Метод навчання (м\н): взаємопов'язана діяльність викладача та уч­нів, спрямована на засвоєння учнями системи знань, набуття умінь і навичок, їх виховання і загальний розвиток. Метод навчання



Сторінка1/6
Дата конвертації02.04.2016
Розмір1.16 Mb.
  1   2   3   4   5   6




МЕТОДИ НАВЧАННЯ ТА ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ
Метод навчання (м\н):

взаємопов'язана діяльність викладача та уч­нів, спрямована на засвоєння учнями системи знань, набуття умінь і навичок, їх виховання і загальний розвиток.

Метод навчання:

спосіб керів­ництва пізнавальною діяльністю учнів.


Три функції м\н: навчаюча, виховна, розвиваюа.

Пед. аспекти м\н: гносеологічний, логіко-змістовий, психологічний, педагогічний
Прийом навчання:

складова м\н, сукупність конкретних навчальних ситуацій, що сприяють досягненню проміжної (допоміжної) мети конкретно­го методу.

Класифікація м\н :

  • загальні (можуть використовуватися в процесі навчання будь-яких навчаль­них предметів) і

  • спеціальні (застосовуються для викла­дання окремих предметів, але не можуть бути використа­ні при

викладанні інших предметів).
методи го­тових знань - учні пасивно сприймають подану виклада­чем інформацію, запам'ятовують, а в разі необхідності від­творюють її;

дослідницький метод - передбачає активну самостійну роботу учнів при засвоєнні знань: аналіз явищ, формулювання проблеми, висунення і перевірка гіпотез, самостійне формулювання висновків, який найбільш пов­но реалізується в умовах проблемного навчання.

залежно від походження інформації:

сло­весні; наочні; практичні методи.


залежно від мети :

  • м-д здо­буття нових знань,

  • м-д формування умінь і навичок,

  • м-д застосування знань на практиці,

  • м-ди творчої ді­яльності,

  • м-ди закріплення знань, умінь і навичок,

  • м-ди перевірки і оцінювання знань, умінь і навичок.


за особливостями навч.-пізнав. діяльності уч­нів:
пояснювально-ілюстративний (інфор.-рецеп­тивний):

викладач організує сприймання та усвідом­лення учнями інформації, а учні здійснюють сприймання (рецепцію), осмислення і запам'ятовування її;



репродуктивний: викладач дає завдання, у процесі виконання якого учні здобувають уміння застосовувати знання за зразком;

проблемного виконання: викладач формулює про­блему і вирішує її, учні стежать за ходом творчого по­шуку (учням подається своєрідний еталон творчого мис­лення);

частково-пошуковий(евристичний): викладач фор­мулює проблему, поетапне вирішення якої здійснюють учні під його керівництвом (при цьому відбувається поєднан­ня репродуктивної та творчої діяльності учнів);

дослідницький: викладач ставить перед учнями про­блему, і ті вирішують її самостійно, висуваючи ідеї, пере­віряючи їх, підбираючи для цього необхідні джерела ін­формації, прилади, матеріали тощо.
Залежно від особливостей викладання та учіння,

в яких поєднуються методи викладання (діяльність викладача) з відповідними методами учіння (діяльність учнів):

інформаційно-повідомляючий метод викладання і виконавчий метод учіння. Передбачають викладання на­вчального матеріалу без докладного пояснення, узагаль­нення й систематизації, а учні — заучують його без до­статнього аналізу та осмислення;

пояснювальний метод викладання і репродуктив­ний метод учіння. Викладач не тільки повідомляє певні факти, але й пояснює їх, домагаючись осмислення, засво­єння учнями (учні засвоюють матеріал на рівні розуміння і запам'ятовування);

інструктивно-практичний метод викладання і про­дуктивно практичний метод учіння. Викладач інструк­тує учнів словесними, наочними або практичними спосо­бами, як виконувати певні практичні дії; учні за допомо­гою вправ відшліфовують різні уміння і навички;

пояснювально-спонукальний метод викладання і частково-пошуковий метод учіння. Викладач частину на­вчального матеріалу подає в готовому вигляді, іншу час­тину — через проблемні завдання; учні засвоюють навчаль­ний матеріал як за допомогою репродуктивного, так і твор­чого, дослідницького методу;

спонукальний метод навчання і

пошуковий метод учіння. Викладач ставить перед учнями проблемні питан­ня і завдання, організовуючи їх самостійну діяльність; учні самостійно здобувають і засвоюють нові знання в ос­новному без допомоги викладача.
За логікою побудови навчального матері­алу,

індуктивні, дедуктивні та традуктивні методи;
За логікою викладання :

аналітичні, систематичні, аналітико-синтетичні, аналогічно-індуктивні, синтетично-дедуктивні;
По характеру пізнавальної діяльності.:

ілюст­ративні, продуктивні, творчі, акроматичні, катехізичні (за­питальні) методи;
За ступіню самостійної роботи учнів у про­цесі навчання:

подаючі методи (діяльність учнів в основному зводиться до сприймання словесної або наоч­ної інформації),

методи взаємодії викладача та учнів (на­приклад, бесіда, дискусія тощо),

методи самостійної роботи учнів;

За спосом вирішення пізнавального завдання

емпіричні (засновані на досвіді, експерименті)

теоретичні (засновані на логічному аналізі)
Методи проблемного і програмованого навчання.
Бінарний підхід класифікації враховує одночасно навчальну діяльність викладача і пізнавальну діяльність учнів

м-ди організації і здійснення навчально-пізнавальної діяль­ності;

м-ди стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності;

м-ди контролю і самоконтролю за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності.



МЕТОДИ

ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ЗДІЙСНЕННЯ Н-П ДІЯЛ.
словесні, наочні, практичні: спрямованих на передачу і засвоєння учнями знань, формування умінь і навичок.

Словесні методи навчання

Основним джерелом інформації при використанні цих методів є слово вчителя. Від точності, яскравості, емоційності, забарвленості його мови, міміки, жестів залежить ефективність сприймання. Вчитель, який не вміє поясню­вати, є винуватцем низької успішності учнів, їх нелюбові до предмета.

Словесні методи навчання використовують у поєднан­ні з наочними методами.

інформація пода­ється учням через слово викладача, а сприймання її здійс­нюється у процесі слухання її.



евристичний (запиталь­ний) метод - бесіда;

акроматичий (викладальний) метод - по­яснення, розповідь, лекція, інструктаж, робота з підруч­ником.
Бесіда — діалогічний метод навчання,

за якого вчитель із допомо­гою вдало поставлених питань спонукає учнів відтворювати рані­ше набуті знання, робити самостійні висновки-узагальнення на ос­нові засвоєного фактичного матеріалу.

Б. реалізу­ється за допомогою чотирьох типів дидактичного діалогу

1) “учень — учень” використовують у найактивніших формах бесіди: парній і груповій роботі на уроці, дискусії, диспуті.



2) “учень — підручник” належить до групи методів самостійної роботи, викорис­товується в процесі навчання і самонавчання. 3)

учень — комп'ютер” досить ефективний метод, але за умови повної комп'ютеризації процесу навчання.



Типи бесід:

Повідомляюча Б. (“Що?”, “Де?”, “Коли?”).

орієнтована на актуалізацію пам'яті, а мис­лення учнів є репродуктивним.



Евристич­на Б. (“Чому?”, “Як Ви вважає­те?”, “Чим можна пояснити?”...), мислення учнів творче, продуктивне.

Вищий рівень евристичної бесіди — дискусія.



Мета дискусії учні вчаться сперечатися, доводити, аргументувати, обстоювати свою думку, адекватно оцінювати себе, поважати думки інших.

Катехізична Б (грец. katechesis — настанова, повчання): будується на питаннях, які потребують чіт­ких, однозначних відповідей, називають ). Має в ос­новному догматичний характер. Використовується потре­би викладача пересвідчитися в точності засвоєння пра­вил, законів, формулювань, алгоритмів дій.
Залежно від дидактичної мети розрізняють три типи бесід: відтворюючу, систематизуючу, евристичну.

Відтво­рююча (контрольно-перевірююча) бесіда призначена для закріплення в пам'яті учнів вивченого матеріалу і пере­вірки ступеня його засвоєння.

Систематизуюча бе­сіда — узагальнення і систематизація знань. Проводять на завершальних етапах вивчення теми чи розділу, на уро­ках узагальнення і систематизації знань. Логіка їх побу­дови заснована на ретроспективному аналізі (ретроспек­ція — установлення зв'язків між новими результатами і раніше зробленими висновками).

Евристична бесі­да — розвиток творчого мислення учнів.

Необхідно завдяки актуа­лізації опорних знань учнів створити відповідну базу для неї. Не можна розраховувати на пізнавальну і розвиваю­чу ефективність, якщо викладач отримуватиме лише од­нозначні відповіді. А така форма евристичної бесіди, як дискусія, взагалі не можлива, якщо викладач ставить пе­ред учнями нескладні питання, що вимагають однозначної відповіді. Під час її слід використовувати не тільки контролюючі й актуалізуючі, але й стимулюючі та діагностичні запитання. Вони повинні бути короткими й точними, стимулювати думку учня. Їх слід ставити в логіч­ній послідовності.
Пояснення — словесне тлумачення понять, явищ, слів, термінів, принципів дій, прикладів тощо.

Головне його завдання — розкриття причинно-наслідкових зв'язків і закономірностей розвитку природи, сус­пільства, людського мислення.

П. - індуктивні, дедук­тивні, традуктивні.



Індукція — спосіб міркування, при якому висновок отримують на основі аналізу окремих фактів.

Забезпечує можливість переходу від одинич­них фактів до загальних положень.

Дедукція — спосіб міркування, за якого частковий висновок робиться лише логічним шляхом від загальних положень.

У навчанні дедуктивні методи зводяться до вивчення спершу загальних положень (законів, правил, формул та ін.), а потім — часткових випадків або виявів загального положення. Інд. та дед. ме­тоди можуть бути логічною формою пояснення тем і цілих розділів, що охоплюють декілька уроків.

Традукція — вид умовиводу, в якому посилання і висновки є судженнями однакового ступеня загальності (висновок від одиничного до одиничного, від часткового до часткового, від загального до загального).

Різновидом традуктивного умовиводу є аналогія.



Типи пояснень:

причинні, які ви­являють причини певного явища, події, факту

гене­тичні, що розкривають передісторію явищ; закономірні, які розшифровують зміст закономірних зв'язків, конкрет­них виявів закону;

структурні — розкривають будову об'єкта, взаємодію його елементів

функціональні — допомагають усвідомити специфіку функціонування об'єкта.

Для результативності потрібно ство­рити базу пояснення, тобто - актуалізувати (оживити, відтворити в пам'яті) раніше засвоєні знання, на основі яких будуватиметься логіка пояснення

Полегшують розуміння пояснюваного матеріалу тлума­чення рідко вживаних слів, уточнення термінів (понять), використання аналогії та образного зіставлення, переформулювання (перефразування) основних питань, викорис­тання повторення при роз'ясненні найбільш складних мо­ментів.

Розповідь — образний, динамічний, емоційний виклад інформації про різні явища і події.

Характеризується відсутністю взаємних питань між ви­кладачем та учнями, незначною тривалістю (10—12 хв.), доступною формою викладу. Можна використо­вувати цитати, резюмування, наочні засоби, яскраві об­разні приклади, зіставлення.



Типи розповідей:

розповідь-вступ (ви­користовують перед вивченням нової теми для стимулю­вання та актуалізації опорних знань),

розповідь-викладання (пояснення),

розповідь-завершення (проводять після пояснення або вивчення теми з метою узагальнення вивчено­го, підбиття підсумків).

За особливостями проникнення в явища дійсності Р. бувають: художні, наукові, науково-популярні, опи­сові. Художня розповідьобразний переказ фактів, вчин­ків дійових осіб тощо.

Науково-популярна розповідьвиклад наукового або взагалі складного питання в загальнодоступній формі.

Описова розповідь — послідовний ви­клад ознак, особливостей предметів і явищ навколишньої дійсності Г. зав. полягає в ознайомленні учнів з предметами та явищами.

Лекція — інформативно-доказовий виклад великого за обсягом, складного за логічною побудовою навчального матеріалу.

Від­різняється строгістю викладу.

Передбачає: визначення мети, складання чіткого плану, добір теоретичного й наочного матеріалу, логічний і послідовний виклад інформації. У школі найчастіше її використовують для узагальнення і системати­зації знань після вивчення однієї або декількох взаємопо­в'язаних тем.

За призначенням лекції поділяють на:

вступні (дають загальне уявлення про завдання, зміст дисципліни, розкривають структуру і логіку розвитку конкретної галу­зі. науки, сприяють розвитку в учнів інтересу до предмета з метою його творчого засвоєння);

тематичні (присвячують розкриттю конкретних тем навчальної програми);

оглядові (полягає у сприянні належного взаємо­зв'язку і наступності між теоретичними знаннями і практичними вміннями та навичками учнів)

установчі (читають перед іс­питами), виконанням практичних, творчих, са­мостійних робіт);

заключні (підбивають підсумки вивченого матеріалу через виділення вузлових питань, зосередження уваги на практичному значенні здобутих знань; стимулю­ють інтерес учнів до вивчення дисципліни).

Лекція за своєю суттю завжди діалогічна, вимагає від учителя врахування інтересів, настроїв, інформованості учнів.
Структура лекції. Доцільно передбачити:

вступ (чіткий, короткий, виразний виклад вихідних позицій, можливе використання яс­кравих фактів, суперечливих ситуацій);

виклад основно­го змісту (послідовне, адаптоване до рівня сприйняття викладення матеріалу);

висновок (коротке узагальнення або яскрава цитата, що підбиває підсумок).

Метод лекції передбачає ознайомлення учнів з її пла­ном,. Важливо навчити учнів конспектувати зміст лек­ції, виділяючи в ній головне. Це розвиває пам'ять, сприй­няття, волю, вміння слухати, увагу, культуру мови.

Важливо володіти увагою учнів під час лек­ції. Цьому сприяє мова вчителя, інтерес звернення до учнів із запитаннями (“А як би ви діяли...?”, “Уявіть собі...” тощо), приклади-ілюстрації теоретичних положень, проблемний виклад, коментар (інтонація, пауза, риторичні запитання тощо).

Інструктаж — короткі, лаконічні, чіткі вказівки .(рекомендації) щодо виконання дії.
Поділяється на вступний, поточний і заключний.

Вступний інструктаж проводять перед початком само­стійної роботи учнів, щоб довести до них мету й способи виконання завдання.

Поточний інструктаж проводять у процесі самостійної роботи. Розрахований він на допо­могу окремим учням. Якщо помилки є типовими, вчи­тель перериває роботу і дає додаткові роз'яснення всім учням.

Заключний інструктажу підбивають під­сумки, демонструють кращі роботи учнів, оцінюють їх, визначають подальші перспективи.

  1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка