Методичні розробки з гігієни та екології для студентів 3 курсу медичного факультету



Скачати 12.28 Mb.
Сторінка39/58
Дата конвертації15.04.2016
Розмір12.28 Mb.
1   ...   35   36   37   38   39   40   41   42   ...   58

ФІЛОСОФСЬКІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ



Методологія – це вчення про метод наукового дослідження, шляхи та засоби наукового пізнання дійсності, теоретичної і практичної діяльності та встановлення істини.

Розрізняють методологію загальнофілософську та предметну (тобто методологію окремих наукових дисциплін).

Під загальнофілософською методологією розуміють вчення про методи та прийоми піз-нання природи, суспільства та мислення. Це вчення отримало назву матеріалистичної діалектики.

Загальнофілософська методологія ґрунтується на ідеї загального розвитку та використовує свої специфічні методи та методики пізнання (аналізу і синтезу, індукції та дедукції, історичного та логічного моделювання, системно-структурного підходу та інших), які побудовані людською інтуїцією, досвідом та інтелектом.

Саме використовуючи ці методи та методики з метою пізнання об’єктивної дійсності, тобто явищ та процесів, що відбуваються незалежно від волі та свідомості людей в навколишньому середовищі, людина розкрила та сформулювала загально-філософські закони та категорії, які відображають загальний та універсальний характер.

Всебічність та універсальність філософських законів і категорій заключається в тому, що вони можуть бути застосовані у будь-якій галузі наукових знань, а також до кожної наукової дисципліни.

Існує три основних закони матеріалістичної діалектики:

– закон взаємопереходу кількісних і якісних змін;

– закон єдності та боротьби протилежностей;

– закон заперечування заперечення.

Крім цих законів, матеріалістична діалектика використовує філософські категорії, які також мають універсальне застосування. Прикладами таких універсальних категорій можуть бути:


  • причини та наслідків;

  • необхідності та випадковості;

  • змісту і форми;

  • частки та цілого;

  • можливості та дійсності.

Слід зазначити, що в гігієні з вказаних трьох загально-філософських законів найбільш часто діє закон взаємопереходу кількісних і якісних змін.

Так, багато чинників навколишнього середовища, соціально-економічні умови, рівень культури та інше можуть впливати на організм людини позитивно або негативно тільки за умови досягнення певного кількісного порога – так званого порога пошкоджуючої дії.

Знання законів та категорій матеріалистичної діалектики допомагає лікарям різного фаху:

По-перше - правильно пояснити причини явищ, які вони спостерігають;


По-друге - обґрунтувати напрямок наукового пошуку;

По-третє - визначити позицію при створенні загальних концепцій та теорій.

Крім загальнофілософської методології, гігієна, як самостійна галузь медицини, має свою предметну методологію.

Під предметною методологією гігієни слід розуміти сукупність науково обґрунтованих методів та методик, які використовуються при вивченні впливу фізичних, хімічних, біологічних, психогенних факторів зовнішнього та навколишнього середовища, соціально-економічних умов на організм людини, а також впливу фізіологічної, побутової та виробничої діяльності людей на навколишнє середовище.



Метод – це спосіб пізнання дійсності, явищ природи, її закономірностей і законів.

Методика – це сукупність чи система конкретних засобів, прийомів доцільного виконання якого-небудь завдання, наукового дослідження, складова частина предметної методології.

Тут слід зазначити, що медицина в цілому як об’єкт дослідження вивчає біологічні характеристики людини в нормі і патології та їх зміни під впливом різних чинників.

Специфічним об’єктом вивчення лікувальної медицини є хвора людина. Філософською категорією, що виражає стан хворої людини, є таке поняття (категорія), як “хвороба”. Суттєвим у ньому є те, що лікувальна медицина вивчає хворобу не колективу, не групи людей, а окремої людини, тобто конкретне захворювання.

Специфічним об’єктом вивчення профілактичної медицини, або гігієни, є здорові люди (а точніше практично здорові люди). Філософською категорією, що виражає стан здорової людини є “здоров’я”.

Саме специфіка об’єкта дослідження в гігієні і визначає необхідність використання для його вивчення особливих методів.

Розрізняють п’ять специфічних для гігієни методів:



  1. Епідеміологічний метод вивчення здоров’я населення;

  2. Метод санітарного обстеження та опису (санітарно-топографічне, санітарно-технічне, санітарно-епідеміологічне обстеження);

  3. Метод гігієнічного експерименту (натурного і лабораторного);

  4. Метод санітарної експертизи;

  5. Метод санітарної освіти (гігієнічного виховання та навчання населення).

Принципова відмінність цих методів від методів, що використовуються в лікувальній медицині є те, що вони направлені не на діагностику, не на лікування, не на реабілітацію хворого, а на виявлення рівня здоров’я популяції або окремої людини.

Особливість цих методів полягає в тому, що за допомогою специфічних методів гігієни встановлюється наявність і характер зв’язку між рівнем здоров’я населення і факторами навколишнього середовища або факторами ризику.

Тому під предметною методологією гігієни розуміють також її власні специфічні закони та категорії, що використовуються для виявлення закономірностей впливу всіх факторів зовнішнього та навколишнього середовища на здоров’я людини.

Предметна методологія:

1. Специфічні закони та категорії матеріалістичної діалектики, які відображають її специфічні методи та методики.

2. Специфічні закони, закономірності, постулати і категорії гігієни, які відображають її специфічні методи та різні методики.

3. Специфічні методи гігієнічних досліджень.

4. Конкретні гігієнічні методики та методики інших дисциплін, які використовуються при вивченні здоров’я населення та впливу на нього чинників зовнішнього та навколишнього середовища.

Таким чином, методологію гігієни схематично можна подати у вигляді конуса.

Фундамент, основа конуса – це загальнофілософська методологія. Вона представлена універсальним методом пізнання дійсності – методом матеріалістичної діалектики з її основними законами і категоріями. Наближаються до цього фундаменту методи і категорії гігієни з певним філософським змістом, як здоров’я, хвороба, біосфера, ноосфера, внутрішнє, зовнішнє, навколишнє середовище та інші. Далі ідуть специфічні методи гігієни, а вершиною конуса є спеціалізовані методики, що використовуються в гігієнічній науці та практиці.


Здоров’я населення як інтегральний критерій оцінки стану навколишнього середовища
Здоров’я населення Землі у минулі віки визначалося епідеміями. Значимість проблеми здоров’я населення зросла останнім часом, у звязку з інтенсивною антропогенною денатурацією навколишнього середовища, оскільки стан здоров’я людей суттєво змінився і виникли нові закономірності поширеності та характеру патології людини, стали інакше перебігати демографічні процеси.

Виходячи з цього, у 80-90 роках деякі науковці-гігієністи, а це такі як академіки Гончарук Є.Г., Сидоренко Г.І., Ізмеров М.Ф., Кундієв Ю.І., професори Вороненко Ю.В., Звіняцьківський Я.Й., Бардов В.Г., Буштуєва К.А. та інші запропонували альтернативний підхід до оцінки стану навколишнього середовища.

Цей альтернативний, нетрадиційний підхід можна сформулювати так: “Який рівень здоров’я населення, такий і є стан навколишнього середовища”.

Які ж передумови були для такого висновку?

По-перше: питома вага довкілля у формуванні здоровя населення складає приблизно 20%.

По-друге: існує велика кількість гігієнічних нормативів, але не всі чинники можна виміряти і відповідно нормувати, не завжди вдається дотримуватися цих нормативів.

По-третє: серед дев’яти принципів гігієнічного нормування є принцип пороговості та принцип відносності ГДК, тобто будь-який затверджений гігієнічний норматив не є абсолютною істиною і може бути переглянутий.

Перед усім необхідно відмітити, що категорія “здоров’я” є складним, комплексним поняттям, яке однозначно, одним показником охарактеризувати неможливо.

З одного боку – це поняття методологічне, філософське.

З іншого боку – це повинно бути поняття практичне, яке може бути використане в повсякденній діяльності медичного працівника.

Саме відсутність конструктивного, універсального визначення “Здоров’я” складає великі труднощі та значну невизначеність щодо результатів наукових досліджень, пов’язаних з оцінкою впливу різних чинників на здоров’я людей.

Існуючі визначення, в тому числі визначення, що наводиться в преамбулі статуту ВООЗ: “здоров’я – стан повного фізичного, душевного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів”, це та інші визначення не зовсім конструктивні, тому що у більшості випадків здоров’я розуміють як відсутність хвороби.

Крім цього, поняття соціального благополуччя суб’єктивне, а соціальну повноцінність людини не завжди можна визначити (тим більше кількісними критеріями).

Американський соціолог-гігієніст Річмонд (I.B.Richmond) у монографії, присвяченій тенденціям розвитку медичної допомоги та освіти, слушно зауважив, що “медицина так глибоко поглинула в концепції хвороби, що ми не маємо ні термінології, ні класифікації здоров’я. Особливо це відноситься до соціальних та психологічних аспектів здоров’я, де використовуються лише грубі терміни і немає необхідної класифікації”.

З метою визначення здоров’я слід ураховувати наступні “фундаментальні” положення:


  1. абсолютного здоров’я не існує;

  2. індивідуальне та популяційне здоров’я неподільні;

  3. здоров’я визначається не одним показником, а комплексом характеристик;

  4. визначення здоров’я неможливе без оцінки взаємодії індивіда та навколишнього середовища;

Саме тому право на існування мають різні визначення поняття “здоров’я”, але використання кожного з них обмежене метою його застосування.

Виходячи з цього, розрізняють декілька понять “здоров’я”, які мають різний зміст:

Перше – це загальнофізіологічне (або філософське) поняття здоров’я.

Загальнофізіологічне здоров’я – інтервал, в межах якого кількісні коливання психофізіологічних процесів здатні утримувати живу систему на рівні функціонального оптимуму (оптимальна зона, в межах якої організм не виходить за межі фізіологічного рівня саморегуляції).

Друге – популяційне здоров’я, тобто здоров’я групи людей, популяції, населення.

Популяційне здоров’я – умовне статистичне поняття, яке досить повно характеризується комплексом демографічних показників, рівнем фізичного розвитку, захворюваністю та частотою преморбідних станів, інвалідністю певної групи населення.

Третє – індивідуальне здоров’я або здоров’я окремої людини.

При цьому індивідуальне здоров’я повинно розглядатися з двох позицій:

Перша позиція – теоретична, як максимально можливий оптимум для людини, до якого треба прагнути в ідеалі, але якого практично дуже важко досягти.

Індивідуальне теоретичне здоров’я – стан повного соціального, біологічного та психічного благополуччя, коли функції всіх органів і систем організму людини врівноважені з навколишнім середовищем, відсутні будь-які захворювання, хворобливі стани та фізичні дефекти.

Друга позиція – практична, як фактична характеристика рівня здоров’я конкретної людини.

Індивідуальне фактичне здоров’я – це стан організму, при якому він здатний повноцінно виконувати свої соціальні та біологічні функції.

Існує також комплексний підхід до здоров’я як до середньостатистичної величини, що можна охарактеризувати наступними положеннями:

1. Стан здоров’я визначається у груп з ідентичними соціально-економічними умовами.

2. Здоров’ям (нормою) вважається стан, що визначається у осіб, які входять до 95% довірчого інтервалу популяції.

3. Довірчий інтервал розглядається також як оптимальна зона, в межах якої організм не переходить на патологічний рівень саморегуляції.
Для характеристики здоров’я використовують три основні групи показників здоров’я:

Перша група – медичні показники.

Друга група – показники соціального благополуччя.

Третя група – показники психічного благополуччя.



До першої групи, тобто до групи медичних показників відносяться наступні:

  1. захворюваність;

  2. смертність (загальна та немовлят);

  3. фізичний розвиток;

  4. інвалідність.

До другої групи – показників соціального благополуччя входять:

  1. демографічна ситуація;

  2. стан навколишнього середовища;

  3. спосіб життя;

  4. рівень медичної допомоги;

  5. соціально-гігієнічні показники.

До третьої групи - показників психічного благополуччя відносяться:

  1. захворюваність на психічні хвороби;

  2. частота виникнення невротичних станів і психопатій;

  3. психологічний мікроклімат.

Також слід зазначити, що Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) розробила перелік критеріїв соціального благополуччя. До цього переліку входять:

1) процент валового національного продукту, який витрачається на потреби охорони здоров’я;

За даними ВООЗ середні глобальні витрати на медико-санітарну допомогу становлять 8% від всесвітнього валового внутрішнього продукту.

2) доступність первинної медико-санітарної допомоги;

В Україні існують національні програми: “Діти України”, “Планування сім’ї”, “Генетичний моніторинг”, “Цукровий діабет”, “Здоров’я літніх людей”, розробляється міжгалузева програма “Здоров’я нації”.

3) охоплення населення безпечним водопостачанням;

4) процент осіб, яким робили імунізацію проти шести особливо поширених серед населення інфекційних хвороб: дифтерії, коклюшу, правця, кору, поліомієліту, туберкульозу.

5) процент обслуговування жінок кваліфікованим персоналом у період вагітності та в пологах;

6) процент дітей, що народилися з невеликою масою тіла (менше 2500 г);

7) середня тривалість прийдешнього життя;

8) рівень санітарної грамотності населення.
Інтегральна оцінка стану здоров’я населення передбачає проведення досліджень в декілька етапів.

На першому етапі – ми отримуємо інформацію про показники, які характеризують стан здоров’я населення (наприклад - про рівень захворюваності, смертності, інвалідності або фізичного розвитку) з різних джерел інформації.

Такими джерелами інформації можуть бути:

1. офіційні звіти лікувальних, санітарно-профілактичних закладів, органів охорони здоров’я, соціального забезпечення, державної статистики, бюро реєстрації актів цивільного стану (РАЦС);

2. результати ретроспективних та проспективних досліджень у лікувально-профілактичних закладах;


  1. дані лікарських оглядів населення;

  2. дані клінічних, лабораторних та інструментальних досліджень;

  3. результати медико-соціологічних досліджень – опитування, анкетування населення;

  4. результати математичного моделювання та прогнозування.

На другому етапі – необхідно дати інтегральну оцінку рівня здоров’я, узагальнивши всі показники.

Для цього проводять концептуальний (якісний) аналіз та математико-статистичний (кількісний) аналіз.

Наслідком концептуального аналізу є розподіл населення на групи здоров’я.

Критеріями розподілу на групи здоров’я можуть бути наступні:


  1. наявність або відсутність хронічного захворювання;

  2. опірність організму;

  3. рівень фізичного розвитку;

  4. відповідність морфо-функціональних показників.


Наприклад, розподіл населення за станом його здоров’я, який був розроблений в Інституті соціальної гігієни та організації охорони здоров’я ім. М.А.Семашко, пов’язаний з реєстрацією наявності або відсутності хронічних захворювань під час огляду, наступний:

Перша група – здорові люди.

Друга група – здорові люди з функціональними та деякими морфологічними відхиленнями.

Третя група – хворі з тривалим перебігом хронічного захворювання при збереженні функціональних можливостей організму (компенсований стан).

Четверта група – хворі з тривалим перебігом хронічного захворювання або особи з фізичними недоліками, вадами розвитку, наслідком травм, із зниженими функціональними можливостями організму (субкомпенсований стан).

П’ята група – тяжко хворі (декомпенсований стан).

Фактичний розподіл населення на групи здоров’я може бути приблизно таким, який подано у таблиці 1.



Таблиця 1

Розподіл населення на групи здоров’я


Група здоров’я

Питома вага населення в групі, %

Чоловіки

Жінки

I

27-28

20-21

II

20-21

16-17

III

39-40

47-48

IV

11-12

14-15

V

1

0,8

Ці дані можна використовувати як еталон для порівняння, вважаючи їх відносною популяційною нормою.

Другий вид аналізу є математико-статистичний (кількісний) аналіз. Результатом такого аналізу є розрахунок узагальненого індексу здоров’я даної групи людей.

І заключний, третій етап в інтегральній оцінці стану здоров’я населення полягає в тому, що необхідно встановити кількісну залежність між чинниками середовища та групами або індексами здоров’я.

Щоб вирішити таке завдання, можна використовувати різні методи:


  1. власний досвід та інтуїція;

  2. наради експертів;

  3. аналіз даних літератури;

  4. статистичний аналіз;

  5. експеримент;

  6. математичне моделювання;

  7. системний аналіз.


Методика інтегральної оцінки стану навколишнього середовища
Методика інтегральної оцінки стану навколишнього середовища передбачає проведення якісного та кількісного аналізу його забруднення.

Зміст якісного аналізу стану навколишнього середовища полягає у порівнянні результатів інструментального або лабораторного дослідження з гігієнічними нормативами та наступною їх оцінкою.



Оцінка може бути:

  • в межах норми;

  • на рівні граничнодопустимих рівнів, концентрацій;

  • перевищує граничнодопустимі рівні, концентрації;

  • кратність перевищення ГДР, ГДК (в скільки разів).

Це є традиційна оцінка стану навколишнього середовища.

За її результатами можна “прогнозувати” зміни в рівні здоров’я населення.

І, навпаки, за характером змін в рівні здоров’я населення можна давати прогноз, оцінку перевищення граничнодопустимої концентрації (ГДК) забруднювача.

Так, наприклад, якщо ми знаємо кратність перевищення ГДК атмосферних забруднювачів:



  • в 1 раз: характерно те, що зміни в стані здоров’я відсутні;

  • в 2-3 рази: спостерігаються зміни в стані здоров’я за деякими функціональними показниками;

  • в 4-7 разів: визначаються виражені фізіологічні зміни;

  • в 8-10 разів: характерним є збільшення специфічної та неспецифічної захворюваності;

  • в 100 разів: реєструються гострі отруєння;

  • в 500 разів і більше: будуть летальні отруєння.

Подібні оціночні таблиці є для води, ґрунту, шуму.

Такий метод простий, доступний, але основний недолік методу – він не дає уяви про приоритетні забруднювачі.

Саме тому і проводять кількісну оцінку (аналіз) стану навколишнього середовища.

Існує дві методики такої кількісної оцінки:

Перша: Розрахунок інтегрального індексу забруднення за його кратністю перевищення ГДК.

Друга: Оцінка в балах (бальна оцінка).


Загальна схема виявлення та оцінки взаємозв’язків чинників навколишнього середовища та здоров’я населення.
Загальна схема виявлення та оцінки взаємозв’язків чинників навколишнього середовища та здоров’я населення включає проведення наступних етапів:

На 1 етапі: проводиться визначення мети, завдань і програми дослідження.

На 2 етапі: здійснюють вибір зони спостереження.

Зона спостереження – це досліджувана та контрольна території, що характеризуються ідентичними умовами проживання і діяльності населення, а відрізняються спрямованістю, поширенням та інтенсивністю впливу досліджуваних етіологічних чинників навколишнього середовища, і обмежені необхідною кількістю контингентів, що спостерігаються.



На 3 етапі: проводять оцінку санітарно-гігієнічної ситуації в зоні (зонах) спостереження.

Далі, на 4 етапі: вибирають спосіб реалізації епідеміологічного методу вивчення здоров’я населення. Існують такі способи:

  • санітарно-статистичне дослідження;

  • медичне обстеження;

  • клінічне спостереження за спеціально відібраними людьми;

  • натурний епідеміологічний експеримент.

5-ий етап: вибір форми проведення дослідження.

Всі вказані вище способи реалізації епідеміологічного методу можуть здійснюватись у формі так званих поперечних та поздовжніх досліджень.

Суть першої форми поперечного (або одномоментного) дослідження полягає в спостереженні за впливом чинників навколишнього середовища на здоров’я населення у даний момент, без динамічного спостереження за здоров’ям.

Тобто поперечне дослідження дозволяє встановити рівень здоров’я населення на момент обстеження.

Поперечне дослідження може мати два види: проспективне та ретроспективне.

При проведенні проспективного дослідження порівнюють дві групи людей. Перша група – люди, що зазнають впливу досліджуваного чинника, і друга група – люди, що не зазнають такого впливу. Тобто рух наукового пошуку спрямований від чинника до здоров’я.

При проведенні ретроспективного дослідження порівнюють дві інших групи людей: хворих і здорових. Тобто рух наукового пошуку зворотній – від здоров’я (хвороби) до можливого чинника.

Таким чином проспективне дослідження частіше застосовують у тому випадку, коли шкідливий чинник завчасно відомий, а ретроспективне дослідження проводять тоді, коли діючий провідний чинник невідомий і його треба встановити.

Друга форма проведення дослідження – поздовжнє епідеміологічне дослідження.

Суть поздовжнього дослідження полягає в проведенні тривалого динамічного спостереження за певним контингентом людей.

Поздовжні дослідження також можуть мати два види: паралельні та непаралельні.

При проведенні паралельного дослідження тривалість проведення самого дослідження і період, протягом якого збирається потрібна інформація, співпадають.

А при проведенні непаралельного дослідження досліджуваний період часу відноситься до минулого (за архівними матеріалами). Суттєвий недолік цього дослідження – необхідних даних та показників може не бути в архівах.

6 етап: визначення мінімального обсягу вибірки.

7 етап: збір даних про здоров’я населення.

8 етап: розрахунок показників та індексів здоров’я.

9 етап: оцінка зв’язку між чинниками середовища та здоров’ям населення (математичне моделювання).

Сучасні методи виявлення впливу факторів, які мають найбільший вплив на здоров’я населення, мають загальний методичний базис – теорію ймовірності та математичну статистику.

Кореляційний аналіз – дозволяє встановити напрямок, силу, ступінь та достовірність впливу факторів середовища на рівень здоров’я населення.

Силу зв’язку оцінюють за коефіцієнтом лінійної кореляції (r): при значеннях r = 0,01-0,29 зв’язок вважають слабким, при значеннях r = 0,30-0,69 зв’язок середній (помірний), а при r = 0,70-0,99 зв’язок сильний.

Ступінь впливу на рівень здоров’я кожного конкретного чинника середовища визначають за спеціальною шкалою з урахуванням коефіцієнта детермінації. Коефіцієнт детермінації виражається у відсотках і показує питомий внесок впливу на здоров’я даного фактора серед інших, сумарне значення яких становить 100%.

Таблиця 2

Оціночна шкала ступеня впливу чинника навколишнього середовища:


Коефіцієнт детермінації, %

Ступінь впливу чинника

< 1

Дуже слабкий

1 – 4

Слабкий

5 – 9

Помірний

10 – 14

Сильний

15 і >

Дуже сильний

Регресійний аналіз – дозволяє створити рівняння регресії, яке можна використовувати як модель, що описує “поведінку” рівня здоров’я при змінах інтенсивності дії включених до неї факторів. Як правило, регресійний аналіз проводять одночасно з кореляційним аналізом. В цьому випадку він називається кореляційно-регресійним аналізом.

Факторний аналіз дозволяє проводити автоматичне групування факторів середовища в однорідні групи.

Дисперсійний аналіз визначає достовірність та ступінь впливу факторів середовища на рівень здоров’я.

Дискримінантний аналіз дозволяє встановити достовірність відмінностей серед декількох груп населення одночасно за комплексом показників здоров’я.

Кластер-аналіз є різновидом багатофакторного аналізу, який дозволяє науково обґрунтувати розподіл по групах досліджуваних контингентів населення за рівнем їх здоров’я.

10 етап: розробка та впровадження профілактичних рекомендацій, оцінка їх ефективності.

Алгоритми “Гігієнічний контроль за умовами праці, побуту та чинниками навколишнього середовища” та “Виявлення та оцінка взаємозв’язків чинників навколишнього середовища та здоров’я населення” представлені у вигляді схем 1-2.



Схема 1

Гігієнічний контроль за умовами праці, побуту та чинниками навколишнього середовища





I етап: Розробка та обґрунтування гігієнічних нормативів






Вибір методу дослідження








Гігієнічний

Санітарно-технічний

Токсикологічний

Патоморфо-логічний

Фізіологічний

Клінікофунк-ціональний

Бактеріологічний



ІІ етап: Контроль за дотриманням гігієнічних нормативів










Запобіжний державний санітарний нагляд

Поточний державний санітарний нагляд










Натурне спостереження

Лабораторне дослідження























Взяття проб повітря, води, ґрунту, харчових продуктів

Вимірювання рівнів хімічного забруднення

Вимірювання рівнів шуму, вібрації, пилу, випромі-нювань, параметрів мікроклімату

Реєстрація даних

Аналіз проб повітря, води, ґрунту, харчових продуктів

Узагальнення результатів

Складання

санітарного висновку


ІІІ епап: Заходи щодо корекції впливу чинників навколишнього середовища на організм


























Впровадження безвідходної технології

Автоматизація і механізація виробничих процесів

Застосування санітарно-технічного обладнання і планувальних заходів

Заходи щодо шумо- і віброгасіння

Раціональне працевлаштування

Лікувально-профілактичні заходи

Корекція гігієнічних нормативів
Схема 2

Виявлення та оцінка взаємозв’язків чинників навколишнього середовища та здоров’я населення


Визначення мети, завдань і програми дослідження







Вибір зони (зон) спостереження







Оцінка санітарно-гігієнічної ситуації в зоні (зонах) спостереження







Вибір способу реалізації епідеміологічного методу вивчення здоров’я населення
















Санітарно-статистичне дослідження

Медичне

обстеження



Клінічне спостереження

Натурний епідеміологічний експеримент
















Вибір форми проведення дослідження










Поперечне

Поздовжнє
















Проспективне

Ретроспективне

Паралельне

Непаралельне







Визначення мінімального обсягу вибірки







Збирання даних про здоров’я населення







Розрахунок показників та індексів здоров’я







Оцінка зв’язку між чинниками середовища та здоров’ям населення

(математичне моделювання)









Розробка та впровадження профілактичних рекомендацій, оцінка їх ефективності



ТЕМА №35. МЕТОДИКА ВИБОРУ ЗОН СПОСТЕРЕЖЕННЯ. МЕТОДИ КОМПЛЕКСНОЇ ГІГІЄНІЧНОЇ ОЦІНКИ СТАНУ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА. МЕТОДИКА РОЗРАХУНКУ ІНТЕГРАЛЬНОГО ІНДЕКСУ ЗДОРОВЯ І ОЦІНКИ КІЛЬКІСНИХ ПОКАЗНИКІВ СТАНУ ЗДОРОВЯ НАСЕЛЕННЯ У ЗВ’ЯЗКУ З ВПЛИВОМ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА.
МЕТА ЗАНЯТТЯ:

Засвоїти методику комплексної оцінки стану навколишнього середовища, розрахунку інтегрального індексу здоровя населення та впливу денатурованого навколишнього середовища на здоровя населення.


ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:
1. Використання показників здоровя населення в професійній діяльності лікаря.

2. Зони спостереження. Визначення поняття. Вимоги до вибору.

3. Методика вибору зон спостереження, визначення якісних та кількісних характеристик показників здоровя населення для вивчення стану здоровя.

4. Поняття про епідеміологічний метод вивчення стану здоровя населення та основні способи його реалізації (санітарно-статистичне дослідження, медичне обстеження, клінічне обстеження, натурний епідеміологічний експеримент).

5. Поняття про принципові схеми дослідження впливу факторів навколишнього середовища на здоровя населення; (гігієнічні дослідження типу: чинник – показник здоровя, чинник – комплекс показників здоровя, комплекс чинників – показник здоровя, комплекс чинників – комплекс показників здоровя, інверсійний підхід до вивчення впливу чинників навколишнього середовища на здоровя населення).

6. Обчислення показників рівня забруднення атмосфери в зоні спостереження на підставі перевищення гранично допустимих концентрацій та рівнів (ГДК, ГДР).

7. Методика кількісного аналізу стану атмосферного повітря шляхом сумації об’єктивних показників всіх забруднювачів. Її перевага перед бальною оцінкою стану атмосферного повітря.

8. Методика експертної оцінки у балах забруднення атмосферного повітря, води, харчових продуктів, ґрунту, шумового забруднення, сумарного забруднення навколишнього середовища. Експертна оцінка житлово-побутових умов мешкання населення у балах.

9. Формули розрахунку у балах: ступеня забруднення атмосферного повітря, води, харчових продуктів, ґрунту екзогенними хімічними речовинами різних класів небезпечності, шуму, житлово-побутових умов мешкання населення, суми балів окремих середовищ біосфери та окремих факторів. Розрахунок узагальнюючого індексу стану навколишнього середовища.

10. Джерела інформації про стан здоровя населення.

11. Схема інтегральної оцінки стану здоровя населення.

12. Критерії розподілу населення за групами здоровя.

13. “Популяційна норма” розподілу населення за групами здоровя.

14. Поняття про класи захворювань.

15. Орієнтовна шкала оцінки структури первинної захворюваності міського населення за зверненнями.

16. Відсоток осіб І-ІІ груп здоровя в окремих віково-статевих групах населення.

17. Поняття про методи одержання та оцінки показників, що характеризують стан здоровя населення.

18. Методика розрахунку інтегрального індексу здоровя населення за Л.Є.Поляковим та Д.М.Малинським.

19. Методика “нормованого” прогнозування змін рівня здоровя населення за станом забруднення атмосферного повітря, води, ґрунту, шумової обстановки:

20. Орієнтовна шкала оцінки якості здоровя населення в залежності від стану атмосферного повітря.

21. Оціночна шкала можливого впливу водних об’єктів різного ступеню забруднення на стан здоровя населення.

22. Шкала небезпечності ґрунту в залежності від показників його санітарного стану та орієнтовна оціночна шкала небезпеки вмісту екзогенних хімічних речовин (ЕХР) (І та ІІ класу небезпеки) у ґрунті для здоровя населення.

23. Оціночна шкала можливого показника захворюваності населення в залежності від рівня шуму.

24. Поняття про методику багатофакторного кореляційно-регресійного аналізу взаємозв’язку кількісних показників рівня здоровя населення та стану навколишнього середовища.


Завдання:
1. Запишіть у зошит протоколів і засвойте:

1) етапи вибору зон спостереження та їх зміст;

2) роль фахівців закладів охорони здоров’я у підготовці до вибору зон спостереження;

3) поняття про ізольовану, комбіновану, комплексну та поєднану дію факторів навколишнього середовища на організм;

4) класи небезпеки хімічних забруднювачів атмосферного повітря.

5) схему інтегральної оцінки стану здоровя населення, основні медичні показники здоровя населення, джерела інформації про стан здоровя населення.

2. Уважно проглянути особливості одержання вказаної інформації, занотувати після ознайомлення назву і зміст етапів розрахунку інтегрального індексу здоровя населення за Л.Є.Поляковим та Д.М.Малинським.

3. Вирішити ситуаційну задачу з прогнозування змін рівня здоровя населення за станом забруднення оточуючого середовища.


ЛІТЕРАТУРА:
1. Гігієна та екологія: Підручник./За редакцією В.Г. Бардова. – Вінниця:Нова Книга, 2006.-С. 239-253.

2. Загальна гігієна. Пропедевтика гігієни: Підручник / Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов та ін. / За ред. Є.Г.Гончарука. – К.: Вища школа, 1995. – С. 52-65, 458-479.

3. Общая гигиена. Пропедевтика гигиены /Е.И.Гончарук, Ю.И.Кундиев, В.Г.Бардов и др. – К.: Вища шк., 2000. – С. 538-560.

4. Изучение влияния факторов окружающей среды на здоровье населения: Учебное пособие / Под ред. Е.И.Гончарука. – К.: КМИ, 1989. – С. 37-43, 78-109,138-139.

5. Современные проблемы экогигиены / М.П.Захарченко, Е.И.Гончарук, Н.Ф.Кошелев, Г.И.Сидоренко. – К.: Хрещатик, 1993. – Часть 1. – С.52-64.

6. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. 2-ге видання:Київ:Здоров’я,2004.-С.17-24.


МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ:
Заняття лабораторне. Користуючись показниками стану забруднення в зонах спостереження, студенти прогнозують найбільш вірогідні зміни рівня здоровя населення, визначають основні напрямки профілактичних заходів. Викладач демонструє приклад статистичного аналізу відмінностей у захворюваності населення, що проживає в різних зонах спостереження, методику відбору показників стану здоровя для залучення до інтегрального індексу здоровя, дисперсійного аналізу впливу приналежності до тієї чи іншої зони спостереження на виникнення певного виду захворювання, розрахунку інтегрального індексу здоровя, а також методику якісної оцінки показників здоровя. За цим прикладом студенти пишуть висновки і визначають напрямки профілактичних заходів. Під час виконання завдань студентами викладач контролює їх знання та вміння.
Принципові схеми гігієнічного дослідження вивчення впливу факторів навколишнього середовища на показники здоров’я
Зони спостереження – досліджувані території (дослідна і контрольна), що характеризуються ідентичними умовами проживання та діяльності населення, але відрізняються спрямованістю, поширенням та інтенсивністю впливу досліджуваних етіологічних чинників навколишнього середовища, обмежені необхідною кількістю контингентів спостереження.

Рекомендується для дослідження відбирати такі групи населення, які найбільш чутливі та зазнають найбільшого впливу фактору, що вивчається.

У відібраних зонах спостереження ретельно досліджується санітарно-гігієнічна ситуація, проводяться лабораторне та інструментальне вивчення інтенсивності дії всіх факторів та дається їм гігієнічна оцінка.

У зонах, відібраних для дослідження вивчення здоров’я населення проводиться вивчення стану здоровя людей за допомогою епідеміологічного методу та основних способів його реалізації – санітарно-статистичного дослідження, медичного обстеження, клінічного спостереження та натурного епідеміологічного експерименту. Залежно від методологічної спрямованості гігієнічні дослідження впливу чинників навколишнього середовища на здоров’я населення можна звести до п’яти принципових схем вивчення.



Схема 1

Гігієнічне дослідження типу “чинник - показник здоров’я”


Вибір лімітуючого чинника шкідливості в навколишньому середовищі







Гігієнічна оцінка чинника (рівень поширеності, впливу, тривалість і умови впливу)







Вибір адекватного найбільш чутливого показника здоров’я та піддослідної групи населення







Збір даних для розрахунку показника здоров’я







Розрахунок показника здоров’я







Оцінка зв’язку між рівнем поширеності чинника і показником здоров’я







Розробка і впровадження профілактичних рекомендацій, оцінка їх ефективності


Схема 2
Гігієнічне дослідження типу “чинник – комплекс показників здоров’я”


Вибір лімітуючого чинника шкідливості в навколишньому середовищі







Гігієнічна оцінка чинника (рівень поширеності, впливу, тривалість і умови впливу)







Вибір адекватних показників здоров’я та піддослідної групи населення







Збір даних для розрахунку відібраних показників здоров’я







Розрахунок показників здоров’я







Інтеграція розрахованих показників здоров’я в індекс здоров’я, визначення групи здоров’я







Оцінка зв’язку між рівнем поширеності чинника та окремими показниками або індексами здоров’я







Розробка і впровадження профілактичних рекомендацій, оцінка їх ефективності

Схема 3
Гігієнічне дослідження типу “комплекс чинників - показник здоров’я”


Складання переліку етіологічних чинників навколишнього середовища







Гігієнічний опис поширеності відібраних чинників

(кількісна оцінка, визначення шляхів, тривалості та умов впливу на організм)









Визначення найбільш чутливого показника здоров’я для піддослідної групи населення







Збір даних для розрахунку визначеного показника здоров’я і його розрахунок







Оцінка багатофакторного зв’язку між різними етіологічними чинниками та показником здоров’я за допомогою математичного моделювання







Розробка і впровадження профілактичних рекомендацій, оцінка їх ефективності


Схема 4
Гігієнічне дослідження типу “комплекс чинників – комплекс показників здоров’я”


Складання переліку етіологічних чинників навколишнього середовища







Гігієнічний опис поширеності відібраних чинників

(кількісна оцінка, визначення шляхів, тривалості та умов впливу на організм)









Складання переліку адекватних показників здоров’я та вибір піддослідної групи населення







Збирання даних для розрахунку визначених показників здоров’я та їх розрахунок, визначення індексу здоров’я







Оцінка багатофакторного зв’язку між різними етіологічними чинниками та показником

( індексом здоров’я) за допомогою математичного моделювання









Розробка і впровадження профілактичних рекомендацій, оцінка їх ефективності


Схема 5

Інверсійний підхід до вивчення впливу чинників навколишнього середовища на здоров’я населення


Оцінка рівня здоров’я населення







Обґрунтування “нормованого” прогнозу зміни рівня здоров’я населення







Встановлення пріоритетного переліку чинників навколишнього середовища







Розробка та здійснення профілактичних заходів







Оцінка ефективності профілактичних заходів рівня здоров’я населення
1   ...   35   36   37   38   39   40   41   42   ...   58


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка