Людмила Зазуліна



Сторінка3/4
Дата конвертації04.04.2016
Розмір0.77 Mb.
1   2   3   4

Висновки. Інтернет-комунікації в діяльності методистів початкової освіти Хмельниччини є якісно новим інструментом діяльності освітян регіону, що суттєво розширює та вдосконалює ефективність їх управлінської роботи, тематичної комунікації, поінформованості. Це - єдиний широкодоступний інформаційний освітній простір, який суттєво поліпшує доступність до освітянських ресурсів.

Активне впровадження навчального контенту у найкоротші терміни виведе навчальні заклади області на значно вищий рівень викладання, поставивши у рівні умови сільські і міські школи, суттєво підніме задекларовану законодавчими нормативними актами доступність до якісної освіти.



Перспективи подальших досліджень вбачаємо у розкритті ролі та значення контентів та Інтернет-комунікацій й формуванні інформаційних компетентностей методичної служби початкової освіти як інструмент професійного розвитку педагогів Хмельниччини.

Список літератури

  1. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mon.gov.ua.

  2. Биков В. Ю. Освітні системи із забезпечення рівного доступу до якісної освіти впродовж життя[Електронний ресурс] / В.Ю. Биков, І.М. Ромашко // Інформаційні технології і засоби навчання, 2008. – № 48. – Режим доступу: http://www.ime/edu-ua.net – Назва з екрана.

  3. Биков В. Ю. Відкрита освіта в Єдиному інформаційному освітньому просторі / В. Ю. Биков // Педагогічний дискурс : зб. наук. праць / гол. ред. І. М. Шоробура. – Хмельницький : ХГПА, 2010. – Вип. 7. – С. 30-34.

  4. Биков В. Ю. Автоматизовані інформаційні системи єдиного інформаційного простору освіти і науки / В. Ю. Биков // Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини / гол. ред. М. Т. Мартинюк. – Умань : СПД Жовтий, 2008. – Ч. 2. – С. 47-56.

  5. Гуржій А. М. Теоретичні напрями інформатизації загальноосвітнх навчальних закладів [Текст] / А. М. Гуржій // Педагогічна і психологічна науки в Україні : збірник наукових праць до 15-річчя НАПН України : в 5 т. Т. 5. Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – К. : Педагогічна думка, 2007. – 392 с.

  6. Григор’єва А. Удосконалення творчої педагогічної діяльності вчителя технологій в умовах інформаційного розвитку суспільство// Наукові записки Тернопільського нац. пед. університету ім. В.Гнатюка. Серія: Педагогіка. – 2011. – № 5. – С. 71.-75.

  7. Засоби інформаційно-комунікаційних технологій єдиного інформаційного простору системи освіти України : монографія / В. В. Лапінський. А. Ю. Пилипчук, М. П. Шишкіна [та ін.]; за наук. ред. проф. В. Ю. Бикова – К. : Педагогічна думка, 2010. – 160 с.

  8. Львов М. С. Інформаційна система управління вищим навчальним закладом як платформа реалізації управління академічним процесом / М. С. Львов, В. О. Співаковський, Д. Є. Щедролосьєв // Вісник Харківського національного університету. – 2005. – (Серія «Математичне моделювання. Інформаційні технології. Автотматизовані системи управління»).

  9. Львов М. С. Тенденції розвитку освітніх інформаційно-комунікативних технологій / М. С. Львов // Інформаційні технології в освіті. – 200S. – № 1. – С. 107-114.

  10. Яременко Н.В., Концептуальні засади атестації методистів вищих навчальних закладів післядипломної педагогічної освіти // НАРОДНА ОСВІТА. Електронне наукове фахове видання. 2009. – №3(9). Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/NarOsv/2009-3/index.htm

http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/NarOsv/2009-3/index.htm

Валерія Мельник,

завідувач кафедри теорії та методик початкової і дошкільної освіти,

кандидат педагогічних наук

Хмельницький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти,

Моб.тел. 050-72-977-52

ДІЯЛЬНІСТЬ ІНСТИТУТУ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ МОНІТОРИНГОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

У статті визначаються особливості діяльності інституту післядипломної педагогічної освіти та обґрунтовується базова критеріальна модель вимірювання якості його діяльності, застосування якої дозволить виміряти якість означеної діяльності.

Ключові слова: моніторинг, післядипломна педагогічна освіта, базова критеріальна модель.

Постановка проблеми. У сучасній українській педагогічний науці недостатньо розроблені підходи до виявлення критеріїв якості вищої освіти, зокрема післядипломної, механізмів моніторингу та процесів його використання, відсутні компактні аналітико-діагностичні технології здійснення зворотного зв’язку. У багатьох ВНЗ якість освіти визначається рівнем навчальних досягнень студентів, а також здобутками професорсько-викладацького складу, оціненими за рейтинговою системою. У закладах післядипломної педагогічної освіти, враховуючи їх специфіку, якість освіти вимірюється формально та фрагментарно. По суті система моніторингу якості діяльності інститутів ППО не створена.

Аналіз останніх досліджень та публікацій з даної проблеми. У науковій літературі описано різні підходи до моніторингу. Одні вчені й практики (П.Ф. Анісімов, В.М. Зуєв, О.М. Майоров, Л.В. Шибаєва) розглядають моніторинг як засіб удосконалювання системи інформаційного забезпечення управління освітою, інші (А.І. Галаган, B.C. Качерманьян, А.Я. Савельєв, Л.Г. Семушина) – підвищення ефективності стратегічного планування розвитку вищої освіти. А.А. Орлов розглядає моніторинг у контексті підвищення якості управлінських рішень і при здійсненні педагогічних інновацій. В.О. Кальней, Н.Н. Міхайлова, Н.А. Селезньова використовують моніторинг як засіб оцінки якості освіти. М.Б. Гузаїров, І.Н. Єлісєєв, А.Г. Сапронов розглядають моніторинг як інформаційну основу в системі оцінювання й управління якістю освіти на регіональному рівні, а І.В. Вавілова, Л.Є. Виноградова, С.А. Горбатков, B.C. Лукманов, Т.Д. Макарова, Е.І. Мухортова, Н.Ш. Нікітін, Г.Б. Скок – на рівні навчального закладу, педагога, студента.

Мета статті: визначити особливості діяльності інституту післядипломної педагогічної освіти як об'єкту досліження та обґрунтувати базову критеріальну модель вимірювання якості його діяльності, застосування якої дозволить виміряти якість означеної діяльності.

Об'єкт дослідження – діяльність інституту післядипломної педагогічної освіти, що має такі основні напрямки:

- управлінська та організаційна діяльність;

- навчально-матеріальна та технічна база;

- кадрове забезпечення;

- навчальна робота;

- науково-методична робота;

- наукова робота;

- дослідно-експериментальна робота;

- міжрегіональне та міжнародне співробітництво;

- видавнича діяльність.

Предмет дослідження – базова критеріальна модель вимірювання якості діяльності інституту післядипломної педагогічної освіти як інструмент моніторингу.



Виклад основного матеріалу дослідження. У мінливих умовах функціонування різних систем засобом одержання інформації при прийнятті управлінських рішень стає моніторинг, який полягає в постійному відстеженні об’єкта управлінської діяльності, аналізі його стану й зіставленні із заданими еталонами або цілями, прогнозуванні можливих змін станів об’єкта з метою надання управлінських впливів, спрямованих на поліпшення якості об’єкта. Застосування моніторингу в різних сферах діяльності аналізується в роботах Є.Г. Антосенкова, А.А. Ахмадеєва, А.І. Бичкова, І.В. Вавілова, І.Г. Галяминої, С.А. Горбаткова, Л.П. Грибанової, В.Н. Гудкової, М.Б. Гузаїрова, Т.З. Козлової, В.К. Левашова, Н.А. Морозової, Г.П. Савельєвої [9].

Методологічні й теоретичні проблеми моніторингу розглядаються в працях І.В. Бестужева-Лади, І.П. Герасимова, Т.І. Заславської, Ю.А. Левади, О.М. Майорова, Н.П. Пішулина, А.Я. Савельєва, Н.А. Селезньової, Л.Г. Семушиної, А.І. Субетто, Р.Є. Шишова. Моніторинг усе ширше використовується в освітніх системах. У теорії й практиці освіти існують різні підходи до моніторингу. Одні вчені й практики (П.Ф. Анісімов, В.М. Зуєв, О.М. Майоров, Л.В. Шибаєва) розглядають моніторинг як засіб удосконалювання системи інформаційного забезпечення управління освітою, інші (А.І. Галаган, B.C. Качерманьян, А.Я. Савельєв, Л.Г. Семушина) – підвищення ефективності стратегічного планування розвитку вищої професійної освіти. А.А. Орлов розглядає моніторинг у контексті підвищення якості управлінських рішень і при здійсненні педагогічних інновацій. В.О. Кальней, Н.Н. Міхайлова, Н.А. Селезньова використовують моніторинг як засіб оцінки якості освіти. М.Б. Гузаїров, І.Н. Єлісєєв, А.Г. Сапронов розглядають моніторинг як інформаційну основу в системі оцінювання й управління якістю освіти на регіональному рівні, а І.В. Вавілова, Л.Є. Виноградова, С.А. Горбатков, B.C. Лукманов, Т.Д. Макарова, Е.І. Мухортова, Н.Ш. Нікітін, Г.Б. Скок – на рівні навчального закладу, педагога, студента [7;8].

Натомість у сучасній українській педагогічний науці недостатньо розроблені підходи до виявлення критеріїв якості вищої освіти, зокрема післядипломної, механізмів моніторингу та процесів його використання, відсутні компактні аналітико-діагностичні технології здійснення зворотного зв’язку.

У той же час узагальнення експертних оцінок дає підстави стверджувати, що в Україні моніторинг якості освіти не має системного характеру. Здійснюються окремі (фрагментарні) моніторингові дослідження, які не зв’язані між собою і, відповідно, не забезпечують інтегрований, цілісний характер процедур оцінювання якості. Вони не забезпечують якісне оцінювання усіх складових, що характеризують якість освітньої діяльності. В умовах функціонування окремих моніторингових процесів, не існує система ефективного управління ними [1].

На жаль, нормативні документи з питань моніторингу та визначення критеріїв оцінювання роботи закладів освіти, що були прийняті у 2011 році, створення такої системи лише проголошують. Через відсутність системного підходу до здійснення моніторингу якості освіти в Україні інституції, що здійснюють окремі моніторингові дослідження, самостійно обирають моніторингові процедури та методологію виконання і аналізу результатів. Цілі та завдання моніторингових досліджень визначаються виключно органами управління освітою (за винятком деяких рейтингів ВНЗ) [1].

Діючим українським законодавством не сформоване належне правове поле для їхнього утворення та функціонування.

Міжнародний досвід свідчить, що інформація за результатами моніторингу має цінність, якщо вона одразу використовується для розробки плану поліпшення якості освіти на різних рівнях управління, починаючи з окремого навчального закладу.

Результати проведених в Україні моніторингових досліджень можна вважати сумнівними з позицій їхньої корисності. На жаль, «Порядком проведення моніторингу якості освіти», що затверджений у грудні 2012 року, комплекс заходів, які б гарантували здійсненність та корисність моніторингових досліджень в Україні, також не передбачений.

Світова практика та європейські стандарти і рекомендації свідчать, що процедури і методика проведення моніторингу повинні відповідати його задекларованим цілям і завданням; сприяти виявленню реального стану справ, підготовки рекомендацій щодо його поліпшення, інформування цільових груп користувачів та громадськості про результати [8].

У навчальних закладах не створені та не функціонують внутрішні системи оцінювання якості освіти. Створення таких систем є результатом ініціативних дій окремих керівників, але не нормативною вимогою.

І якщо у багатьох ВНЗ якість освіти визначається рівнем навчальних досягнень студентів (семінари, практичні, лабораторні, заліки, екзамени, дипломи тощо), а також здобутками професорсько-викладацького складу (досягнення в науковій, видавничій, методичній, навчальній роботі), оціненими за рейтинговою системою, то у закладах післядипломної педагогічної освіти, враховуючи їх специфіку, якість освіти вимірюється формально та фрагментарно. Тут частково використовується рейтингова система оцінювання діяльності викладачів, якість розроблених навчальних планів та програм, рівень забезпечення навчання навчально-методичними комплексами, вивчається думка методичних та педагогічних працівників про актуальність змісту навчання, ефективність викладання тощо.

При цьому слід зазначити, що стандарт післядипломної педагогічної освіти відсутній, а значить – дидактичні показники освітнього процесу не можна з ним зіставити.

Враховуючи вище зазначене, визначимо тему нашого дослідження – «Проектування моніторингу якості діяльності інституту післядипломної педагогічної освіти».

Якість освіти, за критеріями ООН, виступає одним з провідних індикаторів якості життя. У зв’язку з курсом України на прискорення інтеграції в структури об’єднаної Європи питання якості загальної середньої освіти набуває особливого значення та висуває необхідність приведення вітчизняних освітніх стандартів у відповідність до критеріїв держав-членів Європейського Союзу.

Якість освіти є системний об‘єкт діагностики і управління. Проблема якості освіти нерозривно пов’язана з проблемою якості людини, з її випереджуючим розвитком в системі освіти, яка формує суспільний інтелект як фактор прогресивного розвитку суспільства.

Якість освіти як соціальну категорію слід розглядати як сукупність властивостей освіти, що визначають її здатність задовольняти відповідні потреби особистості, суспільства, держави відповідно до призначення освіти.

Якість освіти визначається сукупністю показників, що характеризують основні аспекти освітнього процесу, його ефективність:


  • відповідність освіти вимогам часу, що характеризується переходом до високотехнологічного інформаційного суспільства;

  • якість навчально-виховного процесу, що забезпечує рівень особистісного розвитку;

  • відповідність навчальних досягнень учнів державним освітнім стандартам;

  • динаміка індивідуальних досягнень у самовизначенні, саморозвитку, самореалізації;

  • реалізація оздоровчої функції освіти, уникнення негативних наслідків;

  • позитивна мотивація навчання, готовність до пізнавальної діяльності;

  • якість управління освітніми процесами, що мають бути спрямовані на основну мету системи освіти – забезпечити умови для всебічного розвитку учнів, виховання громадянина демократичного суспільства;

  • готовність керівних і педагогічних кадрів до інноваційних процесів.

Якість – це системна методологічна категорія, яка відображає сутність відповідності результату освіти поставленій меті. Якість освіти має свою структуру: якість мети, якість педагогічного процесу, який має і свої структурні елементи, такі як: якість управління, якість педагога, якість педагогічної діяльності і якість учіння. Повна збалансована відповідність потребам, цілям, умовам, затвердженим освітнім нормам і стандартам, яка встановлюється з метою виявлення причин порушення цієї відповідності та управління процесом поліпшення встановленої якості (Т.О. Лукіна) [8;9].

Інструментом визначення та оцінювання якості освіти виступає освітній моніторинг.

Моніторинг якості освіти – спеціальна система збору, обробки, зберігання та розповсюдження інформації про стан освіти, інтерпретація зібраних фактів та прогнозування на їх підставі динаміки і основних тенденцій її розвитку та розробка науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень стосовно підвищення ефективності функціонування освітньої галузі.

Для проведення моніторингу важливо врахувати основні його функції:



  • Інформаційна. Збір статистичної інформації про результати функціонування системи освіти.

  • Кваліметрична. Визначення системи індикаторів і критеріїв якості загальної середньої освіти (ЗСО) та проведення оцінних процедур (якісний стан освіти).

  • Діагностична. Визначення за допомогою різноманітних способів дослідження досягнутого стану системи.

  • Аналітична. Одержані показники аналізуються і відповідно інтерпретуються.

  • Моделююча. Ця функція тісно пов’язана з попередньою. Бо побудова різних моделей ситуацій впливу на неї різних факторів (суспільні, політичні і т.д.) можлива після проведення детального аналізу.

  • Прогностична. Передбачає побудову різноманітних моделей майбутнього стану системи, її елементів; розробку способів досягнення цього.

  • Управлінська. Вирішальна з точки зору остаточного застосування інформації, одержаної в ході досліджень, – прийняття управлінських рішень [4;6;9].

Пріоритетне місце у національній системі безперервної освіти займає післядипломна освіта, яка забезпечує фахову компетентність громадян, поглиблення, розширення і оновлення професійних знань, умінь і навичок.

Стратегія роботи системи післядипломної педагогічної освіти полягає в тому, що провідним напрямом її діяльності є не стільки власне функціонування, скільки розвиток системи освіти. Це передбачає спрямування роботи на виявлення освітніх потреб, вивчення специфіки освітніх процесів у системі освіти, супроводження реформування загальної середньої освіти, дошкільної освіти.

Процес управління у закладі післядипломної педагогічної освіти є управлінням соціальною системою.

Кожна соціальна система складається з двох самостійних, але взаємопов'язаних підсистем – керованої (об'єкт управління) та тієї, що керує (суб'єкт управління). До першої з названих підсистеми належать елементи, які забезпечують процес створення матеріальних і духовних благ, до керуючої – елементи, які забезпечують процес управління як цілеспрямований вплив на колектив людей, задіяних у керованій підсистемі [3;10]. За визначенням Б.А. Гаєвського [4], чим більш розвиненою є соціальна система, тим більш досконалим у ній є механізм зворотного зв'язку.

Процес управління в соціальних системах – це визначення цілеспрямованого впливу на керовану систему для її впорядкування, для забезпечення цілеспрямованості.

Реалізація вище зазначених функцій моніторингу управління якістю навчального процесу можлива на основі певних принципів: науковості, безперервності, об’єктивності, узгодженості, валідності, діагностико-прогностичної спрямованості, систематичності, єдності управління та самоуправління, гуманістичної спрямованості, наступності, відкритості та оперативності.

Успішність управлінської діяльності певною мірою залежить від дотримання системного принципу зворотного зв'язку інформаційних потоків, сутність якого полягає у зв'язку між отриманим ефектом та управлінським впливом. В.О. Новак тлумачить зворотний зв'язок як інформаційне забезпечення управлінського процесу, що в соціальному варіанті є необхідною умовою ефективності управлінських рішень [3].

Як і в інших закладах, під моніторингом у закладі післядипломної педагогічної освіти розуміємо інформаційну систему, яка постійно змінюється завдяки безперервності відстеження певного об'єкта за виділеними параметрами, факторами і критеріями управління з метою прийняття оперативного управлінського рішення щодо прогнозування подальшого розвитку цього об'єкта.

При цьому для розробки моніторингу якості післядипломної педагогічної освіти чинні наукові основи моніторингових досліджень, що проводяться в Україні та світі: трактування поняття якості освіти, загальні цілі і завдання, рівні та види система загальних показників, теоретичні та практичні методи, а також принципи, критерії, функції. Отже, моніторинг розглядаємо як управлінську дію, яка характеризується трьома складовими, а саме: безперервністю відстеження; виділенням параметрів, факторів, критеріїв; прийняттям управлінського рішення.

Управління освітою, зокрема її якістю, – складний, багатогранний і нелінійний процес, який повинні постійно координувати й коригувати суб'єкти управління відповідно до соціально педагогічних умов його функціонування.

З позицій системного підходу управління якістю освіти його слід розглядати як цілісну, відкриту соціально педагогічну систему, що відповідає всім характерним ознакам складних систем. Найсуттєвіші серед них такі: спрямованість управління на досягнення мети; ієрархічна підпорядкованість, що передбачає узгодженість централізованого управління з самоуправлінням за одночасної автономності складових; наявність у системі управління інтерактивних властивостей, не притаманних її складовим, взаємозв'язку і взаємозумовленості між складовими та критеріїв оцінювання результативності функціонування; варіабельність певних складових і стану (структура, функції, зв'язки) всієї системи управління.

Об'єктами моніторингу у ВНЗ є будь-які процеси, тобто такі, як у соціально-педагогічних системах. Сучасні українські дослідження свідчать, що основними чинниками, які забезпечують якість освіти, є:

1) професійна підготовка суб'єктів викладання, їхні особистісні якості (порядність, відповідальність, принциповість, толерантність тощо);

2) навчально-методичне забезпечення процесу підготовки (навчальні посібники, методичні розробки);

3) наявність системи контролю й оцінювання викладання, рівня знань суб'єктів учіння, що відповідає сучасним вимогам;

4) застосування в навчально-виховному процесі сучасних освітніх технологій (активних методів навчання, Інтернет-технологій тощо);

5) залучення суб'єктів навчально-виховного процесу до науково-дослідницької діяльності;

6) відповідність програм навчальних дисциплін сучасним вимогам;

7) контакти з провідними іноземними фахівцями;

8) належне матеріально-технічне забезпечення процесу підготовки;

9) забезпеченість науковою літературою освітніх закладів;

10) використання матеріалів психолого-соціологічних та інших досліджень;

11) спрямованість викладання на формування соціальних якостей сучасного фахівця;

12) стимулювання самостійної роботи суб'єктів навчання тощо [4; 8].

Об'єктами моніторингу ефективності та якості післядипломної педагогічної освіти визначаємо напрями основної діяльності ОІППО, а саме:

- управлінська та організаційна діяльність;

- кадрове забезпечення;

- навчально-матеріальна та технічна база;

- навчальна робота;

- науково-методична робота;

- наукова робота;

- дослідно-експериментальна робота;

- міжрегіональне та міжнародне співробітництво;

- видавнича діяльність.

Розкриємо сутнісні характеристики кожного об'єкта моніторингу:

управлінська та організаційна діяльність: наявність Концепції розвитку ОІППО (перспективного плану) та ступінь її реалізації, річне планування роботи ОІППО та його структурних підрозділів на основі аналізу розвитку галузі освіти регіону, відповідність планування пріоритетним напрямкам розвитку галузі освіти країни та регіону, охоплення плануванням усіх напрямків роботи, виконання вимог нормативно-правових документів, що регламентують діяльність ОІППО, виконання регіональних галузевих програм, планів заходів у частині, що стосується діяльності ОІППО, система інформаційно-аналітичного забезпечення управління, організація контролю за роботою структурних підрозділів ОІППО, здійснення контролю за організацією наукової, навчальної, науково-методичної роботи в інституті, виконання фінансової дисципліни всіма підрозділами ОІППО;

кадрове забезпечення: відповідність педагогічних і наукових кадрів вимогам чинного законодавства, типу навчального закладу, рівень кваліфікації педагогічних і наукових кадрів, рівень теоретичної та науково-методичної підготовки педагогічних і науково-педагогічних кадрів, кадрове забезпечення інноваційної діяльності підвищення кваліфікації педагогічних кадрів;

навчально-матеріальна та технічна база: рівень оснащеності навчального процесу сучасними технічними засобами навчання, наявність аудиторного фонду, його відповідність потребам для роботи з педагогічними та керівними кадрами, оснащеність структурних підрозділів ОІППО, комп'ютерною та оргтехнікою, наявність локальної комп'ютерної мережі, можливість доступу до мережі Інтернет, наявність бібліотеки, укомплектованість її фонду сучасною навчальною, методичною, науковою та педагогічною літературою, організація передплати на періодичні видання;

навчальна робота: ліцензування, атестація ІППО відповідно до чинного законодавства, виконання навчальних планів і програм, використання інноваційних технологій та форм навчання, актуальність тематики лекційних та практичних занять, відповідність змісту лекційних та практичних занять потреб слухачів, диференціація навчального процесу в залежності від категорії слухачів, дистанційне навчання і його результативність, діагностика рівня навченості слухачів.

Напрямом, що забезпечує якість навчального процесу, є модернізація змісту навчання шляхом розроблення програм освітньої діяльності курсів підвищення кваліфікації на основі узгодження державного замовлення і потреб освітянського загалу та процесу навчання: достатність умов, ресурсів, доцільність обраних форм і методів навчально-пізнавальної діяльності, самостійної роботи слухачів тощо. Крім цього, вагомою складовою якості навчального процесу є забезпечення отримання результатів: відстеження поточних результатів: навчання, викладання, змісту; аналіз кінцевих результатів (після завершення курсового підвищення кваліфікації); проектування саморозвитку і самооцінювання професійної компетентності та особистісного зростання слухачів курсів у міжатестаційний період;



науково-методична робота: наявність ефективної системи координації діяльності інституту та районних/міських методичних служб, результативність вивчення діяльності районних/міських методичних служб, виконання замовлення на підвищення кваліфікації, забезпечення оптимальної періодичності та термінів підвищення кваліфікації і перепідготовки керівних і педагогічних кадрів з урахуванням встановленого порядку їх атестації, ступінь взаємодії ОІППО з ЦІППО, АПН з організації наукового та методичного забезпечення післядипломної педагогічної освіти, якість методичного забезпечення навчально-виховного процесу в дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладах регіону.

Ефективність науково-методичного супроводу характеризується органічним поєднанням двох процесів: наукового дослідження явищ педагогічної дійсності (реалізація програмно-цільових проектів у регіоні) та науково-методичного супроводження процесів у системі загальної середньої освіти регіону (проведення консультацій очних та в режимі Інтернет-конференцій, організація і проведення семінарів, вебінарів, конференцій різного рівня тощо).

Основними завданнями науково-методичного супроводу є визначення якості діяльності методичних структурних підрозділів, розроблення уніфікованих підходів до оцінювання якості всіх напрямів діяльності навчальних закладів і методичних служб;

наукова робота: поточне і перспективне планування наукової, науково-методичної та науково-дослідної діяльності, актуальність тематики наукової, науково-методичної та науково-дослідницької діяльності, її відповідність пріоритетним напрямкам розвитку галузі освіти організація науково-практичних форумів, участь у конференціях міжнародного, всеукраїнського, обласного рівнів видання наукової продукції практичне застосування результатів наукової та науково-дослідної діяльності;

дослідно-експериментальна робота: організація експериментальної діяльності в навчальних закладах області згідно з діючими нормативними документами, наявність системи впровадження результатів експериментальної діяльності в практику роботи навчальних закладів області, наявність системи аналізу, узагальнення та поширення перспективного педагогічного досвіду та педагогічних інновацій, результативність експериментальної діяльності в навчальних закладах області;

міжрегіональне та міжнародне співробітництво: організація спільної з відповідними закордонними освітніми та науковими установами підвищення кваліфікації і стажування слухачів, обмін досвідом роботи, розробка, підготовка і реалізація друкованих праць, стажування викладачів інституту, виконання наукових робіт для отримання грантів, встановлених фондами зарубіжних країн, реалізація спільних освітніх програм та проектів, участь у Всеукраїнських, міжрегіональних, міжнародних науково-методичних заходах, організація і проведення міжрегіональних та міжнародних конференцій, семінарів, практикумів, нарад, виставок і т.д., взаємодія з вищими навчальними закладами, інститутами післядипломної педагогічної освіти, науковими установами, а також окремими науковцями різних галузей;

видавнича діяльність: розробка науково-методичних рекомендацій, посібників, підручників, монографій, підготовка та видання статей, тез виступів і т.д., видання наукових і предметних журналів, газет.

Загалом основними напрямами діяльності в закладі післядипломної педагогічної освіти є такі:

- аналіз навколишнього і внутрішнього освітнього середовища та розроблення на цій основі стратегії розвитку навчального закладу;

- розроблення стратегічних прогнозів на основі аналізу тенденцій ринку освітніх послуг, кон'юнктури, попиту, реакції споживача на появу нових пропозицій;

- розроблення пропозицій щодо розширення, відкриття (закриття), факультетів, курсів, спецкурсів тощо;

- аналіз тенденцій взаємин навчального закладу з замовниками і споживачами, зокрема;

- створення інформаційно-аналітичного банку чинних стандартів, норм і вимог до умов, рівня якості і змісту освітніх послуг, що надаються;

- організація рекламно-інформаційної, презентаційної діяльності;

- організація роботи з формування попиту і стимулювання збуту освітніх послуг;

- налагодження раціональної системи наближення освітніх послуг до споживачів;

- укладення договорів про взаємодію зі споживачами;

- укладення трудових угод з персоналом навчального закладу для встановлення меж прав і відповідальності;

- відпрацьовування системи зворотного зв'язку зі споживачем;

- розроблення системи моніторингу якості освіти.

При цьому в процесі реалізації всіх вищезазначених напрямів діяльності маркетинг стає функцією навчального закладу, яка визначає його політику, стиль і характер управлінської діяльності.

Під час визначення цілей і завдань цієї діяльності увага зосереджується на ринкових можливостях закладу.

Будь-які моніторингові дослідження здійснюється у 3 етапи:

1 етап підготовчий, який передбачає постановку мети, визначення об'єкта, встановлення термінів проведення, вивчення відповідної літератури;

2 етап практичний, суть якого полягає у зборі інформації шляхом
спостережень, співбесід, тестування, анкетування, відвідування занять, вивчення документації тощо;

3 етап аналітичний, під час якого відбувається аналіз і систематизація отриманої інформації, розробка рекомендацій і пропозицій щодо подальшого періоду, формулюються висновки [1].

Для ефективної організації проведення моніторингу післядипломної педагогічної освіти на всіх рівнях необхідно розробити методику його проведення, урахувавши означені вище етапи моніторингу та специфіку закладу ОППО.

При цьому доцільно використовувати наступний алгоритм:

I етап: Визначення мети, планування досліджень



Основною метою є вдосконалення системи післядипломної педагогічної освіти та методичної роботи з педагогічними та керівним кадрами дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів в умовах реформування системи освіти.

Моніторинг післядипломної педагогічної освіти дозволяє визначити результативність діяльності суб'єктів освітнього процесу, а саме:

- ефективність функціонування системи післядипломної педагогічної освіти в регіоні;

- безперервність в отриманні післядипломної освіти педагогічними та керівними кадрами; 

- якість управління освітнім процесом;

- ефективність науково-методичної роботи;

- результативність наукової роботи;

- ресурсне та кадрове забезпечення навчального процесу;

- науковість і доступність змісту освіти, ефективність засобів, методів і прийомів навчання;

- якість освітнього процесу):

1.1. Планування дослідження здійснюється на підставі наказів департаменту освіти і науки ОДА, ОІППО (на локальному рівні).

1.2. Наказами визначаються:

терміни проведення моніторингу;

склад робочої групи з проведення (супроводу) моніторингових досліджень;

розподіл обов'язків між членами робочої групи з організації та проведення моніторингу;

методи узагальнення отриманих результатів;

форми і терміни підбиття підсумків моніторингу.

1.3. До складу робочої групи, як правило, залучаються представники департаменту освіти і науки, обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, фахівці управлінь освіти, методисти районних, міських методичних кабінетів, керівники дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладів (за згодою).

1.4. Робочою групою визначаються цілі та завдання дослідження, критерії, показники оцінювання.

II етап: Розробка інструментарію

При розробці інструментарію необхідно:

2.1. Адаптувати базові критеріальні моделі діяльності інституту післядипломної педагогічної освіти, районних/міських методичних кабінетів (центрів).

Параметри, фактори, критерії представлених базових моделей можуть бути доповнені або змінені відповідно до пріоритетних напрямків діяльності галузі освіти регіону, змінами в нормативній базі. Коефіцієнти в базових моделях визначаються членами робочої групи.

2.2. Розробити критеріальну модель діяльності навчального закладу в системі післядипломної педагогічної освіти.

2.3. Розробити алгоритм вивчення документації, опитувальники, тести, анкети, діагностичні карти і т.д. для отримання об'єктивної інформації з різних напрямків дослідження, апробувати їх.

2.4. Підготувати інструктивно-методичні матеріали для членів робочої групи, учасників моніторингових досліджень.

2.5. Визначити методи обробки отриманих результатів.

III етап: Проведення досліджень на всіх рівнях

IV етап: Збір і обробка результатів.

V етап: Аналіз результатів дослідження.

5.1. Узагальнити отриману інформацію.

5.2. Визначити як позитивні, так і негативні фактори впливу на якість післядипломної освіти.

5.3. Оцінити отримані результати, підготувати звіт, рекомендації, що коректують діяльність інституту та методичних служб на всіх рівнях, виконання планів, програм і т.д.

5.4. Визначити наступні об'єкти моніторингу.

5.5. Обговорити підсумки моніторингових досліджень на засіданнях колегії департаменту освіти і науки ОДА, вченої та науково-методичної рад інституту.

5.6. Довести результати моніторингу до відома педагогічної громадськості, висвітлити їх у засобах масової інформації.

Інструментарієм моніторингу виступає прийнятий у системі адаптивного управління кваліметричний підхід. Це обумовлено тим, що оцінювання в соціально-педагогічних системах є засобом реалізації закону їх збереження. Адже сутність управління соціально-педагогічною системою полягає в безперервному оцінюванні, тобто у зіставленні поточних показників цільових параметрів з нормативними. Відхилення служать сигналом для управлінських впливів, які повертають систему до нормального стану. У штучно створених соціальних системах нормативні показники цільових параметрів установлюються свідомо на основі теоретичних і емпіричних досліджень. Тому якість оцінки, а значить, і якість управління соціальними системами залежить від якості визначення цих показників (стандартів).

Кваліметрія, за визначенням В.С. Черепанова, – це наукова дисципліна, яка вивчає методологію і проблематику комплексних кількісних оцінок якості будь-яких об'єктів – предметів, явищ або процесів [10]. Ґрунтовний опис принципів кваліметрії, її сутності і використання у педагогіці представлено у роботах О.Л. Ануфрієвої, Г.А.Дмитренка, Г.В. Єльникової, В.В. Олійника та ін. [5; 6].

Ученими описано технологію використання кваліметрії, яка дає можливість виміряти стан об'єкта у будь-який час. Результатом реалізації зазначеної технології є комплексна оцінка стану об'єкта. Процес здійснюється у два етапи: перший – оцінка простих властивостей об'єкта, другий – оцінка складних. Під час виконанні кожного етапу необхідно провести низку операцій, які ґрунтуються на принципах кваліметричного підходу до вивчення стану об'єкта. Загалом мета вимірювання полягає в одержанні інформації не про самі об'єкти, а про їх відмінні ознаки чи властивості [8].

Беручи за основу технологію кваліметричного підходу, нами розроблено алгоритм створення кваліметричних моделей діяльності, який містить такі етапи:

- визначення факторів (напрямів) діяльності на основі декомпозиції її загальних цілей;

- визначення критеріїв (складових) діяльності на основі декомпозування загального змісту діяльності;

- визначення вагомості кожного фактора (напряму) і критерію (складової) діяльності методом експертної оцінки;

- створення базової моделі вимірювання якості діяльності.

Наслідком реалізації кожного етапу є створення кваліметричних моделей діяльності всіх структурних підрозділів інституту, які наявні в системі моніторингу ефективності і якості післядипломної педагогічної освіти: кафедри, відділи, центри, лабораторії. Тобто в системі моніторингу є комплекс моделей діяльності, які в сукупності визначають результативність роботи всього інституту.

Кваліметричні моделі діяльності застосовуються за комп'ютерної підтримки, (табличний редактор Excel), що значно полегшує обчислення та порівняння. Також можна використовувати різні методи дослідження: дескриптивні (описові) та аналітичні (квадрант-аналіз, кваліметричні вимірювання, кореляційний аналіз, дисперсний аналіз, регресивний аналіз, аналіз варіаційних рядів тощо).

Однією зі складових моніторингу в ОІППО є моніторинг якості навчального процесу, який здійснюється за допомогою створення та аналізу кваліметричних моделей діяльності кафедр (за Г.Єльніковою) і моніторингу результативності курсів підвищення кваліфікації.

Основний метод кваліметрії – експертний. Для проведення групової експертної оцінки залучаються кваліфіковані експерти. Експерти проставляють бали (бальну оцінку або ранг). Потім проводиться статистична обробка результатів оцінювання. Завершується цикл повторним пред'явленням анкет експертам для остаточного узгодження за результатами обробки. Цикл експертизи повторюється 3-4 рази. Результати експериментів підтверджують надійність колективної експертної думки порівняно з індивідуальною.

У кваліметрії прийнято, що закон розподілу експертних оцінок наближається до нормального закону розподілу, якщо виконуються такі умови:


  1. число експертів N>10;

  2. значення показників експертної вірогідності сумарне для кожного експерта;

  3. опитування проводиться упродовж одного туру без обговорення, тобто індивідуальні експертні оцінки незалежні.

Далі визначаємо вагу (В) кожного параметра (їх 8 відповідно напрямків роботи ОІППО).

Потім визначаємо ступінь вияву показників діяльності. Як правило, ступінь вияву показників виражається в частинах одиниці і має такі норми:



  • повна відповідність вимогам (так) – 1;

  • часткова позитивна відповідність вимогам (більше так, ніж ні) – 0,75;

  • урівноважена відповідність вимогам (і так, і ні) – 0,50;

  • частково-негативна відповідність вимогам (більше ні, ніж так) – 0,25;

  • повна невідповідність вимогам (ні) – 0.

Враховуючи значення ваги кожного показника, яке ми приймаємо з еталонну оцінку, обчислюємо відносну оцінку К для кожного критерію (з базовою кваліметричною моделлю) - К1 К2 К3, К4, К5, К6, К7, К8, К9, де :

К1- управлінська та організаційна діяльність;

К3- кадрове забезпечення;

К2- навчально-матеріальна та технічна база;

К4- навчальна робота;

К5- науково-методична робота;

К6- наукова робота;

К7- дослідно-експериментальна робота;

К8- міжрегіональне та міжнародне співробітництво;

К9- видавнича діяльність.

Знаходимо сумарну оцінку для всіх параметрів:

Ф (1,..8)= К, + К2 + К3 + К4 + К5 + К6 + К7 +К8+К9

Для оцінки діяльності за першим параметром вагомість показника В1 слід помножити на Ф1.

Таким чином знаходимо значення за всіма іншими параметрами.

Загальна оцінка якості діяльності (Д) інституту відповідає середньовиваженій арифметичній залежності:

Д = В1хФ12хФ2+ В3хФ3 + В4хФ4+ В5хФ5+ В6хФ6+ В7хФ7+ В8хФ8+ В9хФ9

Якщо прийняти таку шкалу оцінок: 1,00 – 0,75 – рівень діяльності оптимальний (зразковий); 0,74 – 0,50 – допустимий (відповідає нормі); 0,49 – 0,0 – недопустимий (нижче норми).

Побудуємо базову критеріальну модель вимірювання якості діяльності інституту післядипломної педагогічної освіти (Табл.1):

Таблиця 1

1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка