Методичні розробки з гігієни та екології для студентів 3 курсу медичного факультету



Скачати 12.28 Mb.
Сторінка1/58
Дата конвертації15.04.2016
Розмір12.28 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   58




МЕТОДИЧНІ РОЗРОБКИ

з гігієни та екології

для студентів 3 курсу медичного факультету

(спеціальність – лікувальна справа, педіатрія)
Тема №1. Гігієна як наука. Місце і значення гігієни в системі медичних наук та практичній діяльності лікаря. Основні закони гігієни. Методи гігієнічних досліджень.
Тема №2. Гігієнічна оцінка променистої енергії, Методика визначення інтенсивності ультрафіолетового випромінювання та його використання для профілактики захворювань і санації повітряного середовища.
Тема №3. Методика визначення гігієнічної оцінки природного та штучного освітлення приміщень.
Тема №4. Методика визначення і гігієнічної оцінки температурно-вологісного режиму приміщень та напрямку і швидкості руху повітря.
Тема №5. Методика гігієнічної оцінки повітряного середовища та ефективності вентиляції приміщень. Гігієнічна оцінка комплексного впливу мікроклімату на теплообмін людини.
Тема №6. Методика гігієнічної оцінки впливу клімато-погодних умов на здоров'я людини.
Тема №7. Методика гігієнічної оцінки грунту за даними санітарного обстеження земельної ділянки та результатами лабораторного аналізу.
Тема №8. Санітарна очистка населених місць.
Тема №9. Гігієна планування та забудови населених місць. Загальна методика санітарного обстеження і описання об'єкта.
Тема №10. Методика санітарного обстеження джерел водопостачання та відбору проб води для бактеріологічного та санітарно-хімічного дослідження.
Тема №11. Методика гігієнічної оцінки питної води за даними санітарного обстеження систем водопостачання та результатами лабораторного аналізу проб.
Тема №12. Гігієнічна оцінка водопостачання. Методи покращання якості питної води.
Тема №13. Гігієнічна оцінка ступеня якості харчових продуктів. Методика санітарної експертизи молока і молочних продуктів, м'яса, риби та консервів.
Тема №14. Гігієнічна оцінка ступеня якості харчових продуктів. Методика санітарної експертизи борошна, хліба та зернопродуктів. Методика лабораторного контролю якості напоїв та оцінки їх фальсифікації. Гігієнічні основи використання харчових добавок у харчуванні людини.
Тема №15. Вивчення адекватності та збалансованості харчування. Методика розрахунку енерговитрат людини та її потреб у харчових речовинах.
Тема №16. Вивчення адекватності та збалансованості харчування. Методика гігієнічної оцінки харчування людини та організованих колективів.
Тема №17. Вивчення адекватності та збалансованості харчування. Методика оцінки харчового статусу та вітамінної забезпеченості організму людини.
Тема №18. Теоретичні аспекти та методика профілактики аліментарних та аліментарно-зумовлених захворювань. Гігієнічні основи лікувально-дієтичного та лікувально-профілактичного харчування.
Тема №19. Лікарсько-санітарний нагляд за організацією харчування в лікувальних закладах.
Тема №20. Методика та профілактика випадків харчових отруєнь.
Тема №21 Модуль 1. Загальні питання гігієни та екології
Тема №22. Гігієнічна оцінка ступеня важкості та напруженості праці.
Тема №23. Гігієнічна оцінка впливу шуму та вібрації на організм людини.
Тема №24. Гігієнічна оцінка пилу та токсичних хімічних речовин. Методика гігієнічної оцінки небезпечних і шкідливих факторів виробничого середовища та реакції організму на їх вплив.
Тема №25. Основи охорони праці у медицині. Санітарне законодавство в галузі охорони праці. Служба охорони праці лікувально-профі­лактичного закладу: функції, права, організація роботи. Особливості охорони праці лікарів різних спеціальностей та основні шляхи профілактики негативного впливу виробничого середовища.
Тема №26. Медико-санітарні частини та медичні пункти промислових підприємств. Гігієнічні аспекти роботи цехового ординатора. Методика вивчення захворюваності працівників виробничих підприємств.
Тема №27. Методика розслідування випадків професійних захворювань та отруєнь. Розслідування та облік нещасних випадків на виробництві. Комісія з розслідування нещасного випадку на виробництві: порядок створення, права та обов'язки.
Тема №28. Методи вивчення вікових психофізіологічних особливостей організму дітей і підлітків. Оцінка функціональної готовності дітей до навчання у школі.
Тема №29. Гігієнічна оцінка режиму дня та навчально-виховного процесу учнів різного віку.
Тема №30. Методи гігієнічної оцінки устаткування та утримання навчально-виховних установ для дітей і підлітків. Гігієнічна оцінка дитячих меблів.
Тема №31. Лікарсько-санітарний нагляд за умовами виховання та навчання дітей і підлітків у школі.
Тема №32-33. Методи оцінки стану здоров'я та фізичного розвитку дітей і підлітків.
Тема №34. Методологічні та методичні основи і загальна схема вивчення впливу навколишнього середовища на здоров'я людини.
Тема №35. Методика вибору зон спостереження. Методи комплексної гігієнічної оцінки стану навколишнього середовища. Методика розрахунку інтегрального індексу здоров'я і оцінки кількісних показників стану здоров'я населення у зв'язку з впливом навколишнього середовища.
Тема №36. Гігієнічна оцінка розміщення та планування окремих структурних підрозділів лікарні за матеріалами проекту
Тема №37. Гігієнічні основи профілактики внутрішньолікарняних інфекцій. Гігієнічні основи санітарно-протиепідемічного режиму. Сучасні методи дезінфекції.
Тема №38. Гігієнічна оцінка перебування хворих та праці медичного персоналу в лікувальних закладах.
Тема №39. Гігієнічна оцінка лікарняного та побутового одягу. Методика гігієнічної оцінки засобів по догляду за ротовою порожниною.
Тема №40. Психогігієнічні основи оптимізації повсякденної діяльності людини.
Тема №41. Гігієнічні аспекти медичної біоритмології та хроногігієни. Гігієна адаптаційного процесу. Наукові основи діагностики та профілактики хронічної втоми.
Тема №42. Методика радіаційного контролю при роботі з джерелами іонізуючих випромінювань.
Тема №43. Розрахункові методи оцінки радіаційної безпеки та параметрів захисту населення від зовнішнього опромінення.
Тема №44. Гігієнічна оцінка протирадіаційного захисту персоналу і радіаційної безпеки пацієнтів при застосуванні радіонуклідів та інших джерел іонізуючих випромінювань в лікувальних закладах.
Тема №45. Основи організації та проведення санітарного нагляду за водопостачанням особового складу формувань на період надзвичайних ситуацій і катастроф та у воєнний час. Організація та проведення розвідки вододжерел при надзвичайних ситуаціях та під час війни. Оцінка якості води польовими методами.
Тема №46. Основи організації та проведення санітарного нагляду за водопостачанням особового складу формувань на період надзвичайних ситуацій і катастроф та на воєнний час. Організація та проведення санітарного нагляду за очищенням, знезараженням та дезактивацією води в польових умовах при надзвичайних ситуаціях та під час війни.
Тема №47. Основи організації і проведення санітарного нагляду за харчуванням особового складу формувань на період надзвичайних ситуацій і катастроф та під час війни. Санітарно-гігієнічне забезпечення експертизи води та продовольства.
Тема №48. Організація і проведення медичної експертизи продовольства у польових умовах при надзвичайних ситуаціях та в умовах бойових дій за допомогою табельних засобів.
Тема №49. Основи організації санітарно-гігієнічних заходів на період надзвичайних ситуацій і катастроф мирного часу та у воєнний час. Гігієна польового розміщення військ, формувань та населення.
Тема №50. Модуль 2. Спеціальні питання гігієни та екології.

ТЕМА №1. Гігієна як наука. МІСЦЕ І ЗНАЧЕННЯ ГІГІЄНИ В СИСТЕМІ МЕДИЧНИХ НАУК ТА ПРАКТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ЛІКАРЯ. ОСНОВНІ ЗАКОНИ ГІГІЄНИ. МЕТОДИ ГІГІЄНІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
МЕТА ЗАHЯТТЯ: Ознайомитися з основними законами гігієни та методами гігієнічних досліджень, структурою санітарної служби України, гігієнічними аспектами діяльності лікаря загальної практики та родинного лікаря у ході проведення оздоровчих заходів, попереджувального та поточного санітарного нагляду.
ПИТАHHЯ ТЕОРЕТИЧHОЇ ПIДГОТОВКИ:

  1. Гігієна як наука. Основні закони, поняття, терміни та визначення в гігієні.

  2. Методологія гігієни. Методи гігієнічних досліджень.

  3. Профiлактична спрямованість державної системи охорони здоров’я. Основнi законодавчi акти i постанови з питань охорони здоров’я населення та організації санiтарної служби України.

  4. Структура та завдання санiтарної служби України. Зміст поточного та попереджувального санiтарного нагляду.

  5. Єдність дiй в роботi лiкувально-профiлактичних та санiтарно-епiдемiологічних закладiв країни.

  6. Гiгiєнiчнi знання, що необхiднi лiкарю загальної практики та родинному лікарю у ході здiйснення своїх обов’язків у лікувальних закладах, на промислових пiдприємствах, на сiльськiй лiкарськiй дiльницi, в дитячих закладах, в родині тощо.


ЗАВДАHHЯ:

1. Ознайомитися з державною системою лiкувально-профiлактичного та санiтарно-епiдемiологiчного забезпечення населення України, з основними напрямками наукової працi співробітників кафедри, з порядком виконання завдань та оформлення результатiв практичних занять.

2. Занести в зошит для практичних занять наступні схеми: закони гігієни; методи гігієнічних досліджень; структура санiтарної служби України; завдання санітарно–епідеміологічної станції; змiст попереджувального та поточного санiтарного нагляду; види дiяльностi лiкаря загальної практики та родинного лікаря, у ході виконання яких потрiбні знання гiгiєни.

3. Одержати завдання по HДРС.



ЛIТЕРАТУРА: О с н о в н а:

1. Гігієна та екологія: Підручник / За редакцією В. Г. Бардова. ― Вінниця: Нова Книга, 2006. ― С. 259-276.

2. Загальна гігієна. Пропедевтика гігієни. / Є.Г. Гончарук, Ю.І. Кундієв, В.Г. Бардов та ін. / За ред. Є.Г. Гончарука. – К.: Вища школа, 1995. – С. 48-87; 138-142; 507-530.

3. Общая гигиена. Пропедевтика гигиены. / Е.И.Гончарук, Ю.И. Кундиев, В.Г. Бардов и др. – К.: Вища школа, 2000 – С. 8-96; 155-161; 593-624.

4. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. – К.: Здоровя, 1999 – С. 6-34.

5. Даценко І.І., Габович Р.Д. Основи загальної та тропічної гігієни. – К.: Здоровя, 1995 – С. 6-11.

6. Габович Р.Д., Познанский С.С., Шахбазян Р.Х. Гигиена. – К.: Вища школа, 1983. – с. 5-11.

Додаткова:

1. Минх А.А. Методы гигиенических исследований. – М.: Медицина, 1971 – С. 584.

2. Даценко І.І. Гігієна та екологія людини. Навчальний посібник. – Львів: “Афіша”, 2000. – 247с.

3. Загальна гігієна. Словник-довідник. / І.І.Даценко, В.Г.Бардов, Г.П.Степаненко та ін. / За ред. І.І.Даценко. - Львів: “Афіша”, 2001. – 242 с.
ПОРЯДОК ОФОРМЛЕННЯ ПРОТОКОЛІВ ЗАНЯТЬ


  1. При підготовці до занять студент з „Посібника до практичних занять” у протокольному зошиті записує:

Дата ________________

Протокол № ______

Тема заняття: __________________________________________________________________________________

Мета заняття: __________________________________________________________________________________

Вихідні знання та вміння: (знати ________, вміти ___________).

Розв’язання завдань (задач) для самопідготовки.


2. На практичному занятті:
На семінарському і лабораторному занятті студент записує відповіді на теоретичні питання, які розглядаються.

На лабораторному занятті, крім цього, студент повинен записати:


3. При наявності на занятті приладів, номограм, графіків – замалювати їх (чи зробити ксерокопії та вклеїти в протокол).


МЕТОДИКА ВИКОHАHHЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
В ходi заняття студенти знайомляться з основними законами гігієни як науки (схема 1), методами гігієнічних досліджень (схема 2), структурою та завданнями санітарної служби України (схема 3), видами діяльності лікаря загальної практики та родинного лікаря, у ході виконання яких потрібні знання гігієни (додаток 1).

Під час перерви викладач знайомить студентів з кафедрою, її історією, напрямками наукової діяльності, профільними науковими лабораторіями.

Далі викладач інформує студентів про порядок оформлення протоколів, а також порядок відробки пропущених занять.

На цьому ж занятті студенти отримують теми для виконання навчально-дослідницької роботи (реферативної або експериментальної). Перелік рекомендованих тем поданий у додатку 2, порядок оформлення НДРС приведений у додатку 3.



ОСНОВНІ ЗАКОНИ ГІГІЄНИ

Схема 1
Перший закон гігієни

про рушійні сили порушення рівня здоров’я людей

Порушення рівня здоров’я людей (хвороба, зниження резистентності, імунного статусу або адаптаційно-компенсаційних можливостей організму), викликане фізичними, хімічними, біологічними, психогенними етіологічними чинниками, може виникнути лише у разі наявності трьох рушійних сил: джерела шкідливості (забруднювача) або комплексу шкідливостей, чинника (механізму) впливу або передачі цього забруднювача і сприйнятливого (чутливого до цього забруднювача) організму. В разі відсутності хоча б однієї з цих умов або рушійних сил процесу зміни рівня здоров’я під впливом чинників навколишнього середовища для даної віково-статевої чи професійної групи людей не станеться.



Другий закон гігієни

закон негативного впливу на навколишнє середовище діяльності людей

Незалежно від своєї волі та свідомості, у зв’язку з фізіологічною, побутовою і виробничою діяльністю люди негативно впливають на навколишнє середовище, що тим небезпечніше, чим нижче науково-технічний рівень виробництва, культура населення та соціальні умови життя



Третій закон гігієни

закон негативного впливу на навколишнє середовище природних екстремальних явищ

Природне навколишнє середовище забруднюється не тільки під впливом фізіологічної, побутової та виробничої діяльності людей, але й під час екстремальних природних явищ, катаклізмів, таких як спалахи на Сонці, вулканічна діяльність, землетруси, активна циклонічна та антициклонічна діяльність тощо



Четвертий закон гігієни

закон позитивного впливу на навколишнє середовище людського суспільства

В процесі створення сприятливих умов проживання і трудової діяльності людське суспільство залежно від соціального рівня розвитку, культури, досягнень науково-технічного прогресу, економічних можливостей цілеспрямовано позитивно впливає на навколишнє середовище з метою його оздоровлення, запобігаючи забрудненню і тим самим підвищуючи рівень здоров’я населення.



П’ятий закон гігієни

закон негативного впливу забрудненого (денатурованого) природного навколишнього середовища на здоров’я людини

Під час контакту людини з навколишнім середовищем, забрудненим фізіологічними виділеннями, побутовими або техногенними забруднювачами у кількостях, які перевищують гігієнічні нормативи, неминуче настає зміна рівня здоров’я у бік його погіршання.


Шостий закон гігієни

закон позитивного впливу природного навколишнього середовища на здоров’я населення.

Природні чинники навколишнього середовища (сонце, чисте повітря, чиста вода, доброякісна їжа) позитивно впливають на здоров’я людей, сприяючи його збереженню і зміцненню при доцільному використанні.

Схема 2

ПРОВІДНІ МЕТОДИ ГІГІЄНІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ




МЕТОДИ ГІГІЄНІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ




Методи вивчення Методи вивчення впливу

навколишнього середовища навколишнього середовища

на здоров’я людей





Методи санітарного Інструментально- Методи Методи

обстеження з на- лабораторні експерименталь- натурного

ступним санітар- методи ного дослідження спостереження



ним описом




фізичні; експеримент з моде- комплексна оцінка

хімічні; люванням природ- стану здоров’я

фізико-хімічні; них умов; населення;

біологічні; лабораторний екс- клінічні;

санітарно- перимент на фізіологічні;

статистичні; тваринах; біохімічні;

географічні лабораторний екс- токсикологічні;

перимент на людях санітарно- медико-

статистичні; географічні
Схема 3

СТРУКТУРА САНІТАРНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ




Міністр охорони здоров’я України





Перший заступник міністра охорони здоров’я України

Головний державний санітарний лікар України







Директор Департаменту Державної

Санітарно-епідемічної служби






Головний лікар Центральної Головний лікар обласної

СЕС МОЗ України санітарно–епідеміологічної станції

Головний державний санітарний

лікар області


Головний лікар міської Головний лікар районної

санітарно–епідеміологічної станції санітарно–епідеміологічної станції

Головний державний санітарний (обласного підпорядкування)

лікар міста Головний державний

санітарний лікар району

(обласного підпорядкування)






Головний лікар районної

Санітарно-епідеміологічної станції

(міського підпорядкування)



Головний державний санітарний

лікар району

(міського підпорядкування)



Схема 4
ОСНОВНІ ЗАДАЧІ

САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОЇ СТАНЦІЇ




САНИТАРНО-ЭПИДЕМИОЛОГИЧЕСКАЯ СТАНЦИЯ
























Організаційно- методична робота




Санітарно-гігієнічна діяльність




Протиепідемічна діяльність




Санітарно- просвітницька робота
























Попереджувальний санітарний нагляд




Поточний санітарний нагляд




















контроль за будівництвом; охороною атмосферного повітря охорона водоймищ; охорона грунту;

контроль за розробкою нормативної документації на нові види виробів матеріалів и т.д.; виготовлення бактеріальних препаратів





контроль за дотриманням санітарних норм и правил;

вивчення санітарного стану населення; вивчення санітарного стану району; контроль за санітарно-протиепідемічною діяльністю лікувально- профілактичних закладів;

робота з санітарним активом



Додаток 1
ЛІКАРЮ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ ТА РОДИННОМУ ЛІКАРЮ ЗHАHHЯ ГIГIЄHИ ПОТРІБНІ У ХОДІ ВИКОНАННЯ НАСТУПНИХ ВИДІВ ДIЯЛЬHОСТI:
1. Діагностика, установлення етіології та вивчення патогенезу професійних, інфекційних, аліментарних та інших захворювань.

2. Розслідування випадків харчових та професійних отруєнь, виробничих травм тощо.

3. Здійснення професійної орієнтації та лікарської трудової експертизи.

4. Проведення попереджувальних та періодичних медичних оглядів, диспансерного обслуговування працівників.

5. Аналіз стану здоров’я населення.

6. Будівництво, розширення і реконструкція лікарень, поліклінік та інших лікувально–профілактичних закладів (вибір земельної ділянки під будівництво та її планування, вибір проекту лікарні, поточний санітарний контроль у ході будівництва і т.д.)

7. Здійснення поточного санітарного нагляду за дотриманням гігієнічного режиму в лікувально–профілактичних закладах  (харчування, водопостачання, освітлення, мікрокліматичні умови, чистота повітря, знешкодження відходів і т.д.).

8. Забезпечення оптимальних гігієнічних умов перебування хворих та праці медичного персоналу лікувально–профілактичного закладу з метою запобігання виникнення внутрішньолікарняних інфекцій та професійних захворювань.

9. Проведення профілактичної роботи на промисловому підприємстві, на сільській лікарняній ділянці, у дитячому закладі, серед військовослужбовців та у комерційних структурах.

10. Розробка рекомендацій щодо організації лікувально-дієтичного харчування, санаторно-курортного лікування тощо.

11. Розробка рекомендацій щодо організації лікувально-профілактичного харчування, групової та індивідуальної профілактики професійних захворювань та виробничого травматизму.

12. Популяризація санітарних знань серед робітників харчової промисловості, підприємств громадського харчування, дитячих закладів, осіб, що мають виробничі контакти з шкідливими хімічними речовинами, з джерелами іонізуючого випромінювання тощо.

13. Проведення санітарно-просвітньої роботи серед населення з питань охорони, збереження та зміцнення здоров’я.

14. Виконання функцій керівника органів охорони здоров’я на районному, місцевому або обласному рівнях.


Додаток 2
ПЕРЕЛІК РЕКОМЕНДОВАНИХ ТЕМ ДЛЯ НАВЧАЛЬНО–ДОСЛІДНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
1. ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ГІГІЄНИ

1.1. Здоров’я людини та фактори, що його формують.

1.2. Розвиток гігієнічної науки: основні етапи, періоди, відкриття. Вплив соціально–економічних умов та чинників довкілля на здоров’я населення.

1.3. Конституція України та відображення у ній питань охорони здоров’я населення. Найважливіші постанови уряду з питань охорони, зберігання та зміцнення здоров’я населення.

1.4. Науково–технічний прогрес та його вплив на умови життя населення.

1.5. Урбанізація та гігієнічні проблеми, що пов’язані з нею.

1.6. “Хвороби цивілізації” та гігієнічні основи їх профілактики.

1.7. Синдром хронічної втоми та шляхи його профілактики.

1.8. Початковий період розвитку гігієни як науки. Питання гігієни у працях Гіпократа, Авіценни, інших видатних вчених–медиків.

1.9. Експериментальний напрямок у гігієні і його основоположники росіяни. (М.Петтенкофер, Ф.Ф.Ерісман, О.П.Доброславін, В.А.Суботін та ін.)

1.10. Перші санітарні лікарі, їх внесок у вивчення здоров’я, умов праці та побуту населення.

1.11. Найвидатніші діячі гігієнічної науки і санітарної справи (М.О.Семашко, З.П.Соловйов, Г.В.Хлопін, О.М.Сисін, О.Н.Марзєєв, Л.І.Медвідь та ін.)

1.12. Лікарі–гігієністи у роки Великої Вітчизняної війни.

1.13. Виникнення і розвиток санітарної служби в Україні, її роль та завдання у сучасних умовах.

1.14. Роль гігієнічних заходів у вирішенні провідних завдань охорони здоров’я.

1.15. Закон про санітарно–епідеміологічне благополуччя та його застосування у діяльності лікаря.

1.16. Гігієнічні аспекти роботи лікаря загальної практики та родинного лікаря.

1.17. Єдність дій та форм зв’язку лікувально–профілактичних та санітарно–епідеміологічних закладів.

1.18. Застосування електронно–обчислювальної техніки у ході гігієнічних досліджень.

1.19. Новітні методи гігієнічних досліджень. Перспективи їх застосування в сучасній гігієні.

1.20. Місце та значення гігієнічних регламентів в системі профілактичних заходів. Наукові принципи гігієнічного нормування.

1.21. Методологія гігієни. Основні закони гігієнічної науки.

1.22. Основні завдання гігієнічної науки на сучасному етапі розвитку та основні шляхи щодо їх реалізації.
2. ГІГІЄНА ХАРЧУВАННЯ

2.1. Харчування та здоров’я населення, соціально–гігієнічні і екологічні аспекти.

2.2. Гігієнічні основи вирішення проблеми харчування населення України.

2.3. Науково–технічна революція і її роль у вирішенні проблеми харчування населення.

2.4 . Особливості харчування населення, що мешкає на території, яка забруднена радіонуклідами внаслідок аварії на ЧАЕС.

2.5. Раціональне харчування та його роль у підвищенні адаптаційних можливостей організму.

2.6. Надмірне харчування як фактор ризику.

2.7. Гігієна харчування робітників розумової праці.

2.8. Гігієна харчування робітників фізичної праці.

2.9. Гігієна харчування вагітної жінки.

2.10. Гігієна харчування школяра.

2.11. Гігієна харчування спортсмена.

2.12. Гігієна харчування осіб похилого віку.

2.13. Фізіолого–гігієнічні проблеми харчування космонавтів в умовах короткочасного та тривалого польотів.

2.14. Фізіолого–гігієнічні особливості харчування в умовах крайньої Півночі.

2.15. Фізіолого–гігієнічні особливості харчування в умовах арідної зони.

2.16. Фізіолого–гігієнічні особливості харчування в умовах тропіків.

2.17. Фізіолого–гігієнічні особливості харчування в умовах високогір’я.

2.18. Фізіолого–гігієнічні особливості харчування в умовах туристичного походу.

2.19. Особливості харчування військовослужбовців. Організація харчування в умовах сучасної війни.

2.20. Білки та їх роль у харчуванні. Хвороби білкової та енергетичної недостатності.

2.21. Мікроелементи та їх роль в харчуванні здорової і хворої людини.

2.22. Фізіолого–гігієнічне значення вітамінів та вітаміноподібних речовин у харчуванні людини.

2.23. Значення та умови забезпечення вітамінної повноцінності харчування здорової і хворої людини у сучасних умовах.

2.24. Молоко і кисло–молочні продукти та їх роль у забезпеченні раціонального харчування населення різних вікових груп.

2.25. Сир у харчуванні здорової і хворої людини.

2.26. Рослинні жири, їх значення у раціональному харчуванні.

2.27. Наукові основи та гігієнічні проблеми харчування дітей різного віку.

2.28. Гігієнічна характеристика дитячих харчових сумішей.

2.29. Океан як джерело харчових продуктів. Гігієнічна характеристика “продуктів моря” та особливості їх використання у харчуванні людини.

2.30. Недостатність йоду в харчуванні населення та її профілактика.

2.31. Фтор у харчуванні людини.

2.32. Кальцій у харчуванні людини.

2.33. Фосфор у харчуванні людини.

2.34. Гігієнічні основи організації лікувального харчування в умовах сучасної лікарні.

2.35. Лікувально–профілактичне харчування, його значення у профілактиці захворювань.

2.36. Наукові основи харчування хворої людини.

2.37. Харчування та його значення у профілактиці серцево–судинних захворювань.

2.38. Харчування та його значення у профілактиці захворювань шлунково–кишкового тракту і обміну речовин.

2.39 Парентеральне харчування та його гігієнічна оцінка.

2.40. Консервування харчових продуктів як гігієнічна проблема.

2.41 Отруєння грибами та їх профілактика.

2.42. Гігієнічні проблеми використання барвників, антиоксидантів, емульгаторів, ароматизаторів та інших харчових домішок.

2.43. Харчові алергії: фізіолого–гігієнічні аспекти. Харчові алергії у дитячому віці.

2.44. Профілактика отруєнь, що пов’язанї із застосуванням отрутохімікатів у побуті та на виробництві.

2.45. Гігієнічні проблеми профілактики віддалених наслідків забруднення харчових продуктів залишками отрутохімікатів.

2.46. Полімерні матеріали, гігієнічні проблеми їх використання у харчовій промисловості.

2.47. Геохімічні провінції та біогеохімічні ендемії. Профілактика біогеохімічних ендемій.

2.48. Ферментопатії в акушерській та педіатричній практиці, гігієнічні основи профілактики.

2.49. Раціональне харчування та проблеми профілактики найбільш поширених захворювань населення у сучасних умовах.

2.50. Гігієнічні проблеми харчування дітей, що мешкають у країнах, які розвиваються.

2.51. Залізодефіцитна анемія та її профілактика.

2.52. Аліментарна анемія та її профілактика.

2.53. Гігієнічні основи профілактики афлотоксикозів.

2.54. Холестерин – друг чи ворог? Гігієнічні аспекти холестеринового обміну.

2.55. Харчування і проблема довголіття.

2.56. Фізіолого–гігієнічна оцінка вегетаріанського харчування.

2.57. Сучасні уявлення про лікувальне голодування та основи його практичного застосування (фізіолого–гігієнічні аспекти).

2.58. Харчування і канцерогенез.

2.59. Синтетична їжа як гігієнічна проблема.


3. ГІГІЄНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА. КОМУНАЛЬНА ГІГІЄНА.

3.1. Середовище існування людини, його провідні складові та шляхи впливу на здоров’я населення.

3.2. Сучасні уявлення про біосферу та її гігієнічне значення. Роль В.І.Вернадського у розробці вчення про біосферу.

3.3. Природно–географичні особливості місцевості та їх вплив на здоров’я населення. Медична географія: мета, завдання, методологія, використання медико–географічних даних у системі профілактичних заходів.

3.4. Клімат та його роль у житті людини.

3.5. Акліматизація: основні фази та закономірності.

3.6. Кліматичні особливості високогіря та їх вплив на здоровя і працездатність людини.

3.7. Клімат арідної зони та його вплив на здоровя людини.

3.8. Клімат сухих і вологих тропіків та його вплив на здоровя людини.

3.9. Гігієнічні основи кліматотерапії та кліматопрофілактики.

3.10. Погода та здоровя населення. Сучасні медичні класифікації погоди.

3.11. Сучасні уявлення про вплив погодних умов на здоровя людини.

3.12. Клімато–погодні фактори і фармакотерапевтична активність ліків.

3.13. Сезонний фактор у патології людини.

3.14. Біологічні ритми та їх значення для людини. Гігієнічні основи медичної біоритмології.

3.15. Сонячна активність і здоров’я людини.

3.16. Міжпланетне магнітне поле і здоров’я людини.

3.17. Геомагнітне поле і здоров’я людини.

3.18. Атмосферна електрика і її гігієнічне значення.

3.19. А.Л.Чижевський та його внесок у розвиток сучасної геліобіології.

3.20. Геліометеотропні реакції та їх профілактика.

3.21. Метеотропні і геліофізичні фактори як чинники епідемічного процесу.

3.22. Гігієнічне значення ультрафіолетової радіації.

3.23. Гігієнічні основи використання ультрафіолетової радіації з лікувально–профілактичною метою.

3.24. Штучні джерела ультрафіолетової радіації, особливості їх застосування.

3.25. Повітря як елемент біосфери і його гігієнічне значення.

3.26. Грунт як елемент біосфери і його гігієнічне значення.

3.27. Вода як елемент біосфери і її гігієнічне значення.

3.28. Забруднення навколишнього середовища та його особливості у сучасних умовах.

3.29. Міжнародне співробітництво в галузі охорони довкілля та його значення для збереження і зміцнення здоров’я населення.

3.30. Гігієнічні основи розв’язання проблеми охорони навколишнього середовища.

3.31. Роль медичних працівників у забезпеченні охорони навколишнього середовища.

3.32. Державні стандарти в області охорони навколишнього середовища та їх використання у діяльності лікаря.

3.33. Хімічне забруднення навколишнього середовища, його джерела, вплив на здоровя населення, основні шляхи профілактики.

3.34. Міграція, депонування та акумуляція токсичних хімічних і радіоактивних речовин в навколишньому середовищі та їх вплив на здоров’я населення.

3.35. Антропогенні фактори навколишнього середовища та їх вплив на здоров’я людини.

3.36. Природні фактори навколишнього середовища та їх вплив на здоров’я людини.

3.37. Загальна методика гігієнічної регламентації факторів навколишнього середовища.

3.38. Віддалені наслідки впливу шкідливих факторів навколишнього середовища на організм людини.

3.39. Забруднення атмосфери викидами промислових підприємств і автотранспорту та їх вплив на здоровя населення.

3.40. Токсичні тумани, умови їх утворення, вплив на умови життя та здоров’я населення.

3.41. Фотооксиданти в атмосферному повітрі населених міст, умови їх утворення та особливості впливу на здоров’я населення.

3.42. Шумове “забруднення” довкілля та його вплив на здоров’я населення.
4. ГІГІЄНА ЛІКУВАЛЬНО–ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАКЛАДІВ

4.1. Гігієнічний режим лікарні та його роль у підвищенні ефективності лікування.

4.2. Порівняльна гігієнічна характеристика сучасних систем лікарняного будівництва.

4.3. Медико–технологічні та гігієнічні проблеми організації централізовано–блочної системи забудови лікарень.

4.4. Гігієнічна характеристика різних типів палатних секцій, особливості їх планування та обладнання.

4.5. Гігієнічна характеристика різних типів палат, особливостей їх планування і обладнання.

4.6. Медико–технологічні та гігієнічні вимоги до планування, обладнання і режиму експлуатації відділень та стаціонарів різного профілю (приймального, загальнотерапевтичного, гастроентерологічного, пульмонологічного, кардіологічного, ендокринологічного, хірургічного, урологічного, офтальмологічного, отоларінгологічного, акушерського, гінекологічного, онкологічного, рентгенологічного, радіологічного, фізіотерапевтичного, відновлювальної терапії, інфекційного стаціонару для дорослих, інфекційного стаціонару для дітей тощо).

4.7. Медико–технологічні та гігієнічні вимоги до планування, обладнання і режиму експлуатації операційного комплексу, бароопераційної, відділення реанімації.

4.8. Гігієнічні особливості організації діяльності стоматологічної поліклініки.

4.9. Гігієнічні особливості організації діяльності відділення терапевтичної стоматології.

4.10. Гігієнічні особливості організації діяльності ортопедичної стоматології та зубопротезної лабораторії.

4.11. Гігієнічні особливості організації діяльності хірургічної стоматології.

4.12. Гігієнічні особливості організації діяльності поліклініки для дорослих.

4.13. Гігієнічні особливості організації діяльності дитячої поліклініки.

4.14. Гігієна повітряного середовища в лікувально–профілактичних закладах.

4.15. Гігієна освітлення в лікувально–профілактичних закладах.

4.16. Організація і гігієнічна характеристика систем знезаражування та знешкодження відходів у лікарні.

4.17. Професійні шкідливості і гігієна праці терапевтів.

4.18. Професійні шкідливості і гігієна праці хірургів.

4.19. Професійні шкідливості і гігієна праці акушерів–гінекологів.

4.20. Професійні шкідливості і гігієна праці рентгенологів.

4.21. Професійні шкідливості і гігієна праці радіологів.

4.22. Професійні шкідливості і гігієна праці анестезіологів.

4.23. Професійні шкідливості і гігієна праці стоматологів.

4.24. Гігієні праці медичної сестри.

4.25. Гігієнічні особливості організації діяльності маніпуляційного кабінету у стаціонарі та поліклініці.

4.26. Гігієнічні аспекти застосування в медицині лазерного випромінювання.

4.27.Особиста гігієна медичного працівника.

4.28. Особиста гігієна хворого в стаціонарі.

4.29. Гігієнічні заходи профілактики гіпокінезії хворого, що знаходиться в умовах стаціонару.

4.30. Музика та її використання як лікувально–профілактичного фактору.

4.31. Медико–технологічні та гігієнічні вимоги до лікарняних меблів і лікарняного обладнання.

4.32. Зміст, організація та методика контролю гігієнічного і протиепідемічного режиму в стаціонарі та поліклініці.

4.33. Зародження і розвиток вчення про внутрішньолікарняну інфекцію та гігієнічні основи їх профілактики.

4.34. Соціально–гігієнічне значення та еволюція внутрішньолікарняних інфекцій у сучасних умовах.

4.35. Внутрішньолікарняна інфекція та шляхи її профілактики в стаціонарах і поліклініках різного профілю.

4.36. Засоби і методи санації повітряного середовища у приміщеннях стаціонару та поліклініки.

4.37. Психогігієнічні аспекти організації внутрішньолікарняного режиму. Інтер’єр та естетика лікарняних приміщень.

4.38. Якою бути лікарні майбутнього?

4.39. Гігієнічні основи організації лікувально–охоронного режиму в лікарні.


5. ГІГІЄНА ПРАЦІ ТА РАДІАЦІЙНА ГІГІЄНА

5.1. Праця як гігієнічна проблема.

5.2. Науково–технічна революція та гігієнічні аспекти її впливу на характер і умови трудової діяльності людини.

5.3. Питання охорони і гігієни праці в Україні. Основні законодавчі документи та рішення уряду, що спрямовані на покращання умов праці та охорону здоров’я працівників.

5.4. Втома при фізичній праці. Гігієнічні основи профілактики перевтоми.

5.5. Втома при розумовій праці. Гігієнічні основи профілактики перевтоми.

5.6. Гігієна виробничого освітлення.

5.7. Мікроклімат виробничих приміщень, вплив несприятливого мікроклімату на здоров’я, заходи профілактики.

5.8. Забруднення повітряного середовища виробничих приміщень та їх вплив на здоров’я, заходи профілактики.

5.9. Вентиляція виробничих приміщень та її гігієнічні основи.

5.10. Шум як фактор виробничого середовища. Шумова хвороба, її прояви та профілактика.

5.11. Вібраційна хвороба, її причини, прояви та основні напрямки профілактики.

5.12. Ультразвук як фактор виробничого середовища, гігієна праці при використанні ультразвуку.

5.13. Виробничий пил та його вплив на організм працівників. Пневмоконіози, етіологія, клінічні прояви, шляхи профілактики.

5.14. Декомпресійна хвороба, причини, прояви, основи невідкладної допомоги та заходи профілактики.

5.15. Профілактика несприятливого впливу на організм пониженого атмосферного тиску, профілактика “висотної хвороби”.

5.16. Канцерогенні фактори в умовах промислового виробництва, профілактика їх несприятливого впливу.

5.17. Завдання, зміст та методи лікувально–профілактичної роботи лікаря оздоровчого пункту медико–санітарної частини підприємства.

5.18. Гігієнічні основи профілактики професійних отруєнь.

5.19. Гігієна розумової праці.

5.20. Гігієна праці і побуту студентів.

5.21. Гігієнічні основи професійної орієнтації учнів.

5.22. Гігієна праці механізаторів сільського господарства.

5.23. Гігієна праці тваринників.

5.24. Гігієна праці при застосуванні отрутохімікатів у сільському господарстві.

5.25. Гігієна праці жінок.

5.26. Особливості несприятливого впливу факторів виробничого середовища на організм жінки.

5.27. Гігієна праці будівельників.

5.28. Гігієна праці шахтарів.

5.29. Гігієна праці машинобудівників.

5.30. Гігієна виробничого навчання та праці підлітків.

5.31. Гігієна праці при роботі з лазерами.

5.32. Гігієна праці користувачів ЕОМ.

5.33. Гігієна праці при роботі з джерелами електромагнітного випромінювання радіочастотного діапазону.

5.34. Засоби індивідуального захисту та особливості їх застосування.

5.35. Гігієна праці при роботі з відкритими джерелами іонізуючого випромінювання.

5.36. Гігієна праці при роботі з закритими джерелами іонізуючого випромінювання.

5.37. Гігієнічні основи радіаційного контролю.

5.38. Гігієнічні аспекти аварії на ЧАЕС.

5.39. Виробничий травматизм та гігієнічні основи його профілактики. `

5.40. Сільськогосподарський травматизм та гігієнічні основи його профілактики.
6. ГІГІЄНА ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ

6.1. Зміст і роль гігієнічних заходів у збереженні та зміцненні здоров’я дітей і підлітків.

6.2. Режим дня школяра та його фізіолого–гігієнічні основи.

6.3. Гігієнічні вимоги до організації навчальних занять у школі.

6.4. Гігієнічні вимоги до планування дитячих дошкільних закладів.

6.5. Гігієнічні вимоги до мікроклімату дитячих закладів.

6.6. Гігієнічні вимоги до меблів, обладнання та іграшок у дошкільних закладах.

6.7. Гігієнічні вимоги до дитячого одягу та взуття.

6.8. Гігієнічні вимоги до планування шкіл та шкіл–інтернатів.

6.9. Гігієнічні вимоги до планування та обладнання заміських таборів.

6.10. Гігієнічні вимоги до шкільних меблів та підручників.

6.11. Фізичний розвиток, основні закономірності росту та розвитку дітей і підлітків.

6.12. Основи медичного контролю за організацією фізичного виховання школярів.

6.13. Гігієнічні основи загартовування дітей та підлітків.

6.14. Гігієнічні вимоги до організації навчання підлітків у професійно–технічних училищах.

6.15. Лікарсько–професійна консультація у школі.

6.16. Гігієнічні основи організації вільного часу дітей і підлітків.

6.17. Основи психогігієни дітей і підлітків.

6.18. Гігієнічні основи профілактики ультрафіолетової недостатності у дітей і підлітків.

6.19. Гігієнічні основи профілактики деформацій скелета та плоскостопості у дітей і підлітків.

6.20. Гігієнічні основи профілактики міопії у дітей і підлітків.

6.21. Гігієнічні основи профілактики перевтоми у дітей і підлітків.

6.22. Гігієнічні основи профілактика захворювань серцево–судинної системи у дітей і підлітків.

6.23. Гігієнічні основи профілактики захворювань органів дихання у дітей і підлітків.

6.24. Гігієнічні основи профілактики захворювань органів травлення у дітей і підлітків.

6.25. Гігієнічні основи профілактики інфекційних захворювань у дитячих дошкільних закладах.


7. ОСОБИСТА ГІГІЄНА

7.1. Науково–технічна революція та спосіб життя людини. Зміст і задачі особистої гігієни у сучасних умовах.

7.2. Гігієнічні основи здорового способу життя.

7.3. Гігієна тіла та волосся.

7.4. Гігієна ротової порожнини.

7.5. Гіпокінезія, її вплив на здоров’я та шляхи профілактики.

7.6. Сон і здоров’я. Гігієна сну.

7.7. Гігієна взуття.

7.8. Гігієна одягу в різноманітних кліматичних умовах.

7.9. Гігієна повітряного середовища та мікроклімату житла.

7.10. Гігієна освітлення житла.

7.11. Гігієна повітряного середовища житла.

7.12. Профілактика побутових отруєнь та побутового травматизму.

7.13. Синтетичні матеріали та гігієнічні основи їх використання.

7.14. Гігієнічна характеристика сучасних миючих засобів та особливості їх використання з метою догляду за шкірою і волоссям.

7.15. Фізична культура як елемент особистої гігієни людини.

7.16. Зимові види спорту, їх лікувально–профілактичне значення.

7.17. Гігієна туристичного походу.

7.18. Гігієнічні основи використання природних факторів з метою оздоровлення.

7.19. Гігієна відпочинку.

7.20. Шляхи та засоби підвищення стійкості організму до впливу стресових факторів довкілля і соціальних умов життя.

7.21. Режим дня і особиста гігієна школяра.

7.22. Особиста гігієна підлітка.

7.23. Особиста гігієна вагітної жінки.

7.24. Соціально–гігієнічне значення та профілактика паління.

7.25. Соціально–гігієнічне значення та профілактика алкоголізму.

7.26. Соціально–гігієнічне значення та профілактика наркоманії.

7.27. Соціально–гігієнічне значення та профілактика ожиріння.

7.28. Психогігієна та психопрофілактика, їх лікувальне значення.
Додаток 3 .

АЛГОРИТМ ВИКОНАННЯ НДРС

1. Визначте тему і характер роботи (реферат, участь у експериментальному дослідженні, створення ілюстраційних матеріалів і т.п.).

2. Заведіть робочий зошит і в подальшому вносьте в нього всі записи до теми.

3. Проведіть первинний бібліографічний пошук інформації до теми, випишіть

дані про 15-20 джерел, познайомтесь з 3-5 із них, у тому числі з узагальнюючими (в керівництвах, енциклопедіях, підручниках, найважливіших монографіях).

4. Складіть проект плану-змісту роботи, визначте рубрики (питання) для розкриття теми.

5. Узгодьте з викладачем план роботи, порядок та строки її виконання.

6. Вивчіть літературу за темою, що відібрана при первинному бібліографічному пошуку та у процесі подальшої роботи. Випишіть у робочий зошит найважливішу інформацію, у тому числі ілюстрації, таблиці. Продовжуйте пошук інформації по темі. Студенти, які виконують роботу експериментально-дослідну або по створенню ілюстрацій, таблиць, засвоєнню нових методів і таке інше, приступають до безпосередньої роботи по темі.

7. Узагальнюйте матеріали, складайте таблиці, оригінальні схеми, малюнки.

8. Складіть вихідний варіант реферату, порадьтеся з викладачем відносно необхідних виправлень та доповнень.

9. Складіть та оформіть реферат (звіт).

10. Оформлений реферат (звіт) здайте викладачеві в визначений строк, але не пізніше, як за 3 тижні до закінчення семестру .

11. За вказівкою викладача підготуйте коротку (на 10-12 хвилин) доповідь за темою виконаної роботи, з якою ви виступите на заключній студентській конференції (груповій, кафедральній, факультетській, університетській, міжуніверситетській, міжнародній тощо).
Порядок оформлення навчально-дослідницької роботи студента

(НДРС)

Реферат, чи звіт про НДРС повинен включати:

1) Титульний лист, у верхній частині якого вказується:

– найменування університету;

– назва кафедри;

– вчене звання, прізвище, ініціали завідувача кафедри (праворуч).

Посередині аркуша (великими літерами) – назва реферату чи звіту про науково-дослідну роботу.

Трохи нижче, праворуч - прізвище, ініціали виконавця НДРС, вчене звання, прізвище, ініціали керівника (викладача групи).

Внизу аркуша - місто, де знаходиться ВУЗ, та рік виконання роботи.

2) План реферату чи звіту про науково-дослідну роботу.

3) Текст реферату чи науково-дослідної роботи (15-20 сторінок рукописного тексту на стандартних аркушах паперу - А-4).

Текст повинен бути розділений на параграфи (розділи) згідно плану чи змісту.

В тексті реферату потрібно вказувати (в дужках або у фразі) прізвища авторів та рік видання робіт, які ви аналізуєте, співставляєте чи протиставляєте з роботами інших авторів. Бажано текст збагатити демонстративним матеріалом (таблиці, графіки, малюнки), особливо звіти про науково-дослідну роботу.

4) Висновки, в яких відображають порівняльну оцінку розглянутих у рефераті робіт або результати нуково-дослідницької роботи.

5) Список використаної наукової літератури, оформлений згідно вимог бібліографії (приводиться мовами оригіналів):

– для підручників, монографій, авторефератів дисертацій: автори (прізвище, ініціали), назва роботи, - місто видання; назва видавництва, рік видання - кількість сторінок;

– для статей у журналах, збірниках наукових робіт: прізвища, ініціали авторів (приводять три прізвища "та інші"), назву статті. / Назву збірника. - місто, рік видання. - сторінки (від-до).

Керівник (викладач групи) перевіряє реферат чи звіт, на титульній сторінці виставляє оцінку, вказує недоліки, зауваження.



ТЕМА №2. ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ПРОМЕНИСТОЇ ЕНЕРГІЇ. МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ІНТЕНСИВНОСТІ УЛЬТРАФІОЛЕТОВОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ ТА ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ ДЛЯ ПРОФІЛАКТИКИ ЗАХВОРЮВАНЬ І САНАЦІЇ ПОВІТРЯНОГО СЕРЕДОВИЩА
МЕТА ЗАНЯТТЯ:

1. Ознайомитися з приладами та навчитися вимірювати iнтенсивнiсть ультрафіолетового (уф), видимого та інфрачервоного випромінювання.

2. Оволодіти методикою організації УФ-опромінення (УФО) людей з профілактикичною метою та контролю за його проведенням.

3. Освоїти методику санації повітря ультрафіолетовою радіацією та оцінки ефективності.


ПИТАHHЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Спектральний склад сонячного випромінювання.

2. Характеристика фізичних властивостей та біологічної дії ультрафіолетового, видимого та інфрачервоного випромінювання.

3. Методи визначення інтенсивності ультрафіолетового, видимого та інфрачервоного випромінювання, одиниці вимірювання.

4. Штучні джерела ультрафіолетового та інфрачервоного випромінювання, фотарій.

5. Зрушення у стані здоров'я та захворювання, що виникають внаслідок дії недостатньої і надлишкової сонячної радіації та їх профілактика. (УФ та інфрачервоне випромінювання).

6. При яких захворюваннях та станах застосовують УФО з лікувальною та профілактичною метою.
ЗАВДАННЯ:

1. Ознайомитись з штучними джерелами та приладами для визначення інтенсивності ультрафіолетового, інфрачервоного та видимого випромінювання.

2. Визначити бiологiчну, профiлактичну та фізіологічну дози ультрафіолетового випромінювання.

3. Визначити iнтенсивнiсть інфрачервоного випромiнювання та прослiдкувати за реакцiєю органiзму людини у вiдповiдь на вплив цього випромiнювання.



4. Оцінити ефективність санації повітря за допомогою приладу Кротова.
ЛІТЕРАТУРА:

  1. Гігієна та екологія. Підручник / За ред.. В.Г. Бардова. – Вінниця: Нова книга, 2006. – С. 34-51.

  2. Загальна гігієна: пропедевтика гігієни // Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов та ін.: За ред. Є.Г.Гончарука. – К.: Вища школа, 1995. – С. 207-254.

  3. Даценко І.І., Габович В.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна та основи екології. – К: „Здоров’я”, 2004. – С 445-446.

  4. Гончарук Е.И., Кундиев Ю.И., Бардов В.Г. и др. Пропедевтика гигиены. Общая гигиена./ К: Вища школа. 2000. – С. 254-289.

  5. Р.Д.Габович, Г.Х.Шахбазян, С.С.Познанский. Гигиена – К.: Вища школа, 1983. – С. 31-36, 129-133, 203-207.

  6. Общая гигиена // Г.И.Румянцев, М.П.Воронцов, Е.И.Гончарук и др. – М.: Медицина, 1985.– С. 154-156.

  7. Даценко І.І., Габович Р.Д. Основи загальної і тропічної гігієни. – К.: Здоров’я, 1995. – С. 13-21.

  8. В.А.Покровский. Гигиена. – М., Медицина, 1979. – С. 63-68.

  9. А.А.Минх. Методы гигиенических исследований. – М., Медицина, 1971. – С. 42-47, 52-62, 121-122.

  10. І.В.Сергета. Практичні навички з загальної гігієни. – Вінниця, 1997. – С. 5.

  11. Учбовий посібник до практичних занять з загальної гігієни. // За ред. В.Г.Бардова, І.І.Швайко – К., 1994. – ч. 1. – С. 12-24.


МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
В ході практичного заняття студенти знайомляться з штучними джерелами та приладами для вимірювання ультрафіолетової, інфрачервоної та видимої дiлянки сонячного спектру, визначають бiологiчну дозу ультрафіолетового випромінювання та вивчають особливості впливу інфрачервоного випромiнювання на органiзм людини.
Штучні джерела та прилади для вимірювання iнтенсивностi ультрафіолетової,

інфрачервоної та видимої ділянки сонячного спектра
Штучнi джерела ультрафіолетового випромiнювання: бактерiцидно увiолева лампа (БУВ-30, БУВ-60), еритемно увiолева лампа (ЕУВ-30), ртутно-кварцева лампа (ПРК).

Прилади для фотоелектричного методу вимірювання: фотоiнтенсиметри, ультрафiолетметри, уфiметри, фотоекспозиметри. Одиниці вимiрювання – мкВт/см2 за секунду.

Прилади для фотохiмiчного методу вимірювання за H.З.Кулiчковою: кварцева пробiрка з розчином щавелевої кислоти та азотнокислого уранiлу. Одиницi вимiрювання – мг щавелевої кислоти, що розклалася на см2.

Штучнi джерела інфрачервоного випромiнювання: лампи солюкс та iнфраруж, електрокамiн, полум'я вогню, тепловипромiнювальні поверхні.

Прилади: пiранометр Янiшевського, актинометр Калiтiна, актинометр ЛIОТ, пергелiограф. Одиницi вимiрювання: кал/см2 за хвилину, ват/м2, Дж/м2 за год.

Штучнi джерела видимого випромiнювання: електричне освiтлення – лампи розжарювання, люмiнесцентнi лампи, неелектричні: ліхтар “Летюча миша”, гасові карбідні лампи та ін.. (їх використання обмежене – аварійні ситуації, польові умови).

Прилади: люксметр.

Одиницi вимiрювання – люкс.
Визначення біологічної та профілактичної дози

Біологічна доза (біодоза) являє собою найменший час, впродовж якого опромінення ділянки шкіри ультрафіолетовим випромінюванням викликає слабке її почервоніння (еритему).

Визначення біологічної дози проводиться за методом Горбачова, з використанням біодозиметра, який являє собою планшетку з 6 отворами, що зачиняються рухомою пластинкою. Біодозиметр розміщується на незасмаглій та чутливій до ультрафіолетового випромінювання частині шкіри (нижня третина шкіри живота або внутрішня частина передпліччя) досліджуваного, який розташовується на відстані 0,5 м від джерела випромінювання.

На початку періоду досліджень відчиняють всі віконця. В подальшому, через 1 хвилину зачиняють перше віконце, через 2 хвилини – друге, через 3 хвилини – третє і т.д.

Контроль появи еритеми слід проводити через 6-8 годин після опромінення. Біодозу визначають у хвилинах за номером віконця (і, отже за часом опромінення), в якому еритема з’явилася, проте, була найменшою.



Профілактична доза ультрафіолетового випромінювання складає 1/8 біодози, фізиологічна доза –1/2-1/4, максимальна доза1 біодозу для дітей та 2 біодози для дорослих.

Крім того профілактичну дозу можна розрахувати за формулою (1):


1 В

Х = – • ( – )2 • А (хв.) (1)

8 С

де, В – відстань від джерела випромінювання до людини (м);



С – стандартна відстань, на якій прийнято визначати біологічну дозу (0,5 м);

А – біологічна доза на стандартній відстані (хв).



Приклад:

Для визначення бiодози бiодозиметр Горбачова-Дальфельда розмiстили на нижнiй третинi шкіри черевної порожнини школяра i опромінювали від 2 до 5 хвилин.




1

2

3

4

5

6

Через 4 години пiсля опромiнення на шкiрi було знайдено 2 червонi смужки. Ураховуючи, що біодоза являє собою найменший час, у даному випадку вона становить 5 хвилин або 300 секунд.

Профiлактична доза дорiвнює 1/8 або 38 сек.

Оптимальна доза складає від 1 хв 15 сек до 1 хв 30 сек.

Максимальна доза становить 5 або 10 хвилин.
Методика оцінки ефективності санації повітря

в умовах використання ультрафіолетового випромінювання

Для оцінки ефективності санації повітря необхідно провести посів повітря на чашки з поживним середовищем аспіраційно-седиментаційним методом Ю.Кротова до і після опромінення (мал..1).

Опромінення виконують за допомогою бактерицидних ламп ЛБ-30 чи ртутно-кварцевих типу ПРК з урахуванням розрахованої експозиції. Після опромінення проводять повторний посів повітря на чашки Петрі. Після інкубації чашок в термостаті на протязі 24 годин при температурі 37°С підраховують кількість колоній, які виросли на обох чашках, засіяних повітрям до та після опромінення.



Мал. 1. Прилад Кротова для бактеріологічного дослідження повітря

(1 – клиновидна щілина; 2 – обертальний диск; 3 - реометр)
Оцінка мікробного забруднення повітря проводиться шляхом визначення показника мікробного забруднення повітря або мікробного числа, характеризує загальну кількість мікроорганізмів в 1 м3 повітря та кількістю гемолітичного стафілокока в 1 м3.

Мікробне число розраховується за формулою (2):


1000

М.ч. = А  –––; (2)

Т V

де, М.ч. – кількість мікроорганізмів в 1 м3 повітря;



А – кількість колоній на чашці Петрі;

Т – час забору повітря, хв;

V – швидкість пропускання повітря, л/хв.
Бактерицидна дія ультрафіолетової радіації характеризується ступенем ефективності, який показує, на скільки процентів зменшилось число мікроорганізмів в 1 м3 повітря після санації, або коефіцієнтом ефективності, який показує, у скільки разів зменшилась кількість мікроорганізмів у цьому об’ємі.

Санація вважається ефективною, якщо ступінь ефективності становить 80%, а коефіцієнт ефективності – не менше ніж 5.

Мікробне число, що отримане після санації повітря, порівнюють також з рекомендованими величинами допустимого бактеріального забруднення повітря закритих приміщень, які представлені в таблиці 1.
Таблиця 1

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   58


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка