Методичні рекомендації Договір страхування м. Комсомольськ 2013 рік Брошура підготовлена



Скачати 302.35 Kb.
Дата конвертації24.04.2016
Розмір302.35 Kb.
tsign
МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

КОМСОМОЛЬСЬКЕ МІСЬКЕ УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ
Методичні рекомендації
ДОГОВІР СТРАХУВАННЯ


d:\user\desktop\80529845.jpg


м.Комсомольськ

2013 рік

Брошура підготовлена:
Опанасенко О.В. - начальник Комсомольського міського управління юстиції
Ковтонюк Я.В. – провідний спеціаліст Комсомольського міського управління юстиції

ЗМІСТ

Вступ ……………………………………………………………………….4


1. Поняття і зміст договору страхування………………………………….5

2. Правила страхування…………………………………………………….7

3. Процедура укладання договору страхування…………………………..9

4. Права та обов'язки суб'єктів страхової угоди………………………….10

5. Порядок припинення дії договору страхування……………………….14

6. Порядок та умови ведення страховиками персоніфікованого (Індивідуального) обліку договорів страхування ………………………..16


Післямова (Висновки)……………………………………………………...18

Словник основних понять…………………………………………………19

Список використаних джерел……………………………………………..21

3
ВСТУП


Економічно розвинуте суспільство не може існувати без страхування, яке є невід'ємною частиною суспільних відносин, гарантом благополуччя і стабільного розвитку. Відносини, що виникають між особами, зацікавленими у страхуванні свого життя, майна, відповідальності та інших майнових інтересів, що не суперечать чинному законодавству України (страхувальниками), з однієї сторони, та особами, які здійснюють страхування (страховиками), з іншої, опосередковуються договором страхування. Таким чином, цей договір є правовим засобом, який опосередковує процес надання страхової послуги страховиком страхувальникові.

У житті кожної людини та діяльності організацій можуть настати моменти, коли внаслідок дії стихійних сил природи чи допущеної ким-небудь помилки або нещасного випадку завдається шкода майну, ушкоджується здоров'я або настає навіть смерть громадянина. Потенційна можливість настання стихійного лиха, нещасних та інших непередбачуваних випадків, які призводять до збитків або упущення вигоди, становить сутність ризику.

Великі ризики зумовлюються й новими хворобами (наприклад, СНІД), епідеміями інфекційних захворювань, травматизмом на виробництві та в побуті. Не можна також не брати до уваги ризиків для юридичних і фізичних осіб, які дедалі підсилюються зі зростанням злочинності, поширенням наркоманії та алкоголізму.

Отже, сумарний вплив ризиків досі не зменшується.

На компенсацію або зменшення шкідливих наслідків цих подій і спрямовані цивільно-правові норми інституту страхування. Соціально-економічна суть страхування полягає в тому, що за рахунок внесків, здійснюваних юридичними особами та громадянами, створюються страхові фонди, що використовуються для компенсації шкоди особам, які постраждали внаслідок стихійних лих, нещасних випадків або інших передбачених законодавством подій.

4

1.ПОНЯТТЯ І ЗМІСТ ДОГОВОРУ СТРАХУВАННЯ


Відносини у сфері страхування регулюються Законом України «Про страхування», Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами,які регулюють відносини у сфері страхування. ЗУ «Про страхування» спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.

ЗУ «Про страхування» визначає поняття «страхування» як вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.



Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послуги тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні

фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або

є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Страховиками може бути тільки юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала відповідну ліцензію.

Договір страхування виконує дві основні функції. По-перше, це — юридичний факт , з яким норми права пов’язують виникнення (а також зміни і припинення) зобов’язань. Відповідні зобов’язання, оскільки вони виникають на підставі договору, називаються договірними . Кожне зобов’язання відбиває певні правовідносини. Це означає, що договір як угода сторін є юридичним фактом, на підставі якого виникають договірні зобов’язання і правові відносини.

По-друге, оскільки сторони договору не лише встановлюють між собою правовий зв’язок, а й тією чи іншою мірою визначають його зміст, то договір є ще й засобом регулювання відносин, формування умов, на яких будується правовий зв’язок його учасників.

Зміст договору як юридичного факту визначається сукупністю його умов. Визначення змісту договору має велике практичне значення, оскільки від цього залежать особливості виникнення прав і обов’язків, можливість належного виконання зобов’язань.

Як передбачено цивільним законодавством, договір вважається укладеним, якщо між сторонами в належній формі досягнуто угоди за всіма його істотними умовами.

5

Істотні умови мають бути зазначені в договорі, а саме:



  • страховий випадок;

  • розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума);

  • розмір страхового платежу і строки його сплати;

  • строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування

або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає

обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового

відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій

особі.

Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик

відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при

настанні страхового випадку.

Нині на практиці застосовуються розроблені страховими компаніями правила з різних видів страхування. Цими правилами часто визначається весь комплекс істотних (та інших) умов, які становлять зміст страхового договору. Отже, угода сторін зводиться, по суті, до прийняття або відмови від укладення договору страхування на запропонованих страховиком умовах і конкретизації окремих пунктів (розмір страхової суми, строк і т. ін.) в індивідуальних договорах страхування.



Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком

відповідно до умов договору страхування при настанні страхового

випадку.

Страхові виплати за договором страхування життя здійснюються

в розмірі страхової суми (її частини) та (або) у вигляді

регулярних, послідовних виплат обумовлених у договорі страхування

сум (ануїтету).

Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат

визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником

під час укладання договору страхування або внесення змін до

договору страхування, або у випадках, передбачених чинним

законодавством.

Страхова сума може бути встановлена по окремому страховому

випадку, групі страхових випадків, договору страхування у цілому.


Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, пов'язані з:

  • життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);

  • володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);

6


  • відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).


Договір страхування повинен містити:

назву документа;

назву та адресу страховика;

прізвище, ім'я та по-батькові або назву страхувальника та його адресу;

зазначення об'єкта страхування;

розмір страхової суми;

перелік страхових випадків;

визначення розміру тарифу, розмір страхових внесків і терміни їхньої сплати;

термін дії договору;

порядок зміни і припинення дії договору;

права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору;

інші умови за згодою сторін;

підписи сторін.
Договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.
2. ПРАВИЛА СТРАХУВАННЯ
Договори страхування укладають відповідно до правил страхування.

Кожний страхувальник, що реалізує свої страхові інтереси, знайомиться з правилами відповідного виду страхування, і якщо умови страхування, котрі містяться у правилах, влаштовують страхувальника, він може укласти договір страхування зі страховиком

Правила страхування розробляються страховиком для кожного

виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому

органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду

страхування. (Державна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг)



Правила страхування повинні містити:

  • предмет договору страхування;

  • порядок визначення розмірів страхових сум та (або) розмірів

страхових виплат;

  • страхові ризики;

  • виключення із страхових випадків і обмеження страхування;

  • строк та місце дії договору страхування;

  • порядок укладення договору страхування;

  • права та обов'язки сторін;

  • дії страхувальника у разі настання страхового випадку;

7

  • перелік документів, що підтверджують настання страхового

випадку та розмір збитків;

  • порядок і умови здійснення страхових виплат;

  • строк прийняття рішення про здійснення або відмову в

здійсненні страхових виплат;

  • причини відмови у страховій виплаті або виплаті страхового

відшкодування;

  • умови припинення договору страхування;

  • порядок вирішення спорів;

  • страхові тарифи за договорами страхування іншими, ніж

договори страхування життя;

  • страхові тарифи та методику їх розрахунку за договорами

страхування життя;

  • особливі умови.

У разі, якщо страховик запроваджує нові правила страхування

чи коли до правил страхування вносяться зміни та (або) доповнення,

страховик повинен подати ці нові правила, зміни та (або)

доповнення для реєстрації до Уповноваженого органу.

Уповноважений орган має право відмовити у видачі ліцензії та

реєстрації правил чи змін та (або) доповнень до них, якщо подані

правила страхування або зміни чи доповнення до них суперечать

чинному законодавству, порушують чи обмежують права страхувальника

або не відповідають вимогам ст..17 ЗУ «Про страхування».

Державна комісія з регулювання у сфері ринків фінансових послуг України має право відмовити у видачі ліцензії, якщо подані правила страхування суперечать чинному законодавству.

У разі, коли до правил страхування вносять зміни, страховик повинен подати ці зміни до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України для погодження.

За існуючими вимогами, українські страховики не мають права складати комбіновані правила страхування, що охоплюють декілька базових видів страхової діяльності, які ліцензуються, навіть якщо ці страховики вже мають потрібні ліцензії. Проте, договір страхування може бути комбінованим і містити комплексне (складне) страхове зобов’язання страховика стосовно всіх частин об’єкта страхування, страхових ризиків і страхових випадків, передбачених правилами страховика за тими видами страхування, для здійснення яких він має ліцензію, і які враховують усі страхові інтереси страхувальника щодо складного об’єкта страхування.
8
3.ПРОЦЕДУРА УКЛАДАННЯ ДОГОВОРУ СТРАХУВАННЯ
Порядок укладання договору страхування регламентується цивільним законодавством, зокрема Законом України "Про страхування".

Процес укладання договору страхування складається з двох стадій:
1) пропозиція однієї сторони іншій вступити в договірні відносини (оферта);

2) одержання і прийняття пропозиції іншою стороною — акцепт, що свідчить про її згоду укласти договір на умовах, викладених у пропозиції.

Пропозиція щодо укладання договору може визначатися як оферта, якщо вона відповідає багатьом необхідним ознакам, зокрема, з оферти має випливати волевиявлення на укладання договору, а не тільки наводитись інформація про можливість укладання договору. Оферта має бути адресована конкретній особі. Пропозиція щодо укладання договору одній або кільком конкретним особам є офертою, якщо вона достатньо визначена і відображає

намір особи, яка внесла пропозицію, вважати себе пов'язаною договором у разі її прийняття (акцепту).

Для укладання договору страхування страхувальник подає страховикові письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або по-іншому заявляє про свій намір укласти договір страхування.

Укладаючи договір страхування, страховик має право вимагати у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою).

Факт укладання договору страхування може посвідчувати страхове свідоцтво (поліс, сертифікат), що є формою договору страхування.

Договір страхування життя може бути укладений як шляхом складання одного документа (договору страхування), підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, документами, підписаними стороною, яка їх надсилає. У разі надання страхувальником письмової заяви за формою, встановленою страховиком, що виражає намір укласти договір страхування, такий договір може бути укладений шляхом надсилання страхувальнику копії правил страхування та видачі страхувальнику страхового свідоцтва (поліса), який не містить розбіжностей з поданою заявою. Заява складається у двох примірниках, копія заяви надсилається страхувальнику з відміткою страховика або його уповноваженого представника про прийняття запропонованих умов страхування.

Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Страхувальники мають право вносити страхові платежі лише у грошовій одиниці України, а страхувальник-нерезидент — в іноземній вільно конвертованій валюті або у грошовій одиниці України у випадках, передбачених чинним законодавством України, з урахуванням положень частини четвертої ст. 19 Закону України "Про страхування" при укладанні

9
договорів страхування життя.

Якщо дія договору страхування поширюється на іноземну територію відповідно до укладених угод з іноземними партнерами, то порядок валютних розрахунків регулюється відповідно до вимог законодавства України про валютне регулювання.

Грошові зобов'язання сторін по договорах страхування життя, за їх згодою, можуть бути визначені як у національній валюті України, так і у вільно конвертованій валюті або розрахункових величинах, що визначають фактичний розмір зобов'язань страховика на дату виникнення або виконання цих зобов'язань.

Відповідно до ст..985 Цивільного кодексу України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку.

Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування. Особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.

Законодавство передбачає можливість страхування за одним договором страхування кількома страховиками (співстрахування) з визначенням прав та обов'язків кожного із страховиків (за згодою страхувальника). Ця норма міститься в ст.986 Цивільного кодексу України.

За погодженням між співстраховиками і страхувальником один із співстраховиків може представляти всіх інших співстраховиків у відносинах із страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним у розмірах своєї частки.

Законодавство передбачає такий вид страхування як перестрахування. За договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.


4.ПРАВА ТА ОБОВЯЗКИ СУБЄКТІВ СТРАХОВОЇ УГОДИ
Договір страхування є двостороннім договором, оскільки права та обов'язки набувають обидва контрагенти — страховик і страхувальник. При призначенні в договорі вигодонабувача стороною в договорі залишається страхувальник, який виконує свої обов'язки, якщо перерозподіл обов'язків не передбачений в договорі.

Обов'язок страховика при укладанні договору — ознайомити страхувальника з правилами і умовами страхування.

10
Статтею 20 Закону України «Про страхування» передбачені обовязки страховика. Зокрема, страховик зобов’язаний:


  • ознайомити страхувальника з умовами та правилами

страхування;

  • протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про

настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх

необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати

або страхового відшкодування страхувальнику;


  • при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату

або виплату страхового відшкодування у передбачений договором

строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне

здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом

сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої

визначається умовами договору страхування або законом. Страхова виплата за договором особистого страхування здійснюється незалежно від сум, що виплачуються за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, а також від відшкодування шкоди.

Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Страхова виплата за договором майнового страхування

здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка

встановлюється у межах вартості майна на момент укладення

договору.



  • відшкодувати витрати, понесені страхувальником при

настанні страхового випадку щодо запобігання або зменшення

збитків, якщо це передбачено умовами договору;



  • за заявою страхувальника у разі здійснення ним заходів, що

зменшили страховий ризик, або збільшення вартості майна

переукласти з ним договір страхування;



  • не розголошувати відомостей про страхувальника та його

майнове становище, крім випадків, встановлених законом;

  • надавати відповідним підрозділам Міністерства внутрішніх

справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху, інформацію

про укладення договорів обов'язкового страхування

цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних

засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені також

інші обов'язки страховика.

Законодавством передбачено умови та порядок здійснення страхової виплати. Ст.990 Цивільного кодексу України містить норми згідно з якими

11

страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).



Страховий акт (аварійний сертифікат) складається

страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що

встановлюється страховиком.

Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України.

Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку. Страховик не може відмовити страхувальнику в проведенні розслідування і повинен ознайомити аварійного комісара з усіма обставинами страхового випадку, надати всі необхідні матеріальні докази та документи.

У разі необхідності страховик або Моторне (транспортне) страхове бюро можуть робити запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також можуть самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку.

Підприємства, установи та організації зобов'язані надсилати відповіді страховикам та Моторному (транспортному) страховому бюро на запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, у тому числі й дані, що є комерційною таємницею. При цьому страховик та Моторне (транспортне) страхове бюро несуть відповідальність за їх розголошення в будь-якій формі, за винятком випадків, передбачених законодавством України.



Страховик має право відмовитися від здійснення страхової

виплати у разі:

1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої

укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на

настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням

ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані

необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту

майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації;

2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої

укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до

страхового випадку;

3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей

про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку;

4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за

договором майнового страхування від особи, яка їх завдала;

5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на

те причин про настання страхового випадку або створення

страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру

збитків;

12

6) наявності інших підстав, встановлених законом.


Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату приймається

страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено

страхувальником у судовому порядку.
Негативний фінансовий стан страховика не є підставою для

відмови у виплаті страхових сум (їх частин) або страхового відшкодування страхувальнику. У разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом. (ст..991, 992 Цивільного кодексу України).

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Статтею 21 Закону України «Про страхування» передбачені також обовязки страхувальника. Згідно вказаної статті страхувальник зобов’язаний:


  • своєчасно вносити страхові платежі;

  • при укладанні договору страхування надати інформацію

страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне

значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його

про будь-яку зміну страхового ризику;


  • при укладенні договору страхування повідомити страховика

про інші чинні договори страхування щодо цього предмета договору.

Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об'єкт

уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним.


  • вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків,

завданих внаслідок настання страхового випадку;

  • повідомити страховика про настання страхового випадку в

строк, передбачений умовами страхування.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені також

інші обов'язки страхувальника.

Законом України «Про страхування» статтею 22 та Цивільним кодексом України статтею 994 передбачено можливість зміни страхувальника - фізичної особи в договорі страхування. Зокрема, у разі смерті страхувальника - фізичної особи, який уклав договір майнового страхування, права і обов'язки страхувальника переходять до осіб, які

13

одержали це майно в спадщину. Страховик або будь-хто із спадкоємців має право ініціювати переукладення договору страхування.



В інших випадках права і обов'язки страхувальника можуть

перейти до іншої фізичної особи чи юридичної особи лише за згодою

страховика, якщо інше не передбачено договором страхування.

У разі смерті страхувальника, який уклав договір особистого

страхування на користь третіх осіб, його права і обов'язки можуть

перейти як до цих осіб, так і до осіб, на яких відповідно до

закону покладено обов'язки щодо охорони прав і законних інтересів

застрахованих.

Якщо страхувальник - юридична особа припиняється і встановлюються його правонаступники, права та обов'язки страхувальника переходять до правонаступника.

У разі визнання судом страхувальника-громадянина недієздатним його права і обов'язки за договором страхування переходять до його опікуна, а дія договору страхування цивільної відповідальності припиняється з моменту визнання особи недієздатною.

У разі визнання судом страхувальника - фізичної особи обмежено дієздатним він здійснює свої права і обов'язки страхувальника за договором страхування лише за згодою піклувальника.
5.ПОРЯДОК ПРИПИНЕННЯ ДІЇ ДОГОВОРУ СТРАХУВАННЯ
Дія договору страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також у разі:

1) закінчення строку дії;

2) виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у

повному обсязі;

3) несплати страхувальником страхових платежів у встановлені

договором строки. При цьому договір вважається достроково

припиненим у випадку, якщо перший (або черговий) страховий платіж

не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти

робочих днів з дня пред'явлення такої вимоги страхувальнику, якщо

інше не передбачено умовами договору;

4) ліквідації страхувальника - юридичної особи або смерті

страхувальника - фізичної особи чи втрати ним дієздатності, за

винятком випадків, передбачених статтями 22, 23 і 24 Закону України «Про страхування»;

5) ліквідації страховика у порядку, встановленому

законодавством України;

6) прийняття судового рішення про визнання договору

страхування недійсним;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Дію договору страхування може бути достроково припинено за

14

вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами



договору страхування. Дія договору особистого страхування не може

бути припинена страховиком достроково, якщо на це немає згоди

страхувальника, який виконує всі умови договору страхування, та

якщо інше не передбачено умовами договору та законодавством

України.

Про намір достроково припинити дію договору страхування

будь-яка сторона зобов'язана повідомити іншу не пізніш як за

30 календарних днів до дати припинення дії договору страхування,

якщо інше ним не передбачено.

У разі дострокового припинення дії договору страхування, крім

договору страхування життя, за вимогою страхувальника страховик

повертає йому страхові платежі за період, що залишився до

закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на

ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу,

фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що

були здійснені за цим договором страхування. Якщо вимога

страхувальника обумовлена порушенням страховиком умов договору

страхування, то останній повертає страхувальнику сплачені ним

страхові платежі повністю.

У разі дострокового припинення договору страхування, крім

страхування життя, за вимогою страховика страхувальнику

повертаються повністю сплачені ним страхові платежі. Якщо вимога

страховика обумовлена невиконанням страхувальником умов договору

страхування, то страховик повертає йому страхові платежі за

період, що залишився до закінчення дії договору, з вирахуванням

нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку

страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового

відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування.

У разі дострокового припинення дії договору страхування життя

страховик виплачує страхувальнику викупну суму, яка є майновим

правом страхувальника за договором страхування життя.

Якщо вимога страховика зумовлена невиконанням страхувальником

умов договору страхування, страхувальнику повертається викупна

сума.

Викупна сума - це сума, яка виплачується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування життя та розраховується математично на день припинення договору страхування

життя залежно від періоду, протягом якого діяв договір страхування

життя, згідно з методикою, яка проходить експертизу в

Уповноваженому органі, здійснена актуарієм і є невід'ємною

частиною правил страхування життя. Уповноважений орган може

встановити вимоги до методики розрахунку викупної суми.

Не допускається повернення коштів готівкою, якщо платежі було

здійснено в безготівковій формі, за умови дострокового припинення

15

договору страхування.



Крім того, відповідно до статті 29 Закону України "Про страхування" та статті 998 Цивільного кодексу України договір страхування визнають недійсним у випадках:

1) якщо його укладено після страхового випадку;

2) якщо предметом договору страхування є майно, яке підлягає

конфіскації на підставі судового вироку або рішення, що набуло

законної сили.

Договір страхування визнається недійсним у судовому порядку.


6. ПОРЯДОК ТА УМОВИ ВЕДЕННЯ СТРАХОВИКАМИ ПЕРСОНІФІКОВАНОГО (ІНДИВІДУАЛЬНОГО) ОБЛІКУ ДОГОВОРІВ СТРАХУВАННЯ
Страховики, які здійснюють страхування життя, зобов'язані вести персоніфікований (індивідуальний) облік договорів страхування життя та в межах договору страхування життя персоніфікований (індивідуальний) облік за кожною застрахованою особою.

Персоніфікований (індивідуальний) облік договорів страхування життя здійснюється страховиком шляхом ведення одночасно паперового та електронного реєстрів за формою, встановленою страховиком самостійно.


Усі записи в реєстрах ведуться українською мовою у хронологічному порядку по мірі виникнення подій, які в них реєструються. Усі відомості повинні зберігатись у реєстрах протягом усього строку дії договорів страхування. Після закінчення строку дії договору страхування або його припинення відомості виводять до архівної частини електронної форми реєстру із забезпеченням можливості їх подальшого отримання.

Реєстр, який ведуть у паперовій формі, повинен бути прошитий, аркуші пронумеровані, кількість аркушів у реєстрі повинна бути засвідчена підписом керівника та печаткою страховика.

Паперова форма реєстру повинна містити ті ж дані, що й електронна.

Відомості, занесені до паперової та електронної форми реєстрів, мають збігатися за змістом.

Електронна форма реєстру передбачає ведення протоколу дії у системі ведення персоніфікованого (індивідуального) обліку (дані протоколу мають бути недоступні для зміни, доповнення та знищення). Страховик повинен забезпечити засобами програмного забезпечення неможливість будь-яких змін, доповнень щодо даних, зафіксованих у реєстрі після здійснення операцій.

Систему реєстру ведуть таким чином, щоб забезпечити можливість відновлення будь-якої втраченої інформації.

Страховик повинен забезпечити облік усіх документів, на підставі яких уносяться зміни та доповнення до реєстрів.

16

Реєстр повинен містити:



1. Відомості про страхувальника:

а) щодо страхувальника — фізичної особи:

  • прізвище, ім'я, по-батькові;

  • дата народження; адреса;

  • ідентифікаційний номер;


б) щодо страхувальника — юридичної особи:

  • повна назва;

  • місцезнаходження; банківські реквізити; код за ЄДРПОУ


2. Відомості про умови договору страхування:

  • дата укладання та номер договору страхування;

  • дата набрання чинності договором страхування та строк дії договору страхування;

  • прізвище, ім'я, по-батькові застрахованої особи;

  • дата народження застрахованої особи та її адреса;

  • стать застрахованої особи;

  • перелік страхових випадків;

  • розмір та періодичність сплати страхових внесків;

  • розмір страхової суми та/або страхових виплат (порядок та періодичність їх сплати), у тому числі відомості про сплату страхових внесків;

  • прізвище, ім'я, по-батькові, дата народження та (або) назва вигодонабувача (вигодонабувачів), його ( їх) адреса;

  • валюта страхування;

  • розмір величини інвестиційного доходу згідно з договором страхування;

  • страховий тариф;

  • інформація про зміну та припинення договору страхування.


3. Відомості про сформовані страхові резерви зі страхування життя за кожним договором страхування у розрізі валют. Страховики зобов'язані вносити до реєстрів інформацію про укладання, зміну або припинення договорів страхування протягом п'яти календарних днів з дати їх укладання, зміни або припинення.

Страховики зобов'язані формувати і вести облік страхових


резервів у порядку та обсягах, встановлених ЗУ «Про страхування», станом на кожен день.

Формування резервів із страхування життя, медичного страхування і обов'язкових видів страхування здійснюється окремо від інших видів страхування.


Страховики зобов'язані вести облік договорів страхування і вимог (заяв)

17

страхувальників щодо виплати страхової суми або страхового відшкодування за формою, яка забезпечить отримання


інформації, необхідної для врахування при формуванні страхових
резервів. Уповноважений орган може встановити порядок та форму
ведення обліку договорів страхування і вимог (заяв) страхувальників щодо виплати страхової суми або страхового
відшкодування.
ПІСЛЯМОВА(ВИСНОВКИ)
Отже, дослідивши правову природу договору страхування, варто зазначити, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послуги тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Враховуючи правову природу договору страхування можна надати йому правову характеристику:



Договір страхування є самостійним цивільно-правовим договором, який поєднує, як загальні ознаки, властиві будь-якому цивільно-правовому договору про надання послуг, так і особливі (публічність; договір на користь третьої особи; договір приєднання). Основним доказом факту укладення договору страхування є страховий поліс. Останній не може визнаватися цінним папером.

Договір страхування в системі цивільно-правових договорів належить до договорів про надання послуг. Головна особливість цієї групи договорів в тому, що надання послуги невіддільне від діяльності особи - послугонадавача (у нашому випадку надання страхової послуги невіддільно пов'язане із діяльністю страховика), а корисний ефект такої діяльності полягає в самому процесі надання послуги.

договір страхування є оплатним договором, оскільки діям страхувальника відповідає обов'язок страховика вчинити зустрічну дію.



Даний договір є двостороннім, оскільки у кожної із його сторін виникають права та обов'язки. Важливо, що права однієї сторони співвідносяться з обов'язками іншої сторони таким чином, що відповідному обов'язку страховика кореспондує відповідне право страхувальника і навпаки.

Договір страхування є реальним, оскільки він набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, метою договорів страхування є компенсації або зменшення шкідливих наслідків настання стихійного лиха, нещасних та інших непередбачуваних випадків, які призводять до реальних збитків в житті людей.

18


СЛОВНИК ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ
Страхування - вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послуги тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Страхувальники - юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.
Страховики - юридичні особи, які спеціально створені для здійснення страхової діяльності та одержали відповідну ліцензію.
Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування

або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає

обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового

відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій

особі.
Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком

відповідно до умов договору страхування при настанні страхового

випадку.
Оферта - пропозиція однієї сторони іншій вступити в договірні відносини.
Акцепт - одержання і прийняття пропозиції іншою стороною вступити в договірні відносини.

19
Співстрахування - страхування за одним договором страхування кількома страховиками.


Перестрахування – дії страховика, який уклав договір страхування, спрямовані на страхування в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.
Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України.
Викупна сума - це сума, яка виплачується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування життя.

20
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


1. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року N 435-IV.

2.Закон України «Про страхування» від 7 березня 1996 року N 85/96-ВР.

3. «Страхування»: Підручник / Керівник авт. колективу і наук. ред. С. С. Осадець. - Вид. 2-ге, перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2002 р.

4. «Страхова справа» Базилевич В.Д. - К.: Знання, 2003 р.

5. «Страхова справа» Горбач Л.М.: навч. посібник - К.: Кондор, 2003р.



6. «Страхування» Ротова Т.А.: навч. посібник - К.: КДТЕУ, 2001 р.

21


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка