Марчишинець О. В., к е. н. Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка, доцент



Скачати 67.55 Kb.
Дата конвертації10.09.2017
Розмір67.55 Kb.
Марчишинець О.В., к.е.н.

Полтавський національний технічний університет

імені Юрія Кондратюка, доцент

ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА В КОНТЕКСТІ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

Входження України в світову економіку, визначення стратегічним напрямом європейську інтеграцію, обумовлюють потребу в поглиблених дослідженнях соціальних та економічних явищ і процесів. Сучасний політичний процес характеризується усвідомленням міжнародною спільнотою нових викликів та загроз глобальному цивілізаційному розвитку. Спостерігається чітка тенденція до розширення змісту поняття безпеки з урахуванням не тільки політичних, військових, економічних, а й культурно-цивілізаційних та екологічних аспектів. За таких умов і політика, і екологія стають причинно-наслідковим ланцюгом, взаємозалежними чинниками глобальної перспективи.

Становлення Європейського Союзу як унікального міжнаднаціонального утворення є однією з найголовніших подій міжнародного життя. Він виступає яскравим прикладом безконфліктного, суто добровільного міждержавного формування з національних держав, які пройшли тривалий і досить складний шлях свого розвитку. З огляду на це можна стверджувати, що існують реальні підстави визнати європейський інтеграційний проект по суті постмодерним, таким, що намагається подолати модерн та відповідати вимогам сьогодення[1].

Сучасні екологічні ініціативи Європейського Союзу свідчать про готовність ЄС прийняти на себе лідерство у боротьбі з глобальними змінами клімату. За його ініціативою діють такі програми дослідження і технологічного розвитку у галузях навколишнього середовища як STEP i Епоха[2].

З початку XXI -го століття європейська політика в області змін клімату була зосереджена на заходах зі скорочення шкідливих викидів та намаганні переконати міжнародних партнерів підписати Кіотський протокол. У червні 2007 року прийнято програмний документ - Зелена книга «Адаптація до зміни клімату в Європі - варіанти дій ЄС». У документі Єврокомісії стверджується, що для вирішення проблеми глобального потепління необхідно поряд із заходами по зменшенню викидів парникових газів вжити заходи з адаптації до мінливих кліматичних умов. Зелена книга дає власне визначення стратегії адаптації як комплексу заходів для боротьби із наслідками кліматичних змін - підвищенням температури, зменшенням водних ресурсів у разі їх виникнення і передбачення можливих змін у майбутньому. Консолідація внутрішньої позиції ЄС щодо проблеми глобального потепління сприяла прийняттю обмежень щодо обсягів викидів СО2. Стратегія ЄС – 2020 передбачає обов’язкове зниження викидів парникових газів державами-членами на 20 % до 2020 року.

Серед нових ініціатив світової спільноти щодо вирішення глобальних проблем екологічної безпеки стала пропозиція Японії про створення спеціального «фонду технологій», спрямованих на захист навколишнього середовища і активній протидії процесам глобального потепління. Наступна ідея «секторального підходу» пропонує надання різним промисловим сферам в країнах, що розвиваються, технологічної допомоги у процесі дотримання ними вимог зі зниження шкідливих викидів. Пропозиція підтримана американською стороною в частині створення «зелених робочих місць», пов’язаних з екологічно чистими технологіями в ключових секторах економіки.

Посилення екологічних стандартів, зростаюча вартість пального спонукають індустрію розвинутих країн переорієнтовувати свої виробництва на еко-інноваційний режим. Зменшення витрат пального і викидів вуглекислого газу – саме цим аспектам надається першорядна увага при розробці нових моделей в автомобільній промисловості. Інженери Mercedes-Benz планують створити автомобілі, які відповідатимуть екологічним нормам. Концерн Volkswagen в стратегію випуску автомобілів також закладає ідею переходу на електродвигуни, приділяючи увагу важливості популяризації ідей екологічно чистого транспорту серед населення. Японська корпорація Дженепакс вже представила новий електромобіль, двигун якого, замість традиційного палива, використовує звичайну воду. Вочевидь, тенденції нових екологічних стратегій призводять до кардинального переформатування національних виробництв, модернізації їх структури.

В рамках ООН також діє спеціалізована програма з екологічних проблем ЮНЕП. У зв’язку з цим обговорюються питання про зміну формату або реформування ЮНЕП у Раду Екологічної Безпеки, з наданням статусу спеціалізованої міжнародної організації із широкою компетенцією в царині охорони навколишнього середовища[2].

Кризовий стан навколишнього середовища та пов'язаного з цим чинником здоров'я населення становить загрозу для національної безпеки України. На початку ХХІ століття Україна все ще посідає одне з перших місць у світі за рівнем споживання енергії, води та інших ресурсів на одиницю ВВП, обсяги промислових відходів на душу населення перевищують аналогічні показники багатьох країн. Водночас, наш природно-ресурсний потенціал оцінюють як один з найбільших на планеті. Розумно скористатися ним в інтересах добробуту українських громадян – одне з найголовніших завдань. Україна потребує збалансованого розвитку, при якому виробництво і споживання дають можливість природним екосистемам відновлюватися і підтримувати життєдіяльність теперішнього і майбутніх поколінь.

Спостерігається значне зростання антропогенного навантаження на природні екосистеми, що призводить до їх деградації, руйнування природних ландшафтів та створює загрози біорізноманіттю. Також на перший план виходить проблема забруднення атмосферного повітря у зв'язку зі збільшенням викидів парникових газів, які шкідливо впливають на довкілля та здоров'я населення.

Врахування світового досвіду у процесі вироблення національної екологічної стратегії сприятиме комплексному впровадженню основних принципів державної політики в сфері охорони навколишнього середовища, її узгодженість із міжнародною політикою – реалізацією інтеграційних перспектив нашої держави.

Національна екологічна стратегія на сучасному етапі має за мету вирішення комплексу завдань у сфері навколишнього середовища. Стратегічне планування політики екологічної безпеки базується на принципах:

- політичної пріоритетності вирішення проблем екологічної безпеки;

- інтеграції екологічної складової в галузеві політики - економічну, соціальну;

- екологічної відповідальності суб’єктів промислової сфери;

- збалансування та взаємного доповнення загальнонаціональних та регіональних екологічних пріоритетів;

- науково-експертного обґрунтування засобів ефективного подолання екологічних загроз.

Вважаємо за доцільне доповнити проект Стратегії національної екологічної політики України до 2020 року:

- аналізом можливостей реалізації екологічно-чистих технологій у промисловому виробництві;

- прогнозуванням економічної ефективності екологічно-чистого сільськогосподарського виробництва;

- висновками щодо створення сприятливого інвестиційного клімату еко- інноваційного розвитку;

- в частині щодо наукового забезпечення національної екологічної політики представити експертні оцінки наукових розробок вітчизняних вчених, розглянути перспективи створення екологічно-інноваційного ринку, національної бази наукових винаходів, технологій, проектів, програм.

Стан навколишнього середовища, екологічні і глобальні проблеми сучасності зумовлюють поширення різноманітних екологічних рухів. Саме вони органічно поєднують розв'язання глобальних проблем екології та проблеми проживання конкретного індивіда, тому вони близькі та зрозумілі кожній людині і практично кожна людина може знайти в них сферу самореалізації. В Україні екологічний рух представлений низкою громадських об'єднань, серед яких значна кількість молодіжних.

Громадські організації володіють інформацію про реальний стан довкілля і доводять цю інформацію до урядовців та суспільства й цим істотно впливають на свідомість населення, створюють умови для ефективнішої державної політики, зокрема і в галузі екологічної освіти[4]. Діяльність екологічних рухів та громадських організацій вимагає від суспільної свідомості перенести гуманне ставлення на все навколишнє середовище, яке починає сприйматися як живе, наділена суб’єктністю, душею, рідною людині та заслуговує на людське ставлення. Саме їх активна участь є головною силою у ствердженні основних принципів екологічної етики у життєдіяльності суспільства[5].

Отже, враховуючи глобальний характер екологічних проблем, становлення та реалізація національної екологічної стратегії неможлива без врахування міжнародного досвіду. Разом з тим, спроби подолання глобальних екологічних криз сформували підходи світової спільноти, при яких виконання будь-яких спеціалізованих програм активізується за участі національних урядів. Тому Україна на сьогоднішній день має унікальну можливість висвітлити своє бачення глобальної екологічної безпеки, стати активною учасницею формування міжнародних стратегій у цій сфері. Зокрема, вкрай актуальною є необхідність оприлюднення на міжнародному рівні своєї позиції з питань реабілітації та адаптації уражених чорнобильських територій на основі біологічних, медичних, соціально-психологічних даних профільних міністерств та відомств з метою подальшої координації зусиль нашої держави та міжнародної спільноти у вирішенні питання екологічної перспективи цих земель.

Література:



  1. Європейська інтеграція: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів та слухачів магістерської підготовки за напрямом «Державне управління» / Кол. авт.; за заг. ред. проф. І. А. Грицяка та Д. І. Дзвінчука. –Івано-Франківськ: Місто НВ, 2013. – 464 с.

  2. Лозо В.І. Становлення і розвиток правових основ екологічної стратегії Європейського Союзу.- Харків, 2008.

  3. Стратегія екологічної безпеки України в контексті міжнародного досвіду. Ж. Журавльова. Відділ інтеграції та стратегічного партнерства.

  4. Liga Ochrony Przyrody [Electronic Resource]. – http://www.lop.org.pl/

  5. Там же.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка