Методичні вказівки до вивчення теми



Скачати 120.99 Kb.
Дата конвертації12.04.2016
Розмір120.99 Kb.
Тема 2. Вплив зовнішнього середовища на довжину та конфігурацію “життєвого циклу” підприємства.

2.1. Методичні вказівки до вивчення теми.

Для якісного засвоєння матеріалу даної теми і усвідомлення зв’язку проблематики курсу, спочатку треба повторити відповідні теми курсів “Економічна теорія”, “Макроекономіка”, “Мікроекономіка”, основні положення теми “Середовище господарської організації” з курсу “Стратегічне управління”.

Розгляд проблематики впливу зовнішнього середовища на довжину та конфігурацію “життєвого циклу” підприємства, всебічна характеристика його особливостей неможливі без історичного підходу Починати слід з історичного аналізу концепцій середовища господарської організації. Такий аналіз дозволяє зробити висновок, що розвиток тих чи інших концепцій ініціювався все більшим ускладненням економічної інфраструктури, більш суттєвим впливом середовища на стан справ в організації. Необхідно усвідомити, що різні концепції відображаються в моделях, складовими яких є різні напрямки впливу на організацію, виокремленні по тим або іншим критеріям.

Слід звернути увагу на те, що більшість серед існуючих сьогодні концепцій управління поділяє підхід до підприємства як до “відкритої” системи, що постійно взаємодіє з окремими елементами зовнішнього середовища: іншими підприємствами, банками, організаціями, що належать до соціально-політичних та економічних інституцій держави, місцевих органів і т.п., і дає змогу йому підтримувати більш-менш стійке становище, виживати в умовах, що постійно змінюються. За останні роки багато українських та закордонних вчених досліджували фактори довгострокового впливу на економіку України: об’єктивна відсутність у необхідних обсягах ряду матеріально-сировинних та енергетичних ресурсів; спаду промисловому виробництві різних галузей (у порівнянні з кінцем 80-х років ХХ століття); невисока купівельна спроможність населення України та криза платежів у відносинах між підприємствами; низький технічний рівень виробничого потенціалу більшості підприємств (очікування технологічної кризи 2005 року) та невисока конкурентоспроможність продукції; низька ефективність виробництва та управління; повільне формування сучасної фінансової, організаційної, інформаційної та інших складових ринкової інфраструктури тощо.

Це означає необхідність дослідження середовища функціонування організацій з акцентом на визначення механізмів його впливу на формування кризових явищ всередині підприємства.

Враховуючи основну проблематику курсу, студентам слід звернути увагу на те, що одне з найважливіших завдань, що стоїть перед керівниками, - це визначення кризоутворюючих чинників, які найсуттєвіше впливають на організацію, оскільки параметри середовища — це унікальна комбінація факторів, що перебувають у постійному русі. Крім того, сучасний етап — це етап переходу до ринку та зміни параметрів економіки України.

Наступним кроком у вивченні теми є виокремлення підходів до опису структури зовнішнього середовища організації. Тут треба виділити дві основні концепції: структурну (неієрархічну та ієрархічну) та динамічну, які втілені у відповідні моделі.

Клас неієрархічних моделей містить ідею про наявність декількох пов’язаних між собою і не підпорядкованих один одному елементів, які розташовані поза підприємством (організацією). Головне тут — твердження про наявність елементів, які так чи інакше впливають на визначення цілей, розподіл ресурсів і формування місця підприємства (його іміджу) на ринку. Акцентується увага на сформованій під впливом зов­нішніх елементів структурі цілей, розподілі владних повноважень і налагодженні ефективної взаємодії між компонентами зовнішнього середовища. У будь-якому випадку ці “впливи” можуть мати як позитивні, так й негативні наслідки для підприємства.

Ієрархічна концепція середовища отримала розвиток у багатьох працях сучасних спеціалістів із управління. Найвідомішими авторами моделей цього типу є: Буржуа, Ділл, Томпсон, фахівці з консалтингової групи BCG, Портер та інші. Це свідчить про домінування ієрархічного напрямку в побудовах моделей середовища в менеджменті. Більшість об’єктів, зазначених у різних моделях, і перелік факторів повторюються з меншою чи більшою деталізацією.

Існує досить великий перелік класифікацій зовнішніх факторів. Так, Ф.Котлер вважає, що зовнішнє середовище (макросередовище) складається з шести основних груп факторів: демографічних, економічних, природних, науково-технічних, політичних і факторів культурного середовища. В контексті антикризового управління Іванов Г.П. [2] в доповнення до вищезазначених груп факторів виділяє окремо такі фактори як банкрутство боржників, підсилення міжнародної конкуренції та технологічні “розриви”.

В сучасній літературі з проблем антикризового управління домінує підхід до класифікації факторів, що можуть спричинити кризу (банкрутство) на підприємстві, в рамках якого виділяють дві групи факторів: зовнішні (фактори, на які підприємство не може впливати взагалі або має незначний вплив); внутрішні (фактори, що як правило, залежать від організації діяльності самого підприємства). Так, до зовнішніх “кризостворючих” факторів можна віднести: зростання інфляції, нестабільність податкової системи, нестабільність регулюючого законодавства, зниження рівня реальних прибутків населення, зростання безробіття, зниження об’єму внутрішнього ринку, збільшення монополізму на ринку, нестабільність валютного ринку, збільшення пропозицій товарів-субститутів, політична нестабільність, природні лиха. Внутрішніми факторами, які можуть спричинити кризу на підприємстві можуть бути: високий рівень комерційного ризику, недостатнє знання кон’юнктури ринку, неефективний фінансовий менеджмент, погане управління витратами виробництва, відсутність гнучкості управління, старіння та знос основних фондів, низький рівень продуктивності праці, високий рівень енерговитрат, перевантаженість об’єктами соціальної сфери, низька конкурентоспроможність продукції, залежність від обмеженого кола постачальників та споживачів.

Одним з найвідоміших методів аналізу середовища організації є SWOT-аналіз, який досить детально розглядався в курсі “Стратегічне управління” (тема “Методи аналізу та прогнозування розвитку середовища організації”). В контексті антикризового управління студентам слід звернути увагу на так зване “кризове поле”, тобто поле, де поєднуються загрози середовища із слабкими сторонами діяльності підприємства. Але для розробки антикризової стратегії недостатньо констатувати вплив факторів середовища. Студентам слід усвідомити, що для досягнення головної мети антикризового управління - забезпечення виживання підприємства у довгостроковій перспективі - необхідно прогнозувати тенденції розвитку загроз з боку середовища.

При побудові системи факторів для аналізу зовнішнього середовища потрібно враховувати такі властивості: взаємозв’язок факторів, що характеризуються силою, з якою зміна одного фактора впливає на інші фактори зовнішнього середовища; складність системи факторів, що впливають на організацію, зумовлена кількістю, різноманітністю зв’язків і наслідків впливу; динамічність і рухомість, тобто відносна швидкість і різні темпи змін факторів середовища; невизначеність інформації про середовище та невпевненість у її точності.

Властивості аналізу зовнішнього середовища, розглянуті вище, доводять необхідність переходу від статичних, констатуючих наявність складної системи факторів моделей ієрархічного типу, до динамічних моделей. Останні гнучко поєднують аналітико-прогнозні процедури дослідження середовища, користуючись такими категоріями як “хвильові” та циклічні процеси.

Розглянуті моделі зовнішнього середовища не вичерпують усієї різноманітності існуючих підходів, однак показують найзначніші напрямки у цій сфері. Практична цінність цих моделей — різна для різноманіт­них галузей народного господарства та підприємств. Сьогодні не існує єдиного, інтегрованого підходу до побудови загальної концепції зовнішнього середовища, яка б усебічно поєднувала економічні, технологічні, соціальні та політичні впливи на організацію, особливості взаємодії підприємства з його партнерами, конкурентами, споживачами та ін. Однак загальна тенденція у стратегічному аналізі вже вимальовується і полягає у поєднанні статичних та динамічних моделей середовища на новій методологічній основі. Динамічні моделі базуються на дослідженнях змін чинників, які характеризують середовище у часі, тобто час у них – найважливіша характеристика. Найчастіше ці моделі характеризують явища, які циклічно повторюються.

Студентам необхідно вивчити загальні характеристики економічного та відтворювального циклів; визначити їх основні фази та чинники, які впливають на їх довжину та конфігурацію. Часові характеристики процесів, що відбуваються у зовнішньому середовищі, зумовлюють відповідні параметри ЖЦ організацій.

Наступним кроком у вивченні теми є вивчення “хвильових процесів”, які є атрибутами великих систем і мають характеристики самоорганізації, саморегулювання, а також само відтворення. Хвилі досліджуються на стику теорії циклічності і коливань, які не є тотожними. Студентам слід звернути увагу на основні засади, на яких здійснюється конструювання соціально – економічної моделі макросистеми, яка сама може генерувати хвилі [посилання]

Студентам слід запам’ятати основні ознаки, за якими може бути визначений цикл: наявність двох складових: підйом і спад; регулярність (наявність постійної траєкторії руху); самовідтворюваність; наявність певних обмежених чинників, що впливають на цикл певної довжини та конфігурації; рекурентність (кожна фаза послідовно змінює іншу і є передумовою одна одній); довжина; часові характеристики циклу взагалі і окремих фаз; наявність рушійних сил певного типу.

Перший крок до вивчення кризових явищ на підприємстві (характеристиці окремих локальних криз на підприємстві присвячені теми 4-9) відповідно до макроекономічного підходу - це дослідження кризи як фази економічного циклу. В основі виділення циклу лежить така його фаза як криза. Аналіз структури економічних циклів показує, що ми маємо досить просту картину послідовної зміни фаз циклу. В складі економічного циклу середньої тривалості виділяють чотири послідовні фази: криза (рецесія); застій (депресія); пожвавлення; піднесення (експансія). Оцінюючи розвиток циклічної парадигми в світовій науці, необхідно зазначити, що в кінці ХІХ – на початку ХХ століття вчені багатьох країн приділяли увагу теорії економічних циклів та криз, як однієї з фаз циклу.

Студентам необхідно звернути увагу на те, що найчастіше розглядають наведені нижче “цикли” з-поміж декількох десятків відомих у теорії: М.Кондратьєва (40 – 60 рр); Кузнєца (20 – 25 рр.); Джаглєра (7 – 11 рр.); Кітчина (3 – 5 рр.); господарські (1 – 11 рр.); “ділові цикли” Й.Шумпетера; М.К.Хуберта; Менша; У.Ростоу; Дж.Форрестера, П.Шипкарьова. Студентам необхідно звернути увагу на те, що цикли взаємодіють між собою: більш тривалі “утягують” в себе, поглинають коротші, які в свою чергу є рушійними силами.



Відповідно до макроекономічного підходу у визначенні криз як фази економічного циклу, мікроекономічний підхід виділяє “життєвий цикл” підприємства, попиту, технології та товару у їх взаємозв’язку та взаємообумовленості. Характерною рисою будь-якої кризи є те, що загальні економічні кризи і кризи окремих підприємств тісно пов'язані: з одного боку, загальна економічна криза зумовлює виникнення криз на підприємстві, з іншого - кризи на підприємствах у сукупності сприяють формуванню загальної економічної кризи. Тому дослідження джерел, факторів, механізму формування та типології криз на підприємстві є необхідним та важливим.


    1. Термінологічний словник

Відтворювальний цикл – цикл “виробництво – розподіл - обмін-споживання”, стадії якого характеризують стан, який проходить економічний продукт при його створенні у процесі змін у часі.

Економіка із діловою активністю, що знижується – економіка, в якій чистий обсяг приватних внутрішніх інвестицій менший за нуль (валовий обсяг приватних внутрішніх інвестицій менший загальної суми амортизаційних відрахувань).

Економічний цикл – піднесення та спади у діловій активності, які повторюються протягом декількох років.

Криза (циклічна) - це загальна універсальна фаза будь – якого циклу, період порушення рівноваги.

Сезонні коливання – підвищення або зниження у межах одного року рівня економічної активності, внаслідок зміни сезонів.

Стагфляція – інфляція, яка супроводжується стагнацією виробництва та високим рівнем безробіття, загальні показники наявності стагфляції – одночасне підвищення рівня цін та рівня безробіття.

Фази економічного циклу – певні стани циклу, які періодично повторюються, мають характерні риси та ознаки: “стиснення” (або спад); “пожвавлення “; “експансія” (або піднесення); “вершина”.

Хвильові процеси – це атрибут великих систем, які мають характеристики самоорганізації та саморегулювання, а також само відтворення.



    1. План семінарського заняття по темі:

“Вплив зовнішнього середовища на довжину та конфігурацію “життєвого циклу” підприємства.”
Студент повинен знати:

  • сутність та основні характеристики статичних моделей середовища підприємства;

  • сутність та основні характеристики динамічних моделей середовища функціонування підприємства;

  • моделі та основні характеристики “хвильових процесів” в середовищі;

  • основні фактори, що формують “довгі хвилі” різного типу у середовищі;

  • підходи до аналізу взаємодії “хвильових процесів” в середовищі;

  • методи урахування впливу “хвильових процесів” на діяльність підприємства;

  • основні характеристики макро- та мікро-середовища української економіки та підприємств.


Студент повинен уміти:

  • виділяти найбільш значущі цикли в середовищі, що впливають на “життєвий цикл” певного підприємства;

  • застосувати аналітичні та прогнозні моделі та методи оцінки та прогнозування середовища;

  • розрахувати кількісні оцінки параметрів середовища;

  • виробляти практичні рекомендації для підприємств щодо розрахунків фаз циклів зовнішнього середовища та прогнозування їх впливу на підприємство.


План семінарського заняття

  1. Кризовий стан середовища та його вплив на діяльність підприємства.

  2. “Хвильові процеси” у зовнішньому середовищі.

  3. Характеристика взаємодії “хвильових процесів” та окремих фаз циклів.




    1. Основні питання для обговорення в групі:

1. Як впливають “хвильові процеси” в середовищі на діяльність конкретного підприємства?

2. Чи можна прогнозувати фази циклів у зовнішньому середовищі та за допомогою яких підходів це робиться?

3. Як повинно поводитися підприємство на різних фазах окремих циклів (наприклад, цикл Кузнєца, Джаглера, Кітчина, Кондратьєва і т.і.).

4. Який з довготермінових циклів найбільш суттєво впливає, на Ваш погляд, на діяльність підприємства? Доведіть це.


2.5. Навчальні завдання

Теми рефератів

1.“Сутність “теорії циклічного розвитку” та її взаємозв’язок з “теорією життєвого циклу”.

2. “Характеристика та аналіз рушійних сил відтворювального циклу підприємства (певної галузі) України”.

3. “Критична оцінка та співставлення статичної (будь-якої) та циклічної (будь-якої) моделі середовища організації.



2.6. Завдання для перевірки знань

  1. Загальна універсальна фаза будь – якого циклу, період порушення рівноваги – це:

А. кризова ситуація

Б. криза


В. збалансована ситуація

  1. Хвильові процеси – це атрибут великих систем, які мають характеристики:

А. самоорганізації

Б. саморегулювання

В. само відтворення

Г. всі перераховані

3. Позначте, які з наведених загроз (зовнішніх кризостворюючих факторів) відносяться до короткострокових (літерою К), а які – до довгострокових (літерою Д):

А. зменшення обороту

Б. скорочення попиту, втрата клієнтів

В. зменшення обсягів реалізації

Г. збільшення попиту на “надякісні” товари

Д. збільшення цін у постачальників

Е. зниження купівельної спроможності

4. В складі економічного циклу середньої тривалості виділяють чотири послідовні фази:


А. пожвавлення


Б. піднесення (експансія).

В. криза (рецесія)

Г. застій (депресія)

5. Цикл може бути визначеним при наявності таких ознак:

А. регулярність

Б. рекурентність

В. довжина

Г. ширина

Д. часові характеристики циклу взагалі і окремих фаз

6. До стратегічних загроз, які можуть призвести до кризи підприємства відносяться:

а) зміни у поведінці споживачів на ринку;

b) зміни в структурі конкуренції;

с) "технологічні прориви" у галузі;

d) підтримка (ліквідації підтримки Уряду окремих галузей) підприємств;

е) політична нестабільність та соціальна напруженість;

f) економічна криза на мікрорівні.

7. До короткострокових загроз, що призводять до кризи підприємства відносяться:

а) зниження обороту;

b) підвищення витрат;

с) зниження платоспроможності;

d) зниження прибутковості;

е) конфлікт всередині колективу;

f) банкрутство партнерів.

8. Хвилі можуть бути:

А. стійкими

Б. нестійкими

В. рівноважними

9. Основними функціями криза в динаміці систем є:

А. криза підриває основи застарілих елементів

Б. відкриває шлях для становлення нових



В. зберігає та збагачує ядро (генотип) системи

    1. Література




  1. Антикризисное управление: Учебник/ Под ред. Э.М.Короткова. – М.: ИНФРА-М, 2001. – с.29-41.

  2. Банкротство: Стратегия и тактика выживания/ Иванов Г.П. и др. –М.: юрид. Фирма СП МКИ, 1993. – г.1. Как избежать банкротства. – 1993.- 239с.

  3. Медоуз Д.Х., Медоуз Д.Л. и др. Пределы роста. М. МГУ, 1991

  4. Реструктуризація та розробка післяприватизаційної стратегії АТ. К., МЦПІМ, 1995.

  5. Столерю Л. Равновесие и экономический рост. М. Статистика, 1994.

  6. Стратегия и тактика антикризисного управления / Под ред. А.П.Градова и Б.И. Кузина. – СПб.: Специальная литература, 1999. - 510 с.

  7. Теория и практика антикризисного управления / Под ред. С.Г. Беляева и А.В. Кошкина. - М.: Закон и право, 1996, 469 с.

  8. Чернявский А.Д. Антикризисное управление: Учебное пособие. – К.: МАУП, 2000. - 208 с.

  9. Шершньова 3.Є., Оборська С.В. Стратегічне управління.- К.: КНЕУ, 1999. – 384 с.







База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка