Методичні рекомендації з підготовки до державних екзаменів



Сторінка10/11
Дата конвертації15.04.2016
Розмір1.93 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Пояснювальна записка


до дипломної роботи

«бакалавр»

(освітньо-кваліфікаційний рівень)


на тему:

ТИПОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ СТИЛЮ ЛІДЕРСТВА У СТУДЕНТІВ

Виконав: студент 4 курсу, групи 41

напряму підготовки 6.030102 «Психологія»

Пташка Т.С.

Керівник: Іванов П.І.

Рецензент: Коваленко О.М.

Київ – 2014 року


2. Зміст
(Тема: Типологічні чинники стилю лідерства у студентів)


ЗМІСТ
ВСТУП

РОЗДІЛ І. ПРОБЛЕМА ЛІДЕРСТВА В ПСИХОЛОГІЇ

1.1. Суть лідерства

1.2. Стилі лідерства та їх характеристика

1.3. Дослідження лідерства та його стилів у психології

1.4. Типологічні особливості психіки людини як можливі чинники стилю лідерства

Висновки до розділу



РОЗДІЛ ІІ. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ТИПОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ СТИЛЮ ЛІДЕРСТВА У СТУДЕНТІВ

2.1. Методика дослідження

2.2. Результати дослідження та їх аналіз

Висновки до розділу



ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

3. Вступ
(Тема: Типологічні чинники стилю лідерства у студентів)

ВСТУП

Актуальність теми дослідження.

(Структура актуальності:

  • Соціальна проблема, завдання перед наукою;

  • Наукова проблема, її суть;

  • Які вчені досліджували проблему та конкретно які питання;

  • Що залишається недостатньо дослідженим (чи відсутні конкретні емпіричні дані) на сучасному етапі розвитку науки та практики

(вихід на актуальність та недостаню дослідженість теми роботи)
Інноваційні процеси в Україні, що пов’язані з оновленням суспільного життя, стабілізацією соціально-економічної ситуації, модернізацією освіти, висувають принципово нові вимоги до професійної підготовки молодих спеціалістів. Глобальні соціальні зміни сучасного світу вимагають від молоді вміння адаптуватися до нових умов і, що більш важливо, здатності включатися в життя на рівні суб’єкта соціальних змін. Спостерігається необхідність у вихованні професійно компетентного, чуттєво розвиненого, конкурентоспроможного молодого фахівця. Потрібні нові гуманістично орієнтовані молоді лідери, здатні до продуктивного співробітництва, продукування неординарних ідей, готові до прийняття рішень і несення відповідальності за себе та свою діяльність. Для розв’язання цих завдань необхідно в доповнення до традиційного предметного навчання розвивати соціальне навчання як особливий вид психологічної допомоги, що забезпечує позитивне особистісне самовизначення та розкриття лідерських потенціалів молоді.

Окрім цього психолог у своїй професійній діяльності часто виступає в ролі організатора, що вимагає від нього певних лідерських здібностей, зокрема, вміння зацікавити інших своєю ідеєю, готовність до тривалого та напруженого процесу вибудови паритетів, уміння підтримати окрему індивідуальність, тощо. Отож, студента-психолога майбутня професія зобов’язує виявляти та розвивати власні лідерські якості. У свою чергу, вищий навчальний заклад має так організувати освітній процес, щоб протягом навчання студент не лише оволодів теоретичними знаннями (що, безумовно, є важливим), а й набув достатньої лідерської компетентності, зокрема, спробував свої сили в організації студентських заходів, набув досвіду самоорганізації та самоконтролю, повправлявся у волонтерській діяльності, тощо. На жаль, у вищих навчальних закладах України не склалося системи професійної підготовки з урахуванням лідерського потенціалу студентів та цілеспрямованої програми розвитку лідерських якостей.

Важливість розвитку лідерських якостей студентської молоді в наш час є беззаперечною. Проблема лідерства у психології знайшла своє відображення у працях таких дослідників, як К. Левін, Д. МакГрегор, М. Мескон, П. Друкер, А.Менегетті, М. І. Ільїн, І. Г. Лукманова, А. Н. Нємчин, Н. С. Жеребова, А.В.Петровський, Б. Д. Паригін, Ю. Н. Ємельянов, Л. І. Уманський, А.Н.Лутошкін, Г. М. Андрєєва, Є. Ю. Грудзинська, Д. В. Ольшанський, Н.М.Дятленко, Н. С. Малєєва та ін. Однак слід зауважити, що до теперішнього часу не лише не існує однозначного визначення поняття «лідерство», а відрізняються й уявлення про природу та сутність цього феномену. На сьогодні відомі характеристики та риси, властиві лідерам, проте досі не існує чіткого визначення факторів, які впливають на схильність людини до певного стилю лідерства. Тому важливим є вивчення того, які типологічні властивості особистості сприяють формуванню того чи іншого стилю лідерства.

Актуальність та важливість вивчення типологічних чинників стилю лідерства у студентів й обумовили вибір теми дослідження.



Об’єкт дослідження – феномен лідерства.

Предмет дослідження – типологічні чинники стилів лідерства у студентів.

Мета дослідження – визначення типологічних чинників стилів лідерства на основі виявлення наявності та характеру їх зв’язку з типологічними особливостями особистості.

Завдання дослідження:

  1. На основі теоретичного аналізу літературних джерел з’ясувати сутність проблеми лідерства та його стилів.

  2. Емпірично вивчити стилі лідерства та типологічні особливості особистості студентів.

  3. З’ясувати наявність та характер зв’язку між стилем лідерства та типологічними особливостями особистості студентів.

Методи дослідження. Для виконання першого завдання був використаний метод теоретичного аналізу літературних джерел з проблеми дослідження. Для розв’язання другого завдання використовувались стандартизовані психологічні методики: методика «Схильність до певного стилю керівництва» Є. П. Ільїна, методика «Визначення переважаючого типу темпераменту» В.С.Івашкіна, опитувальник Х. Смішека «Діагностика типів акцентуації рис характеру та темпераменту за К. Леонгардом», опитувальник для визначення типів мислення та рівня креативності Г.С.Нікіфорова, методика діагностики спрямованості особистості Б. Басса, тест-опитувальник ставлення до себе В. В. Століна та С. Р. Пантелеєва для вивчення самосвідомості. Для аналізу емпіричних даних були застосовані методи кількісної й якісної обробки.

Емпірична база дослідження. Дослідною роботою було охоплено 24 студента четвертого курсу навчально-наукового інституту права та психології Національної академії внутрішніх справ, які навчаються за напрямом підготовки «Психологія».

4. Розділ 1

(Тема: Типологічні чинники стилю лідерства у студентів)
РОЗДІЛ І

ПРОБЛЕМА ЛІДЕРСТВА В ПСИХОЛОГІЇ


    1. Суть лідерства

Недивлячись на те, що науково-емпіричні дослідження лідерства проводилися протягом усього ХХ століття, до теперішнього часу не лише не існує однозначного визначення поняття «лідерство», а відрізняються й уявлення про природу та сутність цього феномену. Вивченню цієї проблеми присвячені роботи таких вчених, як К. Левін, Д.МакГрегор, М. Мескон, П. Друкер, А. Менегетті, М. І. Ільїн, І. Г. Лукманова, А. Н. Нємчин, Н. С. Жеребова, А. В. Петровський, Б. Д. Паригін, Ю.Н.Ємельянов, Л. І. Уманський, А. Н. Лутошкін, Г. М. Андрєєва, Д. Гоулман, Є. Ю. Грудзинська, Д. В. Ольшанський, Н. М. Дятленко, Н. С. Малєєва та ін. [1, 9, 11, 31-33, 42, 45, 52, 64].

Більшість визначень лідерства, які наводяться в підручниках, включають три компоненти: мета, вплив, група. Лідер – це особа, яка впливає на інших людей, причому люди розглядаються як члени групи, послідовники. Під лідерством розуміється процес впливу на інших членів групи заради досягнення поставлених цілей [9]. По суті, лідер, за А.В. Петровським та М.Г. Ярошевським, – це найбільш референтна для групи особа щодо спільної діяльності, якийсь загальний для групи середній член міжособистісних відносин, що впливає на її ефективність [42]…

…………………..



Висновки до розділу 1
1.Лідерство – це здатність окремої особистості спонукати інших діяти, «запалювати», надихати їх на певну активність і діяльність. Цей феномен передбачає досягнення особливого положення відносно решти членів групи певною особою або певною частиною групи, які є лідерами.

2. Лідером є член групи, за яким решта її членів визнає право приймати відповідальні рішення в значимих для них ситуаціях – рішення, які стосуються їх інтересів і визначають напрямок і характер діяльності всієї групи. Він здійснює найбільший психологічний вплив на групу та є найавторитетнішою особистістю, яка відіграє центральну роль в організації спільної діяльності та регулюванні взаємовідносин у групі.

3. У рамках поведінкового підходу, відповідно до якого вирішальним чинником є манера поведінки відносно підлеглих, виділено поняття стилів лідерства. Стиль лідерства – типова для лідера система прийомів впливу на групу. Традиційною в психології вважається система класифікації, запропонована К. Левіном, яка включає наступні стилі лідерства: авторитарний, демократичний, ліберальний стиль.

4. Схильність до того чи іншого стилю лідерства пов’язана з багатьма особистісними властивостями, що виступають диспозиціями. Такими особистісними особливостями є індивідуально-типологічні властивості. Індивідуально-типологічні особливості особистості – це ті психічні властивості, які є найбільш стійкими та постійно проявляються, забезпечують певний рівень поведінки та діяльності, типовий для неї. Відповідно до структури особистості, запропонованої А. Г. Ковальовим, індивідуально-типологічні властивості представлені у темпераменту, характері, здібностях, спрямованості, самосвідомості.

5. У причинно-наслідковому зв’язку особистісні риси розглядаються як причина, а поведінка – наслідок, що свідчить про можливість зв’язку схильності до того чи іншого стилю лідерства з особистісними властивостями та припускає можливість визначення типологічних чинників стилів лідерства.

5. Розділ 2

(Тема: Типологічні чинники стилю лідерства у студентів)
РОЗДІЛ ІІ

ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ТИПОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ СТИЛЮ ЛІДЕРСТВА У СТУДЕНТІВ
Основним завданням роботи на емпіричному етапі є вивчення зв’язку стилів лідерства студентів з типологічними особливостями їх психіки. У другому розділі висвітлено методику дослідження, наведено його результати.
2.1.Методика дослідження
Для визначення типологічних чинників стилів лідерства у дослідженні використовувалися стандартизовані психологічні методики, призначені для вивчення стилю лідерства та типологічних особливостей особистості, відповідно до її структури (темперамент, характер, здібності, спрямованість, самосвідомість):


  • методика «Схильність до певного стилю керівництва» Є. П. Ільїна;

  • методика «Визначення переважаючого типу темпераменту» В.С.Івашкіна;

  • опитувальник Х. Смішека «Діагностика типів акцентуації рис характеру та темпераменту за К. Леонгардом»;

  • опитувальник для визначення типів мислення та рівня креативності Г.С.Нікіфорова;

  • методика діагностики спрямованості особистості Б. Басса;

  • тест-опитувальник ставлення до себе В. В. Століна та С. Р. Пантелєєва [13, 46].

Таким чином, вивченню підлягали тип темпераменту, тип акцентуації характеру, тип мислення (що є вершинним психічним процесом серед тих, які визначають рівень інтелекту, тобто загальних здібностей), тип спрямованості та тип самосвідомості, які розглядалися можливими детермінантами становлення стилю лідерства. Ми виходили з наступного розуміння досліджуваних явищ:

Стиль лідерства – це типова для лідера система прийомів впливу на групу.

Типологічні особливості – це ті психічні властивості, які є найбільш стійкими та постійно проявляються, забезпечують певний рівень поведінки та діяльності, типовий для неї.

Шлях дослідження індивідуальних особивостей, який Б.М.Тєплов назвав аналітичним і є, на його думку, досить продуктивним, передбачає виявлення окремих особистісних властивостей та з’ясування можливих співвідношень між ними. Лише кількісна оцінка досліджуваних особливостей дозволяє повною мірою з’ясувати співвідношення між різними властивостями, зрозуміти ступінь їх взаємозв’язку або, навпаки, незалежності один від одного.


2.1.1. Методика вивчення стилів лідерства. Методика «Схильність до певного стилю керівництва» Є. П. Ільїна являє собою опитувальник, за допомогою якого можна дізнатися про схильність суб’єкта до того чи іншого стилю керівництва, які є аналогічними зі стилями лідерства.

Студентам пропонувалося уявити, що вони керують колективом та відповісти на запитання, викладені в опитувальнику, вибравши з трьох запропонованих варіантів відповіді той, який більшою мірою характеризує їх поведінку в якості керівника. Наведемо для прикладу деякі запитання з цієї методики:

1. При прийнятті важливих рішень Ви:

а) порадитеся з колективом;

б) намагатиметеся не брати на себе відповідальність за прийняття рішення;

в) приймете рішення одноосібно.

2. При організації виконання завдання:

а) надасте свободу у виборі способу виконання завдання учасникам колективу, залишивши за собою лише загальний контроль;

б) не будете втручатися в хід виконання завдання, вважаючи, що колектив сам зробить все як треба;

в) будете регламентувати діяльність членів колективу, суворо визначаючи, як треба робити.

3. При здійсненні контролю над діяльністю підлеглих:

а) будете жорстко контролювати кожного з них;

б) довірите здійснення контролю самим підлеглим;

в) вважатимете, що контроль необов'язковий.

4. В екстремальній для колективу ситуації:

а) будете радитися з колективом;

б) візьмете все керівництво на себе;

в) повністю покладетеся на лідерів колективу.

5. Будуючи взаємини з членами колективу:

а) будете самі проявляти активність у спілкуванні;

б) будете спілкуватися в основному, якщо до Вас звернуться;

в) будете підтримувати свободу спілкування між Вами і підлеглими.

Методика складається з 18 запитань, запропоновані до них відповіді позначають автократичний, демократичний та ліберальний стилі керівництва. За кожен зроблений вибір нараховується по 1 балу. Оскільки в чистому вигляді схильність до одного зі стилів керівництва практично не зустрічається, мова може йти про змішані стилі керівництва з тенденцією схильності до одного з них:



  • якщо відповідей, які характеризують демократичний стиль керівництва, більше 12, то можна говорити про схильність до демократичного стилю;

  • якщо менше та при цьому вибори автократичного стилю превалюють на 3 бали над ліберальним, можна говорити про схильність до авторитарно-демократичного стилю;

  • а у випадку превалювання на 3 бали виборів ліберального над автократичним – про схильність до ліберально-демократичного стилю.


2.1.2. Методика вивчення акцентуацій характеру. Використовувався опитувальник Х. Смішека з діагностики типів акцентуацій рис характеру: 1) демонстративний; 2) педантичний;3) застрягаючий;4) неврівноважений; 5) гіпертимний; 6) дистимічний;7) тривожно-боязливий;8) циклотимічний; 9) афективно-екзальтований;10) емотивний.

Студентам пропонувалося прочитати запитання методики та дати відповіді «так» або «ні», проставляючи в бланку «+», якщо відповідь ствердна, або «-», якщо відповідь заперечна.

Наведемо для прикладу деякі запитання з цієї методики:

1. У Вас переважно веселий і безтурботний настрій?

2. Ви чутливі до образ?

3. Чи буває так, що у Вас на очі навертаються сльози в кіно, театрі, під час бесіди тощо?

4. Зробивши щось, Ви вагаєтеся, чи все зроблено правильно, і не заспокоюється доти, доки не переконаєтеся ще раз у тому, що все зроблено правильно?

При підрахунку балів кількість відповідей, які співпадають з ключем, необхідно помножити на вказаний коефіцієнт. Риса характеру є акцентуйованою, якщо кінцева сума балів дорівнює чи більша 19. Про тенденцію ж можна говорити у випадку, якщо кінцева сума балів за рисою характеру знаходиться в діапазоні від 15 до 19.

…………………

Дослідною роботою було охоплено 24 студента четвертого курсу навчально-наукового інституту права та психології Національної академії внутрішніх справ, які навчаються за напроямом підготовки «Психологія».


2.2. Результати дослідження та їх аналіз

Для виявлення типологічних чинників стилів лідерства студентів здійснювалось вивчення таких явищ, як стилі лідерства та особистісні властивості: темперамент, характер, здібності, спрямованість і самосвідомість.

За отриманими кількісними даними були побудовані таблиці та діаграми, результати яких і підлягали якісному аналізу.
2.2.1. Стиль лідерства
Табличні дані щодо стилів лідерства, отримані за методикою «Схильність до певного стилю керівництва», (табл. 2.1.) свідчать про те, що у половини досліджуваних переважає авторитарно-демократичний стиль (50%), у третини – демократичний; авторитарний та змішаний має незначна кількість студентів. У жодного зі студентів не було виявлено ліберальний стиль лідерства.

Таблиця 2.1.

Дані про стилі лідерства



Стилі лідерства


% досліджуваних


Авторитарно-демократичний


50,1


Демократичний


33,3



Авторитарний


8,3


Змішаний


8,3

Тобто, найбільше досліджувана група студентів характеризується можливістю зміни стилів лідерства (авторитарного та демократичного) залежно від ситуацій та обставин, оскільки застосування лише одного з них не завжди буває ефективним. Схильність до авторитарно-демократичного стилю означає те, що більшість студентів можуть як самостійно визначати діяльність групи, чітко визначаючи її цілі та енергійно віддаючи розпорядження, в одних ситуаціях, так і дозволяти та заохочувати членів групи при визначенні змісту діяльності, пропонувати декілька способів досягнення цілі, створюючи атмосферу товариськості та ділового співробітництва, – в інших.

………………


2.2.7. Співставлення даних щодо стилю лідерства та даних про типологічні особливості психіки

З метою виявлення типологічних чинників стилю лідерства було побудовано таблицю співставлення даних щодо зазначеного психічного явища з даними щодо типологічних особливостей темпераменту, характеру, здібностей, спрямованості та самосвідомості.



Дані співставлення стилів лідерства та типів темпераменту студентів представлені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.

Дані про стиль лідерства та тип темпераменту студентів

Стиль лідерства

Тип темпераменту

Холеричний

Сангвінічний

Флегматичний

Холерично-сангвінічний

Сангвінічно-флегматичний

Холерично-меланхолічний

Змішаний

Авторитарний

50%
















50%

Демократичний










38%

25%




38%

Авторитарно-демократичний

25%

17%

8%




8%

8%

33%

Змішаний

50%




50%













Аналіз табличних даних дозволив виявити наявність певного зв’язку між стилем лідерства та типом темпераменту. Зокрема, дані показують, що особи, які мають авторитарний стиль лідерства, характеризуються змішаним та холеричним типом темпераменту. Тобто ці особи мають багаті поведінкові прояви з більшою схильністю пристрасно віддаватися справі, запальністю, нетерплячістю та можливою агресивністю. Ті, що використовують змішаний стиль, тобто змінюють манеру поведінки з групою залежно від ситуацій та обставин, характеризуються холеричним та флегматичним типом темпераменту, загальними рисами яких є швидкість, поривчастість, різкість, активність, енергійність, неврівноваженість та повільність, незворушність, низька активність, спокійність. Особи ж з демократичним та авторитарно-демократичним стилем лідерства характеризуються переважно (але на меншому рівні зв’язку) змішаними типами темпераменту.

Такий розподіл типів темпераменту студентів за стилями лідерства ілюстративно підтверджує побудована на основі отриманих даних діаграма (рис. 2.7.).





Рис. 2.7. Дані про стилі лідерства та типи темпераменту студентів

…………………..


Таким чином, результати дослідження щодо наявності та характеру зв’язку між досліджуваними явищами дозволили визначити типологічні чинники стилю лідерства та уможливили дати психологічний портрет кожного стилю (демократичного й авторитарного стилів) у межах досліджуваних явищ3.

Демократичний стиль лідерства характеризується:

  • змішаними типами темпераменту;

  • відсутністю виражених акцентуацій характеру чи наявністю гіпертимної;

  • більш розвиненим знаковим мисленням;

  • спрямованістю на справу та на спілкування;

  • рівномірним розподілом усіх типів самосвідомості.

Авторитарний стиль лідерства характеризується:

  • змішаним та холеричним типом темпераменту;

  • наявністю циклотимічного, неврівноваженого та екзальтованого типів акцентуації характеру;

  • розвиненістю предметного, образного та символічного мислення;

  • спрямованістю на справу та на спілкування;

  • відсутністю очікуваного ставлення інших і вираженістю самоповаги, аутосимпатії та самоінтересу.

Представників ліберального стилю серед досліджуваних студентів виявлено не було.
Висновки до розділу 2
Одержані результати з вивчення типологічних чинників стилю лідерства студентів дозволили зробити такі висновки:

1. Більшість студентів характеризуються авторитарно-демократичним стилем лідерства. Серед досліджуваних не було виявлено жодного представника ліберального стилю, що свідчить про їх активність та небайдужість щодо спільної справи.

2. У студентів виявлено загальні типологічні властивості психіки, а саме:


  • переважна частина студентів має змішані типи темпераменту, близько третини – чисті типи (холеричний, сангвінічний, флегматичний);

  • близько третини досліджуваної вибірки не мають виражених акцентуацій характеру, для такої ж частини студентів характерним є гіпертимний тип акцентуації, також у багатьох зустрічається циклотимічний тип, дещо меншою мірою – емотивний і демонстративний;

  • у досліджуваної групи переважає образне та знакове мислення;

  • більша половина вибірки характеризується спрямованістю на справу;

  • у більшості студентів переважає самоінтерес та самоповага.

3. Виявлено наявність зв’язку між стилем лідерства студентів та типологічними властивостями особистості – типом темпераменту, акцентуаціями характеру, типом здібностей (мислення), спрямованості та самосвідомості. Дані про характер зв’язку між стилем лідерства та досліджуваними явищами є підставою розглядати їх як його типологічні чинники: особи з різним стилем лідерства мають свої особливі типологічні властивості особистості. Індивідуально-типологічні особливості особистості є найбільш стійкими та постійно проявляються, забезпечують певний рівень поведінки та діяльності, типовий для неї, тому можуть обумовлювати й схильність студентів до того чи іншого стилю лідерства, і навпаки.

4. Отримані дані стали підставою для визначення психологічного профілю кожного стилю лідерства, зокрема авторитарного та демократичного. Авторитарний стиль лідерства характеризується наявністю таких властивостей особистості, як змішаний та холеричний тип темпераменту, циклотимічний, неврівноважений та екзальтований типи акцентуації характеру, розвинене предметне, образне та символічне мислення; спрямованість на справу та на спілкування, відсутність очікуваного ставлення інших і виражена самоповага, аутосимпатія та самоінтерес. Демократичний стиль характеризується змішаними типами темпераменту, відсутністю виражених акцентуацій характеру чи наявністю гіпертимної, більш розвиненим знаковим мисленням, спрямованістю на справу та на спілкування, рівномірним розподілом усіх типів самосвідомості.



6.Список використаних джерел

(Тема: Типологічні чинники стилю лідерства у студентів)
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Боришевський М. Самосвідомість як фактор психічного розвитку особистості / Боришевський М. // Психологія і суспільство. – 2009. – № 4. – С.119-126.

  2. Бухаркова О. В. Имидж лидера: технология создания и продвижения. Тренинговая программа / Бухаркова О. В., Горшкова Е. Г. – СПб.: Речь, 2007. – 222 с.

  3. Варій М. Й. Загальна психологія Навчальний посібник / 2-ге видан., випр. і доп. / Варій М. Й.. – К.: «Центр учбової літератури», 2007. – 968 c.

  4. Гамезо М.В. Атлас по психологии: Информ.-метод. пособие курсу «Психология человека» / Гамезо М.В., Домашенко И.А. – М.: Педагогическое общество России, 2004. - 276 с.

  5. Горбенко С. Л. Соціальна психологія [Текст]: метод. рек. / Горбенко С. Л. – К.: Нац. акад. внутр. справ, 2011. – 48 с.

……………

Виконана відповідно до наведених вимог до змісту та оформлення бакалаврська робота готується до захисту.


3.6. Підготовка бакалаврської роботи до захисту
Бакалаврська робота не пізніше ніж за два місяці до захисту надається науковому керівникові, який після перевірки роботи підписує титульний аркуш і разом із своїм письмовим відгуком передає її на кафедру.

Подана робота рецензується науково-педагогічним працівником кафедри, навчально-наукового інституту, академії чи досвідченим практичним працівником. У разі позитивного відгуку наукового керівника, наявності рецензії, кваліфікаційна робота розглядається на засіданні кафедри, яка приймає рішення про допущення чи недопущення студента до захисту кваліфікаційної роботи на засіданні ДЕК.

Термін подання кваліфікаційної роботи до ДЕК – не пізніше ніж за десять днів до захисту. Для захисту кваліфікаційних робіт до комісії подаються: витяг з протоколу засідання кафедри, на якому розглядалося питання щодо допуску до захисту; відгук наукового керівника; Термін подання кваліфікаційної роботи до ДЕК – не пізніше ніж за десять днів до захисту. Для захисту кваліфікаційних робіт до комісії подаються: витяг з протоколу засідання кафедри, на якому розглядалося питання щодо допуску до захисту; відгук наукового керівника; рецензія.

На захист студент готує доповідь на 10 хвилин (3 стор.), у якій послідовно, відповідно до логіки проведеного дослідження, визначивши тему, мету, завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження, висвітлює його результати. Для кращого сприймання матеріалу присутніми слід ілюструвати його власними таблицями, діаграмами, схемами чи мультимедійною презентацією.

Процедура захисту кваліфікаційних робіт є публічною, з присутністю всіх охочих. На захисті, після доповіді, члени комісії ставлять студенту запитання, пов’язані зі змістом роботи. Голова зачитує відгук та рецензію на роботу. На всі запитання та зауваження студент має дати відповіді. Оцінка за бакалаврську роботу виставляється за критеріями:


  • розкриття логіки, суті та результатів проведеного дослідження;

  • володіння матеріалом дослідження;

  • відповіді на поставлені запитання;

  • попередня оцінка підготовленої роботи за змістом та оформленням.

Результати захисту бакалаврських робіт оголошуються в день його проведення у присутності інших студентів.
ДОДАТКИ

Додаток А
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

КАФЕДРА ПСИХОЛОГІЇ ТА ПЕДАГОГІКИ

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка