Методична розробка практичного заняття з «експериментальної психології та психодіагностики» по темі «Психодіагностика емоційно-вольової сфери особистості. Дослідження мотиваційної сфери особистості»



Скачати 164.6 Kb.
Дата конвертації13.09.2017
Розмір164.6 Kb.
МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

З «ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ ТА ПСИХОДІАГНОСТИКИ»

по темі


«Психодіагностика емоційно-вольової сфери особистості.

Дослідження мотиваційної сфери особистості»

для студентів ІІ курсу медичного факультету №2

(спеціальність: медична психологія).

І. Актуальність теми.

Розв'язання завдань клінічної практики вимагає від лікарів-психологів творчого, індивідуального підходу, наявності спеціальних знань, професійного і життєвого досвіду, а також оснащеності сучасним арсеналом психодіагностичних засобів для вивчення особистості, проведення психологічної експертизи, консультування тощо. Основним інструментом в повсякденній практичній роботі поряд з професійним досвідом та інтуїцією є психодіагностичні методики, що представляють собою засоби розпізнавання і виміру індивідуально-психологічних особливостей особистості.



До таких методик належать шкали та опитувальники, спрямовані на оцінку емоційно-вольової та мотиваційної сфери особистості.
ІІ. Навчальні цілі заняття.

Мати уявлення (α - І): індивідуально-психологічні особливості проявів емоцій та почуттів, основні теорії та моделі опису мотивації; мотивація як об’єкт психодіагностики; мотив і мотивація; предметний зміст мотиву; мотиви і потреби, види мотивів.

Знати (α - ІІ): конкретні методики діагностики емоційно-вольової сфери особистості, їхнє практичне використання; діагностика емоційно-особистісної дезадаптації; дослідження тривожності: шкала Тейлора, шкала для оцінки тривожності Гамільтона, методика Спілбергера; виявлення симптомів депресії за допомогою шкали Цунга, шкали Гамільтона для оцінки депресії, шкали Бека; методи діагностики мотиваційної сфери особистості.

Вміти (α - ІІІ):

  • організовувати та здійснювати експериментальне психодіагностичне дослідження емоційно-вольової сфери особистості;

  • виявляти симптоми депресії за допомогою психодіагностичних шкал та оптувальників;

  • здійснювати оцінку рівня тривожності за допомогою психодіагностичних тестів;

  • на основі результатів психодіагностичного дослідження оцінювати емоційно-вольову та мотиваційну сфери особистості.

Розвивати (α - ІV): творчі здібності в процесі теоретичного та практичного дослідження проблемних питань психології в цілому та психодіагностики зокрема.
ІІІ. Цілі розвитку особистості.

Формування професійно-значущих підструктур особистості, зокрема професійної відповідальності та професійної ідентичності майбутнього лікаря-психолога.


IV. Міждисциплінарна інтеграція.


Дисципліна

Знати

Вміти

1. Попередні (забезпечуючі) дисципліни:

Нормальна анатомія


Анатомічна будова центральної нервової системи.




Нормальна фізіологія

Нейрофізіологічні основи психічних процесів.




Медична біологія та генетика

Поняття спадковості та мінливості.




Загальна психологія


Основні закономірності формування психіки в процесі видової еволюції й розвитку окремого індивідууму, поняття про особистість, формування та розвиток особистості, психічні процеси та стани, індивідуально-психологічні властивості особистості.




Історія психології

Історія виникнення та розвитку психології як науки, історія експериментальних досліджень психічних процесів.




Сучасні напрямки психології

Історія виникнення та становлення різних теоретичних напрямків в психології.




2. Наступні дисципліни ті, що забезпечуються:

Психологія особистості

Психофізіологія

Медична психологія

Нейропсихологія

Диференційна психологія

Психіатрія

Патопсихологія








3. Внутрішньопредметна інтеграція (між темами даної дисципліни):

Тема «Психодіагностика емоційно-вольової сфери особистості. Дослідження мотиваційної сфери особистості» логічно пов’язана з наступними темами і є сприятливим підґрунтям для їх засвоєння.


V. Зміст теми заняття.

На занятті розглядаються:


1. Шкала депресії Бека

2. Методика диференціальної діагностики депресивних станів Цунга

  1. Шкала Гамільтона для оцінки депресії (HDRS)

  1. Тест Спілбергера-Ханіна

  1. Шкала Гамільтона для оцінки тривоги (HARS)

  1. Методика вимірювання рівня тривожності Тейлор

  1. Опитувальник рівня агресивності Басса – Даркі

  1. Опитувальник САН




  1. Шкала депресії Бека

Шкала депресії Бека (Beck Depression Inventory) запропонована А.Т. Беком в 1961 р. і розроблена на основі клінічних спостережень, які дозволили виявити обмежений набір найбільш релевантних і значущих симптомів депресії і найбільш частих скарг. Після співвіднесення цього списку параметрів з клінічними описами депресії, що містяться у відповідній літературі, був розроблений опитувальник, що включає в себе 21 категорію симптомів і скарг. Кожна категорія складається з 4-5 тверджень, які відповідають специфічним проявам/симптомам депресії. Ці твердження ранжовані в міру збільшення питомого внеску симптому в загальний ступінь важкості депресії. Відповідно до ступеня вираженості симптому, кожному пункту присвоєні значення від 0 (симптом відсутній, або виражений мінімально) до 3 (максимальна вираженість симптому). Деякі категорії включають в себе альтернативні твердження, що мають еквівалентну питому вагу.

У первинному варіанті методика заповнювалася за участі кваліфікованого експерта (психіатра, клінічного психолога чи соціолога), який зачитував вголос кожен пункт з категорії, а після просив пацієнта вибрати твердження, найбільш відповідає його стану на поточний момент. Пацієнту видавалася копія опитувальника, за яким він міг стежити за читаними експертом пунктами. На підставі відповіді пацієнта дослідник відзначав відповідний пункт на бланку. На додаток до результатів тестування дослідник враховував анамнестичні дані, показники інтелектуального розвитку та інші параметри.

В даний час вважається, що процедура тестування може бути спрощена: опитувальник видається на руки пацієнту і заповнюється ним самостійно.



  1. Методика диференціальної діагностики депресивних станів Цунга

Шкала Цунга для самооцінки депресії (англ. Zung Self-Rating Depression Scale) - тест для самооцінки депресії, що був розроблений в Університеті Дюка психіатром доктором Вільямом Цунгом. Тест дозволяє оцінити рівень депресії пацієнтів і визначити ступінь депресивного розладу. За допомогою «Шкали Цунга» досліджуваний або лікар можуть провести самостійне обстеження або скринінг депресії. Тест «Шкала Цунга» володіє високою чутливістю та специфічністю і дозволяє уникнути додаткових економічних і часових витрат.

У тестуванні враховується 20 чинників, які визначають чотири рівні депресії. Тест містить десять позитивно сформульованих і десять негативно сформульованих питань. Кожне питання оцінюється за шкалою від 1 до 4 (на основі відповідей: «ніколи», «іноді», «часто», «постійно»).

Результати поділяються на чотири діапазони:

25-49 Нормальний стан

50-59 Легка депресія

60-69 Помірна депресія

70 і вище Важка депресія




  1. Шкала Гамільтона для оцінки депресії (HDRS)

Шкала Гамільтона [Hamilton М., 1967] для оцінки депресії - один з найпоширеніших за частотою використання інструментів в клініці афективної патології. Застосовують кілька версій шкали (17, 21 і 23 пункту). Оригінальна версія містить 23 пункти, 2 з яких (16-й і 18-й) складаються з двох частин - А і Б, що заповнюються альтернативно. Шкала забезпечує простий спосіб оцінки важкості депресії в динаміці.


Рекомендації щодо застосування шкали
Важкість симптомів депресії в динаміці шляхом повторного тестування оцінюється об'єктивно. Відповідно дослідник повинен бути кваліфікованим і досвідченим психіатром або пройти необхідне навчання. Для оцінки слід вибирати варіант відповіді, найбільш точно характеризує стан пацієнта, якому слід надати можливість докладної відповіді на запитання.

При інтерпретації даних необхідно пам'ятати, що значення балів пунктів 4-6,12-14,16-18, в яких змінні не можуть бути виражені кількісно, оцінюються якісно (від 0 до 2 балів). Пункти 18-21 не вимірюють вираженість депресії.

Оцінка тяжкості депресії за шкалою HDRS здійснюється наступним чином:

• сума балів від 0 до 7 свідчить про відсутність депресії;

• сумарні значення для малого депресивного епізоду складають 7-16 балів;

• нижнє граничне значення для великого депресивного епізоду - понад 16 балів;

• максимально можливий загальний бал становить 52 і відповідає крайньому ступеню важкості депресивного синдрому.


  1. Тест Спілбергера-Ханіна

Даний тест є інформативним засобом самооцінки рівня тривожності в даний момент часу (реактивна тривожність, як стан) та особистісної тривожності (як стійкої характеристики людини). Розроблений Ч.Д.Спілбергером і адаптований Ю.Л.Ханіним.



  1. Шкала Гамільтона для оцінки тривоги (НАRS)

Шкала Гамільтона для оцінки тривоги (НАRS) - інструмент, що найширше викорис­товують у випробуваннях лікарських засобів. НАRS призначена для точної оцінки ступеня тяжкості тривожного синдрому у пацієнтів з уже встановленим діагнозом тривожного розладу і для оцінки тривоги у пацієнтів, які страж­дають на інші розлади, найчастіше депресивні. Шкала здебільшого заснована на суб'єктивній оцінці пацієнта, що є важливим критерієм оцінки захворю­вання до початку терапії та поліп­шення стану після лікування. НАRS вважається ефективним і точним інструментом вимірювання тяжкості тривожного синдрому, навіть не див­лячись на те, що вона не дозволяє достатньо точно оцінювати генералізовану тривогу.


Інтерпретація та обробка результатів


  • Дослідник повинен бути кваліфікованим психіатром або пройти відповідне навчання.

  • Витрати часу - від 20 до З0 хвилин. Час оцінки визначається як «зараз» або «протягом останнього тижня».

  • Значення балів по всіх 14 пунктах ранжується від 0 до 4. Сумарний бал приймає значення в інтервалі від 0 до 56.

Виділяються три області значень сумарного балу за шкалою Гамільтона:

  • 0 — відсутність тривожного стану,

  • 8 — симптоми тривоги,

  • 20 — тривожний стан.

При панічному розладі сумарний бал сягає 25-27.

Критерієм ефективності терапії є >50% зниження сумарного балу в порівнянні з початковим.



Вимірювані змінні. За сімома пунктами вимірюється соматична тривога, за іншими сімома — психічна. Обидва чинники можуть вимірюватися окремою сумою балів.

Застосування. Шкала широко використовується при проведенні випро­бувань лікарських засобів; як мінімум заповнюється двічі — до почат­ку та після курсу терапії. Додаткові вимірювання проводяться за бажан­ням дослідника.


Практичні рекомендації щодо застосування шкали Гамільтона (НАRS)
Загальні рекомендації. Дана шкала розроблена для оцінки тяжкості симптомів тривоги (незалежно від невеликих коливань протягом чі тому питання необхідно адресувати до стану протягом останніх дамімі днів або попереднього тижня.

Точність вимірювання залежить, у першу чергу, від кваліфікації та досвіду дослідника й акуратності реєстрації використаної інформації. Не слід тиснути тиснути на пацієнта; пацієнту необхідно надати достатньо часу для докладної відповіді на питання, але при цьому не дозволяти йому занадто відхилятися від теми питання. Число прямих запитань повинно бути зведено до мінімуму, питання треба ставити різними способами, комбінуючи варіанти із затверджуючими або негативними відповідями. Бажано отримувати додаткову інформацію від родичів пацієнти, його друзів, медичного персоналу тощо; ця інформація необхідна, якщо є сумніви щодо коректності відповідей пацієнта. Повторні вимірювання повинні проводитися незалежно один від одного. При проведеденні повторного вимірювання дослідник не повинен бачити результати попередніх вимірювань, він заповнює лише чистий бланк шкали. Ці рекомендації можуть здатися банальними, але вони вкрай важливі. Дослідник за можливості повинен уникати питань, що пов'язані із зміною стану пацієнта з часу останнього вимірювання.


Реєстраційний бланк до шкали Гамільтона (HARS)
За кожним пунктом шкали ставиться оцінка:

0 - відсутність; 1 - слабкий ступінь; 2 - помірний ступінь; 3 - важкий ступінь;4 - дуже важкий ступінь.

Дата: -------------------------------------------------------------------------------------

ПІБ: --------------------------------------------------------------------------------------




Пункт шкали

Показники

(обвести ті,



що відповідають стану)

1. Тривожний настрій (заклопотаність, очікування найгіршого, тривожні побоювання, дратівливість)

0

1

2

3

4

2. Напруга (відчуття напруги, плаксивість, що легко виникає, тремтіння, відчуття неспокою, нездатність розслабитися)

0

1

2

3

4

3. Страхи (темряви, незнайомців, самоти, тварин, натовпу, транспорту)

0

1

2

3

4

4. ІНСОМНІЯ (утруднене засипання, переривчастий сон, що не приносить відпочинку, відчуття розбитості та слабкості при пробудженні, кошмарні сни)

0

1

2

3

4

5. Інтелектуальні порушення (утруднення концентрації уваги, погіршення пам'яті)

0

1

2

3

4

6. Депресивний настрій (втрата звичайних інтересів і відчуття задоволення від хобі, пригніченість, ранні пробудження, добові коливання настрою)

0

1

2

3

4

7. Соматичні м'язові симптоми (болі, сіпання, напруга, судоми кпонічні, скрипіння зубами, голос, що зривається, підвищений м'язовий тонус)

0

1

2

3

4

8. Соматичні сенсорні симптоми (дзвін у вухах, нечіткість зору, приливи жару та холоду, відчуття слабкості, поколюван­ня)

0

1

2

3

4

9. Серцево-судинні симптоми (тахікардія, серцебиття, біль у грудях, пульсація в судинах, часті зітхання)

0

1

2

3

4

10. Респіраторні симптоми (тиск і стиснення у грудях, задуха, часті зітхання)

0

1

2

3

4

11. Гастро-інтестинальні симптоми (утруднене ковтання, метеоризм, біль у животі, печія, відчуття переповненого шлунку, нудота, блювання, бурчання у животі, діарея, закрепи, зниження маси тіла)

0

1

2

3

4

12. Сечостатеві симптоми (прискорене сечовипускання, сильні позиви до сечовипускання, аменорея, менорагія, фригід- ність, передчасна еякуляція, втрата лібідо, імпотенція)

0

1

2

3

4

13. Вегетативні симптоми (сухість у роті, почервоніння або блідість шкіри, пітливість, головний біль з відчуттям напруги)

0

1

2

3

4

14. Поведінка при огляді (совається на стільці, неспокійні жестикуляція та хода, тремор, похмуре обличчя, напружений вираз обличчя, зітхання або прискорене дихання, часте глитання слини)

0

1

2

3

4

Сума балів:_______________





  1. Методика вимірювання рівня тривожності Тейлор

Призначений для вимірювання проявів тривожності. Опублікований Дж. Тейлор в 1953 р. Розглянута шкала складається з 50 тверджень, на які обстежуваний повинен відповісти «так» або «ні». Твердження відбиралися з набору тверджень Міннесотського багатоаспектного особистісного опитувальника (MMPI). Вибір пунктів для тесту здійснювався на основі аналізу їх здатності розрізняти осіб з «хронічними реакціями тривоги».

Тестування триває 15-30 хв. Для зручності використання кожне твердження пропонується випробуваному на окремій картці.

Більш відомі варіанти методики в адаптації Т. А. Немчинова і В. Г. Норакідзе, який в 1975 р. доповнив опитувальник шкалою брехні, що дозволяє судити про демонстративність, нещирість у відповідях. Обидва варіанти опитувальника використовуються при індивідуальному і груповому обстеженні, здатні вирішувати як теоретичні, так і практичні завдання і можуть бути включені в батарею інших тестів.

VІ. План та організаційна структура заняття.


п/п

Основні етапи заняття, їх функції та зміст

Навчальні цілі в рівнях засвоєння

Методи контролю і навчання

Матеріали методичного забезпечення (контролю, наочності, інструктивні)

Розподіл часу

Підготовчий етап

1

Організаційні заходи










1-3 хв.

2

Постановка навчальних цілей та мотивація.







Див. п. І

Див. п. ІІ



10-25%

3

Контроль вихідного рівня знань, навичок, умінь:

1. Індивідуально-пихологічні особливості прояву емоцій та почуттів.

2. Загальні вимоги до проведення психодіагностичного дослідження емоційно-вольової сфери.

3. Інтерпретація результатів психодіагностичного дослідження емоційно-вольової сфери.


ІІ

ІІ


ІІ


Індивідуальна теоретична співбесіда (опитування)

- тестовий контроль ІІ рівня

- вирішення типових задач ІІ рівня


Тести ІІ рівня

Задачі ІІ рівня



Таблиці


Малюнки

Структурно-логічні схеми, аудіо- та відеоматеріали

Стимульний матеріал до психодіагностичних методик


10-25%

Основний етап

4

Формування професійних вмінь та навичок.

1. Організовувати та здійснювати експериментальне психодіагностичне дослідження емоційно-вольової сфери особистості.

2. Виявляти симптоми депресії за допомогою психодіагностичних шкал та опитувальників.

3. Здійснювати оцінку рівня тривожності за допомогою психодіагностичних тестів.

4. На основі результатів психодіагностичного дослідження оцінювати емоційно-вольову сферу особистості.


ІІІ


ІІІ

ІІІ


ІІІ



Метод формування навичок: практичний тренінг, робота з пацієнтами на клінічній базі кафедри.

Професійні алгоритми (інструкції) щодо формування практичних навичок та професійних вмінь

Таблиці, слайди, стимульний матеріал та бланки до психодіагностичних тестів та методик, учбові альбоми, описи клінічних випадків.



60-90%

Заключний етап

5

Контроль та корекція рівня професійних умінь та навичок.




Метод контролю навичок: індивідуальний контроль, написання психодіагностичного заключення, тестовий контроль ІІІ рівня.

Задачі ІІІ рівня, тести ІІІ рівня.

10-20%

6

Підведення підсумків заняття.




7

Домашнє завдання (основна і додаткова література по темі)







Див. п. VIII

VІІ. Матеріали методичного забезпечення заняття.
Матеріали контролю для підготовчого етапу заняття: питання, задачі, тестові завдання.

Запитання:



  1. Загальні вимоги до проведення психодіагностичного дослідження емоційно-вольової сфери особистості.

  2. Індивідуально-психологічні особливості проявів емоцій та почуттів.

  3. Шкали самооцінки як інструмент діагностики інтенсивності депресивних симптомів.

  4. Оцінка ситуативної та особистісної тривожності за опитувальником Спілбергера-Ханіна. Теоретичні основи.

  5. Загальні вимоги до проведення психодіагностичного дослідження емоційно-вольової сфери особистості.



VІІІ. Література.



  1. Анастази А., Урбина С. Психологическое тестирование. - СПб., 2001. - 688 с.

  2. Бодалев А.А., Столин В.В. Общая психодиагностика. - СПб., 2000. - 440 с.

  3. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика: Учебник для вузов. 2-е изд.- СПб.: Питер, 2008.- 384с.: ил. - (Серия «Учебник для вузов»).

  4. Клиническая патопсихология. Руководство для врачей и клинических психологов: В. М. Блейхер, И. В. Крук, С. Н. Боков — Санкт-Петербург, МОДЭК, МПСИ, 2009 г.- 624 с.

  5. Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие / Редактор-составитель ДЛ. Райгородский. - Самара. 1998. - 672 с.

  6. Скребец В. А. Психологическая диагностика: Учеб. пособие. — К.: МАУП, 1999. — 114 с.

Підготувала: асистент Камінська А.О.



Затверджено на засіданні кафедри, протокол №___ від «____»___________________ 20___ р.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка