Методичні рекомендації Дитячий будинок сімейного типу як форма влаштування дітей Котельва 2015 ббк 67. 404. 55



Скачати 284.66 Kb.
Дата конвертації24.04.2016
Розмір284.66 Kb.


Котелевське районне управління юстиції

Служба у справах дітей Котелевської районної державної адміністрації

Методичні рекомендації

Дитячий будинок сімейного типу як форма влаштування дітей


Котельва

2015
УДК 347.642

ББК 67.404.55

Данилейко І.С., Сідненко Н.П. Рахманова Н.М.


Дитячий будинок сімейного типу як форма влаштування дітей.- Котельва: Котелевське районне управління юстиції управління юстиції, служба у справах дітей Котелевської районної державної адміністрації ,2015 с. 45

Данилейко І.С.- начальник Котелевського районного управління юстиції;

Сідненко Н.П. начальник служби у справах дітей Котелевської райдержадміністрації

Рахманова Н.М – провідний спеціаліст Котелевського районного управління юстиції

Підготовлено відповідно до законодавства станом на 01.09.2015 року

Викладено інформацію щодо порядку створення та діяльності дитячих будинків сімейного типу.



УДК 347.642

© Котельва, Колектив авторів, 2015


ЗМІСТ

Вступ………………………………………………4

1. Форми влаштування дітей-сиріт  та дітей, позбавлених батьківського піклування…………7

2. Дитячий будинок сімейного типу в системі форм влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування………………………..11

3. Права та обов’язки батьків вихователів дитячих будинків сімейного типу………………23

4.Статус та права дітей-вихованців будинків сімейного типу………………………………….. 34

Висновок…………………………………………39

Використані джерела…………………………….43

  Вступ

У ст. 52 Конституції України закріплено: діти рівні у своїх правах не залежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Проте найкращим середовищем для розвитку дитини залишається сім’я. Саме вона має нести відповідальність за створення для цього відповідних умов, має виступати основним джерелом матеріальної та емоційної підтримки, психологічного захисту дитини, засобом забезпечення і передачі національно-культурних і загальнолюдських цінностей.

Турбота про дітей, забезпечення їх добробуту, безпеки - одне із найбільш важливих завдань суспільства, яке дбає про своє майбутнє, адже діти - гарант самозбереження нації та її розвитку. Ратифікувавши в 1991 році Конвенцію ООН про права дитини, Україна зобов‘язалася втілити ії основні принципи і вимоги в норми життя дітей і суспільства, спрямовані на захист і гарантування прав та інтересів дитини.

Більшість цивілізованих країн уже відмовились від системи колективного утримання та виховання дітей і надають перевагу системі підтримки біологічних батьків щодо їх спроможності турбуватися про власних дітей або сімейним формам влаштування дітей. В Україні визнано пріоритет сімейного виховання та необхідність забезпечення всебічної підтримки осіб, які виявили бажання взяти на виховання покинутих дітей і як наслідок пріорітет розвитку надано таким формам улаштування дітей як опіка, усиновлення, прийомна сім‘я, дитячий будинок сімейного типу.

Причини, через які діти залишаються без батьківського піклування та виховання, різні, але наслідок один — дитина позбувається конституційного права на сімейне виховання. В результаті позбавлення сімейного оточення порушується одне з базових прав дитини, проголошених Конвенцією ООН про права дитини. У Конвенції зазначено, що дитина, яка постійно або тимчасово позбавлена сімейного оточення, не може залишатися в такому оточенні і має право на осбливий захист і допомогу держави (Стаття 20).

І це не лише законодавча норма, а й закон природи. Тільки в сім’ї  дитина пізнає  любов, почуває себе щасливою, вчиться будувати власну сім’ю, адже батьки не тільки дають їй життя, а й відповідають за догляд та виховання, передають досвід поколінь, прищеплюють моральні цінності та духовність, задовольняють щоденні потреби.

Дііти повинні зростати в сім’ях  рідних батьків, але, коли це неможливо, альтернативою біологічній родині може слугувати інша сім’я. В Україні існує чотири форми сімейного влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. За їх пріоритетністю перелік такий: усиновлення, опіка (піклування), прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу. Останнім часом все більше  сімей наважуються взяти на виховання чужу дитину.

Дитячий будинок сімейного типу (далі-ДБСТ) –  це окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває в шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менше 5 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Загальна кількість дітей у ДБСТ не повинна перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних дітей. Порядок створення ДБСТ регулюється Постановою Кабінету Міністрів України № 564 від 26 квітня 2002 року «Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу».  Рішення про створення ДБСТ приймається районною державною адміністрацією  на підставі заяви осіб або особи, які виявили бажання створити такий будинок, з урахуванням результатів навчання та рекомендацій обласного центру оціальних служб для сім’ї, дітей та молоді і висновку служби у справах дітей, про наявність умов для його створення. 

1. Форми влаштування дітей-сиріт  та дітей, позбавлених батьківського піклування


У разі втрати дитиною батьківської опіки, пріоритет у влашту­ванні дитини все-таки надається сімейним формам виховання, і якщо стає неможливим віднайти сім'ю, в якій дитина змогла б отри­мати другий дім, вона передається на виховання у дитячу установу.

Форми сімейного влаштування в Україні дітей-сиріт та дітей, які позбавлені батьківського піклування є різнобічними:

-                      усиновлення (удочеріння) дитини;

-                      опіка та піклування;

-                      прийомна сім'я;

-                      дитячий будинок сімейного типу;

-                      патронат.



Усиноввлення - це прийняття у сім’ю дитини на правах народженої, з усіма правами та обовязками, як із боку дорослих, так і з боку дітей. Питання усиновлення регламентується Сімейним кодексом України, де визначено які особи можуть та не можуть бути усиновлювачами, яких дітей можна усиновити та правові наслідки усиновлення.

Переважне право на усиновлення дитини мають:

родичі, незалежно від місця їх проживання;

особи, в сімї яких дитина проживала чи проживає;

особи, що усиновляють кількох дітей, що мають родинні стосунки (братів, сестер);

переважне право на усиновлення дітей також має подружжя.



Опіка та піклування встановлюється для забезпечення виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, хвороби або позбавлення батьківських прав чи з інших причин залишилися без батьківського піклування. Опікун призначається за особистою заявою і перевага надається особам, які перебувають у родинних відносинах із дитиною за згодою останньої. Опіка та піклування встановлюється за місцем проживання дитини або майбутнього опікуна/піклувальника.

Опіка встановлюється над дітьми, які не досягли 15-ти років і залишилися без батьківського піклування. Піклування - над неповнолітніми з 15 до 18 років. Опікун (піклувальник) призначається з осіб, близьких дитині, або інших осіб, з огляду на їх можливість виконувати опікунські обовязки, враховуючи стосунки, що склалися між тим, хто пропонується в опікуни і дитиною. При досягненні дитиною 10-річного віку враховуються побажання самої дитини



Прийомна сім’я – сім’я, яка добровільно взяла із закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, від одного до чотирьох дітей для виховання і спільного проживання. Функціонування прийомних сімей регулюється Положенням про прийомну сім‘ю, затвердженим постановою КМУ № 565 від 26.04.2002р. та Сімейним кодексом України (глава 20-1 ).Загальна кількість дітей у такій сім'ї, враховуючи рідних і прийомних, як правило, не повинна перевищувати п'яти осіб. Дана сім'я бере прийомних дітей на власну житлову площу за наявності відповідних житлово-побутових умов. Очевидно, останнє не є стримуючим фактором поширення даного інституту, оскільки в Україні ще не вирішена житлова проблема для переважної більшості громадян та їх сімей. Діти в прийомних сім’ях перебувають на повному державному утриманні і необхідні кошти перераховуються в межах встановлених соціальних стандартів на особистий рахунок одного з батьків. Власне ж сама праця прийомних батьків не оплачується.

Дитячий будинок сімейного типу - окрема сім'я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, для забезпечення сімейним вихованням та спільного проживання не менш як п'яти дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування (глава 20-2 Сімейного Кодексу України; Постанова Кабінету Міністрів України від 26.04.2002 № 564 „Про затвердження положення про дитячий будинок сімейного типу"). Визначальною умовою створення ДБСТ є надання родині житла, що відрізняє дану правову форму від прийомної сім‘ї, а також те, що праця батьків-вихователів у ДБСТ оплачується.
2. Дитячий будинок сімейного типу в системі форм влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування

Однією з форм сімейного виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, яка набула розвитку в останнє десятиріччя, є дитячі будинки сімейного типу (ДБСТ).

Дитячий будинок сімейного типу — окрема сім'я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, для забезпечення сімейним вихован­ням та спільного проживання не менш як п’яти дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Метою створення дитячого будинку сімейного типу є забезпечення належних умов для виховання в сімейно­му оточенні дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківсько­го піклування.

Ознаки дитячою будинку сімейного типу:

— дитячий будинок сімейного типу створюється на підставі рішення про створення дитячого будинку сімейно­го типу, яке приймається районною, районною у містах Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим комітетом міської ради (міст республіканського значення Автономної Республіки Крим і міст обласного значення).

— укладення оганом, який прийняв рішення про створення дитячого будинку сімейного типу договору про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу.

— до дитячого будинку сімейного тину на виховання та спільне проживання приймається від п’яти дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Вони виховуються у дитячому будинку сімейного типу до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження вив­чання у професійно-технічних, вищих навчальних зак­ладах І-IV рівня акредитації — до його закінчення, але не пізніше досягнення ними 23-річного віку. Загальна і кількість дітей у дитячому будинку сімейного типу не повинна перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних.

— батькам-вихователям для потреб дитячого будинку сімейного типу позачергово надається обладнаний індивідуальний житловий будинок або багатокімнатна квартира. Дитячому будинку сімейного типу може нада­ватися у користування земельна ділянка для ведення садівництва та городництва поблизу місця його знаход­ження, а також транспортний засіб.

— за вихованцями зберігаються пільги і державні га­рантії, передбачені законодавством для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. За ними також зберігаються раніше призначені аліменти, пенсія, інші види державної допомоги.

— на дітей, які проживають у дитячому будинку сімей­ного типу, щомісячно виплачується державна соціальна допомога, яка становить два прожиткових мінімуми для дітей відповідного віку.

— вихованці дитячого будинку сімейного типу мають право підтримувати особисті контакти з батьками та іншими родичами, якщо це не суперечить їхнім інтересам і не заборонено рішенням суду. Форму такого спілкуван­ня визначають органи опіки та піклування за погоджен­ням з батьками-вихователями та за участю соціального працівника, який здійснює соціальне супроводження.

— батьки-вихователі є законними представниками дітей і діють без спеціальних на те повноважень як опікуни або Піклувальники.

— батькам-вихователям дитячого будинку сімейного типу виплачується грошове забезпечення. Період, протя­гом якого особи вважалися батьками-вихователями у ди­тячому будинку сімейного типу, зараховується до їх за­гального трудового стажу.

— центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та мо­лоді постійно здійснюється соціальне супроводження ди­тячих будинків сімейного типу, що передбачає надання комплексу правових, психологічних, соціально-педа­гогічних, соціально-економічних, соціально-медичних та інформаційних послуг.

Створення та ліквідація дитячого будинку сімейного типу

Рішення про створення дитячого будинку сімейного типу приймається районною, районною у містах Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим комітетом міської ради (міст республіканського значення Автоном­ної Республіки Крим і міст обласного значення) на підставі заяви осіб або особи, які виявили бажання ство­рити такий будинок, з урахуванням результатів навчання, подання відповідного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді і висновку служби у справах дітей про на­явність умов для його створення.

На підставі рішення про створення дитячого будинку сімейного типу між батьками-вихователями та органом, який прийняв рішення про його створення, укладається угода.

Дія угоди припиняється у разі, коли в дитячому будин­ку сімейного типу виникають несприятливі умови для ви­ховання та спільного проживання дітей (важка хвороба батьків-вихователів, відсутність взаєморозуміння з діть­ми, конфліктні стосунки між дітьми, невиконання батька­ми-вихователями обов'язків щодо належного виховання, розвитку та утримання дітей), повернення вихованців рідним батькам (опікуну, піклувальнику, усиновителю), досягнення дитиною повноліття, за згодою сторін, з інших причин, передбачених угодою, та за рішенням суду, а також за наявності обставин, зазначених у ст. 212 Сімейного кодексу України. Дія угоди також припи­няється у разі, коли батькам-вихователям або членам сім'ї, з якими вони проживають на спільній житловій площі, у тому числі малолітнім та неповнолітнім дітям, діагностовано такі захворювання: глибокі органічні ура­ження нервової системи, алкогольну та наркотичну за­лежність; хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади.

У разі припинення дії угоди питання про подальше влаштування вихованців вирішується органом опіки і піклування, який вживає вичерпних заходів влаштування дітей у сім'ї громадян України — на усиновлення, під опіку або піклування, у прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу.

Орган, що ухвалив рішення про створення дитячого бу­динку сімейного типу, позачергово надає батькам-виховате­лям індивідуальний житловий будинок або багатокімнатну квартиру за нормами, встановленими Законодавством. На­дане в користування житлове приміщення повинне бути об­ладнане необхідними меблями, побутовою технікою та іншими предметами тривалого вжитку, перелік яких визна­чається органом, який прийняв рішення про створення дитячого будинку сімейного типу. Користування наданим житловим приміщенням здійснюється в порядку, встанов­леному законодавством для користування службовими приміщеннями.

У разі зменшення кількості вихованців внаслідок ви­буття їх за віком або з інших причин за згодою сторін уго­ди вирішується питання про поповнення дитячого будин­ку сімейного типу вихованцями або переведення його в статус прийомної сім'ї.

Контроль за умовами проживання вихованців здійсню­ють органи опіки та піклування і служби у справах дітей районних, районних у містах Києві та Севастополі держ­адміністрацій, виконавчих комітетів міських рад міст рес­публіканського значення Автономної Республіки Крим і міст обласного значення.

Раз на рік місцева служба у справах дітей готує звіт про стан виховання, утримання і розвитку дітей в дитячому будинку сімейного типу на основі інформації, що надаєть­ся соціальним працівником, який здійснює соціальне суп­роводження родини, вихователем дошкільного навчаль­ного закладу або класним керівником загальноосвітнього навчального закладу, де навчається дитина, дільничним лікарем-педіатром і дільничним інспектором місцевого відділку міліції. Батьки-вихователі обов'язково ознайом­люються зі складеним звітом, який затверджується на­чальником служби у справах дітей.

Соціальне супроводження дитячих будинків сімей­ного типу здійснюється центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, що передбачає надання комплек­су правових, психологічних, соціально-педагогічних, соціально-економічних, соціально-медичних та інфор­маційних послуг, спрямованих на створення належних умов функціонування дитячого будинку сімейного типу. Соціальне супроводження дитячого будинку сімейного типу здійснюється постійно. Для здійснення соціально­го супроводження за дитячим будинком сімейного тину закріплюється соціальний працівник відповідного цент­ру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, який пройшов спеціальну підготовку за програмою, затверд­женою наказом центрального органу виконавчої влади з питань сім'ї, дітей та молоді.

У разі відсутності центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді за місцем розташування дитячого будинку сімейного типу соціальне супроводження здійснює місь­кий або обласний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Ліквідація дитячого будинку сімейного типу здійснюється за рішенням органу, який створив його, або за рішенням суду.

До дитячого будинку сімейного типу насамперед влаштовуються діти, які перебувають між собою у родинних стосунках, за винятком випадків, коли за медичними показаннями або з інших причин вони не можуть виховуватися разом.

Влаштування дітей у дитячий будинок сімейного типу проводиться з урахуванням віку батьків-вихователів та дітей, за умови що на час досягнення обома батьками-вихователями пенсійного віку всі вихованці досягли віку вибуття з дитячого будинку сімейного типу. У разі досягнення пенсійного віку одним з батьків-вихователів час пере­бування дітей визначається за віком молодшого з батьків. В окремих випадках за згодою сторін дитячий будинок сімейного типу може функціонувати і після досягнення батьками-вихователями пенсійного віку, але не більше ніж протягом п'яти років.

На кожну дитину орган опіки та піклування зобов'яза­ний надати батькам-вихователям такі документи:

— рішення органу опіки і піклування про направлення дитини на виховання та спільне проживання у дитячому будинку сімейного типу;

— свідоцтво про народження дитини;

— медичну довідку про стан здоров'я або витяг з історії розвитку дитини;

— довідку (атестат) про освіту або висновок психолого-медико-педагогічної консультації про рівень розвитку дитини;

— документи про батьків або осіб, які їх замінюють (свідоцтво про смерть, вирок або рішення суду, довідка про хворобу, розшук батьків та інші документи, що підтверджу­ють відсутність батьків або неможливість виховання ними своїх дітей);

— довідку про наявність та місцезнаходження братів і сестер чи інших близьких родичів дитини;

— опис належного дитині майна, у тому числі житла, та відомості про осіб, які відповідають за його збереження;

— пенсійну книжку на дітей, які одержують пенсію, копію ухвали суду про стягнення аліментів.

У разі коли на момент влаштування дитини до дитячого будинку сімейного типу деякі із зазначених документів відсутні, місцева служба у справах дітей зобов'язана надати їх протягом двох місяців. За достовірність відомостей у на­даних батькам-вихователям документах відповідальність у межах своєї компетенції несуть органи опіки і піклування за місцем походження або місцем проживання дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, та керівник закладу, в якому перебувала дитина.

Дитячий будинок сімейного типу комплектується дітьми протягом дванадцяти місяців з дня створення. Контроль за його комплектуванням здійснює місцева служба у справах дітей.

 Матеріальне забезпечення дитячого будинку сімейного типу

Фінансування дитячого будинку сімейного типу здійснюється за рахунок видатків державного бюджету в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів Ук­раїни. Розмір державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, ста­новить два прожиткових мінімуми для дітей відповідного віку. Державна соціальна допомога і грошове забезпечен­ня виплачуються щомісяця не пізніше 20 числа за місцем проживання дитини у дитячому будинку сімейного типу батькам-вихователям через державні підприємства пош­тового зв’язку або перераховуються на особові рахунки обох батьків-вихователів у банківській установі за їх вибо­ром. Заощаджені протягом року бюджетні кошти вилученню не підлягають і використовуються батьками-вихователями для задоволення потреб вихованців у наступному році.

За згодою сторін угоди дитячому будинку сімейного типу може надаватися у користування земельна ділянка для ведення садівництва та городництва поблизу місця його знаходження, а також транспортний засіб.

На час навчання вихованців у професійно-технічних навчальних закладах, вищих навчальних закладах І-IV рівня акредитації після досягнення ними 18-річного віку кошти на їх утримання виділяються дитячому будинку сімейного типу з державного бюджету, якщо вихованці на час навчання проживають у цьому будинку, до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.

Місцеві відділи у справах сім'ї та молоді за участю об'єднань громадян, професійних спілок щороку забезпе­чують безкоштовне оздоровлення вихованців. Вихованці, які за медичними показаннями потребують санаторно-ку­рортного лікування, забезпечуються путівками до сана­торіїв.

Інші питання матеріального та фінансового забезпе­чення дитячого будинку сімейного типу (проведення у разі потреби поточного або капітального ремонту житла тощо) вирішуються органом, який прийняв рішення про його створення.

Дитячому будинку сімейного типу може надаватися юридичними та фізичними особами благодійна допомога.

Після закінчення строку перебування вихованців у ди­тячому будинку сімейного типу в разі відсутності у них права на житло органи опіки (піклування) забезпечують вихованців дитячого будинку сімейного типу протягом місяця у позачерговому порядку впорядкованим соціаль­ним житлом.

3. Права та обов’язки батьків вихователів дитячих будинків сімейного типу

Батьками-вихователями можуть бути повнолітні та працездатні особи.  Особи, які виявили бажання стати батьками-вихователями, в обов’язковому порядку мають пройти навчання, організоване обласними (міськими у містах Києві та Севастополі) центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді із залученням спеціалістів з питань психології, педагогіки, медицини тощо, за спеціальною програмою.

Слід враховувати, що коли хоча б один із кандидатів у батьки-вихователі не пройшов курс підготовки, визнаний в установленому порядку недієздатною або обмежено дієздатним, позбавлений батьківських прав, чи це колишній опікун (піклувальник, усиновитель), позбавлений відповідних повноважень за неналежне виконання покладених на нього обов’язків, то Ви не отримаєте дозволу на створення дитячого будинку сімейного типу.

 Існують також обмеження для кандидатів у батьки-вихователі за віком. Влаштування дітей у дитячий будинок сімейного типу проводиться з урахуванням віку батьків-вихователів та дітей, щоб на час досягнення обома батьками-вихователями пенсійного віку всі вихованці досягли віку вибуття з дитячого будинку сімейного типу (18 років). Влаштування дітей у дитячий будинок сімейного типу розраховано таким чином, щоб до досягнення батьками пенсійного віку дитина могла стати повнолітньою. У разі досягнення пенсійного віку одним з батьків час перебування дітей визначається за віком молодшого з батьків.

 Також на заваді створенню дитячого будинку сімейного типу можуть стати вади фізичного чи психічного здоров’я потенційних батьків-вихователів (інваліди I і II групи, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують стороннього догляду, особи, які мають глибокі органічні ураження нервової системи, алкогольну та наркотичну залежність, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства).

Відповідні вимоги висуваються і до членів родини батьків-вихователів. Якщо з Вами на спільній житловій площі мешкають члени сім’ї, які мають глибокі органічні ураження нервової системи, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства, то Вам буде відмовлено у створенні дитячого будинку сімейного типу.

  Вимоги щодо наявності у батьків-вихователів будь-якої, в тому числі і педагогічної, освіти законодавством не передбачено. Створити дитячий будинок сімейного типу і взяти дітей на виховання може кожен громадянин відповідно до вимог, що викладаються в Положенні про дитячий будинок сімейного типу, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 року № 564.

Відповідно із Законом України „Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування” № 2342-IV від 13 січня 2005 року батьки-вихователі мають право:



  • захищати дитину, її права та інтереси як опікуни або піклувальники без спеціальних на те повноважень;

  • на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав батьків дітей-вихованців;

  • на звернення до суду з позовом про скасування усиновлення чи визнання його недійсним щодо дітей, які проживали разом з ними та передані на усиновлення;

  • на усиновлення дітей, які перебувають на вихованні та утриманні в їхніх сім’ях;

  • брати участь у вирішенні органом опіки та піклування питання про управління майном дитини;

  • вимагати повернення дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду;

  • вимагати надання їм органами опіки та піклування повної інформації про дитину та її батьків, стан її здоров’я, рівень та особливості розвитку дитини;

  • самостійно визначати способи виховання дитини з урахуванням думки дитини та рекомендацій органу опіки та піклування.

    Окрім прав, батьки-вихователі мають такі зобов’язання:



  • захищати права та інтереси дітей, бути їхніми представниками в установах і організаціях;

  • створити належні умови для всебічного гармонійного розвитку дітей;

  • піклуватися про здоров’я, фізичний, психічний та моральний розвиток, навчання дітей, готувати їх до праці;

  • забезпечувати проведення двічі на рік медичного обстеження дітей лікарями-спеціалістами та виконувати їх рекомендації;

  • забезпечити здобуття дітьми освіти, стежити за навчанням і розвитком дітей у навчально-виховних закладах, підтримувати зв’язки з учителями та вихователями;
    займатися розвитком здібностей дітей, у тому числі залучати їх до занять у позашкільних навчальних закладах;

  • не перешкоджати спілкуванню дитини з її рідними батьками та поверненню дитини в разі поновлення їх у батьківських правах, звільнення з місць позбавлення волі та в інших випадках, якщо це не суперечить інтересам дитини і не заборонено рішенням суду;

  • співпрацювати з місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування та соціальними працівниками, залучати спеціалістів до вирішення проблемних питань;

  • повідомляти відповідні служби опіки та піклування в разі виникнення в дитячому будинку сімейного типу несприятливих умов для утримання, виховання та навчання дітей.

    Законодавчо визначені певні обмеження щодо осіб, які мають бажання створити дитячий будинок сімейного типу.

    Батьками-вихователями можуть бути повнолітні особи, за винятком:


  • осіб, визнаних у встановленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними;

  • осіб, позбавлених батьківських прав;

  • осіб, звільнених від обов’язків опікунів (піклувальників, усиновителів) за неналежне виконання покладених на них обов’язків;

  • осіб, які за станом здоров’я не можуть виконувати обов’язки щодо виховання дітей (інваліди I і II групи, особи, які мають глибокі органічні ураження нервової системи, алкогольну та наркотичну залежність, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства).

  При прийнятті рішення про створення дитячого будинку сімейного типу вимоги висуваються не лише до осіб, які висловлюють бажання взяти на виховання дітей, позбавлених батьківського піклування, а й до членів їхньої родини. Не можуть бути батьками-вихователями особи, з якими проживають члени сім’ї, які мають глибокі органічні ураження нервової системи, алкогольну та наркотичну залежність, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства.

Законодавчо встановлені вікові обмеження щодо кандидатів на створення дитячого будинку сімейного типу залежно від віку дітей, які влаштовуються в сім’ю. При влаштуванні різниця у віці батьків-вихователів і дітей має бути такою, щоб на час досягнення обома батьками-вихователями пенсійного віку всі вихованці досягли віку вибуття з дитячого будинку сімейного типу. Вікові обмеження визначаються відповідно до віку молодшого з батьків. За певних обставин передбачена можливість подовження терміну діяльності дитячого будинку сімейного типу за домовленістю батьків-вихователів та місцевих органів виконавчої влади. Проте цей термін не має перевищувати п’яти років.

  Батьки-вихователі несуть відповідальність за життя, здоров’я, фізичний і психічний розвиток вихованців. Вони є законними представниками вихованців у всіх органах, установах та організаціях без спеціальних на те повноважень. Батьки-вихователі не можуть використовувати надані їм права всупереч інтересам дитини.Батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Орган, що ухвалив рішення про створення дитячого будинку сімейного типу, позачергово надає батькам-вихователям індивідуальний житловий будинок або багатокімнатну квартиру, у разі наявності, за нормами, встановленими законодавством. Надане в користування житлове приміщення повинне бути обладнане необхідними меблями, побутовою технікою та іншими предметами тривалого вжитку, перелік яких визначається органом, який прийняв рішення про створення дитячого будинку сімейного типу. Користування наданим житловим приміщенням здійснюється в порядку, встановленому

Законодавством передбачено відрахування страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за непрацюючих батьків-вихователів на суми їх грошового забезпечення. Відрахування надходять на рахунки управлінь Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах, відкриті в установах уповноваженого банку.

Батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу виплачується грошове забезпечення, яке визначено у розмірі 35% від соціальної допомоги на кожну дитину-вихованця, але не більше п’яти прожиткових мінімумів для працездатної особи. При цьому грошове забезпечення може отримувати один із батьків-вихователів або за їх спільною згодою сума грошового забезпечення розподіляється між ними рівними частинами. У разі затвердження нового рівня прожиткового мінімуму розмір соціальної допомоги та грошового забезпечення перераховується без додаткового звернення батьків-вихователів. Заощаджені протягом року бюджетні кошти вилученню не підлягають і використовуються батьками-вихователями для задоволення потреб вихованців у наступному році.

Питання захисту житлових прав батьків-вихователів та осіб, які проживають з ними, регулюються угодою.

Контроль за умовами проживання вихованців здійснюють органи опіки та піклування і служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих комітетів міських рад міст республіканського значення Автономної Республіки Крим і міст обласного значення. Раз на рік служба у справах дітей за місцем знаходження дитячого будинку сімейного типу готує звіт про стан виховання, утримання і розвитку дітей в дитячому будинку сімейного типу на основі інформації, що надається соціальним працівником, який здійснює соціальне супроводження родини, вихователем дошкільного навчального закладу або класним керівником загальноосвітнього навчального закладу, де навчається дитина, дільничним лікарем-педіатром і дільничним інспектором місцевого відділку міліції. Батьки-вихователі обов’язково ознайомлюються зі складеним звітом, який затверджується начальником служби у справах дітей.

 4. Статус та права дітей-вихованців будинків сімейного типу

До дитячого будинку сімейного типу влаштовуються діти, які мають визначений статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування. В першу чергу до дитячого будинку сімейного типу влаштовуються діти, які перебувають між собою у родинних стосунках, за винятком випадків, коли за медичними показаннями або з інших причин вони не можуть виховуватися разом.

  Статус дитини, позбавленої батьківського піклування, надається дітям:

батьки яких позбавлені батьківських прав, що підтверджується рішенням суду;

які відібрані у батьків без позбавлення батьківських прав, що підтверджується рішенням суду;

атьки яких визнані безвісно відсутніми, що підтверджується рішенням суду;

батьки яких оголошені судом померлими, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим органами реєстрації актів цивільного стану;

батьки яких визнані недієздатними, що підтверджується рішенням суду;

батьки яких відбувають покарання в місцях позбавлення волі, що підтверджується вироком суду;

батьки яких перебувають під вартою на час слідства, що підтверджується постановою суду;

батьки яких знаходяться у розшуку органами внутрішніх справ, пов’язаному з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, що підтверджується ухвалою суду або довідкою органів внутрішніх справ про розшук батьків та відсутність відомостей про їх місцезнаходження;

у зв’язку з тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки, що підтверджується висновком медико-соціальної експертної комісії про наявність у батька, матері хвороби, що перешкоджає виконанню ними батьківських обов’язків, виданим у порядку, встановленому МОЗ;

підкинутим, батьки яких невідомі, покинутим в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров’я або яких відмовилися забрати з цих закладів батьки, інші родичі, про що складено акт за формою, затвердженою МОЗ і МВС.

За вихованцями дитячих будинків сімейного типу зберігаються пільги та державні гарантії, встановлені законодавством для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування ( право на аліменти, пенсію, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника, які вони мали до влаштування до дитячого будинку сімейного типу).

На влаштування дитини-сироти і дитини, позбавленої батьківського піклування, до дитячого будинку сімейного типу потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити.

Згода дитини на влаштування її до дитячого будинку сімейного типу з'ясовується службовою особою закладу, в якому вона перебуває, у присутності батьків-вихователів і представника органу опіки та піклування, про що складається відповідний документ.

За дітьми залишаються пільги, встановлені законодавством для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Передусім це стосується питання оздоровлення, коли діти-сироти у першочерговому порядку забезпечуються безкоштовними путівками в табори та санаторії. Враховуючи стан здоров’я дітей, які виховуються у дитячих будинках сімейного типу, це питання є дуже актуальним.

При влаштуванні дітей до дитячого будинку сімейного типу сімейних правовідносин не виникає – вихованці мають право підтримувати особисті контакти з батьками та іншими родичами, якщо це не суперечить їх інтересам і не заборонено рішенням суду. Форму такого спілкування визначають органи опіки та піклування за погодженням з батьками-вихователями та за участю соціального працівника, який здійснює соціальний супровід, на підставі аналізу родинних взаємин і причин через які дитина втратила батьківське піклування.

 Після закінчення строку перебування вихованців у дитячому будинку сімейного типу та в разі відсутності у них права на житло органи опіки, піклування забезпечують вихованців дитячого будинку сімейного типу у позачерговому порядку впорядкованим соціальним житлом.

 Збереження майна, у тому числі житла, вихованців дитячих будинків сімейного типу за місцем його знаходження забезпечують органи опіки та піклування, також ними здійснюють контроль за його використанням.

  Контроль за умовами проживання вихованців здійснюють органи опіки та піклування і служби у справах дітей міської держадміністрації.

Вихованці мають право підтримувати особисті контакти з батьками та іншими родичами, якщо це не суперечить їх інтересам і не заборонено рішенням суду. Форму такого спілкування визначають органи опіки та піклування за погодженням з батьками-вихователями та за участю соціального працівника, який здійснює соціальне супроводження.

  Діти-вихованці перебувають у дитячому будинку сімейного типу до досягнення ними повноліття (18 років), а в разі продовження навчання – до 23 років або до закінчення ними відповідного навчального закладу. Виплата державної соціальної допомоги здійснюється впродовж всього періоду проживання дитини в дитячому будинку сімейного типу.

Висновок

Причини, через які діти залишаються без батьківського піклування та виховання, різні, але наслідок один — дитина позбувається конституційного права на сімейне виховання. В результаті позбавлення сімейного оточення порушується одне з базових прав дитини, проголошених Конвенцією ООН про права дитини. У Конвенції зазначено, що дитина, яка постійно або тимчасово позбавлена сімейного оточення, не може залишатися в такому оточенні і має право на осбливий захист і допомогу держави (Стаття 20).

Закон України «Про охорону дитинства» визначає необхідність створення системи державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав; визначаються форми улаштування дітей. «Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, повинні бути передані під опіку чи піклування, на усиновлення або влаштовані на виховання в сім'ї громадян (прийомні сім'ї), в будинки дитини, дитячі будинки, школи-інтернати, дитячі будинки сімейного типу на повне державне утримання.» В Законі визначаються умови соціального захисту дітей-сиріт. Гарантується право на житло, якщо дитину передано до навчально-виховного закладу. Житло, з якого вибули діти, позбавлені піклування може передаватися в оренду на час їх перебування у навчально-виховних закладах. В разі відсутності житла, вони мають право на першочергове його отримання. Держава гарантує надання матеріальної допомоги дітям-сиротам, які перебувають під опікою, в дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях. Держава гарантує працевлаштування дітей-сиріт після закінчення навчання.
Постанова КМУ від 26.04.2002 № 564 «Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу» визначає порядок влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених піклування у дитячі будинки сімейного типу. В Постанові визачаються права та обов‘язки батьків-вихователів, питання, пов‘язані з функціонуванням будинку. Контроль за дотриманням прав дітей у дитячих будинках сімейного типу покладається на районні управління у справах сім’ї та молоді.

Сімейним кодексом України (глава 20 – 2 ) визначаються питання про створення дитячих будинків сімейного типу.

Закон України «Про забезпечення організаційно – правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» № 2342-ІV від 13.01.2005 року визначає правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки даної категорії дітей. Закон називає форми влаштування дітей – усиновлення, встановлення опіки, піклування, передача до прийомної сім‘ї, дитячих будинків сімейного типу, до закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. В Законі вказуються основні засади державної політики щодо даної категорії дітей, функції органів опіки і піклування та служб в справах неповнолітніх, встановлюються державні соціальні стандарти і нормативи. Стаття 31 Закону визначає права та обов‘яки батьків вихователів дитячих будинків сімейного типу.
Виплата державнох соціальнох допомоги дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування передбачена Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім'ях за принципом "гроші ходять за дитиною" у 2006 році» № 106 від 6 лютого 2006 р.

Використані джерела


1.Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР [Електронний ресурс] – Режим доступу // www.zakon.rada.gov.ua

2.Сімейний кодекс України від10.01.2002 №2947-ІІІ [Електронний ресурс] – -- Режим доступу // www.zakon.rada.gov.ua

3.Цивільний кодекс України від16.01.2003 № 435-ІV [Електронний ресурс] – Режим доступу // www.zakon.rada.gov.ua

4.Закон України «Про забезпечення організаційно – правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» № 2342-ІV від 13.01.2005 року[Електронний ресурс] – Режим доступу // www.zakon.rada.gov.ua

5. Закон України «Про охорони дитинства» від 26.04.2001 № 2402-ІІІ[Електронний ресурс] – Режим доступу // www.zakon.rada.gov.ua

6. Конвенцієя ООН про права дитини. Від 20.11.1989 [Електронний ресурс] – Режим доступу // www.zakon.rada.gov.ua

7. Постанова Кабінету Міністрів України « Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу» від 26 квітня 2002 р. N 564 [Електронний ресурс] – Режим доступу // www.zakon.rada.gov.ua

8. Постанова Кабінету Міністрів України « Про затвердження Положення про прийомну сім‘ю» від 26.04.2002р. № 565 [Електронний ресурс] – Режим доступу // www.zakon.rada.gov.ua

9. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім'ях за принципом "гроші ходять за дитиною" у 2006 році» № 106 від 6 лютого 2006 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу // www.zakon.rada.gov.ua

 




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка