М. Миколаїв 2012 Укладач



Сторінка2/12
Дата конвертації06.04.2016
Розмір2.38 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Математика

Курс математики у 2010-2011 навчальному році на ІІ курсі ПТНЗ вивчатиметься за програмами минулих років, надрукованими у науково-методичному журналі “Математика в школі”( № 4 2002 р., № 6,7 2004 р., № 6 2005 р.)

Розподіл годин на вивчення окремих розділів, кількість тематичних оцінювань, передбачених навчальними програмами та методичні рекомендації щодо оцінювання навчальних досягнень учнів видрукувані в Інформаційному збірнику МОН № 13-14 2005 – 2007 р.р., та у журналі “Математика в школі” (№6 2005 – 2007 р.р.).

У 2010 – 2011 навчальному році учні І курсу (10 клас) розпочнуть навчання за новими навчальними планами і програмами рівня стандарту.



Програма рівня стандарту визначає зміст навчання предмета, спрямований на завершення формування в учнів уявлення про математику як елемент загальної культури. При цьому не передбачається, що в подальшому випускники продовжуватимуть вивчати математику або пов’язуватимуть з нею свою професійну діяльність.

Мета навчання математики на рівні стандарту це, насамперед, оволодіння загальною математичною культурою, вироблення так званого математичного стилю мислення, тобто вміння класифікувати об’єкти, вміння встановлювати закономірності, виявляти зв’язки між різними явищами, вміння приймати рішення тощо. Формування навичок застосування математики є однією із головних цілей викладання математики. Дієвим засобом реалізації прикладної спрямованості курсу математики є широке систематичне застосування методу математичного моделювання протягом усього курсу. Це стосується введення понять, виявлення зв’язків між ними, характеру ілюстрацій, доведень, системи вправ і, нарешті, системи контролю. Інакше кажучи, математики треба так навчати, щоб учні вміли її застосовувати.

За навчальною програмою рівня стандарту на вивчення математики на І курсі відводиться 105 годин.

Орієнтовний тематичний план вивчення алгебри і початків аналізу і геометрії може бути таким:



Алгебра та початки аналізу

теми


Назва теми

Кількість

годин


Орієнтовна кількість контрольних робіт




Вступ

1

Діагностична

I

Функції, їхні властивості і графіки

22

1

ІІ

Тригонометричні функції

26

1




Резерв часу і повторення

5

1

Геометрія

теми


Назва теми

Кількість

годин


Орієнтовна

кількість контрольних робіт






Вступ

1




I

Паралельність прямих і площин у просторі

22

1

II

Перпендикулярність прямих і площин у просторі

22

1




Резерв часу і повторення

6

1

Орієнтовне календарно-тематичне планування навчального матеріалу для І курсу буде подано у науково-методичному журналі «Математика в школі» та «Математичній газеті».

Навчання математики здійснюватиметься за новими підручниками:

- «Математика. 10 клас» (автори О. М. Афанасьєва, Я. С. Бродський, О. Л. Павлов, А. К. Сліпенко) видавництва «Навчальна книга – Богдан»;

- "Математика. 10 клас" (автори М.І. Бурда, Т.В. Колесник, Ю.І. Мальований, Н.А. Тарасенкова) видавництва “Зодіак - ЕКО”;

- “Математика. 10 клас” (автори Бевз Г.П. і Бевз В.Г.) видавництва “Зодіак - ЕКО”.

Ці підручники створено у відповідності до Державного стандарту та нових програм з алгебри та початків аналізу та геометрії.


Фізика

У Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти в освітній галузі «Природознавство» зазначено, що фізика та астрономія є базовими компонентами природничо-наукової освіти. Навчання фізики та астрономії є основою для формування в учнів сучасного наукового світогляду, розуміння значення основних фізичних та астрономічних понять і законів для вирішення практичних потреб суспільства та створення новітніх технологій, розвитку інтелектуальних здібностей і пізнавальних інтересів учнів.

Особливістю реалізації нового змісту фізичної освіти відповідно до Державного стандарту є те, що його побудова базується на двох концентрах.

Курс фізики основної школи продовжує формування, уточнення і розвиток фундаментальних природничо-наукових понять, вивчених в пропедевтичному курсі природознавства. Фізика в основній школі вивчається на рівні ознайомлення з фізичними явищами, поняттями і законами, які дають змогу пояснити перебіг найбільш поширених процесів у навколишньому світі, ознайомити учнів з фізичними основами сучасного виробництва, техніки і технологій.

Оволодіння учнями навичками експериментальної діяльності в основній школі спрямоване на використання набутих знань у практичній діяльності, формування пізнавальних інтересів, розвиток їхніх творчих здібностей, зацікавленості до вибору майбутньої професії, пов’язаної з фізикою.

На І курсі ПТНЗ розпочинається вивчення другого концентру: продовжується вивчення фізики на рівні засвоєння основ фундаментальних фізичних теорій — класичної та релятивістської механіки, молекулярно-кінетичної теорії та термодинаміки, електродинаміки, квантової та ядерної фізики. Відмінністю навчання фізики в основній школі та в ПТНЗ є глибина й обсяг вивчення фізичних теорій і застосування отриманих знань для розв’язання теоретичних та експериментальних завдань.

За результатами Всеукраїнського конкурсу підручників з фізики Міністерством рекомендовано до використання:

«Фізика.10клас» (Є.В.Коршак, О.І.Ляшенко, В.Ф.Савченко);



«Фізика. 10 клас» (Л. Е. Генденштейн, І. Ю. Ненашев);

«Фізика.10клас» (В.Д. Сиротюк, В.І. Баштовий) видавництва “Освіта”.

При навчанні фізики одним із важливих видів навчальної діяльності є фізичний експеримент. Оскільки матеріальна база фізичних кабінетів не завжди може забезпечувати виконання всіх лабораторних робіт і робіт фізичного практикуму, викладач може замінювати окремі роботи рівноцінними, отже пропонувати власну тематику робіт. Також декілька короткочасних робіт можна об’єднати в одну. Дозволяється проведення експериментальних досліджень на наявному у фізичному кабінеті обладнанні за запропонованою викладачем інструкцією. В експериментальних роботах можуть використовуватися саморобні пристрої (зокрема, матеріали та речі ужиткового спрямування) за умови дотримання правил безпеки. Під час постановки нестандартних експериментальних робіт викладач повинен враховувати рівень володіння учнями теоретичним матеріалом, знання якого забезпечують успішне її виконання.

У навчальних програмах наведено перелік робіт фізичного практикуму, тематика якого є орієнтовною. Викладачем визначається тривалість робіт фізичного практикуму  1 або 2 години. Години, що відведено на фізичний практикум, можна розділяти на частини і проводити роботи в різних семестрах, а також включати ці роботи в перелік експериментальних завдань, які проводяться протягом вивчення теми. Кількість робіт фізичного практикуму, яка оцінюється, визначається викладачем залежно від їх тривалості та складності.

Оформлення лабораторних робіт та робіт фізичного практикуму може здійснюватися в спеціальних зошитах або зошитах на друкованій основі, яким надано відповідних гриф МОН, а також на окремих аркушах. Ці звітні матеріали мають зберігатися протягом навчального року в кабінеті фізики.

Оцінювання експериментальної діяльності учнів, як правило, включає такі елементи: перевірку підготовленості учнів до роботи; перевірку процесу її виконання, оцінку якості наданого звіту про проведену роботу з урахуванням наведених висновків та узагальнень. Зауважимо, що розрахунок похибок результатів експериментів не є обов’язковим.

Можуть не оцінюватися або оцінюватися вибірково деякі лабораторні роботи, які є демонстраційними та короткочасними, або носять репродуктивний характер, спрямовані на спостереження фізичних явищ і процесів, ознайомлення учнів з будовою пристроїв. Приклади таких робіт зазначалися в інструктивно-методичних листах МОН попередніх років.

Якщо учень був відсутнім на уроці, на якому проводилась лабораторна чи інша експериментальна робота, викладачем визначається доцільність її відпрацювання.

З метою підготовки учнів до виконання реальних фронтальних лабораторних робіт, формування та перевірки їх практичних умінь та навичок за допомогою тренажерів, використовуючи для цього інтерактивні моделі лабораторних робіт або відеофрагменти їх виконання, можуть використовуватися програмно-педагогічні засоби, які мають відповідний гриф МОН. Але ці засоби не можуть замінювати проведення реальних експериментальних досліджень.

Мінімально в семестр проводиться одна письмова контрольна робота з фізики, яка може бути оформлена як в окремо заведеному зошиті для контрольних та самостійних робіт або інших видів діагностичної діяльності (наприклад, фізичних диктантів тощо), так і на окремих аркушах паперу.

У таблиці наведено мінімальну кількість тематичних оцінок (які виставляються у журналі в колонці з написом «Тематична» без зазначення дати) та лабораторних робіт, що оцінюються:

Курс

Річна кількість годин за навчальними планами та програмами

Мінімальна кількість тематичних оцінювань

Мінімальна кількість лабораторних робіт, що оцінюються

І

70

6

4

ІІ

70

6

4

Необхідність збільшення кількості тематичних та лабораторних робіт, що підлягають оцінюванню, визначається викладачем. Окрема оцінка за ведення зошитів з фізики не виставляється.

Матеріали для підготовки уроків і занять, що допомагають педагогу ознайомитися з новими технологіями навчання висвітлено на сторінках педагогічної методичної преси: у журналах «Фізика та астрономія в школі» (видавництво «Педагогічна преса»), «Фізика в школах України» (видавнича група «Основа»), газеті «Фізика» (видавнича група «Шкільний світ»); у науково-популярних журналах для школярів – «Колосок», «Світ фізики», «Країна знань», "Вселенная, пространство, время" тощо.


Хімія

Державними вимогами до рівня загальноосвітньої підготовки учнів передбачено не лише засвоєння хімічних понять, законів, теорій, а й осмислене використання знань учнями, формулювання ними оцінних суджень, виявлення власного ставлення у різних життєвих ситуаціях.

На І курсі вивчають металічні й неметалічні елементи і їхні сполуки, на ІІ – органічні речовини. Матеріал подається на нижчому рівні узагальнення, з урахуванням його доступності для учнів. Посилено прикладний характер хімічних знань завдяки ознайомленню з впливом хімічних сполук, у тому числі алкоголю й нітратів, на здоров’я, хімічним складом харчових продуктів, видами палива, побутовими хімікатами, мийною дією мила, будівельними матеріалами тощо.

Знання неорганічної хімії розкриваються на якісно новому рівні за рахунок вивчення хімії елементів та їхніх сполук. Методичним принципом побудови змісту тем “Неметалічні елементи та їхні сполуки”, “Металічні елементи та їхні сполуки” є паралельне структурування навчального матеріалу. Це дозволить учням за час, відведений на вивчення цих тем, усвідомити і засвоїти знання в такій логічній послідовності: положення елемента в періодичній системі; будова атома; фізичні та хімічні властивості простої речовини; фізичні та хімічні властивості сполук (оксиду, гідрату оксиду, сполуки неметалу з Гідрогеном); окремі найважливіші сполуки елемента (поширення у природі, добування, використання).

Матеріал має чітко виражене екологічне спрямування. Екологічна складова хімічної освіти у програмі представлена біосферними колообігами Оксигену, Нітрогену, вуглекислого газу, води та такими наслідками впливу діяльності людини на середовище, як парниковий ефект, кислотні дощі, руйнування озонового шару тощо. Розглядаються шляхи подолання екологічної кризи. Належна увага приділяється впливу хімічних чинників на здоров’я людини.

Наводимо мінімальну кількість тематичних оцінок відповідно до кількості навчальних годин за рік: 35 годин – 4 тематичні. Необхідність збільшення кількості тематичних оцінок визначається викладачем. Обов’язковим є проведення однієї контрольної роботи в семестр. Контрольні роботи оформляються в зошиті для контрольних робіт (зошиті для контрольних і практичних робіт) або на окремому аркуші та зберігаються в кабінеті протягом року. Доцільність відпрацювання пропущених учнем практичних і контрольних робіт визначається викладачем. Оцінка за ведення зошитів з хімії не виставляється.


Біологія

Звертаємо увагу викладачів на те, що зміст навчального матеріалу в темах навчальних програм з біології сформульовано стисло, що дає змогу вчителю творчо планувати вивчення матеріалу. Під час планування вивчення теми необхідно враховувати обов’язкові результати навчання (вимоги до знань та вмінь учнів), що передбачені в кожній темі.



Зміст навчального предмета “Біологія” є логічним продовженням навчальних курсів основної школи і розкривається за розділами й темами, що характеризують властивості живої природи на різних рівнях організації життя (молекулярному, клітинному, організменому, екосистемному, біосферному).

Мета навчання біології на рівні стандарту полягає у формуванні в учнів цілісного уявлення про сучасну природничо-наукову картину світу, роль і місце людини у природі, формування у школярів екологічної культури, ключових компетентностей, що їх вимагає сучасне життя.

Основними завданнями навчання біології на рівні стандарту є:

– формування в учнів знань про роль біологічних наук у формуванні сучасної природничонаукової картини світу; методи наукового пізнання; місце біології серед інших наук; значення біологічного різноманіття; зв'язок між природними і суспільними процесами; принципи функціонування і структуру біологічних систем на різних рівнях організації живого;

– розвиток умінь встановлювати гармонійні стосунки з природою на основі поваги до життя як найвищої цінності та всього живого як унікальної частини біосфери;

– формування умінь використовувати набуті знання для оцінки наслідків своєї діяльності по відношенню до навколишнього середовища, здоров'я інших людей, власного здоров'я, дотримання заходів профілактики захворювань, правил поведінки у природі.

За результатами Всеукраїнського конкурсу підручників для 10 класу гриф «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України» отримали підручники:

«Біологія. 10 клас (рівень стандарту, академічний рівень)» /Автори: Балан П.Г., Вервес Ю.В., Поліщук В.П. – К.: Ґенеза;

«Біологія. 10 клас (рівень стандарту, академічний рівень)» /Автор Тагліна О.В. – Харків: Ранок.

Навчання біології буде здійснюватись за підручниками, які об’єднують два рівні: рівень стандарту і академічний рівень. Для навчання за програмою рівня стандарту навчальний матеріал, який виділено в підручниках за допомогою спеціальних позначень, може використовуватися як додатковий.

Оцінювання навчальних досягнень учнів здійснюється відповідно до критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів з біології у системі загальної середньої освіти.

Тематичне оцінювання здійснюється на підставі результатів опанування учнями матеріалу теми відповідно до вимог навчальних програм. Зважаючи на розподіл навчального часу між темами, визначеними програмою з біології, доцільним є об’єднання тем на вивчення яких визначено менше 6 годин у змістові модулі, що підлягають тематичному оцінюванню. Орієнтовна мінімальна кількість тематичних оцінок на І курсі  5. Необхідність збільшення кількості тематичних оцінок визначається викладачем..

Обов’язковим є проведення однієї контрольної роботи в семестр. Контрольні роботи оформляються в зошиті для контрольних робіт або на окремому аркуші та зберігаються в кабінеті біології протягом року. Доцільність відпрацювання пропущених учнем лабораторних, практичних і контрольних робіт визначається викладачем. Оцінка за ведення зошитів з біології не виставляється.

Важливою складовою навчання біології є формування в учнів практичних умінь і навичок під час проведення лабораторних і практичних робіт. Оцінювання практичних і лабораторних робіт з біології здійснюється у всіх учнів групи або вибірково (на розсуд викладача), в залежності від способу (демонстраційне, фронтальне, групою, індивідуальне) і мети (мотиваційна, контролююча тощо) виконання.


Географія

Вивчення географії на І курсі ПТНЗ буде здійснюватися у межах систематичного курсу «Соціально-економічна географія світу», загальний обсяг якого 53 години.

У сучасному змісті курсу «Соціально-економічна географія світу» підсилено ідеї економізації, соціологізації, екологізації і гуманізації географії. Враховуючи соціальне замовлення суспільства, сучасний рівень розвитку географічної науки, вивчення географії необхідно спрямувати на підготовку учнів до виконання ними трудових, суспільних, пізнавальних функцій у майбутньому.

За результатами Всеукраїнського конкурсу підручників для 10-го класу фаховою науково-методичною комісією було відібрано два рукописи.

Підручник «Географія», 10-й клас (автори: Пестушко В.Ю., Уварова Г.Ш., видавництво «Генеза»).

Підручник «Географія», 10-й клас (автори: Кобернік С.Г., Коваленко Р.Р., видавництво «Оберіг»).



При плануванні навчального процесу викладачам географії необхідно звернути увагу на ті теоретичні та практичні питання географічного змісту, які є предметом перевірки рівня підготовленості учнів, а також з‘ясувати, які теми є допоміжними. При складанні тематичного плану варто пам‘ятати про регіональний компонент географічної освіти, що допоможе більш повно розкрити виховний і розвивальний потенціал предмета.

Практичну частину програми становить практикум, що є важливою й обов’язковою складовою уроку географії. Практичні роботи передбачають розв’язання географічних, екологічних й економічних задач, здійснення порівняльного аналізу, проведення міні-досліджень, соціологічного опитування, дискусій, конференцій, семінарів, телемостів, усних журналів, презентацій, експертиз, «круглих столів», референдумів, ділових ігор, моніторингових досліджень, розробки проектів, написання рефератів, творчих робіт, індивідуальних і колективних проектів. Мета проведення цих робіт може бути різною: мотиваційна, навчальна, контролююча тощо.

Суттєву допомогу для підвищення свого фахового рівня та у підготовці до уроків з географії вчителям надають журнал “Географія та основи економіки в школі” Міністерства освіти і науки України і газета “Краєзнавство. Географія. Туризм”.

Вивчення предметів природничо-математичного циклу у 2012/2013 навчальному році
В умовах оновлення й розвитку в Україні високотехнологічного інформаційного суспільства постає необхідність у підвищенні якості та пріоритетності природничо-математичної освіти. Це вимагає оновлення змісту природничо-математичної освіти відповідно до суспільних запитів, потреб інноваційного розвитку науки та виробництва, запровадження сучасних засобів навчання, підготовки й видання навчально-методичної літератури, вдосконалення механізмів оцінювання результатів навчальної діяльності.

На виконання Державної цільової соціальної програми підвищення якості шкільної природничо-математичної освіти на період до 2015 року у листопаді 2011 року затверджено новий Державний стандарт базової та повної загальної середньої освіти (постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.11 № 1392), який впроваджується в частині базової загальної середньої освіти з 1 вересня 2013 року, а в частині повної загальної середньої освіти – з 01 вересня 2018 року. Новий Державний стандарт ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого, компетентнісного і діяльнісного підходів, що реалізовані в освітніх галузях і відображені в результативних складових змісту базової і повної загальної середньої освіти.

Особистісно зорієнтований підхід до навчання забезпечує розвиток академічних, соціокультурних, соціально-психологічних та інших здібностей учнів.

Компетентнісний підхід сприяє формуванню ключових і предметних компетентностей. До ключових компетентностей належить уміння вчитися, спілкуватися державною, рідною та іноземними мовами, математична і базові компетентності в галузі природознавства і техніки, інформаційно-комунікаційна, соціальна, громадянська, загальнокультурна, підприємницька і здоров’язбережувальна компетентності, а до предметних (галузевих) – комунікативна, літературна, мистецька, міжпредметна, естетична, природничо-наукова і математична, проектно-технологічна та інформаційно-комунікаційна, суспільствознавча, історична і здоров’язбережувальна компетентності.

Діяльнісний підхід спрямований на розвиток умінь і навичок учня, застосування здобутих знань у практичних ситуаціях, пошук шляхів інтеграції до соціокультурного та природного середовища.

Система освіти в нашій країні вступила в період фундаментальних змін, що характеризуються новим розумінням цілей освіти, новими концептуальними підходами до розробки і використання навчальних технологій. Тому поставлені завдання щодо поєднання навчання з подальшою продуктивною працею, підвищення ефективності навчання можуть бути реалізовані за умови зміни відношення педагогів до навчального процесу, підвищення ролі природничо-математичної освіти, посилення її прикладного, практичного та політехнічного спрямування. Існує необхідність в інтенсифікації процесу вивчення предметів циклу таким чином, щоб він був корисним, цікавим і, водночас, захоплюючим. А це можливо шляхом подолання надмірної абстракції, через розкриття ролі освітніх предметів в пізнанні навколишнього світу, через інтеграцію з іншими предметами та формування у такий спосіб цілісного, гармонійного світосприйняття навколишнього світу учнями.

У сучасних умовах діалектика розвитку методології навчання є рухом від передавання системи знань педагогом учневі до самостійного конструювання учнем особистої системи знань у навчальному процесі на основі дослідницьких підходів у навчанні. При цьому функції викладача перетворюються з демонстратора готових теорій у менеджера процесу пошуку та конструювання нових знань, а функції учня – з реципієнта готових теорій до активного конструктора власної системи знань.

В наш час у сфері освіти можна виділити наступні проблеми:



    • розрив між реальним і необхідним для сучасної економіки рівнем знань і навичок випускників системи професійної освіти;

    • неповне забезпечення випускників необхідними для життя компетентностями;

    • недостатнє забезпечення ПТНЗ висококваліфікованими викладачами, здатними оперативно оновлювати зміст і методи навчання.

Вирішуючи ці проблеми педагог повинен розуміти, що навчання має бути спрямованим на реалізацію таких завдань:

    • формування в учнів природничо-математичних знань, як невід’ємної складової загальної культури людини, необхідної умови її повноцінного життя в сучасному суспільстві;

    • усвідомлення учнями фундаментальних ідей і принципів природничих наук;

    • інтелектуальний розвиток учнів, розвиток їхнього логічного мислення, пам’яті, уваги, інтуїції, умінь аналізувати, класифікувати, узагальнювати, робити висновки за аналогією тощо;

    • оволодіння учнями термінологічним апаратом природничих наук, засвоєння предметних знань та усвідомлення суті основних законів і закономірностей, що дають змогу зрозуміти перебіг природних явищ і процесів;

    • набуття досвіду практичної та експериментальної діяльності, здатності застосовувати знання у процесі пізнання світу;

    • формування ціннісних орієнтацій на збереження природи, гармонійну взаємодію людини і природи.

Реалізація компетентнісного підходу в освіті – інноваційний напрям, який дає змогу по-новому усвідомити і зрозуміти значущість навчальних дисциплін. Тому знання, що формуються в ПТНЗ, повинні стати дієвим фундаментом практичної діяльності, а вміння – основою для формування ключових компетентностей. Зміст освіти стає засобом підготовки особистості до життя, до поведінки в навколишньому середовищі та суспільстві. Сучасний педагог все більше здійснює поряд із навчанням і вихованням учнів, культурологічну, соціально-психологічну, розвивальну, дослідницьку, проективну функції, створює умови, що забезпечують освітній і духовний розвиток учнів. Його фахова досконалість характеризується рівнем компетентності, що визначає ефективність і результативність педагогічних дій. Актуальність зазначеної проблеми полягає в тому, що освіті необхідні педагоги-професіонали з високим рівнем професійної компетентності, які здатні працювати в умовах швидкого накопичення наукової інформації, готові опановувати та впроваджувати інноваційні освітні технології, сприяти розвитку пізнавальних інтересів та творчих здібностей учнів. Суспільство з кожним роком підвищує вимоги до сучасного педагога.

1. Насамперед, він повинен добре знати предмет викладання та суміжні з ним науки, які постійно розвиваються. Викладач має бути глибоко обізнаним із навколишнім життям і пов’язувати навчання предмета з сучасністю. Для цього він має використовувати всі можливі засоби інформації. Відставання від сучасної науки робить предмети неповноцінними.

2. Педагог повинен досконало володіти методикою свого предмета. Важливо не лише знати, але й постійно використовувати інтерактивні форми і методи навчання, різні освітні техніки та технології.

3. Педагог повинен жити усім тим, чим живе країна, колеги, учні, тобто бути активним у культурному, політичному, економічному, суспільному житті. Він має бути компетентним як у питаннях предмета, так і культури. Учитель має цікавитися художньою літературою, мистецтвом, фольклором, релігією як творчим надбанням народів, про які йому доводиться розповідати на навчальних заняттях.

4. Викладач предметів природничо-математичного циклу має оперувати інструментами і приладами для проведення спостережень, досліджень, складати колекції, уміти виготовляти прилади і наочні посібники, добре креслити та малювати.

5. Педагог повинен добре володіти інформаційно-комунікаційними технологіями та засобами навчання. Сьогодні це не лише особистісна потреба, а й об’єктивна вимога часу.

Головними цілями природничо-математичної освіти є сприяння формуванню соціально-особистісної, комунікативної, інформаційної, практичної та загальнокультурної компетентностей.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка