за виконанням програми, оцінки отриманих результатів, самокорекції. Прийоми: самозобов'язання; самозвіт; осмислення власної діяльності й поведінки (виявлення причин успіхів і невдач); самоконтроль. Основні методи: самопізнання й самовладання, а також самостимулювання.

Прийоми виховання: вимог (спонукання до дії й заборона) і оцінка (позитивна й негативна).

Принципи виховання: принцип орієнтації на ціннісні відносини; принцип суб’єктності: принцип обліку неповторності особистості; принцип природозгідності, принцип культурозгідності й принцип центрації виховання на розвитку особистості.

Форми виховання: засоби організації виховного процесу, способи доцільної організації колективної й індивідуальної діяльності учнів.
Питання для самоперевірки:

  1. Чим розрізняються трактування поняття “виховання” - у широкому

соціальному й вузькому змісті?

  1. У чому проявляється взаємозв'язок виховання, формування, становлення й

соціалізації?

  1. Чим відрізняється формування від становлення особистості?

  2. Чим відрізняється поняття "індивід" від поняття "індивідуальність"?

  3. У чому особливості проблеми цілей виховання?

  4. Назвіть основні критерії вихованості.

  5. У чому проявляється багатобічний характер взаємозв’язку навчання й

виховання?

  1. Що таке " навчання, що виховує"?

  2. Охарактеризуйте роль емпатії в моральному вихованні учнів.

  3. Що таке "метод виховання"?

  4. Назвіть особливості застосування методу переконання у вихованні.

  5. Назвіть основні прийоми виховання.

  6. Чим відрізняються прийоми виховання від методів виховання?

  7. Назвіть основні методи впливу.

  8. Назвіть основні методи самовиховання й самоосвіти.

  9. Що розуміється під принципами виховання?

  10. Назвіть і дайте характеристику основним принципам виховання.

18. Що розуміється під педагогічними закономірностями виховання?

Список літератури


  1. Зимняя И.А. Педагогическая психология: Учеб. пособие. - Ростов-н-Д., 1997.

  2. Зинченко В.П., Моргунов Е.Б. Человек развивающийся: Очерки российской психологии. - М., 1994.

  3. Зюбин Л.М. Психология воспитания. - М., 1991.

  4. Педагогика. Учеб. пособие / Под ред. П.И. Пидкасистого. - М., 1996.

  5. Поляков С. Д. Психопедагогика воспитания. - М., 1996.

  6. Чалдини Р. Психология влияния. - СПб., 2001.


ТЕМИ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

  1. Основні проблеми педагогічної психології.

  2. Взаємозв'язок вікової психології й педагогічної психології в системі психологічних знань про людину.
  3. Взаємозв'язок методології, методів і методик психолого-педагогічного дослідження.


  4. Формуючий експеримент як один з основних методів педагогічної психології.

  5. Основні етапи психолого-педагогічного дослідження.

  6. Основні теорії на учіння..

  7. Біхевіористська концепція научіння.

  8. Навчання як різновид людської діяльності.

  9. Теорія поетапного формування розумових дій і понять.

  10. Проблема співвідношення навчання й розвитку як центральна проблема

педагогічної психології.

  1. Основні підходи до рішення проблеми співвідношення навчання й розвитку.

  2. Концепція зони найближчого розвитку.

  3. Концепція зони найближчого розвитку як основа розвиваючого навчання.

  4. Види, рівні й властивості навченості.

  5. Проблема навченості в педагогічний психології.

  6. Мотивація як психологічна категорія. Мотив як ціль.

  7. Сутність навчальних мотивів.

  8. Основні джерела навчальної мотивації.

  9. Характеристики й функції навчальної мотивації.

  10. Особливості прояву інтересу в мотиваційній сфері учнів.

  11. Основні форми прояву навчальних мотивів у навчальному процесі.

  12. Сутність навчальної діяльності.

  13. Основні особливості навчальної діяльності.

  14. Структура навчальної діяльності.

  15. Навчальні дії в структурі навчальної діяльності.

  16. Проблема знань у психолого-педагогічній літературі.

  17. Психолого-педагогічні умови засвоєння знань.

  18. Проблема розуміння в психолого-педагогічній літературі.

  19. Основні рівні оволодіння вміннями й навичками.

  20. Сутність теорії поетапного формування розумових дій і понять.

  21. Формування загальнонавчальних умінь і навичок як одне з основних

педагогічних завдань.

  1. Виховання – як одна із центральних категорій педагогічної психології.

  2. Проблема цілей виховання. Ціль виховання в різних педагогічних

концепціях.

  1. Критерії й показники вихованості людини.

  2. Взаємозв'язок навчання й виховання.

  3. Формування моральної основи учнів.

  4. Роль емпатії в моральному вихованні учнів.


ЗАГАЛЬНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДО ЕКЗАМЕНУ

З ДИСЦИПЛІНИ “ПЕДАГОГІЧНА ПСИХОЛОГІЯ”

    1. Предмет та об’єкт педагогічної психології.

    2. Система категорій педагогічної психології.

    3. Принципи педагогічної психології.

    4. Зв’язок педагогічної психології з іншими науками.

    5. Методи педагогічної психології.

  1. Категорія навчання, її зміст та сутність.

  2. Навчання як умова розвитку.

  3. Основні лінії психічного розвитку в процесі навчання й виховання.

  4. Історичні методи організації навчання.

  5. Історичні форми організації навчання.

  6. Типи навчання.

  7. Психологічні моделі навчання.

  8. Класифікація видів навчання.

  9. Поняття про навчання і учіння.

  10. Механізми й закони навчання.

  11. Учіння як пізнавальна діяльність.

  12. Теорія цілеспрямованої навчальної діяльності.

  13. Рівневий аналіз навчальної діяльності.

  14. Мотиваційний компонент навчальної діяльності.

  15. Орієнтовний компонент навчальної діяльності.

  16. Виконавський компонент навчальної діяльності.

  17. Змістовий компонент навчальної діяльності.

  18. Вікова динаміка формування компонентів навчальної діяльності.

  19. Поняття навчальності та її структура.

  20. Типи навчальності.

  21. Сутність і рівні розвитку самоосвітньої діяльності.

  22. Основні напрями педагогічного забезпечування розвитку самоосвіти.

  23. Позиція особистості як психологічний об’єкт виховання.

  24. Методологічні й методичні принципи виховання.

  25. Поняття виховного впливу.

  26. Класифікація виховних впливів.

  27. Мораль та вікові особливості її виховання.

  28. Характер як проблема педагогічної психології.

  29. Психологічні аспекти виховання довільності учня.

  30. Специфіка й структура педагогічної діяльності.

  31. Психологічний аналіз педагогічного спілкування.

  32. Педагогічні здібності та їх формування.

ТЕСТИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ТА ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ





  1. Принцип взаємодії тенденцій до збереження звертає увагу:

а) на механізм запуску розвитку психіки;

б) на умови розвитку психіки;

в) на критерій розвитку структури психіки.


  1. Проблемне завдання:

а) повинно йти попереду матеріалу, який пояснюється;

б) бути включене у матеріал, який пояснюється;

в) йти після матеріалу, який пояснюється.


  1. Формування самооцінки та характеру відбувається:

а) у молодшому шкільному віці;

б) у підлітковому віці;

в) у старшому шкільному віці;

г) під час пізньої юності.



  1. За Л.С. Виготським:

а) навчання і є розвиток;

б) навчання іде за розвитком;

в) навчання не залежить від розвитку;

г) навчання іде попереду розвитку.



  1. Максимальне урахування ініціативи учня в навчанні спостерігається:

а) при вільній технології відкритої школи;

б) при діалогічній технології навчання;

в) при технології збагачення;

г) при технології «навчання в співробітництві.




  1. Таке психічне новоутворення як «рефлексія» формується:

а) у дошкільному віці;

б) у молодшому шкільному віці;

в) у підлітковому віці; г) у старшому шкільному віці;

д) під час навчання у вищому учбовому закладі.



  1. Ускладнення структури психіки під час навчання пов'язане:

а) з освітньою функцією навчання;

б) з виховною функцією навчання;

в) з розвивальною функцією навчання.


  1. Виховання учня через актуалізацію й ускладнення його власного ментального досвіду знаходиться в центрі:

а)діалогічної технології навчання;

б) при технології збагачення;

в) при технології «навчання в співробітництві»;

г) при активуючій технології.



  1. Навчальна мотивація студента спирається на:

а) один мотив – мотив пізнання;

б) два мотиви – мотив досягнення та мотив пізнання;

в) три мотиви – мотив пізнання, мотив досягнення та мотив ідентифікації.


  1. Формування відносин та якостей особистості під час навчання

пов’язане:

а) з освітньою функцією навчання;

б) з виховною функцією навчання;

в) з розвивальною функцією навчання.



11. Розумова дія є ключовим елементом:

а)формуючої технології навчання;

б) активуючої технології навчання;

в)розвиваючої технології навчання;

г) технології збагачення.


  1. Пізнання учнів з боку педагога має:

а) один напрям – сприйняття його як суб'єкта учбово-пізнавальної

діяльності;

б) два напрями – сприйняття його як суб’єкта учбово-пізнавальної діяльності

та як особистості;

в) три напрями – сприйняття його як суб’єкта учбово-пізнавальної

діяльності, як особистості та як товариша.

13. Учбова діяльність є провідною діяльністю у:

а) молодшому шкільному віці;

б) підлітковому віці;

в) старшому шкільному віці;

г) студентському віці.

14. Розширення обсягу свідомості особистості під час навчання пов’язано:

а) з освітньою функцією навчання;

б) з виховною функцією навчання;

в) з розвивальною функцією навчання.



15. Учбові установки студента мають:

а) один вимір – когнітивний;

б) два виміри – когнітивний та поведінковий;

в) три виміри – когнітивний, поведінковий та афективний.

16. Пізнавальний інтерес, що виникає за умов невизначеності – це:

а) перший етап розвитку пізнавального інтересу;

б) другий етап розвитку пізнавального інтересу;

в) останній етап розвитку пізнавального інтересу.

17. При програмованому навчанні дидактичний матеріал:

а) поділяється на невеликі частини;

б) поділяється на великі частини;

в) взагалі не поділяється на окремі частини.



18. За теорією розвивального навчання:

а) засвоєння абстрактних знань передує знайомству із конкретними

знаннями;

б) засвоєння абстрактних знань йде за конкретними знаннями;

в) засвоєння абстрактних знань йде разом з знайомством з конкретними

знаннями.

19. Довільність як новоутворення виникає:

а) у дошкільному віці;

б) у молодшому шкільному віці;

в) у підлітковому віці;

г) у старшому шкільному віці.

20. Висока оцінка за результати навчання – це:

а) зовнішня мотивація;

б) внутрішня мотивація;

в) зовнішнє спонукання;

г) внутрішнє спонукання.

21. При програмованому навчанні:

а) питання окремих частин програми не можуть бути важкими;

б) питання окремих частин програми повинні бути середніми за важкістю;

в) питання окремих части повинні бути максимально важкими.

22. Учбова діяльність у своїй структурі має:

а) мотиви навчання, учбові задачі, учбові дії, контроль та оцінку;

б) мотиви навчання, цілі навчання, учбові дії та контроль;

в) мотиви навчання, цілі навчання, учбові задачі та учбові дії.

23. Таке новоутворення як внутрішній план дій виникає:

а) у дошкільному віці;

б) у молодшому шкільному віці;

в) у підлітковому віці;

г) у старшому шкільному віці.

24. Динамічність педагогічного процесу досягається за допомогою трьох структур – педагогічної, психологічної та:

а) організаційної;

б) дисциплінарної;

в) методичної;

в) виховної.



  1. За висновками біхевіористів поведінка учня визначається:

а) мотивами навчання;

б) мотивами самоактуалізації;

в) зовнішнім підкріпленням.

26. Учіння спрямоване на:

а) засвоєння знань;

б) формування навичок та вмінь;

в) на задоволення пізнавальних потреб;

г) на задоволення потреби самореалізації.

27. Здатність до самовиховання виникає:

а) у дошкільному віці;

б) у молодшому шкільному віці;

в) у підлітковому віці;

г) у старшому шкільному віці

28. Педагогічна ситуація:

а) автоматично перетворюється у педагогічну задачу;

б) перетворюється у педагогічну задачу, якщо співвідноситься з цілями

діяльності та умовами її виконання;

в) перетворюється у педагогічну задачу, якщо співвідноситься з цілями

діяльності;

г) перетворюється у педагогічну задачу, якщо співвідноситься з умовами

діяльності.

29. Найголовнішим продуктом учіння є:

а) рівень знань учня;

б) зміна особистості учня;

в) рівень умінь та навичок учня.



30. Періоди психічного розвитку людини, коли найлегше здійснюються ті

чи інші види навчання – це:

а) адаптивні періоди;

б) сензитивні періоди;

в) реактивні періоди;



г) латентні періоди.
КОНТРОЛЬ НАВЧАННЯ
Поточний контроль:

  • співбесіда на консультаціях під час самостійної роботи;

  • перевірка контрольних робіт.

Підсумковий контроль:

  • 5 семестр – іспит.

1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка