„Методи, форма, структура і режим навчання при особистісно-орієнтованому навчанні”



Скачати 101.03 Kb.
Дата конвертації11.04.2016
Розмір101.03 Kb.




Семінар: „Методи, форма, структура і режим навчання при особистісно-орієнтованому навчанні”

(грудень, 2005-2006 н.р.)


Майстерність вчителя значною мірою залежить від володіння ним технологіями навчання.

„Технологія” – слово грецького походження, складається з двох слів: “techne” – мистецтво та “logos” – наука. Це сукупність знань про способи і засоби здійснення виробничих процесів. Педагогічна технологія – це продумана у всіх деталях модель спільної педагогічної діяльності щодо проектування, організації та здійснення навчального процесу з обов’язковим забезпеченням комфортних умов для учнів і вчителя. Найпрогресивнішими і найефективнішими є особистісно зорієнтовані технології, які передбачають, що учень – центр освітньої системи. Особистість дитини, в цій технології є пріоритетним суб’єктом, межею функціонування освітньої системи. Такі технології навчання називаються антропоцентричними. Отже, для вчителя-майстра найспритнішими є особистісно зорієнтовані технології, для яких характерні антропоцентричність, гуманістичність, психотерапевтична спрямованість. Вони мають на меті різносторонній, вільний і творчий розвиток дитини. Особистісно зорієнтована технологія – це освітня технологія, головна мета якої – взаємний і плідний розвиток особистості педагога та його учнів на основі рівності в спілкуванні й партнерства у спільній діяльності (див. схему).

Основне завдання – надання допомоги учневі у визначенні свого ставлення до себе, інших людей, навколишнього світу, своєї професійної діяльності. Тому необхідно не вчити, а навчити вчитися, підготувати учня до безперервного навчання. Тому мають змінитися функції учня й функції вчителя. Перший муситиме разом із засвоєнням відповідних знань розвивати в собі здатність, навички, вміння самостійно їх шукати, тобто оволодівати науковим методом пізнання. Другий, відповідно, - допомагатиме першому навчатися вчитись. При цьому слід врахувати індивідуальні психологічні особливості учня, визначити час, темп навчання, форму контролю тощо.

За такої постановки процесу навчання на основі зорієнтованої особистості в учня розвиваються й формуються необхідні якості : самостійність, ініціативність, творчість, упевненість у собі, дослідницький стиль роботи, нарешті – культура пошуку і праці. А це й є ті якості, що так необхідні майбутньому фахівцеві, який діятиме в нових суспільних умовах. Крім того, сучасному фахівцеві нелегко буде обійтися без творчих здібностей, ерудиції та ділової активності.



Навчальне середовище особистісно зорієнтованої технології має включати:

  • використання навчального матеріалу різного змісту, виду та форми;

  • надання учню свободи вибору засобів виконання навчального завдання (для зняття емоційного напруження, побоювання помилки);

  • використання нетрадиційних форм групових та індивідуальних занять з метою активізації діяльності;

  • постійний аналіз та оцінка з боку вчителя індивідуальних способів навчальної роботи, що дає учневі змогу розповісти, як він організував свою роботу, яким методом користувався, що сподобалось, вдалося тощо;

  • особлива підготовка вчителя до систематичного здійснення такої роботи на уроці, індивідуальному занятті;

  • розробка та використання індивідуальних програм, що моделюють дослідницьке мислення;

  • організація занять у малих групах на основі діалогу, імітаційно-рольових ігор, тренінгів, навчального спілкування, мозкового штурму, круглих столів, інсценування драматичних уривків, дискусій, творчих індивідуальних проектів і навчально-ознайомча практика.

Кожен учитель, особливо той, що прагне майстерності, має оволодіти алгоритмом міркувань щодо вибору методів навчання.

„Тільки через особистість учителя, який володіє сучасною методикою використання методів, форм і засобів навчання, реалізуються закладені в них можливості”.



Методи особистісно зорієнтованого навчання

  1. Методики розвитку критичного мислення.

  2. Колективне творче завдання.

  3. Навчання як дослідження.

  4. Проектні методики.

  5. Розливальне навчання.

  6. Нові інформаційні технології.

  7. Всебічний розвиток дитини „крок за кроком”.

  8. Інтерактивне навчання.


Форма навчання являє собою цілеспрямовану, чітко організовану, змістовно насичену й методично оснащену систему пізнавального та виховного спілкування, взаємодії, стосунків учителя та учнів.
Форми навчання: (див. схему)

  1. Індивідуальні.

  2. Фронтальні.

  3. Групові.

  4. Парні.

  5. Колективні.

  6. Зі змінним складом.

Урок був і залишається основною формою навчання, але в системі особистісно зорієнтованого навчання істотно змінюється його функція, форма організації. В цьому випадку урок підпорядкований не повідомленню та перевірці рівня знань (хоча й такі уроки потрібні), а вивленню досвіду учнів за ставленням до змісту матеріалу, який викладає вчитель. Відомо, що логічні істотні ознаки, зафіксовані в понятті (гнауковому значенні), не завжди особистісно значущі для учня. Часто учень і вчитель по різному сприймають один і той самий зміст. Виникає необхідність погодження цих сприймань, перекладу того змісту, яким володіє учень, на науковий зміст, тобто відбувається своєрідне „окультурювання” суб’єктивного досвіду учня. Саме таке завдання має вирішувати вчитель за допомогою всього класу на уроці.

Робота на уроці з суб’єктним досвідом учня потребує від учителя спеціальної підготовки: не просто вміння викладати свій предмет, а вміння аналізувати зміст того, чим уже володіє учень із запропонованої теми.

У цих умовах змінюється режисура уроку. Учні не просто слухають розповіді вчителя, а постійно співпрацюють з ним у режимі діалогу, висловлюють свої думки, діляться своїм розумінням змісту, обговорюють те, що пропонують однокласники, за допомогою вчителя ведуть відбір змісту, закріпленого науковим знанням. Учитель постійно звертається до класу із запитаннями типу:

- Що ви знаєте про це?

- Які ознаки, властивості ви можете визначити (назвати, перелічити тощо)?

- Де ці ознаки, властивості, на вашу думку, можна використати?

- Які з них вам уже траплялися?

Під час бесіди немає правильних (неправильних) відповідей, є різні позиції, точки зору. Учитель визначає їх, потім починає обробляти з позиції свого предмета, дидактичної мети. Він має не примушувати, а переконати учнів прийняти той зміст, який він пропонує з позиції наукового знання. Учні не просто засвоюють готові зразки, а усвідомлюють, як вони отримані, чому в їх основі лежить той чи інший зміст, якою мірою він відповідає не тільки науковому знанню, а й особистісно значущим цінностям (індивідуальній свідомості). Таку роботу можна проводити тільки на уроці, на якому чітко визначено контекст та зміст бесіди, але їх передача організована як „зустріч” різного розуміння цього змісту, носієм якого є не тільки вчитель, а й самі учні. Відбувається своєрідний обмін знанням, колективний відбір його змісту. Учень у цьому процесі є учасником його породження.

Саме такий урок можна назвати особистісно зорієнтованим. Під час його проведення вчитель не просто чуйний до дітей, а разом з ними здійснює рівноправну діяльність щодо пошуку та відбору наукового змісту знання, яке слід засвоїти.

За таких умов це знання стає особистісно значущим.



Основні вимоги до особистісно зорієнтованого уроку:

  • пріоритет особистості учня в організації освітнього процесу;

  • орієнтація на процес навчання;

  • орієнтація на особистісні досягнення учнів;

  • створення емоційно актуального фону уроку;

  • чітке визначення освітніх, виховних і розливальних завдань уроку;

  • раціональна єдність словесних, наукових і практичних методів навчання;

  • використання активних методів навчання;

  • зв’язок із раніше вивченим матеріалом, досвідом, набутим учнем;

  • формування вміння учнів самостійно здобувати їх на практиці;

  • заохочення прагнень учнів знаходити свій спосіб роботи з навчальним матеріалом.

Засобами досягнення вчителем мети особистісно зорієнтованого уроку можуть бути:

  • використання різноманітних форм та методів навчальної діяльності, які дають змогу розкрити суб’єктивний досвід учнів;

  • створення атмосфери зацікавленості кожного учня в результатах роботи всього класу;

  • стимулювання учнів до висловлювань, використання різних способів виконання завдань без побоювань помилитися, отримати хибну відповідь;

  • використання протягом уроку дидактичного матеріалу, який дозволяє учневі обрати найбільш значущі для нього вид та форму змісту навчального матеріалу;

  • оцінювання досягнень учня протягом усього процесу його діяльності, а не тільки за остаточним результатом;

  • заохочення прагнень учня знаходити свій спосіб роботи, аналізувати протягом уроку роботи інших учнів, вибирати та освоювати найраціональніші з них;

  • створення на уроці педагогічних ситуацій спілкування, які б дозволили кожному учневі виявляти ініціативу, самостійність вибірковість у способах роботи, створення умов для природного самовираження учня.


Щоб бути суб’єктом навчальної діяльності, учень має оволодіти її етапами:
ОРІЄНТАЦІЯ

ПОСТАНОВКА МЕТИ

ПРОЕКТУВАННЯ

ОРГАНІЗАЦІЯ

РЕАЛІЗАЦІЯ

КОНТРОЛЬ

ОЦІНЮВАННЯ


Технологія особистісно зорієнтованого уроку складається з таких основних „вузлів”:

  1. Етап орієнтації:

  • мотивація вчителем наступної діяльності, позитивна установка на роботу;

  • орієнтація учнів щодо місця заняття в цілісному навчальному курсі, розділі, темі (схеми, таблиці, опори, словесна установка тощо);

  • опора на особистий досвід учнів з проблеми заняття.

  1. Етап постановки мети:

  • визначення разом з учнями особистісно значущих завдань тієї діяльності, яку передбачено здійснити протягом уроку (робота учня саме на цьому уроці як передумова для складання тематичного заліку, ДПА, майбутнього життя);

  • визначення показників досягнення поставлених завдань (знання, уявлення, способи діяльності).

Методи й засоби реалізації першого та другого етапів: актуалізація, проблематизація, інтрига, ігрова ситуація, формування пізнавального інтересу тощо.

  1. Етап проектування:

  • залучення учнів (у разі можливості) до планування діяльності, яка здійснюватиметься на уроці, через попередню роботу (випереджувальні завдання, повідомлення, реферати, підготовка наочності тощо);

  • складання плану наступної роботи;

  • обговорення плану роботи, яку передбачено виконати.

  1. Етап організації виконання плану діяльності:

  • подання варіативних способів навчальної діяльності (письмового або усного; індивідуального або в групі; переказ опорних положень або розгорнута відповідь; у вигляді узагальнення або на конкретних прикладах тощо);

  • вибір учнями способів фіксації пояснення нового матеріалу (конспект, схема, таблиця, опора, план, тези, висновки тощо);

  • вибір учнями (у разі можливості) завдань та способів їх виконання під час закріплення знань, формування вмінь та вироблення навичок;

  • варіативність домашнього завдання (диференціація за рівнями складності та способами виконання).

Методи і засоби психолого-педагогічної діяльності учнів: заохочення, створення яскравих наочно-образних уявлень; навчально-пізнавальна гра; створення ситуації успіху; пізнавальний інтерес; створення проблемної ситуації; спонукання до пошуку альтернативних рішень; виконання творчих завдань; кооперація учнів; створення ситуації взаємодопомоги тощо.

  1. Етап контрольно-оцінювальний:

  • залучення учнів до контролю за розвитком навчальної діяльності (форми взаємоконтролю в парі чи групі; самоконтроль);

  • участь учнів у виправленні допущених помилок, осмислювання їх причин (взаємо- та самоаналіз);

  • надання учням можливості самостійно або за допомогою вчителя чи інших учнів порівнювати отриманий результат з критеріями стандарту, закладеного у навчальній програмі;

  • використання механізмів позитивного ставлення до успіху школярів та оцінювання за 12-бальною системою навчальних досягнень учнів не тільки за остаточний результат, а й протягом процесу навчання.

Завершальним етапом навчальної діяльності на уроці є усвідомлення ситуації досягнення мети, переживання ситуації успіху, підкріплення позитивної мотивації щодо самої діяльності.

Пам’ятка вчителю


  1. Особистісно зорієнтований підхід у навчанні ґрунтується на сприйнятті індивідуальності, самоцінності дитини як носія суб’єктивного досвіду, який складається у неї з перших днів життя. Учень має право на особистісний шлях розвитку, вибір засобів навчальної діяльності в межах її завдань.




  1. Учитель, ставлячись до учня як до особистості, дає йому змогу само розвиватися й самореалізуватися, враховує його можливості, особливості, здібності. Взаємодія між ними має будуватися на основі єдності позиції, бажань, а не вимушеного спілкування.



  1. Найголовніше завдання вчителя: максимально активізувати внутрішні ресурси своїх вихованців, щоб вони самі могли успішно впоратися з різноманітними навчальними, а в подальшому – виробничими проблемами. Дітей слід навчити на оптимальному рівні виявляти свій інтелектуально-вольовий і моральний потенціал.




  1. Особистість педагога - лише передумова виховання дитини. Трансляція його позитивних якостей відбувається лише тоді, коли він, встановлюючи зв’язки з дітьми, створює й збагачує їхній досвід емоційних переживань.



  1. Якщо вчитель ставитиметься до учня без справжнього інтересу і поваги, у того не буде жодних підстав сприймати себе як особистість.

  2. Щоб зрозуміти учня, його думки, почуття, вчинки, треба брати емоційну участь у стосунках з ним, навчитися відчувати до нього постійний інтерес. Позиція безпристрасного арбітру згубна для справи.




  1. Учителю, форми і способи діяльності якого статичні, не змінюються від уроку до уроку, сьогодні нічого робити в класі.



  1. Якщо учень не сприймає ваших дій (способів впливу) щодо нього, то це означає лише одне: ці дії не відповідають його особистісним особливостям.




  1. Якщо вам потрібно висловити зауваження учневі, то зробити це слід дружелюбно із повагою до нього. Ваше несхвалення його поведінки в певній ситуації втратить негативний ефект.



  1. Якщо виник конфлікт з учнем, не шукайте способів будь-що утвердити свою правоту. Спробуйте знайти взаємоприйнятні шляхи його розв’язання.




  1. У багатьох своїх учнях учитель вбачає однодумців і спільників. Досягти професійного успіху він може, лише узгоджуючи свої дії з ними.



База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка