Методичні вказівки для організації самостійної роботи студентів на тему: " генетична небезпека забруднення середовища. Поняття про антимутагени та комутагени"



Сторінка12/13
Дата конвертації15.04.2016
Розмір1.26 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ


БУКОВИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

“Затверджено”


на методичній нараді кафедри

медичної біології, генетики та гістології

“__”_________ 200_ р. (протокол № __)

Завідувач кафедри, чл.-кор. АПН України

професор В.П. Пішак

“__”_________ 200_ р



МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

для організації самостійної роботи студентів на тему:


Отруйні рослини і тварини”

Модуль 3 «Популяційно-видовий, біогеоценотичний і біосферний рівні організації життя»

Змістовий модуль 8 «Взаємозв’язок індивідуального та історичного розвитку. Біосфера та людина»

Навчальна дисципліна –

медична біологія

Курс І


Факультет – медичний

Спеціальність – лікувальна справа, педіатрія

Кількість годин – 1 год.

Методичні вказівки склала,

доцент Черновська Н.В.


Чернівці, 2008

Тема: ОТРУЙНІ РОСЛИНИ І ТВАРИНИ

1. Актуальність теми. Велика кількість рослинних і тваринних організмів є шкідливими для здоров'я людини. Лікарю необхідно знати основні види активно- і пасивно-отруйних організмів, особливості їх морфофізіологічної будови, шляхи профілактики і методи першої медичної допомоги при отруєннях .

2. Навчальні цілі

Студент повинен знати:

♦ основні групи отруйних тварин;

♦ механізми дії отрут на організм;

способи ендогенного та екзогенного захисту організму людини від отруйних тварин;

♦ антитоксичні сироватки;

♦ загальну характеристику і класифікацію отруйних рослин;

♦ шляхи отруєння рослинними алкалоїдами;

♦ отруйні гриби;

♦ методи першої медичної допомоги при отруєннях.

Студент повинен вміти:

♦ диференціювати отруйні, умовно-отруйні та неотруйні рослинні і тваринні організми;

♦ надавати першу медичну допомогу при отруєннях рослинними організмами, або укусах отруйних тварин.

3. Матеріали позааудиторної самостійної роботи

3.1. Міждисциплінарна інтеграція.



Назва дисципліни

Знати

Ботаніка

1. Загальний план будови рослин

2. Класифікацію рослин

3. Отруйні рослини


Зоологія

1. Загальну характеристику основних груп тварин

2. Етологічні особливості тварин

3. Отруйні тварини


Анатомія

1. Будова людського організму

2. Внутрішнє середовище організму



Загальна біологія

1. Основи паразитології

2. Обмін речовин



Біологічна хімія

1. Метаболізм отрут в організмі

2. Механізм дії "кров'яних" і нервово-паралітичних отрут



3.2. Зміст теми.

Отруйні тварини. До отруйних тварин належать такі, у тілі яких постійно або тимчасово міститься отрута, яка здатна викликати розлади функцій у тварин і людини, а інколи — смерть. Вироблення отруйних речовин є специфічною видовою їх ознакою. Отруйних тварин можна поділити на дві групи: активно-отруйних і пасивно-отруйних.

До активно-отруйних тварин відносять таких, які мають спеціальні органи, що виробляють отруту. Активно-отруйні тварини можуть бути озброєними і неозброєними. Для першої групи властива наявність колючого (ріжучого) апарату, жалкі клітини, шипи, плавці, зуби. Неозброєні активно-отруйні тварини характеризуються відсутністю колючого апарату, їх отрута потрапляє на шкіру або слизові оболонки жертви. До таких тварин належать земноводні (саламандри, тритони, жаби).

У пасивно-отруйних тварин органів, які виробляють отруту, немає, їх отруйність залежить від наявності токсинів у деяких тканинах і органах тіла. Отруєння відбувається в результаті поїдання їх.

Отруйні тварини належать до різних типів і класів. Властивість продукувати і виділяти отрути виробилась у них у процесі еволюції як засіб для самозахисту або нападу.

Серед тропічних видів кишковопорожнинних відомі досить отруйні ме­дузи, найнебезпечніша з них — хіро-некс (морська оса), діаметр якої— 45 мм. При контакті з її щупальцями у людини виникають корчі, параліч і смерть. Для кишковопорожнинних властиві кропив'яні, або жалкі, клітини, які розташовані у ектодермі. У такої клітини є секреторна частина, яка про­дукує отруту, і капсула з спіральною ниткою, яка при контакті з іншою тва­риною викидається назовні й упивається у покриви жертви, паралізуючи її або роблячи здобиччю кишковопорож-нинного. Іноді трапляються медузи, які завдають опіків, що безпечні для людини (не сильніше кропиви). На Далекому Сході зустрічається медуза-хрестовичок (гоніонема), яка має 80 усіяних жалкими клітинами щупалець. її отрута викликає пекучий біль, неве­ликі крововиливи, біль у м'язах, затруднене дихання.

Отруйні форми є і серед молюсків. Так, отрута великого конусу (черевоногі молюски) викликає параліч скелетних м'язів людини. Є отруйні і серед членистоногих (павуки, скорпіони тощо).

Із хребетних тварин отруйні види зустрічаються серед риб, земноводних і плазунів. Прикладом отруйних риб може бути хвостокол, або морський кіт, і скорпена, або морський йорж, які живуть у Чорному морі. Хвостокол має на хвості міцний зазубрений шип, який зв'язаний з отруйною залозою. На людину вони активно не нападають, але можуть поранити її при контакті (під час розвантаження тралу рибаками) і цим викликати запалення.

У прибережній зоні Тихого океану живе один з видів скорпен. Ця риба

має гострі промені плавців, через які при уколах виливається отрута, викликаючи тяжкі ураження і навіть смерть. Крім активно-отруйних риб є види, які не мають колючого апарату — вони взагалі не виділяють отруту, але отруйними є деякі їхні органи. Наприклад, у фуги (тетро-дона), що живе у Тихому океані біля берегів Японії, отруйні тільки ікра, печінка і кров. Найбільш небезпечний вид фуг — куля-риба, її отрута (тетро-доксин) спричинює смерть внаслідок паралічу дихальних м'язів. За механізмом дії вона подібна до отрути кураре. Фугу відносять до пасивно-отруйних тварин. До цієї категорії належить середньоазіатська риба маринка, яка має смачне, їстивне м'ясо, але отруйні статеві продукти і очеревину. Відомі випадки масових тяжких отруєнь.

У класі земноводних отруйні представники є серед жаб, наприклад зе­лена жаба, яка має численні шкірні бородавчасті залози. Отрута жаб у не­великих дозах діє на серце подібно до серцевого глікозиду дигітиліну, який є у рослині наперстянці, і має високу концентрацію адреналіну. Серед тро­пічних південноамериканських форм відома досить отруйна колумбійська жаба-дереволаз плямиста. її отрута використовувалася індіанцями Південної Америки для отруєння наконечників стріл. Якщо вона потрапляє у ранкуабо подряпину на шкірі, то це призводить до паралічу м'язів і смерті. Із хвостатих земноводних отруйні саламандри, які виділяють отруту шкірними залозами. Отже, земноводні можуть викликати отруєння людини тільки при попаданні отрути у рот або в ранки, які є на шкірі.

Серед класу плазунів є активно-отруйні тварини, які озброєні колючим апаратом. Загальна кількість видів змій близько 2000, з яких 270 вважаються отруйними. Особливо численні отруйні змії у тропічних країнах, але є види, які живуть у помірному поясі. У Європі мешкають 56 видів змій, з них 14 видів отруйні. Найхарактерніша ознака отруйних змій — наявність двох довгих отруйних зубів саблеподібної форми. Отруйні залози розташовуються ззаду за очима; це видозмінені слинні залози.

Серед отруйних змій широко відомі кобри: індійська, або очкова змія, королівська, які досягають понад 2 м у довжину. Місця поширення їх — Індія, південь Китаю, В'єтнам, М'янма, Філіппіни. Дуже небезпечна єгипетська кобра, вона мешкає у Північній Африці і на Аравійському півострові. На півдні Туркменії живе сіра кобра. Для кобр характерна здатність піднімати верхню частину тулуба і розширювати шию у збудженому стані, що пов'язано з рухливістю ребер шийних хребців. Се­редньоазіатські кобри відрізняються від індійських меншою агресивністю і відсутністю малюнка на шиї, який нагадує окуляри. Отрута кобр містить токсин, який уражує нервову систему, смерть настає від паралічу дихального центру.

До отруйних змій належать гадюки. Вони відрізняються від інших змій, у тому числі й від вужів, наявністю уздовж спини темної смуги. Відомо кіль-

ка видів гадюк: звичайна, степова, рогата тощо. Звичайна гадюка поширена у південній частині Європи, у Сибіру. До гадюкових відноситься американська гримуча змія. Свою назву вона отримала через наявність на хвості рухливо сполучених рогових дисків («тріскачки»). Збуджена змія, розхитуючись, видає тріскотливі звуки. Укус її досить небезпечний.

У Середній Азії живе щитомордник, близький до групи гримучих змій. На голові змії є правильно розташовані рогові щитки. Отрута щитомордника діє на кров і порушує кровообіг. До родини гадюкових належать також гюрза і ефа пісчана, які мешкають у Середній Азії, південному Сибіру і Закавказзі.

За характером дії отрути змій поділяють на дві групи: «кров'яні отрути» (отрута гадюкових) і нервово-паралітичні отрути (отрута кобр). Отрути гадюк викликають як місцеву дію (сильний біль, набряк, крововиливи), так і загальну токсичну дію на організм (ослаблення серцевої діяльності, зниження артеріального тиску, гемоліз еритроцитів). Крововиливи у внутрішніх органах бувають небезпечними для життя. У тяжких випадках смерть може настати від таких ускладнень навіть через кілька днів після укусу.

Отрута кобр діє на нервові центри, у першу чергу на дихальний, смерть настає від паралічу дихальних м'язів і ядухи. Сила уражаючої дії отрути залежить від її кількості, місця укусу і фізіологічного стану людини.

При дії нейротоксичних отрут перед лікарем стоїть завдання відновити дихання, захистити клітини мозку від ураження, відновити їхню активність. Експериментальне доведено, що якщо уражену отрутою тварину занар-котизуватй, то отрута на неї у цей період не діє; після припинення наркозу швидко розвиваються ознаки отруєння.

Різні тварини неоднаково чутливі до отрути. Наприклад, одна і та ж кількість отрути гримучої змії вбиває 24 собаки, 60 коней, 600 кроликів, 800 щурів, 2000 морських свинок. Є види тварин, які малочутливі до деяких от­рут, тобто мають природний імунітет. Наприклад, свині нечутливі до укусів гримучої змії. їжак — до отрути гадюки. Виявилось, що сироватка крові їжака може нейтралізувати цю отруту. Гризуни пустинь несприйнятливі до отрути скорпіонів. Деякі птахи (лелеки, ворони, кондори) можуть поїдати отруйних змій. Абсолютно отруйних тварин не існує.

Встановлено, що людину або тварину можна зробити менш чутливими до деяких тваринних отрут: це досягається послідовним введенням у орга­нізм спочатку найменших доз, а потім доза поступово збільшується. При цьо­му у крові з'являються антитоксини, які нейтралізують отруту, що вводиться. Імунізований кінь може витримати одноразове введення отрути кобри,яка у десятки разів перевищує смертельну дозу. Це використовується для виго­товлення сироваток, які мають лікувальні дії проти отрути змій. Протиот-руйні сироватки специфічні, для їх використання необхідно знати, отрутою

якого виду змій уражена людина. Часто лікар може визначити це за клініч­ними ознаками отруєння.

Антитоксичні сироватки проти отрути гюрзи і деяких інших змій виробляють у спеціальних інститутах (Баку, Ташкент тощо). Отруйні речовини тваринного походження у малих дозах використовуються з лікувальною метою. Бджолина отрута використовується для лікування ревматизму, при захворюваннях суглобів, подагрі, невралгіях. Отрута гримучих змій використовується для лікування епілепсії; багату на коагулянти, отруту деяких змій — при гемофілії. Кобротоксин зменшує або знімає приступи бронхіальної астми. Є дані (Пастерівський інститут, Париж) про позитивний ефект отрути кобри при лікуванні деяких пухлин.

Для одержання отрути змій їх утримують у спеціальних розплідниках-серпентаріях. Такий розплідник створений у Сухумі за ініціативою академіка Є.Н.Павловського. Тут змії утримуються в умовах, які близькі до природних. Людина у природних біоценозах контактує з багатьма організмами різних видів. Чим ближче він знаходиться до природи, тим більша ймовірність зустрічі з отруйними тваринами. Необхідно знати особливості їх біології, небезпеку, яку вони несуть. Проте не можна забувати, що усі вони — ланки складного екологічного ланцюга.

3.3. Рекомендована література: основна:

1. Слюсарєв А.О., Жукова С.В. Біологія.- К.: Вища школа, 1992.-С.372-376с.

2. Биология/ под ред. В.Н.Ярьігина.- М.: Медицина, 1984.-С. 245-256.

додаткова:

1. Астахова В.Г. Загадки ядовитьіх растений.- М.: "Лесная промьішлен-ность", 1977.- 175 с.

2. Даниленко B.C., Родионов П.В. Острьіе отравления растениями.- К.: Здоровье.-1982.-102 с.

3. Ветчинкина К.Т. Зоология/ Учебное пособие.-М.: И-во Университе-та дружбьі народов, 1987.- 169 с.

4. Лопатин И.К. Общая зоология.- Минск: Вьішейш. школа, 1983.-256с.
3.4. Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою

Основні завдання

Вказівки

Вивчити

1. Морфофізіологічні особливості отруйних тварин і рослин

2. Механізми дії рослинних і тваринних отрут на організм людини

3. Способи профілактики отруєнь продуктами рослинного і тваринного походження

4. Методи першої медичної допомоги при отруєннях продуктами рослинного і тваринного походження


Назвати особливості будови, життєдіяльності отруйних тварин і рослин Перелічити механізми дії "кров'яних" і нервово- паралітичних отрут на організм Охарактеризувати основні способи специфічної і неспецифічної профілактики отруєнь

Назвати ранні симптоми отруєнь та вказати методи першої медичної допомоги



3.5. Питання для самоконтролю:

1. Що таке активно-отруйні і пасивно-отруйні тварини?

2. Які отруйні організми належать до кишковопорожнинних, риб, земноводних, плазунів?

3. Отруйні змії.

4. Чим відрізняються "кров'яні" і нервово-паралітичні отрути?

5. Які перші симптоми дії нейротоксичних отрут?

6. Який механізм дії антитоксичних сироваток?

7. Що таке умовно отруйні та отруйні рослини?

8. Які типи отрут виробляють рослинні організми?

9. Які види отруйних грибів проростають на Буковині? Характерні особливості їх будови?

10. Які методи невідкладної допомоги потрібно застосовувати при отруєннях рослинами, або при ураженні тваринними отрутами?
Теми наукових рефератів:

1. Отруйні гриби.

2. Механізми патогенної дії на організм біогенних отрут.

1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка