Методичні рекомендації з підготовки до державних екзаменів



Сторінка1/11
Дата конвертації15.04.2016
Розмір1.93 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Навчально-науковий інститут права та психології

Кафедра психології та педагогіки
О.П.Хохліна, С.Л.Горбенко
ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ.

СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ.

ЗАХИСТ БАКАЛАВРСЬКОЇ РОБОТИ
Методичні рекомендації

з підготовки до державних екзаменів
Для підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем «Бакалавр» за напрямом 6.030102 «Психологія» галузі знань 0301 «Соціально-політичні науки»


Київ - 2014

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
Навчально-науковий інститут права та психології

Кафедра психології та педагогіки


О.П.Хохліна, С.Л.Горбенко

ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ.

СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ.

ЗАХИСТ БАКАЛАВРСЬКОЇ РОБОТИ

Методичні рекомендації

з підготовки до державних екзаменів

Для підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем «Бакалавр» за напрямом 6.030102 «Психологія» галузі знань 0301 «Соціально-політичні науки»

Київ - 2014

О.П.Хохліна, С.Л.Горбенко. Загальна психологія. Соціальна психологія. Захист бакалаврської роботи: Методичні рекомендації з підготовки до державних екзаменів. Для підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем «Бакалавр» за напрямом 6.030102 «Психологія» галузі знань 0301 «Соціально-політичні науки» – К.: НАВС, 2014.


Автори:
Загальна психологія (розд. 1) Захист бакалаврської роботи ( розд. 3) –

Хохліна Олена Петрівна, доктор психологічних наук, професор, професор кафедри психології та педагогіки навчально-наукового інституту права та психології Національної академії внутрішніх справ.
Соціальна психологія (розд. 2) –

Горбенко Світлана Леонідівна, кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри психології та педагогіки навчально-наукового інституту права та психології Національної академії внутрішніх справ.

Рецензенти:

Становських Зінаїда Ліландівна, кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник відділу педагогічної психології і психології праці Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України

Андросюк Вячеслав Георгійович, кандидат психологічних наук, професор, професор кафедри юридичної психології Національної академії внутрішніх справ.


Рекомендовано методичною радою Національної академії внутрішніх справ…………………2014 року (протокол №…)
ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………. 6

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ

Основні терміни дисципліни…………………………………………9



Література до всіх тем…………………………………….....................11

Тема 1. Загальна психологія як навчальна дисципліна………........................15

Тема 2. Фізіологічна основа психічної діяльності …………………………...17

Тема 3. Методи психологічного дослідження ………………………………..17

Тема 4. Розвиток психіки у філогенезі………………………………………...18

Тема 5. Розвиток психіки в онтогенезі………………………………………...19

Тема 6. Відчуття та сприймання………………………………………………21

Тема 7. Пам’ять…………………………………………………………………22

Тема 8. Уявлення………………………………………………………………..23

Тема 9. Мислення…………………………………………………….................24

Тема 10. Мова та мовлення………………………………………….................25

Тема 11. Уява……………………………………………………………………26

Тема 12. Увага. Воля…………………………………………………………….27

Тема 13. Емоційна сфера психіки………………………………………………28

Тема 14. Суть та детермінанти становлення особистості………………….....29

Тема 15. Структура особистості………………………………………………..31

Тема 16. Самосвідомість………………………………………………………..31

Тема 17. Спрямованість ……………………………………………………….33

Тема 18. Здібності……………………………………………………………….34

Тема 19. Характер……………………………………………………………….35

Тема 20. Темперамент…………………………………………………………..36

Тема 21. Становлення особистості……………………………………………..39

Тема 22. Суть діяльності……………………………………………………….40

Тема 23. Структура діяльності…………………………………………………41

Тема 24. Формування діяльності……………………………………………….41

Тема 25. Провідний вид діяльності……………………………………………..42

Тема 26. Психологічна характеристика провідних видів

діяльності…………………………………………………………………………43

Тема 27. Сутність спілкування. Співвідношення понять

«діяльність», «спілкування», «поведінка»……………………………………..44

ІлЮСТРАЦІЇ ДО ДИСЦИПЛІНИ........................................................................45

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ……………………………..53

Орієнтовні питання для підготовки до

державного екзамену……………………………………………………57


РОЗДІЛ 2. СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ

Основні терміни дисципліни…………………………………………..60



Література до всіх тем……………………………………………………64

Тема 1. Соціальна психологія як навчальна дисципліна……………………….65

Тема 2. Проблема особистості в соціальній психології…………………………72

Тема 3. Соціально-психологічні закономірності спілкування………………….75

Тема 4. Психологічні способи впливу в процесі спілкування…………………..80

Тема 5. Соціальна психологія спільностей і груп………………………………..82

Тема 6. Поняття та процеси групової динаміки…………………………………86

Тема 7. Загальна характеристика прикладної соціальної психології…………...90

Тема 8. Основні сфери застосування прикладної соціальної психології……….92

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ……………………………….95

Орієнтовні питання для підготовки до

державного екзамену…………………………………………………….100


РОЗДІЛ 3. ЗАХИСТ БАКАЛАВРСЬКОЇ РОБОТИ

3.1. Структура бакалаврської роботи……………………………………………103

3.2. Етапи теоретико-емпіричного дослідження та результати роботи……….103

3.3. Вимоги до змістового наповнення бакалаврської роботи…………………104

3.4. Правила оформлення бакалаврської роботи………………………………..106

3.5. Фрагменти прикладу змістового наповнення структурних компонентів бакалаврської роботи……………………………………………………………..108

3.6. Підготовка бакалаврської роботи до захисту………………………………118

ДОДАТКИ…………………………………………………………………………119



ВСТУП
Складання державних екзаменів є завершальним етапом фахової підготовки певного освітньо-кваліфікаційного рівня. Виключність цього моменту вимагає від студентів відповідального ставлення до самостійної підготовки, що значною мірою впливає на результат екзаменів.

З метою організації найбільш ефективної підготовки до екзаменів необхідно дотримуватись вимог щодо розпорядку дня, режиму підготовки, самопідготовки, користування бібліотекою тощо. Необхідно відповідально підійти до відвідування заключних лекцій та консультацій. Методика проведення консультацій передбачає попередню підготовку студента з питань, що виносяться на екзамен. Це дає можливість за час консультації з’ясувати питання, які викликають труднощі в оволодінні матеріалом.

Особливістю державного екзамену із загальної психології є те, що ця фундаментальна навчальна дисципліна вивчалася студентами ще на першому курсі, коли лише розпочиналося становлення професійного мислення та світогляду. За час навчання на старших курсах здобуті теоретичні знання знаходили конкретизацію у прикладних галузях психології, ставали більш зрозумілими, узагальненими, змістово наповненими завдяки досвіду практичної роботи. Однак окремі теоретичні положення, визначення, характеристики явищ забулися, що становить певну проблему відтворення системи психологічних знань.

Певні труднощі викликає й відтворення системи знань з навчальної дисципліни „Соціальна психологія”, яка вивчалася студентами на другому курсі. Ця дисципліна, як і загальна психологія, має важливе значення для формування світоглядної основи діяльності майбутнього психолога, оскільки уможливлює осмислення сучасної різноманітності системи людських стосунків, знаходження адекватних способів вирішення питань, що виникають в комунікативній, підприємницькій, організаторській сфері міжособистісних і міжгрупових взаємодій., важливе значення для формування світоглядної основи діяльності майбутнього психолога.

Для запобігання недолікам, що традиційно мають місце під час державної атестації, корисним буде ознайомлення з деякими методичними рекомендаціями, використання яких допоможе у процесі підготовки до державних екзаменів із загальної та соціальної психології. До загальних рекомендацій належать наступні:


  • Засвоювати визначення та розуміти суть понять, що складають зміст дисциплін.

  • При відтворенні навчального матеріалу відштовхуватися від категоріального апарату загальної та соціальної психології. Орієнтуватися в системі психологічних знань, визначати в ній місце окремих психічних явищ.

  • Осмислювати властивості психічного явища, виходячи з його місця у системі психологічних знань.

  • Розкривати екзаменаційні питання, використовуючи проблемний характер викладу, посилаючись на існуючі точки зору вчених, на їх роботи, на їх зміст.

  • Відповіді на питання державного екзамену повинні бути логічними, послідовними та обґрунтованими.

  • При розкритті теоретичних положень щодо суті психічних явищ намагатися їх конкретизувати на прикладах повсякденного життя.

  • Теоретичний матеріал повторювати у послідовності, визначеній програмою, з метою його систематизації та формування психологічного світогляду.

Дотриманню наведених рекомендацій при підготовці до державних екзаменів із загальної та соціальної психології сприятиме надана у розділах 1, 2 інформація з кожної навчальної дисципліни: основні терміни дисципліни, література до всіх тем, зміст кожної теми, наведений відповідно до навчальної програми, методичні поради до розкриття суті найскладніших питань теми, ілюстрації до курсу, тестові завдання для самоконтролю, орієнтовні питання для підготовки до екзамену.

Державний екзамен проводиться за білетами, складеними у відповідності до навчальних програм. До змісту екзаменаційних білетів входять 3 теоретичні питання з різних розділів навчальної дисципліни. Результати складання державного екзамену визначаються оцінками «відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно» і у бальній системі ECTS та оголошуються в день їх проведення.

Особливе місце у державній атестації випускників-психологів відводиться захисту ними бакалаврських робіт, у яких представлено результати проведеного психологічного теоретико-емпіричного дослідження на визначену тему. Саме підготовка бакалаврської роботи потребує прояву вміння використовувати набуті у процесі фахової підготовки знання, вміння й навички: знання суті досліджуваного явища, знання та вміння щодо визначення методологічного апарату конкретного емпіричного дослідження, його стратегії, етапів, методів та конкретних методик, процедури збору емпіричних даних та їх обробки, способу подачі матеріалу в роботі та формулювання висновків. Захист же бакалаврської роботи демонструє вміння студента розкривати суть проведеного дослідження, орієнтуватися в його матеріалах, аргументувати свої думки, теоретичні положення, окремі результати.

У методичних рекомендаціях у розділі 3 наводиться інформація щодо структури бакалаврської роботи, етапів проведення теоретико-емпіричного дослідження та отримання відповідних результатів роботи, вимоги до змістового наповнення її складових, правила оформлення, фрагменти прикладу подачі матеріалу та інформація про підготовку роботи власне до захисту1. У додатках надано зразок оформлення титульної сторінки бакалаврської роботи та приклади оформлення використаних джерел. Результати захисту бакалаврських робіт визначаються оцінками «відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно» і у бальній системі ECTS та оголошуються в день його проведення.


РОЗДІЛ 1

ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ
Основні терміни дисципліни
Психологія – наука, що вивчає психічні явища як відображення навколишньої дійсності завдяки діяльності головного мозку з метою регуляції власної діяльності, спілкування, поведінки.

Лонгітюдний метод психологічного дослідження – організаційний метод, що передбачає вивчення певного психічного явища впродовж певного відрізку життя людини.

Метод зрізів (або порівняльний) - організаційний метод, що передбачає вивчення психічного явища на певному етапі розвитку людини. Як правило, таке вивчення здійснюється неодноразово, а його результати порівнюються.

Спостереження – один із основних емпіричних методів психологічного дослідження, що полягає у цілеспрямованому, систематичному вивченні психічного явища на основі сприймання поведінки людини в різних умовах.

Експеримент – один із основних емпіричних методів психологічного дослідження, що полягає у зборі фактів у спеціально створених умовах для активного прояву психічного явища, що вивчається.

Бесіда – допоміжний метод психологічного дослідження, який полягає в отриманні інформації про психічне явище на основі вербального спілкування.

Анкетування – допоміжний метод психологічного дослідження, який полягає в отриманні інформації про психічне явище на основі писемного звіту досліджуваного за спеціально розробленою програмою-анкетою. Анкета – опитувальник з системою запитань, кожне з яких спрямоване на вивчення предмета дослідження.

Тестування – метод психологічного дослідження, який полягає в отриманні інформації про психічне явище за допомогою стандартизованих інструментів-тестів. Тест – метод психологічного виміру, що включає завдання, спрямовані на діагностику індивідуальної вираженості психічного явища в людини.

Філогенез (у психології) – 1) процес виникнення та історичного розвитку психіки у тваринному світі; 2) процес виникнення та еволюції психіки впродовж історії людства.

Онтогенез – розвиток психіки у людини впродовж індивідуального життя (від народження до смерті).

Розвиток (у психології) – закономірна зміна психіки у часі, виражена в кількісних, якісних та структурних перетвореннях.

Відчуття – відображення окремих властивостей предметів та явищ при їх безпосередній дії на органи чуття.

Сприймання – відображення предметів та явищ в сукупності їх властивостей при безпосередній дії на органи чуття.

Пам'ять – психічний процес, що полягає у запам’ятовуванні, збереженні (чи забуванні), відтворенні минулого досвіду.

Уявлення – відображення предметів та явищ, що в даний момент не діють на органи чуття. Уявлення (як результат відображення) – це вторинний образ предмета чи явища, що виник на основі відчуття, сприймання та збережений у пам’яті.

Мислення – опосередковане та узагальнене відображення наочно не даних властивостей, відношень та залежностей предметів та явищ навколишньої дійсності.

Уява – створення в процесі мислення нових образів на основі минулого досвіду, отриманого завдяки відчуттям, сприйманню, пам’яті, уявленню.

Мова та мовлення. Мовасистема знаків, що слугує засобом спілкування, мислення, означення предметів і явищ навколишньої дійсності. Мовлення – це процес застосування мови у спілкуванні, мисленні, при означенні предметів і явищ навколишньої дійсності.

Увага – спрямованість та зосередженість психічної діяльності на певних об’єктах; це необхідна внутрішня умова психічної діяльності.

Воля – це свідоме регулювання людиною своїх дій та вчинків, яке вимагає подолання внутрішніх та зовнішніх перешкод.

Емоції – психічний процес, який відображає особисту значущість та оцінку внутрішніх та зовнішніх ситуацій для життєдіяльності людини у формі безпосередніх переживань.

Особистість – соціально-психологічна сутність людини, яка формується в результаті засвоєння нею суспільного досвіду людства (соціалізації) та становлення самосвідомості. Особистість – це саморегульоване системне утворення, що складається з соціально значущих психічних властивостей, які забезпечують вибірковість відношень та регуляцію поведінки людини як поведінки суб’єкта активності.

Свідомість – вища, притаманна лише людині, форма доцільного ідеального відображення дійсності, її об’єктивних сталих властивостей, що виконує регулятивну функцію щодо поведінки, діяльності, спілкування. У психічному плані свідомість виступає для людини як процес усвідомлення – розуміння, вербалізації суті усвідомлюваного та використання для регуляції активності.

Самосвідомість – усвідомлення себе як усталеної, більш-менш визначеної одиниці, яка зберігається незалежно від змінних умов (усвідомлення своєї ідентичності). Суть самосвідомості розкривається через поняття: “Я-концепція”, самооцінка, рівень домагань.

Спрямованість особистості – системоутворююча психічна властивість особистості, яка визначає її психічний склад; це система спонук, яка визначає вибірковість відношень та активності людини. Суть спрямованості розкривається через поняття: потреба, мотив, потяг, бажання, установка, життєві цілі та плани, інтерес, ідеал, світогляд, переконання, ціннісні орієнтації.

Здібності – психічна властивість особистості, яка забезпечує відносну легкість та високу якість оволодіння діяльністю та її виконання. Суть здібностей розкривається за допомогою понять: задатки, схильність (нахили), обдарованість, талант, геніальність.

Темперамент – психічна властивість особистості, яка характеризується динамікою протікання внутрішньої та зовнішньої активності.

Характер – психічна властивість особистості, яку складає сукупність відносно сталих її рис, у яких відображається ставлення до навколишнього світу та які визначають стиль її поведінки з людьми в типових умовах.

Соціалізація – процес формування особистості за умови засвоєння людиною соціального досвіду, в ході якого вона перетворює соціальний досвід у власні цінності та орієнтації, вибірково залучає до своєї системи поведінки ті норми і шаблони, які прийняті в суспільстві.

Діяльність – специфічно людська форма активності людини, що регулюється усвідомленою метою перетворення навколишньої дійсності. Категорія діяльності охоплює відношення “суб’єкт-об’єкт”.

Спілкування – форма активності людини, результатом якої є не перетворена навколишня дійсність – матеріальний чи ідеальний предмет (як у діяльності), а відношення (стосунки), взаємодія з іншою людиною чи людьми. Категорія спілкування охоплює відношення “суб’єкт-суб’єкт”.
Література до всіх тем
Основна (базова) література

  1. Давыдов В.В. Лекции по общей психологии. – М., 2005.

  2. Загальна психологія: Підручник / О.В.Скрипченко, Л.В.Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. 2-ге вид, випр. і доп.. - К.: Каравела, 2012. – Шифр Ю9 З140

  3. Иванников В.А. Основы психологи: Курс лекций. - СПб: Питер, 2010.

  4. Климов Е.А. Основы психологии. – М., 2005. – Шифр Ю9 К492

  5. Корольчук М.С., Крайнюк В.М., Марченко В.М. Психологія: Схеми, опорні конспекти, методики. – К.: Ельга, Ніка-Ценр, 2011.

  6. Крушельницька О.В. Методологія і організація наукових досліджень: наук.пос. – К.: Кондор, 2009. – Шифр Ч21 К848

  7. Лурия А. Лекции по общей психологии. – СПб., 2006.

  8. Макарова И.В. Общая психология. Краткий курс лекций. – М.: Юрайт, 2013.

  9. Маклаков А.Г. Общая психология. – СПб.: Питер, 2008. – Шифр Ю9 М159

  10. Максименко С.Д. Загальна психологія. – К.: Центр навч. л-ри, 2008. – Шифр Ю9 М171

  11. М’ясоїд П.А. Загальна психологія. – К., 2006. – Шифр Ю9 М995

  12. Немов Р.С. Психология. В 3-х кн.– М.: Юрайт, 2013.

  13. Немов Р.С. Общая психология: краткий курс. – СПб: Питер, 2011.

  14. Общая психология /Под ред. В.В.Богословского и др. – М.: Просвещение, 1981. – Шифр Ю9 О28

  15. Павелків Р.В. Загальна психологія. Підручник. – К.: Кондор, 2012.

  16. Психологія / За ред. Г.С.Костюка. – К.: Рад. школа, 1968.

  17. Психологія /За ред. Трофімова Ю.Л. – К.: Либідь, 2008. – Шифр Ю9 П863

  18. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. – СПб.: Питер, 2013. – Шифр Ю9 Р823

  19. Столяренко Л.Д. Основы психологии. – Ростов н/Д: Феникс, 2010. – Шифр Ю9 С816



Додаткова (допоміжна) література

Монографії, збірники, статті:

  1. Белоус В.В. Темперамент и деятельность. – Пятигорск, 1990.

  2. Бех І.Д. Від волі до особистості. – К.: Україна-Віта, 1995.

  3. Бодалев А.А. Психология о личности. – М.: МГУ, 1988.

  4. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. – М., 1968.

  5. Бороздина А.В. Психология характера: Исторический очерк. – М., 1997.

  6. Василюк Ф.Е. Психология переживания. – М., 1984.

  7. Веккер Л.М. Психика и реальность: единая теория психических процессов. – М., 1998.

  8. Веккер Л.М. Психические процессы: в 3-х т. Т. 1. – Л., 1974.

  9. Вилюнас В.К. Психология эмоциональных явлений. – М., 1976.

  10. Выготский Л.С. Собр. Соч. в 6-ти т. – М., 1982-1984.

  11. Голубева Э.А. Способности. Личность. Индивидуальность. – Дубна, 2005.

  12. Горянина В.А. Психология общения. – М., 2004.

  13. Грищенко Л.А. Психология восприятия, внимания, памяти. – Екатеринбург, 1994.

  14. Гудвин С. Исследование в психологии: Методы и планирование. – СПб., 2006.

  15. Гурова Л.Л. Психология мышления. – М.: ПЕРСЭ, 2005.

  16. Давыдов В.В. Виды обобщения в обучении. – М.: Педагогика, 1972.

  17. Диянова З.В., Щеголева Т.М. Самосознание личности. – Иркутск, 1993.

  18. Дормашев Ю.Б. Психология внимания. - М., 1995.

  19. Дружинин В.Н. Психология общих способностей. – СПб., 1999.

  20. Дудецкий А.Я., Юлустина Е.А. Психология воображения (фантазия). – М., Смоленск, 1997.

  21. Загальна психологія: Хрестоматія / О.В.Скрипченко, Л.В.Долинська, З.В.Огороднійчук та ін. – К.: Каравела, 2007.

  22. Иванников В.А. Психологические механизмы регуляции волевой деятельности. – М.: УРАО, 1998.

  23. Изард К.Э. Психология эмоций. - СПб.: Питер Год, 2007.

  24. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. – СПб.: Питер, 2011.

  25. Ильин Е.П. Психология воли. – СПб.: Питер Год, 2009.

  26. Ильин Е.П. Эмоции и чувства. – СПб.: Питер, 2013.

  27. Исследование мышления в советской психологии/Под ред. Е.В.Шороховой. – М., 1966.

  28. Каган М.С. Человеческая деятельность (опыт системного анализа). – М.: Политиздат, 1974.

  29. Капрара Дж., Сервон Д. Психология личности. – СПб.: «Питер», 2003.

  30. Кириленко Т.С. Психологія: емоційна сфера особистості. – К.: Либідь, 2007.

  31. Ковалев А.Г. Психология личности. – М., 1970.

  32. Ковальчук В.В. Основи наукових досліджень. – К., 2005.

  33. Козубовский В.М. Общая психология: личность. – Минск, 2006.

  34. Козубовский В.М. Познавательные процессы. – М., 2006.

  35. Костюк Г.С. Избранные психологические труды. В 2-х т. – М.: Педагогика, 1988.

  36. Крупнов А.И. Психологические проявления и структура темперамента. – М., 1992.

  37. Левитов Н.Д. Психология характера. – М.: Просвещение, 1969.

  38. Леонгард К. Акцентуированные личности. – К.: Вища школа, 1981.

  39. Леонтьев А.А. Психология общения. – М., 2005.

  40. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М., 2005.

  41. Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения. В 2-х т.– М.: Педагогика, 1983.

  42. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. – М.: МГУ, 1981.

  43. Личко А.Е. Психопатии и акцентуации у подростков. – Л., 1983.

  44. Ліфарєва Н.В. Психологія особистості. – К., 2003.

  45. Ломов Б.Ф. Методологичекие и теоретические проблемы психологии. – М.: Наука, 1984.

  46. Лурия А.Р. Язык и мышление. – М., 1979.

  47. Максименко С.Д. Психологія особистості. – К.: Вид-во Тов. КММ, 2007.

  48. Максименко С.Д. Розвиток психіки в онтогенезі. – К.: Форум, 2002.

  49. Мерлин В.С. Структура личности: характер, способности, самосознание. – Пермь, 1990.

  50. Мироненко И.А. Современные теории в психологии личности. – СПб., 2003.

  51. Михайлов Ф.Г. Сознание и самосознание. – М., 1991.

  52. Основы речевой деятельности/Под ред. А.А.Леонтьева. – М.: Наука, 1974.

  53. Палей И.М., Гербачевский В.К. Проблемы личности в курсе психологии. – Л.:ЛГУ, 1972.

  54. Петровский А.В. Вопросы истории и теории психологии: Избр. труды. – М.: Педагогика, 1984.

  55. Платонов К.К. О системе психологии. – М.: Мысль, 1972.

  56. Платонов К.К. Структура и развитие личности. – М.: Наука, 1986.

  57. Познавательные процессы: ощущение, восприятие. – М., 1982.

  58. Психодиагностические методы в комплексном лонгитюдном исследовании студентов. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1976.

  59. Психология внимания / Под ред. Ю.Б.Гиппенрейтер. – М., 2005.

  60. Психология личности: Словарь-справочник / Под ред. Горностая П.П., Титаренко Т.М. – К.: Рута, 2001.

  61. Психологія особистості: Хрестоматія: Навч. посіб./ Мельничук О.Б., Пасічняк Р.Ф., Вольнова Л.М. та ін. – К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2009.

  62. Психология самосознания: Хрестоматия. - Самара: Изд.Дом «Бахрам-М», 2007.

  63. Развитие и диагностика способностей /Отв. Ред. Дружинин В.Н., Шадриков В.Д. – М.: Наука, 1991.

  64. Реан А.А.Психология личности. – СПб.: Питер, 2013.

  65. Рибалка В.В. Теорії особистості у вітчизняній психології. –К., 2006.

  66. Рогов Е.И. Психология общения: Азбука психологии. – М., 2005.

  67. Розум С.И. Психология социализации и социальной адаптации человека. – 2006.

  68. Селиванов В.А. Психология волевой активности личности. – Рязань, 1977.

  69. Симонов П.В., Ершов П.М. Темперамент. Личность. Характер. – М.: Наука, 1984.

  70. Смирнов А.А. Проблемы психологии памяти. – М., 1966.

  71. Способности и склонности: Комплексные исследования/Под ред. Голубевой Э.А. – М.: Педагогика, 1989.

  72. Столдин В.В. Самосознание личности. – М., 1984.

  73. Страхов И.В. Психология характера. – Саратов, 1970.

  74. Стреляу Я. Роль темперамента в психическом развитии. Пер. с польск. – М.: Прогресс, 1982.

  75. Суходольский Г.В. Основы психологической теории деятельности. - СПб: ЛКИ, 2008.

  76. Теории личности в западноевропейской и американской психологии: Хрестоматия по психологии личности / Ред.- сост. Д.Я.Райгородский. – Самара: Дом «Бахрах», 1996.

  77. Тихомиров О.К. Психология мышления. – М., 1984.

  78. Фельдштейн Д.И. Социальное развитие в пространстве-времени детства. – М.: Моск. психолого-соц. институт/Флинта, 1997. – С.67-141.

  79. Фрейд. А. Психология Я и защитные механизмы. – М., 1993.

  80. Фурман А.В., Гуменюк О.Є. Психологія Я-концепції. – К., 2006.

  81. Хохліна О.П. До проблеми формування діяльності школярів в умовах спеціального освітнього закладу // Збірник наукових праць Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка / [за ред. О.В.Гаврилова, В. І. Співака]. – Вип. XХШ в трьох частинах, частина 1. – Серія: соціально-педагогічна. – Кам’янець-Подільський: Медобори-2006, 2013. – С.379-389.

  82. Хохліна О.П. Діяльність як базова категорія спеціальної психології // Актуальні проблеми соціології, психології та педагогіки: Мат-ли Всеукр.наук.-пр.конф. “Тенденції розвитку психології в Україні: історія та сучасність”, 22 травня 2006 р. в КНУ ім.Т.Шевченка. – К.: Либідь, 2006. – С.132-138.

  83. Хохліна О.П. До проблеми психологічного обґрунтування принципу усвідомленого навчання та виховання студентів // Актуальні питання психологічного забезпечення навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах: Матеріали Міжвузівської науково-практичної конференції. Київ, 21 травня 2010 р. – К.: КНУВС, 2010. – С.254-256.

  84. Хохліна О.П. Загальна психологія: Методичні рекомендації з підготовки до державного екзамену.- К.: НАВС, 2011.

  85. Хохліна О.П. Категорія свідомості: суть та використання у педагогічному процесі спеціального освітнього закладу // Збірник наукових праць Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка / [за ред. О.В.Гаврилова, В. І. Співака]. – Вип. XХI в двох частинах, частина 1. – Серія соціально-педагогічна. – Кам’янець-Подільський: Медобори-2006, 2012. – С.252-258.

  86. Хохліна О.П. Особистість у контексті проблеми соціалізації аномальної дитини// Зб. наукових праць Кам’янець-Подільського національного університету імені І.Огієнка. Серія соціально-педагогічна. Вип. 20. У двох частинах. Частина 1. – Кам’янець-Подільський: Медобори-2006, 2012. – С.257-265.

  87. Хохліна О.П. Проблема індивідуального стилю діяльності людини у змісті курсу загальної психології // Проблеми пенітенціарної теорії та практики: Щорічний бюлетень /За заг.ред. А.А.Музики. – К.: КЮІ КНУВС, 2005. – С.563-569.

  88. Хохліна О.П. Психолого-педагогічне забезпечення соціалізації дитини в освітньому закладі: теоретичний аспект проблеми // Актуальні проблеми психології: Зб. наук. пр. Інституту психології імені Г.С.Костюка НАПН України. – Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2013. - Том ХІ. – Соціальна психологія. – Вип. 6. – Книга П. – С. 416-424.

  89. Хохліна О.П. Психолого-педагогічні основи корекційної спрямованості трудового навчання учнів з вадами розумового розвитку. – К.: Наукова думка, 2000 .

  90. Хохліна О.П. Розумовий розвиток учнів молодших класів школи інтенсивної педагогічної корекції у процесі трудового навчання: Навчально-методичний посібник. - К.: Вежа, 2005.

  91. Хохліна О.П. Теорія учбової діяльності: межі використання в навчанні розумово відсталих школярів // Зб. наук. пр. Кам’янець-Подільського національного університету ім. І.Огієнка / за ред. О.Гаврилова, В.Співака. Вип.17. В двох частинах. Частина 2. Серія соціально-педагогічна. - Кам’янець-Подільський: Медобори-2006, 2011. – С.6-15.

  92. Хохліна О.П., Хохліна І.В. Саморегуляція як показник особистісного зростання учнів спеціальних освітніх закладів //Вісник Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Корекційна педагогіка і психологія / за ред.. О.М.Вержиховської, В.І.Співака. – Вип. 4. - Кам’янець-Подільський: ПП Медобори-2006, 2013. – С. 226-231.

  93. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности (Основные положения, исследования и применение). – СПб.: Питер, 2013.

  94. Цимбалюк І.П. Психологія спілкування. – К., 2004.

  95. Чебышева В.В. Психология трудового обучения. – М.: Просвещение, 1969.

  96. Чеснокова И.И. Проблема самосознания в психологии. – М., 1977.

  97. Шадриков В.Д. Способности человека. – М., Воронеж, 1997.

  98. Шадриков В.Д., Черемошкина Л.В. Мнемические способности: развитие и диагностика. – М.: Педагогика, 1990.

  99. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-дослідної діяльності. – К., 2006.

  100. Эльконин Д.Б. Психология игры. – М., 1978.


Адреси в глобальній комп’ютерній мережі Internet

  1. http://psychologiya.com.ua/knigi-po-psixologii.html

  2. http://www.psy.msu.ru/science/vestnik/index.html - Вестник Московского университета. Серия 14, Психология

  3. http://www.voppsy.ru/ - Вопросы психологии (журнал )

  4. http://psychologiya.com.ua/psixologicheskij-slovar.html



  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка