Методичні розробки з гігієни та екології для студентів 3 курсу медичного факультету



Скачати 12.28 Mb.
Сторінка35/58
Дата конвертації15.04.2016
Розмір12.28 Mb.
1   ...   31   32   33   34   35   36   37   38   ...   58

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

У ході практичного заняття студенти вивчають методи гігієнічної оцінки устаткування та утримання навчально-виховних установ для дітей та підлітків, проводять санітарне обстеження шкільної парти, обґрунтовують гігієнічний висновок про її відповідність гігієнічним вимогам та виготовляють універсальний парто-ростомір (лінійку Нікітіна-Флорова).



Гігієнічна оцінка устаткування та утримання

навчально-виховних установ для дітей та підлітків
Методика це сукупність або система конкретних засобів, прийомів доцільного виконання якого-небудь завдання, наукового дослідження, складова частина предметної методології.

Дані про захворюваність, смертність, інвалідність, фізичний розвиток дітей та підлітків можна отримати з різних джерел інформації. Здоров’я дітей та підлітків є інтегральним критерієм оцінки стану навколишнього середовища. Для вивчення цього питання потрібно звертатись до таких груп документів:



  • офіційні звіти лікувально- і санітарно-профілактичних закладів, органів охорони здоров’я, соціального забезпечення, державної статистики, бюро ЗАГСів;

  • спеціально організований облік випадків захворювань і смертності у лікувально-профілактичних закладах;

  • ретроспективна інформація облікових документів за минулі періоди часу;

  • дані лікарських оглядів дітей та підлітків;

  • результати медико-соціологічних досліджень;

  • результати математичного моделювання та прогнозування.

Гігієна дітей та підлітків (ГДП) вивчає вплив умов виховання, навчання, оволодіння фахом, навколишнього середовища на здоров’я дітей та підлітків.

Головні завдання ГДП – вивчення стану їх здоров’я залежно від соціально-побутових умов, навколишнього середовища, умов виховання, харчування, навчання та професійної підготовки, організації медичного обслуговування.

Ступінь впливу на рівень здоров’я дітей та підлітків кожного конкретного чинника середовища у навчально-виховних установах визначають за допомогою наступних методів:


  1. Санітарного дослідження – суть методу полягає в тому, що на підставі власних спостережень, опитування населення або обслуговуючого персоналу за спеціально розробленими картами здійснюється санітарний опис досліджуваного чинника і складає висновок про санітарний стан обстежуваного об’єкта. Санітарне обстеження навчально-виховного закладу завершується складанням акта санітарного обстеження за установленою формою з конкретним викладенням виявлених санітарних порушень і недоліків та пропозиціями щодо негайного їх усунення. Розрізняють два види методу санітарного обстеження об’єкта: санітарний опис і поглиблене санітарне обстеження із застосуванням інструментально-лабораторних чинників навколишнього середовища.

  2. Метод анкетування – дозволяє виявити загальні закономірності досліджуваного чинника. Суть методу анкетування полягає в тому що за допомогою спеціально поставлених питань отримується суб’єктивна оцінка впливу навколишнього середовища на стан здоров’я дітей та підлітків.

  3. Фізичні методи – за їх допомогою визначають температуру, вологість, швидкість руху повітря, ІЧ, видиме та УФ випромінювання, шум, вібрацію, іонізуюче випромінювання та інші фізичні чинники зовнішнього середовища.

  4. Хімічні методи – застосовують при визначенні хімічного складу природного та антропогенного походження в харчових продуктах, ґрунті, воді, повітрі. За допомогою цих методів визначають наявність забруднювачів об’єктів навколишнього середовища.

  5. Фізико-хімічні методи – за допомогою цих методів визначають або фізичні, або хімічні компоненти. До їх числа належать полярографія, спектрографія, методи мічених атомів та ін.

  6. Біологічні методи – до них належать мікробіологічні, гельмінтологічні, вірусологічні, гідробіологічні методи дослідження, які визначають наявність та кількість біологічних об’єктів в навколишньому середовищі.


Гігієнічна оцінка навчальних меблів
Обладнання шкільних приміщень повинно відповідати санітарно-гігієнічним вимогам, сприяти оптимальному забезпеченню педагогічного процесу та ефективному проведенню позакласної навчально-виховної роботи. Тому навчальні класи і кабінети повинні бути обладнані меблями відповідно до вимог діючих нормативних документів.

Меблі слід добирати відповідно до довжини тіла учнів. Заборонено використовувати замість стільців лави і табурети. Фізіологічною робочою позою для учнів вважають робочу позу, при якій кут нахилу грудної частини тіла до поперекової дорівнює 145°. Разом з тим цілком допустимою для школярів є робоча поза, при якій відстань від поверхні парти до очей становить не менше 30 см.




Рис. 1. Основні розміри шкільної парти.

1 - висота переднього краю стола; 2 - висота заднього краю стола; 3 - ширина горизонтальної частини кришки стола; 4 - ширина похилої частини кришки стола;

5 - висота сидіння; 6 - глибина сидіння; 7 - ширина сидіння; 8 - дистанція спинки;

9 - дистанція сидіння; 10 - диференція.
До числа основних розмірів навчальних меблів, що використовуються у ході проведення їх гігієнічної оцінки, відносять наступні (Рис. 1):

висота заднього краю стола, що являє собою відстань від заднього краю стола до підлоги;



висота сидіння, що визначається як відстань від переднього краю сидіння до підлоги та повинна відповідати довжині гомілки разом зі стопою з додаванням 1,5-2 см на висоту підбору, забезпечуючи згинання ніг у кульшовому і колінному суглобі під прямим кутом та адекватне спирання стопи на підлогу або підставку;

дистанція сидіння, що являє собою відстань у горизонтальній площині від переднього краю сидіння до проекції на площину сидіння заднього краю кришки стола і може бути нульовою, якщо край стола і стільця розташовані на одній вертикалі, додатною, якщо край сидіння не досягає опущеної від заднього краю стола вертикалі, та від'ємною, якщо опущена вертикаль потрапляє на площину сидіння. Для виконання навчальної діяльності в робочій позі сидячи (письмо, читання тощо) оптимальною вважають від'ємну дистанцію, що складає 3-5 см, у разі здійснення навчальної діяльності стоячи (відповідь на запитання вчителів тощо) як оптимальну визначають додатну дистанцію сидіння (рис. 2);



Рис. 2. Різні варіанти дистанції сидіння:

а - від'ємна; б - нульова; в – додатна


  • дистанція спинки, що являє собою відстань від заднього краю кришки стола до спинки стільця, яка повинна перевищувати передньо-задній розмір грудної клітки учня на ширину дитячої долоні;

  • диферєнція, що являє собою відстань у вертикальній площині від заднього краю кришки стола до площини сидіння, яка повинна дорівнювати відстані від сидіння до ліктя вільно опущеної руки з додаванням 5-6 см та забезпечувати вільне розташування рук на столі. Суттєве зменшення диференції примушує учня сильно нахилятися вперед і спиратися на стіл, що призводить до стиснення органів грудної клітки та черевної порожнини, опущення правого плеча і виникнення лівобічного сколіозу. Натомість збільшення диференції зумовлює підняття правого плеча і виникнення правостороннього сколіозу;

  • глибина сидіння, що являє собою переднь-озадній розмір сидіння, який має становити від 2/3 до 3/4 довжини стегна;

  • висота спинки, що має сягати рівня поперекового відділу хребта і забезпечувати спирання на неї грудного відділу хребта;

  • кут нахилу кришки стола, що повинен дорівнювати 15° і на цій підставі дозволяти учневі утримувати книжку або зошит на оптимальній відстані (30-35 см) від очей під найбільшим кутом при найменшому нахилі голови, забезпечуючи сталу акомодацію і запобігаючи виникненню міопії;

  • рельєф сидіння, що повинен відповідати формі стегна та сідниць і мати невеликий нахил назад, який надає учневі змогу не сповзати вперед під час виконання основної навчальної діяльності у положенні сидячи.

Для забезпечення учнів шкільними меблями відповідно до довжини тіла, і, отже, на підставі їх віднесення до певної ростової групи, розроблено б спеціальних розмірів шкільних меблів (ДСанПіН 5.5.2.008-01, ДСТУ 5994-93, П015-93, 11016-93): №1 для учнів з довжиною тіла 100-115 см; №2 - для учнів з довжиною тіла 116-130 см; №3 - для учнів з довжиною тіла 131-145 см; №4 - для учнів з довжиною тіла 146-160 см; №5 - для учнів з довжиною тіла 161-175 см; №6 - для учнів з довжиною тіла понад 176 см.

У кожному класі (кабінеті) слід передбачати розташування 2-3 розмірів меблів певно­го розміру. Суттєву перевагу в сучасних умовах мають меблі, здатні до трансформування. Правильне розміщення дітей за шкільними партами (столами) може бути забезпечене лише за умов, якщо в одному приміщенні навчаються діти з різницею у віці не більше ніж 2 роки.



Дані щодо особливостей розподілу меблів серед школярів різного віку наведені в таблиці 1.

Таблиця 1

Особливості розподілу меблів серед школярів різного віку


Ростова група, см

Група меблів та колір маркірування

Клас

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

до 115

1 - оранжевий

+


































116-130

2 - фіолетовий

+

+

+




























131-145

3 - жовтий




+

+

+

+

+



















146-160

4 - червоний










+

+

+

+

+

+




+

+

161-175

5 - зелений



















+

+

+

+

+

+

Понад 176

6 - блакитний

























+

+

+

+

Розміщувати меблі у класних кімнатах, які мають прямокутну конфігурацію, слід таким чином, щоб відстань між зовнішньою стіною і першим рядом парт становила 0,6-0,7 м (в будівлях із цегли допускається 0,5 м), між рядами двомісних парт (столів) - не менше 0,6 м, між третім рядом парт (столів) і внутрішньою стіною або шафами, які розташовані біля стіни, не менше 0,7 м, між передньою партою (столом) і демонстраційним столом - не менше 0,8 м. Відстань від передньої стіни з класною дошкою до передніх столів має складати не менше 2,4-2,6 м, від задніх столів до задньої стіни - не менше 0,65 м (в тому разі, якщо задня стіна зовнішньою - не менше 1,0 м), від задніх столів до шаф, які стоять вздовж заднього краю стіни - не менше 0,8 м, від демонстраційного столу до класної дошки - не менше 1,0 м, між столом викладача і переднім столом учнів - не менше 0,5 м. Натомість найбільша відстань останнього місця від класної дошки мас становити 9 м, висота нижнього краю дошки над підлогою для учнів 1 класу повинна складати 0,7-0,8 м, для учнів 2-4 класів - 0,75-0,8 м, для учнів 5~12 класів - 0,8-0,9 м.

У класних кімнатах, що мають поперечну або квадратну конфігурацію та відрізняються розташуванням меблів у чотири ряди, має бути збільшена відстань від дошки до першого ряду парт (не менше 3 м) для того, щоб забезпечити величину кута розглядання до 35°. Відстань від першого ряду парт до зовнішньої стіни повинна становити 0,8-1,0 м, між рядами парт (столів) - 0,6 м, від задніх парт до шаф, розміщених біля внутрішньої стіни - 0,9-1,0 м.

Учні зі зниженою гостротою зору повинні сидіти за першими партами у першому від світлонесучої стіни ряду. Школярі зі зниженим слухом розмішуються за першою та другою партами бокових рядів. Учні, які часто та тривало хворіють, розмішуються у третьому (біля внутрішньої стіни) ряду парт.

Для профілактики порушень постави не менше двох разів на рік школярів необхідно пересаджувати з першого ряду в третій і навпаки, не порушуючи відповідності групи меблів довжині їх тіла та ураховуючи гостроту зору і слуху.

Шкільні меблі повинні бути промаркованими. Маркування навчальних меблів нано­ситься у вигляді лінії завширшки 2 см або кола діаметром 2,5 см на обох боках парти, стола та стільця. Меблі, що відносяться до першої ростової групи, позначаються оранжевим, до другої - фіолетовим, до третьої - жовтим, до четвертої - червоним, до п'ятої - зеленим, до шостої - блакитним кольорами.

Крім колірного маркування, для підвищення ефективності здійснення контролю за пра­вильністю підбору певної групи меблів на внутрішню поверхню стола повинно бути нанесене цифрове маркування у вигляді дробу:

У навчальному приміщенні шкільні меблі розміщуються таким чином, щоб ближче до дошки знаходилися менші розміри, далі від неї - більші.

Для визначення необхідного для конкретного учня розміру меблів у класній кімнаті на стіні (дверях) має бути нанесена кольорова вимірна вертикальна лінійка: на висоті до 115 см наводиться оранжева смуга, на висоті від 115 до 130 см - фіолетова, на висоті від 130 до 145 см -жовта, на висоті від 145 до 160 см - червона, на висоті від 160 до 175 см - зелена, на висоті понад 175 см - блакитна.

Робочі місця у виробничих майстернях школи повинні забезпечувати правильну робочу позу учнів та в повній мірі відповідати вимогам техніки безпеки.

Тому виробничі майстерні мають бути розраховані на 13-15 робочих місць, що обладнані верстатами. У майстернях з обробки деревини повинно бути передбачене розташування вер­статів висотою 75,5; 78,0 та 80,5 см; у майстернях з обробки металу - розташування верстатів висотою 87 та 95 см від підлоги до губок лещат, обладнаних захисними екранами.

Кожне робоче місце слід забезпечити сидінням на кронштейні або табуретами висо­тою 40-42 см та розміром сидіння 35 х 35 см і 40 х 40 см. Для підбору відповідних меблів у майстернях повинні бути розміщені підставки (по 5 підставок кожного розміру) розміром 55 х 75 см та висотою 5, 10 і 15 см відповідно.

У майстерні з обробки деревини верстати слід розмішувати або під кутом 45°, або в три ряди перпендикулярно до світлонесучої стіни. Відстань між верстатами у передньо-задньому напрямку має становити не менше 0,8 м, між рядами - не менше 1,2 м.

У майстерні з обробки металу верстати необхідно розміщувати таким чином, щоб світло на робоче місце падало спереду або справа. Відстань між рядами має складати 1,0 м, відстань від внутрішньої стіни до верстатів - не менше ніж 0,8 м. Краще всього розміщувати однойменні верстати у шаховому порядку. Відстань між лещатами повинна становити не менше 1,0 м.

У майстернях для учнів 10-12 років слід використовувати інструменти спеціального розміру №1, для учнів 13-15 років - інструменти спеціального розміру №2, для учнів понад 15 років - інструменти для дорослих.



Максимальна маса вантажу для підняття школярами складає у віці 11-12 років - до 4 кг, у віці 13-14 років - до 5 кг, у віці 15 років: для хлопчиків - 12 кг, для дівчаток - 6,0 кг, у віці 16 років - відповідно 14 та 7 кг, у віці 17 років - відповідно 16 та 8 кг.

Отже, санітарна експертиза правильності підбору та розстановки меблів у навчальних приміщеннях повинна передбачати аналіз наявності в кожному з них меблів не менше 2-3 різних номерів та адекватності їх взаєморозташування, характеристику відстані між рядами меблів та між меблями і боковими, передньою та задньою стінами приміщення, вивчення умов забезпечення правильної робочої пози та зручної посадки, вимірювання основних розмірів навчальних меблів тощо.

Після виміру основних елементів і визначення номера парти її маркують.

Отримані дані заносять у схему "Протоколу гігієнічного дослідження парти" (табл. 2).


Таблиця 2
1   ...   31   32   33   34   35   36   37   38   ...   58


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка