Мельник олександр Миколайович




Скачати 458.24 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації06.04.2016
Розмір458.24 Kb.
  1   2   3
Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти

АПН України



МЕЛЬНИК Олександр Миколайович


УДК 371.132




ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

ДО ДІАГНОСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
13.00.04. – теорія та методика професійної освіти

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

КИЇВ – 2002

Дисертацією є рукопис.


Робота виконана у Запорізькому обласному інституті післядипломної педагогічної освіти Міністерства освіти і науки України
Науковий керівник доктор педагогічних наук, професор Сущенко Тетяна Іванівна, Запорізький обласний інститут підслядипломної педагогічної освіти, кафедра педагогічної майстерності, завідувач
Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України Мороз Олексій Григорович, Національний педагогічний університет ім.М.П.Драгоманова, кафедра педагогіки і психології вищої школи, завідувач
кандидат педагогічних наук, доцент Єльникова Галина Василівна, Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України, професор кафедри менеджменту
Провідна установа Криворізький державний педагогічний університет, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м.Кривий Ріг

Захист відбудеться “_28_ ” __листопада_ _2002_ р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.445.01 в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України (04053, м. Київ, вул. Артема, 52-а, корпус _3_, аудиторія __20).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України (04053, м.Київ, вул. Артема, 52-а, корпус 3)

Автореферат розісланий “_28_”_жовтня_ 2002р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Снісаренко О.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОСЛІДЖЕННЯ
Актуальність дослідження. Вагомий внесок у справу національного відродження має зробити педагогічна наука, яка завжди була і залишається провідником суспільства в галузі освіти і виховання. Стратегічною метою педагогічної освіти є формування педагогічних кадрів, які мають забезпечити становлення сучасної національної школи, зосередженої на потребах розвитку і виховання учнів. Основою всіх перетворень при цьому має бути реальне знання дитячих можливостей, прогнозування "зони найближчого розвитку особистості"(Л.С.Виготський). Саме на цьому грунтується застосування особистісно орієнтованих педагогічних технологій.

Діагностична діяльність учителя є важливим інструментом психолого - педагогічного вивчення особистості дитини, рівня її научуваності і вихованості, прогнозування динаміки розвитку учня та професійного самовдосконалення педагога, фактором підвищення ефективності педагогічного процесу.

Перенесення основних акцентів з когнітивної сфери особистості на розвиток її творчих можливостей зумовило зміну концептуальних засад сучасної освіти і навчання. Зросла потреба в педагогічних кадрах, здатних до створення оптимальних умов для саморозвитку, самоосвіти і самореалізації особистості протягом навчання її в різних типах закладів освіти.

Проблемам загальної підготовки вчителя і формування його особистості присвячені наукові праці О.А. Абдулліної, С.І.Архангельського, В.П.Бєлозерцева, О.Г.Мороза, Т.С.Полякової, В.В.Сагарди, В.О.Сластьоніна, Т.І. Сущенко, Н.Д.Хмель та інших. Питання підготовки педагога до особистісно орієнтованого підходу у вихованні розглянуті у роботах І.Д.Беха, А.М.Бойко, О.В.Киричука, Л.В.Кондрашової; змісту і засобів, які сприяють підвищенню майстерності вчителя - у працях В.І.Гусєва, М.Б.Євтуха, В.А. Семиченко та інших. Опрацювання психолого-педагогічних джерел дає підстави стверджувати, що вітчизняною та зарубіжною наукою накопичено певний позитивний досвід у розробці теоретичних передумов побудови педагогічного процесу на діагностичній основі. В Україні ці проблеми досліджують науковці В.І. Бондар, І.Є. Булах, В.М. Галузинський, С.У. Гончаренко, В.А. Козаков, Ю.І. Мальований, І.П. Підласий, І.В. Распопов, М.М. Ржецький, Н.М. Розенберг та ін. Проблемам використання діагностики у педагогічному процесі присвячені праці зарубіжних дослідників, зокрема Г. Вітцлака, К. Інгекампа, Д. Зеєбах, Г. Клауса, Я.Л. Коломінського, О.І. Кочетова, І.С. Мар’єнко, Е. Стоунса та інших.

Разом з тим, питання підготовки майбутніх учителів до діагностичної діяльності у педагогічному училищі досліджується значно менше. Окремі аспекти проблеми вирішувались у працях Л.Г. Кирилюка, Т.В. Куприянчик, Л.І. Макарової, Б.О. Мурія. Дослідження цих учених розкривають лише деякі шляхи та умови формування діагностичних умінь у студентів, однак бракує наукових праць з проблеми підготовки майбутніх учителів початкових класів до діагностичної діяльності в цілісному педагогічному процесі педучилища.

Аналіз практики та результати експерименту свідчать про те, що більшість студентів не усвідомлюють сутності діагностичної діяльності, її значення, особливостей, мають обмежений арсенал методів діагностики.

Такий стан обумовлений тим, що науково не визначено і не обгрунтовано сутність і місце діагностики в професійній діяльності вчителя початкових класів, не розкрито зміст компонентів діагностичної діяльності, не виявлені можливості педагогічних дисциплін у формуванні діагностичних умінь та системи поетапного формування компонентів діагностичної діяльності, умови забезпечення ефективності її функціонування.

Недооцінка ролі підготовки студентів до діагностичної діяльності, відсутність системи роботи із розв’язання даного питання значно знижують ефективність практичної педагогічної діяльності вчителів початкових класів. Актуальність та недостатній рівень теоретичного і практичного дослідження проблеми визначили вибір теми дослідження: “Підготовка майбутніх учителів початкових класів до діагностичної діяльності”.



Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами дослідження.

Дисертаційне робота виконана відповідно до тематичного плану наукових досліджень Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ("Педагогіка і психологія формування творчої особистості"), в рамках комплексної теми, яка розроблялась на кафедрі педагогіки і психології ЗОІУППО під керівництвом професора Т.І.Сущенко (рішення засідання вченої ради Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України від 18 лютого 1990 р., протокол №3). Тему дослідження зареєстровано Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології в Україні (протокол №5 від 14 червня 1999р.).



Об’єкт дослідження – процес професійно – педагогічної підготовки майбутніх учителів початкових класів.

Предмет дослідження – шляхи та психолого – педагогічні умови підготовки майбутніх учителів початкових класів до діагностичної діяльності.

Мета дослідження – теоретично обгрунтувати і експериментально перевірити зміст, методи, організаційні форми та психолого – педагогічні умови, які забезпечують ефективність підготовки майбутніх учителів початкових класів до діагностичної діяльності.

Гіпотеза дослідження: підготовка майбутніх учителів початкових класів до діагностичної діяльності здійснюватиметься успішно завдяки:

  • втіленню системно – цільового алгоритму поетапної підготовки майбутніх учителів початкових класів до діагностичної діяльності;

  • реалізації особистісно – діяльнісного та індивідуально – творчого підходу до організації професійної підготовки майбутнього вчителя;

  • стимулювання самопізнання, самоаналізу, оволодіння майбутніми вчителями початкових класів навичками професійного самовдосконалення.

Завдання дослідження:

  1. Визначити і розкрити сутність, зміст і структуру діагностичної діяльності вчителя початкових класів, її місце в педагогічному процесі.

  2. Виявити характер утруднень майбутніх учителів початкових класів у здійсненні діагностичної діяльності.

  3. Теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити шляхи , засоби та психолого – педагогічні умови підготовки майбутніх учителів початкових класів до діагностичної діяльності в цілісному педагогічному процесі педучилища.

Методологічну основу дослідження становлять: філософські положення щодо соціальної природи особистості, діалектичний взаємозв’язок і взаємообумовленість педагогічних явищ і процесів; теорії і практики діагностики як особливого виду пізнання; необхідність системного підходу як різнобічного та багаторівневого способу аналізу досліджуваних педагогічних проблем; положення концепції гуманістичної освіти, виховання гармонійно розвиненої особистості; основні положення щодо розвитку освіти в Україні, викладені в законах України “Про освіту”, “Про вищу освіту”, Державній національній програмі “Освіта. Україна ХХІ століття”, Державній програмі “Вчитель”.

Теоретичну основу дослідження склали наукові праці, що розкривають структуру педагогічної діяльності та специфіку вчительського фаху (Ф. Н. Гоноболін, Н.В.Кузьміна, О.Г.Мороз, В.О.Сластьонін, Д.Ф.Ніколенко), професійну підготовку вчителя в умовах вищого педагогічного закладу освіти (О.А.Абдулліна, С.І.Архангельський, С.У.Гончаренко, О.Г.Мороз, І.П.Підласий, Т.С.Полякова, В.В.Сагарда, В.О.Сластьонін, О.Я.Савченко, Н.Д.Хмель), розвиток особистості вчителя у процесі професійної підготовки ( Г.О.Балл, В.І.Гусєв, М.Б.Євтух, В.А.Семиченко), оволодіння основами педагогічної майстерності і педагогічної творчості (І.А.Зязюн, Р.П.Скульський, С.О.Сисоєва Т.І.Сущенко,), взаємозв’язок навчання, виховання і розвитку школярів (І.Д.Бех, М.Й.Боришевський, В.В.Давидов, О.К.Дусавицький, А.К.Зак, Л.В.Занков, Г.С.Костюк), оволодіння способами розумових дій (П.Я.Гальперін, Н.Ф.Тализіна), системний підхід (В.П.Безпалько, Н.В.Кузьміна, Е.Г.Юдін), методологію педагогіки та методики наукового дослідження (Ю.К.Бабанський, С.У.Гончаренко, В.І.Загвязинський), підготовку вчителя до особистісно орієнтованого підходу у вихованні (І.Д.Бех, А.М.Бойко, О.В.Киричук, Л.В.Кондрашова, І.А.Якиманська), методологію діагностики (К.Є.Тарасов), теоретичні передумови побудови педагогічного процесу на діагностичній основі (В.І.Бондар, І.Є.Булах, В.М.Галузинський, С.У.Гончаренко, В.А.Козаков, Ю.І.Мальований, І.П.Підласий, І.В.Распопов, М.М.Ржецький, Н.М.Розенберг).

Методи дослідження. Досягненню мети і розв’язанню поставлених завдань сприяло використання комплексу методів дослідження: аналіз філософської, педагогічної і психологічної літератури – для визначення стану дослідження проблеми, сутності та структури поняття “діагностична діяльність”; теоретичне моделювання – для розробки моделі поетапної підготовки майбутніх учителів початкових класів до діагностичної діяльності; анкетування, спостереження, співбесіди, експертна оцінка, метод незалежних характеристик, самооцінка – для виявлення рівня сформованості компонентів діагностичної діяльності; педагогічний експеримент – для запровадження системно - цільового алгоритму поетапної підготовки до діагностичної діяльності; математичні методи обробки даних - для аналізу та інтерпретація результатів.

Дослідження проводилося на базі Запорізького , Білгород – Дністровського та Бериславського педучилищ.

В експериментальній роботі на різних етапах дослідження брали участь більше 800 респондентів: студенти, викладачі педучилищ, методисти педагогічної практики, вчителі початкових класів, працівники шкіл і дитячих оздоровчих таборів.

Експериментальна робота проводилась протягом 1995-1999 років і охоплювала три етапи.



На першому етапі (1995-1996рр.) основна увага була зосереджена на виборі теми дослідження, обгрунтуванні її актуальності. Вивчались і аналізувались вітчизняні та зарубіжні джерела з методології, теорії і практики підготовки вчителя, із проблеми сутності, особливостей, видів психологічної та педагогічної діагностики, їх місця і значення в професійній діяльності вчителя початкових класів.

Визначено вихідні теоретичні положення і базу дослідження, обгрунтована тема, сформульована гіпотеза, конкретизовані дослідницькі завдання та обгрунтована методика дослідження. Виявлено критерії оцінки сформованості компонентів діагностичної діяльності. Проведено констатуючий експеримент.



На другому етапі (1996-1998рр.) продовжувалось опрацювання наукової і спеціальної літератури, досвіду підготовки вчителів початкових класів до діагностичної діяльності. Розпочато формуючий експеримент, запроваджено в практику роботи системно-цільовий алгоритм поетапної підготовки майбутніх учителів початкових класів до діагностичної діяльності. В ході експерименту перевірялась ефективність розробленої моделі системи поетапного формування готовності студентів до діагностичної діяльності.

На третьому етапі (1998-1999 рр.) завершено формуючий експеримент та обгрунтовано ефективність запропонованої системи підготовки майбутніх учителів початкових класів до діагностичної діяльності. За результатами експерименту виявлено психолого-педагогічні умови функціонування поетапної підготовки студентів до діагностичної діяльності. На основі порівняння та узагальнення проміжних і підсумкових експериментальних зрізів здійснювалась математична обробка результатів та оформлення дисертації.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає у визначенні поняття “діагностична діяльність”, розвитку сутності, змісту та структури діагностичної діяльності вчителя початкових класів як важливої передумови педагогічного процесу; обґрунтуванні теоретичних положень і концептуальних підходів до формування компонентів діагностичної діяльності; експериментальній перевірці ефективності системно – цільового алгоритму поетапної підготовки майбутніх учителів початкових класів до діагностичної діяльності; виявленні психолого-педагогічних умов педагогічного керівництва цим процесом на основі його науково-методичного та нормативного забезпечення.

Практичне значення дослідження полягає у розробленні методичних рекомендацій щодо організації факультативу “Вчись учитись. Пізнай себе”, проведенні змістовно-діагностичної системи педагогічної практики студентів, реалізації індивідуальної “Програми професійного становлення вчителя”; апробації авторської програми з курсу “Педагогіка”. Результати можуть бути використані з метою вдосконалення професійної підготовки майбутніх учителів у педагогічному процесі училища, зокрема підвищення рівня їх готовності до діагностичної діяльності.

Вірогідність одержаних результатів дослідження забезпечується методологічною і теоретичною обґрунтованістю вихідних позицій та логікою дослідження; використанням комплексу методів, адекватних його меті, предмету і завданням; відповідністю теоретичних положень основним даним дослідно – експериментальної роботи; кількісним аналізом отриманих результатів.

Особистий внесок автора полягає у розробленні та апробації моделі цілісної системи підготовки майбутніх учителів початкових класів до діагностичної діяльності.

Апробацію результатів дослідження здійснено у наукових доповідях та повідомленнях автора на наукових та науково – практичних конференціях, зокрема на міжрегіональних науково – практичних конференціях “Психологічна наука і сучасний заклад народної освіти” (21 – 24 березня, 1994р. м. Запоріжжя); “Професійне становлення педагогічних працівників”, що відбулася 25 – 26 листопада 1997року (Запоріжжя); на Всеукраїнській науково – практичній конференції “Наукове проектування інноваційних та альтернативних систем вищої освіти” (11-12 травня 2000р., Тернопіль). Основні положення і висновки дисертації втілювалися в практику роботи Запорізького, Білгород-Дністровського та Бериславського педучилищ, обговорювалися на засіданнях методичних об’єднань викладачів психолого – педагогічних дисциплін та заступників директорів із навчально – виробничої роботи Південного регіону України (Кременчук, Олександрія, Новий Буг), на засіданнях методичної та педагогічної ради Запорізького, Білгород – Дністровського педучилищ, кафедри педагогічної майстерності Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Результати дослідження висвітлені у 9 публікаціях у фахових науково – педагогічних журналах і збірниках.



Структура дисертації визначається метою і завданнями дослідження: складається з двох розділів, висновків, списку використаних джерел (232), додатків. Загальний обсяг – 205 сторінок. У роботі наведено 7 рисунків, 12 таблиць.

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка