Методичні рекомендації «З деяких питань щодо доступу до публічної інформації»



Скачати 207.13 Kb.
Дата конвертації27.04.2016
Розмір207.13 Kb.

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИtsign


ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ У ЛЬВІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

СКОЛІВСЬКЕ РАЙОННЕ УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

«З деяких питань щодо доступу до публічної інформації »



Сколе – 2013

ЗАТВЕРДЖУЮ”

Начальник Сколівського

районного управління юстиції

_______________Т.І. Ілечко

___” _____________ 2013р.

Зміст


  1. Правове регулювання доступу до публічної інформації................................................ 3

  2. Поняття публічної інформації........................................................................................... 3

  3. Сфера застосування Закону 2939-VI................................................................................. 4

  4. Обмеження доступу до публічної інформації...................................................................6

  5. Суб’єкти відносин у сфері доступу до публічної інформації..........................................7

  6. Порядок одержання доступу до публічної інформації, шляхом подачі запиту на одержання доступу до публічної інформації.....................................................................8

  7. Відмова в доступі до публічної інформації.......................................................................10

  8. Плата за надання інформації……………………………………………………………...11

Правове регулювання доступу до публічної інформації

Відносини, що виникають між суб’єктами, які отримують доступ до публічної інформації та суб’єктами, які надають такий доступ врегульовуються Законом України „Про доступ до публічної інформації” від 13.01.2011 року № 2939-VI (далі по тексту Закон 2939-VI). Даний Закон визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Поняття публічної інформації

Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. (ч.1.ст. Закону №2939-VI).

Беручи за основу наведене вище законодавче визначення публічної інформації ми можемо виокремити такі ознаки публічної інформації:

- це інформація, яка є відображеною та задокументованою будь-якими засобами, на будь-яких носіях;



ця ознака означає те, що інформація до якої просять доступ має своє документальне відображення, іншими словами вона вже існує, на момент подання запиту і не вимагає у відповідь на запит створювати певну інформацію, а подавати вже існуючу.

При цьому не можна забувати, що Закон гарантує доступ саме до інформації, а не до документів (тобто матеріальних носіїв інформації), відповідно значення має не те в якому конкретно вигляді (документі) особі нададуть інформацію, а яку саме інформацію нададуть особі.

Публічна інформація може мати текстове, числове, графічне вираження чи бути виражена вербальними засобами тощо. Вона може бути зафіксована на будь-якому матеріальному (не лише паперовому) носії інформації. Це можуть бути, зокрема, електронні носії, такі як магнітні носії інформації – магнітна стрічка (аудіокасета, відеокасета та ін.), магнітний диск; перфораційні носії інформації — перфокарта, перфострічка; оптичні носії інформації – оптичні диски CD, DVD, Blu-ray Disc та інші; магнітооптичні носії інформації — магнітооптичний компакт-диск (CD-MO) та інші. Будь-які інші – зокрема, новіші і не названі вище – носії інформації так само підпадають під дію Закону 2939-VI.

Також до публічної інформації відносяться публічно оголошені суб’єктами владних повноважень відомості, а також інформація, яка не міститься в жодному документі, але відома працівникам розпорядника і використовується у його робот;.

- ця інформація була отримана або створена в процесі виконання суб’єктом владних повноважень своїх обов’язків передбачених чинним законодавством або знаходиться у володінні суб’єкта владних повноважень:



тут під публічною інформацією розуміється вся інформація, яка наявна в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, органах влади Автономної Республіки Крим та інших суб’єктах владних повноважень. Це включає інформацію з обмеженим доступом, адже той факт, що доступ до інформації обмежений, не означає того, що така інформація не є публічною. Публічність інформації означає те, що інформація знаходиться у володінні публічних суб’єктів.

Публічною є не тільки інформація, яка самостійно створена суб’єктами владних повноважень, а й інформація, що була створена суб’єктом владних повноважень у результаті його спільної роботи з іншим особами (у тому числі спільно з іншими суб’єктами владних повноважень – українськими чи іноземними), а також інформація, отримана суб’єктом владних повноважень від інших осіб, – наприклад, інформація, яка отримана або створена при листуванні з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, громадянами, також є публічною інформацією і повинна надаватися за запитами, якщо, звичайно, ця інформація не була віднесена до інформації з обмеженим доступом.

З цієї ознаки також випливає, що якщо інформація не була отримана чи створена в процесі виконання обов’язків суб’єкта владних повноважень, але знаходиться у його фізичному контролі (володінні), то така інформація також є публічною і на неї поширюються положення Закону.

- інформація, яка знаходиться у володінні інших розпорядників публічної інформації:

Iнші” розпорядники публічної інформації, які не є суб’єктами владних повноважень, перераховані в статті 13 Закону 2939-VI (зокрема, суб’єкти господарювання або особи, що здійснюють делеговані повноваження). При цьому вони вважаються “розпорядниками” лише у випадках, коли йдеться про інформацію, визначену статтею 13 Закону. Згідно з нею до публічної інформації відноситься інформація: 1) про використання юридичними особами бюджетних коштів; 2) пов’язана з виконанням повноважень, делегованих суб’єктами владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг; 3) щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них суб’єктами господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями; 4) якою володіють суб’єкти господарювання, якщо така інформація становить суспільний інтерес (є суспільно необхідною інформацією), зокрема про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту, аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров’ю та безпеці громадян. Інша інформація, якою володіють такі суб’єкти не вважатиметься публічною інформацією.

Сфера застосування Закону 2939-VI

Потрібно розуміти те, що для нормативно правових актів, які регулюють відносини з доступу до публічної інформації встановлені певні межі щодо їх застосування. Окрім того є різного роду відносини, які за своїми зовнішніми ознаками схожі до відносин з доступу до публічної інформації, проте врегульовуються іншими нормативно-правовими актами.

В самому Законі 2939-VI вказано, що Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.



Співвідношення Закону 2939-VI із Законом „Про звернення громадян”

Як це випливає із тексту самого Закону 2939-VІ, цей Закон не поширюються на відносини пов’язані із розглядом звернень громадян, які розглядаються за правилами і у порядку встановленому Законом „Про звернення громадян”.



Якщо порівнювати ці два закони то ми можемо побачити багато відмінностей, між відносинами, які вони регулюють, це і суб’єктний склад відносин, це і різні порядки проваджень встановлені законами, різні строки тощо. Проте, найголовніша відмінність, яка в даному випадку є визначальною і робить порівнювані відносини діаметрально протилежними за змістом полягає в предметі правового регулювання цих законів. Предметом Закону 2939-VI є публічна інформація, грубо кажучи певна сукупність даних, які запитувач хоче отримати в особи, яка має ці дані, та що найголовніше, яка згідно чинного законодавства, зобов’язана ознайомити запитувача з такими даними. В той час як предметом Закону „Про звернення громадян” є певна діяльність суб’єктів, визначених ст. 1 Закону „Про звернення громадян” на підставі отриманих від громадян звернень. Та й власне, якщо для одержання публічної інформації передбачено лише запит, то звернення має декілька видів. В таблиці спробуємо відобразити цю відмінність:




Доступ до публічної інформації

Розгляд звернень громадян

Суб’ктний склад

Суб’єкт, який має право на доступ (запитувач)


Суб’єкт, який має право на звернення



Підстави для початку здійснення процедур встановлених законами

Запит на публічну інформацію (документ, яким запитувач виражає своє бажання, підкріплене законним право, одержати доступ до публічної інформації)


Заява(Клопотання)

Прохання про сприяння чи визнання своїх законних прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства

Зауваження (Пропозиція)

Певна порада чи зауваження щодо діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, депутатів та посадових осіб.

Скарга

Вимога про поновлення прав та захист інтересів порушених органами держави, місц. смврд., п/у/о, об’єднаннями громадян, посадовими особами

Порядок

Порядок розгляду запитів, звернень встановлений відповідно Законами України „Про доступ до публічної інформації (для запиту), „Про звернення громадян” (для звернень громадян)

Наслідки

Особі надають або не надають доступ до запитуваної нею інформації

За умови обґрунтованості звернення вчиняються певні дії спрямовані на виконання законних вимог порушених у зверненні

Співвідношення Закону 2939-VI із Законом „Про захист персональних даних”

Два абсолютно різні за своєю природою нормативно-правові акти. Якщо Закон 2939-VI встановлює порядок одержання доступу до публічної інформації то Закон „Про захист персональних даних” регулює правові відносини, пов’язані із захистом і обробкою персональних даних.

Персональними даними є відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу (суб’єкта персональних даних), яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Персональні дані декількох суб’єктів персональних даних являють собою базу персональних даних. Бази персональних даних знаходяться у володільця персональних даних. Володілець персональних даних – це фізична або юридична особа, якій законом або за згодою суб'єкта персональних даних надано право на обробку цих даних, яка затверджує мету обробки персональних даних, встановлює склад цих даних та процедури їх обробки, якщо інше не визначено законом.

Простіше кажучи, певна особа, незалежно чи фізична чи юридична, в силу проваджуваної нею діяльності отримує певну інформацію про інших осіб. Наприклад адміністрація школи володіє базою персональних даних про своїх працівників, про учнів. Чи магазин, який зберігає бази персональних даних своїх клієнтів.

Публічна інформація – це є певна інформація, відомості, які утворюються чи отримуються розпорядником владних повноважень у процесі проваджуваної ними діяльності, здійснення своїх повноважень. А персональні дані – це відомості про конкретну фізичну особу, яка надала свою згоду на зберігання та обробку таких відомостей певній особі (фізичній чи юридичній).

До публічної інформації доступ може отримати будь-яка особа, єдина умова, щоб для публічної інформації не було встановлено режиму обмеженого доступу (про це ще буде йти мова дальше), в той час як одержати доступ до персональних даних, стороння особа може лише з обов’язкової згоди суб’єкта персональних даних (така згода надається як правило на самому початку виникнення взаємовідносин між суб’єктом та володільцем персональних даних, напр. При прийомі на роботу, вступі до навчального закладу тощо), окрім того, стороння особа може одержати доступ до персональних даних лише за умови, що така особа візьме на себе зобов’язання щодо виконання вимог Закону України „Про захист персональних даних”.

Закон 2939-VI та суб’єкти владних повноважень

Згідно Закону 2939-VI його положення не поширюються на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій.

Чому саме так записано і, якими саме мотивами керувався законодавець прописуючи дану норму в Законі? Метою Закону 2939-VI є гарантування права особи та громадськості мати доступ до достовірної і повної інформації про діяльність влади та іншої суспільно необхідної інформації. Доступ до публічної інформації є ПРАВОМ особи, а державні органи та органи місцевого самоврядування, виходячи із загальної теорії конституційного права, не мають прав, а діють відповідно до їхньої компетенції, що передбачена в законах. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Повноваження, інші елементи компетенції державного органу не можуть розцінюватися як суб’єктивні права.

Власне дане положення не означає, що суб’єкти владних повноважень в принципі не можуть вимагати від фізичних чи юридичних осіб різного роду даних. Такі повноваження можуть бути передбачені іншими законами, що визначають компетенцію органів влади та порядок її реалізації, але компетенція, виконання своїх завдань і функцій, ще не значить право. Тому отримання інформації суб’єктами владних повноважень може здійснюватися лише в тому випадку, коли таке отримання чітко прописано в нормативно-правовому акті, який регулює діяльність суб’єкта владних повноважень і відповідні відносини будуть регулюватися саме цим нормативно-правовим актом, а не Законом України „Про доступ до публічної інформації”.

Обмеження доступу до публічної інформації

Доступ до публічної інформації є завжди відкритим, за винятком певних випадків передбачених законом, коли доступ до публічної інформації може бути обмежено. Інформація з обмеженим доступом може бути декількох видів, проте спільним для цих видів є те, що існують певні умови, за сукупності яких доступ до інформації може бути обмеженим, ці умови наступні:

в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

+

розголошення інформації може завдати істотної шкоди перерахованим вище інтересам;



+

шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні;

=

обмеження доступу до публічної інформації.



Як бачимо, лише при наявності всіх зазначених вище вимог, доступ до публічної інформації може бути обмежено. При цьому варто пам’ятати, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно, якщо оприлюднення або надання такої інформації не завдає шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

Не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, оформленої за формою і в порядку, що встановлені Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".

Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Публічна інформація з обмеженим доступом, як це вже було сказано вище може бути декількох видів:



інформацією з обмеженим

доступом є:



Конфіденційна інформація

доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов







Таємна інформація

доступ до якої обмежується відповідно до частини другої ст.6 Закону 2939-VI, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству, державі.

Таємною визначається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю слідства та іншу передбачену Законом.





Службова інформація

- міститься у документах суб’єктів владних повноважень, що становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, якщо вони пов’язані з розробкою напряму діяльності установи;

- зібрана в процесі оперативно-розшукової, діяльності, яка не віднесена до державної таємниці;

- становить службову інформацію, присвоюється гриф «для службового користування»




Суб’єкти відносин у сфері доступу до публічної інформації

Власне суб’єктів у даних відносинах можна розділити на дві групи: ті хто хоче отримати інформацію та ті хто надає доступ до такої інформації.

Особи, які звертаються за одержанням доступу до публічної інформації є запитувачами інформації. До запитувачів інформації відносяться - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень.

Ті хто мають в себе таку інформацію і згідно чинного законодавства повинні надавати запитувачам доступ до неї, є розпорядниками інформації. Окрім того в структурі розпорядників інформації може бути утворено окремий структурний підрозділ або визначено відповідальну особу з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Розпорядниками інформації є:

1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;

4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами публічну інформацію прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють:

1) інформацією про стан довкілля;

2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;

3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян;

4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

Порядок одержання доступу до публічної інформації, шляхом подачі запиту на одержання доступу до публічної інформації

Ознайомлення громадян із інформацією, яка знаходиться у розпорядника інформації може відбуватися в різних формах. Законодавством передбачено обов’язок розпорядників інформації оприлюднювати наявну в них інформацію на стендах, офіційних веб-сайтах тощо. Однак попри ці способи одним із найважливіших і в той же час найскладніших серед інших способів є спосіб одержання доступу до публічної інформації шляхом подачі відповідного запиту.

При надходженні запиту першочергово відбувається його ідентифікація як запиту на одержання доступу до публічної інформації. Запити можуть бути як і усними так і письмовими. Для усних запитів повинен бути в наявності принаймні один телефонний номер, по якому можна приймати відповідні запити, усні запити можуть також прийматися безпосередньо в приміщенні органу до якого подається запит і записані працівником органу, який приймає запит, зі слів запитувача інформації. Письмові запити можуть надходити поштою, електронною поштою, для цього в органі має бути в наявності скринька електронної пошти, котру потрібно періодично переглядати. Письмові запити можуть бути прийняті також і в приміщенні органу, в якому запитують інформацію, запитувач може заповнити наданий йому бланк про одержання доступу до публічної інформації або ж запит може бути записаний зі слів особи, яка має певні вади і не може зробити це сама, працівником органу в якому запитують інформацію, в такому випадку запит може вважатися письмовим, а не усним. Якщо під час ідентифікації одержаного повідомлення, як запиту про доступ до публічної інформації виявиться, що в ньому порушуються інші питання, які не підпадають під сферу дії Закону України „Про доступ до публічної інформації”, наприклад в запиті міститься скарга, заява чи пропозиція, то в такому випадку отримане повідомлення, в частині, що стосується публічної інформації, розглядається як запит про доступ до публічної інформації і відповідно регулюється Законом України „Про доступ до публічної інформації”, а інші питання розглядаються як звернення і в такому випадку слід застосовувати положення Закону України „Про звернення громадян”.

Немає ніякого значення те, як називається запит, який надійшов органу, лист, звернення, повідомлення і т.п., ідентифікація відбувається за змістом документа, який надійшов. Тут потрібно розуміти ще одну важливу деталь – немає єдиної правильної форми форми запиту. Законодавством встановлені певні вимоги до оформлення запиту, за дотримання яких поданий документ вважається запитом, все інше при цьому не має значення. Запит має відповідати таким вимогам: містити ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Якщо при отриманні запиту адреса запитувача для письмового листування не відома, то працівник розпорядника, який його приймає (в т.ч. працівник канцелярії, черговий), повинен запропонувати запитувачеві надати таку адресу і попередити останнього, що ненадання вказаної адреси є підставою для відмови у задоволенні запиту. Працівник не має нести відповідальності, якщо адресу для листування все ж не вдалося отримати, а запитувачеві необхідно надіслати письмове повідомлення (оскільки відсутня вина відповідального працівника як елемент адміністративного правопорушення – ч.1 ст. 9 КУпАП).

Запити реєструються в органі в день їх надходження, відповідно до затвердженої в установі розпорядника публічної інформації Номенклатури справ та Інструкції з діловодства. Рекомендується реєструвати їх в електронному вигляді у файлах формату exсel.

Тексти запитів, отриманих електронною поштою, разом зі всіма наявними супровідними даними (адреса електронної пошти запитувача, дата і час отримання т.п.) повинні копіюватися в електронну базу (комп`ютерний файл формату word), яка зберігається на комп’ютері уповноваженої особи або одного з працівників підрозділу. Запити, що надсилаються електронною поштою не обов’язково повинні містити електронний цифровий підпис. Зміст кожного запиту, отриманого по телефону, фіксується в окремій електронній базі, яка зберігається аналогічним способом. Усний запит, може бути задоволений одразу, якщо це можливо і якщо запитувача влаштує усна відповідь на запит. Якщо усний запит задовольнити одразу неможливо, то запит фіксується в письмовій формі і розглядається в порядку встановленому законом.

Особа, яка опрацьовує запит повинна вияснити чи є інформація, про яку вказано в запиті, наявною в уповноваженої особи. Якщо такої інформації немає то особа, що перевіряє запит передає службовою запискою запит до департаменту, який володіє необхідною інформацією і той в свою чергу готує проект рішення по запиту або надає відповідну інформацію адресанту службової записки.

Якщо при перевірці запиту на наявність, зазначеної інформації в запиті, в уповноваженої особи, встановлюється, що така інформація є і вона є відкритою, то в такому випадку відбувається підготовка остаточної відповіді на запит.

Якщо запитувана інформація (документ) наявна на офіційному веб-сайті або в інших відкритих джерелах у мережі Інтернет і при цьому запитувач надав адресу своєї електронної пошти, відповідальний працівник надсилає листа з відповіддю на цю адресу із зазначенням розміщеної он лайн інформації та прямим гіпер посиланням на відповідне джерело і роз’ясненням, що запитувач може попросити про надання письмової відповіді по суті запиту (без пояснення причин) або повідомити про відсутність потреби в письмовій відповіді. Аналогічно рекомендується надавати інформацію (документи), наявні в розпорядника в електронній формі. Наявність в запитуваному документі частини інформації з обмеженим доступом не має перешкоджати безумовному наданню відкритої інформації з нього.

Якщо ж при перевірці на наявність інформації виявиться, що така інформації є, але вона є закритою і так само, якщо Департамент, якому було надіслано відповідну службову записку про витребування необхідної інформації, володіє такою інформацією, але вона є закритою, то в такому випадку складається службова записка про наявність обмежень у доступі і застосовується процедура трискладового тексту. Дана процедура полягає в тому, що запитувачу повідомляється про те, що запитувана ним інформація є інформацією з обмеженим доступом і власне, якщо запитувач доведе, що його інтерес чи суспільний інтерес переважає шкоду від її оприлюднення йому може бути надано доступ до такої інформації.

Якщо розголошення/надання доступу до цієї інформації не завдасть істотної шкоди суспільним інтересам, а також шкода від оприлюднення інформації не переважає суспільний інтерес в її отриманні – виготовляється документ з остаточною відповіддю. В разі, якщо розголошення інформації може завдати шкоду зазначеним вище інтересам чи, якщо шкода від її оприлюднення переважає суспільний інтерес в її отриманні – то запитувачу все ж таки може бути надано доступ до такої інформації, однак певний перелік інформації в документі замасковується/тушується фарбою, тушшю, чорнилом або видаляється/заміняється пропусками (в разі надання електронного документа), передається керівнику органу-розпоряднику публічної інформації для представлення візи і після цього відбувається підготовка остаточної відповіді на запит.

Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі, якщо до запиту додано обґрунтоване клопотання про термінове опрацювання запиту, таке опрацювання потрібно проводити терміново.

У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відмова в доступі до публічної інформації



розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит

інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом

соба, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком

В запиті не вказано:

1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є;

2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі











Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.

Плата за надання інформації

Схематично алгоритм оплати за надання доступу до публічної інформації можна відобразити таким чином:




Запит на отримання публічної інформації



Отримання запиту розпорядником інформації



Встановлення наявності/відсутності підстав для відмови у задоволенні запиту



Підготовка інформації за запитом




При підготовці інформації використовується більш як 10 сторінок документів для відображення запитуваної інформації відділ фінансового забезпечення визначає розмір відшкодування та протягом одного дня виписує рахунок для здійснення оплати



Відділ фінансового забезпечення визначає розмір відшкодування та протягом одного дня виписує рахунок для здійснення оплати



Направлення запитувачу публічної інформації відповідного листа з Рахунком в строк, встановлений Законом для надання відповіді на запит



Передача запитувачем підтверджуючих матеріалів про оплату рахунка



Надання документів запитувачу після підтвердження повної оплати Рахунка

З електронним варіантом методичних рекомендацій можна ознайомитися на офіційному веб-сайті Сколівського районного управління юстиції: http://skolejust.at.ua/ в розділі публічна інформація.

Спеціаліст першої категорії

Сколівського районного управління юстиції Козич В.Л.





База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка