Методичні розробки з гігієни та екології для студентів 3 курсу медичного факультету



Скачати 12.28 Mb.
Сторінка17/58
Дата конвертації15.04.2016
Розмір12.28 Mb.
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   58

Таблиця 4


Назва страв і кількість харчових продуктів

Назва страви та приблизний набір продуктів на одну порцію

Кількість продуктів, г




Назва страви та приблизний набір продуктів на одну порцію

Кількість продуктів, г

Перші страви

Борщ

М’ясо


Капуста

Картопля


Буряк

Морква


Цибуля

Томат


Сметана

Борошно
Капусняк

М’ясо

Капуста


Картопля

Морква


Цибуля

Томат


Корінці

Сметана


Борошно
Розсольник

Нирки


Огірки солоні

Картопля


Морква

Капуста


Цибуля

Сметана


Борошно

50–100


150

100


100

20

10



10

20

5



50

200


100

25

10



10

10

20



10

70

50



100

20

50



5

20

5






Суп круп’яний

Крупа


М’ясо

Картопля


Морква

Цибуля


Томат

Жир
Суп гороховий

Горох

М’ясо


Цибуля

Масло
Суп з локшиною макаронами та куркою

Лапша (макарони)

Курка


Яйце

Морква


Цибуля

Масло вершкове


Суп грибний

Крупа перлова

Гриби сухі

Картопля


Цибуля

Олія


Петрушка

30-50


50

100-150


10-20

5-10


5

10-15


70

50

20



10

50

50



1/4 шт

20

10



10

40

20



200

5

15



5


Другі страви

М’ясо смажене

М’ясо


Картопля

Масло топлене

Борошно
М’ясо тушковане

М’ясо


Картопля (капуста)

Морква


Цибуля

Томат


Масло
Печінка смажена

Печінка


Картопля

Огірки солоні

Сметана

Масло


Яйце
Котлети

Яловичина

Картопля або макарони або рис (пшоно)

Морква


Булка

Борошно


Цибуля і томат

Масло
Риба смажена

Лящ або ін.

Картопля


Огірки

Цибуля


Сухарі

Масло

150

200


15

5

200



200

20

20



10

10

200



100

50

25



10

1/4 шт


100–150

200


50

60

30



5

10

10



150-200

200


50

5

20



20




Курка смажена

Курка 1/4 шт.


Рис


Масло

Сметана
Плов рисовий

Баранина

Рис


Морква

Цибуля


Томат

Борошно


Масло

Томат


Борошно
Свинячі відбивні

Свинина


Капуста

Морква


Картопля

Яйце


Сухарі


Макарони з фаршем

М’ясо


Макарони

Томат


Масло
Котлети рибні

Риба


Картопля

Яйце


Булка

250


100

10

30



100

100


5

15

10



5

15

10



5

150


100

50

50



1/4 шт.

15

100



80

10

10



150

200


1/4 шт.

25







Каша рисова, манна

Крупа


Масло

Молоко


Цукор
Каша гречана

Крупа

Масло

60

10

200



5

70

30








Запіканка

Рис


Молоко

Масло


Сухарі

Цукор


Яйце
Каша вівсяна

Крупа


Масло

Молоко

60

100


10

25

10



1/4 шт.

60

10



150

Макаронна запіканка

Макарони


Масло

Молоко


Сир

Яйце
Вареники

Сир

Борошно


Яйце

80

20



50

10

1/2 шт.



150

30

1/2 шт.






Сирники

Сир


Масло

Цукор


Борошно

Яйце
Ватрушки

Борошно

Сир


Масло

Молоко


Цукор

Яйце

200

10

20



10

1/2 шт.


50

80

20



50

15

1/4 шт.



Картопля смажена

Картопля


Масло

Цибуля
Котлети картопляні

Картопля

Масло


Цибуля

Борошно


Яйце

250


20

10

300



20

10

10



1/2 шт.




Вінегрет

Картопля


Буряк

Капуста квашена

Огірки

Морква


Цибуля

Олія



!50


80

50

25



20

10

20




СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ

Задача 1

В ході медичного огляду лікар звернув увагу на студентку Т, при обстеженні якої вста-новлено: зріст – 162 см, маса тіла – 50 кг, пред’являє скарги на швидку втому, біль у м’язах ніг, сухість шкіри, та вертикальні тріщини у кутках губ. В раціоні студентки переважають такі продукти, як кефір, молоко, бутерброди, сир та ковбаса. Харчування нерегулярне.



Поставте діагноз та оцініть адекватність харчування. Обґрунтуйте рекомендації щодо корекції харчового раціону.

Задача 2

Розрахунками за меню-розкладкою добового раціону учнів ПТУ, зайнятих на виробництві ручного слюсарного інструменту (III група інтенсивності праці), встановлено: калорійність 3200 ккал, білків 105 г, жирів 90 г, вуглеводів 560 г, вітаміну С 130 мг, вітаміну А (каротину) 0,8 мг, вітамінів ВІ 1,6 мг, В2 0,8 мг, РР 9,5 мг, В6 1,3 мг, кальцію 800 мг, фосфору 1200 мг, заліза 9 мг. Енерговитрати учнів становлять в середньому 3100 ккал.



Розрахуйте потребу учнів в харчових речовинах, зробіть висновки про повноцінність (адекватність) їх харчування.



    Задача 3

У добовому раціоні харчування дівчинки 7 років містяться: вітаміну В1 – 1,8 мг, вітаміну В6 – 1,6 мг, вітаміну В2 – 0,8 мг, вітаміну С – 24 мг, вітаміну РР – 18 мг. Під час медичного обстеження встановлено: дівчинка середньої ваги, фізичний розвиток гармонійний, біологічний вік відповідає календарному, слизові оболонки та шкіра без змін. Дівчинка часто хворіє вірусно–респіраторними захворюваннями, після яких спостерігаються численні точкові крововиливи у місцях тертя одягу (манжети, гумки, пояси). Інколи у відповідь на незначну ме-ханічну травму виникає виражений крововилив. Дівчинка не любить вживати овочі та фрукти.

Дайте гігієнічну оцінку зрушенням у стані здоров’я дитини і поставте діагноз.
Задача 4

Підприємець П., 58 років, пред’являє скарги на частий головний біль, що, як правило, виникає вранці, слабкість, запаморочення, біль та парестезії у нижніх кінцівках.

Умови праці: робочий день підприємця триває 14-16 годин, більшу частину якого він проводить у кабінеті. Розміри приміщення: 5,0 х 2,0 м. Вентиляція у приміщенні відсутня. Підприємець не снідає, робочий день починає з цигарки та кави, загалом викурює 2 пачки цигарок на день, обідає увечері в ресторані. Об’єктивно: зріст – 176 см, маса тіла – 98 кг, тони серця ослаблені, артеріальний тиск становить 150/110 мм рт.ст., спостерігаються сухість, блідість шкіри та її виражений гіперкератоз, а також знижена гострота сутінкового зору.

Дайте гігієнічну оцінку адекватності харчування та у разі потреби обґрунтуйте заходи оздоровчого характеру, які необхідно запровадити.
Задача 5

Під час проведення медичного огляду лікар звернув увагу на студента, зріст якого становить 176 см, маса тіла – 68 кг. Об’єктивно реєструються сухість шкіри та гіперкератоз. В ході спеціального обстеження виявлено зниження сутінкового зору. У харчовому раціоні студента переважають рослинні продукти, бутерброди, чай та кава.



Поставте діагноз та обґрунтуйте заходи щодо корекції харчування.
Задача 6

До сімейного лікаря звернувся викладач фізики загальноосвітньої школи, чоловік 49 років, зі скаргами на задишку під час підйому на другий поверх, швидку втомлюваність. В ході медичного огляду хворого лікар встановив наступне: зріст – 165 см, маса тіла – 78 кг, на шкірі грудей та спини реєструються петехії, ясна рихлі, кровоточать при чищенні зубів. Професіональна діяльність обстежуваного пов'язана з виконанням переважно розумової праці, фізкультурою не займається. Режим харчування: ситний сніданок (частіше каша або макарони з великою кількістю вершкового масла, чай з бутербродом), обід в 7 годин вечора, що, як правило, складається з двох страв: м'ясо з гарніром з макаронних виробів або картоплі та чай з печивом. О 22-23 годині чай з печивом та цукерками. Протягом дня чоловік неодноразово вживає бутерброди та булочки.



Обґрунтуйте гігієнічний висновок щодо адекватності та збалансованості харчування людини.

ТЕМА №17.  ВИВЧЕННЯ АДЕКВАТНОСТІ ТА ЗБАЛАНСОВАНОСТІ ХАРЧУВАННЯ. МЕТОДИКА ОЦІНКИ ХАРЧОВОГО СТАТУСУ, ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ТА ВІТАМІННОЇ ЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ ОРГАНІЗМУ ЛЮДИНИ.
МЕТА ЗАНЯТТЯ: Навчитися оцінювати показники енергетичної та вітамінної адекватності харчування, визначати вміст аскорбінової кислоти у харчових продуктах.
ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Поняття про харчовий статус. Види харчового статусу.

2. Показники енергетичної адекватності харчування.

3. Показники вітамінної адекватності харчування.

4. Методика визначення вмісту вітаміну С у харчових продуктах.

5. Методи додаткової вітамінізації їжі.


ЗАВДАННЯ:

1. Оцінити харчовий статус студента на підставі вивчення показників енергетичної та вітамінної адекватності харчування.

2. Визначити вміст аскорбінової кислоти у харчових продуктах.
ЛІТЕРАТУРА: основна:

1. Гігієна та екологія: Підручник / За редакцією В. Г. Бардова. ― Вінниця: Нова Книга, 2006. ― С. 259-276.

2. Загальна гігієна: пропедевтика гігієни // Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов та ін.; За ред. Є.Г.Гончарука – К.: Вища школа, 1995. – С. 444–453.

3. Габович Р.Д., Шахбазян Г.Х., Познанский С.С. Гигиена. – К.: Вища школа, 1983. – С. 147–153.

4. Даценко І.І., Габович Р.Д. Основи загальної і тропічної гігієни. – К.: Здоров’я, 1995. – С. 80 –90.

5. Учбовий посібник до практичних занять з загальної гігієни. // За ред. В.Г.Бардова, І.І.Швайко. – К., 1994. – ч. 1. – С. 100–104.

6. Минх А.А. Методы гигиенических исследований. – М.: Медицина. – 1971. – С. 436–464.

7. Гурова А. И., Горлова О.Е. Практикум по общей гигиене. – М.: Изд. Университета Дружбы Народов. 1991. – С. 71–73.

8. Руководство к лабораторным занятиям по гигиене // Под ред. Ю.П. Пивоварова. – М.: Медицина, 1983. – С. 13 –21.

додаткова:

1. Петровский К.С., Ванханен В.Д. Гигиена питания. – М.: Медицина, 1982. – С. 77-127.

2. Ванханен В.Д., Лебедева Е.А. Руководство к практическим занятиям по гигиене питания. – М.: Медицина, 1987. – С. 47–57.

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
В ході практичного заняття студенти визначають провідні показники енергетичної та вітамінної адекватності харчування, визначають вміст вітаміну С у готових стравах та результати заносять у табл. 1.

Провідним показником раціонального харчування є харчовий статус. Харчовий статус – це фізіологічний стан організму, що зумовлений характером харчування.



В класифікації харчового статусу виділяють кілька категорій:

  1. Оптимальний, коли цей фізіологічний стан і маса тіла відповідають зросту, віку, статі, важкості, інтенсивності та напруженості виконуваної роботи;

  2. Надлишковий, обумовлений спадковою схильністю, переїданням, недостатніми фізичними навантаженнями, супроводжується збільшенням маси тіла, ожирінням, яке буває чотирьох ступенів (І – жировідкладення на 15-20% більше нормальної маси тіла; ІІ – на 30-49%; ІІІ – на 50-99%; ІУ – на 100% і більше);

  3. Недостатній, коли маса тіла відстає від віку, зросту, - обумовлений недоїдан-ням (кількісним і якісним), важкою та інтенсивною фізичною працею, психоемоційним напруженням тощо. Крім наведених вище професор П.Е.Калмиков (С.-Птб., РФ) виділяє ще такі категорії харчового статусу:

  4. Передхворобливий (преморбідний), обумовлений, крім названого вище, тими чи іншими порушеннями фізіологічного стану організму, або вираженими дефектами в раціоні (енергетична, білкова, жирова, вітамінна, макро-, мікроелементна недостатність);

  5. Хворобливий – похудіння, обумовлене тією чи іншою хворобою, голодуванням (сильними дефектами в раціоні – кількісними і якісними). Голодування може проявлятися в двох формах – кахексії (сильне похудіння, маразм), набряковій (квашіоркор), обумовленій у першу чергу відсутністю в раціоні білків. Вітамінне голодування – у авітаміноззах (цинга, бері-бері, рахіт та інших), дефіцити інших нутрієнтів – у відповідних видах патології.

Вивчення харчового статусу людини чи однорідного за режимом праці та харчуванням колективу проводиться за цілим комплексом показників - суб’єктивних (анкети, опитування) та об’єктивних.

Анкетно-опитувальні дані повинні включати інформацію про:



  • паспортні дані, стать, вік, професію;

  • шкідливі звички (паління, вживання алкоголю, наркотиків);

  • умови праці (вид трудової діяльності, важкість та напруженість праці, характер і вираженість професійних шкідливостей – фізичних, хімічних, біологічних, перенапруження окремих органів і систем);

  • умови побуту, ступінь та якість комунального обслуговування, заняття фізичною культурою, спортом (вид, регулярність заняття), економічні можливості сімї чи організованого колективу;

  • характер харчування за одну-три доби: кількість прийомів їжі, години і місце прийому, перелік страв, продуктів, їх маса, якість кулінарної обробки та інших.

Серед об’єктивних показників найбільш інформативними і важливими є:

1. Соматоскопічні: огляд тіла людини чи (вибірково) групи людей досліджуваного колективу дозволяє виявити цілий ряд ознак, які кількісно і якісно характеризують їх харчування.

При загальному огляді тіла визначають конституційний тип (нормо-, гіпо-, гіперстенік), гармонійність статури, деформації скелета, ребер, пласкостопість, викривлення ніг (як ознаки перенесеного рахіту), вгодованість (норма, худоба, ожиріння), блідість, синюшність шкіри, слизових оболонок, нігтів, їх деформації, ломкість як ознак білкової, вітамінної, мікроелементної недостатності в харчуванні. При огляді слизових оболонок очей можна виявити ксероз, керато-маляцію, блефарит, конюнктивіт, світлобоязнь як ознак гіповітамінозу А та інші.



2. Соматометричні: вимірювання довжини, маси тіла, обводу грудної клітки, плеча, попереку, таза, стегна, товщини шкіряно-жирової складки (під нижнім кутом лопатки, на задній стороні середини плеча, на боковій поверхні грудної клітки, живота).

На підставі цих вимірювань розраховують масово-ростові показники:

В ході оцінки якості харчування, як правило, визначають ступінь енергетичної та вітамінної адекватності харчування.

3. Фізіометричні показники харчового статусу. Енергетичну та пластичну повноцінність харчування оцінюють визначенням мускульної сили (ручна, станова динамометрія, ергометрія), реституцією пульсу та дихання після фізичних навантажень, показниками, що характеризують стомлюваність, - тремометрія, хронорефлексометрія, пошук чисел тощо (детально розглядаються у розділі “Гігієна праці”).

Забезпеченість організму вітамінами оцінюють рядом функціональних проб – резистентність капілярів, адаптометрія та інші (розглядаються на наступному занятті).



4. Клінічні показники – визначення симптомів хвороб аліментарного походження (гастритів, виразок шлунку, 12-палої кишки, захворювань печінки, жовчного міхура, подагри, гіпо-, авітамінозів тощо).

5. Біохімічні показники – гематологічні, урологічні та інші показники харчового статусу (табл. 6).

В ході оцінки якості харчування, як правило, визначають ступінь енергетичної та вітамінної адекватності харчування.


МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ПОКАЗНИКІВ

ЕНЕРГЕТИЧНОЇ АДЕКВАТНОСТІ ХАРЧУВАННЯ
Вимірювання маси тіла і росту людини

Вимірювання маси тіла проводять на десятизначних медичних вагах з точністю до 100г. Перед початком зважування ваги повинні бути вивірені та відрегульовані. Площина медичних ваг установлюється горизонтально підлозі. Досліджуваний повинен стати на середину площини ваги і під час вимірювання не рухатись.

Ріст вимірюється за допомогою станкового дерев'яного ростоміра. Досліджуваний повинен стати на його площину спиною до стояка із шкалою, торкаючись її трьома точками: п'ятами, сідницями і хребтом на рівні лінії, що з’єднує нижній край лопаток. Голова повинна бути трохи нахилена, таким чином, щоб зовнішній край зовнішнього слухового проходу і нижній край орбіти були розташовані на одній лінії, паралельній підлозі. Особа, що вимірює, стає збоку від досліджуваного і опускає на його голову план-шетку, котра рухається по сантиметровій шкалі. Відлік проводиться за нижнім краєм планшетки.

Дані щодо маси тіла, яка визначена методом зважування, порівнюють з ідеальними, або з тими, що рекомендуються як нормативні (табл. 2), або гранично допустимі (табл. 3) у залежності від статі, віку і росту.


Методика визначення нормальної маси тіла

Як узагальнені критерії нормальної маси тіла використовують показники Брока та Бонгарда.


Показник Брока розраховують за формулами:

у чоловіків:

Нормальна маса тіла (в кг) = зріст (в см) – 100 (при зрості 155–165 см),

або зріст (в см) – 105 (при зрості 166–175 см),

або зріст (в см) – 110 (при зрості понад 175 см).


У жінок в усіх випадках маса тіла повинна бути менша на 5%, ніж у чоловіків.
Показник Бонгарда визначають за формулою (1):

зріст (см)  обвід грудної клітки (см)

Нормальна маса тіла (в кг) = –––––––––––––––– ; (1)

240


Про наявність ожиріння у випадку використання таблиці максимально допустимої маси, свідчить збільшення маси тіла на 10% і більше, а у випадку використання таблиць нормативної маси – збільшення маси тіла на 15% і більше.

Визначають 4 ступеня ожиріння: I ступінь – надлишкова маса тіла складає 10–29%, II ступінь – 30– 49%, III ступінь – 50–99%, IV ступінь – більше 100%.

Про наявність ожиріння при використанні таблиці максимально допустимої маси, свідчить збільшення маси тіла на 10% і більше, а при використанні таблиць нормативної маси збільшення маси тіла на 15% та більше. Виділяють 4 ступеня ожиріння: I ступінь – надлишок маси тіла становить 10–29%, II ступінь – 30–49%, III ступінь – 50–99% і IV ступінь – понад 100%.
Індекс Кетле – індекс маси тіла або біомас (ВМІ) визначають за формулою (2):
МТ

ВМІ = ––; (2)

ЗР2

де, МТ – маса тіла, кг

ЗР – зріст, м.

Оцінка стану харчування за величиною ВМУ, згідно рекомендації ВООЗ приведена в табл. 4.


Вимірювання товщини шкірно-жирової складки

Під час оцінки енергетичної адекватності харчування недостатньо орієнтуватися лише на масу тіла, передусім тому, що вона може бути збільшена за рахунок добре розвинутої м'язової тканини. У звязку з цим, як характеристику енергетичного статусу, необхідно визначати і товщину шкірно–жирової складки.

Товщина шкірно–жирової складки вимірюється за допомогою спеціального приладу – каліпера або штангенциркуля. Для того, щоб отримати дані, котрі можна було б зіставити з нормативними, каліпер (штангенциркуль) повинен мати стандартну поверхню контакту (20–40 мм2), стандартну ціну поділки (0,4 мм) і постійний тиск (10 г/мм2) у процесі вимірювань.

Вимірювання товщини шкірно–жирової складки проводять в трьох точках: по середній пахвовій лінії зліва на рівні соска, на рівні пупка зліва на середині відстані між пупком і проекцією зовнішнього краю прямого м'яза живота, а також під кутом лівої лопатки. Розраховують середню товщину шкірно–жирової складки на підставі вимірювань у трьох точках. В залежності від ступеня жировідкладення доросле населення поділяється на 5 груп (табл. 5).

Оцінка товщини шкірно–жирової складки (у мм) дорослого населення (у сигмальних відхиленнях) проводиться за наступною схемою:

1 група: середня товщина шкірно–жирової складки – відхилення від середніх показників не виходить за межі коливань + 1.

II група: товщина шкірно–жирової складки вище середньої – показники перевищують середню величину та коливаються в межах від 1 до 2.

III група: товщина шкірно–жирової складки велика (ознаки ожиріння) – показники перевищують середню величину більш, ніж на 2.

IV група: товщина шкірно–жирової складки нижче середньої – показники не досягають середньої величини та коливаються у межах від 1 до 2.

V група: мала товщина шкірно–жирової складки (ознаки виснаження), показники відхиляються від середньої величини більш, ніж на 2.

Проте, більш доступним є вимірювання товщини шкірно–жирової складки в області трьохголового м'яза плеча. Місце вимірювання знаходиться на задній поверхні плеча на середині відстані між латеральним кінцем ості лопатки (акроміон) і ліктьовим відростком кістки ліктя. Рука повинна вільно «висіти» вздовж тулуба. Шкірно–жирову складку притискають у повздовжньому напрямку між великим та вказівним пальцем на 1см вище місця прикладання ніжок каліпера. При середній вираженості товщина шкірно–жирової складки у чоловіків не перевищує 15 мм, а у жінок – 25 мм.
МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ

ВІТАМІННОЇ АДЕКВАТНОСТІ ХАРЧУВАННЯ
Клініко-фізіологічні показники вітамінної забезпеченості організму

Часткова вітамінна недостатність не характерна конкретними скаргами, що відносяться до якого-небудь одного вітаміну. Більша частина скарг – загального характеру: слабкість, сонливість вдень, безсоння вночі, подразливість, буркотіння та невизначені болі в животі та інші.

У лікарській практиці велике значення має опитування людей відносно характеру їх харчування, змін у ньому останнім часом, а також огляд тіла, який повинен проводитися вдень. Огляд починають з волосся голови, тьмяність і ламкість якого свідчить про білкову та вітамінну недостатність харчового раціону. При гіповітамінозі В2 (рибофлавін) чи В6 (піридоксин) спостерігається підвищена сальність (себорея) обличчя із-за гіпертрофії сальних залоз, у першу чергу за вушними раковинами, на лобі, носо-губних складках, яка у подальшому розвитку гіповітамінозу змінюється атрофією сальних залоз, що проявля-ється злущенням епітелію, під яким при зшкрябуванні з’являються блискучі ділянки шкіри.

Досить специфічною ознакою гіповітамінозу В2 є перикорнеальна ін’єкція судин склери очей, яку можна спостерігати за допомогою бінокулярної лупи чи щілинної лампи: на місці переходу рогівки у склеру внаслідок розростання судин утворюється віночок фіалково-блакитного кольору. Цей симптом часто супроводжується кон’юнктивітом зі збільшенням ін’єкції судин від центру до периферії, на відміну від банальних кон’юнктивітів (ін’єкції судин – до центру).

При гіповітамінозах В2, В6, рідше РР (нікотинова кислота, ніацин) спостерігається хейлоз – слизова губ спочатку стає блідою, а потім в місці змикання губ, із-за мацерації епітелію та його злущення слизова стає червоною. З’являються вертикальні тріщини губ, ангулярний стоматит – сірувато-жовті папулки в куточках рота, при їх мацерації зявляються тріщини, покриті жовтуватими шкуринками. При недостачі цих вітамінів спостерігаються зміни з боку язика – розвивається гіпертрофічний глоссіт: язик набухає, збільшується в об’ємі, по краях – почервоніння з відбитками зубів. Сосочки язика гіпертрофуються, спочатку на кінчику, а потім на бокових поверхнях і спинці. Можуть зявитися глибокі борозни (“географічний язик”). У подальшому гіпертрофія сосочків змінюється десквамацією епітелію по всій поверхні, язик стає “лисим”, полірованим, гладеньким, яскраво-червоним, вогнево-полумя’ним (особливо при гіповітамінозі РР) або з малиновим відтінком (при гіповітамінозі В2).

При гіповітамінозі А (ретинол) спостерігаються: гіперкератоз – збільшене ороговіння епідермісу на ліктях, колінних суглобах. Шкіра покривається сіткою мілких подовжніх і поперечних тріщин мозаїчного вигляду; фолікулярний гіперкератоз – на шкірі сідниць, стегон, литок, розгинальних поверхонь рук в області волосяних фолікул підсилене ороговіння епітелію, шкіра стає шорсткуватою, “гусячою”, “колючою”. При зшкрябуванні епітелію з’являються жовтуваті плями (на відміну від гіповітамінозу С, при якому у цьому випадку з’являється синя пляма крововиливу).

При гіповітамінозі С (аскорбінова кислота), Р (тіофлавоноїди) спостерігається швидко наступаюча стомленість, блідість шкіри, ціаноз видимих слизових оболонок, кистей рук, стоп ніг, набряклість і розпушення ясен, біля краю різців на слизовій оболонці ясен зявляються невеличкі ізольовані червоні острівці. Зливаючись, вони утворюють кайму біля зубного краю ясен. Ця кайма, яскраво-червона спочатку, у подальшому стає синюшною, міжзубні сосочки набухають, слизова оболонка стає червоною, розпушеною, легко ранимою – від зубної щітки, черствого хліба. У більш виражених випадках спостері-гається спонтанна кровоточивість ясен, яку, правда, слід диференціювати від пародонтозу.

При різко вираженому дефіциті вітаміну С в харчовому раціоні розвивається клінічна картина цинги: до описаних вище симптомів гіповітамінозу приєднуються сильне схуднення, ревматоїдні болі у мязах, суглобах, особливо під час руху, ознаки малокрів’я (задишка, тахікардія), синюшна кайма на яснах, їх спонтанна кровоточивість. У подальшому ясна загнивають, зявляється гнійний запах з рота, зуби розхитуються і починають випадати. Зявляються спонтанні крововиливи у шкірі, мязах, суглобах та всіх внутрішніх органах і тканинах. Легко нашаровується вторинна інфекція.

Дефіцит вітаміну В1 (тіаміну) проявляється у сильній стомлюваності, особливо при ходьбі, болючості мязів литок, парестезіях, втраті апетиту, закрепі, задишці, тахікардії тощо.

Дефіцит у раціоні вітаміну Д (кальціферолу) та ультрафіолетової радіації сонця (роботи в шахтах, метро, закритих приміщеннях, особливо взимку) проявляється в подразливості, слабкості, пітливості, болях у мязах, крихкості зубів, кісток (часті переломи), у дітей – затримка розвитку зубів, схильність до захворювання дихальних шляхів. При авітамінозі Д розвивається рахіт. Недостатність вітаміну В12 (ціанкобаламіну) може спричинитися до розвитку мегалобластичної гіперхромної анемії, об’єктивно спочатку зявляється блідість слизових оболонок, кон’юнктив, сухість у роті, яскравість язика, зниження апетиту, пронос, поліневрити.


Функціональні проби визначення гіповітамінозу С

Визначення резистентності капілярів.

Виконується за допомогою приладу Несторова або вакуумного ртутного манометра Матуссіса (мал. 24.1) з міліметровою шкалою і приєднаних до нього за допомогою гумової трубки лійки з внутрішнім діаметром 15,8 мм та груші (зі зворотним клапаном) або шприца Жане для відсмоктування повітря. Край лійки змащують вазеліном і розташовують на внутрішній поверхні передпліччя на 1,5-2 см нижче ліктьової ямки людини, яку обстежують. Створюють відємний тиск 200 мм рт.ст. і утримують його на протязі 2 хвилин. Кількість петехій підраховують через лупу, притиснувши до місця дослідження предметне скло (при цьому шкіра блідне і краще видно петехії). Результати проби оцінюють згідно таблиці:




Кількість

петехій


Ступінь зниження міцності

капілярів



Вираженість гіповітамінозу С

До 15

І

Відсутній

15-30

ІІ

Передгіповітаміноз

>30

ІІІ

Гіпо- та авітаміноз


Язикова проба з реактивом Тільманса.

Готується 0,06% розчин реактиву Тільманса (2,6-діхлорфенол-індофенол, синього кольору). На середину язика за допомогою мікропіпетки на 0,1 мл з наконечником з ін’єкційної голки діаметром 0,2 мм наносять 0,007 мл розчину реактиву (крапля з просяне зерно) і за допомогою секундоміра визначають час його знебарвлення. При відсутності С-гіповітамінозу реактив Тільманса знебарвлюється за 22-23 секунди. Язикову пробу доцільно проводити натще за годину до їди.



Внутрішньошкіряна проба з реактивом Тільманса.

Розчин реактиву названої концентрації стерилізують кип’ятінням. Одноразовим шприцом з тонкою ін’єкційною голкою вводять внутрішньошкірно невелику кількість реактиву до створення папули розміром з просяне зернятко. Час знебарвлення реактиву при відсутності гіповітамінозу С не перевищує 5 хвилин.


Визначення аскорбінової кислоти в годинній кількості вранішньої сечі за Железняковою: вранці, натще, рекомендують звільнитися від нічної сечі, відмічають кількість годин до наступного сечовиділення, об’єм сечі перераховують на одну годину і в цьому об’ємі хімічним методом визначають вміст аскорбінової кислоти.

Оцінка: якщо за 1 годину виділяється 0,8 мг – насиченість організму вітаміном С достатня; 0,4-0,79 мг – задовільна; 0,39 мг і менше – недостатня.


Визначення темнової адаптації як ознаки гіповітамінозів А, В2

Найбільш раннім симптомом гіповітамінозу А і, частково, В2 є гемералопія – порушення темнової адаптації та відчуття кольорів, в першу чергу жовтого, обумовлене збідненням паличок сітківки ока зоровим пурпуром, в утворенні якого приймає участь вітамін А.

Для визначення темнової адаптації використовують спеціальні прилади – адаптометри, серед яких найбільш вживані адаптометр Кравкова-Вишневського. Адаптометр являє собою прямокутну або кулеподібну камеру з зашореними отворами для зору досліджуваного, білим забарвленням внутрішньої поверхні та забарвленими у різні кольори фігурами (квадрати, хрести, круги тощо).

Адаптометрія основана на визначенні часу, необхідного зоровому аналізаторові для виконання своєї функції при переході від високого рівня освітленості (яке забезпечується вмиканням на 2 хвилини спеціальної лампи і закриттям кольорових фігур спеціальним білим екраном) до низького (сутінкового). Для цього освітлювальна лампа вимикається, а білий екран в адаптометрі відводиться вбік, відкриваючи кольорові фігури. При цьому включається секундомір.

Піддослідному пропонується фіксувати зір на червоній точці, яка світиться у верхньому секторі адаптометра, і сповіщати, коли він побачить ту чи іншу кольорову фігуру. Особи з нормальним сутінковим зором бачать кольорову фігуру не пізніше 50-55 сек. (84% людей бачать фігуру навіть через 35-36 сек.). Збільшення цього терміну свідчить про наявність гемералопії, а значить – гіповітамінозу А.

Профілактика гіповітамінозів досягається збагаченням раціону відповідними продуктами – носіями вітамінів або використанням вітамінних препаратів натурального походження та синтетичних, а щодо гіповітамінозу Д – перебування під відкритим сонцем або використанням штучного ультрафіолетового опромінення тіла.



Визначення вітаміну С у настої шипшини

В конічну колбу вносять 1 мл настою шипшини, 1 мл 2% розчину НСI, доводять до 15 мл дистильованою водою та титрують реактивом Тільманса до появи рожевого забарвлення.

Кількість аскорбінової кислоти розраховують за формулою (3):
а  К  0,088  В  100

Х = ––––––––––– ; (3)

С

де: Х – кількість вітаміну С (у мг%);



а – кількість мл реактиву Тільманса;

К – поправка до титру реактиву Тільманса;

0,088 – постійна величина;

В – об'єм, до якого доведена проба (15 мл);

С – об'єм витяжки, що взята для титрування (в мл).

У гігієнічному висновку слід вказати вміст вітаміну С у настої шипшини, його придатність для використання як засобу додаткової вітамінізації їжі та кількість настою, яку необхідно вживати для забезпечення добової потреби у вітаміні С.



Добова потреба дорослої людини в аскорбіновій кислоті становить 70-100 мг.

Таблиця 1

Показники харчового статусу

Показник

Дані

Товщина підшкірно–жирової складки, мм:




середня пахвова лінія




рівень пупка




кут лопатки




середнє з трьох вимірювань




Маса тіла, кг




Зріст, см




Обвід грудної клітки, см




Резистентність капілярів шкіри




Час темнової адаптації, С




Симптоми вітамінної недостатності ( є – «+»; немає – «-»):




ясна набряклі, розпушені (С, Р)




ясна ,що кровоточать (С)




фолікульоз (С)




петехії (С, Р)




сухість шкіри (А)




гіперкератоз (А)




фолікулярний гіперкератоз (А, С)




жирна себорея (В2, В6)




хейлоз (В2, В6, РР)




ангуліт (В2, В6)




тріщина губів (В2, В6, РР)




циліарна ін´єкція (В2)




червоний кінчик язика (В2, В6, РР)




гіпертрофіровані сосочки язика (В2, В6, РР)




язик лакирований червоний внаслідок атрофії сосочків (В2, РР)




язик блідий внаслідок атрофії сосочків (В2, В6)




відбитки зубів на язиці (В2, В6, РР)




десквамативний глосит (В2, В6, РР, А)




Виведення аскорбінової кислоти вранці натще з сечею, мг/год






1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   58


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка