Методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни "Педагогічна психологія" для студентів напряму 010104 професійна освіта



Скачати 418.94 Kb.
Сторінка3/7
Дата конвертації31.03.2016
Розмір418.94 Kb.
1   2   3   4   5   6   7

Список літератури


  1. Зимняя И.А. Педагогическая психология: Учеб. пособие.- Р-н-Д,, 1997.

  2. Немов Р.С. Психология: Учеб. пособие для студентов высш. пед. учеб. заведений: В 3 кн. Кн. 2. Психология образования. 2-е изд. - М., 1995.

  3. Обухова Л.Ф. Вікова психологія: Підручник. - М., 1996.

  4. Талызина Н.Ф. Педагогическая психология: Учеб. пособие для студ. сред. спец. учеб. заведений.- М., 1998.

  5. Продайко В.М., Учитель І.Б. Педагогічна психологія. Ч.1. Вступ до педагогічної психології. Педагогічна психологія як психологія навчання.модуль: Навч. посібник. – Дніпропетровськ: НМетАУ, 2008. – 54 с.



ТЕМА 2. МЕТОДИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ.

Методологія як система принципів і способів організації дослідження. Основні методи психолого-педагогічних досліджень: спостереження, бесіда, інтерв’ю, анкетування, тестування, експеримент. Особливості навчального, або формуючого експерименту.


Основні поняття: анкетування, бесіда, гіпотеза, дослідницьке завдання, природний експеримент, інтерв’ю, каузальна гіпотеза, лабораторний експеримент, метод, методика, методологія, спостереження, незалежна змінна, залежна змінна, дослідницька проблема, тест, що формує експеримент, експеримент.

МЕТОДИЧНИЙ СЛОВНИК ГОЛОВНИХ ПОНЯТЬ ТЕМИ:

Методологія - система принципів і способів організації дослідження, а також вчення про методи дослідження. Методологія: учить, як треба діяти дослідникові, щоб одержати щирий результат; виявляє закони функціонування й зміни знання; вивчає пояснювальні схеми науки й т.п.

Метод - сукупність прийомів, операцій, правил, прийомів, способів, норм пізнання; конкретизується в дослідницьких методиках. Методика відповідає конкретним цілям і завданням психолого-педагогічного дослідження, містить у собі опис об'єкта й процедур вивчення, способів фіксації й обробки отриманих даних.

Спостереження - основний, найпоширеніший у педагогічній психології (і в педагогічній практиці в цілому) емпіричний метод вивчення людини, який передбачає цілеспрямоване, організоване сприйняття досліджуваного об'єкта.



Бесіда - діалогічний метод одержання відомостей (інформації) про учня, у ході якого дослідник виявляє психологічні особливості співрозмовника.

Інтерв’ю й анкетування - методи одержання інформації на підставі відповідей на спеціально підготовлені, що відповідають основному завданню дослідження питання.

Тестування - фіксоване в часі випробування, призначене для встановлення кількісних (і якісних) індивідуально-психологічних розходжень.

Експеримент - найбільш важливий метод психолого-педагогічного дослідження, який відрізняється від спостереження активним втручанням дослідника в навчальну ситуацію, що здійснює планомірне маніпулювання однієї або декількома змінними (факторами) і реєстрацію супровідних змін у поводженні досліджуваного об'єкта. Психолого-педагогічні експерименти розрізняються: за формою проведення (лабораторний і природний), за кількістю змінних (одномірний і багатомірний), за цілями (констатуючий і формуючий), за характером організації.

Питання для самоперевірки

  1. У чому суть методологічних основ психологічного дослідження і їхньої

реалізації в педагогічній психології?

  1. Яка взаємозв'язок методології, методів і методик дослідження в педагогічній

психології?

  1. Назвіть основні етапи психолого-педагогічного дослідження.

  2. Дайте характеристику основним спеціальним методам педагогічної

психології.

  1. Дайте загальну характеристику методу експерименту й сформулюйте

основні вимоги до його застосування в педагогічній психології.

  1. Назвіть основні види експерименту в педагогічній психології й дайте їхню

порівняльну характеристику.

Список літератури


  1. Бодалев А.А., Столин В.В. Общая психодиагностика. - СПб., 2000.

  2. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словник-Довідник по психодиагностике. - СПб., 2000.

  3. Зимняя И.А. Педагогическая психология: Учеб. пособие.- Р-н-Д, 1997.

  4. Милграм С. Експеримент в социальной психологии. - СПб., 2000.

  5. Практикум по педагогике и психологии высшей школы / Под ред. А.К.Ерофеева. - М., 1991.



ТЕМА 3. НАУЧІННЯ Й НАВЧАННЯ. Навчання, його психологічний зміст та сутність. Рушійні сили розвитку особистості. Головні лінії розвитку учня в процесі навчання. Педагогічні умови, закономірності та періоди розвитку учня в процесі навчання. Навчання як доцільна зміна діяльності. Навчання як активна взаємодія між вчителем та учнем, головні результати цієї взаємодії. Ненавмисне навчання та його ефективність. Категорія навчання та її показники. Навчання навичкам. Умови та процес формування навичок. Шляхи навчання навичкам.

Основні поняття: автоматизація, асоціація, дія, діяльність, завдання, знання, гра, інтелектуальний, інтеріоризація, навичка, научіння, досвід, навчання, онтогенез, пам’ять, поводження, поняття, проблема, процес, розвиток, реакція, рефлекс, рефлекс умовний (уроджений), синтез, дозрівання, становлення, стимул, теорія поетапного формування розумових дій, праця, уміння, учіння, розумові дії, засвоєння, навчання, формування, ціль, екстеріоризація, етика.


МЕТОДИЧНИЙ СЛОВНИК ГОЛОВНИХ ПОНЯТЬ ТЕМИ:

Виховання – це формування соціальної позиції особистості шляхом передавання їй соціальних норм, цінностей, суспільних установок, засобів, способів і форм соціальної комунікації. Психологічний результат - прогнозування ефективності виховних впливів на особистість учня, прогноз його поведінки в соціальному середовищі.

Навчання – це взаємообумовлена та взаємодоповнююча діяльність вчителя та учня. Але з боку вчителя, навчання - це діяльність вчителя по відношенню до учня, це управління учбовою діяльністю через організацію, стимуляцію, контроль і корекцію активності учня, яка здійснюється у формі загальних і конкретних способів взаємодії з соціальними значеннями предметів. Для вчителя психологічним результатом навчання є усвідомлення ним ефективності учбової діяльності, тобто досягнутих учнем знань, вмінь, навичок, розвинутості його здібностей.

Учіння – це власне навчальна діяльність учня по усвідомленню й засвоєнню знань та вмінь, виробленню навичок, результатом учення є знання про всілякі предмети, вміння та навички взаємодіяти з ними, здібності учня як узагальнені вміння. Психологічний результат учення - розвиток пізнавальних процесів, здібностей учня і його загальної компетентності, а в кінцевому підсумку розвиток його особистості як суб’єкта соціального буття.

Соціальне научіння – це прийняття учнем та напрацьовування соціальних ролей, установок і цінностей суспільства, що знаходить своє відображення у формуванні особистісних моральних норм, ціннісних орієнтацій, вміння і навичок спілкування. Психологічним результатом соціального научіння є розвиток соціального змісту мотиваційної сфери учня, його характеру й соціальної компетентності.

Онтогенез – це цілісний процес, що знаходить своє відтворення в окремих і пов’язаних між собою морфологічній, фізіологічній, психічній та соціальній формах. Для розкриття сутності онтогенезу використовуються такі поняття як “розвиток” і “формування”.

Асоціативне научіння - утворення зв'язків між певними елементами реальності, поводження, фізіологічним процесами або психічною діяльністю на основі суміжності цих елементів (фізичної, психічної або функціональної).

Інтелектуальне научіння - предметом відбиття й засвоєння є істотні зв'язки, структури й відносини об'єктивної дійсності.

Асоціативно-рефлекторне научіння розділяється на сенсорне, моторне й сенсомоторне. Сенсорне научіння полягає в засвоєнні нових біологічно значущих властивостей предметів і явищ навколишнього світу. Моторне научіння складається у виробленні нових біологічно корисних реакцій, коли сенсорний компонент реакцій є в основному кінестетичним або пропріоцептивним, тобто коли сенсорна інформація виникає в самому процесі виконання руху.

Асоціативно-когнітивне научіння розділяється на научіння знанням, научіння навичкам і научіння діям. При научінні знанням людина виявляє в предметах нові властивості, що мають значення для його діяльності або життєдіяльності, і засвоює їх; научіння навичкам полягає у формуванні програми дій, що забезпечує досягнення певної мети, а також програми регуляції й контролю цих дій; научіння діям містить у собі научіння знанням і навичкам і відповідає сенсомоторному научінню на когнітивному рівні.

Інтеріоризація та екстеріоризація – перехід від зовнішніх дій за рішенням розумових завдань до дії в розумовому плані й назад.


1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка