Методичні рекомендації до виконання курсових рробіт з навчальної дисципліни " цивільне право" для студентів денної та заочної форми навчання, які навчаються



Скачати 297.25 Kb.
Дата конвертації17.04.2016
Розмір297.25 Kb.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ




КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ




ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
КАФЕДРА ПРАВОСУДДЯ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДО ВИКОНАННЯ КУРСОВИХ РРОБІТ

З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ


ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО”

для студентів денної та заочної форми навчання, які навчаються

за першим (бакалаврським) рівнем вищої освіти за

напрямом підготовки 6.030401 „Правознавство”






КИЇВ

2015

Методичні рекомендації до виконання курсових робіт з навчальної дисципліни “Цивільне право” для студентів денної та заочної форми навчання, які навчаються за першим (бакалаврським) рівнем вищої освіти за напрямом підготовки 6.030401 „Правознавство” / Київ: Київський національний лінгвістичний університет, 2015. – 19 с.

Розробник: Мацегорін О.І. доцент кафедри правосуддя, кандидат юридичних наук, доцент 

Методичні рекомендації затверджені на засіданні кафедри правосуддя


Протокол № 5 від „ 30 жовтня_ 2014 р.
Завідувач кафедри

доктор юридичних наук, професор _______________________ (Будко Т.В.)


« 30» жовтня 2014 року

Схвалено вченою радою юридичного факультету


Протокол від « ___» __________ 2014 року № ___

Голова ______________ (Шатіло В.А.)


« _____» ___________ 2014 року

© Мацегорін О.І., 2015 рік

© КНЛУ, 2015 рік

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДО ВИКОНАННЯ КУРСОВИХ РОБІТ

1. ПОНЯТТЯ, МЕТА І ЗАВДАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ


Серед складових елементів навчального процесу особливе місце посідає виконання курсової роботи. Курсова робота – це різновид студентської індивідуальної творчої роботи, яка виконується з метою закріплення, поглиблення і узагальнення знань, одержаних студентами під час вивчення навчальної дисципліни “Цивільне право”, та їх застосування до комплексного вирішення конкретного фахового завдання.

Метою написання курсової роботи є закріплення та поглиблення теоретичних та практичних знань студентів за спеціальністю, розвиток навиків ведення самостійної наукової роботи, оволодіння основними методами наукового дослідження, формулювання конкретних висновків та практичних рекомендацій за темою курсової роботи

Найбільш важливими загальними вимогами щодо виконання курсових робіт є такі:

– тема курсової розкривається на основі поглибленого вивчення загальної навчальної та спеціальної наукової літератури з даної проблематики;

– у курсовій містяться елементи творчості, теоретичні висновки висвітлюються у взаємозв’язку з існуючою правозастосовчою практикою, державно-правові явища і процеси розглядаються в динаміці та розвитку;

– курсова робота має чітко визначене оформлення, якого обов’язково слід дотримуватись;

– текст викладається згідно з планом і виконується самостійно; забороняються дослівні запозичення з літературних джерел, окрім використання влучних коротких цитат з обов’язковими посиланнями на джерело;

– наукова література може бути довільної давності, але рекомендується використовувати більш сучасну, а з давніх джерел використовувати бажано в основному класичні наукові твори або справді необхідні для обґрунтування чи підтвердження якогось висновку.

Дослівне копіювання літературних текстів недопустиме, так як суперечить самій ролі курсової роботи і не створює можливостей для отримання знань, вироблення уміння самостійно мислити та передавати думки, розвитку здібностей і хисту, привчає до літературного паразитизму, приховує невігластво, що рано чи пізно ввійде в життєву норму і може важко відбитися на долі автора як студента, так і спеціаліста. Адже сучасне життя якраз потребує знань та умінь самостійного прийняття рішень.

2. ВИБІР ТЕМИ, ПІДГОТОВКА ДО ВИКОНАННЯ ТА СКЛАДАННЯ ПЛАНУ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Насамперед важливо вибрати тему із запропонованого кафедрою правосуддя переліку тем курсових робот на поточний навчальний рік (Додаток 1). Для правильного вибору теми консультативну допомогу студентові може надати потенційний науковий керівник курсової роботи чи науково-педагогічні працівники кафедри правосуддя, які викладають навчальні дисципліни цивільно-правового спрямування.

Вибір теми курсової роботи здійснюється студентами протягом першого місяця семестру (навчального року) в якому заплановано виконання курсової роботи із запропонованого кафедрою переліку (тематики) шляхом реєстрації теми у відповідному журналі.

Тематика курсових робіт визначається відповідно до програми навчальної дисципліни з урахуванням практичних потреб фахового спрямування. Тематика курсових робіт розробляється та затверджується кафедрою на кожний навчальний рік, подається в деканат до початку семестру, в якому розпочинається вивчення навчальної дисципліни з якої заплановано виконання курсової роботи. При виборі теми курсової роботи, студент має право запропонувати власну тему в межах навчальної дисципліни “Цивільне право” Разом з пропозицією щодо теми має бути подане обґрунтування доцільності її розробки, орієнтовний план роботи, актуальність та перспективи впровадження отриманих результатів, про що приймається рішення кафедри.



Підготовка до виконання курсової роботи повинна починатись зі складання бібліографії з обраної теми. З цією метою можна опрацювати фонди бібліотеки університету. Вивчення літератури з обраної теми слід починати з відповідних підручників, посібників, енциклопедій, довідників, з перегляду власних лекційних та семінарських конспектів, поступово переходячи до ознайомлення з монографічними роботами, статтями з періодичних видань, науковими повідомленнями тощо. У першу чергу підбирається література останніх років видання. Для полегшення вибору статей з журналів доцільно ознайомитися зі змістом статей, що були опубліковані за рік, в останньому або першому номері журналу.

Підбираючи літературу для дослідження, варто переглянути останні числа українських юридичних часописів, таких як «Право України», «Підприємництво, господарство і право», «Університетські наукові записки», «Юридичний вісник України», «Юридична Україна», «Юрист», «Вісник Конституційного Суду України», «Вісник Верховного Суду України», «Вісник Вищого господарського суду України».

Працюючи з літературою, доцільно робити нотатки. Нотатки – це короткі записи текстових фрагментів з книг, статей, статистичних і фактичних відомостей. Нотатки можуть бути дослівними, тобто цитатами, а можуть мати вигляд вільного переказу ідей і думок, відображених у літературному матеріалі. Особливо високо цінується використана в роботі найбільш нова інформація. Роблячи нотатки, обов’язково слід точно переписати бібліографічні дані опрацьовуваного джерела, щоб при посиланні в тексті на джерело інформації не тратити час на пошуки таких даних. Добре вчиняють ті студенти, котрі роблять нотатки тільки на одному боці аркуша чи картки, що значно полегшує і прискорює систематизацію матеріалу. Особливу увагу варто присвятити проблемним питанням, спірним думкам, дискусіям, неузгодженостям законодавства. Разом з цим варто мати на увазі, що окремі нормативні акти можуть бути повністю або в певній частині застарілими, чинність яких скасована. Тому, посилатись на них можна лише в тому випадку, коли тема досліджується в історичному чи порівняльно-правовому аспекті.

Вивчення літературних джерел під час виконання роботи бажано проводити у такій послідовності:



  • виписка бібліографічних даних про джерело, яке опрацьовується;

  • загальне ознайомлення з твором в цілому та перегляд усього змісту;

  • вибіркове опрацювання вибраної частини твору;

  • виписка матеріалів, що зацікавили з посиланнями на сторінки, з яких зроблено виписку;

  • критична оцінка записаного, його редагування та використання в роботі.

Робота над науковими джерелами сприяє набуттю навичок самостійної творчості студента. Слід також пам'ятати і про можливість використання ресурсів мережі Інтернет, де можна знайти не лише бібліографічні дані окремих наукових праць, а й самі джерела.

Після ознайомлення з літературою за темою роботи студент вже має сформовану думку про напрям свого дослідження і може приступати до складання проекту плану курсової роботи.



Загальними вимогами до складання плану є наявність кількох розділів (два і більше), проста або складна структура, побудова дослідження від загального до часткового і, головне, дотримання меж дослідження визначених темою роботи. Найбільш поширеною помилкою при складанні плану є те, що студенти формують план, у якому тільки один розділ охоплює тему роботи, а інші виходять за її межі. Також слід пам’ятати, що назви окремих розділів (а у разі наявності і підрозділів) це лише частини загальної теми курсової роботи, тому вони повинні бути більш вузькими і не повторювати назву роботи.

До плану недоцільно включати більше трьох-чотирьох основних питань, оскільки значна кількість питань призводить до слабого розкриття основних положень, тобто робота може мати поверхневий, фрагментарний характер, що відповідно вплине на її науковий рівень.

З метою оптимізації роботи рекомендується також скласти розгорнутий план дослідження з посторінковою розбивкою майбутнього тексту. Після остаточного уточнення структури роботи керівник погоджує план роботи і студент може розпочинати працювати над текстом роботи.

3. ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ ТА ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ЇЇ ЗМІСТУ
Роботу над текстом доцільно розпочинати з першого розділу, у якому зазвичай висвітлюються найбільш загальні питання (переважно теоретичного характеру) досліджуваної проблеми. Автор повинен викладати текст таким чином, щоб не виходити за межі обраної теми. При цьому дотримуватись послідовності, логічності викладення матеріалу, за потреби зазначати використані джерела.

Виклад тексту роботи повинен відповідати плану, кожне окреме положення необхідно теоретично обґрунтувати, підтвердити підібраним та систематизованим фактичним і статистичним матеріалом. Усі використовувані в тексті таблиці, схеми, графіки, діаграми повинні обов’язково мати відповідні пояснення і коментарі. Якщо такого аналізу немає, то наведені наочні засоби не тільки не зараховуються в актив роботи, а й відносяться до пасиву, через що оцінка знижується за невміння подати досліджуваний матеріал.

При написанні тексту слід звернути увагу на стиль викладу:



  • не потрібно використовувати довгих, заплутаних речень;

  • не слід користуватись надто часто вживаними малоінформаційними штампами;

  • намагатися викладати думки просто і образно;

  • абзаци не повинні складатися з одного речення.

При написанні курсової роботи обов’язковим є використання Конституції України, міжнародних договорів, законів України та інших цивільно-правових актів. Тому, збираючи матеріал, необхідно опрацювати всю нормативно-правову базу з теми курсової роботи. Необхідно також обов’язково опрацювати рішення та висновки Конституційного Суду України, постанови Пленуму Верховного Суду України, Вищого господарського суду України, що стосуються теми дослідження.

При дослідженні нормативних актів варто проаналізувати практику їх застосування та виявити можливі недоліки в цій сфері. Вивчаючи відповідний нормативно-правовий акт, слід обов’язково звернути увагу на джерело його офіційного опублікування. При опрацьовані нормативного матеріалу треба використовувати лише чинні нормативно-правові акти, з останніми змінами та доповненнями до них. Посилання на застарілий нормативний матеріал допускається у разі проведення історичного огляду, в іншому разі це вважатиметься суттєвим недоліком курсової роботи.

При написанні окремих тем доцільним може стати проведення соціологічних досліджень, опитувань та використання інших методів збору інформації, які також варто провести на цій стадії виконання курсової роботи.

При висвітлені передбачених планом питань, потрібно:



  • наводити і системно аналізувати різні погляди окремих науковців та юристів щодо проблеми, яка досліджується;

  • по можливості визначати свою авторську позицію щодо спірних питань;

  • аналізувати відповідні положення нормативно-правових актів, у тому числі, в разі потреби, законодавство іноземних держав та міжнародно-правові акти;

  • використовувати матеріали юридичної практики та матеріали ілюстративного характеру (статистичні дані, узагальнення, витяги з архівних документів, дані соціологічних опитувань тощо).

Результатом цього етапу є підготовка курсової роботи, яка оформляється відповідно до вимог та передається на рецензування науковому керівнику.

При виконанні курсової роботи слід уникати таких типових помилок:

  • зміст роботи не відповідає плану курсової роботи або не розкриває тему повністю чи її частини;

  • безсистемний виклад матеріалу, повторення одних і тих самих положень;

  • логічні помилки, невміння виокремити головне;

  • автор не виявив самостійності, робота є компіляцією, плагіатом або виконана шляхом копіювання з електронних баз рефератів;

  • не зроблено аналізу чинних нормативних документів, спеціальної літератури з теми дослідження;

  • кількість використаних джерел є недостатньою для всебічного вивчення теми;

  • у роботі немає посилань на першоджерела або вказані не ті, з яких запозичений матеріал, чи з порушенням нумерації тощо;

  • бібліографічний опис джерел у списку використаної літератури наведено довільно, без дотримання вимог державного стандарту;

  • обсяг та оформлення роботи не відповідають вимогам, робота виконана неохайно, з помилками.


4. СТРУКТУРА КУРСОВОЇ РОБОТИ
Курсова робота складається із титульного аркуша, змісту роботи, вступу, основної частини (розділів та підрозділів), висновків, списку використаних джерел та додатків (у разі потреби).

Курсова робота розпочинається титульним аркушем, у якому зазначаються: офіційна назва навчального закладу та кафедри, на якій виконана робота; дисципліна з якої виконується курсова робота; тема курсової роботи; прізвище, ім’я та по батькові автора; прізвище, ім’я та по батькові, посада, науковий ступінь, вчене звання керівника курсової роботи; вказівки про результати захисту; місто та рік написання роботи (Додаток 2).



Зміст курсової роботи повинен бути логічним, послідовним та зрозумілим. Необхідно намагатися зробити так, щоб усі питання плану являли собою єдину структуровано-логічну систему, в якій кожний наступний пункт розвиває і доповнює попередні. При цьому, у роботі не може бути менше двох розділів (Додаток 3).

Якщо у роботі використано понад п’ять умовних позначень (абревіатур, символів, скорочень, які не є загальноприйнятими), то вони зазначаються на окремому аркуші, який розташовується перед текстом роботи як «Перелік умовних скорочень».

У вступі розкривається актуальність обраної теми, визначає мету дослідження і коло питань, аналіз яких спрямований на досягнення цієї мети. Також у вступи зазначається об’єкт дослідження.

Актуальність теми роботи, що обумовила її вибір. Визначення актуальності будь-якої теми має бути ясним, конкретним і повинно розкривати доцільність дослідження теми її значення. Правильне окреслення актуальності визначає стратегію дослідження, дозволяє відокремити головне від другорядного та визначити напрямок пошуку. Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв'язаннями обраної проблеми обґрунтовується актуальність і доцільність роботи для розвитку цивільного права, цивільного законодавства, практики його застосування а також для юридичної освіти на користь України. Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Досить кількома реченнями висловити головне - сутність проблеми.

Мета і завдання дослідження. Формулювання мети роботи починається визначенням задля чого, якого саме результату прагне дослідник, коли проаналізує усі питання плану (змісту) роботи. Після цього, коли сформульована мета, потрібно перейти до переліку завдань, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети, наприклад, вивчити, проаналізувати, розібратися, систематизувати, порівняти, дослідити і т.д. Слова “дослідити”, “вивчити” та їм подібні вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету.

Об'єкт дослідження. Наступною частиною вступу є окреслення об’єкту дослідження — процес або явище, що породжує проблемну ситуацію й обране для вивчення. Під об’єктом дослідження розуміється частина об’єктивної реальності, процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення. Як правило, об’єкт визначають як коло конкретних суспільних відносин, що буде досліджуватись у роботі.

Предмет дослідження. Предмет дослідження – це та правова дійсність, на яку безпосередньо спрямовується аналітичне зусилля. Предмет міститься в межах об'єкта.

Об'єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об'єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага дослідника, оскільки предмет дослідження визначає тему дипломної роботи, яка визначається на титульному аркуші як її назва.

Остаточний варіант вступу доцільно писати після завершення основної частини роботи.

В основній частині викладається зміст дослідження: основні теоретичні положення, що визначають сутність обраної теми, об’єкту дослідження, з урахуванням мети та завдань курсової роботи; здійснюється аналіз нормативного матеріалу за законодавством України, іноземних держав та міжнародно-правовими документами; пропонуються можливі шляхи вирішення існуючих проблем.

Найбільш оптимальний варіант структурування тексту – 3-4 розділи. У разі наявності складних розділів вони не повинні складатись з одного підрозділу. Як правило, розділ включає 2-4 підрозділи. Кожний розділ курсової роботи повинен закінчуватися короткими висновками.

У висновках до роботи викладаються найбільш важливі результати та висновки автора, одержані в роботі, які повинні містити формулювання розв’язання поставлених завдань, її значення вивчення дисципліни.

Висновки автора повинні носити обґрунтований характер, бути результатом самостійного дослідження.

Курсова робота завершується списком використаних джерел, на які є посилання в тексті роботи та які використані при її підготовці.

Цифрові, інформативні матеріали, які не використовуються в роботі при аналізі, а тільки підтверджують якісь положення, бажано подавати в додатках, які подаються в кінці роботи, після списку використаних джерел. Обсяг додатків у загальному обсязі курсової роботи не враховується.



Обсяг основного тексту курсової роботи повинен бути не меншим 20 і більшим 30 аркушів. До основного тексту входять:

― титульний аркуш (1 арк.);

― зміст роботи (1 арк.);

― вступ (1,5–2 арк.);

― розділи (20–23 арк.);

― висновки (2-3 арк.).

Обсяг наступних складових частин роботи – списку використаних джерел та додатків (якщо вони є) залежить від кількості джерел та змісту роботи.

Після остаточного оформлення робота має бути вичитана і зшита. Курсову роботу рекомендується виготовляти у двох екземплярах, один для передачі на рецензування, другий – студенту.

Завершена, підшита курсова робота здається на рецензування не пізніше як за місяць до початку екзаменаційної сесії, шляхом реєстрації в навчальному відділі після чого передається на кафедру на рецензування. Роботи студентів, які пропустили термін подання робіт в навчальний відділ з поважної причини, можуть бути прийняті на підставі заяви студента з дозволу декана.
5. ВИМОГИ ЩОДО ФОРМИ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Оформлення курсової роботи. Курсова робота виконується українською мовою на папері формату А4 (297мм х 210 мм). Робоча площа аркуша, на якій друкується текст роботи, обмежується берегами таких розмірів: верхній і нижній береги – по 20 мм; лівий берег – 30 мм; правий берег – 10 мм.

Робота друкується комп’ютерним способом. Шрифт друку – Times New Roman, звичайний, світлий. Кегль (параметри) шрифту – 14 pt (одиниць). Міжрядковий інтервал тексту – 1,5.

Нумерація аркушів проставляється у верхньому правому куті аркуша арабськими цифрами без додавання до номера аркуша будь-яких інших знаків. На першому аркуші роботи номер не проставляється.

При складанні плану роботи слід враховувати такі вимоги:



  • треба зазначати у плані номери аркушів, на яких починаються відповідні структурні частини роботи (вступ, розділи, підрозділи тощо);

  • такі структурні частини роботи як вступ, висновки, список використаних джерел, додатки – у плані подаються без нумерації, тобто перед ними номери не проставляються;

  • назви структурних частин роботи у плані друкуються від межі лівого берега;

  • назви структурних частин роботи – “Вступ”, “Розділ”, “Висновки”, “Список використаних джерел”, “Додатки” друкуються великими літерами звичайним жирним шрифтом;

  • номери розділів проставляються арабськими цифрами, після яких крапка не ставиться;

  • назва розділу друкується у наступному рядку від межі лівого берега аркуша (тобто починається не після номера розділу, а під словом «розділ»);

  • номер підрозділу є складним і складається з номера розділу в межах роботи і порядкового номера підрозділу в межах розділу, які між собою розділяються крапкою;

  • номер підрозділу починається від межі лівого поля, після номера ставиться крапка. У цьому ж рядку після крапки з великої літери рядковими літерами звичайним світлим шрифтом друкується назва підрозділу;

  • крапка в кінці жодної структурної частини роботи не ставиться.

Текст кожної структурної частини роботи починається з нового аркуша.

Слова «Вступ», «Розділ», «Висновки», «Список використаних джерел», «Додатки» і назви розділів, друкуються центровано до тексту великими літерами жирним шрифтом.

Слово «Розділ» і номер розділу друкуються центровано в одному рядку, а назва розділу – також центровано в наступному рядку. Крапка після номера розділу не ставиться.

Назви підрозділів починаються з великої літери, друкуються центровано до тексту рядковими літерами жирним шрифтом.

Крапка після назв структурних частин роботи не ставиться.

Посилання. Особливу увагу при виконанні курсової роботи слід приділити використанню наукових праць інших авторів. Таке використання можливе лише за умови дотримання авторських прав, за допомогою належним чином оформлених посилань.

Послання на використані джерела зазначаються в тексті роботи проставлянням порядкового номера посилання за списком використаних джерел.

Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання. У разі виникнення необхідності послатися на думки авторів, праці яких є рідкісними (або давніми) і не можуть бути безпосередньо опрацьовані студентом, допускається використання цитат таких авторів з інших джерел. При цьому у випадку, коли є потреба процитувати думку такого автора, яка наводиться у іншому більш сучасному виданні це слід робити так: «У своїй відомій праці С. Серодін пишо, що …» При цьому у списку використаних джерел праця Серодіна оформляється таким чином Серодин С.М. Граф М.М.Сперанский: Очерк государственной деятельности. ― СПб., 1909. ― С. 234 // Цит за: Іванов Н.С. Очерки теории государственного управления в Имперской России. ― М., 2008. ― С. 34.

Посилання по тексту робляться у квадратних дужках з позначенням порядкового номеру за списком використаних джерел. Якщо посилання здійснюється в цілому на джерело чи групу джерел, то в дужках зазначаються лише номери посилань, наприклад, «... у працях С.С. Алєксєєва, С.М. Братуся, Р.І. Кондратьєва та М.М. Марченка, [3, 4, 5, 6] зазначається, що...».

Коли необхідно зіслатися на конкретні сторінки використаних джерел, то слід зазначати і номери посилань, і номери сторінок у джерелах, наприклад, «...А.С. Довгерт та Р.О. Стефанчук [9, с. 86–88; 10, с. 21–27] стверджують про...».

У випадку, коли автор курсової роботи бажає в тексті запозичити думку іншого автора, він може вчинити це двома способами: за допомогою точної цитати, або передати думку іншого автора без точного цитування. В обох випадках посилання є обов`язковим.

Необхідною умовою виконання курсової роботи є вміння студента на підтвердження своєї правоти посилатися на авторитетні джерела або дискутувати зі своїми опонентами. У цьому випадку академічний етикет вимагає правильно відтворювати текст цитати. Текст цитати береться в лапки, приводиться в тій же граматичній формі, що в джерелі, зі збереженням особливостей авторського тексту.

При непрямому цитуванні (викладі думок інших авторів своїми словами) варто гранично точно викладати авторські думки й коректно оцінювати думки опонента. Цитування не повинне бути ні надлишковим, ні недостатнім: надлишкове цитування створює враження компілятивного характеру роботи, а недостатнє – знижує цінність роботи студента.

В обов'язковому порядку кожна цитата повинна супроводжуватися посиланням на джерело, будь то монографія або стаття, оскільки при замовчуванні фактів використання чужого матеріалу курсова робота до захисту не допускається.

Список використаних джерел. Список використаних джерел –елемент бібліографічного апарату, який містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків. Бібліографічний опис складається безпосередньо за друкованим твором або за каталогами та бібліографічними покажчиками повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв. Джерела можна розміщувати трьома способами:

– в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків джерел;



  • увесь список формується в алфавітному порядку за прізвищем першого автора або назвою;

  • у порядку появи (згадування) посилань у тексті курсової роботи.

Алфавітний порядок складання списку використаних джерел має загальну нумерацію і повинен поділятися на дві рубрики: «Нормативні джерела та судова практика» та «Наукові джерела». Рубрика з нормативними джерелами та судовою практикою формується у такій послідовності: Конституція України, міжнародні документи та угоди, Закони України; декрети Кабінету Міністрів України; Рішення та роз'яснення Конституційного Суду України; постанови Верховної Ради України; укази та розпорядження Президента України; постанови Кабінету Міністрів України; акти міністерств, відомств та інших центральних органів виконавчої влади; рішення інших державних органів та органів місцевого самоврядування; постанови пленумів Верховного Суду України та Вищого господарського суду України; нормативно-правові акти Союзу РСР та Української РСР, Іноземне законодавство (подається в хронологічному порядку спочатку українською та російською мовами, потім – іноземними), матеріали судової та іншої юридичної практики (містять джерела отримання відповідних відомостей). Нумерація джерел у разі поділу списку є наскрізною.

Алфавітний порядок без поділу на рубрики передбачає наскрізну нумерацію, при цьому спочатку подається література кирилицею, а після неї латиницею.

Формування списку використаних джерел за появою посилань у тексті є більш простим способом і полягає у наскрізній нумерації джерел незалежно від того чи це нормативний акт, чи автор прізвище якого починається з будь-якої літери абетки.

Список використаних джерел повинен мати не менше 15 джерел. На кожне з наявних у списку джерело має бути в роботі хоча б одне посилання. Список використаних джерел розташовується після висновків з продовженням нумерації аркушів. Правила бібліографічного опису джерел подані у Додатку 4.



Оформлення додатків. Додатки розташовуються після списку використаних джерел в порядку появи посилань на них у тексті роботи з продовженням нумерації аркушів. При цьому кожний додаток починається з нової сторінки.

Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої центровано стосовно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово “Додаток...” і відповідне цифрове позначення або велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, Додаток А, Додаток Б і т.д. Один додаток позначається як додаток А.

6. РЕЦЕНЗУВАННЯ ТА ЗАХИСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Керівництво курсовими роботами з навчальної дисципліни “Цивільне право” здійснюється науково-педагогічними працівниками кафедри правосуддя, які погоджують плани курсових робіт, здійснюють методичне сприяння у їх виконанні, рецензують та готують висновок про допуск робіт до захисту.

Виконана курсова робота у визначені деканатом строки передається керівникові для її рецензування та допуску до захисту. Захист курсових робіт відбувається перед комісією, кількісний та персональний склад якої визначається кафедрою.

На захисті студент робить 5–7-ми хвилинний виступ і відповідає на запитання членів комісії. У виступі студент обґрунтовує висновки, зроблені в роботі, дає пояснення по суті критичних зауважень, відповідає на запитання керівника та інших викладачів і аспірантів кафедри.

Результати захисту курсової роботи оцінюються за чотирибальною шкалою («відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно»).При оцінці курсової роботи враховується :



  • рецензія на курсову роботу;

  • якість курсової роботи загалом;

  • творчий характер курсової роботи;

  • опрацювання наявної наукової літератури;

  • володіння та використання нормативного матеріалу;

  • самостійність виконання курсової роботи;

  • обґрунтованість висновків;

  • якість оформлення роботи (оформлення посилань, списку використаних джерел, додатків тощо);

  • результати захисту курсової роботи.

Рейтинговий бал студента з курсової роботи визначається остаточно за результатами захисту у термін, що передбачається семестровим графіком, виходячи з максимальної суми – 100 балів. Студент вважається таким, що захистив курсову роботу, якщо він набрав 60 і більше балів1.

У разі недопуску курсової роботи до захисту студент повинен врахувати зауваження керівника курсової роботи та доопрацювати її з повторною подачею керівникові.

Неявка на захист курсової роботи вважається пропуском без поважної причини, про що у відомості робиться запис «не з’явився».

В разі отримання за результатами захисту курсової роботи незадовільної оцінки студент повинен переробити її з урахуванням висловлених зауважень і протягом 7 днів подати керівнику для перевірки та повторного захисту. Пропуск строку, встановленого для доопрацювання курсової роботи, вважається неявкою на захист курсової роботи, після чого захист може здійснюватися лише перед кафедральною комісією на підставі розпорядження декана факультету.

Студент допускається до семестрового контролю з конкретної навчальної дисципліни, якщо він захистив курсову роботу, передбачену навчальним планом з цієї навчальної дисципліни.

Курсові роботи зберігаються у навчальному відділі і по завершенню навчального року у встановленому порядку передаються в архів, де зберігаються 1 рік, після чого знищуються у встановленому порядку.


Додаток 1


ТЕМАТИКА

курсових робіт з цивільного права для студентів 3 курсу денної

та заочної форми навчання 2014/2015 навчального року

  1. Джерела цивільного права України в сучасних умовах

  2. Захист цивільних прав: поняття, форми та способи

  3. Поняття, ознаки та склад цивільних правовідносин

  4. Цивільна дієздатність фізичної особи

  5. Держава як суб’єкт цивільних правовідносин

  6. Речі як об’єкти цивільних прав

  7. Цінні папери як об’єкти цивільних прав

  8. Недійсність правочину: поняття, види та правові наслідки

  9. Добровільне представництво в цивільному праві

  10. Цивільно-правові строки та терміни

  11. Право на життя як об’єкт цивільно-правового регулювання та захисту

  12. Право на охорону здоров’я фізичної особи

  13. Набуття права власності за законодавством України

  14. Підстави та порядок припинення права власності

  15. Спільна власність в цивільному праві України

  16. Захист права власності

  17. Суб’єкти, об’єкти та зміст авторського права

  18. Цивільно-правове регулювання суміжних прав

  19. Підстави, склад та види зобов’язальних правовідносин

  20. Порівняльний аналіз поруки та гарантії

  21. Іпотека в цивільному праві

  22. Цивільно-правова відповідальність за порушення зобов’язання

  23. Підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності

  24. Цивільно-правовий договір: поняття, види та зміст

  25. Договір роздрібної купівлі-продажу

  26. Договір дарування

  27. Порівняльний аналіз договору ренти і договору довічного утримання

  28. Договір лізингу

  29. Порівняльний аналіз договору позички та договору позики

  30. Договір перевезення вантажів залізничним транспортом

  31. Договір перевезення пасажирів та багажу автомобільним транспортом

  32. Договір страхування життя в сучасних умовах

  33. Договір доручення та договір комісії: порівняльний аналіз

  34. Особливості договору управління майном в цивільному праві України

  35. Договір факторингу в цивільному праві

  36. Договір комерційної концесії

  37. Договір простого товариства в цивільному праві

  38. Зобов’язання із публічної обіцянки винагороди в цивільному праві

  39. Деліктні зобов’язання в цивільному праві

  40. Відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки

  41. Відповідальність за завдану моральну шкоду

  42. Спадкування за законом

  43. Спадкування за заповітом

  44. Прийняття спадщини

  45. Оформлення спадкових прав

  46. Спадковий договір

Додаток 2

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ


ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
КАФЕДРА ПРАВОСУДДЯ

КУРСОВА РОБОТА

з навчальної дисципліни “Цивільне право”


на тему: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ДОГОВОРУ ДОРУЧЕННЯ ТА ДОГОВОРУ КОМІСІЇ

студентки 3 курсу група Пр 05-12

напрям підготовки 6.030401 Правознавство

Чередниченко Тетяни Миколаївни

Керівник: доцент кафедри правосуддя,

канд. юр. наук Мацегорін Олександр Ілліч


Національна шкала________________________

Кількість балів:_____ Оцінка: ЄКТС________


Члени комісії:

_______________________ Баб’юк А.М.___

(підпис)

________________________ Бугера О.І.____

(підпис)

_______________________ Машков К.Є.___

(підпис)

Київ – 2015 рік



Додаток 3
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ…………………..……….……..……3

ВСТУП...................................................................................................................4

Розділ 1 ПОНЯТТЯ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ….6

1.1. Визначення поняття цивільно-правової віднопідальності…………. 6

1.2. Основні відмінні ознаки цивільно-правової відповідальності від

інших видів юридичної відповідальності………………………………….8



Розділ 2 ВИДИ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ.............13

2.1. Класифікація цивільної відповідальності залежно від підстав.............17

2.2. Характеристика окремих видів цивільної відповідальності в залежності від обсягу....................................................................................21

Розділ 3 ЗВІЛЬНЕННЯ ТА ЗМЕНШЕННЯ ОБСЯГУ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ...............................................26

3.1. Підстави звільнення від цивільної відповідальності…………………….26



3.2. Підстави зменшення обсягу цивільної відповідальності………………. 28

ВИСНОВКИ.........................................................................................................29

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................................30

ДОДАТКИ............................................................................................................33
Додаток 4
ПРИКЛАДИ ОФОРМЛЕННЯ
бІблІографІЧного опису ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



Хар-ка джерела

Приклад оформлення

Монографії, навчальні посібники, підручники

Кравченко В.В. Конституційне право України: Навчальний посібник. - Вид. 4-те, виправл. та доповн. - К.: Атіка, 2007. - 568с.

два автори

Чушенко В.І., Заєць І.Я. Конституційне право України: Підручник. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2007. – 488 с.

три автори

Погорілко В.Ф., Головченко В.В., Сірий М.І. Права та свободи людини і громадянина в Україні. - К.: Ін Юре, 1997. – 52 с.

чотири автори

Рогожин А. Й., Святоцький О. Д., Копиленко О. Л., Тищик Б. Й. Історія держави і права України: Академічний курс: У 2 т.: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого / В. Я. Тацій (ред.), А. Й. Рогожин (ред.) — К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2000. — Т. 2 — 577 с.

колектив авторів

Конституційне право України: Підручник / За ред. академіка АПрН д.ю.н., професора Ю.М. Тодики, д.ю.н., професора В.С. Журавського. -К.: Ін Юре, 2002. - 544с.

Багатотомні видання

Действующее международное право. В 3-х томах. Составители Ю.М. Колосов и Э.С. Кривчикова. – М.: Издательство Московського независимого института права, 1997. - Том 3. - 845 с.

Перекладні видання

Дженіс М., Кей Р., Бредлі Е. Європейське право у галузі прав людини: джерела і практика застосування/ Пер. з англ.. -К.: Артек, 1997. - 624 с.

Стандарти

ГОСТ 7.1–84. СИБИД. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления. — Взамен ГОСТ 7.1–76; Введ. 01.01.86. — М.: Изд-во стандартов, 1984. — 77 с.

Збірники наукових праць

Вибори і референдуми в Україні: проблеми теорії і практики: Збірник/ Гол. ред. М.М.Рябець. -К.: Центральна виборча комісія, 2001. – 360 с.

Словники

Бачинін В. А., Журавський В. С., Панов М. І. Філософія права: Словник / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. — 407 с.

Складові частини: книги

Литвиненко І.Л. Забезпечення органами місцевого самоврядування прав людини. Глава 14. // Державне управління, державна служба і місцеве самоврядування: Монографія / Кол. авт. За заг. ред. проф. О.Ю. Оболенського. – Хмельницький: Вид-во «Поділля», 1999. – С. 369-394.

збірника

Когут О.В. До питання про спеціальний статус центральних органів виконавчої влади // Парламентаризм в Україні: теорія і практика. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, 2001. - К., 2001.  - С. 208-213.

журналу

Галус О. Функції форм безпосереднього народовладдя // Університетські наукові записки. Часопис Хмельницького університету управління та права. – 2006. - № 3-4. – С. 95–100.




Загуменник В., Гурєїв О. Порівняльний аналіз законодавства про вибори депутатів до органів місцевого самоврядування // Право України. – 2005. - №10. - С. 7-10.

іноземного журналу

Kleinwaechter W. Right on Information // Journal of Media Law and Practice. - London. – Vol.10. – September 1990. - P.93.

енциклопедії

Юридична енциклопедія. В 6 томах — К.: НАНУ; ІДіП; Вид-во “Українська енциклопедія” ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6. — 528 с.

Тези доповідей

Галус О. Проблеми імплементації результатів всеукраїнського референдуму // Молодь в юридичній науці: Збірник тез доповідей Міжнародної наукової конференції молодих вчених «Треті осінні юридичні читання», 21-22 жовтня 2004 року. – Хмельницький: Хмельницький університет управління та права, 2004. – С. 65–67.

Дисертації

Кушакова Н.В. Конституційне право на інформацію в Україні (порівняльний аналіз): Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02 / Київський національний ун-т імені Тараса Шевченка. — К., 2003. — 243 арк.

Автореферати дисертацій

Грицкевич С.Г. Конституційні екологічні права людини і громадянина та їх забезпечення органами внутрішніх справ: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2002. — 15с.

Інструкції

Інструкція з організації емісійно-касової роботи в установах банків України: Із змінами та доп.: від 31.05.95 р. № 255; від 30.12.96 р. № 347 реєстраційний номер 411; від 12.05.97 р. № 146 реєстраційний номер 440) / Національний банк України. — К., 1997. — 274 с.

Міжнародні документи та угоди

Європейська хартія місцевого самоврядування від 15.10.1985 р., ратифікована Законом України від 15.07.1997 р. // ВВРУ. - 1997. - №38. -ст. 249.

не ратифіковані

Угода між Україною і Російською Федерацією про врегулювання питань правонаступництва стосовно зовнішнього боргу та активів колишнього СРСР від 9 грудня 1994р. (про нульовий варіант). Україна не ратифікувала // Действующее международное право. В 3-х томах. Составители Ю.М. Колосов и Э.С. Кривчикова. –М., 1997. - Том 1. - С. 502-504.

Законодавство України

Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів: Закон України від 6.04.2004 р. (набрав чинність з 1.10.2005р.) (з зм. і доп.) // ВВРУ. - 2004. - № 30-31. - Ст. 382.




Кодекс адміністративного судочинства від 6.07.2005 р. // ОВУ. — 2005. — № 32. — Ст. 1918.




Регламент Верховної Ради України, затверджений Постановою Верховної Ради України від 16.03.2006 р. (із зм. і доп.) // ОВУ. – 2006.- № 16.-ст. 1174.




Про Положення про порядок підготовки та внесення проектів актів Президента України: Указ Президента України від 15.11.2006 р. // ОВУ. – 2006. - №47. – ст. 3123.

Іноземне законодавство

О совершенствовании структуры органов исполнительной власти: Указ Президента РФ от 17.03.1997 г. № 292 // Собрание законодательства Российской Федерации. — 1997. — № 12. — Ст. 1419.




Das neue Insolvenzrecht Gesetze, Begrundungen: Materialien / bearb. von Joachim Kraemer. — Bonn: Stollfuss, 1995. — 83 p.

Матеріали судової та іншої практики

Архів Апеляційного суду Хмельницької області. Справа № 2-2139 за позовом А. до Б. про стягнення аліментів. — Арк. 56.




Архів Управління Служби Безпеки України по Хмельницькій області. — Спр. 657827-02, т. 4. — Арк. 75, 98, 546.

Інтернет-джерела

Бориславська О. Проблеми органів місцевого самоврядування у виконанні делегованих повноважень // Інтернет видання “Юриспруденція он-лайн” [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.lawyer.org.ua


Примітка: Оформлення нормативно-правових актів повинно відбуватись з посиланням на офіційне джерело оприлюднення. Відповідно до Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10.06.1997 р. № 503/97 офіційними друкованими виданнями є: “Офіційний вісник України”; “Урядовий кур'єр”. Офіційними друкованими виданнями, в яких здійснюється офіційне оприлюднення законів та інших актів Верховної Ради України, є також газета “Голос України”, “Відомості Верховної Ради України”. Офіційним друкованим виданням, в якому здійснюється офіційне оприлюднення законів, актів Президента України, є також інформаційний бюлетень “Офіційний вісник Президента України”.


1 Цифра «60» отримана так: максимальна кількість «100»балів за шкалою університету ділимо на «5» – максимальну кількість одиниць за національною шкалою, отримуємо 100:5=20. Це ціна у балах однієї одиниці оцінки за національною шкалою. Якщо студент отримав «задовільно» (3) за національною шкалою, то 20х3=60 балів.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка