Методичні рекомендації та практичні завдання для студентів гуманітарних та економічних спеціальностей



Скачати 454.87 Kb.
Сторінка6/7
Дата конвертації14.09.2017
Розмір454.87 Kb.
1   2   3   4   5   6   7


Дев'ять телефонних “огріхів”:


  • незрозуміла мета розмови;

  • імпровізація в підготовці розмови;

  • несприятливий час для телефонування;

  • пошуки номера абонента;

  • дзвінок без попередньої підготовки документів;

  • заздалегідь не записані ключові слова;

  • не пояснена тема розмови;

  • монологи замість вислуховувань із постановкою запитань;

  • неконкретні домовленості.


4. Наради та їх проведення


Нарада – один із найефективніших способів обговорення животрепетних питань і прийняття рішень в усіх сферах громадського та виробничого життя. Наради бувають інформаційні та дискусійні.

На інформаційних нарадах учасників ознайомлюють із певними новими відомостями, коротко обговорюють суперечливі моменти і приймають рішення.

На дискусійних нарадах обговорюють якесь одне важливе питання, виступають усі охочі.

Наради корисні лише тоді, коли вони добре організовані і дають можливість розв’язати важливі виробничі проблеми.



Передумови успішної наради:


  • нарадою повинен керувати голова – інакше вона перетвориться на порожню балаканину;

  • програму наради треба спланувати заздалегідь, а під час наради прагнути до максимальної її реалізації;

  • голова не повинен дозволяти ухилятися від основної теми і торкатися питань, що не стосуються суті справи;

  • щодо кожного пункту дискусії треба підсумувати сказане;

  • наприкінці наради потрібно узагальнити зроблені висновки, а якщо буде поставлено завдання, до кожного з них слід додати:

  • що треба зробити,

  • хто що робитиме,

  • термін виконання кожної справи;

  • виконання поставлених завдань має бути вчасно проконтрольоване.


Позитивні риси керівника наради:


  • організаторський хист (не дає доповідачам відступати від теми, зупиняє балакучих, підбадьорює несміливих, стежить за регламентом);

  • здатність зосередити свою увагу й зусилля на тому, щоб стежити за ходом дискусії, обдумувати виступи всіх її учасників;

  • повинен добирати запитання, аналізувати відповіді, систематизувати різні погляди, робити точні висновки;

  • не повинен брати активної участі в дискусії, бо тоді він перестане бути головою;

  • повинен по-дружньому ставитися до всіх, нікого не виділяти своєю увагою й нікого не обходити нею;

  • має підтримувати доброзичливу атмосферу, щоб дискусія не перетворилася в запальну суперечку;

  • у будь-якій ситуації повинен зберігати спокій (навіть якщо всі роздратовані);

  • добре, якщо голова має почуття гумору.


Учасники наради:


  • повинні дотримуватися теми і порядку денного наради;

  • не повинні перебивати один одного, заважати репліками тому, хто говорить;

  • не повинні показувати свій поганий настрій, роздратування тощо;

  • не повинні бути нетактовними до інших промовців, навіть якщо хтось із них був не на висоті;

  • не повинні виявляти недоброзичливість до окремих учасників наради, байдужість до спільної проблеми, інтерес лише до “свого” в цій проблемі, бажання поставити інших у смішне становище, страх не сподобатися начальству;

  • виступаючи, повинні пропонувати свій варіант вирішення проблеми; не брати слова, якщо немає конкретної пропозиції;

  • не повинні вести між собою надто голосних розмов і суперечок, які заважали б іншим;

  • повинні дбати про культуру мовлення й етикет спілкування.


Засоби активізації уваги слухачів:

  • розповідь про випадок із життя, що має дотичність до теми доповіді;

  • посилання на авторитети;

  • дані науки, статистики;

  • цитування;

  • сенсації;

  • парадокси;

  • гумор;

  • коментована демонстрація предметів, що стосуються теми;

  • використання наочних засобів (слайдів, фотоматеріалів, відеоматеріалів, накреслення графіків, таблиць, схем);

  • риторичні питання та заклики;

  • художні елементи (музика, спів, декламація);

  • використання діалогу з аудиторією;

  • перетворення монологу у театралізацію;

  • дискутування з аудиторією;

  • динаміка техніки мовлення оратора (зміна інтонації, висоти та сили голосу);

  • динаміка кінетики (чергування емоційної мови жестів ти витримки, стриманості).


Класифікація невербальних засобів усного мовлення

(за О.Сербенською)



  • оптичні засоби спілкування: хода, контакт очей, одяг, косметика;

  • акустичні: темп мовлення, тембр голосу, висота голосу, сила голосу, паузи, інтонація;

  • тактично-кінетичні: дотик, потиск руки, поцілунок;

  • альфакторні: запах тіла, запах косметики;

  • просторово-часові: відстань між співбесідниками, тривалість контакту, ступінь пунктуальності в часі.


Культура ораторського мовлення

Кожен, хто бажає підвищити культуру свого мовлення, повинен:

  1. зрозуміти:

  • що таке національна мова,

  • в якій формі вона існує,

  • чим письмове мовлення відрізняється від усного,

  • які різновиди характерні для усного мовлення,

  • що таке функціональні стилі,

  • чому в мові існують фонетичні, лексичні, граматичні варіанти,

  • у чому полягають їхні відмінності;

  1. засвоїти та розвивати навички відбору та вживання мовних засобів у процесі спілкування;

  2. оволодіти нормами літературної мови.

Визначаючи якісні характеристики культури мовлення, треба врахувати як його мовні особливості, так і позамовні (знання законів мислення, практичний досвід мовця – життєвий, віковий і мовленнєвий, психічний стан мовця, мету, наміри спілкування тощо). З огляду на це основними комунікативними ознаками культури мовлення є правильність, чистота, достатність, точність, логічність, ясність, доречність, багатство, виразність тощо.

Змістовність – слід ретельно продумувати текст і основну думку висловлювання; розкривати їх повно; говорити й писати лише те, що добре відомо; не говорити й не писати зайвого; добирати матеріал, якого не вистачає.

Правильність і чистота – потрібно дотримуватися норм літературної української мови.

Точність – варто добирати слова і будувати речення так, щоб якнайточніше передати зміст висловлювання.

Логічність і послідовність – говорити і писати треба за деякою логічною схемою, послідовно, забезпечувати смислові зв’язки між словами і реченнями в тексті; складати план виступу чи лекції; систематизовувати підібраний матеріал; уникати логічних помилок.

Багатство – слід використовувати різноманітні мовні засоби, уникати невиправданого повторення слів, однотипних конструкцій речень.

Доречність – потрібно враховувати, кому адресовано висловлювання, як його буде сприйнято за певних обставин спілкування.

Виразність і образність – добирати слова і будувати речення треба так, щоб якнайкраще, якнайточніше передати думку, бути оригінальним у висловлюванні і вміти впливати на співрозмовника.

ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
Практичне заняття 1.

Тема: Вступ. Риторика як наука.

Предмет і основні завдання курсу риторики.
План

  1. Поняття “риторика”.

  2. Предмет і основні завдання курсу риторики.

  3. Зв’язок риторики з іншими науками.

  4. Ораторське мистецтво в житті сучасної людини.


Практичне заняття 2.

Тема: Історія світової риторики.

Основні етапи розвитку ораторського

мистецтва в Україні.
План

  1. Антична риторика: а) Видатні давньогрецькі оратори (Лісій, Горгій, Ісократ, Сократ, Платон, Демосфен). б) “Риторика” Аристотеля. в) Розвиток риторики у стародавньому Римі. г) Цицерон як один з найвидатніших ораторів світу і як теоретик красномовства.

  2. Українське ораторське мистецтво:

а) “Слово про Закон і Благодать” Іларіона (XI ст.), “Слова” Кирила Турівського (XII ст.), Клима Смолятича (XII ст.), Юрія Зарубського (XII ст.), інока Фоми (XV ст.), Максима Грека (XVI ст.), Симеона Полоцького (XVII ст.) – яскраві зразки урочистого красномовства.

б) Курс риторики в Києво-Могилянській академії.

в) “Риторика” Феофана Прокоповича.

г) Видатні українські проповідники XVII ст. (Лазар Баранович, Йоанникій Галятовський, Антоній Радивиловський).

ґ) Красномовство в житті українського козацтва.

д) Анонімна українська “Риторика”, знайдена в румунському місті Нямці.

е) Найкращі українські промовці: Маркіян Шашкевич, Іван Франко, Михайло Грушевський, Іван Огієнко, Андрей Шептицький.

є) Популярні промовці сучасного українського парламенту.


Практичне заняття 3.

Тема: Підготовка промови, її композиція.
План

  1. Підготовка промови:

а) вибір теми;

б) мета промови;

в) добір матеріалу;

г) урахування особливостей аудиторії.

2. Композиція промови:

а) вступ промови;

б) головна частина промови;

в) заключна частина промови.


Практичне заняття 4.

Тема: Види і жанри ораторського мистецтва.
План

  1. Основні види промов (агітаційні, інформаційні, розважальні).

  2. Історія зародження і розвитку видів ораторського мистецтва.

  3. Жанри ораторського мистецтва:

а) громадсько-політичне красномовство (політичні промови, виступи на мітингах, агітаційні промови, лекції на громадсько-політичні теми);

б) академічне красномовство (наукова доповідь, навчальна лекція, науково-популярний виступ);

в) судове красномовство (адвокатська, або захисна, промова, звинувачувальна промова);

г) дипломатичне красномовство;

ґ) соціально-побутове красномовство (ювілейна промова, застільна промова, або тост, поминальна промова тощо);

д) церковне красномовство.


Практичне заняття 5.

Тема: Психологія та культура мовного спілкування.
План

  1. Фактори, що зумовлюють прихильне ставлення до мовця (зовнішній вигляд, уміння гарно поводитися, внутрішні якості особистості, вміння спілкуватися з людьми).

  2. Проблема некомунікабельності окремої людини, шляхи її розв'язання. Поради сором'язливим. Маломовність і балакучість.

  3. Культура мовного спілкування – яскравий показник вихованості й освіченості людини.

  4. Людина у колективі.


Практичне заняття 6.

Тема: Форми спілкування людей у колективі.

Бесіда. Дискусія. Нарада. Телефонна розмова.
План

  1. Поняття про бесіду. Правила бесіди.

  2. Дискусія. Аргументування в дискусії. Основні вимоги до аргументування.

  3. Нарада. Підготовка наради. Завдання голови на нараді.

  4. Телефонна розмова. Правила телефонного спілкування. Мовний етикет у телефонній розмові.


Практичне заняття 7.

Тема: Засоби активізації уваги слухачів.
План

  1. Інформаційна новизна та увага слухачів.

  2. Рухи, поза, жести й міміка під час публічного виступу як фактори впливу на увагу слухачів.

  3. Голос, темп мовлення, паузи, наголошення на окремих словах, реченнях та частинах промови та їх вплив на слухачів.

  4. Елементи драматизації – конфлікт, очікування, розв’язка.

  5. Мистецтво цитування. Гумор.


Практичне заняття 8.

Тема: Культура ораторського мовлення.
План

  1. Гарний стиль висловлювання як засіб привернення уваги слухачів.

  2. Загальні ознаки мовленнєвої культури оратора (правильність і багатство мови; стислість, ясність і точність, емоційність тощо).

  3. Рекомендації щодо мовного самовдосконалення.

  4. Характеристика основних риторичних фігур і тропів.

1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка