Методичні вказівки для організації самостійної роботи студентів на тему: " генетична небезпека забруднення середовища. Поняття про антимутагени та комутагени"



Сторінка9/13
Дата конвертації15.04.2016
Розмір1.26 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ


БУКОВИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

“Затверджено”


на методичній нараді кафедри

медичної біології, генетики та гістології

“__”_________ 200_ р. (протокол № __)

Завідувач кафедри, чл.-кор. АПН України

професор В.П. Пішак

“__”_________ 200_ р



МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

для організації самостійної роботи студентів на тему:


Людські раси як віддзеркалення адаптаційних закономірностей розвитку людини”

Модуль 3 «Популяційно-видовий, біогеоценотичний і біосферний рівні організації життя»

Змістовий модуль 8 «Взаємозв’язок індивідуального та історичного розвитку. Біосфера та людина»

Навчальна дисципліна –

медична біологія

Курс І


Факультет – медичний

Спеціальність – лікувальна справа, педіатрія

Кількість годин – 1 год.

Методичні вказівки склала,

доцент Черновська Н.В.


Чернівці, 2008
Тема: Людські раси як віддзеркалення адаптаційних закономірностей розвитку людини

1. Актуальність теми:

Вивчення теми розширює світогляд і допомагає зрозуміти проблему походження людини. Як майбутньому лікарю ці знання необхідні для розуміння того, що в основі морфологічного поліморфізму лежить поліморфізм спадкового матеріалу і модифікаційна мінливість. Саме генетичним поліморфізмом пояснюється індивідуальність протікання захворювань у людини.



2. Навчальні цілі:

Знати:


• морфофізіологічну характеристику основних рас людини;

• причини расогенезу;

• теорії расогенезу і критичну оцінку їх.

Вміти:


• обґрунтовано довести, що на Землі існує один вид Ho, представленний расами.

3. Матеріали позааудиторної самостійної роботи.

3.1 .Міждисциплінарна інтеграція.

Для вивчення даної теми студент використовує базові знання середньої школи з загальної біології, зокрема теми «Еволюційне вчення», "Розвиток органічного світу" і "Походження людини". Крім того, для обґрунтування єдності рас необхідні знання з генетики про універсальність генетичного коду, про єдиний каріотип, про плідність міжрасових шлюбів і інше.




3.2. Зміст теми:

• Людські раси, їх класифікація.

Раса - це група людей, яка склалася історично у певних географічних умовах і має деякі спільні спадково-зумовлені морфологічні й фізіологічні ознаки. Порівняльно-анатомічні дані свідчать про те, що різні расові типи відрізняються другорядними фізіологічними особливостями: кольором шкіри, формою волосся, розміром очей. За основними ж ознаками, які характерні людині (об'єм мозку, будовою кисті і стопи, формою хребта, будовою голосових зв'язок), раси не відрізняються. Усе сучасне людство це один вид – Homo sapiens.

Найбільш чітко у складі сучасного людства виділяються три основні расові групи: європеоїдна, негроїдна і монголоїдна. Раси людини не слід змішувати з соціальними поєднаннями, такими як народ, нація. Ці поєднання утворились не за расовим (тобто біологічним) принципом, а на основі стійкої спільності мови, території, економічного життя і культури, які склалися історично.

Багато націй виникло на основі не однієї, а кількох рас. У межах однієї лінгвістичної групи є представники різних расових типів. Так, серед народів, які розмовляють тюркськими мовами, є монголоїди (якути) і європеоїди (узбеки і туркмени). Є випадки й співпадання: наприклад, внаслідок відособленого існування ескімоси мають і особливу мову, і расовий тип.

Для європеоїдної раси властиві такі ознаки: світла пігментація шкіри різних відтінків, м'яке волосся (пряме або хвилясте), рясний третинний волосяний покрив, зокрема бороди і вусів, порівняно тонкі губи. Пігментація волосся і очей варіює від дуже світлої до дуже темної. Основний ареал поширення цієї раси -Європа, частина Азії (передня і середня), Північна Африка, крім того, вона поширилась на материках Америки і Австралії.

Негроїдна раса характеризується темним кучерявим волоссям, темним кольором шкіри і очей, повними губами, широким носом. Розвиток волосяного покриву слабкий або середній. Лицьова частина черепа дещо виступає у вертикальній площині (прогнатизм). Основний ареал поширення цієї раси -Африка, Північна Америка (внаслідок торгівлі рабами).

Монголоїди мають пряме шорстке темне волосся, темні очі, шкіру жовтоватого кольору, обличчя сплощене, вилиці дуже видаються, плескате перенісся. Характерна особлива будова передніх зубів ("совкоподібні" різці) і наявність нависаючої шкірної верхньої повіки - епікантусу. До монголоїдної раси близькі американські індіанці, хоч деякі риси, що властиві цій расі, у них відсутні або зустрічаються рідко (епікантус).

Проте не всі популяції сучасної людини можна віднести до однієї із великих трьох рас. Аборигени Австралії відрізняються від негроїдної раси за рядом ознак (хвилясте волосся, рясний третинний волосяний покрив на обличчі та тілі, менш темна пігментація шкіри). Деякі антропологи розглядають їх як четверту основну расову групу - австралоїдну. За іншою класифікацією, їх поєднують з негроїдами у одну велику екваторіальну расу (австралонегроїдну). За класифікацією, запропонованою Я.Я. Рогінським, сучасне людство поділене на три великі раси: екваторіальну (австрало-негроїдну), євразійську (європеоїдну), азіатсько-американську (монголоїдну).

У межах великих рас розрізняють кілька малих. Так, європеоїдна раса розпадається на п'ять расових груп. Азіатсько-американська включає монголоїдів Азії, Далекого Сходу, ескімосів Арктики, американських індіанців. До екваторіальної раси відносяться негри Африки й Америки і низькорослі племена Центральної і Південної Африки (негрильська раса, якій властиві низький ріст, більше виступаючий ніс і тонші губи) - пігмеї і бушмени, аборигени Австралії.

Необхідно відзначити, що в процесі історичного розвитку внаслідок міжрасових шлюбів у багатьох випадках у великих популяціях відсутні чіткі межі між расовими типами людей. До перехідних груп між екваторіальними расами і європеоїдами відноситься південноіндійська (ефіопська) раса. Остання за кольором подібна до негроїдів, а за будовою обличчя і формою носа нагадує європеоїдів. У результаті змішаних шлюбів, починаючи з епохи середньокам'яного віку, на межі Східної Європи і Азії сформувалась уральська мала раса, для якої властиве поєднання монголоїдних і європеоїдних ознак. • Расогенез і критика расизму.

Найбільшим недоліком підходу до класифікації рас, враховуючи походження їх, є спроба розташувати раси на різних рівнях еволюційного дерева, тобто визнання біологічної нерівноцінності їх.

Дані палеоантропологічні досліджень свідчать про те, що аж до верхнього палеоліту на територіях, де мешкали люди, практично ніде не сформувалися расові типи людини, з якими були б генетично пов'язані сучасні великі раси. Це підтверджує аналіз верхнепалеолітичних знахідок скелетів людей сучасного фізичного типу із сунгірських захоронень (східна Європа), що жили близько 25 тисяч років тому назад. Усі їхні черепи характеризуються мозаїчним поєднанням расових ознак, їх не можна віднести до жодної із сучасних рас. Цим даним відповідає й опис викопного скелета з Південної Каліфорнії, що пролежав у землі 21,5 тисяч років і характеризується відсутністю виражених монголоїдних рис незважаючи на те, що аборигенним населенням Америки є монголоїди.

Лише більш пізні мезолітичні знахідки свідчать про формування в людини расових ознак. Так, відомі мезолітичні черепи з території Північної Африки віком 10-8 тисяч років з чіткими ознаками малої ефіопської раси. Подібні дані одержано на території Європи і по інших територіях. Усе це свідчить про те, що процес формування расових ознак досить пізній і відбувався паралельно в різних регіонах на межі верхнього палеоліту - мезоліту на фоні вихідної мозаїчності расових ознак у людини сучасного фізичного типу. Цей висновок добре узгоджується з популяційною концепцією рас. Суть її така. Якщо вважати, що великі раси людини - це величезні популяції, то малі раси - це субпопуляції великих, локальні природні угрупування людей, всередині яких - конкретні етнічні утворення (нації, народності) - більш малі популяції. Дані порівняльної анатомії й фізіології свідчать проти теорій, які проголошують нерівність рас. Співставлення маси мозку у представників різних рас показує, що відмінності між расами не відзначаються якоюсь специфічною закономірністю (росіяни - 1380 г, японці - 1374, буряти - 1508, аборигени Австралії - 1310, негри Південної Африки - 1540 г). Крім того, у межах нормальних варіацій розмірів мозку рівень розвитку інтелекту взагалі не визначається об'ємом мозку. Малий об'єм мозку у представників деяких расових груп (бушмени, пігмеї) пов'язаний із загальним зменшенням розмірів тіла під впливом недостатності живлення й інших несприятливих умов існування, що і закріпилось природнім добором. Гістологічне вивчення кори півкуль великого мозку, яке провели відомі анатоми С.О. Саркісов і І.Н. Філімонов, показало, що її будова не має скільки-небудь суттєвих відмінностей і однаково варіює у різних народів. Багато расових ознак виникло спочатку шляхом мутацій. Під дією добору на різних етапах расогенезу ці ознаки, які мали пристосувальне значення, закріпились і поширились у популяціях.

Проте роль добору й ізоляції з часом безперервно падала, а роль змішування рас (метисація), навпаки, збільшувалась у результаті розвитку соціальних, економічних і культурних взаємодій між народами. Таким чином, межі расових ареалів стають розмитими.

Враховуючи зростаючу рухливість людства, знищення соціально-расових бар'єрів, цей процес змішування рас буде зростати, що приведе до подальшого зменшення, а потім і до зникнення расових відмінностей.

Корені расизму ідуть глибоко у історію. Ці уявлення здавна використовувалися для виправдання поневолення одного народу іншим.

Людська культура не є результатом діяльності якоїсь однієї раси, вона виникла у процесі багатовікової трудової діяльності всьго людства. Кожна нація вносила і вносить свій внесок у розвиток світової культури. Про це свідчить і досвід історії: центри цивілізації за 2-3 тисячоліття до нашої ери існували в Азії і Африці, в той час як європейські племена знаходились ще на стадії варварства.

3.2. Зміст теми:

• Людські раси, їх класифікація.

Раса - це група людей, яка склалася історично у певних географічних умовах і має деякі спільні спадково-зумовлені морфологічні й фізіологічні ознаки. Порівняльно-анатомічні дані свідчать про те, що різні расові типи відрізняються другорядними фізіологічними особливостями: кольором шкіри, формою волосся, розміром очей. За основними ж ознаками, які характерні людині (об'єм мозку, будовою кисті і стопи, формою хребта, будовою голосових зв'язок), раси не відрізняються. Усе сучасне людство це один вид - Homo sapiens..

Найбільш чітко у складі сучасного людства виділяються три основні расові групи: європеоїдна, негроїдна і монголоїдна. Раси людини не слід змішувати з соціальними поєднаннями, такими як народ, нація. Ці поєднання утворились не за расовим (тобто біологічним) принципом, а на основі стійкої спільності мови, території, економічного життя і культури, які склалися історично.

Багато націй виникло на основі не однієї, а кількох рас. У межах однієї лінгвістичної групи є представники різних расових типів. Так, серед народів, які розмовляють тюркськими мовами, є монголоїди (якути) і європеоїди (узбеки і туркмени). Є випадки й співпадання: наприклад, внаслідок відособленого існування ескімоси мають і особливу мову, і расовий тип.

Для європеоїдної раси властиві такі ознаки: світла пігментація шкіри різних відтінків, м'яке волосся (пряме або хвилясте), рясний третинний волосяний покрив, зокрема бороди і вусів, порівняно тонкі губи. Пігментація волосся і очей варіює від дуже світлої до дуже темної. Основний ареал поширення цієї раси -Європа, частина Азії (передня і середня), Північна Африка, крім того, вона поширилась на материках Америки і Австралії.

Негроїдна раса характеризується темним кучерявим волоссям, темним кольором шкіри і очей, повними губами, широким носом. Розвиток волосяного покриву слабкий або середній. Лицьова частина черепа дещо виступає у вертикальній площині (прогнатизм). Основний ареал поширення цієї раси -Африка, Північна Америка (внаслідок торгівлі рабами).

Монголоїди мають пряме шорстке темне волосся, темні очі, шкіру жовтуватого кольору, обличчя сплощене, вилиці дуже видаються, плескате перенісся. Характерна особлива будова передніх зубів ("совкоподібні" різці) і наявність нависаючої шкірної верхньої повіки - епікантусу. До монголоїдної раси близькі американські індіанці, хоч деякі риси, що властиві цій расі, у них відсутні або зустрічаються рідко (епікантус).

Проте не всі популяції сучасної людини можна віднести до однієї із великих трьох рас. Аборигени Австралії відрізняються від негроїдної раси за рядом ознак (хвилясте волосся, рясний третинний волосяний покрив на обличчі та тілі, менш темна пігментація шкіри). Деякі антропологи розглядають їх як четверту основну расову групу - австралоїдну. За іншою класифікацією, їх поєднують з негроїдами у одну велику екваторіальну расу (австралонегроїдну). За класифікацією, запропонованою Я.Я. Рогінським, сучасне людство поділене на три великі раси: екваторіальну (австрало-негроїдну), євразійську (європеоїдну), азіатсько-американську (монголоїдну).

У межах великих рас розрізняють кілька малих. Так, європеоїдна раса розпадається на п'ять расових груп. Азіатсько-американська включає монголоїдів Азії, Далекого Сходу, ескімосів Арктики, американських індіанців. До екваторіальної раси відносяться негри Африки й Америки і низькорослі племена Центральної і Південної Африки (негрильська раса, якій властиві низький ріст, більше виступаючий ніс і тонші губи) - пігмеї і бушмени, аборигени Австралії.

Необхідно відзначити, що в процесі історичного розвитку внаслідок міжрасових шлюбів у багатьох випадках у великих популяціях відсутні чіткі межі між расовими типами людей. До перехідних груп між екваторіальними расами і європеоїдами відноситься південноіндійська (ефіопська) раса. Остання за кольором подібна до негроїдів, а за будовою обличчя і формою носа нагадує європеоїдів. У результаті змішаних шлюбів, починаючи з епохи середньокам'яного віку, на межі Східної Європи і Азії сформувалась уральська мала раса, для якої властиве поєднання монголоїдних і європеоїдних ознак. • Расогенез і критика расизму.

Найбільшим недоліком підходу до класифікації рас, враховуючи походження їх, є спроба розташувати раси на різних рівнях еволюційного дерева, тобто визнання біологічної нерівноцінності їх.

Дані палеоантропологічні досліджень свідчать про те, що аж до верхнього палеоліту на територіях, де мешкали люди, практично ніде не сформувалися расові типи людини, з якими були б генетично пов'язані сучасні великі раси. Це підтверджує аналіз верхнепалеолітичних знахідок скелетів людей сучасного фізичного типу із сунгірських захоронень (східна Європа), що жили близько 25 тисяч років тому назад. Усі їхні черепи характеризуються мозаїчним поєднанням расових ознак, їх не можна віднести до жодної із сучасних рас. Цим даним відповідає й опис викопного скелета з Південної Каліфорнії, що пролежав у землі 21,5 тисяч років і характеризується відсутністю виражених монголоїдних рис незважаючи на те, що аборигенним населенням Америки є монголоїди.

Лише більш пізні мезолітичні знахідки свідчать про формування в людини расових ознак. Так, відомі мезолітичні черепи з території Північної Африки віком 10-8 тисяч років з чіткими ознаками малої ефіопської раси. Подібні дані одержано на території Європи і по інших територіях. Усе це свідчить про те, що процес формування расових ознак досить пізній і відбувався паралельно в різних регіонах на межі верхнього палеоліту - мезоліту на фоні вихідної мозаїчності расових ознак у людини сучасного фізичного типу. Цей висновок добре узгоджується з популяційною концепцією рас. Суть її така. Якщо вважати, що великі раси людини - це величезні популяції, то малі раси - це це субпопуляції великих, локальні природні угрупування людей, всередині яких - конкретні етнічні утворення (нації, народності) - більш малі популяції. Дані порівняльної анатомії й фізіології свідчать проти теорій, які проголошують нерівність рас. Співставлення маси мозку у представників різних рас показує, що відмінності між расами не відзначаються якоюсь специфічною закономірністю (росіяни - 1380 г, японці - 1374, буряти - 1508, аборигени Австралії - 1310, негри Південної Африки - 1540 г). Крім того, у межах нормальних варіацій розмірів мозку рівень розвитку інтелекту взагалі не визначається об'ємом мозку. Малий об'єм мозку у представників деяких расових груп (бушмени, пігмеї) пов'язаний із загальним зменшенням розмірів тіла під впливом недостатності живлення й інших несприятливих умов існування, що і закріпилось природнім добором. Гістологічне вивчення кори півкуль великого мозку, яке провели відомі анатоми С.О. Саркісов і І.Н. Філімонов, показало, що її будова не має скільки-небудь суттєвих відмінностей і однаково варіює у різних народів. Багато расових ознак виникло спочатку шляхом мутацій. Під дією добору на різних етапах расогенезу ці ознаки, які мали пристосувальне значення, закріпились і поширились у популяціях.

Проте роль добору й ізоляції з часом безперервно падала, а роль змішування рас (метисація), навпаки, збільшувалась у результаті розвитку соціальних, економічних і культурних взаємодій між народами. Таким чином, межі расових ареалів стають розмитими.

Враховуючи зростаючу рухливість людства, знищення соціально-расових бар'єрів, цей процес змішування рас буде зростати, що приведе до подальшого зменшення, а потім і до зникнення расових відмінностей.

Корені расизму ідуть глибоко у історію. Ці уявлення здавна використовувалися для виправдання поневолення одного народу іншим.

Людська культура не є результатом діяльності якоїсь однієї раси, вона виникла у процесі багатовікової трудової діяльності всього людства. Кожна нація вносила і вносить свій внесок у розвиток світової культури. Про це свідчить і досвід історії: центри цивілізації за 2-3 тисячоліття до нашої ери існували в Азії і Африці, в той час як європейські племена знаходились ще на стадії варварства.

Низький культурний рівень розвитку деяких народів, які жили ще недавно в умовах колоніального гніту, - результат не біологічної "неповноцінності", а соціальних умов суспільства.

Сучасні дані антропології, соціології і психології розвінчують расизм, який реакційний як світогляд і антинауковий як теорія.

3.3. Рекомендована література:

- основна:

1. Слюсарев А.О., Жукова С.В. Біологія. - К.: Вища шк., 1992. С.276-279.

2. Слюсарев А.А., Жукова С.В. Биология. - К.: Вища шк., 1987. С. 289-292.

3. Биология /под ред. В.Н. Ярьігина. - М.: Медицина, 1984.

4. Лекції з медичної біології: Навч. Посібник /за ред. В.О. Корольова, В.М. Яригіна. - К. Вища шк., 1993. - С. 142-156.

- додаткова:

1. Бунак В.В. Род Ното, его возникновения и последующая еволюция. -М.: Наука, 1980. -328с.

2. Алексеева Т.И. Географическая среда и биология человека. - М.: Мьісль, 1977.-302с.

3.4. Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою



Основні завдання

Вказівки

Вивчити:

1. Людські раси, їх класифікація

2. Причини расоутворення

3. Критика расизму



Знати характеристику європеоїдної, негроїдної і

монголоїдної рас

Вказати на роль факторів середовища та тривалої

ізоляції


Навести докази належності всіх рас до виду Homo sapiens.

3.5. Питання для самоконтролю:

1. Назвати характерні ознаки європеоїдної раси.

2. Охарактеризувати негроїдну расу.

3. Назвати характерні особливості монголоїдної раси.

4. Навести генетичні докази видової єдності рас.

5. Навести біохімічні докази видової єдності рас.

6. Охарактеризувати фактори расогенезу.

7. Дати критичну оцінку теорій расизму.

8. Як пояснити існування малих перехідних рас сучасної людини?

9. Як розподіляється загальний генетичний поліморфізм в ієрархічній популяційній структурі людства?

Теми наукових рефератів:

1. Рід Homo, його виникнення і еволюція.

2. Теорії расоутворення і їх критична оцінка.

1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка