Мар’яна Михайлівна Попович, учитель Чинадіївської зош І-ІІІ ст. Мукачівського району Закарпатської області «Нам плекати скарб одвічний – мову…»



Скачати 187.11 Kb.
Дата конвертації30.04.2016
Розмір187.11 Kb.
Мар’яна Михайлівна Попович,

учитель Чинадіївської ЗОШ І-ІІІ ст.

Мукачівського району Закарпатської області
«Нам плекати скарб одвічний – мову…»

(літературно-музична композиція до Міжнародного дня рідної мови)


Лунає пісня «Ласкаво просимо» (сл. В. Крищенка, муз. І. Білозора).

.
Співа Дніпро, відлунюють Карпати,

Той голос чути сестрам і братам.

Ми хочемо усіх вас привітати, |

У пояс поклонитись, друзі, вам. | (2)


Приспів (2):

- Ласкаво просимо, ласкаво просимо, -

Вся Україна щиро промовля. -

Ласкаво просимо, ласкаво просимо,

Братерством нашим світиться Земля.
А слово наше - скупане в любові,

Його почують люди звідусіль.

На світлому, як доля, рушникові |

Дозвольте вам піднести хліб та сіль. | (2)



Ведучий 1.

Доброго дня, шановні гості! Сьогодні ми запрошуємо вас на щире слово та мудру бесіду, на торжество рідної мови!

Рідне слово… Воно тішить душу. Українська мова - то невичерпне джерело, скарбниця народного духу. Вона мелодійна, ласкава, ніжна, багата. Вона порадник і вчитель тим, хто її любить і шанує, і суддя тим, хто її зневажає.
Ведучий 2.

За рішенням ЮНЕСКО всі народи Землі щорічно 21 лютого відзначають Міжнародний день рідної мови. Цього дня кожен громадянин будь-якої країни, вшановуючи рідну мову, ще більше відчуває свою приналежність до рідного народу.


Ведучий 3

Мова – це той інструмент, який об’єднує націю, народність, народ в єдине ціле. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти, розумно збагачувати.

Шановні гості, вчителі та учні! Зібравшись разом, розпочнімо свято!
Ведучий 4.
Собор, соборність, Україна –

Які то рідні нам слова.

Бо нація – одна-єдина

І Батьківщина лиш одна.

Полину думкою на захід –

Лісів і гір карпатський край.

Там слово миле українське

Бринить, мов дивний водограй.

Лечу я подумки на південь –

Ланів безмежних сторона,

Морських просторів даль чарівна –

До себе вабить так вона.

Я бачу Київ старовинний,

Могутній сивий наш Дніпро –

Гаряче серце України,

В мені луна биття його.

Я хочу жити в Україні,

Що є для нас усіх одна.

Щаслива кожна тут родина –

Блаженна, мила сторона.


Звучить виконувана на сопілці музична мініатюра.

На сцену виходять ведучі - учні середніх класів
Ведучий 1. Рідне слово невід’ємне від рідного краю, батьківської хати, материнського тепла. Рідне слово - відгомін історії батьківщини.
Ведучий 3. Мова єднає між собою різні покоління людей, вона передається як заповіт, як найдорожча спадщина.
Ведуча 4. З ранку й до вечора навколо нас звучить мова… Ось у сусідній кімнаті з кимось говорить мама, чується голос телеведучої, а з вулиці долітають ледь чутні розмови людей. Ми так звикли до цього, що майже не помічаємо звучання мови, а чуємо її лише тоді, коли вона звернена до нас безпосередньо.
Ведуча 1. А тепер уявіть на хвилинку, що мови нашої – та й інших мов на світі – немає. Якою була б земля? Якими були б ми? Навіть уявити важко, яка б це була сумна й похмура картина. Стіною стоять непрохідні ліси, а в них – хижі звірі, гадюки, сови – і люди, які сторожко оглядаються й рухами намагаються хоч якось домовитися…
Ведуча 3. Страшно? Але ж саме так було багато тисяч років тому. Минав час, змінювались люди. Народжувались перші слова – назви предметів та дій. З часом звукова мова доповнювалась, розвивалась, удосконалювалась, аж поки не стала такою, якою ми тепер користуємось.
Ведучий 1.

Все для людини: небо і поля...

І кожен має право розмовляти

Тією мовою, що нам дала земля,

Співати пісню, що навчила мати.
Ведучий 2.

Нам в Україні всім судилось жить,

В краю, де кожна квітка голос має!

Тож українська мова хай звучить,

Над цілим світом хай вона лунає!
Ведучий 3.

Не можна небо хусткою закрить,

Не можна океанів осушити...

Так мову рідну не заборонить –

Нам українською судилось говорити.
Ведучий 4.

Хай рідна мова сили набира –

Свята і чиста мова материнська.

І ось для свята вже прийшла пора,

Нехай лунає мова українська!
На сцену виходять ведучі-старшокласники
Ведучий 1.

Мабуть, немає в нашій літературі, жодного письменника, який не висловив би від усього серця любові до рідної мови і своєї тривоги за її долю, який би не покладав на неї найбільших надій, бо доля народу від долі рідної мови невіддільна.


Ведучий 2.

А скільки епітетів дібрано митцями для характеристики нашої мови! Наша рідна мова і солов’їна, і волошкова, і калинова, і трембітна. Це невмируще і невичерпне джерело, і хто не припаде до нього вустами, той всохне від спраги.


Ведучий 3.

Однак треба знати всім, що літературна українська мова пов’язується з конкретною датою – виданням «Енеїди» Івана Котляревського в 1798 році.

Ще одна дата – 1840 рік, коли було вперше видано твори Тараса Шевченка, може вважатися доленосною: з того часу українська літературна мова стала на важкий, але плідний шлях розвитку і нормативної стабілізації. Були на цьому шляху і перепони, і заборони, і кров та сльози найкращих синів України.
Ведучий 4.

Ну що б, здавалося, слова?

Слова та голос,

Більш нічого.

А серце б’ється, ожива,

Як їх почує…


Звучить «Пісня про мову»
На сцену виходять Соняшник, Калинка, Барвінок – учні 5-6 класів
Соняшник.

Я – син Сонця і Землі української, символ світла і життєствердження.


Калинка.

Я – символ рідного краю, родинного достатку, а також – символ дівочої краси й вірності.


Барвінок.

Я – символ віри у свої сили. Благословенним і чарівним вважається той край, де росте барвінок. Недаремно Україну називають барвінковим краєм. А ще я – символ вродливого, сильного парубка.


Усі разом.
Ми щиро вітаємо всіх на святі української мови!!!
На сцену виходить Мова

Мова.

Я – ваша рідна українська мова.

Як путівець між нивами проста.

Барвиста, наче далеч веселкова –

Такою увійшла до вас в уста.

З роси, з проміння, з шуму колосків.

Дарую чисте українське слово,

Аби з ясних слов’янських берегів

У світі засвітилося дніпрово.
Соняшник.

Здрастуй, Слово, українська Мово,

Здрастуй на межі тисячоліть.

Квітни калиново, барвінково,

Засіяй, мов соняшника віть.
Калинка.

Тобі, Мово, ясна зоре,

Прекрасну пісню заспіваєм.

І над просторами твоїми

Думками гордості злітаєм
Барвінок.

З Шевченком у душі і серці

У синю даль ідем, прямуєм.

І пісню щиру, задушевну.

Вітчизні милій подаруєм.
Звучить «Пісня на добро» (сл. Ю.Рибчинського, муз. І.Карабиця)

Гей, на видноколі

Клени і тополі,

Там вишнева ніч згора.

Там, в прозорій тиші,

Квітень вірші пише,

Травень на сопілці гра.

Там дитинства весни,

Райдуг перевесла,

Там початок всіх шляхів.

Там мене співати

Вчила рідна мати,

Бути щедрим батько вчив.
Приспів:

Яблунева, солов'їна

В моїм серці Україна,

В моїм серці сонячний Дніпро.

Щира, світла, промениста

Хай усіх єднає пісня,

Хай лунає людям на добро!
Гей на видноколі -

Ранки ясночолі,

Гори, ріки і поля.

Роки там ясніють,

Там сади рясніють,

Там співа моя земля.

Я дарую людям,

Щирим, добрим людям

В радісний, щасливий день

Зорі України, квіти України,

Буйний сад її пісень!
Ведучий 1.

Мова українська – то невичерпне джерело, скарбниця народного духу. Вона мелодійна і ласкава, ніжна і багата. Вона – порадник і вчитель тим, хто її любить і шанує, і суддя тим – хто її зневажає.


Ведучий 2.

Кожне слово української мови має своє обличчя. Як у квітки, у слова – неповторний аромат і відтінок барви, - і таких відтінків кожна барва має тисячі.

То звідки ж до нас прийшло слово?
Ведучий 3

Воно – з гомону полів, лісів і морів, мережане сходом і заходом сонця, гаптоване сяйвом місяця й зірок, переткане червоною калиною, уквітчане синім барвінком, осяяне золотими соняхами.


Ведучий 4.

Воно – з першого радісного щебету немовляти, з потаємного шепоту і зітхань закоханих. З роси і води, ніжне і тендітне, бо єднає дух і тіло, бо в його основі – непорочність і чистота. Слово Богом дано нам, людям, і цей Дар Божий треба цінувати.


Ведучий 1.
Я - кровинка твоя, Україно,

Твоя крапля у вічному русі.

Піднімайся скоріше з руїни,

Я до тебе всім серцем горнуся.

Я ще юна та помислом дивним

Із минулого лину в грядуще.

Твоя мова – це пам’ять нетлінна,

Твоя мова – повік невмируща.

Симоненка це слово й Шевченка,

Слово Лесі і слово Олеся,

Моя мова – це Ліна Костенко,

Що лунає в святім піднебессі.

О мій боже, вклонюся доземно

Твоїй волі і духу святому.

В серці солодко, зоряно, щемно...

Я – дитя українського дому.


Звучить пісня «Послухай музику землі» (слова і музика А.Житкевича)
Послухай музику землі:

В ній запах трав і сонця ласка;

У синім небі журавлі,

А на долинах дивна казка.



Приспів:

Співає чисте джерело,

Навколо вквітчане барвінком,

І пісня людям на добро

Лунає радісно дзвінко.

Послухай музику землі,

І таємничу і жадану,

Її акорди чарівні –

То звуки дивного органу.

Приспів.

Послухай музику землі:

Пізнай навколишню природу.

В ній ніжність наших матерів,

В ній сила нашого народу.

Ведучий 1.
Дитячих уст безхитре жебоніння,

Немов потічка бистрого в гаю

По камінцях клопітливе леління,

Необережно я не переб’ю, -

Спинюсь… Яка містерія чудова!..

Вчуваю дивну таємницю ту –

Народження проречистого слова –

У захваті, мов казку золоту.


І мріється: з маленького дитяти

З літами виросте палкий співець,

Що рідним словом збудить сон заклятий

Зневірених, збайдужілих сердець.


Дитячих уст безхитра рідна мова –

Вся – чар, вся – рух, вперед нестримний гін,

В душі моїй – як великодній дзвін…

Яка містерія велична і чудова!


Звучить пісня «Наша мова» (слова Ю.Рибчинського).
Мова, наша мова, мова кольорова,

В ній гроза травнева, тиша вечорова.

Мова наша, мова - літ минулих повість,

Вічно юна мудрість, сива наша совість | (2)


Мова, наша мова - мрійнику - жар-птиця,

Грішнику - спокута, спраглому - криниця.

А для мене, мово, ти - як синє море,

У якому тоне і печаль, і горе | (2)


Мова наша, мова - пісня стоголоса:

Нею мріють весни, нею плаче осінь.

Нею марять зими, нею кличе літо,

В ній криваві рими, сльози "Заповіту" | (2)


Я без тебе, мово, - без зерна полова,

Соняшник без сонця, без птахів діброва.

Як вогонь, у серці я несу в майбутнє

Незгасиму мову, слово незабутнє


Ведучий 2.

Кожен мовець повинен прагнути, аби його мова стала досконалою. Та висловлювати свою думку логічно, виразно, грамотно під силу не кожному. На жаль, досить часто наша байдужість до мови призводить до ситуацій, які й кумедними назвати важко. Хочете пересвідчитись у цьому? Слухайте.


Ходив Гоголь по столиці

В циліндрі блискучому.

Прислухався, як дітей ми

І студентів учимо.

А в саду Шевченківськім

До пізнього часу

Про свою екскурсію

Повідав Тарасу:



  • Обійшов незримо я

Всі аудиторії –

Кафедри словесності,

Кафедри історії,

Хімії і фізики,

Етики й естетики,

І цієї, як її? –

Навіть кібернетики.

Учать всіх по-руському,

Часом по-англійському,

І лише подекуди

По-малоросійському.

Поміж професурою

І межи студентами

Щирі малороси

Стали рудиментами.

Прочії вважають,

Що вкраїнській нації

Вчитися по-своєму

Вже немає рації.

Микола Васильович

Говорив піднесено,

Сипав афоризмами,

Усміхався весело.

І сказав Шевченко,

Засмучений дуже:

«Ти смієшся, а я плачу,

Великий мій друже». Павло Глазовий.

Виконується український танець

Ведучий.

А зараз зробимо невеличку перерву. А на перерві діти часто граються. От і ми пограємось.


Ведучий.

Для проведення гри запрошуємо 6 осіб із залу, які мають об’єднатися в 2 команди.


Представлення журі, яке судитиме змагання

Ведучий.

Перше завдання ось яке: 10 уривків з поезій про українську мову розділено на 2 частини кожен і записано на 20 картках. Переможе та команда, яка швидко і правильно об’єднає кожну пару (Картки ретельно перемішуються).


Ведучий.

Наступне завдання - продовжити прислів’я. переможе команда, яка зробить це правильно та швидко.


1. Мудрим ніхто не вродився, а … (навчився).

2. Не бий дубцем, а карай … (слівцем).

3. Шабля ранить голову, а слово … (душу).

4. Добре того навчати, хто хоче… (все знати).

5. Шануй учителя, як … (родителя).

6. Розумній голові досить … (дві слові).

7. Писать – не язиком … (чесать).

8. Не бажай синові багатства, а бажай … (розуму).

9. Добре слово краще, ніж … (готові гроші).

10. Удар забувається, а слово … (пам’ятається).

11. Від теплого слова і лід … (розмерзає).

Ведучий.

Прочитайте напам’ять вірші про українську мову.

Прочитайте власні поезії про рідну мову.
Журі підбиває підсумки змагання, визначає переможців
Звучить пісня «Мово рідна, світи в ріднім домі»
Мово рідна, світи в ріднім домі.
Крізь зболений час і духовні руїни.
Вертайсь, рідна мово,
У серце народу, у душу Вкраїни.

Мово рідна, квітуй і шануйся,


Любов'ю воздай всім народам і мовам.
З тобою я плачу,
З тобою сміюся,
О ріднеє слово!

Мово рідна, живи в ріднім домі.


Крізь зболений час і духовні руїни
Вертайсь, рідна мово,
У серце народу,
У душу Вкраїни.

Приспів:


Якого ж ми будемо племені-роду,
Якщо буде в устах наша мова згасать?
Чи будемо з вами тоді ми народом,
Як стихне вона в голосах?

Звучи, рідна мово,


На землі рідній лийся по вінця,
Мово моя українська,
Мово моя материнська!
Ведучий 1.

Багато є таємниць у світі, і одна з найбільших – це мова.

З раннього дитинства й до глибокої старості людина невіддільно пов’язана з мовою, єдиним знаряддям, що підвищує людину над світом, робить її нездоланною в пошуках істини.
Ведучий 2.

Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова. Тільки той може осягнути своїм розумом і серцем красу, велич і могутність Батьківщини, хто збагнув красу, відтінки й пахощі рідного слова, хто дорожить ним, як честю рідної матері, як добрим ім’ям своєї родини


Ведучий 1.

Ми з вами одержали у спадок багату, розвинену, мелодійну мову.

Українська мова має свою особливу музикальність. Незбагненна душа нашої мови, як золотоносна ріка, виблискує на хвилях народної пісні, переливається в душу нації.
Виконується музична мініатюра на скрипці
Ведучий 2.

Слова глибокої вдячності адресуємо сьогодні вчителям, які відкривають для нас безмежний і чарівний світ рідного слова. Вам, шановні наставники, даруємо свою любов і глибоку шану.


Виконується пісня «Вчителька» (муз. і сл. М.П Герман)
Не старійте, вчителько, ніколи.

Молодість вам завжди до лиця.

Щоранку нас веде до школи

Стежечка без кінця.


Приспів:

Моя вчителько, рідна матінко,

Миле, ласкаве ім’я.

Шлемо долі вам, моя любая,

За хорошії знання.

Не рахуйте своїх літ, не треба.

Нас стрічайте ранньої пори.

Хай шумлять літа ваші під небом,

Їм не стерти краси.
Приспів:
Вам бажаєм, наша рідна нене

Зустрічать цей день літ ще до ста.

Не забудьте, вчителько, про мене

Хоч промчать у даль літа.


Ведучий 1.

Слід пам’ятати, що слово – це велика сила, яка може приголубити людину, розрадити, розчулити, підняти їй настрій, захопити і повести на подвиг, але може й образити, розчарувати, просто знищити, завдати такої душевної рани, що годі впоратись.


Ведучий 2.

Тому, розмовляючи з людиною, треба добирати такі слова й вирази, щоб не кривдити її мимоволі сказаним образливим словом. Адже недарма говорять у народі: «Слово не горобець, вилетить – не спіймаєш. Тож пам’ятаймо про лагідні, чарівні слова.


На сцену виходять учні початкової школи
Учень 1.

«Добридень», «До побачення» -

І усмішка сія!

Велике мають значення

Ось ці прості слова.
Учень 2.

Як скаже син чи донечка:

«Спасибі» вам, «Будь ласка»,

Ясніше сяє сонечко,

Бо в них – любов і ласка!
Учень 3.

Ось ці прості, живі слова

Не забувайте, діти!

Від них і радість ожива,

В очах промінчик світить.
Учень 1.

Хай лунає мова в світі,

Повна сили і тепла.

Не цурайтесь мови, діти,

Не замульте джерела!
Учень 2.

Бо прийдете до криниці

Спрагу серця вгамувать…

Ми без мови – не вкраїнці,

Рідну мову треба знать!
Ведучий.

Лиш той народ житиме в віках, який духовність і культуру, виражені в рідній мові, вміє цінувати над усе.

Благословенна будь, о мово рідна,

Препишний раю мій у світі цім!

Душа моя, навік тобою плідна,

У захваті палає неземнім

Рясними квітами жаркого слова…
У сі учасники свята виходять на сцену
Звучить пісня Тараса Петриненка «Господи, помилуй нас»

З газети «Методичні діалоги», 2010, №11-12.

ВІРШІ ПРО РІДНУ МОВУ
Леся Коваленко

(народ. 1938)


Слова
Ніщо у світі не зника,

Бо залишається у Слові.

Слова – це згустки розумові,

Живе єство, душі ріка.


У Слові є і глибина,

Вагомість. Для польоту крила,

Звучить сучасність, давнина,

Божественна, натхненна сила.


Без рідних слів мені не жить,

Як без повітря і свободи.

Слова – це скарб мого народу,

І їх не можна не любить.


@@@
Людина починається з душі.

Її красу формує світле Слово

І музика пісенна у вірші,

І мудрі книги, і думки, й розмови..


Із слів брудних тече брудна ріка.

І це давно для нас не таємниця,

Що бруд затопить джерело криниці,

Прозору воду тихого струмка.


Вплива на душу воленька свята.

Душа раба не може буть вродлива.

Для неї недосяжна висота.

Забрали в неї ще в дитинстві крила.


Солов’їна мовонько
Солов’їна мовонько, солов’їна.

Мелодійна мовонько, мелодійна.

В ній бандури рідної світлі звуки,

Щоб кохали мовоньку діти й внуки.


Музикальна, трепетна в ній основа,

Щоб розквітла піснею наша мова,

Пахла чорнобривцями запашними,

Щоб забути мовоньку не могли ми.


Українська мовонька – дар Господній,

Маєм зрозуміти ми це сьогодні.

Це краса духовності, що єднає,

Ця чутлива скрипочка вічно грає.


Мова – це Вкраїнонька, батько й мати.

Тож потрібно мовоньку шанувати,

Бо вона для нації є єдина,

Барвами насичена, мов калина.



Іван Коваленко

(1918-2001)


Ну що мені варто зібрати слова,

Що їх розганяють чужинці-заброди?

Комусь-таки треба полагодить шкоди,

Вернути їм силу, снагу і права.


Усе на цім світі зника і сплива,

Та слово не згине без вашої згоди.

Для мене слова – це моя булава,

Хоругви мої, бунчуки і клейноди.


З словами я гетьман своєї держави,

Міцний спадкоємець великої слави.

Збираю слова, щоб віддати їх вам.
Вони воскресять вас, піднімуть, розпрямлять,

Вам захистом стане розбуджена пам»ять,

Завдячуйте вічно могутнім словам!
“Рідна мова дорога кожному з нас. Рідною мовою ми вимовляємо наші перші слова і найкраще висловлюємо наші думки. Вона є базою, на якій усі люди розвивають свою особистість з моменту свого першого вдиху, і вона є тим, що підтримує нас протягом усього життя. Вона є засобом навчати повазі до самого себе, до своєї історії, до своєї культури і, головне, до інших людей з усіма їхніми особливостями”.

Генеральний директор ЮНЕСКО,



пан Коіхіро Мацуура


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка