Методичні рекомендації для студентів училищ культури Спеціальність 02010401 «Народна художня творчість»



Сторінка2/5
Дата конвертації02.05.2016
Розмір0.87 Mb.
1   2   3   4   5

Ф У Н Д А М Е Н Т



Мета

Щоб Вам було краще зрозуміти, це на якому поверсі розташувати ту чи іншу сім’ю. Сім’ї дуже різні за характером і стосунками, але всі належать до однієї родини – тема сценарію. Аспект – це сім’я. Наприклад, на І поверсі живуть бабуся і дідусь, на другому багатодітна сім’я, на третьому молодята і т.д.

Таким чином блок сценарію – це його частина, яка розкриває частково тему сценарію. Блоки поєднують кілька епізодів. Якщо сценарій невеликий, то до його складу можуть входити лише епізоди. Наприклад, нестаріюча тема сценарію – Велика Вітчизняна війна. Скільки на цю тему написано віршів, знято кінофільмів, складено пісень! Щоб довести до глядача історію війни, можна включити такі блоки: «Подвиг і героїзм народу на фронті», «Герої тилу», «Жінка і війна», «Діти війни», «Поезія воєнних років», «Пісня – муза Перемоги» та ін.

Щоб Вам легше було зрозуміти суть блоків і епізодів, розберемо дуже просту народну казочку «Колобок». Її можна розбити на простенькі блоки:



  • баба пече колобка,

  • колобок втікає,

  • зустріч колобка з зайцем,

  • зустріч колобка з вовком,

  • зустріч колобка з ведмедем,

  • зустріч колобка з лисицею.

Блоки наступні схожі. Наприклад, у блоці "Колобок зустрічається з вовком". Епізоди – розмова колобка з героєм, колобок співає пісеньку.

Блок – частина сценарію, сукупність епізодів, які об'єднуються загальною темою, єдиною сценічною метою, мають свій закінчений сюжет:

Блок

  • біжить собі Колобок та й біжить – епізод,

  • діалог з Вовком – епізод,

  • заспівав пісеньку – епізод,

  • та й побіг собі далі,

і передає авторський задум, розвиває один з авторських аспектів.
Таким чином кожен блок має епізоди – віконця кімнат, і дія, яка відбувається за віконцем тільки однієї кімнати: члени сім’ї співають (наприклад, виступ хору) або спілкуються (уривок п’єси, наприклад), переглядають кінофільм (уривок документального фільму) тощо. У кожному блоці може бути кілька епізодів. Наприклад, у блоці «Пісня – муза перемоги» можна запропонувати такі епізоди:

а) розповідь про фронтові концертні бригади,

б) калейдоскоп пісень,

в) історія пісні на війні від початку війни до перемоги тощо,

г) (в залежності від форми заходу) конкурс на виконання фронтових пісень серед ветеранів.

Так, у казочці «Колобок», наприклад, блок "Баба пече Колобок". Уявіть собі сценічну дію на хвилин п'ятнадцять . Цей блок має епізоди:



  • розмова Баби з Дідом (під час якої Баба, наприклад, витирає посуд і наспівує пісеньку, а дід майструє шпаківню, тощо.)

  • процес виготовлення тіста і випічка (пластична композиція)

  • колобок втік (тут може бути і монолог Колобка, і його спроби зайняти себе різними іграми чи справами, які здалися йому не цікавими, так, що він вирішив втекти). Тобто, за режисерським сценарієм простенької казочки та за допомогою мізансценування, режисер-постановник перетворює народний фольклорний твір на виставу.

Епізод – самостійна частинка сценарію, в якій вирішуються окремі драматичні задачі. Епізод відрізняється внутрішньою логічною побудовою. Кожен блок і епізод має свою назву, мету і тему.

А епізоди та захід вцілому оформлюються частинками виражальних засобів:

-сценографія та декоративно-художнє оформлення сцени: частина сцени (наприклад, авансцена) – хатка Діда і Баби біля якої тин, а на тину горщики, рушничок, квіточки на підвіконні, фіраночки на вікнах, різнокольорова фарба на рамах а в цілому сцена – казковий ліс; музика, яка лунає у виконанні Діда та на протязі заходу, спів пташок за вікном – це музичне і шумове оформлення, українські костюми персонажів – що має налаштовувати глядача на особливе сприйняття дії. Костюми, світлове оформлення, декоративно-художнє оформлення, музика, спецефекти тощо – це ваша фантазія, як за допомогою виражальних засобів зробити постанову цікавішою.

Тож виражальні сценічні засоби (мізансцени, як мова режисера, світлові ефекти, світло, колір, музика, звукові шуми та зорові заставки, кінозаставки, діапозитиви, димові ефекти та ін.), впивають на глядача на емоційному, психологічному або інтелектуальному рівні. Самі по собі вони нейтральні по відношенню до основної мети і самі по собі вони не будуть впливати на людину. Але кожен з цих засобів при вдалій реалізації їх у сценарії спонукають глядача до підвищеного психологічного реагування на явища життя. Приводжу дуже простий приклад. Під час заходу ви плануєте пригостити людей у залі короваєм, і якщо дівчата понесуть коровай у повній тиші, це буде сприйматися менш відчайдушно, чим та сама дія, але дівчата одягнені в українських костюмах в супроводі мелодії або фонограми пісні "Зеленеє жито". Тож поєднання матеріалу в блоці не може здійснюватися без виражальних сценічних засобів, які повинні не просто вводитися в сценарій як механічні засоби, а повинні бути скріплюючими гаєчками, цеглинками, болтами. От тоді Ваш будиночок не буде зіпсованим від відсутності різнокольорових забарвлень у вікнах, без яскравої тканини і тиші!

Практична порада. Використовуючи ВСЗ будьте уважні. Бо не знаючі міри можна увесь задум зруйнувати. Наведу приклад. Під час заходу дівчина співає пісню про солдата-афганця, який не повернувся додому. На першому куплеті її освітлювач "виводить" прожектором у темряві на сцену, а на другому куплеті дає дискотечний варіант динамічного миготіння кольорового світла. Тож треба все ретельно планувати. Режисер не повинен дозволити подібної самодіяльності служб. Для цього пишуться докладніші звукові і шумові партитури (схеми надаються).

Таким чином, сценарій складається із блоків, блоки з епізодів, а епізоди мають виражальні засоби.

Тепер уявіть казку «Колобок» у постанові, якби ви написали казочку сценарієм.

Декоративно-

художнє


оформлення

Блок № 1


  • Половина сцени оформлена як домівка Дідуся й Бабусі. Хата прибрана в українському народному стилі: лава заслана доріжкою, оздоблена орнаментом піч, у кутку прялка, на столі посуд.

  • Інша половина оформлена як ліс. Декорація дерев, рослин, виділена стежка, що біжить до лісу.

  • За прялкою сидить баба і співає українську народну пісню «Місяць на небі». Дід акомпанує на домрі.

  • Лунає фонограма «голос півня».

Дід:

Бабусю, спекла б ти колобка!

Баба:

Та з чого ж я тобі його спечу, як і борошна немає!

Дід:

Бабусю, піди в хижку та назмітай у засіку борошенця, то й буде колобок.


Пластична композиція випікання Колобка

Таким чином Блок № 1 має три епізоди: 1) пісня, 2) розмова персонажів. 3)Пластична композиція випікання Колобка.

Нагадую: це приклад, як сценарій розбити можна на блоки. Але це маленький сценарій, який не буде мати насправді великих блоків, а блок № 1 це епізод.

Будиночок стоїть на фундаменті – це ідея, яку переслідує автор при створенні сценарію. А будь-який захід має завжди виховну мету і пізнавальне значення в основі якої ідея - головна думка заходу, заради якої цей захід проводиться. Як приклад, ідея казки «Колобок» повинна навчити дітей відрізняти добро від зла, поважати і слухати старших, не вірити першим зустрічним людям та їх лестощам. І може звучати так: «Неслухняна дитина до біди добігалася», або «Від добра, добра не шукають».

Сверхзадача. Ми не виходимо на сцену до глядача і не говоримо йому, що ми зараз будемо вас виховувати. Виховувати буде пісня, слово, дійство, в цілому розповідь. Тож і сверхзадача повинна бути ясною з самого початку. Це ряд виховних задач, які ставить автор сценарію та режисер. Наприклад, сверхзадача (в КДД це мета) вистави про Колобока: Розвивати у дітей 4-7 років інтерес до театрально-ігрової діяльності, знайомство з дитячими літературними творами, використовуючи виразні засоби (інтонацію, міміку, жести); виховувати повагу до слова та думки батьків; вчити дітей відчувати та розуміти вчинки героїв, емоційний стан героя, розвивати навички імпровізації образів казкових тварин; розвивати музичні, акторські здібності. Тощо.

Сходинки у будинку – це плавне з'єднання, зав’язка між блоками або епізодами сценарію, поступовий перехід від однієї частини сценарію до наступної. У казці «Колобок» це слова «…і покотився колобок далі». Ми ще розглянемо засоби такого поєднання – монтаж.

Погодні і природні умови навколо будиночка – сонце, дощ, хмаринка – так образно можна показати запропоновані обставини: обставини, життєва ситуація, умови життя дійової особи театральної постановки в які повинні себе у своїй уяві помістити виконавці. Виділяють обставини малого, середнього і великого кола. Обставини малого кола стосуються ситуації, яка відбувається з персонажем в поточний момент (де він знаходиться, з ким розмовляє, що йому потрібно від співрозмовника тощо). Обставини середнього кола стосуються його загальної життєвої ситуації (його стать, вік, сімейна ситуація, соціальний статус, оточення тощо). Обставини великого кола стосуються загальної ситуації оточення персонажа (місто, країна, історичний період, політична ситуація в країні й світі тощо). Термін "пропоновані обставини" вкрай важливий для акторської творчості. Пропоновані обставини - це збудників дій персонажа. Персонаж діє тим чи іншим чином виходячи з пропонованих обставин. Аналіз обставин життя персонажа - найважливіше завдання актора і режисера при роботі над роллю. Термін активно використовувався К. С. Станіславським і його учнями.

Актуальність теми. Наприклад, тема кохання актуальна завжди. А от тема боротьби з наркотиками тільки приблизно 35 років у нашій країні. А тема Жовтневої революції відійшла з актуальної арени.



Одноповерхова багатопід’їздна будівля або багатоповерхівка – це форма (жанр) заходу, без якої неможливо організувати зміст сценарію. Ще на рівні роздумів про задум (як розповісти про сім’ї, які живуть у будиночку, про велику родину) треба вирішити, що ви будете створювати: сценарій свята, театралізованого концерту, тематичного вечора тощо.

А архітектурний стиль, у якому побудована споруда (вікторіанський, готичний, бароко, сучасний) – це задум сценарію, його оригінальна організація матеріалу, режисерський ракурс, своєрідний «одяг» сценарію – сценарно-режисерський хід. Наприклад, сценарій «Колобок» може бути дитячою музичною виставою із збереженням українських народних традицій. Але можна цю казку подати на сучасний лад для молоді як «гумористичну розважальну програму», у центрі якої колобок – це хакер-підліток, неслухняний хлопчисько.



Дим, який розповсюджується над будинком – це особлива думка, з якою підуть люди з вашого заходу. Це значить, що не дарма ви будували фундамент. Ваша мета досягнена, бо про побачене люди розкажуть удома, на роботі. От ви і зробили добре діло.

Нічого складного? Я з Вами згодна. Перейдемо тепер до більш детального розгляду термінології та процесу роботи над сценарієм клубного заходу. Ви ще маєте думку, що сценарій – це дуже складна річ, це все рівно, що написати літературний твір. Так, Ви частково маєте рацію. Тому я поспішу Вас заспокоїти. Не обов'язково писати свій оригінальний сценарій (оригінальний сценарій – це створений автором). Можна скористуватися тими сценаріями, які створили інші люди, доповнити їх місцевими фактами, створивши таким чином змішаний сценарій. Є ще один вихід: із кількох створити один сценарій, який має назву компілятивний.

Так, я бачу, Ви все ж таки хочете спробувати свої сили і написати свій особистий. Згода. Але попереджую, що готових рецептів не існує. Ви розчаровані? Ось це і є та мить, якої дуже бояться студенти – як без рецепта зварити екзотичну страву. Тим більше узятися за творчий процес, який має індивідуальні особливості: так, все залежить від режисера – його фантазії, ерудиції, творчого начерку, культури. Одній людині легше працювати самій, іншому клубному драматургу потрібен колектив. І все ж таки приблизну загальну схему роботи над сценарієм визначити можна. Спробуємо? А починати треба з пошуку теми. Див. малюнок І.

Це перший етап роботи над сценарієм. Тема – найактуальніші з життєвих питань явища, які на даному етапі життя хвилюють аудиторію. У цьому переважне право на Вашому боці. Хто, як не Ви, краще володієте подіями, які відбуваються у вашому колективі? А якщо Ви будете працювати для незнайомих людей, то Вам треба провести з ними зустріч, під час якої з’ясуєте всі необхідні Вам питання. Наприклад, Вас запросили написати сценарій і провести ювілей. Зустріньтеся з ювіляром, прибережіть питання (Де, коли народилися? Чим займалися протягом життя? З якими цікавими людьми доводилося знайомитися? Сім’я? Чого досягнули у житті?). У процесі бесіди питання можуть доповнюватися, змінюватися. І формуєте тему.

Так мені довелося зустрічатися з почесною людиною, яка все життя брала участь у художній самодіяльності нашого міста, О.Ф. Жуковим. В училищі культури ми проводили ювілейний вечір. Виявилося, що ювіляр – червонодеревник, збудував дім, об’їздив з концертами пів СРСР, малює, співає, відвідує хор ветеранів. Але тема прийшла несподівано, коли від декількох людей я почула: «Олександр Федорович – мій друг». Так на поверхню усього цікавого матеріалу випливли людські стосунки.. Я назвала захід "Мій друг – Сашко...". Така назва передає зміст заходу, анонсує його. Головне, щоб обрана Вами тема була співзвучна з потребами людей і цікавила аудиторію.


  1. Проведіть опитування населення – Вашу потенційну аудиторію, спитайте у людей про теми заходів, які б їх зацікавили.

  2. Тема може бути обрана особисто Вами /в основу ляже незвичайний факт з життя колективу – одруження, народження колективу, червона дата, успіх у виробництві і т.д./.

  3. Тему може підказати ситуація (ви почули суперечку: в наш час звертати увагу на кохання? Чи краще брак по розрахунку?). То ж повідайте людям про вічну загадку любові.

  4. Тему може продиктувати час. З’явилося, наприклад, нове свято – День працівників культури.

  5. Тема може бути запланованою у Вашому колективі раніше за перспективним календарно-тематичним планом).

  6. Тема може бути замовленою.

Працюючи над темою, сценарист веде пошук і проблем, які треба вирішити через клубну драматургію. Так поступово визначає ідею заходу. (Про ідею ми говорили вище).

Другий етап. Постановка мети.

Мета тісно пов’язана з темою. Етап становлення проблеми пов’язаний з авторським відношенням до теми і самої проблеми – громадянська позиція автора до подій, що відбуваються. Отже, від найшовши ідею, пора будувати фундамент, визначитися з метою. Мета – педагогічна задача, яку ставить сценарист. Це мета, до якої повинен прийти і глядач. Так протягом усього сценарію автор повинен скласти художні умови самостійного надходження глядача до висновку, до поставленої нами ідеї у разі аналізу глядачем сценічних подій. Причому кожен блок і навіть епізод /кожна части­на сценарію/ повинні мати свою мікромету. Переглядаючи захід, люди сприймають мету епізоду, потім пов’язують її з метою блоку, а по­тім пов’язують сукупність попередніх дій. Таким чином підійдуть до загальної мети. А, вийшовши з залу, у людини повинен залишитися поштовх переоцінити свій погляд на продемонстровану на заході проблему (димохід на даху нашого будинку працює). Коли Ви думаєте над метою, то відповідайте на такі питання: що ми виховуємо в людях? що розвиваємо? які почуття прищеплюємо? чому навчаємо? Наприклад, Ви проводите захід до 125-річчя Василя Стефаника. Тема: "Буду світ свій різьбити, як камінь". Мета даного сценарію – вшанувати пам’ять володаря селянських дум; сприяти вихованню почуття гордості у людей; глибоке пізнання своєї історико-культурної спад­щини.

У сценарії фольклорного свята "Заплету віночок, заплету шовковий" мета буде визначена приблизно так: ознайомлення з мистецтвом пле­тіння вінків нашими предками, символічним значенням, обереговим змістом; впровадження українських традицій у сучасне життя, вихо­вання любові до народної творчості. А от метою окремого блоку може бути: ознайомлення з символічним значенням (у блоці розповідається про сирітський вінок, стрічки для бездітних, вінок, який заплітається чотири роки, весільний вінок і т.д.). А наступний блок може знайомити з обрядовими піснями, у супроводі яких вінок пле­теться. Тепер ми знаємо твердо, для чого потрібен наш сценарій.

Переходимо до розробки сюжету.

Але ми повинні знати, що основною ознакою будь-якої драматургії є конфлікт. То ж ставте перед собою питання, яке і буде проблематичним, тобто повинне бути вирішеним у сценарії. Конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів, думок, поглядів, серйозна розбіжність, гостра суперечка, чреватий ускладненнями і боротьбою ворогуючих сторін різного рівня та складу учасників; випробування сил протиборчих сторін. Суть конфлікту полягає в тому, що кожна сторона намагається робити все для того, щоб була прийнята їх точка зору чи досягнута їх мета і заважає протилежній стороні робити теж саме. Тож у конфлікті завжди одна сторона діє, а інша їй протидіє.

Наприклад, проводячи дитячий новорічний ранок (форма заходу), ви обрали тему «Новорічних пригод Карлсона і Малюка». Захід назвали "Новий рік без подарунка". Сюжет: Фрекін Бок та її улюблений кіт викрадають подарунок у Малятка – собаку, яку приніс від Діда Мороза поштар Пєчкін. Малюк, Карлсон та пес-розшукувач Тяпа відправляються у подорож і шукають подарунок по слідам собак і зустрічають Трубадура з друзями, далматинців, Жучку та інших героїв, але ніхто не бачив подарунка. І врешті-решт натрапляють на сліди Діда Мороза, який допомагає викрити викрадачів. Чи повернуть подарунок злодії, бо вони ненавидять собак?

Конфлікт: Малюк залишився без подарунка. Дія: Малюк, Калсон і Тяпа розшукують собача. Протидія: Фрекін Бок та її улюблений кіт заважають у пошуках, бо не люблять собак.

А предмет боротьби у цій конфліктній ситуації – собача, яке треба знайти.

Практична порада. Проводячи захід треба враховувати, що конфлікт може вирішитися несподівано. Так, у нашому прикладі "Сашка" поздоровляли кілька творчих колективів, у яких він брав участь, відділ культури, друзі, знайомі. Зустріч перетворилася на потік почуттів, радісних сліз, дружніх вітань. І ювіляр промовив незаплановану фразу: «Ну чому я тут, на сцені, я піду сяду до своїх друзів у зал».

Наступний етап – робота з літературою. Як? Ви можете прочитати подібні сценарії на задану тему. Зробіть нотатки. Можливо вам сподобався вислів, вірш, уривок або цікава ідея. До речі, ваші власні ідеї можуть виникати, коли ви читаєте або переглядаєте роботу інших людей. Тож це справжня творчість! І взагалі, я раджу вам завжди мати під рукою блокнот і олівець, бо коли ви все життя займаєтесь організацією заходів, то творчі думки та ідеї іноді вас відвідують раптово, а ви завжди можете записати придумане!

В аналізі теми вам допоможуть дійсні події з життя: зверніться до фотографій, кінохронік, газетних публікацій, відеозаписів, офіційних документів. Аналізувати слід і літературу, витвори мистецтва, пов’язані з темою, статті журналів, газет тощо.

Я розбила роботу над створенням сценарію на етапи. Але це теоретично. Бо насправді на практиці цей процес – цілісний. Бо ви одночасно і працюєте над літературою, і над сюжетом, і над майбутніми епізодами, і над ідеєю та оригінальною організацією матеріалу. Подумки! І з олівцем! А як приємні творчі пошуки. Скільки надають енергії і сили! І ви завжди навчаєтеся новому.

Наступний крок. Проаналізувавши літературу і необхідні документальні матеріали, визначивши тему, пора переходити до аспектів. Розробляємо задум. Так, готуючись до театралізованого концерту, присвяченого 8 Березня, проаналізувавши актуальність обраної теми і ознайомившись з творчістю різноманітних поетів, легендами, популярних тем сучасних жіночих журналів, іншими творами художників і письменників, я сформувала проблемну тему: "В чому краса жінки?" (нагадаю, в основі будь-якого твору лежить конфлікт). Тема є. Проблема є. Подумаємо: "В чому краса жінки?". Відповідаємо (так, як бачите це Ви, тобто переходите до авторського аспекту): краса жінки має бути і в красоті тіла /а/; і в красі душі /б/; красі і мудрості розуму /в/; доброчинності /г/; красоті ставлення чоловіка до жінки /д/; красі відчуттів /є/ і т.д. Що Вам ще прийшло на думку? Так, це теж може бути і Вашим аспектом. У мене їх виявилося шість, над якими можна працювати, розвивати їх під час створення сценарію. Це вже малесенькі робочі назви Ваших блоків, які Ви потім розставите в закономірному порядку. Але не будемо забігати наперед. Нехай Ваші думки залишаться поки на папері, як будівельний матеріал на складі.

Практична порада. Пам’ятайте, що сценарій завжди повинен бути динамічним, діючім за характером. І майбутній захід повинен частково або в цілому залучити в дію глядачів. Тому необхідно знати, для кого ви будете писати, передбачати необхідні прийоми активізації аудиторії (запрошення, виходи до залу, масові пісні т.д.).



Шукаємо ідею. Жінка…Чарівне, ніжне створіння. Про неї співають пісні, складають вірші. Її боготворять та ненавидять. Її вивчають, але все одно вона завжди залишається загадкою. Природа наділила жінку особливою силою. Ця сила незрима, тонка та лагідна, але водночас велика та стихійна. Жінка є уособленням всього прекрасного, що ми зараз маємо. Майже всі культурні надбання людства були створені через жінку та за участі жінки, бо вона надихає чоловіка на прекрасні, благородні та мужні поступки, допомагаючи йому розкритися та розвиватися самому. На жаль, на даний момент роль жінки у сучасному суспільстві дещо спотворена. Передумови до цього були створені багатьма поколіннями попередніх століть, коли жінку вважали особою нижчого рівня, без права голосу та без права самореалізації. Її головна роль зводилася до народження дітей та домогосподарства. Такий собі інструмент для появи спадкоємців роду. Якщо жінка намагалася проявити себе в якійсь інший сфері, то її одразу намагалися поставити на місце: спалюючи живцем, як, наприклад, у Середньовіччя, чи морально, а то й фізично принижуючи. Таким чином, чоловіки намагалися захиститися від незрозумілої природи жінки та підкреслити свій статус «сильної статі».

У нашому столітті здійснилося багато кардинальних змін в суспільстві взагалі. Змінилася також роль жінки – вона здобула більше свободи для реалізації себе в творчості, в праці, в науці. Сьогодні здавалося б, жінка має всі права і свободи, як і чоловік, але ставлення до неї все одно не покращується. Жінка постає в сучасних мас-медіа як вульгарна, поверхнева мисливиця за багатієм. Чи можливо, що це чоловіки в черговий раз намагаються принизити жінку в своїх очах, щоб виправдатися перед собою за свою недосконалість, так і не змігши розгадати жіночу суть? А відповідь між тим проста: суть жінки – надихати чоловіка. ЇЇ не треба розгадувати, її не треба боятися, жінку треба просто кохати: як матір, як подругу, як дружину. Тож ідея: «Кохайте жінку, вона несе красу!»

Таким чином, ми знаємо, що наш будинок буде міцно стояти на фундаменті, буде мати 6 поверхів, навкруги буде щедро обдарований жіночою красою, або заквітчаний вінком.., але який матиме вигляд? Ну як ? Є над чим задуматися? Підключайте свою фантазію і шукайте "одяг", вірніше архітектурний стиль – форму і задум заходу. Сміливіше. Вас ніхто не засудить за бурхливі думки. Озбройтеся олівцем і записуйте всі свої ідеї, а непотрібні просто потім ви­креслите. Вирішіть форму заходу. Ваш захід буде театралізованим концертом, тематичним вечором, чи, може, конкурсною програмою? Задумуйте на здоров’я! Задум (ракурс) – це авторське бачення розкриття теми, база, на якій будуватиметься вистава. Іноді задум виникає немов би схематично, Вам здається, що кращого Новорічного вечора, ніж в Палаці у Султана і бути не може, а потім підбираєте до нього матеріали (східні танці, пісні, оригінальні жанри, конкурс наречених та ін.) А буває навпаки – перегляд матеріалів підказує поворот у розвитку задуму. Наприклад, у Вас тема Великої Вітчизняної війни. Вам на очі потрапляє текст, у якому мова йде про партизанські стежини, які і досі ведуть ветеранів до тієї незабутньої галявини. І ви вже бачите рішення – вся дія буде відбуватися там, у лісі, у І943, але розповідати про неї будемо ми, які живемо сьогодні, ми, які спробуємо засобом літературно-музичної композиції пройти партизанськими стежинами.

А коли Вам треба знайти «сходинки у будинку» – композиційні мости з номера в номер, звертаєтесь знову до фантазії. Намагайтеся "побачити" свій задум. Тож подивимось на "красу жіночу". Режисерське рішення (задум) виникло таке: художник збирається намалювати портрет жінки, але вагається, бо не може знайти образ саме красивої жінки (якою вона має бути: рудоволосою чи білявкою, синьоокою чи кароокою і т.д.), всі жінки красиві по-своєму. Його учень, переглядаючи якусь старовинну книгу, підка­зує художнику звернутися до історії. А яка вона, історія жіночої краси? Пройдемо по сюжету. (Див. малюнок 1).

Учень гортає сторінки «Історії і мистецтв», таким чином звертаються до тієї чи іншої епохи (такі «сходинки» у цьому сценарії). Це є сценарно-режисерським ходом. Тож разом вони підслуховують бесіду давньогрецьких філософів, відвідують Ермітаж, читають грамоту Іоанна Грозного про вимоги до жіночої краси в їхню добу, розділяють глибоку пошану великого поета до коханої Наталії Гончарової і вважають слова Омара Хайяма актуальними і т.д. переходять з одного епізоду до іншого, з одного поверху до іншого. А чим закінчиться пошук?

Але художник так і не створив порт­рет жінки. Папір на мольберті залишився чистим. Він дав можливість чоловікам в цей день намалювати портрет своїх неповторних, милих, ніжних, мудрих, коханих красунь – пензлем, квітами, бережним ставленням до них – такою буде заключна мова художника у роздумах біля мольберта. Ви бачите, що і логічно ваш задум виглядає, і події розвиваються за композиційною побудовою, і конфлікт є.

У вас вийшов сюжет-ланцюжок пов’язаних між собою подій, який ви вже чітко "побачили", тобто короткий зміст задуманого заходу, сюжет. Запишіть, бо забудете, і виділіть йому місце на складі, нехай почекає. А раз ви вже зайшли до примі­щення свого складу, заберіть свої творчі авторські аспекти. Ми буде­мо працювати з ними. Переходити до розробки сценарію. Вам не віриться? От бачите, це зовсім не страшно. Ви вже далеко зайшли на творчий шлях. Тому уперед! Будемо працювати над блоками і епізодами.

Тепер Вам треба окремо розробити всі епізоди. Беріть літературу, матеріали, які необхідні Вам, і працюйте, пам’ятаючи, що без виражальних сценічних засобів (ВСЗ) елементів зображення Вам не обійтися.

Під час роботи над блоками, епізодами слід приділяти велике значення самостійній розробці номерів. Постановку такого номеру Ви можете здійснити за допомогою хореографів, хормейстерів або режисерів оригінальних жанрів. Розглянемо приклад. 28 жовтня 1999 року в ХАТОБі відбувся театралізований концерт, присвяченій 55-й річниці визволення України від фашистських загарбників. Автор сценарію і головний режисер Олександр Савенко і головний балетмейстер народний артист України Борис Колногузенко спланували яскравий блок-номер. Духовий оркестр ХВУ виконував «Шкільний вальс», учасники театру танцю "Заповіт" ХДАК виконував композицію, в якій дівчата і хлопці кружляли під мелодію на випускному балу. Лунає повідомлення про війну. Епізод прощання. Танень – «бойові дії». Заслужена артистка України Є.Костенко співає "Танго Победы" сл. Рибчинського, муз. І.Поклада. Бійці повертаються, але не всі. Зустрічаються з дівчатами, які їх проводжали, деякі дівчата залишаються самотні з квітами. Але щастя є – це Перемога! Дійсно сумісний, яскравий, творчій підхід, на якому ми вчимося.

Режисура концертного номеру дуже конкретна. Приводом для теми номеру може бути як і загальна тема заходу, так і окремі дати, свята, цікаві епізоди життя людей та ін. У моїй практиці був випадок, коли студент на перерві шуткував – розмовляв з англомовним акцентом, що стало поштовхом мені до розробки номеру: вишукана американка зіштовхується з проблематичними ситуаціями на вулицях нашого міста. Таких прикладів можна навести багато. До мене звернулися колеги з народного відділення з проханням написати сценарій для звітного концерту оркестру народних інструментів. Вони б хотіли бачити дію у «народному дусі». Так, слухаючи їх програму, у мене виникли задуми театралізації кожного музичного твору в контексті загального задуму. Я уявила, що взагалі це може бути "Село Мосєєвка" (прізвище керівника оркестру А.В.Мосєєв). А все, що відбувається в цьому селі, знято на плівку схованою камерою кіноаматором-трактористом Гришком. Потім у сільському клубі мовби відбувається сеанс перегляду фільму, приклад номеру: І.Кальман Арія Роджалі з опери «Баядеро». Соліст виходить співати, а дві куми в залі впізнають на екрані свого кума, який виходить з шинку. Наступна дія виглядає так: соліст співає і йому здається, що побігло чортеня, а потім одна другу змінюють баядерки, одна краще іншої (дівчата виконують танцювальні епізоди, намагаючись залицятися до соліста).

Звісно, що якраз ця робота – розробка епізодів – є творча, саме що не на є цікава, захоплююча! А на вухо вам прошепочу (тільки ви нікому не кажіть): трохи важкувата. Та не хвилюйтеся, робота вас так затягне, що й не з чуєтесь як все зробите. А потім вже жити не зможете без ваших любих сценаріїв. Я ж знаю!

Отже, перед вами розкладені окремі куски сценарію, епізоди в чернетках. Є чернетка! Можемо формувати сценарій – це значіть розташувати епізоди у логічній послідовності, ув’язати їх один з одним так, що вийшла єдина дія. (Ви вже мабуть не раз уявляли собі, якою повинна бути ця дія. От і добре, але ми це зробимо, як того вимагає композиційна побудова сценарію, яка у основі має сюжет (сюжетний хід) – червону лінію, котра проходить через усі події і зв’язує їх в єдине художнє оповідання. Сюжет це ідейно-художня концепція автора, яка пов’язана із задумом).

Сюжет повинен бути динамічним: пролог => експозиція => зав’язка => розвиток дії => кульмінація =>розв’язка => фінал(епілог). Ви вже десь чули? Звісно чули, бо як і будь-який музичний, літературний, хореогра­фічний твір, сценарій теж має свою композицію-скелет, який ви одягаєте текстами, номерами, діями і т.д. Пролог і епілог в сценарії відповідає увертюрі і апофеозу в музичних виставах, або прологу і епілогу – в драматичних.

Пролог – це своєрідний сигнал до початку дії. Це можуть бути просто сигнал труби, фанфари, позивні у запису, кінокадри, мова ведучого за кулісами, тематична виставка, скоморохи тощо. Пролог вирішується так, щоб глядачі зрозуміли характер заходу, отримали необхідний настрій на задану тему, полинули у атмосферу, підготувалися психологічно сприймати матеріал.



Експозиція – це одвічна частина сценарію, в якій глядачеві оголошується привід проведення заходу, приблизна програма дій, які мають відбутися, розповідається про попередні події. Також автор знайомить з героями. В залежності від теми і конкретного сюжету малюється картина подій і фактів, з котрих починається розповідь. Неможливо встановити розміри експозиції. Але вона повинна завжди бути лаконічною. Експозицією може виступати монолог /або діалог/ персонажу, не пов’язаний безпосередньо з розвитком сюжету.

Експозиція сценарію "Слава Україні, незалежній, соборній" /Метод. поради, Київ, 1993р./



Звучать позивні – це пролог. Відеоряд /береги Дніпра/. Прожектори висвічують трьох юнаків і дівчину, одягнених у відповідний одяг Київської Русі.


Юнак–Кий:


Ось тут заложимо оселю для себе і для тих купців, що сюди будуть приїжджати.

Юнак–Щек:

Вирубаємо ліс і побудуємо перші хати.

Юнак–Хорив:


А те збудоване місце обведемо ровом і обгородимо гострокіллям.

Дівчина-Либідь:


І назвемо цю оселю: город Київ, що значить Києве місто. І ця оселя буде щораз більша й багатша, а з часом побудують в ній люди гарні будинки і палати, і стане це місто "матір’ю" укра­їнських міст і колискою цілої держави України.




/Музична заставка/

Далі в сценарії розповідається про історію держави.

Експозицією може бути вихід ведучого – провідника погляду автора на життя і тему.

Експозиція "Свята зустрічі весни" /Сценарій розроблено Міністерством культури України, Київ, 1994 р./

Група дітей, граючи на свисточках і з випічкою птахів у рухах, бігають по залу і запрошують на свято Весни. Всі сходяться на свято, радіють теплу. До хлопчиків підходять менші дітки і запитують:

- Що це за пташки у вас? -



Хлопчик:

Ось послухайте, дітки, я вам розповім. Про закликання Весни є багато легенд. А мені бабуся розповідала про наше село. Колись у нашому селі жив дідусь, який робив свисточки і роздавав їх дітям, коли потепліє. Це означало, що скоро прийде весна. Старі люди говорили, що Весну приносять птахи на крилах, і її треба закликати. І для цього випікали печиво у формі пташок, діти, співаючи, носили їх по селу, запрошуючи всіх на свято Весни. Ось і сьогодні ми зібрались на галявині, щоб закликати весну.

Дівчинка говорить:

Гей, виходьте, дівчата

На вулицю погуляти,

Весну-красну зустрічати

Хороводи співати.



Дівчинка співає:

Вийди, вийди, сонечко

На дівоче полечко,

На бабине зіллячко,

На наше подвір’ячко.



Дівчинка:

Закликайте весну, дівчата!

Всі співають:

Благослови, мати

Весну закликати

Весну закликати

Зиму проводжати.



Дівчинка:

Скоріш, люба Весно, до нас прибувай,

Щоб знову озвавсь соловейками гай,



Щоб знову зазеленіли хлібами лани,

Від сонечка сил набирались вони.

Щоб жовті кульбаби цвіли у садках,

а ми всі дівчатка – були у вінках.



Під спів "Веснянки" до залу входить Весна з букетом пролісків і з нею весняночки. Прихід весни - зав'язка, яка завжди йде за експозицією. Це та частина сценарію, де описуються безпосередньо перші кроки в напрямку розкриття теми і мети заходу. Як і експозиція, зав’язка може бути вирішена по-різному: це може бути кіносюжет з послідовним коментарем дійсного учасника подій і монолог ведучого на актуальну тему; гарна пісня; тематична хореографічна композиція; вітання шановних гостей, уривок з вистави та інше. Головне, щоб це був першопоштовх у розкритті теми – початок розмови. Зародження конфлікту (Зима не хоче йти).

Буває, що експозиція тісно пов’язана з зав’язкою, вони навіть зливаються або переростають з одного епізоду в інший. Може бути, що і пролог зливається з експозицією. Це все на розсуд сценариста.



Далі слідує розвиток дії – послідовний ланцюжок подій, що розкривають тему, пошуки рішення конфлікту. У прикладі з нашим художником – його пошук ідеалу жіночої краси.

Цей пошук реалізується у запропонуванні глядачеві таких літературно-художніх засобів як: танців, діалогів, екскурсій, пародій, гумористичних вистав, пісень, оркестрових п’єс та театра­лізованих дій. Можна у основу сценарного ходу (розвитку дії) покласти який-небудь символ (вічний вогонь, залікова книжка, девіз, мелодію).

Розвиток дії – найбільша частина сценарію. Розвиток дії може бути подорожжю, у хронологічному порядку, або навпаки – від сьогодення у минуле тощо. Але дія повинна бути лаконічною за формою, яскравою за змістом, глибокою за думкою. Важливо пам’ятати про таку рису клубного сценарію як важливість подій, які відбуваються. Особливо треба подбати про розвиток конфліктної ситуації. Матеріал треба підбирати так, щоб під час дії відчувалася боротьба – відкрита чи прихована (чи з’їсть колобка Заєць, Вовк, Ведмідь?). Боротьба добра зі злом, ідей, поглядів, явищ, які складаються із конфліктних ситуацій у окремих номерах. Конфліктна аплікатура дуже широка за жанром (від бажання лисиці з’їсти колобка – боротьба негативного персонажа у дитячому заході, до боротьби різних ідеологій, думок у клубному диспуті). Але без розвитку конфлікту немає дії.

Який би хід ви не вибрали, дія повинна наростати до кульмінації – найвищої крапки напруги в розвитку конфлікту – і перейти до розв'язки. Наприклад, в конкурсній програмі найвища крапка – оголошення підсумків членами журі, а розвязка – нагородження переможців, або можливість конкурсантів звернутися до глядачів з промовою вдячності. Наприклад, кульмінація – «Новорічні пригоди Карлсона»:



Фрекін Бок:

Вмикаємо телевізор і дивимося «Спокійної ночі, малята» - бо треба вже спати!

Тяпа дивиться у вікно

Тяпа:

Дивіться, я знайшла сліди діда Мороза!

Фрекін Бок:

І де ті сліди? І взагалі, діда Мороза не існує, він несправжній.

Карлсон:

Справжній! Так, малята? (діти відповідають)

Малюк:

Давайте погукаємо Діда Мороза.




Всі гукають Діда Мороза

Фрекін Бок:

Кричіть, кричіть! Він не почує!

Малюк:

Почує і допоможе знайти мій подарунок.

Кіт:

Не допоможе, бо ми вашого песика…

Тяпа:

То це ви?! Дітки, тоді треба дужче погукати Діда Мороза.

Всі гукають Діда Мороза.

Заходить Дід Мороз і Снігуронька

Дід Мороз:

(вірш-привітання)

Снігуронька:

(вірш-привітання)

Дід Мороз:

А чого ви такі сумні?

Малюк:

А у нас кіт песика вкрав і поміняв його на «Віскас».

Дід Мороз:

Снігуронько, а це, випадково, не той подарунок, що Сніговик з крамниці привіз? А ми ще й думали, хто такий Малюк?

Малюк:

Так, це я!

Дід Мороз віддає Малюку коробку з іграшковим песиком

Всі герої радіють.

Далі йде розв’язка:


Фрекін Бок і кіт хочуть втекти

Дід Мороз:

А ви, злодії, що скажете?

Няня і кіт:

Ми не любимо собак!

Снігуронька:

Як не любите?! Діти, а який рік надходить за східним календарем?

Всі:

Рік Собаки!

Снігуронька:

Так, рік Собаки – доброго і лагідного друга.

Няня і кіт:

Ми не знали.

Дід Мороз:

Треба з усіма дружити.

Кіт і Няня:

Малюк, а можна погладити песика?

Малюк:

Діти, можна?

Всі:

Можна!

Фрекін Бок і кіт гладять песика

Розв’язка – це розв’язання конфлікту.

Далі слідує епілог – своєрідна форма фіналу. Це підсумок дії, можливість скласти ситуацію самодіяльності у залі. Тож, у «Новорічних пригодах Карлсона» далі Дід Мороз і Снігуронька запрошують всіх на заключний хоровод, і герої говорять новорічні побажання.

Фінал завжди люди довго пам'ятають, як і початок заходу. Заплануйте загальний танок, виступ зведеного хору; випустіть у небо повітряні кульки, або голубів, якщо ви на стадіоні, або організуйте феєрверк; пройдіть з карнавальною ходою; заспівайте разом з глядачем.

Епілогом можуть стати заключні слова ведучих, як у сценарії літе­ратурно-музичного вечора для літературних віталень та клубів художнього слова «Буковинська царівна» (з життя і творчості О.Ю.Кобилянської) автора Людмили Заніної:

Ведуча:

Багато пережито за 77 років нелегкого життя. Багато перетерплено за 55 літ на невторованому шляху письменника. Цензура… Заборони… Скільки палких думок лишилось в тайні, не могли-бо світу побачити! Але й книжки виходили не на широкі дороги. Вузькими й тернистими стежками пробивались вони до людей, до читачів своїх. Їх перепиняли, їм перетинали шлях, з рук людини виривали. Тепер нарешті осяяв їх ласкавий промінь. Дивлюсь довкола. І скільки справдилось моїх мрій!

Хвилюючись, кажу я щире слово – усі мої думки тобі, народе вільний, і пісня серця, музика душі тобі!



Вклоняється глядачам і сідає в крісло

На сцену виходить піаніст, грає ноктюрн (мі-бемоль мажор) Шопена. Під звуки цієї музики ведучий збирає квіти,, що лежать на столику: білі лілії, червоні маки; колосся жита-пшениці та кетяг калини – все складає в букет, підходить до ведучої, допомагає їй підвестись з крісла, в якому вона сиділа впродовж усього вечора, окрім останнього монологу, передає їй букет і шанобливо бере під руку. Повільно особє виходять зі сцени. Услід їм ще звучить музика Ф.Шопена.

Мабуть у Вас є неповторний задум фіналу? То Ви чомусь все ж-таки навчились!

Практична порада. Коли ви розробляєте епізоди, пам’ятайте, що кожен номер, кожен блок теж має свою композиційну побудову. Розглянемо невеликий приклад:



Кульмінаційний епізод «Ура! Знайшовся подарунок!»

- пролог

- музика «Спокійної ночі, малята»,


- експозиція

- Тяпа знаходить сліди Діда Мороза,


- зав’язка конфлікту

- Фрекін Бок говорить про не існування Діда Мороза, а кіт обмовився, що винні вони,


- розвиток дії

- прихід Діда Мороза, Снігуроньки, привітання, поздоровлення,


- кульмінація

- Дід Мороз взнає про зниклий подарунок, кіт і Фрекін Бок збираються втекти,


- розв’язка

- Дід Мороз віддає подарунок,


- фінал

- радісні вигуки героїв.


Практична порада. Перш ніж будувати сценарій по сюжету, складіть сценарний план (чернетку) – короткий зміст сценарію. Напишіть у стовпчик всі задумані вами моменти. Необов’язково зразу у потрібному порядку. Головне, щоб ви нічого не забули.

Писати треба так:

7. Епізод (робоча назва) – «3устріч з Омаром Хайямом» і т.д.

8. номер художньої самодіяльності (назва) і т.д.

9. «Художник зустрічається з Іваном Грозним»

2. «Вступний текст на задум художника» (експозиція)

4. Номер художньої самодіяльності (назва)

12. Номер художньої самодіяльності (назва)

15. Виступ чоловіків (інтерв’ю), виступ директора (кульмінація)

16. Вручення квітів (номер) (розв’язка)

17. «Заключний текст автора» ( епілог – фінал)

10. Номер (назва)

6. Номер (назва)

13. «Екскурсія до музею»

3. «Художник починає пошук» (зав’язка)

1. Номер «Вступна прелюдія оркестру» (пролог)

11. Художник звертається до Шерлока Холмса.

5. «Зустріч з давньогрецькими філософами» (розвиток дії)

14. Номер (назва)

А потім, володіючи, тепер вже теорією композиційної побудови, уважно прочитайте, подумайте і проставте поруч з епізодом назву композиційного стану /експозиція, зав’язка... епілог) і пронумеруйте у потрібному порядку. Назви блоків і епізодів від № 3 до № 14 (включно) ввійдуть у стан «Розвиток дії». Перепишіть начисто.



Таким чином, самі того не підозрюючи, Ви підійшли до заключного етапу роботи над сценарієм – його монтажу. Монтаж (з франц. мови) поєднання окремих шматків матеріалу так, щоб глядачі отримали враження цілої, необірваної, тривалої дії. Здається, вище ми про це вже говорили. Говорили, бо композиційна побудова – це монтажні роботи, які не є тільки механічним складанням. А дійсний монтаж – створювання сценарію – всеосяжне, здійснюване різними засобами розкриття і пояс­нення явищ життя. Приступаючи до монтажу, ви повинні бути самокритичними, вміти синтезувати, єднати, узагальнювати матеріал. Сценарій тоді тільки виходить єдиним, коли кожен його елемент міцно пов'язу­ється в ціле. І ніякого хаосу! Повинен бути єдиний темпоритм – дина­міка чергування кульмінацій кожного номеру. Тому монтаж – творчий, добре обдуманий процес, під час якого відкидається зайве, а залишається тільки значиме і суттєве. Монтаж визначає роботу режисера, як людини мистецтва. Вище я торкалася засобів монтажу по сюжету. А тепер більш конкретно. Засоби монтажу різноманітні. Практика театралізованих вистав затвердила такі: послідовні, контрастні, паралельні, одночасні, засіб уподібнювання, чередування жанрів, інші.

Послідовний монтаж – події відбуваються у сценарії в хронологічному порядку. Вони можуть бути історично послідовними. Наприклад, у тематичному вечорі «Давним-давно була війна» сюжет розвивається від сповіщання по радіо 22 червня І94І року про напад фашистських військ. Далі події розвиваються у 1942,1943,1944 роках, і закінчується сценарій звучанням переможних пісень 1945 року. Розвиток подій може бути природно обумовленим. Так, свято «Ой на Вкраїні свято іде..» може мати такі розділи: показ народних традиційних обрядів річного циклу – Різдво Христове, Стрітення /зима/, Великодні /весна/, Купальні /літо/, весільні, свято Андрія /осінь/. Як ми бачимо ці події будуються у логічному послідовному розвитку.

Ретроспектива - (від лат. retrospectare — погляд назад) — погляд у минуле, огляд того, що було в минулому. Ретроспекція — форма мовного вираження, що відсилає слухачів до попередньої змістовної інформації. коли сюжетна лінія твору відхиляється від оповідання в сьогоденні і переноситься в минуле — глядач спостерігає дії, які відбувалися раніше.

Контрастний монтаж – один з найсильніших і розповсюджених прийомів, який дійсно відображає конфліктність сюжету театралізованого заходу. Конфлікт виражається у сценарії, як сплав протибічних явищ, різних за характером і настроєм /веселе й сумне, темне і яскраве, ліричне і комічне, мінорне і мажорне, швидке і повільне/. Правильно організовані номери та епізоди ніколи не будуть шаблоном. Можна порівняти не тільки номери і епізоди, але й окремі частини номерів, весь час примушуючи глядача зіставляти два факти, два різних явища.

Наприклад, у сценарії літературно-музичної композиції «Чорнобиль – трава гірка…» під час трагічних дій спливають одночасно події мирного часу /через музику, слова героїв, спогади, обставини/. Малюються дві різні картини глядачеві «Місто, люди, природа» до трагедії і «Місто, люди, природа» після трагедії. Таким чином узагальнюється єдина мета – не допустити подібної трагедії.



Паралельний монтаж - поліфонізація дії, яка дає можливість яскравіше виявити конфлікт. Наприклад, під час святкування Дня визволення міста від німецьких на стадіоні відбувається свято, пролог якого має такий вигляд:

Лунає фонограма фронтових пострілів, вибухів. Одночасно паралельно один одному по полю стадіону, прикриваючись від куль і при­гинаючись, прокладають дріт двоє зв’язкових. Місце дії /поле/ має зоровий розділ на дві частини. Одна – поле навчальних бойових дій І998 року, а інша – фронтове поле 1943 року. Обидва зв’язкові починають по черзі передавати кожен свою інформацію про події, які відбуваються. Аж раптом їх голоси у ефірі зустрічаються:



І зв’язковий 1998:

«43-й, як мене чуєте?»

ІІ зв’язковий 1943:

«Чую нормально, бачу танки, гине командир…»

І зв’язковий 1998:

«А я бачу солдат посивілих, але з виразом мужності і героїзму на обличчях …»

Перша частина прологу вистроєна у паралельному прийомі.

Близьким паралельному монтажу є прийом стику. Він базується на спорідненні різних за родом та характером частин тексту – прози і віршу, мови та пісні, розмови і дії і т.д. Цей прийом служить для глибшого художнього осмислення тексту, виражальним засобом, загострює увагу.

Єднання різних змістовних частин дуже динамічне, воно діє на глядача емоційно, а в цілому допомагає створити яскравий, виразний пам’ятний номер.



Одночасний монтаж застосовується у сучасному телебаченні та кінематографі. Виявляється, коли на фоні одного дійства іде інше. Наприклад, у вас творча зустріч з хореографічним колективом. На екрані документальні кадри з історії колективу, а на сцені ті ж самі люди повторюють хореографічну композицію і на сцені і в залі.

Лейтмотив /нагадування/ – один з основних монтажних прийомів, які використовуються у клубній драматургії. Він містить у собі виражальні засоби: і слово, і звукове оформлення, і мелодію, і думку, і декоративно-художнє оформлення. Наприклад, може одна й та сама мелодія звучати протягом заходу, таким чином даючи поштовх до руху від одного епізоду до іншого. Так, у новорічному ранку для дітей була використана пісня, з якою діти відправлялися у дорогу на пошуки вкраденої Снігуроньки, кожного разу від пригод до пригод:

У похода есть начало,

А конца походу нет.

Мы прошли дорог не мало

Но огромен белый свет.

Приспів: Ты никогда, пожалуйста,

На белый свет не жалуйся,

Мир переполнен тайнами,



Необычайными.

Уподібнювання – цей прийом монтажу пов'язаний зі специфічною рисою драматургії театралізованих заходів – символікою, а саме символічні двобій фехтувальників, боксерів, штангістів таке інше.

Чередування жанрів – застосовується у концертах, коли концерт починається з хору, потім читець, співак, інструментальний номер, танок, гумор, уривок драматичної вистави і т.д. Але цей прийом не обов’язковий. Можна зібрати в один блок кілька номерів одного жанру /вокал, хореографія, оригінальний жанр і т.д./ і знайти своєрідне декоративно-художнє та світлове рішення, оригінальний авторський задум. Наприклад, до акомпануючого колективу по черзі виходять різні співаки, виконують пісні на одну тему, а на завершення співають загальну пісню, спеціально підготовлену, як окремий номер. Вибирайте!

Таким чином, ми можемо виділити такі етапи роботи над сценарієм:

  1. Вибір теми. Визначення аудиторії. Визначення місця проведення заходу. Аналіз і формування проблеми, ідеї. Встановлення виховної мети.

  2. Аналіз «фактів з життя» і «фактів мистецтва», робота літературою.

  3. Знайдення авторських аспектів. Визначення задачі кожного епізоду.

  4. Розробка задуму сценарію, визначення жанру заходу.

  5. Розробка блоків, епізодів, враховуючи виражальні сценічні засоби.

  6. Сюжетно-експозиційна побудова сценарію та монтаж.

Практична порада. Ніколи не розкривайте тему на випадковому матеріалі. Якісно відбирайте документи і літературу.

  1. Ви повинні зв’язати сценарій з приміщенням для проведення заходу і потенційною аудиторією.

  2. Враховуйте час, відведений на захід, форма не повинна бути нескінченною.

  3. Думайте про вдале вклеювання епізодів по характеру і змісту.

  4. Розумно організовуйте номери по жанрам. Дуже втомлює одноманітність.

  5. Враховуйте можливості сучасного клубу і основні колективи художньої самодіяльності.

  6. Ви повинні знайти декоративно-художнє оформлення заходу. Так, знайти, бо коли виникав ваш задум, він повинен був навести вас на цю думку! Із багатого різноманіття елементів оформлення /тканини, квітів, стрічок, вазонів, орнаменту, портретів, колосся та ін./ ви повинні скласти свою гармонічну композицію, враховуючи світло і колір. Зробіть ескіз оформлення, або висловіть свої побажання художнику, з яким ви тісно співпрацюєте. Мабуть, як і режисер повинен мати основи з образотворчого мистецтва, так і художник повинен бути трішечки режисером. Ваша спільна робота над заходом повинна починатися з планування творчого погляду на проблему. Важливо прийти до цікавого рішення, враховуючи технічне оснащення місця дії. Наведу приклад. Концертний зал училища культури, де проводяться заходи з дозвіллєвої діяльності, не має одягу сцени, являє собою саму сцену-кафедру, яку відділяє від глядацького залу невеличка площадка, незайнята стільцями. Задник сцени має дерев’яну обшивку. Це якраз ті умови, при яких режисеру важко працювати. Адже в своєму рішенні ми йшли дорогою навпаки: без чого можна взагалі обійтись. Так, при постановці театралізованого звітного концерту народного відділення «Село Мосєєвка» задня стіна сцени була оформлена як березовий гай. Так були оформленні і мармурові колони, які відділяють частину залу. Для цього на зворотній білій стороні шпалер малювалися стовбури берізок, а віти були натуральними. Таким чином, стовбури кріпилися до дерев’яної обшивки скетчем, а віти – маленькими цвяшками. Декорація мала успіх. Підлога теж прикрашалася квітами з кольорового паперу і мала вигляд галявини (квіти розташовувалися там, де не мало проходити дійство). Оркестранти мають пюпітри, виготовлені з ДВП і пофарбовані в пастельний зелений колір, тому і вони були прикрашені квітами. Всі елементи оформлення були виконані студентами як завдання з предмету «Декоративно-художнє оформлення». Саме курс цього предмету передбачає викладання вимог до оформлення свят, написання рекламного оголошення, яке має велику роль і повинне заставити глядачів прийти до вас на захід.

І от у нас все готово. Тепер ми можемо приступати до будівництва. Матеріал перед вами. А це значить, що ви візьмете чисті листки паперу і будете писати свій сценарій, правильно, добротно монтуючи його. Не поспішайте, щоб не довелося «перебудовувати» його. Існують свої «правила будівництва». У кожного вони свої. Я запропоную варіант, яким користуюсь я. Цей варіант зручний і для постановки вашого заходу, і для роботи режисера. А саме, ви оформлюєте сценарій так:
Посередині сторінки пишете

Сценарій

Жанр

Якій події присвячено захід

Назва

Виховна мета

Наприклад,



Сценарій

тематичного вечора, присвяченого Дню Перемоги
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка