Методичні рекомендації для студентів Назва дисципліни Інфекційні хвороби



Сторінка1/8
Дата конвертації18.04.2016
Розмір0.99 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8

МОЗ України

Національний медичний університет ім. М.І. Пирогова



«Затверджено»


на методичній нараді кафедри

інфекційних хвороб

з курсом епідеміології

Завідувач кафедри

________ проф. Мороз Л.В.

«28» серпня 2011 р.


Методичні рекомендації


для студентів



Назва дисципліни

Інфекційні хвороби

Модуль №

1

Змістовний модуль №

1

Тема заняття

Діагностика, диференціальна діагностика кишкових інфекцій. Діагностика, диференціальна діагностика, лікування черевного тифу та паратифів А та В, сальмонельозів, шигельозів, холери, ієрсиніозів, ботулізму.

Вивчення тестових завдань («Крок-2»).

Курс



Факультет

Медичний

Склав: доц. Коробко А.П.




Вінниця - 2011

1. Актуальність теми:
Серед гострих інфекційних уражень травної системи велику частку посідають такі захворювання, як шигельоз та амебіаз. В останні 10-15 років у світі відмічається збільшення захворюваності як на гострі кишкові інфекції (ГКІ) у цілому, так і на шигельоз зокрема. Причини цього різні. Дослідники вказують і на значне збільшення кількості штамів шигел, резистентних до багатьох антибактеріальних препаратів, які застосовували раніше, і на зниження стійкості організму людини через екологічний імунодефіцит, а також збільшення кількості осіб з вторинним імунодефіцитом, спричиненим ВІЛ- інфекцією, застосуванням лікарських препаратів і лікувальних маніпуляцій, одним із побічних ефектів є імуносупресія. У структурі ГКІ одне з провідних місць належить гострим шигельозам, питома вага захворюваності на які становить у різних країнах від 6-10 до 60-70%. Починаючи з 1998 року спостерігається зростання цієї хвороби в Україні: інтенсивний показник захворюваності в 1999 році становив 68,8 на 100 тис. населення, у 2001 році – 54,6 і на даний час залишається високим.

Проблема амебіазу також набуває особливого значення у зв’язку з розширенням контактів з різними країнами, збільшенням числа туристичних і ділових поїздок у регіони з жарким кліматом. При цьому створюються реальні умови для зараження у зв’язку з високим рівнем захворюваності корінного населення. За висновками ВООЗ (1988), амебіаз є однією з найважливіших медичних і соціальних проблем у західних і південно-східних регіонах Африки, Південно-Східній Азії, Китаї, Латинській Америці, де число осіб, інвазованих дизентерійною амебою, складає 20-70%. У зонах помірного клімату амебіаз реєструють у вигляді спорадичних випадків, однак відсутність настороженості лікарів і знання цієї патології робить статистичні дані про захворюваність на амебіаз у цих регіонах не цілком достовірними, тим більше що носійство дизентерійної амеби у разі ретельного обстеження виявляються у 5-15% обстежуваних і тут. У нашій країні спорадичні випадки амебної дизентерії зустрічаються переважно на півдні. У країнах СНД найбільш неблагополучними є держави Середньої Азії і Закавказзя, де носійство виявлено в 15-35% жителів.

Ієрсиніоз – інфекційне зоонозне захворювання. Ієрсиніоз відноситься до числа широко поширених інфекційних захворювань, у міру вивчення якого були описані різноманітні форми, відмінні тяжкістю та тривалістю перебігу. Збудник кишкового єрсиніозу знайдений у США в 30-х роках минулого сторіччя. До 60-х років ХХ сторіччя окремі випадки цієї інфекції спостерігалися в різних країнах Європи, Японії і Африки. Проте вже до 1983 р. число хворих на єрсиніоз в багатьох країнах світу різко зросло (у Великобританіі, наприклад, в 150 разів), наближаючись або навіть випереджаючи захворюваність на сальмонельоз. В останні роки в багатьох країнах продовжує зростати захворюваність населення на єрсиніоз. За даними ВООЗ, за останні десятиріччя спостерігається зростання захворювань, викликаних збудниками роду Yersinia Enterobacteriacae (псевдотуберкульоз та кишковий ієрсініоз).В Україні в умовах різних клімато-географічних зон спостерігаються спорадичні випадки і епідемічні спалахи цього захворювання. В групі гострих кишкових інфекцій виявляється від 6 до 10,8% хворих на єрсиніоз.Проте значну більшість єрсиніозу не виявляють і реєструють під іншими діагнозами.

Клінічна актуальність ієрсініозів зумовлена відсутністю настороженості лікарів до цієї патології, можливістю виникнення тяжких генералізованих форм, складністю діагностики, враховуючи поліморфізм клінічних проявів та особливі умови виділення збудника, низька діагностика спорадичних випадків та легких форм захворювання, ризиком виникнення тяжких ускладнень хірургічного характеру. Захворювання характеризується значним поліморфізмом клінічних проявів із залученням у потологічний процес різних органів і систем, а також рецидивуючим перебігом, формуванням вторинно-вогнищевих форм. Крім того, ієрсинії обумовлюють різноманітну патологію терапевтичного і хірургічного профілю. У зв′язку з цим рання клінічна діагностика ієрсиніозу є актуальною і дозволяє знизити частоту ускладнених форм захворювання. Більшостю дослідників єрсиніоз розглядається в числі найважливіших інфекцій у зв’язку з негативними соціально-економічними наслідками, до яких він призводить.


Не зважаючи на те, що ботулізм реєструється не так часто, як інші кишкові інфекції, він постійно привертає до себе увагу дослідників і клініцистів. Це пов’язано з тяжким перебігом захворювання, недостатнім знанням багатьох сторін його патогенезу, високою летальністю.

У нашій країні, де традиційно широко користуються консервованими продуктами домашнього приготування (в тому числі й м’ясними), без дотримання відповідної технології виробляють солену (в тому числі тараню) рибу, ботулізм набуває особливого значення. Останніми роками з’являються повідомлення про спалахи ботулізму, які виникають унаслідок вживання в їжу солоної і копченої риби фабричного виготовлення. Холера одна з прадавніх хвороб людини, вона займає друге місце після чуми в історії людських лих, має тенденцію до пандемічного поширення, є карантинною інфекцією.

З 1817 по 1925 р. зареєстровано 6 пандемій, викликаних класичним холерним вібріоном. Сьома пандемія, що почалася в 1961 році і викликана біоваром Ель-Тор, охопила більше 180 країн і продовжується по теперішній час. За цей період хвороба проникла з Азії до Африки, Європи, на американський континент, кількість хворих досягло 2 мільйонів.

В Україні холера реєструється з 1965 року з найбільшою активністю на початку 70-х років і повторним підйомом захворюваності в 1994 році.

Актуальність холери обумовлена загальною сприйнятливістю, простотою інфікування, необхідністю ранньої діагностики і своєчасної адекватної терапії, в разі відсутності якої хвороба швидко прогресує, призводячи до загибелі хворого. Відсутність стійкого імунітету після перенесеного захворювання не виключає повторне інфікування; при виникненні епідемій необхідні великі матеріальні витрати і проведення комплексу протиепідемічних заходів. Відсутність у лікарів настороженості відносно холери і досвіду розпізнавання цієї хвороби наводить до частих діагностичних помилок, особливо при спорадичних випадках, а низький санітарно-гігієнічний рівень населення, міграційні процеси, недоліки в роботі комунальних служб можуть сприяти поширенню інфекції.

Виникнення в 90-х роках спалахів холери, викликаних вібріонами О139 серогрупи Бенгал (Азія) і завезення цього захворювання в інші країни, у тому числі до Росії, а також генетична різноманітність холерних вібріонів і можливість селекції епідемічно значимих клонів не дозволяє сподіватися найближчим часом на благополуччя по холері в світі.


  1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка