Методичні рекомендації на тему: Порядок звернення до Європейського суду з прав людини



Скачати 114.76 Kb.
Дата конвертації15.04.2016
Розмір114.76 Kb.


СНЯТИНСЬКЕ РАЙОННЕ УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

НА ТЕМУ:
Порядок

звернення до

Європейського суду

з прав людини

Снятин

жовтень 2014
Дані рекомендації підготовлені на підставі роз’яснень Голови та Секретаріату ЄСПЛ для тих, хто робить перші кроки щодо самостійного складання та подання індивідуальних заяв.

З ІСТОРІЇ. Європейський суд з прав людини — це міжнародний судовий орган (судова установа надалі ЄСПЛ, Суд), який знаходиться в місті Страсбург (Франція). ЄСПЛ заснований у 1959 році на підставі Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод 1950 року, котра визначає його функціонування та містить перелік прав та гарантій їх забезпечення, яких держави зобов’язалися дотримуватися. 23 — 28 лютого 1959 року відбулося перше засідання Суду, а 18 вересня того ж року було ухвалено Регламент ЄСПЛ. Перше рішення ЄСПЛ винесене 14 листопада 1960 року (справа «Лоулес проти Ірландії»).З 1998 року Суддів на постійній основі. З 1 листопада 1998 року (набрання чинності Протоколом № 11 до Конвенції) було докорінно змінено організацію системи ЄСПЛ. З цієї дати особи можуть звертатись до Суду безпосередньо.За час своєї діяльності Суд виніс більше, ніж 16 800 рішень.

Наразі 47 держав членів Ради Європи ратифікували Конвенцію. Таким чином, ЄСПЛ стоїть на захисті понад 800 мільйонів європейців.

Кількість суддів, з яких він складається, відповідає кількості держав — членів Ради Європи, що ратифікували Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод.

Важливо! Судді ЄСПЛ засідають у своїй особистій якості і не є представниками жодної держави. В опрацюванні заяв Суду допомагає секретаріат, котрий складається в основному з юристів (їх також називають юридичними секретарями) із усіх держав — членів Ради Європи, перекладачів та технічних секретарів. Співробітники Секретаріату Суду є незалежними від країни їх походження та не представляють ані заявників, ані держави-відповідачів.

Суд розглядає індивідуальні чи міждержавні заяви та виносить рішення стосовно стверджуваних порушень прав, гарантованих Європейською конвенцією з прав людини.

Рішення Суду обов’язкові для країн, щодо яких винесені, та призвели до внесення урядами змін в законодавство та адміністративну практику у багатьох сферах. Завдяки практиці ЄСПЛ Конвенція залишається потужним та динамічним інструментом, що здатен відповідати новим викликам та зміцнювати верховенство права, а також демократію в Європі.

ЩО ТАКЕ ЄВРОПЕЙСЬКА КОНВЕНЦІЯ? Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (багатьом відома під назвою «Європейська конвенція з прав людини») — це міжнародний договір регіонального рівня, який мають право підписувати лише держави — члени Ради Європи.

Конвенція втілила в життя певні права, закріплені в Загальній декларації прав людини, та заснувала міжнародний судовий орган, наділений компетенцією виносити рішення проти держав, які не виконують свої зобов’язання за Конвенцією.

Конвенція була відкрита для підписання в Римі 04.11.1950 р. і набрала чинності 03.09.1953 р. Україна ратифікувала Конвенцію 11.09.1997 р.

Конвенція доповнена Протоколами. Протокол до Конвенції — це документ, який доповнює початковий текст Конвенції одним чи декількома правами, або ж вносить зміни в її певні положення. Протоколи, якими передбачаються додаткові права, є обов’язковими лише для тих держав, які їх підписали й ратифікували. Протокол не має обов’язкової сили для держави, яка його підписала, але не ратифікувала. Станом на сьогодні прийнято 14 додаткових протоколів. Крім того, в 2013 році ще два протоколи було відкрито для підписання (Протокол № 15 та Протокол № 16).

Підвищення уваги до норм Конвенції в Україні стався після набрання чинності Кримінальним процесуальним кодексом України, у частині 2 статті 8 якого було закріплено, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Починаючи із січня 2013 року вже не тільки правозахисники, а й більшість адвокатів починає усе активніше посилатись на практику ЄСПЛ у своїх процесуальних документах, відстоює права підзахисних, грунтуючись на рішеннях Суду.



ХТО МОЖЕ ЗВЕРНУТИСЯ ДО ЄСПЛ? Згідно зі статтею 34 Конвенції Суд може приймати заяви від будь- якої особи, неурядової організації або групи осіб, які вважають себе потерпілими від допущеного однією з Високих Договірних Сторін порушення прав, викладених у Конвенції або Протоколах до неї. Тобто будь-який суб’єкт приватного права може звернутися до ЄСПЛ з індивідуальною заявою за дотримання певних умов.

До Європейського суду ви можете звернутися із заявою, якщо вважаєте, що ви особисто і безпосередньо стали потерпілим від порушення прав і свобод гарантій, зазначених у Конвенції або в Протоколах до неї. Заява має стосуватись лише порушень, допущених однією з держав, на які поширюється дія Конвенції. При цьому заявнику не обов’язково бути громадянином однієї з держав, які ратифікували Конвенцію. Порушення прав, на яке скаржиться заявник, повинно бути вчиненим однією з таких держав в межах її «юрисдикції», що, зазвичай, означає в межах її території. Однак якщо держава здійснює ефективний контроль над частиною території іншої держави, то особи, що знаходяться на такій території, можуть звертатися до ЄСПЛ із заявою проти держави, яка здійснює контроль.

Заявник може бути як фізичною, так і юридичною особою, наприклад, компанією або об’єднанням. Однак якщо юридична особа належить державі або контролюється нею, вона не може виступати в якості заявника в Суді.

ПРОТИ КОГО МОЖНА ПОДАТИ ЗАЯВУ ДО СУДУ? Проти однієї чи декількох держав, на які поширюється дія Конвенції і котра/котрі, на вашу думку (своєю дією або діями чи бездіяльністю, що стосувались безпосередньо вас або вашого довірителя), порушили Конвенцію з прав людини.Скарги мають стосуватися дій або бездіяльності одного або декількох органів влади держави, якої стосується заява (наприклад, судового або адміністративного органу).

Суд не може розглядати заяви проти приватних осіб або приватних організацій, таких як господарські товариства.



СКАРЖИТИСЬ МОЖНА лише на ті порушення прав, які були допущені безпосередньо та особисто щодо вас (вашого довірителя).

Ваша заява повинна стосуватися одного з прав, викладених у Конвенції або Протоколах до неї. Порушення, на які ви скаржитесь, можуть стосуватися широкого кола питань, таких як: катування чи нелюдське поводження з ув’язненими (стаття 3 Конвенції), законність тримання під вартою (стаття 5 Конвенції), порушення при розгляді цивільних чи кримінальних питань (стаття 6 Конвенції), дискримінація у здійсненні прав, викладених у Конвенції (стаття 14 Конвенції), батьківські права (стаття 8 Конвенції), право на повагу до приватного та сімейного життя, житла і кореспонденції (стаття 8 Конвенції), свобода вираження поглядів, свобода передавати чи отримувати інформацію (стаття 10 Конвенції), свобода участі у зібраннях та демонстраціях (стаття 11 Конвенції), конфіскація майна та його вилучення (стаття 1 Протоколу № і).

Ви не можете оскаржувати загалом (абстрактно, без безпосередньо-го зачіпання ваших інтересів) закон чи заходи, наприклад, якщо ви вважаєте, що вони були несправедливими. Ви не можете скаржитися на порушення інших юридичних актів, крім Європейської конвенції з прав людини, зокрема таких як Загальна декларація прав людини ООН чи Хартія основних прав ЄС.

УВАГА! Ви не можете скаржитися від імені інших осіб (за винятком тих випадків, коли ці особи чітко визначені та ви є їхнім офіційним представником). Почитайте також правила 35 та 36, Главу XI Регламенту ЄСПЛ. Довіреність на представництво заявника передбачена у самому тексті згідно з новою редакцією формуляра заяви (дивіться пункт 31 формуляра заяви), у нотатці є інструкції з приводу оформлення повноважень представника заявника.

З ЧОГО ТРЕБА ПОЧИНАТИ?. Заявник має використати всі засоби правового захисту в державі, якої стосується заява, які могли б виправити ситуацію, про яку ви скаржитеся. Часто такими засобами правового захисту є звернення до відповідного суду з подальшим апеляційним оскарженням або навіть оскарженням до вищого суду, такого як Верховний Суд або Конституційний Суд, якщо такі процедури оскарження існують. Самого лише використання цих засобів захисту недостатньо. Необхідно також належним чином обґрунтувати свої скарги за Конвенцією (тобто виклали суть порушень Конвенції, про які ви заявляєте та надали відповідні докази порушення).

УВАГА! ТЕРМІНИ! Ви маєте лише шість місяців від дати прийняття остаточного рішення на національному рівні (зазвичай, це рішення найвищої судової інстанції), впродовж яких ви можете подати заяву до Європейського суду. Після закінчення цього строку вашу заяву не може бути прийнято до розгляду Судом.

Цей шестимісячний термін зазвичай визначається з дати, коли найвища судова чи адміністративна інстанція, що уповноважена вирішувати вашу справу, прийняла у ній рішення, або коли ви чи ваш юридичний представник були повідомлені про це рішення. Якщо не існує ефективних засобів захисту щодо вашої скарги, шестимісячний термін відлічується від дати оскаржуваного акта, події чи рішення. Шестимісячний термін може бути перерваний, тільки коли ви надішлете до Суду повну заяву з додатками, яка відповідатиме вимогам статті 47 Регламенту Суду.

Термін закінчується в останній день шести місяців, навіть якщо це неділя або офіційний вихідний день. Тобто формуляр заяви з усією необхідною інформацією та документами повинен бути відправлений до Суду щонайпізніше в останній день шестимісячного терміну, отже, вам слід переконатися в тому, що ви вчасно відправили вашу заяву поштою (після вступу Протоколу № 15 в силу шестимісячний строк подачі заяви до Суду буде зменшено до чотирьох місяців).

Важливим є той факт, що розгляд заяв в ЄСПЛ безкоштовний. Однак витрати заявника на кореспонденцію із Судом чи юридичним супроводженням сплачуються заявником самостійно. В разі встановлення порушення Суд може за наявності подачі відповідної вимоги про справедливу сатисфакцію, присудити заявнику так звані «судові та інші витрати», які включають зазначені витрати. Крім того, в окремих випадках Суд може присудити заявнику так звану «правову допомогу» в рамках програми Ради Європи для часткового покриття його юридичних витрат, пов’язаних із провадженням в Суді, якщо заявник доведе, що в нього немає достатніх коштів для належного юридичного представлення в Суді. Сума такої правової допомоги є обмеженою (наразі — 850 євро) і її мета полягає не в повному покритті витрат на юридичні послуги, а у внеску в покриття таких витрат.

Індивідуальна заява та інші документи, які будуть потрібні Суду для прийняття відповідного рішення, подаються поштою. Заяви, надіслані електронною поштою чи факсом, все одно мають бути продубльовані звичайною поштою, і саме дата відправлення поштою буде вважатися датою подачі заяви до Суду для цілей дотримання шестимісячного строку.

Винятками з цього правила є випадки, коли існує загроза певним правам заявника, зокрема, життю та здоров’ю (наприклад, екстрадиція заявника до держави, в якій існує вірогідність порушення статтей 2 чи 3 Конвенції) і потрібно вжити тимчасові заходи (див. правило 39 Регламенту ЄСПЛ). Слід зазначити, що адреса за якою ви маєте надсилати документи, є і на формулярі заяви, і на сайті ЄСПЛ.Який обрати вид пошти та спосіб поштового відправлення (звичайна пошта, рекомендована, кур’єрська, тощо) — вирішувати вам. ЄСПЛ до цього ніяких вимог не висуває.



МОВА ЗАЯВ Писати до Суду можна однією з офіційних мов Суду (англійською чи французькою) або ж офіційною мовою будь-якої з держав, що ратифікували Конвенцію. Тобто до моменту вирішення питання про прийнятність вашої заяви ви можете листуватися із судом однією з 47 мов країн — учасниць Конвенції.

Після того, як ваша заява буде прийнята, за загальним правилом спілкування здійснюється однією з двох офіційних мов ЄСПЛ — французькою або англійською. В окремих, належно обґрунтованих випадках Суд може відійти від цього правила та надати заявнику право продовжувати спілкуватися однією з 47 мов держав — учасниць Конвенції. Розраховувати на те, що ЄСПЛ надасть вам безкоштовного перекладача для здійснення допомоги у листуванні не варто — такі клопотання не задовольняються.



ЧИ ПОТРІБНО БУТИ ПРИСУТНІМ ОСОБИСТО ПРИ РОЗГЛЯДІ ЇМ СПРАВИ ? Не потрібно приїздити до Страсбурга особисто і викладати предмет заяви в усній формі. Це не пришвидшить розгляд вашої заяви.Якщо в Суду виникне необхідність усного слухання справи, він сам вас запросить.

Зверніть увагу на пункт 49 формуляру заяви «Призначення особи, з якою ведеться листування». Навіть якщо заявників чи представників заявника (заявників) декілька, листування буде здійснюватись з однією особою та лише за тією адресою, яка вказана у заяві. Суд не буде вести спілкування одночасно із заявником та його представником, оскільки після призначення представника Суд, як правило, веде листування лише з останнім. Якщо реквізити для листування зміняться, вам необхідно буде терміново повідомити про це Суд у письмовій формі. На початковому етапі розгляду справи ви можете бути представлені будь-ким. Це може бути не адвокат та навіть не юрист, наприклад, близький родич чи навіть друг. Після повідомлення заяви державі-відповідачу («комунікація» заяви) заявник в переважній більшості випадків повинен бути представлений юристом або адвокатом.

ЧАС РОЗГЛЯДУ ЗАЯВИ СУДОМ У зв’язку з великим навантаженням іноді розгляд заяви може початися лише через рік після її надходження. Окремі заяви Суд може визнати терміновими і розглянути їх в пріоритетному порядку, зокрема у випадку, якщо життя чи здоров’я заявника знаходиться під загрозою.

ЧИ ПОТРІБНО ДОДАВАТИ ОРИГІНАЛИ ДОКУМЕНТІВ? Ні, ви подаєте лише копії, оскільки Суд не повертає документи. Тобто подання оригіналів не перешкоджає розгляду вашої заяви, але ви дуже ризикуєте назавжди втратити оригінал документа, додавши його до заяви чи направивши на запит суду. Тож майте на увазі, що коли вас просять надати документ вас просять надати копію. При цьому копію не потрібно засвідчувати в суді або у нотаріуса — достатньо звичайної фотокопії.

КРИТЕРІЇ ПРИЙНЯТНОСТІ ЗАЯВИ Щоб Суд визнав заяву прийнятною, вона має відповідати певним вимогам, у протилежному випадку скарги не розглядатимуться. Із заявою до Суду можна звертатися лише після вичерпання національних засобів захисту. Інакше кажучи, особи, які скаржаться на порушення своїх прав, повинні спочатку звернутися з цими скаргами до судів відповідної держави всіх рівнів юрисдикції. Таким чином, держава отримує змогу виправити стверджуване порушення на національному рівні.

Скарги заявника повинні стосуватися одного чи декількох прав, гарантованих Конвенцією. Суд не може розглядати скарги про порушення будь-яких інших прав. Крім того, із заявою до Суду слід звернутися не пізніше, ніж через шість місяців після винесення остаточного рішення на національному рівні. Зазвичай, ідеться про рішення найвищого національному судового органу. Стверджуване порушення Конвенції має стосуватися заявника особисто й безпосередньо й має завдати йому суттєвої шкоди.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка