Методичні розробки з гігієни та екології для студентів 3 курсу медичного факультету



Скачати 12.28 Mb.
Сторінка53/58
Дата конвертації15.04.2016
Розмір12.28 Mb.
1   ...   50   51   52   53   54   55   56   57   58

Карта реєстрації соматичних та нервово-психічних проявів хронічної втоми


п/п

Критерії оцінки

Так

(+)

Ні (-)

1.

Виникнення стабільної або рецидивуючої значної втоми або швидкої втомлюваності, які не зникають після відпочинку у ліжку та знижують середній рівень активності на 50% і більше нижче звичайного рівня на протязі не менше 6 місяців







2.

Виникнення стабільної або рецидивуючої втоми або швидкої втомлюваності, які не зникають після відпочинку та знижують середній рівень активності на 50% і більше нижче звичайного рівня на протязі не менше 30 днів







3.

Підвищення температури тіла 37,5 - 38,6С (якщо температура вище 38,6 С, слід шукати інші причини захворювання )







4.

Часті застудні захворювання







5.

Запалення горла або задньої стінки глотки







6.

Болючість лімфатичних вузлів (не більше 2 см в діаметрі) на шиї та під пахвами (якщо лімфатичні вузли більше 2см - слід шукати інші причини)







7.

Загальна м’язова слабкість, що не має об’єктивних пояснень







8.

Дискомфорт або болючі відчуття в області м’язів







9.

Безпричинне схуднення







10.

Тривале загальне стомлення (понад 24 години) після фізичних навантажень, які раніше добре переносилися







11.

Головні болі, які відрізняються за типом важкості, структурою, локалізацією тощо.







12.

Болі у суглобах, які не супроводжуються гіперемією суглобів або їх набряком, причому біль нібито переходить від одного суглоба до іншого







13.

скарги нервово-психічного характеру (роздратованість, порушення уваги, депресія), нездатність концентрувати увагу, аномальне сприйняття світла тощо







14.

Розлади сну: гіперсомнія або безсоння






Діагноз синдрому хронічної втоми може бути поставлений у разі реєстрації двох обов’язкових критеріїв та чотирьох додаткових.


Як обов’язкові критерії визначають:

  1. Виникнення стабільної або рецидивуючої втоми або швидкої втомлюваності , які не зникають після відпочинку та знижують середній рівень активності на 50% і більше нижче звичайного рівня на протязі не менше 6 місяців

  2. Відсутність захворювань та інших причин, які можуть викликати такий стан

Додатковими критеріями вважають:

  1. Порушення пам’яті або концентрації уваги

  2. Фарингіт

  3. Болючі лімфатичні вузли

  4. М’язові болі

  5. Поліартралгії

  6. Головний біль

  7. Порушення сну

  8. Тривале стомлення після звичайних фізичних навантажень


Оцінка ступеня вираження астенічного стану за Л.Д. Малковою

Для визначення ступеня вираження астенічного стану застосовують шкалу астенічного стану, яка створена Л.Д. Малковою та адаптована Т.Г. Чертовою.

Варіанти відповідей:

1- нет, неверно; 2 - пожалуй, так; 3 - верно; 4 - совершенно верно



1.

Я работаю с большим напряжением

1 2 3 4

2.
Мне трудно сосредоточиться на чем-либо

1 2 3 4

3.

Моя сексуальная жизнь меня не удовлетворяет

1 2 3 4

4.

Ожидание нервирует меня

1 2 3 4

5.

Я испытываю мышечную слабость


1 2 3 4

6.

Мне не хочется ходит в кино либо в театр

1 2 3 4

7.

Я забывчив

1 2 3 4

8.

Я чувствую себя усталым

1 2 3 4

9.

Мои глаза устают при длительном чтении

1 2 3 4

10.

Мои руки дрожат

1 2 3 4

11.

У меня плохой аппетит

1 2 3 4

12.

Мне трудно быть на вечеринке либо в шумной компании

1 2 3 4

13.

Я уже не так хорошо понимаю прочитанное

1 2 3 4

14.

Мои руки и ноги холодные

1 2 3 4

15.

Меня легко задеть

1 2 3 4

16.

У меня часто болит голова

1 2 3 4

17.

Я просыпаюсь утром усталым и не отдохнувшим

1 2 3 4

18.

У меня бывают головокружения

1 2 3 4

19.
У меня бывают подергивания мышц

1 2 3 4

20.

У меня часто шумит в ушах

1 2 3 4

21.

Меня беспокоят вопросы сексуального содержания

1 2 3 4

22.

Я испытываю тяжесть в голове

1 2 3 4

23.

Я испытываю общую слабость

1 2 3 4

24.

Я испытываю боли в темени

1 2 3 4

25.

Жизнь моя связана с напряжением

1 2 3 4

26.

Моя голова как бы стянута обручем

1 2 3 4

27.

Я легко просыпаюсь от шума

1 2 3 4

28.

Меня утомляют люди

1 2 3 4

29.

Когда я волнуюсь, то покрываюсь потом


1 2 3 4

30.

Мне не дают заснуть беспокойные мысли

1 2 3 4

Після заповнення тестового бланку проводиться підрахунок балів шляхом їх сумування. При цьому за знак:

”+” в графі “нет, неверно ” - 1 бал

”+” в графі “пожалуй, так” - 2 бали

”+” в графі “верно” - 3 бали

”+” в графі “совершенно верно” - 4 бали

Середній індекс астенії дорівнює 37, 22 ± 6,47 балів. Весь об’єм шкали складається з 4-х діапазонів.

Перший діапазон від 30 до 50 балів - відсутність астенії

Другий діапазон від 51 до 75 балів - слабка астенія

Третій діапазон від 76 до 100 балів - помірна астенія

Четвертий діапазон від 101 до 120 бала - виражена астенія.

Оцінка ступеня зниженого настрою - субдепресії за методикою Зунге

Психосоціальний фактор відіграє велику роль у розвитку хронічної втоми. Добре відомо, що стресові життєві ситуації психологічний стан людини можуть дуже негативно впливати на фізичне та психологічне здоров’я людини. Хронічна втома часто супроводжується станом безмірного збудження, тревоги та депресії. Тому для визначення субдепресії застосовують шкалу зниженого настрою, заснована на опитувальнику В. Зунга та адаптована Т.М. Балашовою.

Варіанти відповідей:

1 - нет, неверно; 2 - пожалуй, так; 3 - верно; 4 - совершенно верно



1.

Я часто чувствую подавленность, тоску

1 2 3 4

2.

Утром я чувствую себя лучше всего

1 2 3 4

3.

У меня часто бывают периоды плача либо близости к слезам

1 2 3 4

4.

У меня плохой ночной сон

1 2 3 4

5.

У меня аппетит не хуже обычного

1 2 3 4

6.

Мне приятно общаться с привлекательными женщинами (мужчинами)

1 2 3 4

7.

Я теряю в весе

1 2 3 4

8.

Меня часто беспокоят запоры

1 2 3 4

9.

Мое сердце часто бьется быстрее, чем обычно

1 2 3 4

10.

Я устаю безо всяких на то причин

1 2 3 4

11.

Я мыслю также ясно, как и всегда

1 2 3 4

12.

Мне легко делать то, что умею

1 2 3 4

13.

Я чувствую беспокойство и не могу усидеть на месте

1 2 3 4

14.

Я надеюсь на будущее

1 2 3 4

15.

Я часто становлюсь более раздражительным, чем обычно

1 2 3 4

16.

Мне легко принимать решения

1 2 3 4

17.

Я чувствую, что полезен и необходим

1 2 3 4

18.

Я живу достаточно полной жизнью

1 2 3 4

19.

Я чувствую, что другим людям станет лучше, если меня не будет

1 2 3 4

20.

Меня и сейчас радует то, что радовало всегда

1 2 3 4




Сума балов:




Після заповнення тестового бланку, підраховуються бали. В опитувальнику є 10 “прямих” (1, 3, 4, 7, 8, 9, 10, 13, 15, 19) та 10 “обернених” (2, 5, 6, 11, 12, 14, 16, 17, 18, 20) відповідей. Кожна відповідь оцінюється від 1 до 4 балів. “Обернені” відповіді оцінюються в зворотному порядку.


1

1 2 3 4

6

4 3 2 1

11

4 3 2 1

16

4 3 2 1

2

4 3 2 1

7

1 2 3 4

12

4 3 2 1

17

4 3 2 1

3

1 2 3 4

8

1 2 3 4

13

1 2 3 4

18

4 3 2 1

4

1 2 3 4

9

1 2 3 4

14

4 3 2 1

19

1 2 3 4

5

4 3 2 1

10

1 2 3 4

15

1 2 3 4

20

4 3 2 1

Бали, отримані по “прямим” та “оберненим” відповідям сумуються, і отримана таким чином “сира” оцінка переводиться в шкальну за допомогою формули:



О1 = О/80 х 100;

де О1 шкальна оцінка;



О “сира” оцінка.

Середня величина індексу зниження настрою дорівнює 40,25 ± 5,99 балів. Весь діапазон шкальних оцінок поділяється на 4 зони:



нижче 50 балів - не має зниженого настрою,

від 51 до 59 балів - незначне, але чітко виражене зниження настрою, характеризує легку депресію ситуативного або невротичного генезу;

від 60 до 69 балів - значне зниження настрою, діагностує субдепресивний стан, або масковану депресію;

від 70 балів - глибоке зниження настрою діагностується справжній депресивний стан.
ТЕМА №42. МЕТОДИКА РАДІАЦІЙНОГО КОНТРОЛЮ При РОБОТі З ДЖЕРЕЛАМИ ІОНІЗУЮЧИХ ВИПРОМІНЮВАНЬ
МЕТА ЗАНЯТТЯ:

1. Закріпити, розширити та систематизувати знання про радіаційну безпеку і гігієнічні вимоги до роботи з радіонуклідами та іншими джерелами іонізуючого випромінювання.

2. Познайомитися з найбільш поширеними приладами, які використовуються для проведення радіаційного контролю, оволодіти методикою оцінки радіаційного фону і забезпечення безпеки праці у радіологічних та рентгенологічних відділеннях лікарні.
ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Види іонізуючого випромінювання, що використовуються у медицині, та їх джерела (рентгенівські апарати, радіонукліди, прискорювачі заряджених часток тощо).

2. Якісні характеристики іонізуючого випромінювання (проникаюча та іонізуюча здатність).

3. Кількісні характеристики іонізуючого випромінювання (експозиційна, поглинаюча та еквівалентна дози, щільність потоку часток, потужність дози).

4. Якісні та кількісні характеристики радіонуклідів (вид ядерного перетворювання, період напіврозпаду, активність), одиниці вимірювання.

5. Біологічна дія іонізуючого випромінювання та основні фактори, від яких вона залежить.

6. Основні види променевих ушкоджень організму (соматичні, сомато-стохастичні, генетичні) та умови їх виникнення.

7. Основні засоби застосування радіонуклідів та інших джерел іонізуючого випромінювання з діагностичною і лікувальною метою.

8. Правила роботи з відкритими та закритими джерелами іонізуючих випромінювань.

9. Поняття про групи радіаційної безпеки радіонуклідів та класи робіт з відкритими радіоактивними речовинами.

10. Прилади радіаційного контролю та основні принципи їх роботи.

11. Нормування радіаційної безпеки та гігієнічні принципи протирадіаційного захисту.


ЗАВДАННЯ:

1. Ознайомитися з приладами та засобами індивідуального захисту, які використовуються для проведення радіаційного контролю.

2. Оволодіти методикою роботи з приладами “Анрі–01–02 Сосна” та ДП–5А.

3. Провести індикацію радіоактивного забруднення робочих поверхонь та обладнання навчальної лабораторії і обґрунтувати гігієнічні висновки за результатами проведених досліджень.


ЛІТЕРАТУРА:

1. Загальна гігієна: пропедевтика гігієни // Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов та ін.; За ред Є.Г.Гончарука. – К., Вища школа, 1995. – С. 252-257.

2. Кирилов В.Ф.,Черкасов Е.Ф. Радиационная гигиена. – М.: Медицина, 1982. – С. 17-102, 141-148, 158-167, 241-243.

3. Радиационная гигиена // Под ред. Ф.Г.Кроткова. – М.: Медицина, 1968. – С. 5-26, 37-68, 72-76, 90-98, 116-130.

4. Минх А.А. Методы гигиенических исследований. – М.: Медицина, 1971. – С. 302-303, 307-310, 314-341.

5. Пивоваров Ю.П., Гоева О.Э., Величко А.А. Руководство к лабораторным занятиям по гигиене. – М.: Медицина, 1983. – С. 114-135.

6. Сергета І.В. Практичні навички з загальної гігієни. – Вінниця, 1997. – С. 45-48.

7. Авсеенко В.Ф. Дозиметрические и радиометрические прибори и измерения – К.: Урожай, 1990 – 144 с.

8. Никберг И.И. Ионизирующая радиация и здоровье человека. – К.: Здоров'я, 1989. – 158 с.
МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
В ході практичного заняття після контролю початкового рівня знань студенти знайомляться з найбільш поширеними приладами, що використовуються для проведення радіаційного контролю, опановують методику роботи з ними.

Радіоактивність являє собою здатність деяких хімічних елементів спонтанно розпадатися з виникненням іонізуючого випромінювання, при цьому атомні ядра одних елементів перетворюються на інші.

Іонізуюче випромінювання – це потік часток або квантів електромагнітного випромінювання, проходження яких крізь речовину призводить до її іонізації (перетворення нейтральних атомів в іони) з утворенням електричних зарядів різних знаків.

Основна системна одиниця вимірювання радіоактивності – Беккерель (Бк, Вq). 1 беккерель дорівнює одному спонтанному розпаду квантів електромагнітного випромінювання за 1 сек.

Позасистемна одиниця радіоактивності – Кюрі (Кu, Сu). 1 Кu дорівнює 3,7•1010 Бк.

В медичній практиці широко використовується ще одна одиниця активності – мг-екв. радію, що ураховує так звану -постійну, яка характеризує радіонуклід.

Розрізняють такі види іонізуючого випромінювання:

-випромінювання – потік важких часток, які складаються з двох нейтронів і двох протонів.

-випромінювання – потік електронів або позитронів.

-випромінювання – електромагнітне випромінювання, яке утворюється внаслідок радіоактивного розпаду, тобто упродовж переходу ядра атома з одного енергетичного рівня на в інший. Довжина хвилі цього випромінювання дорівнює 0,05-10 нм.



Рентгенівське випромінювання – електромагнітне випромінювання з довжиною хвилі менш, ніж 0,05 нм.

Кількість енергії, яка передається тканинам в результаті впливу іонізуючого випромінювання називають дозою.

Виділяють такі види доз: експозиційна, поглинута, еквівалентна та ефективна.

Експозиційна доза характеризує іонізаційний ефект рентгенівського та гама- випромінювання у повітрі і, отже, являє собою відношення сумарного заряду всіх іонів одного знаку, утворених в повітрі до маси повітря в зазначеному об’ємі. Одиниці вимірювання експозиційної дози – рентген (Р) або кулон на кг (Кл/кг).

Поглинута доза – це енергія іонізуючого випромінювання, яка поглинута тканинами організму, що опромінюється у перерахунку на одиницю маси. Одиниця вимірювання поглинутої дози – Грей (Гр,Gу). 1 Гр дорівнює 100 рад.

Еквівалентна доза (H.) являє собою величину поглиненої дози, яка помножена на коефіцієнт якості випромінювання (k.), що враховує здатність певного виду випромінювання пошкоджувати тканини організму. H = D  k. Коефіцієнт якості випромінювання є найбільшим для -випромінювання і дорівнює 20.

Одиниця вимірювання еквівалентної дози – Зіверт (Зв). 1 Зіверт дорівнює 100 бер (біологічний еквівалент рада).


Таблиця 1
Коефіцієнти якості для деяких видів іонізуючого випромінювання

Види іонізуючих випромінювань

Коефіцієнт якості (k.)

-випромінювання

1

рентгенівське випромінювання

1

­-випромінювання,

1

нейтрони

3-10 (у залежності від енергії)

-випромінювання

20 (при внутрішньому опроміненні)
1   ...   50   51   52   53   54   55   56   57   58


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка