Методичні рекомендації щодо забезпечення готовності дитини до школи Адресовано вихователям та методистам дошкільних закладів, батькам



Сторінка3/6
Дата конвертації06.04.2016
Розмір1.06 Mb.
1   2   3   4   5   6

Тренінґ

Тема. Спілкування з батьками майбутніх першокласників.

Мета. Через групову роботу забезпечити активну участь і взаємодію батьків між собою і з учителем, познайомити з методами роботи на тренінгу, розробити правила групи, виявити очікування учасників, створити дружню атмосферу, надати можливість відпрацювання навичок комунікації і групової роботи.

Хід тренінгу

І. Вправи на знайомство «Не хочу хвалитися, але я...».

Сьогодні ми з вами зібралися, щоб краще пізнати себе та своїх дітей і налагодити взаємодію у нашому батьківському колективі. У цьому нам допоможуть вправи.

Усі учасники тренінгу сідають у коло, кожен по черзі навиває своє ім'я та говорить фразу, що починається її слів «Не хочу хвалитися, але я...». У вправі задіяні всі учасники

ІІ. Правила роботи в групі

Вихователь звертається до батьків із запитанням: «Для чого у нашому житті існують різні правила ?». Після відповідей батьків пропонується прийняти правила роботи групи, записані на плакаті «Правила тренінгу».

— Приходити вчасно, відвідувати всі заняття.


  • Добровільна участь у виконанні вправ і завдань.

  • Говорити тільки про себе, свої переживання.

  • Один говорить, усі слухають.

  • Обговорювати дію, а не особу.

Учасники тренінгу обговорюють записані правила, складають їхній остаточний варіант. Вчитель підсумовує роботу і записує останнє правило: ці правила мають силу протягом усіх наших занять.

Правила розміщуються на видному місці, і кожне заняття починається з їхнього повторення.



ІІІ. Очікування учасників.

Учасникам роздаються невеликі аркуші паперу. Вихователь просить написати на них, чого саме батьки чекають від занять. Після цього аркуші прикріплюються на плакаті із зображенням скриньки.



IV. Вправа «Перетворення».

Учасники сідають у коло. Вихователь говорить про те, що знайомство продовжується і пропонує закінчити такі речення:



  • Якби я був книжкою,то я був би ... (словником, детективом, віршами тощо).

  • Якби я був явищем природи, то я був би ... (вітром, сонцем, бурею тощо).

  • Якби я був музикою, то я був би ...(романсом, класикою, доказом тощо).

—Якби я був дитиною, то я був би ...

Усі учасники відповідають почергово.



V. Поділ батьків на творчі групи (за листівками).

VI. Вправа «Намисто унікальності».

На столі лежать листівки, розрізані на дві частини. Кількість листівок — за числом пар учасників. На звороті обох частинок однієї листівки написи: «Спорт», «Фантастика», «Вечірка», «Музика», «Танці», «Комп'ютер» тощо.

Поруч розкладені набори кольорового та білого паперу, картон, ножиці, фломастери, нитки, степлери, закріпки, голки.

Учасники одержують одну частину листівки і знаходять свою пару. Кожна пара має створити і підписати значок « Любителі ... » (те, що зазначено на листівці). Потрібно зробити стільки екземплярів свого значка, скільки учасників є у групі. Для цього вихователь роздає кожній парі необхідну кількість прямокутних заготовок одного кольору розміром 5 на 7 см (бажано, щоб кожна пара виконувала значок певного кольору). На виконання значка дається 15 хвилин.

Після цього кожна група коротко представляє свій значок, і всі значки викладаються на столі. Кожен із учасників вибирає собі не більше 5 значків, які йому сподобалися. Далі кожен учасник бере заготовку білого кольору (прямокутник розміром 5 на 7 см) і створює та підписує значок власного захоплення, якого немає серед запропонованих. Потім кожен кріпить усі вибрані значки (їх має бути не більше 6 — один власний та 5 групових) на нитку, зв'язує кінці нитки й одягає «намисто» на шию.

Вчитель просить всіх стати у коло і подивитися на «намисто» інших учасників. Чи є однакові «намиста»? Батьки роблять висновок, що кожен із учасників — унікальний, так як і унікальна кожна дитина.



VII. «Історія про Рай і Пекло».

Одного разу іудейський мудрець попрохав Господа показати йому Рай і Пекло.

Господь відвів мудреця у приміщення, де билися, плакали і страждали голодні люди. Посеред кімнати стояв великий казан зі смачною їжею, у людей були ложки, але вони були довшими за руку, і тому люди не могли донести їжу до рота. «Так, це справжнє пекло!» — сказав мудрець.

Далі вони зайшли до наступного приміщення. Усі люди там були ситі й веселі . Але коли мудрець придивився, то побачив там такий же казан і такі ж самісінькі ложки! Що ж робило їхнє життя райським? Вони вміли годувати один одного! Люди вміли взаємодіяти між собою, і у цьому їм допомогло вміння спілкуватися.



VIII. Мозковий штурм «Спілкування н«

Кожен із учасників висловлює свою думку, Потім вихователь робить висновок, що конструктивно вирішити будь-яку ситуацію можна лише ефективно спілкуючись, при конструктивній взаємодії.



ІХ. Підведення підсумку заняття.

Вихователь разом з батьками обговорюють усі види діяльності, використані на занятті.

Потім пропонує батькам висловити власні судження з приводу тренінгу, доповнюючи незакінчене речення:

«Мені було ..., тому що ...».

Наприклад: «Мені було радісно, тому що я зміг познайомитися з цікавими людьми».

X. Прощання.

Вправа "Подякувати сусідові".




Спільне заняття з учителем, вихователем та психологом

Тема. Гра не просто забава.

Мета. Ознайомити батьків із значенням гри у молодшому шкільному віці, із видами ігор, із загальними правилами проведення ігор, роллю дорослих у розвитку ігрової діяльності дітей. Вправляти батьків у практичному засвоєнні деяких дитячих ігор та забав.

Хід заняття

І. Виступ вихователя.

У дитячому віці гра має предметно-маніпулятивний характер і є способом пізнання довкілля і встановлення емоційного контакту з дорослими.

У період раннього дитинства гра стає сюжетно-відображаючою. У ній дитина відтворює добре знайомі дії і сюжети з власного досвіду (годування,купання, сон тощо).

Дошкільне дитинство — час розквіту гри. Основний її вид сюжетно-рольовий. Завдяки грі дитина освоює дорослий світ. Крім сюжетно-рольової гри, у житті дитини з 5—6 років виникають нові ігри на спритність, кмітливість, швидкість, ігри з правилами, у яких вона вчиться нової поведінки, стримувати безпосередні поривання і бажання. У цих іграх вимагаються елементарні знання лічби, письма, читання, у них присутній змагальний момент, вони активізують творчі здібності, формують практичні навички, словом, усе те, що буде потрібно дитині у школі.

Основним змістом життя молодших школярів стає навчання, однак гра теж має важливе значення. З її допомогою розвивається розум, вправність, творчість, комунікативні здібності, мислення, уява. Гра допомагає школяреві включитися у навчання. Крім того, спільна гра з малюком має ще один важливий аспект: лише через спілкування з дитиною дорослий проникає у її душу, сприяє виникненню довіри і взаєморозуміння.

Ви можете гратися з дітьми тоді, коли відпочиваєте чи готуєте вечерю, йдете по вулиці або їдете у тролейбусі.

Ось приклади деяких таких ігор з дітьми.

«Яке слово довше?»

Зараз ми з тобою будемо порівнювати слова. Я назву два слова, а ти визнач, яке з них довше. Запам'ятай: порівнювати треба самі слова, а не ті речі, які ними називаються. Хвіст, хвостик, черв'ячок, змія, кіт, кошеня, ніж, голка, річка, стрічка.

«Знайди зайве слово»

Дуб, сосна, бузок, ялина. Капуста, слива, картопля, морква.

«Що я задумала?»

Я задумала якийсь предмет. Відгадай, що я задумала. Але для цього постав мені кілька запитань, які допоможуть тобі дізнатися про це.

«Хто більше скаже?»

Позмагайтеся, хто з вас поставить більше запитань до одного і того ж об'єкта.

«Назви предмет»

Назви 5 предметів жовтого (або іншого) кольору; 5 предметів з дерева; 5 предметів, однакових за формою.

II. Загальні правила ігор.

1. Гра повинна приносити радість і дитині, і дорослому.

2. Зацікавте дитину, але не примушуйте її гратися, не викликайте перенасичення грою.


  1. Всі завдання діти повинні виконувати самостійно.

  2. Завдання мусять бути посильними для дітей.

  3. Більше хваліть за успіхи.

  1. Не стримуйте рухову активність дитини, створюйте у грі невимушену обстановку.

  1. Влаштовуйте змагання на швидкість вирішення ігрових завдань.

IІІ. Роль дорослих у розвитку ігрової діяльності дітей.
Виступ психолога.

Втручання дорослого у дитячу гру позитивно впливає у тому випадку, якщо він користується авторитетом, довірою і повагою у дітей, володіє необхідними знаннями та вміннями. Без знань внутрішніх законів гри спроби керувати нею можуть тільки нашкодити.

Згідно результатів психологічних досліджень можна виділити такі професійно важливі якості дорослих у ставленні до ігрової діяльності дітей:


  • уміння спостерігати за грою, аналізувати її, оцінювати рівень розвитку ігрової діяльності;

  • збагачувати враження дітей з метою розвитку їхніх ігор;

  • уміти організувати початок гри;

  • активізувати психічні процеси дитини, її досвід, проблемні ігрові ситуації (запитання, поради, нагадування та ін.);

  • створювати сприятливі умови для переходу гри на більш високий рівень;

  • вміти самому включатися у гру на головних або другорядних ролях; встановлювати ігрові стосунки з дітьми;

  • уміти навчати гри прямими способами (показ, пояснення);

— пропонувати з метою розвитку гри нові ролі, ігрові ситуації, ігрові дії;

  • регулювати взаємовідносини, розв'язувати конфлікти, які виникають у процесі гри, включати у ігрову діяльність малоактивних, невпевнених дітей;

  • вчити дітей обговорювати гру і оцінювати її.

Складність керівництва грою пов'язана з тим, що вона є вільною діяльністю дітей. Важливо зберегти цю свободу і ненав'язливість. Продуктивне спілкування дорослих з дітьми в умовах гри виникає частіше всього у випадку прийняття дорослим на себе однієї із ролей, звернення до дітей через свою роль.

ІV. Ігри-забави з батьками.

1. «Шукати кольорову точку».

Батьки сидять у колі із заплющеними очима. Учитель прикріплює на чоло кольорову точку (можна використовувати 4 різні кольори). Кольори треба перемішати, щоб батьки не сиділи поруч з однаковим кольором. У якийсь момент усі розплющують очі та формують групи з однакових кольорів. Робити все треба мовчки.

Ця гра виробляє безслівну комунікацію, співпрацю з іншими.

2. «Дивне звірятко».

Формуються групи з 4 батьків. Кожна група отримує папір, що складений учетверо. Перший учасник малює голову звірятка і передає другому, який не бачачи першого малюнка, малює тулуб, третій гравець малює ноги, четвер­тий — хвіст. Потім аркуш розгортають і виходить дивне звірятко. Тут кожен гравець виявляє свою фантазію, малюючи різні частини звірятка.



3. «Подвір'я».

Із заплющеними очима гравці стоять у колі, кожен отримує номер. Наприклад, свинка — 1, корова — 2, кінь — 3. За знаком усі починають ходити і повторювати звуки тих звірят, чиї номери вони мають, шукаючи такий самий звук. Знайшовши, гравці беруться за руки і утворюють коло.



4. «Рухливі кола».

Формується зовнішнє і внутрішнє коло, щоб учасники з внутрішнього кола стали обличчям до учасників із зовнішнього кола. Потім починають розмову на різні теми. Або суперечку. Час для дискусії — 2 хвилини. Тоді до розмови залучають нового партнера. VI. Підсумок заняття. Робота у групах. Скласти речення з деформованих частин.

У дружній атмосфері;

що світ — це гарне місце;

вона вчиться;

любити й бути любимою;

якщо дитина зростає;

щоб жити.

Пояснити значення вислову.

Якщо дитина зростає у дружній атмосфері, вона вчиться, що світ — це гарне місце, щоб жити, любити й бути улюбленою.


Розвиваюче заняття з вчителем , вихователем та логопедом

Тема. Готуємо дитину до читання.

Мета. Ознайомити батьків з інтелектуальною, соціальною та фізичною готовностями дитини до школи. Опрацювати комплекс вправ у процесі розвиваючих занять з дітьми. Вивчити ігри для розвитку координації мови та рухів, для релаксації м'язового тонусу.

Хід заняття

I. Виступ учителя.

Розрізняють кільки видів спілкування батьків з дитиною:

а) дорослий і дитина співпрацюють разом, активно слухаючи одне одного;

б) дитина наслідує дії дорослого;

в) дорослий хвалить дитину, викликаючи у неї бажання діяти знову й знову.

Рівень готовності дитини до шкільного навчання залежить від сформованості педагогічної компетенції батьків, від особливостей сімейного мікросоціуму.

Батьки самі можуть визначити, чи готова їхня дитина вчитися у школі, зокрема, оволодівати читанням та письмом. Показниками цього є: інтелектуальна, соціальна та фізична готовності.

II. Робота у групах.

Поєднати визначення готовності із її тлумаченням: інтелектуальна, соціальна, фізична визначається за станом розвитку мовлення: звуковимова; обсяг словникового запасу (активний словник, яким дитина постійно користується, та пасивний, яким майже не послуговується, хоча й розуміє значення слів); уміння співвідносити предмети з назвами їх, а слова-назви з предметами. Батьки цікавляться, що вже знає дитина про довкілля, живу й неживу природу; спостерігаючи за нею, з'ясовують, де вона активна, а щодо чого пасивна; визначають, чи вміє фіксувати увагу на будь-якому предметі, чи проявляє допитливість; як сприймає і запам'ятовує нові знання. Дитина до вступу до школи має набути вміння слухати запитання й відповідати на них, будувати словосполучення, прості та поширені речення; користуватися альбомом, олівцями, фломастерами, обводити шаблони, штрихувати.

Знання дитиною правил спілкування з однолітками й незнайомими людьми; відсутність комунікативної та шкільної фобій; дотримання норм поведінки вдома, на вулиці, у громадських місцях; розуміння ролі батьків у її вихованні, а згодом — учителя.

Загальний стан здоров'я дитини, а також розвиток у неї дрібної моторики та координації рухів рук пальців, особливо ведучої руки. Важливе значення мають розвиток артикуляційного апарату (губи, зуби, язик, піднебіння тощо, відсутність заячої губи, вовчої пащі); стан хребта, відсутність його викривлення, сколіозу тощо; стан фонематичного слуху; як малий чує і розділяє звуки на слух, насамперед приголосні: б, д, з, ж, с, ш, ц, щ, ч, р, л. Орієнтуючись у цих показниках, слід звертати увагу й на сформованість у дитини шкільно-значущих функцій: стан слухової та зоросприймайльної пам'яті, зорового аналізу й синтезу, слухового сприймання й уваги, мовнорухової пам'яті, просторової орієнтації, точності й диференціації рухів пальців і п'ястей рук. Саме від наявності цих знань та вмінь залежать темп і якість формування навичок читання і письма. Недостатній розвиток зазначених функцій здебільшого спричинюється незрілістю чи локальним ураженням структур головного мозку, які відповідають за стан мовлення, мислення, пам'яті тощо.

Підготовка дитини до оволодівання читанням і письмом має ґрунтуватися на застосуванні комплексу вправ у процесі розвивальних занять батьків з нею.

III. Виступ логопеда.

Усна народна творчість — найкращий і найдоступніший матеріал, який допоможе готувати дитину до оволодіння читанням і письмом.

Так звані малі фольклорні жанри (забавлянки, лічилки, скоромовки, заклички тощо), коли малюк промовляє їх, задіюють інтелектуальну, емоційно-вольову та фізичну сфери. Проте, на жаль, молоді батьки часто не знають народних дитячих потішок. Та й швидкий розвиток комп'ютерних технологій, новітніх засобів масової інформації дещо знизив роль книжки у навчанні та вихованні дітей. Між тим читання або слухання фольклорних творів, промовляння їх разом із дорослими розвивають фонематичний слух, формують уміння усвідомлювати й відтворювати почуте, ще й виконуючи певні дії. Так дитина розвивається розумово й фізично.

Цікаві й зрозумілі малятам забавлянки, коротенькі пісеньки або віршики жартівливо-гумористичного характеру. Зміст забавлянок передає одночасне промовляння слів та виконання певних дій, завдяки чому розвивається й коригується не лише мовлення, а й моторика. У дитини змінюється емоційний стан, вона стає уважнішою, тішиться з того, що з нею спілкуються. А маніпуляції руками, пальцями, ногами, головою допомагають їй зрозуміти будову свого тіла, орієнтуватися у ньому.



IV. Практична робота з логопедом.

1. Забавлянки для координації рухів голови.

Дитина з інтелектуальним недорозвитком повільно сприймає й осмислює звернене до неї мовлення, вона навіть голову повертає спроквола. Щоб навчити малюка швидко повертати голову правобіч і лівобіч, нахиляти вперед і назад, беремо її обіруч і повертаємо туди-сюди, потім нахиляємо вперед-назад, водночас промовляючи: «Печу-печу хлібчик, щоб з'їв його дітчик. Шур у піч!».



2. Забавлянки для правильної координації дрібних рухів пальців та
розвитку уваги, волі, спостережливості, кмітливості.

Дорослий і малюк — обоє тицяють своїми вказівними пальцями у дитячу долоньку. Дорослий промовляє, спонукаючи дитину повторювати за ним слова: «Мама, тато, жаба, квак!». На слові «квак» вона має стиснути пальці у кулак, щоб «упіймати» чийсь палець. Чий палець буде вхоплено, той веде гру-забавлянку. Але дорослий постійно виконує її словесну частину, заохочуючи

дитину відтворювати слова.

3.Забавлянки для розуміння мови дорослого.

Беруть дитячу руку й виконують колові рухи своїм пальцем по долоньці. Механічний вплив на нервові закінчення сприяє розвитку слуху та мовлення, формує зосередженість, увагу. При цьому промовляють: «Сорока-ворона кашу варила, на кілочку студила. Дітки пішли до села, сама кашу поїла. Гай, гай, полетіла!» (Тут обидві руки дитини то піднімають, то опускають, імітуючи пташиний лет).



4.Забавлянки для засвоєння назв частин тіла.

Дорослий, рухаючи одночасно вказівним та середнім пальцями (ніби летить комаха) й торкаючись ними різних частин тіла малюка, називає їх: «Летіла бджола: дзум-дзум-дзум! І сіла... (ім'я дитини) на вушко, очко, носик дзум!». (Яри цьому злегка пощипує дитину за названу частину тіла). «Іде коза рогата, веде діток кошлата. А хто козу торкне, того коза штиркне у ... (ручку, ніжку, животик тощо).



5. Забавлянки для утримання рівноваги, формування вміння керувати
своїм тілом під час рухів.

Дорослий садовить дитину собі на ногу, гойдає її і промовляє: «їде, їде пан, пан на конику сам, сам. А за ним хлоп, хлоп на конику гоп, гоп»; «Гойда, гойда, гойдаша, де кобилка, там лоша, там печене порося!».

Дитина привчається утримувати корпус тіла, не перехилятися вбік, не боятися висоти. Вона сидить рівно, тримаючи спину прямо.

6. Забавлянки для наслідування та відтворення рухів дорослого.

Щоб виробити у дитини кращу координацію рухів частин тіла, розвивати увагу, спостережливість, уміння наслідувати й відтворювати рухи дорослого, її спонукають танцювати:

«Ой без дуди, без дуди

Йдуть ніженьки не туди.

А як дудочку почують,

Самі ніженьки танцюють»;

«Танцювала риба з раком,

А петрушка з пастернаком,

А цибуля з часником,

А дівчина ... (ім'я дитини) з козаком!».



V. Вправи та ігри для розвитку координації мови та рухів.

Робота у групах (проводить вихователь).

1. Маленький великий.

Батьки поділяються на дві групи. Одна група виконує рухи, друга говорить вірш та плеще у долоні.

Спочатку буду я маленьким

І до колінок притулюсь.

А потім стану я великим

І вмить до лампи дотягнусь.



(Всі сидять навпочіпки, притискуючи голову донизу та обхопивши руками коліна. Потім піднімаються, стають на півпальиі й тягнуться вгору, піднімаючи руки).

2. Ходьба навшпиньках.

Батьки ідуть по колу навшпиньках з одноразовим промовлянням вірша. Пливуть гусенята червонії лапки, Пливуть вони в озері замість зарядки. Сірі за білими з мамою-гускою, Пливуть всі весело стрічкою вузькою.



3. Вправа на рівновагу.

Всі стоять у колі на одній нозі, друга трохи відведена назад і промовляють: Дуже важко так стояти, Руки в боки нам держати, Не валитись, не хитатись, На одній нозі триматись.



4. Хлоп-хлоп.

Учасники стоять у колі й під марш роблять рухи, які промовляють у віршику.

Довго грали, притомились,

Один на одного подивились,

Ручками хлоп-хлоп,

Ніжками топ-топ.

(На першу половину вірша, витягнувши руки вперед, стискають та відпускають пальці рук).

5. Лист.

Батьки сидять за столиками та імітують написання листа, при цьому ритмічно промовляючи:

Я пишу тобі листа,

Як проводили свята.

Букви всі охайні

У маленької Тані



6. Косарі

Татусі стоять у ряд і роблять руками рухи, немов косять траву, просуваючись вперед. При цьому промовляють:

Дзінь-дзінь, дзінь-дзінь.

Це коси сталевий дзвін.

Від зорі і до зорі

Косять траву косарі.

Притомились, сіли,

Всю вечерю з'їли.



7. Стрічки.

Мами стоять у колі, тримаючи стрічку у руці. Під музику вони ритмічно змахують рукою зі стрічкою вгору та промовляють:

Ви, стрічки, злітайте вгору,

В синє небо, у блакить.

Станем разом ми у коло,

Стрічка знов уверх летить.



8. Годинник.

Одна частина учасників сидить на стільцях та ритмічно плеще у долоні, імітуючи хід годинника. Друга стоїть на прямих ногах, ноги на ширині плечей, руки лежать на стегнах. Хитаючись з лівої ноги на праву і відриваючи вільну ногу від підлоги, говорять:

Тік-так, тік-так,

Я звик отак:

Крок —наліво,

Крок — направо,

Ходить маятник наш браво.

VI. Вправи на релаксацію м'язового тонусу (проводить логопед).

1. «Кулачки» (розслаблення м'язів рук).

Руки на колінах

Стисну в кулачки.

Міцно із напругою

Тримаю раз, два, три.

Потім вільно відпускаю

І отак відпочиваю.

Як приємно без напруги,

Хай лежать спокійно руки.

2. «Горішки» (розслаблення м'язів нижньої щелепи).

Я горішки розгризаю, І тепер відпочиваю.

Зуби міцно я стискаю. В нас горішків ще багато,

Як розгриз, то відпускаю Довго гризти їх малятам.



3. «Сердитий язик» (розслаблення м'язів язика).

Дійшов язик наш до біди, Притомився, перестав

Шпурлять почав все не туди: І на місце зразу став.

Став язик штовхати зуби, Наш розслабився язик,

Щоб їх випхнути за губи. Працювати так не звик.

VII. Підсумок заняття.

Вправа «Мікрофон».

(Іграшковий мікрофон передається «ланцюжком» по колу і кожен із батьків висловлює свою думку).


  • Чого ви навчилися на цьому занятті?

  • Що ви практично використаєте у спілкуванні зі своєю дитиною?



Розвиваюче заняття з учителем, вихователем та логопедом

Тема. Готуємо дитину до письма.

Мета. Допомагати батькам підготувати дітей до оволодіння письмом. Практично ознайомити з пальчиковими іграми та вправами для зміцнення дрібних м'язів кисті рук, синхронної скоординованості діяльності обох рук, зміцнення пальців ведучої руки.

1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка