Метод навчання (м\н): взаємопов'язана діяльність викладача та уч­нів, спрямована на засвоєння учнями системи знань, набуття умінь і навичок, їх виховання і загальний розвиток. Метод навчання



Сторінка4/6
Дата конвертації02.04.2016
Розмір1.16 Mb.
1   2   3   4   5   6

Дисципліна на уроці


Дисципліна — свідоме дотримання учнями правил і норм поведін­ки, чітке й організоване виконання ними своїх обов'язків, підпо­рядкування громадським інтересам.
Вона зумовлена як вимогами суспільної дисципліни, так і особливостями внутрішкільного життя. Служить вихованню необхідних моральних якостей молодої люди­ни. їй властиве визнання авторитету вчителя, батьків, свідоме дотримання правил і норм шкільного життя, на­лежна самоорганізація і самоконтроль, повага до інших. Дисципліна учня формується, насамперед, за умови чіт­кої організації режиму його життя і праці, узгодженості вимог до нього школи і сім'ї.

Виховання свідомої дисципліни — одне із важливих завдань школи. Порушення дисципліни спричиняють низь­ка якість виховного й навчального процесу, що зумовле­но непрофесійними діями вчителя (нецікавий виклад матеріалу, невміння організувати діяльність учнів). Іноді учні не можуть заспокоїтися після події, що сталася пе­ред уроком, або збуджені, очікуючи захід, запланований після занять. Нерідко порушення дисципліни викликане погіршенням особистих взаємин учнів з учителем, його грубим, нетактовним ставленням до дітей. Знання при­чин у кожному конкретному випадку дає вчителеві змогу знаходити адекватні способи для їх усунення.

Дбаючи про належну дисципліну учнів, учитель мав би виходити з таких педагогічних позицій:

1. Попередньо ознайомитися з індивідуальними особ­ливостями кожного учня, передбачивши можливі відхи­лення у їх поведінці.

2. У перші дні роботи слід поставити чіткі вимоги, по­передньо обговоривши їх на спільних зборах класу і прий­нявши як волевиявлення колективу, своєрідний кодекс по­ведінки. Надалі неухильно домагатися їх виконання.

3. Виявляти повагу до дітей, не допускати принижен­ня їх гідності.

4. Уникати хворобливого реагування на дріб'язкові пустощі, необдумані, ненавмисні дії та вчинки учнів, зу­мовлені їх недостатнім соціальним досвідом.

5. На дріб'язкові відхилення від норм поведінки до­цільно відповідати жартом, переключати увагу учнів на навчальну діяльність.

6. У процесі планування уроку передбачати, щоб кожна хвилина була заповнена навчальною діяльністю. Якщо школярі зайняті серйозними і захоплюючими справами, то часу на пустощі, порушення дисципліни не залишаєть­ся. За твердженням К. Ушинського, “у шкільній нудиці криється джерело багатьох дитячих провин і навіть поро­ків: пустощів, лінощів, примх, відрази до навчання, хи­трощів, лицемірства, обманів і таємних гріхів1 ”.

7. Необхідно протягом уроку тримати у полі зору весь клас, намагатися збагнути психологію учнів, розпізнава­ти їх наміри, запобігати негативним діям і вчинкам. Це значно легше, ніж залагоджувати конфлікти внаслідок порушення дисципліни.

8. Потрібно запроваджувати на уроці різні види на­вчальної роботи, змінюючи їх (особливо в молодших і середніх класах), дбати про новизну, цікавість у пропо­нованих видах робіт. Це відвертає учнів від пустощів.

9. Якщо на уроці сталися порушення дисципліни або конфлікти, не варто витрачати час на детальний Їх аналіз, а якнайшвидше ліквідувати причини, що призвели до цього, переорієнтувати увагу учнів на конкретну навчальну діяльність. Розглядом негативних вчинків і конфліктів до­цільніше займатися після уроку.


ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО УРОКУ

Урок є основною організаційною формою навчально-виховної роботи і складним психолого-педагогічним актом в процесі навчання, що базується на власній організацій­ній методиці та психологічних засадах. Правильна побудо­ва уроку має не тільки навчальне, а й виховне значення, сприяє не лише засвоєнню знань, а й формуванню зібра­ності, організованості та дисципліни учнів. Тому урок має відповідати організаційним, дидактичним, психологічним, етичним та санітарно-гігієнічним вимогам, які тісно пов'я­зані між собою, доповнюють одна одну.

Організаційні вимоги. Передбачають чітке визначення мети і завдань уроку, раціональну його структуру, під­тримання високої працездатності, дисципліни, оптималь­не використання часу.

Дидактичні вимоги. Висувають на передній план чіт­кість навчальних завдань, освітню і виховну мету, опти­мальний зміст, раціональні, методи, дотримання принци­пів навчання.

Психологічні вимоги. Спрямовують на стимулювання навчально-пізнавальної діяльності, метою якої є форму­вання позитивного ставлення учнів до навчання. Тому в процесі навчання учитель повинен дбати не тільки про рівень власної діяльності (викладання), але й діяльності учнів (учіння). Обов'язковим елементом кожного уроку є формування мотивів навчальної діяльності.
Етичні вимоги. Відображають одну зі сторін педагогіч­ної моралі — характер взаємин учителя й учнів на уроці (вимогливість, принциповість, справедливість, тактовність). Якщо взаємини між ними не узгоджуються з існуючими нормами моралі, якщо вони є формальними, втрачають оби­дві сторони, а потім — суспільство.

Стрижнем педагогічної діяльності є любов до дітей. “Якщо вчитель має тільки любов до праці, він буде хоро­шим вчителем, — писав російський письменник-мораліст Л. М. Толстой. — Якщо вчитель має тільки любов до уч­ня, як батько, мати, він буде кращий за того вчителя, котрий прочитав усі книги, але не має любові ні до спра­ви, ні до учнів. Якщо вчитель поєднує в собі любов до справи і до учнів, він — досконалий учитель”. Любов учителя до дітей не може бути вибірковою, а повинна спрямовуватися на всіх дітей, навіть якщо через окремих із них він зазнав прикрощів.

Важливою складовою педагогічного такту є співвід­ношення вимогливості та поваги до особистості учня. Пова­га несумісна з приниженням особистості, людської гід­ності учня. Вимогливість є одним з виявів поваги вчителя до учня, який рано чи пізно починає розуміти, що неви­могливий учитель — це байдужа до них та результатів своєї праці людина.

Важливе етичне значення має оцінювання викладачем навчальної діяльності учнів. Необ'єктивність оцінювання травмує психіку учня, викликаючи негативне ставлення до навчання, відчуття несправедливості, необ'єктивності оцінки діяльності.

Потужний етичний заряд містять у собі вміння учите­ля керувати своїми емоціями, самовимогливість, любов до предмета, який він викладає, творчий підхід до діяльнос­ті, добросовісність у роботі, захопленість.

Санітарно-гігієнічні вимоги. Акцентують увагу вчите­ля на відповідальності не тільки за глибокі та фундамен­тальні знання дітей, але й за їх психофізіологічний стан.

Значна частина санітарно-гігієнічних вимог до проце­су навчання повинна виконуватися без безпосередньої учас­ті вчителя (забезпечення відповідної площі, кубатури клас­них приміщень, освітлення класу, раціональний розклад уроків, сприятливий шкільний режим та ін.). Будь-яке порушення норм шкільної гігієни вчитель не має залиша­ти без уваги.

Протягом уроку він повинен стежити за рівнем втом­люваності учнів. Сам процес втомленості має дві фази: рухливої непосидючості та загальмованості. Якщо учень починає відволікатися від роботи, займатися сторонні­ми справами, потягатися, розмовляти — це ознака пер­шої фази втомленості. В'ялість, апатія, позіхання, роз­сіяність свідчать про виникнення загальмованості. Щоб уникнути другої фази втомленості, необхідно зробити короткочасний відпочинок або змінити вид діяльності учнів.

На працездатність учнів впливають і меблі, за якими вони сидять. Невідповідність висоти парт викликає пси­хологічний дискомфорт, може призвести до порушення постави та зору дітей. Втомленість учнів можуть спри­чинити тіснота, задуха, підвищена вологість, хімічний склад повітря (повітря, в якому 0,1% вуглекислого газу, є несприятливим для перебування людини). Тому про­вітрювання класу є обов'язковою санітарно-гігієнічною вимогою до організації навчального процесу.

Учнів стомлює одноманітність, нетворча робота. Фі­зіологи з'ясували, що у 90% дітей втомленість під час навчальної діяльності виникає не від нестачі енергії, а від її надлишку. Вони більше втомлюються на неціка­вих уроках, ніж на уроках, наповнених напруженим, цікавим змістом. Саме тому вчитель повинен уміло ви­користовувати інтонаційні засоби мови, стежити за ЇЇ гучністю та інтенсивністю, чергувати різноманітні ме­тоди навчання, використовувати гру, створювати ситу­ації зайнятості та емоційного переживання. Гігієна ро­зумової праці пропонує також вміле поєднання логіч­них міркувань з науковими образами, постійний перехід від простого матеріалу до складнішого, що забезпечує нормальне функціонування кори головного мозку, віддаляє прояви стомленості.

Значні санітарно-гігієнічні вимоги пред'являються до використання технічних засобів навчання і засобів наочності. Використання контрастних екранів і підйом­них майданчиків при демонструванні, дослідів, моделей та макетів, застосування підфарбованих рідин, ретель­не затемнення при перегляді кінофільмів, діафільмів, діапозитивів, чіткість зображення на екрані, світлові указки та кольорова крейда полегшують зорове сприй­няття учнів.

Порушенням санітарно-гігієнічних вимог до уроку є затримання учнів після дзвінка в класі, байдужість учи­теля до здоров'я учня, нехтування правилами техніки безпеки. Тому ставлення вчителя до санітарно-гігієнічних вимог свідчить не тільки про рівень його професійності, але й про його моральність та етичні якості.

Запитання. Завдання

1. Охарактеризуйте розвиток форм організації-навчання.

2. У чому полягають позитивні моменти мангеймської форми ви­біркового навчання?

3. З якою організаційною формою з історії дидактики пов'язана сучасна заочна форма навчання?

4. Оцініть позитивні та негативні аспекти класно-урочної систем й.

5. Чим визначається тип уроку?

а) формами організації навчального процесу;

б) змістом навчального матеріалу;

в) методами навчання;

г) дидактичними завданнями уроку.

6.. Чим визначається структура уроку:

а) віком учнів;

б) змістом навчального матеріалу;

в) типом уроку;

г) методами навчання.

7. Обґрунтуйте вимоги до пояснення вчителем нового матеріалу на уроці.

8. Проводячи один із спеціалізованих типів уроків (урок засвоєн­ня нових знань), учитель після привітання, перевірки підготовленості учнів до уроку, виявлення відсутніх, повідомлення плану роботи та по­становки дидактичної мети зразу перейшов до викладення нового ма­теріалу. Які структурні елементи він не використав? Які негативні нас­лідки це могло спричинити у навчальній діяльності учнів?

9. До кінця уроку залишалося хвилини 3-4. Учитель виставив оцін­ки у журнал учням, яких опитував. Після цього написав на дошці до­машнє завдання і пролунав дзвінок. Які помилки у своїй навчальній діяльності допустив він?

10. Які чинники характеризують ефективний урок?

11. У чому полягають недоліки уроку як основної форми навчання?

12. Обґрунтуйте головну відмінність нетрадиційних організаційних форм навчання від традиційних?
3.8. Позаурочні форми навчання
У навчально-виховному процесі сучасної школи, крім уроку використовують позаурочні форми: семінари, прак­тикуми, факультативи, екскурсії, індивідуальні або групо­ві додаткові заняття, предметні гуртки, домашню навчаль­ну роботу.

Семінарські заняття

Семінарські заняття — обговорення класним колективом підгото­влених учнями доповідей, рефератів, повідомлень, головних питань з основного розділу (чи кількох розділів).

Семінари сприяють формуванню вміння самостійно засвоювати знання, аналізувати, синтезувати, абстрагу­вати, конкретизувати, узагальнювати, розвивають увагу, мислення, інтерес до навчального предмета. Проводять їх здебільшого у старших класах. У них беруть участь всі учні класу. Семінари складаються з двох взаємопов'язаних ланок — самостійного вивчення учнями матеріалу та обговорення результатів їх самостійної пізнавальної ді­яльності.


1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка