Методичні розробки з гігієни та екології для студентів 3 курсу медичного факультету



Скачати 12.28 Mb.
Сторінка48/58
Дата конвертації15.04.2016
Розмір12.28 Mb.
1   ...   44   45   46   47   48   49   50   51   ...   58

Шляхи передачі


природний



артифіційний (штучний)


Ін’єкційний


Під час пологів


Трансфузійний

Фекально-оральний




Асоційований з операціями


Аерозольний

Асоційований з інвазивними лікувальними процедурами

Контактно-побутовий



Трансмісійний


Асоційований з не інвазивними діагностичними процедурами




Інгаляційний







Мал. 1. Шляхи передачі внутрішньолікарняних інфекцій
Найбільш ймовірними шляхами передачі ВЛІ слід вважати:

– аерозольний шлях (повітряно-крапельний та повітряно-пиловий);

– контактний та фекально-оральний шлях, де найбільшим ризиком є оперативні втручання, пологи, ін’єкції та ендоскопічні дослідження;

– трансмісійний (через кровосмокчущих комах: воші, комарі);

– зоонозний шлях (антропозоонози);

– аліментарний (вірусні гепатити, харчові отруєння і ін.).

Навіть приймаючи до уваги, що ВЛІ характеризуються поліетіологічністю та асоціацією мікроорганізмів слід знати, що частими винуватцями є одні і ті ж самі мікроорганізми (Додаток 2).

Профілактика ВЛІ об’єднує великий комплекс заходів та засобів, а їх узагальнена схема відтінена на малюнку 2.


Профілактика ВЛІ




Специфічна



Неспецифічна

Фінансування






Імунізація населення:

- пасивна

- активна

- активно-пасивна




Санітарно-протиепідемічні заходи

Санітарно-технічні заходи

Архітектурно-планувальні заходи







Планова: туберкульоз дифтерія, поліомієліт, епідемічний паротит, правець, коклюш, кір, краснуха, вірусний гепатит

За епідемічною локалізацією:

Ку-лихоманка, бруцельоз, сибірка, чума, дифтерія





Оптимальне розміщення земельної ділянки, система забудови та функціональне зонування території лікарні





Розподіл функціонально-технологічних потоків


Архітектурно-планувальні заходи



Ізоляція режимних відділень, палат та приміщень




Забезпечення нормативних вимог до набору та санітарного благоустрою приміщень




Раціональне взаємо розташування основних підрозділів лікарні





Особиста гігієна персоналу та хворих


Санітарно-протиепідемічний режим



Медичний контроль за станом здоров’я персоналу








Дотримання вимог, що забезпечують санітарно-протиепідемічний режим лікарні

Вентиляція, кондиціювання повітря приміщень



Регуляторна санація повітряного середовища


Якісна дезинфекція і стерилізація різноманітних предметів



Забезпечення оптимального мікроклімату

Виявлення та ізоляція інфекційних хворих


Об’єктивний контроль бактеріального забруднення об’єктів навколишнього середовища





Раціональне харчування

Підвищення стійкості до впливу несприятливих чинників


Планова імунізація



Екстерна імунізація




Мал. 2. Схема профілактики ВЛІ

Як видно із наданої схеми тут значне місце з профілактики ВЛІ займають:



Адміністративні заходи, які, насамперед, передбачають, що

– головний лікар, керуючись відповідними законодавчими, нормативними та інструктивними положеннями:

а) несе відповідальність за організацію роботи лікувально-профілактичного закладу (ЛПЗ), в тому числі і за профілактику ВЛІ;

б) визначає функціональні обов’язки заступників та керівників структурних підрозділів ЛПЗ з питань профілактики, обліку та аналізу причин ВЛІ (Додаток 3);

в) контролює обов’язкове проходження лікарняним персоналом попередніх (при оформленні на роботу) та періодичних (за окремим графіком) медичних оглядів (Додаток 4);

г) турбується про належні умови перебування пацієнтів, охорону та гігієну праці персоналу ЛПЗ.



Інженерно-технічні заходи в першу чергу передбачають суворе дотримання будівельних норм та правил, а також забезпечення правильної експлуатації споруд та інженерних мереж, створює надійну основу та умови для профілактики ВЛІ. У стислому виді такі заходи передбачають:

– експертизу та погодження проектів будівництва (реконструкції або капітального ремонту) ЛПЗ;

– суворий контроль ( технічний нагляд) за реалізацією проекту;

– принциповий підхід до прийняття об’єкту до експлуатації;

– інженерне забезпечення експлуатації та функціонування споруд (своєчасний ремонт), вентиляції та енергопостачання мереж опалення, питного та гарячого водопостачання, водовідведення та ін. (Додаток 5).

Санітарно-гігієнічні заходи базуються на здійсненні як попереджувального, так і поточного санітарного наглядів.

В епідеміологічному плані профілактика ВЛІ передбачає: попередження та знищення носіїв, розрив шляхів передачі збудників та зміцнення резистентності організму як пацієнтів, так і лікарів, допоміжного медичного та технічного персоналу. У найбільш стислій формі санітарно-гігієнічні заходи з профілактики ВЛІ доцільно розглянути в контексті запровадження повсякденного санітарно-протиепідемічного режиму ЛПЗ (табл. 2).


Таблиця 2

Основний зміст дотримання санітарно-протиепідемічного режиму,

спрямованого на профілактику внутрішньолікарняних інфекцій


Дотримання санітарних правил та норм



Особиста гігієна персоналу та хворих

Медичний контроль за станом здоров’я



Дотримання правил з охорони праці



Надійна дезобробка та стерилізація





Санітарно-протиепідеміч-ний режим

Забезпечення оптимального мікроклімату



Виявлення та ізоляція інфекційних хворих





Імунізація та раціональне харчування



Санітарно-просвітня робота

Бактеріологічний контроль за станом забруднення повітря та інших об’єктів

Виділити медичні заходи як окремі та самостійні, очевидно, важко, адже вони тісно пов’язані з іншими, тому до їх числа необхідно: віднести

– вивчення стану здоров’я всіх працівників лікарні;

– планову та екстрену імунізацію як медичних працівників, так і пацієнтів;

– висококваліфіковану догоспітальну діагностику та обґрунтовану госпіталізацію;

– обґрунтоване призначення антибіотиків та ефективну хіміотерапію;

– мінімізацію тривалості оперативних втручань та термінів госпіталізації;

– забезпечення ЛПЗ необхідними фармацевтичними препаратами та сучасними засобами діагностики і лікування;

– надійність, порядність та добросовісність і, особливо, високий рівень кваліфікації як медичного так і допоміжного технічного персоналу;

– підняття рівня медичних знань як медичних працівників, так і пацієнтів.

Слід також усвідомити що зниження ВЛІ може відбутися лише при покращанні фінансування ЛПЗ, харчування людей, зростанні санітарної культури населення тощо.

Складовою заходів та засобів з профілактики ВЛІ або ліквідації її наслідків та проявів є дезобробка, до якої відносять слідуючі види:

Дезинфекція – зниження збудників інфекційних хвороб (бактерій вірусів).

Дезинсекція – знищення кліщів, комарів, мух, тарганів і т.п.

Дератизація – знищення гризунів (миші, щурі і т.п.).

Якщо дезинсекція та дератизація, у більшості випадків, виконується спеціалізованими структурами станцій дезобробки то більшість заходів із дезинфекції виконується силами ЛПЗ: пральні, автоклавні, печі для спалювання, локальні інженерні споруди каналізації, стерилізаційні та ін.

Існує два види дезинфекції:

Потокова (повсякденна), що проводиться постійно у ЛПЗ з метою знищення збудників інфекційних хвороб (харкотиння, кал, сеча, посуд, білизна, предмети догляду за хворими, інвентар, підлога, стіни та стеля, інструментарій і ін.)

Заключна дезинфекція, проводиться після вибуття (виписки) хворого (одужання, госпіталізація до іншого відділення, смерть).

В залежності від умов, можливостей, вимог санітарно-епідеміологічної служби та показань дезинфекцію здійснюють такими методами: механічні, фізичні, хімічні та поєднані.



Фізичні та механічні методи:

а) Обпалювання, прожарювання лабораторних петель, голок, пробірок. Для цього використовують спиртівки, газові пальники, паяльні лампи та ін.;

б) Спалювання паперу, ганчір’я, сміття, трупів, інфікованих перев’язочних матеріалів, білизни та ін. після хворих із особливо небезпечними інфекційними хворобами. Такі дії виконуються у спеціальних печах (крематоріях), а їх розташування та будова має погоджуватися з СЕС та екологічною інспекцією;

в) Використання гарячого сухого повітря, жару, пари, гарячої води та ін. Названі методи реалізуються в автоклавних, стерилізаційних, пральнях, харчоблоках та буфетних, дезінфекційних камерах. Надійний результат ці методи дають при подальшому прасуванні гарячою промисловою або побутовою праскою (особливо при педикульозі).

г) Сонячні світло, ультрафіолетові та інші промені. Доцільно використовувати як стандартні так і пересувні (переносні портативні), бактерицидно-увіолеві лампи (світильники, опромінювачі) типу БУВ-10 та БУВ-20, ПРК та ін. При досягненні належного світлового коефіцієнту (1:4; 1:5) та систематичному використанні штучних джерел УФ-променів можна досягти надійної санації повітря так і інструментів операційних та ін.

Хімічні методи:

Сучасна дезинфекція часто виконується з застосуванням більш зручних хімічних матеріалів, що поєднують дезінфекційний ефект із мийним і навіть ароматизуючим. Однак такі матеріали дорого коштують. Тому, не втратили доцільності використання такі хімічні речовини як: 3-5% розчин фенолу, 5-10% лізолу, 7-12% формаліну, перекису водню, а також хлору та хлорвмісних препаратів.



Поєднанні (комбіновані) методи:

Це досить поширений різновид дезобробки, при якому вихідним станом є наприклад: очищення повітря і грунту або зняття верхнього шару стін, бруду, залишків крові на хірургічних інструментах та ін. Наступним етапом може бути обробка поверхонь ґрунту 5-10% розчин лізолу, або стін 3-5% розчином мідного купоросу, або меблів 0,5% розчином хлорного вапна. Надалі може застосовуватись обробка одягу, білизни у дезкамерах із подальшим прасуванням, або стерилізація інструментів із використанням відповідних фізичних або хімічних методів.

В лікарняних стаціонарах існує умовне об’єднання предметів та об’єктів для окремої дезобробки:

– медичний інструментарій, прилади та вироби;

– предмети догляду за хворими;

– посуд та кухонний інвентар;

– білизна, одяг;

– приміщення та інвентар;

– інвентар для прибирання.

За якістю дезобробки здійснюється візуальний, хімічний та бактеріологічний контроль:

а) візуальний контроль зумовлює проведення огляду стану інструментів, білизни, одягу, санітарного стану приміщень і ін.

б) хімічний контроль, що передбачає визначення вмісту активнодіючих речовин (наприклад: вміст активного хлору у маточному або робочому розчинах хлорного вапна). Широко використовується йод – крохмальний метод (наприклад: якщо на посуд їдальні після миття нанести йод то можлива поява синього забарвлення свідчить про недостатнє змивання з його поверхні залишків їжі).

в) бактеріологічний контроль, що базується на виявленні бактерій (найчастіше кишкової палички) на предметах або об’єктах після дезобробки. Для цього використовують метод змиву або зіскоблювання та ін. користуючись ватними стерильними тампонами на паличках, що вмонтовані у стерильні пробірки. Перед взяттям проб (змивів) тампон зволожують 1% розчином натрію тіосульфату, протирають ним обстежувану поверхню (посуд, інвентар, руки персоналу), а далі у відповідних лабораторіях СЕС виявляють кількість бактерій. Наприклад: задовільну оцінку дезинфекції дають у разі відсутності росту кишкової палички, незадовільну – при виявлені її росту хоча б в одній із проб.
Експрес-метод оцінки якості хімічної дезінфекції хлорвміщуючими препаратами

(йод крохмальний метод)

Ватну кульку змочують спочатку 10% розчином йодату калію, а потім 1% розчином крохмалю. Поява синього забарвлення при протиранні поверхні, що підлягає контролю, свідчить про наявність залишкового хлору, тобто вказує на надійність проведеної дезінфекції.


Використання хімічних засобів дезінфекції

Дезінфекційні засоби хімічної природи, що дозволені для застосування в Україні та затверджені МОЗ України та Центральною санітарно-епідеміологічною станцією станом на 1.06.2003 року складають перелік 378 найменувань.

Розглянемо найбільш поширені з них:



Хлорне вапно – використовується для дезінфекції предметів догляду за хворими, виділень, посуду, іграшок, поверхонь приміщень, предметів обстановки, сантехобладнення у разі виникнення кишкових і крапельних інфекцій, дезінфекції питної води у шахтних криницях, водопровідних і каналізаційних мережах. Хлорне вапно необхідно зберігати без доступу вологи, світла і тепла. Вапно, що вміщує активного хлору нижче 15%, є непридатним до використання. Для дезінфекції поверхонь використовують 0,2 – 5% розчин хлорного вапна.

Хлорамін–Б – використовується для дезінфекції поверхонь приміщень, сантехобладнання, білизни, посуду, іграшок, предметів догляду за хворими, виробів медичного призначення, прибирального інвентарю у разі виникнення бактеріальних і вірусних інфекцій, при дерматофіліях, кандидозах, у вогнищах особливо небезпечних інфекцій (сибірка, холера, тощо, а також для проведення профілактичної дезінфекції на комунальних об’єктах, підприємствах громадського харчування та торгівлі. Це стійкий хімічний засіб у вигляді порошку, що містить 25% активного хлору, проте найчастіше використовується 0,2-0,5% його розчин.
Використання ультрафіолетового бактерицидного випромінювання

з метою санації повітряного середовища
1   ...   44   45   46   47   48   49   50   51   ...   58


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка