Методичні рекомендації Сучасний урок це далеко не одноманітна та єдина струк­турно-змістова схема. Тому кож­ний конкретний учитель визна­чає для себе ті форми роботи, які для нього найбільш прийнятні



Скачати 164.27 Kb.
Дата конвертації01.04.2016
Розмір164.27 Kb.


Методичні рекомендації

Сучасний урок — це далеко не одноманітна та єдина струк­турно-змістова схема. Тому кож­ний конкретний учитель визна­чає для себе ті форми роботи, які для нього найбільш прийнятні, відповідають тій парадигмі, якій він віддає перевагу в роботі. Саме урок — це місце, де відбуваються основні процеси навчання, вихо­вання й розвитку особистості.
Урок — це логічно закінчений, цілісний, обмежений визначеними рамками відрізок навчально-ви­ховного процесу. Водночас — це дзеркало загальної педагогічної культури вчителя, мірило його ін­телектуального скарбу, показник його кругозору, ерудиції.
За попередні роки багато пе­дагогічних цінностей змінилося. З'явилися не тільки нові цілі, але й нові засоби навчання. Го­ловне, що сьогодні урок розгля­дається не тільки як діяльність учи­теля, іншими словами, як форма навчання, а и як діяльність учня, інакше кажучи, учіння.
У методичній літературі ви­значаються чотири блоки вимог до сучасного уроку:

  1. загальнопедагогічні вимоги;

  2. дидактичні вимоги;

  3. психологічні вимоги;

  4. гігієнічні вимоги.

Перший блок.



Загальнопеда­гогічні вимоги;

  • пріоритет особистості учня в організації освітнього процесу;

  • урахування вікових та індиві­дуальних особливостей учнів;

  • орієнтація на процес на­вчання;

  • тривимірне навчання;

  • створення емоційно-актуаль­ного фону навчання;

  • педагогічний такт і культура мови;

  • пізнавальна самостійність учнів;

  • чітке визначення освітніх, виховних і розвиваючих завдань уроку.

Другий блок.



Дидактичні вимоги:

  • раціональне використання кожної хвилини уроку;

  • раціональна єдність словес­них, наукових і практичних ме­тодів навчання;

  • використання активних ме­тодів навчання;

  • зв'язок із раніше вивченим досвідом, набутим учнем;

  • формування вмінь учнів са­мостійно здобувати знання й за­стосовувати їх на практиці;

  • індивідуалізація, диферен­ціація та інтенсифікація навчаль­ного процесу;

  • використання сценарних варіантів уроку, які є носіями ін­формації;

  • створення умов для успіш­ного навчання учнів;

  • чітке формулювання освіт­ніх задач в цілому і його скла­дових елементів, їхній зв'язок із розвиваючими та виховними задачами;

  • вибір форм організації, що забезпечує максимальну самостій­ність у навчанні учнів;

  • реалізація на уроці всіх ди­дактичних принципів;

  • організоване закінчення уроку;

  • здійснення міжпредметних зв'язків.

  • урахування принципів дифе­ренціації та індивідуалізації.

Третій блок.



Психологічні вимоги:

  • урахування психологічних особливостей кожного учня;

  • нормальний психологічний стан і гарний настрій учителя й учнів;

  • вимогливість і доброзич­ливість учителя й учнів;

  • педагогічна етика і психоло­гічний такт.

Четвертий блок.



Гігієнічні вимоги:

  • дотримання певного темпе­ратурного режиму;

  • нормативність освітлення класного приміщення;

  • провітрювання;

  • відповідність шкільних меб­лів вимогам нормативів;

  • чергування видів навчальної роботи;

  • попередження переванта­ження, стомлюваності школярів.

До необхідних компонентів сучасного уроку можна також віднести організаційну, психо­логічну, виховну та санітарно-гігієнічну складові уроку.


Організаційна складова уроку
Організація уроку є одним із основних аспектів. Мета ор­ганізації полягає в забезпеченні успішної реалізації змісту та зав­дань навчання, умов для ефек­тивної взаємодії учителя та учнів у навчально-виховному процесі.

Організація педагогічної діяль­ності вчителя на уроці передбачає: постановку доцільної та раціо­нальної мети та завдань навчання; мотивацію спільної діяльності уч­нів та вчителя; планування, нор­мування, діагностування, про­гнозування, стимулювання, конт­роль і корекцію процесу навчання та його результативності; вико­ристання раціональної та ефек­тивної технології навчання.


Організаційний аспект уроку характеризується його основними компонентами:

  • структура уроку;

  • організація навчального ма­теріалу;

  • організація педагогічної діяльності вчителя та навчально-пізнавальної діяльності учнів;

  • організація навчально-ма­теріального забезпечення та тех­нічного оснащення уроку;

  • використання часу на уроці.

Учені та практики виріз­няють два аспекти організа­ції: упорядкованість та спря­мованість. Упорядкованість ви­значається кількісно як вели­чина організованості системи, тобто її певний стан. Спрямо­ваність характеризує відповід­ність чи невідповідність органі­зації умовам оточуючого сере­довища. З точки зору забезпе­чення впорядкованості уроку, організація передбачає раціо­нальність його структури в ці­лому і структурних компонентів зокрема; педагогічної діяльності вчителя, навчально-пізнавальної діяльності учнів, відносин між ними; матеріально-технічне ос­нащення уроку, раціональне ви­користання часу на уроці.


У типовому комбінованому уроці основними структурними компонентами є:

  • перевірка домашнього за­вдання;

  • актуалізація опорних на­вчальних досягнень учнів;

  • вивчення нового матеріалу;

  • контроль та корекція на­вчально-пізнавальної діяльності учнів та її результативність;

  • підбиття підсумків уроку;

  • повідомлення домашнього завдання.

Незалежно від специфіки структури уроку, його організа­ційний аспект включає:



  • організацію перевірки до­машнього завдання;

  • постановку проміжних цілей і завдань навчання;

  • організацію змісту навчаль­ного матеріалу;

  • організацію спільної діяль­ності вчителя та учнів;

  • навчально-методичного за­безпечення уроку;

  • забезпечення оптимального дозування витрат часу на кожний структурний компонент уроку і вид навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Стосунки між педагогом і уч­нем встановлюються як суб'єктно-суб'єктні. За цих умов учень висту­пає як активна діяльнісна оди­ниця навчально-виховного про­цесу в якості суб'єкта і замовника знань, тобто як індивід, якому при­таманні індивідуальні особливості (темперамент, пам'ять, мислення, уява, потреби, соціальна орієнта­ція), інтереси та запити.


Система параметрів, що ха­рактеризує організацію закріп­лення, систематизації та узагаль­нення знань учнів:

  • постановка та реалізація цілей і завдань закріплення, сис­тематизації, узагальнення знань учнів;

  • виділення у змісті навчаль­ного матеріалу основного, іс­тотного, що підлягає закріпленню, систематизації та узагальненню;

  • навчально-матеріальне за­безпечення (наочність, роздатковий дидактичний матеріал, ТЗН, реактиви тощо);

  • забезпечення оптималь­ної працездатності учнів (зміна видів діяльності, психологічна розрядка, фізкультхвилинка, му­зична пауза);

  • забезпечення раціональної організації зворотного зв'язку;

  • організація контролю та ко­рекції знань учнів у процесі їх­нього закріплення, систематиза­ції й узагальнення;

  • взаємозв'язок закріплених, систематизованих та узагальне­них знань учнів із домашнім зав­данням.


Психологічна складова уроку
Психологічна складова уроку базується на таких тезах:

  • урок проводиться не заради самого уроку, а заради того, щоб впливати на особистість учня (формувати інтелектуальні, моральні та інші якості особистості);

  • зміни в структурі особис­тості відбуваються лише в тому випадку, коли учень діє за внут­рішнім покликанням, а звідси — висновок, що вчителеві необхідно стимулювати пізнавальну актив­ність та інтереси учня;

  • виховуюче навчання не можна зводити до виховних мо­ментів уроку; усі вони мусять бути виховуючими за своєю суттю;

  • центральний компонент будь-якого уроку — організація пізнавальної діяльності учнів, де провідними пізнавальними проце­сами є мислення та уява;

  • успіх навчання залежить не тільки від зовнішніх факторів (зміст, методика, майстерність учителя тощо), але й від внутріш­ніх умов, тобто індивідуально-пси­хологічних особливостей учнів.

Таким чином, із точки зору психологічної складової уроку, сучасний урок повинен врахову­вати: психологічну мету, стиль уроку, організацію пізнавальної діяльності учнів, організованість учнів та врахування їхніх вікових особливостей.


Виховна складова уроку
Системний підхід, як методо­логічна основа організації вихо­вання учнів на уроці, передбачає:

  • постановку виховних цілей і завдань на уроці;

  • виявлення та раціональну реалізацію виховного потенціалу навчального матеріалу;

  • визначення комплексу до­мінуючих компонентів вихов­ної системи і зосередження уваги на ньому в процесі навчання;

  • визначення та використання педагогічного доцільного комп­лексу принципів виховання, опти­мальних шляхів його реалізації;

  • вибір і використання ефек­тивних методів впливу на осо­бистість учня у процесі на­вчання;

  • забезпечення взаємодії внут­рішніх і зовнішніх факторів ви­ховного впливу на учнів;

  • раціональність управління виховним процесом на уроці;

  • оцінка ефективності вихо­вання учнів на уроці, концепції змісту, форм і методів виховання учнів у процесі навчання.

До основних компонентів ви­ховного аспекту уроку належать: національне, моральне, розумове, трудове, фізичне, естетичне, еко­номічне та валеологічне вихо­вання.

Санітарно-гігієнічна складова уроку
На санітарно-гігієнічний ас­пект уроку впливають не лише фактори безпосередньо самого уроку, його зміст і методики на­вчання, але й багато інших зов­нішніх факторів, які тією чи ін­шою мірою впливають та зумов­люють його якість. До таких на­лежать:

  • гігієна навчальних при­міщень, праці вчителя та учнів;

  • фізіологічно-гігієнічні пе­редумови організації процесу на­вчання;

  • організація і зміст гігієніч­ного навчання та виховання учнів.

  • попередження переванта­ження, стомлюваності школярів.


Розумове виховання учнів у процесі навчання
Розумове виховання — один із основних компонентів вихов­ного аспекту уроку. Воно перед­бачає набуття знань і формування наукового світогляду, розвиток пізнавальних і творчих здібнос­тей, вироблення культури розу­мової праці, виховання інтересу й потреби в розумовій діяльності, у постійному збагаченні науко­вими знаннями, у застосуванні а на практиці.

Розумове виховання не зво­диться до накопичення певного обсягу знань. Процес здобуття знань стає фактором розумового виховання лише за умови, коли набуті знання трансформуються в особисті переконання, стають духовним багатством людини, яке відтворюється в її житті та праці, у соціальній активності та інтересах.


Отже, основними структур­ними компонентами світогляду є наукові знання (об'єктивний фак­тор), погляди, переконання, ідеали (суб'єктивні фактори).
Дидактичні та виховні умови, що сприяють переведенню знань учнів у погляди, переконання, ідеали, такі:

  • глибока наукова доказовість, логічна переконливість і узго­дженість усіх теоретичних вис­новків і фактів світоглядного ха­рактеру;

  • надання навчанню висо­кого ідейно-політичного спряму­вання;

  • дотримання принципу істо­ризму при вивченні програмного матеріалу;

  • розвиток пізнавальної ак­тивності та самостійності учнів у процесі навчання та в позаурочній діяльності;

  • підбурення емоційного ставлення учнів до теми, яка ви­вчається на уроці;

  • тісний зв'язок навчання з життям, залучення учнів до ак­тивної трудової діяльності;

  • залучення учнів до суспільно корисної праці;

  • особистісні якості вчителя, його погляди та переконання.

До системи оцінних парамет­рів розумового виховання учнів ми відносимо:



  • знання вчителем суті, мети, завдань та принципів розумового виховання учнів;

  • виявлення та реалізація по­тенційних можливостей змісту навчального матеріалу для розу­мового виховання учнів (розвитку мислення, уяви та інших психіч­них процесів);

  • зміст та методи форму­вання в учнів поглядів, переко­нань, ідеалу на підставі набутих на уроці знань з основ наук;

  • забезпечення на уроці дидак­тичних та виховних умов переве­дення знань учнів у погляди, пере­конання, ідеали;

  • залучення талановитих та обдарованих учнів до поглибле­ного вивчення окремих предметів, курсів, спецкурсів, факультативів, предметних гуртків;

  • сформованість «інтелекту­ального фону» класу, де культиву­ються знання і самостійна творчо-пошукова, навчально-пізнавальна діяльність учнів;

  • інтеграція змісту окремих навчальних предметів як важли­вий фактор формування в учнів матеріалістичного світогляду.



Пам'ятка вчителю щодо підготовки та реалізації організаційного аспекту

сучасного уроку
Організація структури уроку:

  • чітко визначити струк­турні компоненти уроку залежно від його типу;

  • продумати організацію кож­ного структурного компонента уроку, визначивши його місце в загальній композиції уроку, про­міжні цілі, зміст, методи і засоби навчання;

  • відібрати для кожного струк­турного компонента уроку адек­ватні форми організації навчально-пізнавальної діяльності учнів;

  • забезпечити мобілізацію ін­телектуальних, фізичних та емо­ційних ресурсів суб'єктів на­вчально-виховного процесу на кожному етапі уроку.


Організація навчального ма­теріалу:

  • підібрати (розробити) на­вчальний матеріал, що відповідає темі, меті та завданням уроку;

  • здійснити логіко-структур-ний аналіз змісту теми, з'ясувавши її дидактичні та методичні особли­вості;

  • ранжирувати та структурувати навчальний матеріал для уроку в цілому і на кожний його етап зокрема;

  • виділити у змісті навчаль­ного матеріалу основне, істотне, що підлягатиме обов'язковому за­своєнню;

  • визначити у змісті дидактич­ного матеріалу описувальну, по­яснювальну інструктивну інфор­мацію;

  • унормувати навчальний ма­теріал для уроку в цілому та кож­ного його структурного компо­нента за змістом, обсягом, часом;

  • здійснення міжпредметних зв'язків;

  • урахування принципів дифе­ренціації та індивідуалізації;

  • визначення змісту та обсягу домашнього завдання, який є від­повідним темі уроку.


Організація педагогіч­ної діяльності вчителя та на­вчально-пізнавальної діяль­ності

учнів передбачає:

  • наявність поурочного плану, класного журналу, учнівських зо­шитів, підручника, словників, довідкової літератури, навчальних посібників, комплектів роздаткового дидактичного матеріалу;

  • відповідність змісту педаго­гічної діяльності вчителя постав­леним цілям та завданням уроку;

  • раціональна постановка пе­дагогом цілей та завдань діяль­ності, сприйняття й осмислення їх учнями, спрямування навчальної діяльності та досягнення мети;

  • мотивація наступної спіль­ної діяльності вчителя та учнів на уроці;

  • планування, нормування, конструювання, прогнозування діяльності вчителя та учнів на уроці;

  • озброєння учнів раціональ­ними способами навчально-пізна­вальної діяльності;

  • контроль, самоконтроль, взаємоконтроль та корекція діяль­ності вчителя й учнів, її результа­тивність;

  • наявність навчальних ма­теріалів різного рівня складності, завдяки яким учень має мож­ливість обрати свій рівень;

  • обладнання робочих місць учителя та учнів відповідно до стандартних гігієнічних вимог і вимог ергономіки (зручності та швидкодії у використанні);

  • раціональний розподіл та використання часу на окремі види діяльності вчителя та учнів на уроці.


Організація навчально-ме­тодичного забезпечення та ос­нащення уроку:

  • обладнання уроку (наявність на робочих місцях учителя та уч­нів підручників, іншої навчально-методичної літератури, навчаль­ного приладдя), роздаткового ди­дактичного матеріалу, інструктив­них карток тощо;

  • оснащення уроку необхід­ною та достатньою наочністю, ТЗН, аудіовізуальними засобами, комп'ютерами;

  • організація діяльності учнів-помічників учителя (лаборанта, демонстратора, консультанта).

Раціональність витрат часу на організацію праці вчителя та учнів на уроці передбачає:

  • своєчасний початок уроку;

  • оптимальність витрат часу на взаємне привітання, перевірку відсутніх учнів, огляд санітар­ного стану класу та зовнішнього вигляду учнів;

  • витрати часу на «входження» до навчального процесу;

  • чітке дозування та корек­ція витрат часу на окремі етапи уроку;

  • витрати часу на окремі види педагогічної діяльності вчителя (організаційну, навчальну, сти­мулюючу, контролюючу);

  • витрати часу на окремі види навчально-пізнавальної діяльності учнів (організацію, планування, нормування, творчу самостійну діяльність, практичну діяльність тощо);

  • своєчасне завершення уроку, забезпечення організованого від­починку учнів на перерві, провіт­рювання класного приміщення.


Вимоги до сучасного уроку


  1. Знання об'єктивних законів психології навчання та принци­пів дидактики (науковості, систе­матичності та послідовності на­вчання, наочності та доступності, свідомості та активності, міцності та ґрунтовності знань, індивіду­ального підходу в навчанні.

  2. Високий рівень науковості, тобто відповідність змісту уроку сучасним досягненням науки і процесу навчання — останнім досягненням педагогіки, психо­логії навчання.

  3. Систематичний і цілеспря­мований контроль за якістю знань учнів, за оцінюванням знань учнів, вироблення навичок та вмінь.

  4. Чітка дидактична цілеспря­мованість. Учні повинні знати як головну мету уроку, так і кон­кретну мету кожного завдання, що виконується.

  5. На основі сформованих знань, умінь та навичок учнів учити їх використовувати ра­ціональні способи пізнавальної та практичної діяльності, форму­вати у школярів культуру праці, вміння вчитися (самостійна робота з підручником, книгою, довідко­вою літературою, складання про­стого і розгорнутого плану, тези, конспект, доповідь, працювати за інструкцією, самоконтроль).

  6. Чітка структура уроку, що визначається змістом навчання, дидактичною метою, рівнем під­готовленості учнів, засобами та методами навчання, вимогами гігієни розумової праці та психо­логії навчання.

  7. Педагогічна доцільність до­бору різноманітних засобів і при­йомів навчання для уроку в цілому і для кожного його етапу, що забез­печує активну пізнавальну діяль­ність учнів; відповідність методів навчання дидактичній меті, віко­вим особливостям учнів і рівню їхньої теоретичної та практичної підготовленості. Широке застосу­вання проблемного, дослідниць­кого методів навчання.

  8. Нестандартні форми прове­дення уроку і заходи, які сприяють їхньому впровадженню.

  9. Здійснення міжпредметних зв'язків.

  10. Урахування принци­пів диференціації та індивідуалі­зації.

  11. Дотримання вимог гігієни розумової праці учнів і шкільної гігієни. Попередження переванта­ження, стомлюваності школярів.

  12. Створення оптимального психологічного режиму на уроці (атмосфера доброзичливості, взає­морозуміння, довіри, всебічного заохочення пізнавальних зусиль учнів).




  1. Дотримання технологіч­них вимог (робоче місце вчителя та учня, мобілізуючии початок уроку, раціональне використання класної дошки, наочності, техніч­них засобів навчання, чітке дозу­вання навчальної праці на кож­ному етапі уроку з урахуванням індивідуальних можливостей учнів).

  2. Культура вчителя, широ­кий діапазон його знань, інтелек­туальний рівень.

  3. Результативність уроку (ступінь досягнення мети, якість знань та рівень сформованості умінь і навичок, позитивні зміни в розвитку і вихованні учнів).


Проблеми уроку
1. Тематичний принцип підго­товки і проведення уроків:

  • постановки дидактичних, розвиваючих і виховних цілей до всієї теми;

  • виділення опорних знань, умінь і навичок;

  • структурування навчального матеріалу з метою використання його для реалізації розвиваючих цілей.

2. Диференціація навчально-виховного процесу:



  • поділ класу на динамічні групи за рівнем розвитку учнів;

  • диференційована допомога учням під час сприймання нових знань, при формуванні практич­них умінь і навичок;

  • ускладнення або послаб­лення змісту навчального ма­теріалу (організація навчання в зоні найближчого розумового розвитку);

  • перерозділ часу на засвоєння матеріалу в залежності від рівня розвитку учнів групи;

  • диференціація домашніх зав­дань, контрольних робіт.

3. Об'єктивність оцінювання знань.



4. Використання методів і при­йомів інформаційно-пошукового типу засвоєння знань.

5. Лекційно-практична форма занять у старших класах.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка