Методичні розробки з гігієни та екології для студентів 3 курсу медичного факультету



Скачати 12.28 Mb.
Сторінка30/58
Дата конвертації15.04.2016
Розмір12.28 Mb.
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   ...   58
ТЕМА №26. Медико-санітарні частини та медичні пункти промислових підприємств. ГІГІЄНІЧНІ АСПЕКТИ РОБОТИ ЦЕХОВОГО ОРДИНАТОРА. МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ ЗАХВОРЮВАНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ ВИРОБНИЧИХ ПІДПРИЄМСТВ.
МЕТА ЗаНЯТТЯ:

Ознайомитися з основними принципами організації та проведення медичного обслуговування працівників виробничих, будівельних, транспортних підприємств і організацій та законодавчою документацією, що регламентує роботу медичних підрозділів підприємств. Оволодіти основами ведення облікової та звітної документації медичних підрозділів.


ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Основні принципи організації медичного обслуговування працівників промислових, будівельних, транспортних підприємств і організацій.

2. Основні завдання лікувально-профілактичних закладів та медичних підрозділів підприємств. Медико-санітарна частина (МСЧ) підприємств, обґрунтування її організації згідно «Положення про МСЧ».

3. Основи медичного (санітарного) нагляду за умовами праці на підприємстві, дотриманням санітарних норм і правил, профілактики професійних захворювань та отруєнь.

4. Обов’язкові запобіжні та періодичні огляди робітників, організація їх проведення, оформлення облікової та звітної документації.

5. Організація і форми роботи медико-соціальних експертних комісій (МСЕК), лікарсько-контрольних комісій (ЛКК), лікарсько-трудових експертних комісій (ЛТЕК).

6. Цеховий терапевт, його обов’язки. Основні положення комплексного плану проведення оздоровчих та лікувальних заходів, які укладаються на промисловому підприємстві

7. Методи вивчення захворюваності працюючих на підприємствах.

8. Основні показники, які застосовуються при аналізі захворюваності з тимчасовою втратою працездатності.

9. Види захворюваності і смертності, що підлягають облікові й аналізові в ході вивчення впливу виробничих факторів на здоров'я працюючих.


ЗАВДАННЯ:

1. Ознайомитись з формами облікової та звітної документації МСЧ, основними завданнями цехового терапевта, занотувати основні з них у протокольний зошит.

2. Ознайомитись з загальними положеннями про медичні огляди та первинною документацією, необхідною цеховому терапевтові при проведенні медогляду.

3. Занести в протокольний зошит методи вивчення захворюваності з тимчасовою втратою працездатності


ЛІТЕРАТУРА:

  1. Гігієна та екологія: Підручник / За редакцією В.Г. Бардова. – Вінниця: Нова Книга, 2006. – С. 367–372, 381–385.

  2. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. Підручник – 2 видання: К.: Здоров’я. 2004. С.493 –511.

  3. Габович Р.Д., Познанський С.С., Шахбазян Г.Х. Гигиена.- К.: Вища школа, 1983. –С. 228-231.

  4. Закон України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” збірн. Законів України. Київ, 1996, т.4, С.219-244.

5. Загальна гігієна. Посібник для практичних занять. / І.І.Даценко, О.Б.Денисюк, С.Л.Долошицький та ін. / За ред. І.І.Даценко. - Львів, “Світ”, 1992.- С. 355-424.

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
На занятті вивчаються теоретичні питання до теми, законодавчі документи по організації медичного обслуговування працівників виробничих підприємств, розглядаються задачі лікарів МСЧ, медичних пунктів по наданню лікувальної допомоги працівникам, профілактичних заходах на підприємстві, лікарській експертизі, оздоровчих заходах тощо. Студенти знайомляться з структурою медико-санітарної частини, комплексним планом проведення оздоровчих та лікувальних заходів (додаток 8), а також з основними законодавчими та нормативними документами по організації надання медичної допомоги робітникам промислових підприємств, вирішують ситуаційні задачі з оцінки умов праці та надання рекомендацій по їх покращанню на підприємстві.

Після цього студенти знайомляться з формами облікової та звітної документації, занотовують основні з них у протокольний зошит.


ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ МЕДИЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ


При кількості робітників:

До 400 на нешкідливих і до 200 на шкідливих виробництвах

400-1000 на нешкідливих і 200-400 на шкідливих виробництвах

1000-5000 на нешкідливих, 400-1000 на шкідливих виробництвах

5000-10000 на нешкідливих, 1000-5000 на шкідливих виробництвах

Більше 10000 на нешкідливих і більш 5000 на шкідливих виробництвах

Форми медичних структур:

Обслуговування територіальними медичними закладами /районна поліклініка, лікарня/

Фельдшерські /сестринські/ медичні пункти з штатів районної поліклініки

Лікарські пункти охорони здоров’я від райполіклініки, або від об’єднаної МСЧ

Медико-санітарна частина /МСЧ/ з поліклінікою, цеховими фельдшерськими медичними пунктами.

МСЧ з поліклініками,стаціонарами, профілакторіями, санаторно-курортними закладами, лікарськими і фельдшерськими медичними пунктами.

Штати медичних закладів:

Штати районної поліклініки, стаціонару, райСЕС

Фельдшер /медсестра/, санітарка з районної поліклініки.

Лікар, медсестри, санітарки з райполіклініки або об’єднаної МСЧ

Цехові лікарі-терапевти, а також хірурги, невропатологи, дерматолог, окуліст, отоларинголог, гінеколог, медсестри, санітарки.

Терапевти, хірурги, дерматологи, невропатологи, окулісти, отоларингологи, гінекологи, фізіогідротерапевти, цехові терапевти, медсестри, санітарки, технічні працівники.

Зміст і методи роботи медико-санітарних закладів підприємств

Об’єм медичної допомоги згідно категорії райлікарні та поліклініки /загальна та кваліфікована медична допомога/. Контроль СЕС.

Перша /долікарська/ медична допомога на

місці, а лікарська кваліфікована – в райполіклініці, лікарні. Санітарний нагляд СЕС.



Перша лікарська допомога на місці. Кваліфікована – райполіклініці, лікарні, або в об’єднаній МСЧ. Санітарний нагляд СЕС.

Усі види кваліфікованої і спеціалізованої допомоги спеціалістами МСЧ, лікарська, фельдшерська допомога в цеху. Саннагляд СЕС.

Повний об’єм лікування, оздоровчих заходів, профілактика, санаторно-курортне забезпечення, диспансерний нагляд. Медичне забезпечення на місці /в цехах/. Саннагляд СЕС.

При всіх формах медичних структур: - попередні та періодичні медичні огляди і обстеження;

санітарно-освітня робота; профілактичні заходи на робочих місцях




Основні завдання та форми роботи медичних

підрозділів виробничих підприємств

Функції профілактики, лікування та реабілітації працюючих виконують лікувально-профілактичні заклади. З метою наближення профілактичних, лікувальних та реабілітаційних заходів до працюючих в сільській місцевості організована мережа дільничних лікарень, а на промислових підприємствах – мережа медико-санітарних частин, які мають подвійне підпорядкування – адміністрації підприємств та державним органам охорони здоров’я, а також взаємодіють з громадськими організаціями – Товариством Червоного Хреста та Червоного Півмісяця, інженерно-лікарськими бригадами, цехами здоров’я та ін.

Медико-санітарна частина (МСЧ) – це поліклініка чи лікарня, призначена виключно чи в основному для надання медичної допомоги працівникам промислових підприємств, будівельних організацій чи інших відносно великих трудових колективів. Згідно “Положенню про МСЧ” основні її завдання такі:


  • надання невідкладної, першої, кваліфікованої та спеціалізованої медичної допомоги працівникам підприємств та іншим прикріпленим особам (наприклад, сім’ям працівників);

  • участь у заходах адміністрації по оздоровленню умов праці, запобіганню і зниженню загальної та професійної захворюваності, виробничого травматизму, інвалідності;

  • диспансерне обслуговування окремих контингентів працюючих, об’єднаних умовами праці, вагітністю, віком;

  • організація і проведення (разом з СЕС) попередніх (при прийомі на роботу), періодичних та цільових медичних оглядів, розробка оздоровчих заходів за результатами медичних оглядів і контроль за їх виконанням;

  • експертиза тимчасової непрацездатності робітників, видача і продовження лікарняних листків;

  • участь (разом з адміністрацією підприємства та профспілкою) у роботі медико-соціальних експертних комісій (МСЕК), лікарсько-контрольних комісій (ЛКК), лікарсько-трудових експертних комісій (ЛТЕК) по визначенню професійних захворювань і отруєнь, інвалідності, по медичному відбору трудящих, які потребують дієтичного харчування, направлення в санаторії, профілакторії, реабілітації, переведення на інші ділянки роботи з полегшеними умовами праці; участь в роботі комісії по соціальному страхуванню;

  • проведення аналізу причин загальної і професійної захворюваності, травматизму, інвалідності та розробку комплексну оздоровчих заходів (разом з адміністрацією, профспілкою, СЕС);

  • аналіз ефективності проведених лікувально-оздоровчих заходів, дієтичного харчування, санаторно-курортного лікування;

  • санітарно-освітня робота серед робітників, організація роботи санітарних дружин;

  • впровадження у практику передових форм і методів наукової організації праці, підвищення кваліфікації лікарів, фельдшерів, медичних сестер в області профпатології та профілактики;

  • ведення облікової та звітної документації.

Оздоровчі медичні пункти організуються на невеликих підприємствах чи в окремих цехах і очолюються лікарем - дільничним терапевтом цехової лікарської дільниці (спеціалістом-профпатологом) або фельдшером чи медичною сестрою.

В обов’язки медичних пунктів входить:



  • раннє виявлення і екстрена медична допомога при травмах, гострих загальних чи професійних захворюваннях, отруєннях, направлення їх на госпіталізацію;

  • направлення в СЕС екстрених повідомлень про харчове, гостре професійне отруєння, інфекційне захворювання;

  • диспансерна робота на цеховій лікарській дільниці;

  • участь у комісіях по експертизі непрацездатності;

  • участь у проведенні попередніх (при прийомі на роботу), періодичних чи цільових медичних оглядів;

  • контроль за працевлаштуванням робітників згідно рішенням МСЕК, ЛКК, ЛТЕК;

  • вивчення (разом з санітарним лікарем з гігієни праці) умов праці робітників у цеху та розробці відповідних оздоровчих заходів;

  • медичний відбір хворих, які потребують дієтичного харчування, диспансерного нагляду, направлення в профілакторій, санаторій і направлення їх у відповідні комісії;

  • керівництво і контроль за роботою санітарних дружин, проведення санітарно-просвітньої роботи;

  • систематичний аналіз загальної, професійної захворюваності, травматизму;

  • ведення облікової та звітної документації медичного пункту.

Законодавча документація, що регламентує роботу медико-санітарних частин і медичних пунктів:

1. Наказ МОЗ України № 263/121 від 1994 р. “Перелік робіт, де є потреба у професійному доборі”, який включає: підземні роботи (в шахтах, будівництві метро), роботи в кесонах, водолазні, верхолазні, під високою напругою, з вибухівкою, в металургії, на транспорті та інші.

2. Наказ МОЗ СРСР № 555 від 1989 р. “Про удосконалення системи медичних оглядів трудящих і водіїв транспортних засобів” та доповнення до нього – Наказ МОЗ України №745 від 1994 р. “Положення про медичний огляд працівників певних категорій”. Ці накази містять перелік професій, для яких передбачено попередні (при прийомі на роботу), періодичні та цільові медичні огляди, інструкцію по проведенню таких оглядів, інструкцію до складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці працюючого при підозрі у нього професійного захворювання, інструкцію про проведення передрейсових медичних оглядів водіїв автотранспортних засобів тощо.

3. Наказ МОЗ СРСР №12 від 1978 р. “Про покращання медичної допомоги трудящим промисловості, будівництва і транспорту”

4. Положення “Про взаємодію підприємств (об’єднань), організацій, установ і санітарно-епідеміологічних станцій по лабораторному контролю за станом умов праці” та інші.

Медико-санітарні частини і медичні пункти виробничих підприємств ведуть облік і направляють звіти про свою діяльність за спеціально передбаченими формами і в терміни, передбачені Центральним Статистичним Управлінням і Міністерством Охорони Здоров’я.
Основні задачі цехового терапевта

1. Лікування терапевтичних хворих своєї дільниці в поліклініці.

2. Консультування хворих з завідувачем відділеннями та лікарями інших спеціальностей, направлення їх на спеціальні види амбулаторного та стаціонарного лікування.

3. Організація першої медичної допомоги при раптових захворювання та травмах і професійних отруєнь в цеху.

4. Вивчення умов праці робітників та службовців, організація та участь в попереджувальних та періодичних оглядах, диспансерне спостереження за виділеними контингентами, відбір хворих, що потребують санаторно-курортного лікування, перебування в профілакторії, дієтичному харчуванні та інших видах лікувально-профілактичної допомоги (працевлаштування, протезування, корегуюча гімнастика і т.д.).

5. Керівництво роботою фельдшерських здоровпунктів по наданню невідкладної допомоги та контролю за дотриманням необхідних санітарно-гігієнічних умов в цеху.

Проведення відповідних протиепідемічних заходів, участь в розслідуванні причин виробничих травм та отруєнь, та дотримання техніки безпеки.

7. Санітарно-просвітницька робота.

8. Експертиза працездатності та систематичний аналіз захворюваності з тимчасовою та стійкою втратою працездатності на дільниці.

9. Участь в складанні та впровадженні комплексного плану оздоровчих заходів по дільниці та підприємству в цілому(дод.1).


Основні обов’язки цехового терапевта

1. Надання кваліфікованої лікарської допомоги працюючим (в разі необхідності з залученням інших спеціалістів).

2. Диспансерний нагляд за станом здоров’я працюючих та проведення профілактичних медичних оглядів.

3. Контроль за дотримуванням правил техніки безпеки.

4. Санітарно-просвітницька робота.
Профілактика професійно-зумовленої патології – це система державних, медичних і суспільних заходів, спрямованих на зміцнення та збереження здоров’я працюючих у промисловому та сільськогосподарському виробництві.

Розрізняють первинну профілактику, тобто запобігання виникненню захворювань, вплив на механізми, що її спричиняють та фактори ризику, що сприяють їх появі та вторинну профілактику, мета якої – запобігання розвитку та загостренню хвороби. Крім того, вторинна профілактика передбачає усунення шкідливого впливу чинників навколишнього середовища і систематичне лікування хворого.



Професійна реабілітація – процес відновлення соціальних, психічних і соматичних професійно-значущих функцій індивідуума.
ПОЛОЖЕННЯ

ПРО МЕДИЧНИЙ ОГЛЯД ПРАЦІВНИКІВ ПЕВНИХ КАТЕГОРІЙ

Затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31 березня 1994 р.

45



1. Загальні положення

1.1. Розроблене відповідно до Закону України «Про охорону праці» (ст.19).

1.2. Положенням встановлюється:

- єдиний порядок організації та проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного медичного огляду осіб віком до 21 року;

- обов’язки, права і відповідальність власника або уповноваженого ним органу (далі - власник) підприємства, установи, організації, працівника, органу і закладу Міністерства охорони здоров’я України.

1.3. Питання розслідування, обліку профзахворювання, відшкодування збитків, визначення ступеню втрати працездатності, інвалідності, пенсійного забезпечення у зв’язку з професійними захворюваннями регламентуються відповідними законодавчими і нормативними актами.

1.4. Організацію і проведення медичних оглядів забезпечують:

- власник підприємства, установи, організації незалежно від форм власності і видів їх діяльності;

- органи і заклади Міністерства охорони здоров’я України: лікувально-профілактичні, санітарно-епідеміологічні, науково-дослідні, медичні інститути (університети), на території обслуговування яких знаходяться підприємства, установи, організації, колгоспи, радгоспи, фермерські, орендні, кооперативні, малі, спальні підприємства, об’єкти харчової промисловості, дитячі і дошкільні заклади та інші об’єкти.

1.5. Власник за рахунок коштів підприємства організує проведення медичних оглядів, відшкодовує витрати на лікування, професійну і медичну реабілітацію осіб з професійними захворюваннями, обстеження конкретних умов праці для складання санітарно-гігієнічної характеристики.

1.6. Попередні медичні огляди при прийнятті на роботу проводяться з метою установлення фізичної і психофізіологічної придатності осіб за конкретно визначеною професією, спеціальністю, посадою, запобігання захворюванням і нещасним випадкам, виявлення захворювань (інфекційних та ін.), які становлять загрозу зараження працівників, продукції, що випускається, допуску до роботи осіб віком до 21 року.

1.7. Періодичні медичні огляди:

- проводяться для осіб, котрі зайняті на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці, відповідно до Переліку шкідливих речовин, несприятливих виробничих факторів і робіт для виконання яких обов’язкові медичні огляди працівників, а для осіб віком до 21 року - відповідно до наказу Міністерства охорони здоров’я СРСР від 10.04.81 р. № 387 «Про заходи по удосконаленню медико-санітарної допомоги підліткам»;

- забезпечують динамічний нагляд за станом здоров’я працівників, виявлення ранніх ознак впливу виробничих умов і шкідливості на організм, а також захворювань, які не дають змоги продовжувати роботу за даною професією, запобігання нещасним випадкам, поширенню інфекційних і паразитарних захворювань;

- можуть проводитись в період перебування працівника в стаціонарі, або у випадках, коли він звернувся за медичною допомогою. Результати проведеного обстеження передаються лікувально-профілактичному закладу, який обслуговує підприємство.

1.8. Результати попереднього і періодичного медичних оглядів, щорічних медичних оглядів віком до 21 року та висновки про стан здоров’я заносяться в « Картку особи, яка підлягає медичному огляду», що є вкладишем до «Медичної картки амбулаторного хворого» (форма 025iY - 87), затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я СРСР від 31.12.87 р. № 1338 «Про введення нової форми медичної картки амбулаторного хворого», і зберігається в лікувально-профілактичному закладі, який проводить медичні огляди.

При переході на інше підприємство картка надсилається в лікувально-профілактичний заклад, який обслуговує працівників цього підприємства.

1.9. Результати завершених медичних оглядів протягом місяця оформлюються заключним актом, який складається у чотирьох примірниках (для лікувально-профілактичного закладу, власника, профспілкового комітету і санітарно-епідеміологічної станції).

1.10. На час проходження медогляду, обстеження в профпатологічних центрах, клініках науково-дослідних і медичних інститутів (університетів) для уточнення діагнозу або визначення ролі виробничих факторів у розвитку захворювань за працюючими зберігається місце роботи (посада) і середній заробіток.

1.11. Звітність за результатами медичних оглядів здійснюється у порядку, встановленому Міністерством охорони здоров’я України.


2. Порядок організації медичних оглядів власником

Власник:


2.1. Разом із санітарно-епідеміологічною станцією, профспілковим комітетом визначає контингент осіб, які підлягають періодичним медичним оглядам, і складає в двох примірниках поіменний список, узгоджуючи його в санепідстанції. Один примірник списку направляється в лікувально-профілактичний заклад, другий залишається на підприємстві (у відповідального за організацію медогляду органу).

2.2. Направляє осіб, які приймаються на підприємство або змінюють професію і місце роботи, для проходження попереднього медичного огляду з направленням встановленої форми.

2.3. Знайомить особу, яка приймається на роботу, з притаманними конкретній професії шкідливими і небезпечними виробничими факторами і речовинами, з нормативними актами з охорони праці.

2.4. Виділяє асигнування на організацію медоглядів, частково відшкодовує витрати на обстеження і лікування працівників в профпатологічних центрах, клініках науково-дослідних інститутів, медичних інститутів (університетів), обстеження умов праці з складанням санітарно-гігієнічних характеристик, професійну реабілітацію осіб з профзахворюваннями.

2.5. Видає наказ про проведення медоглядів в строки, погоджені з лікувально-профілактичними закладами, призначає відповідальних за організацію медогляду.

2.6. Сприяє створенню або покращанню матеріально-технічної бази медико-санітарних частин, лікувально-профілактичних закладів для проведення медичних оглядів, клінічних та інших досліджень.

2.7. Виділяє приміщення для проведення медоглядів.

2.8. Направляє працівників на медогляд в лікувально-профілактичний заклад і здійснює контроль за терміном його проходження.

2.9. Забезпечує працюючих медичними і санітарними книжками згідно з формами, затвердженими Міністерством охорони здоров’я України, та бланками-направленнями на медогляди.

2.10. Забезпечує виконання рекомендованих оздоровчо-профілактичних заходів.

2.11. Здійснює працевлаштування працівників у відповідності з результатами медичних оглядів.

2.12. Проводить облік, контроль і оцінку параметрів шкідливих і небезпечних виробничих факторів і речовин на конкретних роботах, які потребують проведення медоглядів працівників.

2.13. Проводить аналіз показників стану здоров’я працівників.
3. Порядок організації і проведення медичних оглядів закладом Міністерства охорони здоров’я України

3.1. Лікувально-профілактичний заклад :

3.1.1. Щорічно видає наказ про створення комісії для проведення медоглядів з визначенням терміну, місця проведення медоглядів з визначенням терміну, місця проведення, переліку спеціалістів-лікарів, клінічних та інших досліджень. Очолює комісію заступник головного лікаря лікувально-профілактичного закладу, який має підготовку з професійної патології.

3.1.2. Розробляє, погоджує з власником і санепідстанцією план-графік проведення медоглядів.

3.1.3. Проводить медичний огляд працівників, клінічні та інші дослідження.

3.1.9. За медичними показаннями направляє працівника на обстеження в лікувально-профілактичні заклади, яким надано право встановлювати діагноз професійного захворювання.

3.1.10. Направляє працівника для уточнення або підтвердження діагнозу інфекційного чи паразитарного захворювання до інфекційної лікарні, відділення.

Документом, який підтверджує професійний характер інфекційного чи паразитарного захворювання, є “Картка епідеміологічного обстеження осередка інфекційного захворювання”, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я СРСР від 04.10.80р. № 1080 (ф. 357/У).

3.1.11. Направляє працівника за медичними показаннями на медико-соціальну експерту комісію (МСЕК).

3.1.16. Здійснює диспансерний нагляд за хворими на профзахворювання, які продовжують трудову діяльність, їх лікування та професійну реабілітацію.


Методи вивчення захворюваності з тимчасовою втратою працездатності

У кожній установі, на підприємстві або організації, по кожній галузі промисловості, будівництва, транспорту, зв'язку, для осіб, зайнятих у сільському господарстві щокварталу складається «Звіт про причини тимчасової непрацездатності» (ф. №23-ТН). Цей звіт містить зведення про всі причини невиходу на роботу (через хворобу, у зв'язку з травмами в побуті і на виробництві, санаторно-курортним лікуванням, по догляду за хворою дитиною тощо). У ньому вказується, скільки було випадків утрати працездатності в зв'язку з зазначеними причинами і кількість пропущених днів. Ці дані можна використовувати для розрахунку інтенсивних показників рівня захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, а також частоти і важкості захворювання. Більш повні дані можна одержати з листків непрацездатності, які є фінансовим і юридичним документом, і в силу цього зберігаються в бухгалтеріях підприємств 3 роки, тому треба вчасно домовитися з підприємством про збереження цих документів за потрібний період. Копії листків непрацездатності можна групувати за статтю, віком, стажем, діагнозом та іншими ознаками.

.

1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   ...   58


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка